Ухвала

від 05.06.2013 по справі 5016/3031/2011(4/120)

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МИКОЛАЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

cpg1251

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МИКОЛАЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

=======================================================================

УХВАЛА

"05" червня 2013 р. Справа № 5016/3031/2011(4/120)

Стягувач Публічне акціонерне товариство «Перший Український Міжнародний банк»,

(заявник) юридична адреса: вул. Університетська, 2А, м. Донецьк, 83001

поштова адреса: вул. Чкалова, 20/8, м. Миколаїв, 54017

Боржник Приватне підприємство «Бальміра»,

вул. Шевченка, буд. 21, кв. 2, м. Миколаїв, 54030

Орган, дії якого оскаржуються:

Відділ примусового виконання рішень ДВС ГУЮ в Миколаївській області,

вул. Декабристів, 41/23, м. Миколаїв, 54020

Суддя Т. М. Дубова

ПРИСУТНІ:

Від стягувача - не з'явився

Від боржника - не з'явився

Від органу ДВС - Квашенко С.С довіреність № 05-3417 від 16.10.2012 року

СУТЬ СПОРУ: розгляд скарги на дії органу державної виконавчої служби, щодо виконання наказу від 20.12.2011 року.

Сторони про час судового засідання повідомлені належним чином відповідно до ст. 64 ГПК України, але вимог ухвал суду від 07.05.13 р., 22.05.13 р., 24.05.13 р. в повному обсязі не виконали, витребувані документи не надали, представники в судове засідання двічі не з'явилися.

Відповідно до ч. 2 ст. 121-2 ГПК України, скарги на дії органів Державної виконавчої служби розглядаються господарським судом, про час і місце якого повідомляються ухвалою стягувач, боржник чи прокурор та орган виконання судових рішень. Неявка боржника, стягувача, прокурора чи представника органу Державної виконавчої служби в судове засідання не є перешкодою для розгляду скарги.

Розглянувши матеріали справи за наявними документами згідно ст.75 ГПК України, заслухавши пояснення представника органу ДВС, господарський суд -

ВСТАНОВИВ:

Скаржник звернувся до господарського суду зі скаргою № ODE-61/377 від 30.04.2013 р. на неправомірні дії Відділу примусового виконання рішень ДВС ГУЮ в Миколаївській області, щодо виконання наказу господарського суду Миколаївської області від 20.12.2011 року по справі № 5016/3031/2011(4/120) і просив:

- зупинити виконавче провадження з примусового виконання наказу виданого 20.12.2011 року господарським судом Миколаївської області, яке зареєстроване в ЄДРВП під № 30699917 до вирішення справи по суті;

- визнати неправомірними дії органу ДВС, щодо передачі МФ ТОВ «УКРСПЕЦТОРГ ГРУПП» нежитлової будівлі офісу літера «Б» загальної площею 157.8 кв. м., що знаходиться за адресою м. Миколаїв, просп. Леніна, 256/1 для її продажу;

- зобов'язати орган ДВС провести рецензування звіту експерта - оцінювача Совєтського В'ячеслава Анатолійовича з оцінки нежитлової будівлі офісу літера «Б» загальною площею 157.8 кв. м. та розташованою в м. Миколаїв по просп. Леніна. 256/1.

Свої вимоги заявник обґрунтував тим, що органом ДВС було порушено п. 4 ст. 58 ЗУ «Про виконавче провадження», у зв'язку з чим скаржника було позбавлено права на призначення рецензування звіту про оцінку майна та визначення його ринкової вартості.

24.05.13 р. від стягувача надійшло пояснення до скарги, в якому він пояснив, що відповідно до ст. 67 ГПК України, позов може бути забезпечений шляхом зупинення стягнення на підставі виконавчого документу, за яким стягнення здійснюється у безспірному порядку.

Орган ДВС скаргу не визнав з підстав, викладених у запереченні, пояснив, що подана заявником скарга не містить підстав для вжиття такого заходу забезпечення позову як зупинення виконавчого провадження, та не містить посилань на норми права. Також, як зазначено у скарзі повідомлення про результати визначення оцінки майна боржника направлено стягувачу 18.03.2013 р. за вих. № 02.1-24/2336, яке отримано стягувачем 22.03.13 р., про що свідчить повідомлення про вручення поштового відправлення, а заперечення подане стягувачем надійшло до органу ДВС лише 03.04.13 р., про що свідчить штамп вхідної кореспонденції.

Отже, скаржником був порушений 10-денний термін визначений в п. 4 ст. 58 ЗУ «Про виконавче провадження».

Крім того, рецензування звіту про оцінку майна, згідно діючого законодавства, не передбачає повторної оцінки цього майна, яку вимагав стягувач, яким також не виконано вимогу щодо оплати послуг з рецензування.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представника органу ДВС, суд дійшов висновку, що скарга стягувача належним чином не обґрунтована, тому задоволенню не підлягає, виходячи з наступного.

06 грудня 2011 р. господарським судом Миколаївської області по справі № 5016/3031/2011(4/120) прийнято рішення, яким позов задоволено повністю, стягнуто з приватного підприємства "Бальміра" на користь публічного акціонерного товариства "ПЕРШИЙ УКРАЇНСЬКИЙ МІЖНАРОДНИЙ БАНК" суму 270 000,00 дол. США основної заборгованості, 151 857,50 дол. США відсотки за користування кредитом, 7 290,00 дол. США адміністративної комісії, 460 809,90 грн. пені, 25 500,00 грн. держмита та 236,00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

На виконання рішення суду позивачу 20.12.2011 р. було видано наказ, на підставі якого була стягнута заборгованість, зазначена в резолютивній частині рішення.

Під час здійснення виконавчого провадження 12.03.2012 року головним державним виконавцем складено акт опису й арешту нерухомого майна належного боржникові, а саме: нежитлової будівлі офісу літера «Б» загальної площею 157,8 кв.м., що знаходиться за адресою м. Миколаїв, просп. Леніна, 256/1.

Постановою від 04.03.13 р. органом ДВС було залучено суб'єкта оціночної діяльності в якості експерта для участі в виконавчому провадженні для визначення оцінки описаного й арештованого майна боржника .

18.03.2013 року головним державним виконавцем надіслано повідомлення про результати визначення оцінки майна боржника за вих. № 02.1-24/2336, яке було отримано скаржником 22.03.2013 року, про що свідчить повідомлення про вручення поштового відправлення (а.с. 160, т.2).

У повідомленні орган ДВС зазначив вартість нерухомого майна боржника, яка згідно звіту склала 428400,00 грн., а також попереджено сторони, що в разі незгоди сторін з результатами оцінки, вони мають право подати заперечення в 10-денний строк з дня надходження повідомлення, а в разі незгоди стягувача, йому слід надати документи, підтверджуючі оплату витрат в сумі 1000,00 грн., пов'язаних з рецензуванням звіту.

28.03.2013 р. скаржник надіслав до органу ДВС заперечення № ОDЕ-61/284, в якому просив призначити рецензування звіту про оцінку майна, а саме: нежитлової будівлі офісу літера «Б» загальною площею 157,8 кв.м., що знаходиться за адресою: м. Миколаїв, пр. Леніна, 256/1, та призначити рецензентом суб'єкта оціночної діяльності - суб'єкт господарювання ТОВ «Оціночна компанія «Аспект». Перед рецензентом поставити вимогу щодо надання висновку про ринкову вартість об'єкта оцінки.

01.04.2013 року вищезазначене заперечення було отримано органом ДВС, про що свідчить зворотнє поштове повідомлення (а.с. 128, т.2) .

Згідно ч.3 ст. 58 ЗУ «Про виконавче провадження» державний виконавець повідомляє про результати визначення вартості чи оцінки майна сторонам. У разі якщо сторони не згодні з результатами визначення вартості чи оцінки, вони мають право подати державному виконавцю заперечення в десятиденний строк з дня надходження повідомлення. Сторона вважається ознайомленою з результатами визначення вартості чи оцінки арештованого майна, якщо їй надіслано повідомлення про результати визначення вартості чи оцінки майна рекомендованим листом за адресою, зазначеною у виконавчому документі, або за місцем фактичного проживання чи перебування такої сторони, достовірно встановленим державним виконавцем

Отже, заперечення органу ДВС щодо пропуску 10-денного строку, передбаченого частиною 3 ст. 58 ЗУ «Про виконавче провадження» не заслуговує на увагу.

Разом з тим, ні заперечення скаржника № ОDЕ-61/284 від 28.03.13 р., ні скарга на дії органу ДВС не містить підстави незгоди з результатами оцінки майна.

Таким чином, стягувачем не доведено в чому полягає його порушене право, на захист якого він звернувся до суду.

Частиною 4 ст. 58 ЗУ «Про виконавче провадження» передбачено, що у разі заперечення однією із сторін проти результатів оцінки, проведеної суб'єктом оціночної діяльності - суб'єктом господарювання, державний виконавець призначає рецензування звіту про оцінку майна. Витрати, пов'язані з рецензуванням звіту, несе сторона, яка заперечує проти результатів оцінки. У разі незгоди з оцінкою, визначеною за результатами рецензування, сторони мають право оскаржити її в судовому порядку в десятиденний строк з дня отримання відповідного повідомлення.

За змістом ст. 4 ЗУ «Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні», рецензування звіту про оцінку майна (акта оцінки майна) полягає в їх критичному розгляді та наданні висновків щодо їх повноти, правильності виконання та відповідності застосованих процедур оцінки майна вимогам нормативно-правових актів з оцінки майна , в порядку, визначеному цим Законом та нормативно-правовими актами з оцінки майна.

Пунктом 64 Національного стандарту № 1 "Загальні засади оцінки майна і майнових прав", затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України № 1440 від 10.09.2003 р. встановлено, що за результатами своєї роботи рецензент готує рецензію у письмовій формі, яку скріплює підписом. Рецензія не повинна містити власного висновку про вартість об'єкта оцінки. Будь-які судження про вартість об'єкта оцінки, виражені у грошовій формі, можуть відображатися рецензентом виключно у формі звіту про оцінку майна, складеному у повній формі відповідно до вимог національних стандартів.

Отже, рецензування звіту про оцінку майна не означає його повторну оцінку, чого вимагає скаржник.

Крім того, як свідчить зміст листа скаржника № ОDЕ-61/284 від 28.03.13 р. та додатки до нього, стягувачем не було виконано вимоги органу ДВС, викладені в повідомленні від 18.03.13 р. щодо оплати витрат на рецензування, які передбачені ч. 4 ст. 58 ЗУ «Про виконавче провадження».

Таким чином, стягувач не довів в чому полягає його порушене право, безпідставно вимагає повторної оцінки арештованого майна, а не рецензування звіту в розумінні ч. 4 ст. 58 ЗУ «Про виконавче провадження» та ст. 4 ЗУ «Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні», а також не виконав вимоги, передбачені щодо оплати.

Вимога щодо визнання неправомірними дій органу ДВС, щодо передачі МФ ТОВ «УКРСПЕЦТОРГ ГРУПП» нежитлової будівлі офісу літера «Б» загальної площею 157.8 кв.м., що знаходиться за адресою м. Миколаїв, просп. Леніна, 256/1 для її продажу взагалі не обґрунтована скаржником будь-якими підставами та нормами права.

За таких обставин, скарга стягувача є неправомірною та задоволенню не підлягає; вимога про зупинення виконавчого провадження, як засіб забезпечення скарги, теж задоволенню не підлягає.

Керуючись ст.ст. 86, 121-2 ГПК України, господарський суд -

УХВАЛИВ:

Визнати доводи скаржника публічного акціонерного товариства «Перший Український Міжнародний банк» (вул. Університетська, 2А, м. Донецьк, код 14282829) неправомірними.

Відхилити скаргу публічного акціонерного товариства «Перший Український Міжнародний банк» на дії Відділу примусового виконання рішень ДВС ГУЮ в Миколаївській області (вул. Декабристів, 41/23, м. Миколаїв, 54020) з примусового виконання наказу від 20.12.2011 р. у виконавчому провадженні № 30699917.

Ухвала може бути оскаржена.

Суддя Т.М.Дубова