Постанова

від 07.05.2013 по справі 801/3730/13-а

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

вул. Севастопольська, 43, м. Сімферополь, Автономна Республіка Крим, Україна, 95013

ПОСТАНОВА

Іменем України

07 травня 2013 р. Справа №801/3730/13-а

Окру жний адміністративний суд Автономної Республіки Крим у складі головуючого судді Петренко В.В., за участю секретаря Асєєвої Л.О., розглянувши у порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом

Первомайського районного споживчого товариства

до Красноперекопської об'єднаної державної податкової інспекції в АР Крим Державної податкової служби

про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,

за участю представників сторін:

від позивача - не з'явився;

від відповідача - не з'явився.

Суть спору: Первомайське районне споживче товариство звернулось до Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим з адміністративнім позовом до Красноперекопської об'єднаної державної податкової інспекції в АР Крим ДПС про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 14.01.2013 року №0000012201 про збільшення зобов'язання з податку на прибуток в розмірі 7709,00грн. та нарахування штрафних (фінансових) санкцій в розмірі 3854,50грн.; визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 14.01.2013 року №0000022201 про збільшення зобов'язання з податку на додану вартість в розмірі 7343,00грн., та нарахування штрафних (фінансових) санкцій в розмірі 3671,50грн.

Позовні вимоги мотивовані тим, що зазначені податкові повідомлення-рішення винесені з порушенням норм податкового законодавства, в зв'язку з чим, вони є протиправними та підлягають скасуванню.

Ухвалою Окружного адміністративного суду АР Крим від 08.04.2013 року відкрито провадження у справі.

Ухвалою Окружного адміністративного суду АР Крим від 08.04.2013 року закінчено підготовче провадження та справу призначено до судового розгляду.

Позивач явку свого представника у судове засідання не забезпечив, повідомлений належним чином, про що свідчить повідомлення про відкладення розгляду справи (т.1 а.с.74), надав клопотання про розгляд справи за його відсутності (т.1 а.с.76).

Відповідач явку свого представника у судове засідання не забезпечив, про день, час та місце судового розгляду справи повідомлений належним чином, про що свідчить звіт про відправку електронною поштою (а.с.75), клопотань не надав, про поважність причин неприбуття у судове засідання суду не повідомив.

Приймаючи до уваги, що в матеріалах справи достатньо доказів для з'ясування обставин по справі, суд вважає можливим на підставі статті 128 КАС України розглядати справу за відсутністю представників позивача та відповідача.

Розглянувши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору, суд

ВСТАНОВИВ:

Згідно з частиною 1 статтю 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.

Відповідно до п.1 ч.1 ст.3 КАС України справою адміністративної юрисдикції є переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір, у якому хоча б однією зі сторін є орган виконавчої влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа або інший суб'єкт, який здійснює владні управлінські функції на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Відповідно до п. 5 частини 2 статті 17 КАС України юрисдикція адміністративних судів поширюється на спори за зверненням суб'єкта владних повноважень у випадках, встановлених Конституцією та законами України.

Пунктом 7 ч.1 статті 3 Кодексу адміністративного судочинства України визначено коло суб'єктів владних повноважень, до яких віднесено орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа, інший суб'єкт при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Відповідно до п.п.41.1.1 п .41.1 ст.41 Податкового кодексу України контролюючими органами є органи державної податкової служби - щодо податків, які справляються до бюджетів та державних цільових фондів, крім зазначених у підпункті 41.1.2 цього пункту, а також стосовно законодавства, контроль за дотриманням якого покладається на органи державної податкової служби.

Отже, органи державної податкової служби у відносинах з суб'єктами господарювання, під час реалізації своїх завдань та функцій, встановлених законодавством України, є суб'єктами владних повноважень.

Таким чином, судом встановлено, що Красноперекопська об'єднана державна податкова інспекція в АР Крим Державної податкової служби є органом виконавчої влади та суб'єктом владних повноважень.

Відповідно до частини 1 статті 55 Господарського кодексу України суб'єктом господарювання визнаються учасники господарських відносин, які здійснюють господарську діяльність, реалізуючі господарську компетенцію (сукупність господарських прав та обов'язків), мають відокремлене майно і несуть відповідальність за своїми зобов'язаннями в межах цього майна, крім випадків встановлених законом.

Первомайське районне споживче товариство зареєстровано у якості юридичної особи 11.04.1996 року Первомайською районною державною адміністрацією АР Крим, про що свідчить свідоцтво про державну реєстрацію юридичної особи (т.1 а.с.44).

Згідно довідки 15.04.2010 року вих. №64/29-0 позивач перебуває на податковому обліку в Первомайській міжрайонній ДПІ з 30.04.1996 року за №33 (а.с.46).

Згідно свідоцтва №00682337 серії НВ №358408 позивач зареєстрований як платник податку на додану вартість з 16.07.1997 року (т.1 а.с.47).

Як вбачається з матеріалів справи, посадовими особами Красноперекопської ОДПІ в АР Крим ДПС з 14.12.2012 року по 20.12.2012 року проведена позапланова виїзна перевірка Первомайського районного споживчого товариства (ЄДРПОУ 01757656) з питань своєчасності, достовірності та повноти нарахування податку на прибуток та податку на додану вартість при здійсненні фінансово-господарських операцій з ФОП ОСОБА_2 (реєстраційний номер НОМЕР_1) за період з 01.01.2012 року по 31.03.2012 року.

За результатами перевірки відповідачем складено акт від 26.12.2012 року №1941/22-01/01757656 (далі - акт перевірки) (т.1 а.с.12-19).

Відповідно до висновків акту перевірки відповідачем були встановлені порушення (а.с.19):

- п.п.134.1.1 п.134.1 ст.134, п.149.1 ст.149,п.151.1 ст.151, п.152.1 ст.152 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено об'єкт оподаткування податком на прибуток у розмірі 36711,00грн, чим порушено порядок визначення до сплати податку, що призвело до не нарахування податку на прибуток за 1 квартал 2012 року у сумі 7 709,00грн;

- п.200.1, п.200.2, ст.200 розділу 5 Податкового кодексу України, в результаті чого позивачем занижено податок на додану вартість за період 01.01.2012 року по 31.03.2012 рік на загальну суму 7343,00грн, у т.ч. по періодах за січень 2012 року у сумі 2081,00грн, за лютий 2012 року у сумі 2542,00грн, за березень 2012 року у сумі 2720,00грн.

На підставі виявлених порушень Красноперекопською ОДПІ в АР Крим ДПС були винесені податкові повідомлення рішення:

- №0000012201 від 14.01.2013 року, яким Первомайському районному споживчому товариству збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток приватних підприємств за основним платежем у сумі 7709,00грн та за штрафними (фінансовими) санкціями у сумі 3854,50грн (а.с.22);

- №0000022201 від 14.01.2013 року, яким Первомайському районному споживчому товариству збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість за основним платежем у сумі 7343,00грн та за штрафними (фінансовими) санкціями у сумі 3671,50грн (а.с.23).

Висновки Красноперекопської ОДПІ в АР Крим ДПС в акті обґрунтовуються тим, що на підставі висновку акта перевірки Красноперекопської ОДПІ в АР Крим ДПС від 26.06.2012 року №774/1702/НОМЕР_1 Про результати документальної позапланової виїзної перевірки СГД-ФО ОСОБА_2 з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства при здійсненні ФГВ з ТОВ «Альянс Ойл Україна», ТОВ «Атан Крим», ТОВ «Спецавтохозяйство» встановлено вчинення правочинів, які не спрямовані на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ними по правочинах, здійснених СГД ФО ОСОБА_2 з зазначеними постачальниками та покупцем Первомайське РайСТ. Таким чином, перевіркою встановлено використання у господарській діяльності придбаного палива від невідомого постачальника.

У зв'язку з вищенаведеним господарські операції Первомайського районного споживчого товариства з ФОП ОСОБА_2 не підтверджуються стосовно врахування реального часу здійснення операцій, місцезнаходження майна, наявності трудових ресурсів, виробничо-складських приміщень, іншого майна, які економічно необхідні для виконання такого постачання або здійснення діяльності, технічного персоналу, основних фондів, виробничих активів, складських приміщень, транспортних засобів.

Не погодившись з податковими повідомленнями-рішеннями від 14.01.2013 року №0000012201, №0000022201 позивач оскаржив зазначені податкові повідомлення-рішення шляхом направлення первинної скарги від 23.01.2013 року вих.№59 до Державної податкової служби АР Крим ДПС України (т.1 а.с.25-28).

Державною податковою службою АР Крим ДПС України у рішенні про результати первинної скарги від 22.03.2013 року вих. №709/10/10.2-14 зазначено, що Державна податкова служби АР Крим ДПС України залишає без змін податкові повідомлення-рішення Красноперекопської ОДПІ в АР Крим ДПС від 14.01.2012 року №0000012201, №0000022201, прийняті стосовно Первомайського районного споживчого товариства, а первинну скаргу - без задоволення (т.1 а.с.30-31).

Вирішуючи питання про правомірність винесених оскаржуваних податкових повідомлень - рішеннь та перевіряючи обґрунтованість висновків, викладених в акті перевірки, суд зазначає наступне.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенція контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства врегульовані Податковим кодексом України, який набрав чинності 01.01.2011 року.

Статтею 86 ПК України встановлено, що за результатами проведення невиїзних документальних, виїзних планових та позапланових перевірок фінансово-господарської діяльності суб'єктів господарювання оформляється акт, а у разі відсутності порушень податкового, валютного та іншого законодавства - довідка.

Акт - службовий документ, який стверджує факт проведення невиїзної документальної або виїзної планової чи позапланової перевірки фінансово-господарської діяльності суб'єкта господарювання і є носієм доказової інформації про виявлені порушення вимог податкового, валютного та іншого законодавства суб'єктами господарювання.

Факти виявлених порушень податкового, валютного та іншого законодавства викладаються в акті невиїзної документальної, виїзної планової чи позапланової перевірок чітко, об'єктивно та в повній мірі, із посиланням на первинні або інші документи, які зафіксовані в бухгалтерському та податковому обліку, що підтверджують наявність зазначених фактів.

Згідно з статтею 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні"від 16.07.1999 року № 996-XIV (далі - Закон № 996) бухгалтерський облік - процес виявлення, вимірювання, реєстрації, накопичення, узагальнення, зберігання та передачі інформації про діяльність підприємства зовнішнім та внутрішнім користувачам для прийняття рішень.

Частиною 2 ст. 3 цього Закону бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Відповідно до ч. 1 ст. 9 Закону № 996 підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, що фіксують факти здійснення господарських операцій.

Необхідність підтвердження господарських операцій первинними документами визначена також п.п. 1.2 п. 1, п.п. 2.1 п. 2 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 року № 88 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України від 05.06.1995 року за № 168/704 (далі -Положення № 88) де зазначено, що первинні документи -це письмові свідоцтва, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації на їх проведення.

Статтею 9 Закону № 996 встановлені вимоги до первинних документів, які є підставою для бухгалтерського та податкового обліку. Згідно з даною нормою, підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо -безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Такі первинні документи повинні мати обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Згідно з пунктом 2.4 Положення № 88 первинні документи (на паперових і машино зчитуваних носіях інформації) для надання їм юридичної сили і доказовості повинні мати такі обов'язкові реквізити: назва підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), код форми, дата і місце складання, зміст господарської операції та її вимірники (у натуральному і вартісному виразі), посади, прізвища і підписи осіб, відповідальних за дозвіл та здійснення господарської операції і складання первинного документа.

Таким чином, реальність здійснення будь-яких господарських операцій має бути підтверджена відповідними первинними документами бухгалтерського та податкового обліку, а встановлені у акті перевірки порушення податкового законодавства мають містити посилання на них.

Судом досліджені документи, надані позивачем в обґрунтування позовних вимог та встановлено наступне.

11.01.2012 р. між ФОП ОСОБА_2 та позивачем укладено договір №9 на продаж нафтопродуктів споживачам, відповідно якому ФОП ОСОБА_2 (постачальник) бере на себе зобов'язання здійснювати заправку нафтопродуктами у 2012 році автотранспорт Первомайської РайСТ (покупець) відповідно відомостям на АЗС «Джурі» яке знаходиться за адресою: смт. Первомайське, вул. Б. Хмельницького , 41 в межах грошових коштів, отриманих Постачальником від Покупця (т.1 а.с.33).

Факт постачання товару підтверджується:

- видатковою накладною від 31.01.2012 року №31/5 на загальну суму 12483,00грн, у тому числі ПДВ у сумі 2080,50грн (т.1 а.с.35);

- видатковою накладною від 29.02.2012 року №29/7 на загальну суму 15252,00грн, у тому числі ПДВ у сумі 2542,00грн (т.1 а.с.38);

- видатковою накладною від 29.02.2012 року №29/3 на загальну суму 16318,00грн, у тому числі ПДВ у сумі 2719,67грн (т.1 а.с.41).

Податковими накладними:

- податкова накладна №18 від 31.01.2012 року на загальну суму 12483,00грн, у тому числі ПДВ у сумі 2080,50грн (т.1 а.с.37);

- податкова накладна №38 від 29.02.2012 року на загальну суму 15252,00грн, у тому числі ПДВ у сумі 2542,00грн (т.1 а.с.40);

- податкова накладна №81 від 29.03.2012 року на загальну суму 16318,00грн, у тому числі ПДВ у сумі 2719,67грн (т.1 а.с.43).

Як вбачається з матеріалів справи ФОП ОСОБА_2 виписав на користь Первомайського районного споживчого товариства рахунки на оплату товарів:

- рахунок №21 від 31.01.2012 року на загальну суму 12483,00грн, у тому числі ПДВ у сумі 2080,50грн (т.1 а.с.36);

- рахунок №56 від 29.02.2012 року на загальну суму 15252,00грн, у тому числі ПДВ у сумі 2542,00грн (т.1 а.с.39);

- рахунок №81 від 29.3.2012 року на загальну суму 16318,00грн, у тому числі ПДВ у сумі 2719,67грн (т.1 а.с.42).

Сплата вартості товару підтверджується платіжними дорученнями (т.2 а.с.50-55).

Також позивачем до матеріалів справи залучені заправні відомості (т.1 а.с. 86-88, 145-148,223-231), подорожні листи (т.1 а.с.89-104,149-222,232-250, т.2 а.с.1-49), копії яких належним чином засвідчені та залучені до матеріалів справи.

Таким чином, використання у господарській діяльності Первомайського районного споживчого товариства товарів, які отримані від ФОП ОСОБА_2 підтверджується первинними документами, оформленими у відповідності до п.2 ст.9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16.07.1999р. №996-XV, п.2.4 ст.2 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України №88 від 24.05.1995р., зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 05.06.1995р. під №168/704, які відповідають вимогам первинного документа, що містить відомості про господарську операцію й підтверджує її здійснення.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства з 2011 року регулює Податковий кодекс України.

Згідно з п.п.14.1.191. п.14.1. ст.14 ПК України постачання товарів - будь-яка передача права на розпоряджання товарами як власник, у тому числі продаж, обмін чи дарування такого товару, а також постачання товарів за рішенням суду.

Відповідно до п.п.134.1.1. п.134.1 ст.134 ПК України об'єктом оподаткування є прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом зменшення суми доходів звітного періоду, визначених згідно зі статтями 135 -137 цього Кодексу, на собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та суму інших витрат звітного податкового періоду, визначених згідно зі статтями 138 - 143 цього Кодексу, з урахуванням правил, встановлених статтею 152 цього Кодексу.

Відповідно до п. 149.1. ПК України податковою базою для цілей цього розділу визнається грошове вираження прибутку як об'єкта оподаткування, визначеного згідно із статтею 134 цього Кодексу, з урахуванням положень статей 135 - 137 та 138 - 143 цього Кодексу.

Згідно п.152.1. ПК України податок нараховується платником самостійно за ставкою, визначеною пунктом 151.1 статті 151 цього Кодексу, від податкової бази, визначеної згідно зі статтею 149 цього Кодексу. Податок, отриманий від діяльності, яка підлягає патентуваннювідповідно до розділу XII цього Кодексу, підлягає сплаті до бюджету в сумі, яка визначена відповідно до цього розділу, і зменшена на вартість придбаних торгових патентів на право провадження такого виду діяльності.

Відповідно до п. 201.1 ст. 201 ПК України платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою податкову накладну.

Пунктом 201.4 ст. 201 ПК України передбачено, що податкова накладна виписується у двох примірниках у день виникнення податкових зобов'язань продавця. Оригінал податкової накладної видається покупцю, копія залишається у продавця товарів/послуг.

Податкова накладна є податковим документом і одночасно відображається у податкових зобов'язаннях і реєстрі виданих податкових накладних продавця та реєстрі отриманих податкових накладних покупця (п. 201.6 ст. 201 ПК України).

Відповідно до п. 201.8 ст. 201 ПК України право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку в порядку, передбаченому статтею 183 цього Кодексу.

Всі податкові накладні, що підтверджують здійснення позивачем вищезазначеної господарської операції, є в матеріалах справи, оцінені судом та визнані такими, що оформлені у відповідності до вимог чинного законодавства.

Проаналізувавши всі матеріали справи судом встановлено, що відповідачем не надано суду доказів, що сторони при оформленні документів мали умисел направлений на несплату податків.

Згідно з ч. 2 ст. 218 Господарського кодексу України учасник господарських відносин відповідає за порушення правил ведення господарської діяльності, якщо не доведено, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення.

Припису цієї статті кореспондують правила, закріплені у статті 18 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб -підприємців", відповідно до частини 2 зазначеної статті якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру є достовірними і були внесені і до нього, то третя особа може посилатися на них у спорі, як на достовірні. Третя особа не може посилатися на них у спорі у разі, якщо вона знала або могла знати про те, що такі відомості є недостовірними.

Суд також враховує, що відповідно до чинного законодавства позивач Первомайське районне споживче товариство не зобов'язано та не має права перевіряти відповідність законодавству установчих документів своїх контрагентів по угодах, а також правильність сплати ними податків.

Суд також зазначає, що чинним законодавством не передбачений обов'язок покупця перевіряти у продавця місцезнаходження майна, наявність трудових ресурсів, виробничо -складських приміщень, технічного персоналу, основних фондів, виробничих активів та іншого майна, економічно необхідного для здійснення господарської операції. Відтак, позивач не може нести відповідальність за невиконання його контрагентом своїх податкових зобов'язань, оскільки чинним законодавством така відповідальність не передбачена.

Суд зазначає, що головною підставою вважати правочин нікчемним являється його недійсність, встановлена законом, а не Актами, які б факти у ньому не були відображені. Вказані ж в Акті висновки є суто суб'єктивною думкою посадової особи податкового органу, жодним нормативно-правовим актом не передбачено право органу державної податкової служби самостійно в позасудовому порядку визнавати нікчемними правочини і дані, вказані платником податків в податкових деклараціях.

Зазначеної думки також додержується Вищий адміністративний суд України в постанові від 14.11.2012 року у справі №К/9991/50772/12.

Також слід вказати, що неможливість проведення зустрічної звірки контрагента позивача не є підставою для висновків невиконання господарських операцій.

Позивач, як платник податків, діяв у межах діючого законодавства, був не обізнаний про умисел контрагента та не відповідає за його звітність. При цьому слід прийняти до уваги, що позивач не має права витребувати у контрагента документи з метою доведення, ким саме виконувались прийняті ним роботи, або перевіряти кількість працюючих осіб контрагента, а відтак у діях позивача відсутні порушення норм чинного податкового законодавства з наведених вище підстав.

Невиконання зобов'язань перед бюджетом контрагентом позивача є підставою для застосування заходів відповідальності виключно до такого контрагенту, і само по собі не свідчить про порушення правил оподаткування позивачем.

У зв'язку із цим суд зазначає, що законодавство України, чинне на час виникнення спірних відносин, не ставить виникнення у платника ПДВ права на податковий кредит в залежність від дотримання вимог податкового законодавства іншим суб'єктом господарювання.

Зазначені висновки суду узгоджуються із правовими позиціями Верховного Суду України при вирішенні спорів цієї категорії.

Так, у постановах Верховного Суду України від 9 вересня 2008 року у справі № 21-500во08, від 1 червня 2010 року у справі № 21-573во10 Судова палата в адміністративних справах Верховного Суду України дійшла висновку, що якщо контрагент не виконав свого зобов'язання щодо сплати податку до бюджету, то це тягне відповідальність та негативні наслідки саме для цієї особи. Зазначені обставини не є підставою для позбавлення платника податку права на відшкодування ПДВ у випадку, коли останній виконав усі передбачені законом умови стосовно отримання такого відшкодування та має необхідні документальні підтвердження розміру свого податкового кредиту.

Як вбачається з первинних бухгалтерських документів, наданих до перевірки, угоди між позивачем та ФОП ОСОБА_2 були реально виконані сторонами, що зокрема підтверджується податковими накладними, видатковими накладними, платіжними дорученнями, заправними відомостями, подорожніми листами, копії яких належним чином засвідчені та залучені до матеріалів справи.

Відповідно до частини першої статті 11 Кодексу адміністративного судочинства України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Згідно з частиною другою статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Виходячи зі змісту наведеної норми, саме на податкові органи покладається обов'язок надати достатні докази на обґрунтування висновків про порушення платником податків норм податкового законодавства, на підставі яких такому платникові визначено відповідні грошові зобов'язання.

Всупереч вимогам вказаної норми, відповідачем належних доказів на підтвердження доводів правомірності висновків про порушення позивачем норм Податкового кодексу України, викладених в акті перевірки, які покладено в основу податкового повідомлення-рішення, на вимогу статті 71 КАС України, суду не надано, як і не надано інших доказів, на підтвердження правомірності прийняття оскаржуваних податкових повідомлень-рішень, якими позивачу збільшено суму грошових зобов'язань.

Враховуючи що висновки акту перевірки, на підставі яких прийнято спірне повідомлення-рішення є необґрунтованими, тобто відсутні і підставі для застосування штрафних (фінансових) санкцій.

Таким чином, податкове повідомлення-рішення №0000012201 від 14.01.2013 року, яким Первомайському районному споживчому товариству збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток приватних підприємств за основним платежем у сумі 7709,00грн та за штрафними (фінансовими) санкціями у сумі 3854,50грн та податкове повідомлення-рішення №0000022201 від 14.01.2013 року, яким Первомайському районному споживчому товариству збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість за основним платежем у сумі 7343,00грн та за штрафними (фінансовими) санкціями у сумі 3671,50грн не можуть бути визнані такими, що прийняті на підставі та відповідно до діючого законодавства, тому позовні вимоги є правомірними, обґрунтованими і підлягають задоволенню.

Під час прийняття постанови суд, зокрема, вирішує, як розподілити між сторонами судові витрати (стаття 161 КАС України).

Якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа) (частина перша статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України).

Відповідно до підпункту 3 пункту 9 розділу VI Прикінцевих та перехідних положень Бюджетного кодексу України у разі безспірного списання коштів державного бюджету (місцевих бюджетів) Державна казначейська служба України відображає в обліку відповідні бюджетні зобов'язання розпорядника бюджетних коштів, з вини якого виникли такі зобов'язання. Погашення таких бюджетних зобов'язань здійснюється виключно за рахунок бюджетних асигнувань цього розпорядника бюджетних коштів. Одночасно розпорядник бюджетних коштів зобов'язаний привести у відповідність з бюджетними асигнуваннями інші взяті бюджетні зобов'язання.

Водночас пунктом 19 Порядку виконання рішень про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів або бюджетних установ встановлено, що безспірне списання коштів державного та місцевих бюджетів і їх перерахування на рахунок, зазначений у виконавчому документі про стягнення надходжень бюджету та/або заяві про виконання рішення про стягнення надходжень бюджету, здійснюються органами казначейства з відповідного рахунка, на який такі кошти зараховані, шляхом оформлення розрахункових документів.

З огляду на викладене та з урахуванням принципу пріоритетності законів над підзаконними актами суд вважає необхідним стягнути судові витрати з Державного бюджету України шляхом їх безспірного списання з рахунка суб'єкта владних повноважень - відповідача.

Керуючись ст.ст. 11, 71, 94, 158, 161-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ПОСТАНОВИВ:

1.Адміністративний позов задовольнити.

2.Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення №0000012201 від 14.01.2013 року про збільшення суми грошового зобов'язання з податку на прибуток приватних підприємств за основним платежем у сумі 7709,00грн та за штрафними (фінансовими) санкціями у сумі 3854,50грн.

3.Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення №0000022201 від 14.01.2013 року про збільшення суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість за основним платежем у сумі 7343,00грн та за штрафними (фінансовими) санкціями у сумі 3671,50грн.

4.Стягнути на користь Первомайського районного споживчого товариства (ЄДРПОУ 01757656; 96300, АР Крим, Первомайський район, смт. Первомайське, вул. Леніна,58) судовий збір у розмірі 225 (двісті двадцять п'ять) гривень 78 коп. шляхом їх безспірного списання із рахунка суб'єкта владних повноважень - Красноперекопської об'єднаної державної податкової інспекції в АР Крим Державної податкової служби.

Постанова набирає законної сили через 10 днів з дня її проголошення. Якщо проголошено вступну та резолютивну частину постанови або справу розглянуто у порядку письмового провадження, постанова набирає законної сили через 10 днів з дня її отримання у разі неподання апеляційної скарги.

У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Апеляційна скарга подається до Севастопольського апеляційного адміністративного суду через Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим протягом 10 днів з дня проголошення. У разі проголошення вступної та резолютивної частини постанови або розгляду справи у порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом 10 днів з дня отримання.

Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до Севастопольського апеляційного адміністративного суду.

Суддя В.В.Петренко