Постанова

від 28.05.2013 по справі 38/215-8/59

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

cpg1251

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"28" травня 2013 р. Справа№ 38/215-8/59

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Сотнікова С.В.

суддів: Суліма В.В.

Шипка В.В.

за участю секретаря Карпюк О.С.,

представників сторін:

від позивача - Кирилюк І.В. (дов. від 07.02.2011),

від відповідача-1 - не з'явився,

від відповідача-2 - не з'явився,

розглянувши

апеляційні скарги Державного управління справами, Державної казначейської служби України

на рішення Господарського суду міста Києва від 11.12.2008

у справі № 38/215-8/59 (суддя Катрич В.С.)

за позовом Державного підприємства обслуговування повітряного руху України

до 1. Державного управління справами

2. Державної казначейської служби України

про стягнення 11 628 250,00 грн.

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до Господарського суду міста Києва з позовом про стягнення з Державного управління справами 11628259,00 грн. заподіяної шкоди внаслідок порушення Державного управління справами чинного законодавства при здійсненні ліквідації Державного підприємства "Державна база матеріально-технічного забезпечення".

Рішенням Господарського суду міста Києва від 11.12.2008 у справі № 38/215-8/59 позов задоволено частково, стягнуто солідарно з Державного управління справами та Державного казначейства України на користь Державного підприємства обслуговування повітряного руху України 11628250,00 грн. завданої шкоди, 25500 грн. державного мита, 118 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Не погоджуючись з зазначеним рішенням суду, Державне управління справами звернулось до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить його скасувати повністю і прийняти нове рішення, яким в задоволенні позовних вимог відмовити з підстави порушення норм матеріального та процесуального права.

Ухвалою від 06.02.2009 прийнято до розгляду апеляційну скаргу Державного управління справами.

Не погоджуючись з рішенням Господарського суду міста Києва від 11.12.2008, Державне казначейство України звернулось до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить його скасувати та прийняти нове рішення, яким в задоволенні позовних вимог відмовити в повному обсязі з підстави порушення норм матеріального та процесуального права.

Ухвалою від 06.02.2009р. прийнято до розгляду апеляційну скаргу Державного казначейства України.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 05.10.2010 зупинено апеляційне провадження у справі № 38/215-8/59 до прийняття рішення у кримінальній справі № 20-2481 за фактом службового підроблення службовими особами - членами ліквідаційної комісії ДП "Державна база матеріально-технічного забезпечення" ліквідаційного балансу підприємства, що спричинили тяжкі наслідки, за ознаками злочину, передбаченого ч. 2 ст. 366 КК України.

Від позивача надійшло клопотання про поновлення провадження у справі, у зв'язку з тим, що кримінальна справа № 20-2481 за фактом службового підроблення службовими особами - членами ліквідаційної комісії ДП "Державна база матеріально-технічного забезпечення" ліквідаційного балансу підприємства, що спричинили тяжкі наслідки, за ознаками злочину, передбаченого ч. 2 ст. 366 КК України, закрита на підставі п. 2 ст. 6 КПК України (1960 року), що підтверджується постановою про закриття кримінальної справи старшого слідчого прокуратури Печерського району м. Києва Бойка М.В. від 06.05.2011.

Відповідно до розпорядження секретаря судової палати Київського апеляційного господарського суду від 29.03.2013 склад судової колегії було змінено та доручено здійснення апеляційного провадження у справі № 38/215-8/59 колегії суддів у складі: головуючий суддя - Сотніков С.В., судді: Разіна Т.І., Сулім В.В.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 01.04.2013 апеляційне провадження у справі № 38/215-8/59 поновлено.

Ухвалою від 16.04.2013 залучено до участі у справі № 38/215-8/59 в якості співвідповідача правонаступника Державного казначейства України - Державну казначейську службу України, розгляд справи відкладено на 14.05.2013.

Відповідно до розпорядження заступника Голови Київського апеляційного господарського суду від 14.05.2013 склад судової колегії було змінено та доручено здійснення апеляційного провадження у справі № 38/215-8/59 колегії суддів у складі: головуючий суддя - Сотніков С.В., судді: Сулім В.В., Шипко В.В.

Ухвалою від 14.05.2013 прийнято до провадження апеляційні скарги Державного управління справами, Державної казначейської служби України.

Ухвалою від 14.05.2013 розгляд справи відкладено на 28.05.2013.

В день слухання справи представники відповідачів в судове засідання не з'явились, про причини неявки суд не повідомили.

Враховуючи те, що в матеріалах справи мають місце докази належного повідомлення учасників судового процесу про час та місце проведення судового засідання по розгляду апеляційної скарги, колегія вважає за можливе здійснити перевірку судового рішення суду першої інстанції у даній справі в апеляційному порядку за наявними матеріалами справи та без участі представників відповідачів.

Колегія суддів, розглянувши доводи апеляційної скарги, дослідивши наявні матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, вважає, що скарга задоволенню не підлягає з огляду на наступне.

Як вбачається з матеріалів справи, на підставі розпорядження Керівника Державного управління справами від 27.10.2000 № 308 було створено Державне підприємство "Державна база матеріально-технічного забезпечення".

27.11.2000 затверджено Статут Державного підприємства "Державна база матеріально-технічного забезпечення", який був зареєстрований 28.11.2000 Московською районною державною адміністрацією м. Києва за № 17273.

За Статутом Державне підприємство "Державна база матеріально-технічного забезпечення" засноване на державній власності і підпорядковане Державному управлінню справами. Підприємство є юридичною особою. Майно підприємства є державною власністю і закріплюється за ним на праві повного господарського відання. Ліквідація і реорганізація підприємства провадяться за рішенням засновника чи за рішенням суду, арбітражного суду в установленому законодавством порядку. Ліквідація підприємства здійснюється ліквідаційною комісією, яка призначається органом, що прийняв рішення про ліквідацію. Ліквідація та реорганізація підприємства вважається закінченою з моменту внесення запису про це до Державного реєстру.

04.12.2000 між позивачем (кредитор) та Державним підприємством "Державна база матеріально-технічного забезпечення" (позичальник) був укладений договір №12.1-249 безвідсоткової позики, відповідно до умов якого кредитор надав позичальнику безвідсоткову позику на зворотній основі для становлення та розвитку позичальника, сума позики становить 3500000 грн. (п.1.1 та п.2.1 договору).

03.01.2001 між позивачем (кредитор) та Державним підприємством "Державна база матеріально-технічного забезпечення" (позичальник) був укладений договір №12.1-268 безвідсоткової позики, відповідно до умов якого кредитор надав позичальнику безвідсоткову позику на зворотній основі для становлення та розвитку позичальника, сума позики становить 4800000 грн. (п.1.1 та п.2.1 договору).

Згідно додаткової угоди від 04.02.2002 до договору від 03.01.2001 загальна сума позики становить 7800000 грн.

Згідно додаткової угоди від 09.04.2002р. до договору від 03.01.2001 загальна сума позики становить 10800000 грн.

Позивач на виконання умов вказаних вище договорів перерахував на користь Державного підприємства "Державна база матеріально-технічного забезпечення" грошові кошти в загальному розмірі 11628250 грн., що підтверджується копіями платіжних доручень.

Строк дії договору № 12.1-249 безвідсоткової позики від 04.12.2000 у будь-якому випадку до 07.12.2005 (п.7.1).

Строк дії договору № 12.1-268 безвідсоткової позивики від 03.01.2001 у будь-якому випадку до 03.01.2006 (п.6.1).

Доказів на підтвердження повернення суми позики на користь позивача відповідачами не надано.

06.06.2002 відповідачем-1 було прийнято розпорядження № 256 "Про ліквідацію Державного підприємства "Державна база матеріально-технічного забезпечення".

В газеті "Молодь України" від 11.06.2002 № 71(18334) було опубліковано оголошення про припинення діяльності Державного підприємства "Державна база матеріально-технічного забезпечення" та прийняття зацікавлених осіб протягом двох місяців з моменту опублікування.

За результатами ліквідаційної процедури Державного підприємства "Державна база матеріально-технічного забезпечення" ліквідаційною комісією було складено ліквідаційний баланс станом на 30.07.2002.

Також ліквідаційною комісією було складено Акт комісії по ліквідації Державного підприємства "Державна база матеріально-технічного забезпечення" від 30.07.2002. У Акті від 30.07.2002 склад комісії зафіксував, що ліквідаційна комісія провела перевірку фінансово-господарської діяльності підприємства, підготувала ліквідаційний баланс, узгодила його та представила на затвердження Державному управлінню справами. Також в Акті зазначено, що всі кредитори та дебітори повідомлені, кредиторської та дебіторської заборгованості немає.

31.07.2002 Заступник Керівника Державного управління справами Романов В.М. затвердив Ліквідаційний баланс та Акт комісії по ліквідації Державного підприємства "Державна база матеріально-технічного забезпечення" від 30.07.2002.

Згідно довідки Головного управління статистики в м. Києві від 21.03.2005 Державне підприємство "Державна база матеріально-технічного забезпечення" було ліквідовано 31.07.2002 на підставі наказу власника (Державного управління справами) та вилучено з Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України.

Таким чином, з 31.07.2002 Державне підприємство "Державна база матеріально-технічного забезпечення" припинило свою діяльність як юридична особа у зв'язку з ліквідацією.

Статтею 35 Закону України "Про підприємства в Україні" (чинний на момент прийняття розпорядження №256 "Про ліквідацію Державного підприємства "Державна база матеріально-технічного забезпечення") передбачено, що ліквідація підприємства здійснюється ліквідаційною комісією, яка утворюється власником або уповноваженим ним органом. За їх рішенням ліквідація може проводитись самим підприємством в особі його органу управління.

Власник, суд або орган, уповноважений створювати підприємства, який прийняв рішення про ліквідацію підприємства, встановлює порядок і строки проведення ліквідації, а також строк для заяви претензій кредиторів, який не може бути менше двох місяців з моменту оголошення про ліквідацію.

Ліквідаційна комісія або інший орган, який проводить ліквідацію підприємства, вміщує в офіційній пресі за місцезнаходженням підприємства публікацію про його ліквідацію і про порядок та строк заяви кредиторами претензій. Поряд з цією публікацією ліквідаційна комісія (орган, що проводить ліквідацію) зобов'язана провести роботу по стягненню дебіторської заборгованості підприємству і виявленню претензій кредиторів з повідомленням останніх про ліквідацію підприємства.

Ліквідаційна комісія (орган, що проводить ліквідацію) оцінює наявне майно ліквідовуваного підприємства і розраховується з кредиторами, складає ліквідаційний баланс і подає його власнику або органу, який призначив ліквідаційну комісію. Достовірність та повнота ліквідаційного балансу повинна бути підтверджена аудитором (аудиторською фірмою), за винятком тих організацій, що повністю утримуються за рахунок бюджету і не займаються підприємницькою діяльністю.

Як було зазначено вище, оголошення про ліквідацію було опубліковано 11.06.2002.

31.07.2002 відповідач-1 затвердив ліквідаційний баланс та в цей же день ліквідовано Державне підприємство "Державна база матеріально-технічного забезпечення".

Таким чином, матеріалами справи підтверджується, що ліквідація Державного підприємства "Державна база матеріально-технічного забезпечення" була проведена з порушенням законодавства, яке було чинним на час здійснення ліквідаційної процедури.

Відповідно до присів ст. 22 Цивільного кодексу України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування (ч. 1). При цьому збитками є: 1) втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); 2) доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене ((упущена вигода) (ч. 2)).

Відповідно до ст. 1166 Цивільного кодексу України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується у повному обсязі особою, яка її завдала.

Судова колегія зазначає, що умовою відшкодування завданих збитків є наявність складу правопорушення, що включає такі елементи як: протиправність поведінки; шкода; причинний зв'язок між ними; вина заподіювача шкоди.

Враховуючи, що ліквідація Державного підприємства "Державна база матеріально-технічного забезпечення" була проведена відповідачем-1 з порушенням законодавства, яке полягає у недотриманні строку розгляду вимог кредиторів, що в свою чергу призвело до збитків позивача у вигляді неповернення йому позичкових грошових коштів ліквідованим підприємством, оскільки останній був позбавлений права звернутись з відповідними вимогами до боржника за договорами позики, при цьому такі збитки спричинені діями відповідача-1 шляхом затвердження ліквідаційного балансу та прийняття рішення про ліквідацію Державного підприємства, колегія суддів вважає що саме діями відповідача-1 спричинені збитки позивачу в розмірі 11628250,00 грн.

Враховуючи встановлені обставини, колегія суддів вважає, що позивачу має бути відшкодована у повному обсязі шкода, завдана неправомірними діями відповідача-1.

Разом з тим, суд першої інстанції помилково застосував до спірних правовідносин положення законодавства про банкрутство (ст. 51 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом") в частині солідарної відповідальності власника майна боржника, керівника боржника, голови ліквідаційної комісії, враховуючи, що ліквідація державного підприємства була здійснена за загальною процедурою, а не на підставі вказаного Закону.

Також судом першої інстанції помилково застосовані норми ст.ст. 1173, 1174 Цивільного кодексу України та безпідставно не застосовано норми бюджетного законодавства та рішення Конституційного суду України №12-рп/2001 від 03.10.2001р., які підлягають застосуванню до спірних правовідносин.

Так, згідно ст. 1173 Цивільного кодексу України, шкода, завдана фізичній або юридичній особі незаконними рішеннями, дією чи бездіяльністю органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування при здійсненні ними своїх повноважень, відшкодовується державою, Автономною Республікою Крим або органом місцевого самоврядування незалежно від вини цих органів.

Відповідно до ст. 1174 Цивільного кодексу України шкода, завдана фізичній або юридичній особі незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю посадової або службової особи органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування при здійсненні нею своїх повноважень, відшкодовується державою, Автономною Республікою Крим або органом місцевого самоврядування незалежно від вини цієї особи.

Конституційний суд України в своєму рішенні №12-рп/2001 від 03.10.2001р. у справі №1-36/2001 зазначив, що не допускається відшкодування шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади за рахунок коштів, що виділяються на утримання органів державної влади.

Частиною першою статті 48 Бюджетного кодексу України встановлено, що в Україні застосовується казначейська форма обслуговування державного бюджету України, яка, зокрема передбачає здійснення Державним казначейством України: операцій з коштами державного бюджету, розрахунково-касового обслуговування розпорядників бюджетних коштів.

Статтею 25 цього Кодексу встановлено, що Державне казначейство України здійснює безспірне списання коштів з рахунків, на яких обліковуються кошти Державного бюджету України та місцевих бюджетів, за рішенням прийнятим державним органом, що відповідно до закону має право на його застосування.

Відповідно до приписів частини 1 статті 43 Бюджетного кодексу України Державне казначейство України, а після внесення змін до цього Кодексу згідно Закону України від 07.07.2011р. № 3614-VI (набрав чинності 07.08.2011р.) Державна казначейська служба України, забезпечує казначейське обслуговування бюджетних коштів на основі ведення єдиного казначейського рахунку, відкритого у Національному банку України.

Таким чином, при розгляді позовів про відшкодування шкоди, заподіяної діями (бездіяльністю) органів державної влади, співвідповідачами є відповідні органи Державного казначейства України (Державної казначейської служби України), до компетенції яких належить казначейське обслуговування бюджетних коштів. При цьому, не вимагається наявність порушення вказаними органами прав та охоронюваних законом інтересів позивача у справі.

З врахуванням наведених норм права відшкодування шкоди в даній справі може здійснюватись лише за рахунок державного бюджету, а не за рахунок коштів, виділених на утримання відповідача-1.

Таким чином, колегія суддів вважає, що обов'язок обслуговування бюджетних коштів та списання цих коштів, в тому числі на відшкодування шкоди, завданої фізичним або юридичним особам незаконними діями та рішенням органів державної влади, покладено на Державну казначейську службу України.

Згідно зі ст. ст. 33, 34 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень; докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу; обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Обов'язок із доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб'єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з'ясувати обставини, які мають значення для справи.

Враховуючи те, що позивачем належним чином доведено обґрунтованість позовних вимог, а відповідачем-1 не спростовано встановлених у справі обставин та поданих доказів, позов підлягаює задоволенню.

З урахуванням зазначеного, відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, витрати по сплаті судового збору покладаються на відповідача-1, оскільки шкода заподіяна в зв'язку з неправомірними діями останнього.

За таких обставин, рішення місцевого господарського суду підлягає зміні в частині покладення солідарного обов'язку на відповідачів відшкодувати завдану позивачу матеріальну шкоду.

Керуючись ст.ст. 49, 99, 101, 103 - 105 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційні скарги Державного управління справами, Державної казначейської служби України залишити без задоволення.

2. Рішення Господарського суду міста Києва від 11.12.2008 у справі № 38/215-8/59 змінити шляхом викладення абзацу другого резолютивної частини в наступній редакції:

"Стягнути з Державного управління справами шляхом списання грошових коштів з рахунків, на яких обліковуються кошти Державного бюджету України, у Державній казначейській службі України (01601, місто Київ, вулиця Бастіонна, 6, код ЄДРПОУ 37567646) на користь Державного підприємства обслуговування повітряного руху України (08307, Київська обл., м. Бориспіль, Аеропорт, код ЄДРПОУ 19477064) грошові кошти в розмірі 11628250 (одинадцять мільйонів шістсот двадцять вісім тисяч двісті п'ятдесят) грн. в рахунок відшкодування шкоди, завданої незаконним діями Державного управління справами при ліквідації Державного підприємства "Державна база матеріально-технічного забезпечення".

Стягнути з Державного управління справами (01220, м. Київ, вул. Банкова, 11, код ЄДРПОУ 37471975) в доход спеціального фонду Державного бюджету України 25500 (двадцять п'ять тисяч п'ятсот) грн. витрат по сплаті державного мита, 118 (сто вісімнадцять) грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу".

3. В іншій частині рішення Господарського суду міста Києва від 11.12.2008р. у справі № 38/215-8/59 залишити без змін.

Головуючий суддя Сотніков С.В.

Судді Сулім В.В.

Шипко В.В.