Рішення

від 28.05.2013 по справі 910/4360/13

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 910/4360/13 28.05.13

За позовом Заступника прокурора міста Києва

До 1. Київської міської ради

2. Товариства з обмеженою відповідальністю «Мегатранс»

Про визнання недійсним договору оренди земельної ділянки

Суддя Станік С.Р.

Представники сторін:

від позивача (прокурор) Стретович М.О.

від відповідача -1 не з'явився

від відповідача-2 Ярошовець Д.М. - представник за довіреністю

У судовому засіданні 28.05.2013 у відповідності до ч. 2 ст. 85 Господарського процесуального кодексу України було проголошено вступну та резолютивну частину рішення.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Заступник прокурора міста Києва в порядку статті 29 Господарського процесуального кодесу України звернувся з позовом до Господарського суду міста Києва до Київської міської ради, Товариства з обмеженою відповідальністю "Мегатранс" про визнання недійсним договору оренди земельної ділянки, укладеного між відповідачами 05.07.2010, зареєстрованого в ГУЗР 07.05.2010 за номером 79-6-00756.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 07.03.2013 суддя Станік С.Р. порушив провадження у справі №910/4360/13. Розгляд справи призначив на 28.03.2013.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 28.03.2013 розгляд справи відкладено на 11.04.2013.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 11.04.2013 розгляд справи відкладено на 23.04.2013.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 23.04.2013 розгляд справи відкладено на 07.05.2013.

Розпорядженням В.о. Голови Господарського суду міста Києва від 07.05.2013 справу №910/4360/13 передано для розгляду судді Босому В.П.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 07.05.2013 суддя Босий В.П. прийняв до свого провадження справу №910/4360/13, розгляд справи розпочав заново та призначив на 28.05.2013.

Розпорядженням Голови Господарського суду міста Києва від 13.05.2013 справу №910/4360/13 передано для розгляду судді Станіку С.Р.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 07.05.2013 суддя Станік С.Р. прийняв до свого провадження справу №910/4360/13, розгляд справи розпочав заново та призначив на 28.05.2013.

В судовому засіданні 28.05.2013 представник відповідача-2 заявив письмове клопотання про зупинення провадження у справі №910/4360/13 до розгляду Вищим адміністративним судом України справи № К/800/19041/13 за позовом заступника прокурора міста Києва в інтересах держави в особі Державного комітету із земельних ресурсів до Київської міської ради, третя особа - ТОВ «Мегатранс» про визнання протиправним та скасування рішення Київської міської ради, на підставі якого укладено оспорюваний договір оренди земельної ділянки.

Прокурор проти заявленого клопотання про зупинення провадження в справі - заперечував, просив суд у його задоволенні відмовити, посилаючись на його безпідставність та необґрунтованість.

Частиною 1 статті 79 Господарського процесуального кодексу України визначено, що господарський суд зупиняє провадження у справі в разі неможливості розгляду даної справи до вирішення пов'язаної з нею іншої справи, що розглядається іншим судом.

Суд, дослідивши наявні матеріали справи, заслухавши думку прокурора та представника відповідача-2, дійшов висновку, що заявлене клопотання про зупинення провадження у справі №910/4360/13 до розгляду Вищим адміністративним судом України справи № К/800/19041/13 за позовом заступника прокурора міста Києва в інтересах держави в особі Державного комітету із земельних ресурсів до Київської міської ради, третя особа - ТОВ «Мегатранс» про визнання протиправним та скасування рішення Київської міської ради- задоволенню не підлягає з огляду на наступне.

Згідно статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України, постанова або ухвала суду першої інстанції, якщо інше не встановлено цим Кодексом, набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого цим Кодексом, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Отже, оскільки ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 06.12.2012 постанова Окружного адміністративного суду міста Києва від 01.03.2012 у справі № 2а-18834/10/2670, якою визнано протиправним та скасовано рішення Київської міської ради від 17.09.2009 № 214/2283 «Про передачу земельних ділянок товариству з обмеженою відповідальністю "Мегатранс" для будівництва, експлуатації та обслуговування об'єктів рекреаційного призначення (з комплексним інженерно-транспортним облаштуванням та благоустроєм території) та для житлової забудови на Столичному шосе, 24 км у Голосіївському районі м. Києва» - залишена без змін, а тому у відповідності до вимог статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України, вказані судові рішення набрали законної сили і є обов'язковими до виконання на усій території України.

Також, суд враховує і те, що відповідачем-2 не подано доказів наявності відповідного касаційного провадження у Вищому адміністративному суді України у справі № К/800/19041/13 за позовом заступника прокурора міста Києва в інтересах держави в особі Державного комітету із земельних ресурсів до Київської міської ради, третя особа - ТОВ «Мегатранс» про визнання протиправним та скасування рішення Київської міської ради, на підставі якого укладено оспорюваний договір оренди земельної ділянки.

Таким чином, заявлене відповідачем-2 клопотання про зупинення провадження у справі №910/4360/13 - судом відхиляється.

В судовому засіданні 28.05.2013 прокурор позовні вимоги в інтересах держави підтримав, просив суд позов задовольнити. Вимоги прокурора у позові мотивовані тим, що оспорюваний договір оренди земельної ділянки укладено на підставі рішення Київської міської ради № 214/2283 від 17.09.2009 «Про передачу земельних ділянок товариству з обмеженою відповідальністю «Мегатранс» для будівництва, експлуатації та обслуговування об'єктів рекреаційного призначення (з комплексним інженерно-транспортним облаштуванням та благоустроєм території) та для житлової забудови на Столичному шосе, 24 км у Голосіївському районі міста Києва», яке постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 01.03.2012 у справі № 2а-18834/10/2670, яка набрала законної сили, визнано протиправним та скасованою з підстав його невідповідності вимогам закону, зокрема ст. 123 Земельного кодексу України. Отже, оскільки оспорюваний договір оренди земельної ділянки укладено на підставі протиправного та саксованого рішення Київської міської ради № 214/2283 від 17.09.2009, а тому договір оренди на час його укладення відповідачами суперечив вимогам закону, що є підставами для визнання його недійсним згідно ст. 203, 215 Цивільного кодексу України, а також є підставами для зобов'язання відповідача-2 повернути земельну ділянку Київській міській раді та визнання у відповідача-2 відсутності права користування орендованою земельною ділянкою.

В судове засідання 28.05.2013 відповідач-1 представників - не направив, причин неявки представників суду не повідомив. Про розгляд справи був повідомлений належним чином за належною адресою свого місцезнаходження, через канцелярію суду заяв та клопотань - не подавав. Також, суд наголошує на тому, що відповідач-1 не був позбавлений можливості надати витребувані судом документи та пояснення по справі шляхом їх подання через канцелярію суду або їх направленням на адресу суду поштовим відправленням, про що зазначалось в ухвалах суду.

В судовому засіданні 28.05.2013 представник відповідача-2 надав суду пояснення по суті спору, в яких просив суд у задоволенні позову відмовити, посилаючись на його безпідставність та необгрунтваність.

Справа розглядається в порядку ст. 75 ГПК України за наявними в ній матеріалами.

Розглянувши надані матеріали справи, заслухавши прокурора та представника відповідача-2, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд м. Києва, -

ВСТАНОВИВ:

Пунктом 5 статті 121 Конституції України на прокуратуру України покладається представництво інтересів громадян або держави в суді у випадках, встановлених законом.

Частиною 1 ст. 15 Цивільного кодексу України передбачено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Відповідно до ч. 1 ст. 16 Цивільного кодексу України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Частиною другою цієї статті визначено способи захисту цивільних прав та інтересів. Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом.

Відповідно до ст. 20 Цивільного кодексу України, право на захист особа здійснює на свій розсуд.

З огляду на положення зазначеної норми та принцип диспозитивності у господарському судочинстві, позивач має право вільно обирати способи захисту порушеного права чи інтересу.

Відповідно до ст. 2 ГПК України, господарський суд порушує справи, зокрема, за позовними заявами прокурорів та їх заступників, які звертаються до господарського суду в інтересах держави. Прокурор, який звертається до господарського суду в інтересах держави, в позовній заяві самостійно визначає, в чому полягає порушення інтересів держави, та обгрунтовує необхідність їх захисту, а також вказує орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах.

Згідно статті 29 Господарського процесуального кодексу України, прокурор бере участь у розгляді справ за його позовами, а також може вступити за своєю ініціативою у справу, порушену за позовом інших осіб, на будь-якій стадії її розгляду для представництва інтересів громадянина або держави. З метою вступу у справу прокурор може подати апеляційну, касаційну скаргу, заяву про перегляд рішення Верховним Судом України про перегляд рішення за нововиявленими обставинами або повідомити суд і взяти участь у розгляді справи, порушеної за позовом інших осіб. У разі прийняття господарським судом позовної заяви, поданої прокурором в інтересах держави в особі органу, уповноваженого здійснювати функції держави у спірних правовідносинах, зазначений орган набуває статусу позивача. У разі прийняття господарським судом позовної заяви, поданої прокурором в інтересах держави, в якій зазначено про відсутність органу, уповноваженого здійснювати функції держави у спірних правовідносинах, або про відсутність у такого органу повноважень щодо звернення до господарського суду, прокурор набуває статусу позивача. З метою вирішення питання щодо наявності підстав для ініціювання перегляду судових рішень у справі, розглянутій без участі прокурора, вступу в розгляд справи за позовом іншої особи прокурор має право знайомитися з матеріалами справи в суді, робити виписки з неї, отримувати копії документів, що знаходяться у справі.

Статтею 36-1 Закону України "Про прокуратуру" визначено, що підставою представництва у суді інтересів держави є наявність порушень або загрози порушень економічних, політичних та інших державних інтересів, внаслідок протиправних дій (бездіяльності) фізичних або юридичних осіб, що вчинюються у відносинах між ними або державою.

Конституційний суд у рішенні від 08.04.1999 у справі №3-рн/99 (далі рішення Конституційного суду) вказав, що прокурор або його заступник самостійно визначає і обґрунтовує в позовній заяві, в чому полягає порушення інтересів держави чи в чому існує загроза інтересам держави, і ця заява, за статтею 2 Арбітражного процесуального кодексу України (зараз ГПК), є підставою для порушення справи в арбітражному суді.

Із врахуванням того, що "інтереси держави" є оціночним поняттям, прокурор чи його заступник у кожному конкретному випадку самостійно визначає з посиланням на законодавство, на підставі якого подається позов, в чому саме відбулося чи може відбутися порушення матеріальних або інших інтересів держави, обґрунтовує у позовній заяві необхідність їх захисту та зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах.

Прокурор у позові наголошував на тому, що відповідний позов подається до суду відповідно до ч. 3. ч. 5 ст. 36-1 «Про прокуратуру», в порядку, передбаченому ч.2 ст. 29 Господарського процесуального кодексу України, і, відповідно, позов пред'явлено прокурором як позивачем, обґрунтовуючи це тим, що необхідність захисту інтересів держави у даній справі полягає у прийнятті органом місцевого самоврядування незаконного рішення про розпорядження землею, яка згідно зі ст. 14 Конституції України та ст. 1 ЗК України є основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави, і передачу в подальшому земельної ділянки в оренду.

Відповідно до ст.13 Конституції України земля є об"єктом власності Українського народу, від імені якого права власності здійснюють органи державної влади та органи державної влади і місцевого самоврядування.

Відповідно до ст. 324 Цивільного кодексу України земля, її надра, атмосферне повітря, водні та інші природні ресурси, які знаходяться в межах території України, природні ресурси її континентального шельфу, виключної (морської) економічної зони є об'єктами права власності Українського народу.

Згідно з ч. 2 ст. 83 Земельного кодексу України у комунальній власності перебувають усі землі в межах населених пунктів, крім земель приватної та державної власності, а також земельні ділянки за їх межами, на яких розташовані об'єкти комунальної власності.

Відповідно до ст. 84 Земельного кодексу України в державній власності перебувають усі землі України, за винятком комунальної та приватної власності.

Право державної власності на землю набувається та реалізується державою в особі Кабінету Міністрів України, Ради Міністрів АРК, Київської та Севастопольської міської Ради, районних державних адміністрацій у відповідності до закону.

Згідно зі ст. 9 Земельного кодексу України передача земельних ділянок у власність чи користування громадян чи юридичних осіб відноситься до повноважень ради.

Відповідно до статті 6 Закону України "Про столицю України місто-герой Київ", місцеве самоврядування у м. Києві здійснюється територіальною громадою міста, в тому числі, через Київську міську раду.

Пунктом 12 Перехідних положень Земельного кодексу України визначено, що до розмежування земель державної і комунальної власності повноваження щодо розпорядження землями в межах населених пунктів, крім земель, переданих у приватну власність, здійснюють відповідні сільські, селищні, міські ради, а за межами населених пунктів - відповідні органи виконавчої влади.

Відповідно до ст. 116 Земельного кодексу України юридичні громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом.

Відповідно до ст. 60 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" територіальним громадам сіл, селищ, міст, районів у містах належить право комунальної власності на рухоме і нерухоме майно, доходи місцевих бюджетів, інші кошти, землю, природні ресурси, підприємства, установи та організації, в тому числі банки, страхові товариства, а також пенсійні фонди, частку в майні підприємств, житловий фонд, нежитлові приміщення, заклади культури, освіти, спорту, охорони здоров'я, науки, соціального обслуговування та інше майно і майнові права, рухомі та нерухомі об'єкти, визначені відповідно до закону як об'єкти права комунальної власності, а також кошти, отримані від їх відчуження.

Згідно п. 5 ст. 16 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні", від імені та в інтересах територіальних громад права суб'єкта комунальної власності здійснюють відповідні ради.

Відповідно до ст.ст. 125, 126 Земельного кодексу України право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав. Документи, що посвідчують право на земельну ділянку щодо права власності на земельну ділянку є державний акт. Право постійного користування земельною ділянкою посвідчується державним актом на право постійного користування земельною ділянкою. Право оренди земельної ділянки посвідчується договором оренди землі, зареєстрованим відповідно до закону.

Статтею 144 Конституції України встановлено, що органи місцевого самоврядування в межах повноважень, визначених законом, приймають рішення, які є обов'язковими до виконання на відповідній території.

17.09.2009 Київською міською радою прийнято рішення № 214/2283 «Про передачу земельних ділянок товариству з обмеженою відповідальністю "Мегатранс" для будівництва, експлуатації та обслуговування об'єктів рекреаційного призначення (з комплексним інженерно-транспортним облаштуванням та благоустроєм території) та для житлової забудови на Столичному шосе, 24 км у Голосіївському районі м. Києва», згідно якого затверджено проект землеустрою щодо відведення земельних ділянок товариству з обмеженою відповідальністю "Мегатранс" для будівництва, експлуатації та обслуговування об'єктів рекреаційного призначення (з комплексним інженерно-транспортним облаштуванням та благоустроєм території) та для житлової забудови на Столичному шосе, 24 км у Голосіївському районі м. Києва (пункт 4), передано товариству з обмеженою відповідальністю "Мегатранс", за умови виконання пункту 6 цього рішення, земельні ділянки загальною площею 4,64 га у довгострокову оренду на 49 років (у тому числі в межах прибережних захисних смуг площею 1,56 га) для будівництва, експлуатації та обслуговування об'єктів рекреаційного призначення (з комплексним інженерно-транспортним облаштуванням та благоустроєм території) та для житлової забудови на Столичному шосе, 24 км у Голосіївському районі м. Києва, з них: ділянку N 1 площею 0,33 га - для житлової забудови за рахунок земель запасу житлової та громадської забудови; ділянку N 2 площею 0,24 га - для житлової забудови за рахунок земель запасу житлової та громадської забудови; ділянку N 3 загальною площею 2,57 га - для будівництва, експлуатації та обслуговування об'єктів рекреаційного призначення (з комплексним інженерно-транспортним облаштуванням та благоустроєм території) за рахунок земель запасу рекреаційного призначення (площею 0,41 га) та за рахунок міських земель, не наданих у власність чи користування (площею 2,16); ділянку N 4 площею 1,50 га - для житлової забудови за рахунок міських земель, не наданих у власність чи користування.

05.05.2010 між Київською міською радою, як орендодавцем, та товариством з обмеженою відповідальністю "Мегатранс", як орендарем, укладено договір оренди земельної ділянки, підписаний представниками сторін та зареєстрований Головним управлінням земельних ресурсів виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації), про що зроблено запис від 07.05.10 за № 79-6-00756 в Книзі записів державної реєстрації договорів, відповідно до умов якого орендодавець на підставі рішення Київської міської ради від 17.09.2009 № 214/2283 за Актом приймання - передавання передав, а орендар прийняв в оренду земельну ділянку на Столичному шосе, 24 у Голосіївському районі міста Києва розміром 24 482 кв.м. з цільовим призначенням для будівництва, експлуатації та обслуговування об'єктів рекреаційного призначення (з комплексним інженерно-транспортним облаштуванням та благоустроєм території), кадастровий номер - 8000000000:90:371:0040 (п. 2.1), строк оренди - 49 років (п. 3.1).

Як зазначав прокурор у позові, нормативна грошова оцінка земельної ділянки на Столичному шосе, 24 у Голосіївському районі міста Києва розміром 24 482 кв.м. з цільовим призначенням для будівництва, експлуатації та обслуговування об'єктів рекреаційного призначення (з комплексним інженерно-транспортним облаштуванням та благоустроєм території), кадастровий номер - 8000000000:90:371:0040 складає 5 551 384 грн.

Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 01.03.2012 у справі № 2а-18834/10/2670 задоволено позов заступника прокурора міста Києва в інтересах держави в особі Державного комітету із земельних ресурсів до Київської міської ради, третя особа - ТОВ «Мегатранс», а саме: визнано протиправним та скасовано рішення Київської міської ради від 17.09.2009 № 214/2283 «Про передачу земельних ділянок товариству з обмеженою відповідальністю "Мегатранс" для будівництва, експлуатації та обслуговування об'єктів рекреаційного призначення (з комплексним інженерно-транспортним облаштуванням та благоустроєм території) та для житлової забудови на Столичному шосе, 24 км у Голосіївському районі м. Києва».

Постанова суду мотивована тим, що всупереч вимогам, які містились в погоджувальній документації проекту землеустрою, зміни до рішення Київської міської ради від 19.07.05 №806/3381 «Про затвердження Програми розвитку зеленої зони м. Києва до 2010 р.» та змін до Генерального плану розвитку м. Києва до 2020 року, затвердженого рішенням Київради від 28.03.02 №370/1804 ні на стадії погодження землевпорядної документації ні на стадії прийняття оспорюваного рішення внесені не були. Також, виходячи з умов, які містяться в самих погоджувальних висновках, враховуючи невнесення змін до рішень КМР від 19.07.05 №806/3381 та від 28.03.02 №370/1804, на момент прийняття оспорюваного рішення ці висновки втратили свою силу. Відповідно за таких обставин проект землеустрою щодо відведення земельних ділянок товариству з обмеженою відповідальністю «Мегатранс» для будівництва, експлуатації та обслуговування об'єктів рекреаційного призначення (з комплексним інженерно-транспортним облаштуванням та благоустроєм території) та для житлової забудови на Столичному шосе, 24 км. у Голосіївському районі м. Києва, на підставі якого приймалось оспорювань рішення, не може вважатися погодженим належним чином. Згідно ж з ч. 7 ст. 123 ЗК України саме погоджений проект відведення земельної ділянки подається разом з клопотанням про надання земельної ділянки до відповідної державної адміністрації, Ради міністрів Автономної Республіки Крим або сільської, селищної, міської, районної, обласної ради, які розглядають його в місячний строк і в межах своїх повноважень, визначених цим Кодексом, приймають рішення про надання земельної ділянки у користування. Таким чином тільки на підставі погодженого належним чином проекту відведення земельної ділянки можливе подальше прийняття рішення відповідним органом місцевого самоврядування.

Ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 06.12.2012 постанова Окружного адміністративного суду міста Києва від 01.03.2012 у справі № 2а-18834/10/2670 - залишена без змін. Також, вказана ухвала суду набрала законної сили з моменту її проголошення, тобто з 06.12.2012.

Згідно статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України, постанова або ухвала суду першої інстанції, якщо інше не встановлено цим Кодексом, набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого цим Кодексом, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Отже, оскільки ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 06.12.2012 постанова Окружного адміністративного суду міста Києва від 01.03.2012 у справі № 2а-18834/10/2670, якою визнано протиправним та скасовано рішення Київської міської ради від 17.09.2009 № 214/2283 «Про передачу земельних ділянок товариству з обмеженою відповідальністю "Мегатранс" для будівництва, експлуатації та обслуговування об'єктів рекреаційного призначення (з комплексним інженерно-транспортним облаштуванням та благоустроєм території) та для житлової забудови на Столичному шосе, 24 км у Голосіївському районі м. Києва» - залишена без змін, а тому у відповідності до вимог статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України, вказані судові рішення набрали законної сили і є обов'язковими до виконання на усій території України.

Згідно статті 35 Господарського процесуального кодексу України, факти, встановлені рішенням господарського суду (іншого органу, який вирішує господарські спори), за винятком встановлених рішенням третейського суду, під час розгляду однієї справи, не доводяться знову при вирішенні інших спорів, в яких беруть участь ті самі сторони.

П. 2.6 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2012 № 18 «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України» визначає, що не потребують доказування преюдиціальні факти, тобто встановлені рішенням господарського суду (іншого органу, який вирішує господарські спори) у процесі розгляду іншої справи, в якій беруть участь ті самі сторони, в тому числі і в тих випадках, коли в іншому спорі сторони мали інший процесуальний статус (наприклад, позивач у даній справі був відповідачем в іншій, а відповідач у даній справі - позивачем в іншій). Хоча фактам, встановленим іншими судовими рішеннями, крім зазначених у статті 35 ГПК, й не надано преюдиціального значення для господарських судів, але вони мають враховуватися судами у розгляді справ з урахуванням загальних правил статті 43 названого Кодексу щодо оцінки доказів. Преюдиціальне значення процесуальним законом надається саме фактам, встановленим судовими рішеннями (в тому числі в їх мотивувальних частинах), але не правовій оцінці таких фактів, здійсненій іншим судом чи іншим органом, який вирішує господарський спір.

У рішенні від 25.07.2002 по справі "Совтрансавто-Холдинг" проти України" Європейський суд з прав людини зазначив, що одним з основних елементів верховенства права є принцип правової певності, який серед іншого передбачає, що у будь-якому спорі рішення суду, яке набрало законної сили, не може бути поставлено під сумнів.

Оскільки обов'язковою умовою преюдиціальності фактів, що містяться в рішенні суду, є суб'єктний склад спору, а в справі Окружного адміністративного суду міста Києва № 2а-18834/10/2670 брали участь ті самі сторони, що й у даній справі, суд приходить до висновку, що факти, встановлені постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 01.03.2012 у справі № 2а-18834/10/2670, яка залишена без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 06.12.2012, не підлягають доказуванню, зокрема щодо того, що ТОВ «Мегатранс» згідно рішення Київської міської ради № 214/2283 від 17.09.2009 було передано в оренду земельну ділянку без погодження належним чином розробленого проекту землеустрою, що суперечить статті 123 Земельного кодексу України, оскільки лише на підставі погодженого належним чином проекту відведення земельної ділянки можливе подальше прийняття рішення відповідним органом місцевого самоврядування, а за відсутності погодженого належним чином проекту відведення земельної ділянки суд встановив протиправність та скасував рішення Київської міської ради № 214/2283 від 17.09.2009.

Відповідно до ст. 142 Земельного кодексу України, припинення права власності на землю або права користування земельною ділянкою можливе у разі добровільної відмови власника землі або землекористувача і провадиться за його заявою до відповідного органу.

Відповідно до ч. 3 ст. 24 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні", органи місцевого самоврядування та їх посадові особи діють лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, передбачені Конституцією і законами України, та керуються у своїй діяльності Конституцією і законами України, актами Президента України, Кабінету Міністрів України, а в Автономній Республіці Крим - також нормативно-правовими актами Верховної Ради і Ради міністрів Автономної Республіки Крим, прийнятими у межах їхньої компетенції.

Згідно зі ст. 77 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні", спори про поновлення порушених прав юридичних і фізичних осіб, що виникають в результаті рішень, дій чи бездіяльності органів або посадових осіб місцевого самоврядування, вирішуються в судовому порядку.

Відповідно до ст. 16 Цивільного кодексу України способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути: визнання права; визнання правочину недійсним; припинення дії, яка порушує право; відновлення становища, яке існувало до порушення; примусове виконання обов'язку в натурі; зміна правовідношення; припинення правовідношення; відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди; відшкодування моральної (немайнової) шкоди; визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб.

Частиною 2 статті 20 Господарського кодексу України визначено, що кожний суб'єкт господарювання та споживач має право на захист своїх прав і законних інтересів. Права та законні інтереси зазначених суб'єктів захищаються зокрема шляхом визнання наявності або відсутності прав.

Стаття 202 Цивільного кодексу України встановлює, що правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Згідно статті 215 Цивільного кодексу України, підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені ч. 1-3, 5,6 ст. 203 Цивільного кодексу України.

Вимогами статті 203 Цивільного кодексу України встановлено, що зміст правочину не може суперечити цьому кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства. Зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Статтею 32 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги чи заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Частина 1 ст. 33 Господарського процесуального кодексу України передбачає, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Згідно частини 2 статті 34 Господарського процесуального кодексу України обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Враховуючи вищенаведене, суд дійшов висновку, що постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 01.03.2012 у справі № 2а-18834/10/2670, яка залишена без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 06.12.2012, встановлено ту обставину, що згідно рішення Київської міської ради № 214/2283 від 17.09.2009 було передано ТОВ «Мегатранс» в оренду земельну ділянку без погодження належним чином розробленого проекту землеустрою, що суперечить статті 123 Земельного кодексу України, оскільки лише на підставі погодженого належним чином проекту відведення земельної ділянки можливе подальше прийняття рішення відповідним органом місцевого самоврядування, а за відсутності погодженого належним чином проекту відведення земельної ділянки суд встановив протиправність рішення Київської міської ради № 214/2283 від 17.09.2009 та скасував останнє.

Таким чином, оскільки на підставі рішення Київської міської ради № 214/2283 від 17.09.2009, яке визнано протиправним та скасовано з підстав його суперечності на час прийняття вимогам закону, між відповідачами було укладено оспорюваний договір оренди земельної ділянки, зареєстрований Головним управлінням земельних ресурсів виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації), про що зроблено запис від 07.05.10 за № 79-6-00756 в Книзі записів державної реєстрації договорів, суд дійшов висновку, що укладений між відповідачами договір оренди земельної ділянки від 05.05.2010, відповідно до умов якого орендодавець на підставі рішення Київської міської ради від 17.09.2009 № 214/2283 за Актом приймання - передавання передав, а орендар прийняв в оренду земельну ділянку на Столичному шосе, 24 у Голосіївському районі міста Києва розміром 24 482 кв.м. з цільовим призначенням для будівництва, експлуатації та обслуговування об'єктів рекреаційного призначення (з комплексним інженерно-транспортним облаштуванням та благоустроєм території), кадастровий номер - 8000000000:90:371:0040, - також суперечить вимогам закону, зокрема ст. 123 Земельного кодексу України, Порядку розроблення проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок, затвердженого постановою КМУ від 26.05.2004 № 677, адже на підставі вказаного рішення відповідачу-2 було надано в оренду земельну ділянку без погодженого належним чином проекту відведення земельної ділянки, що згідно ст. ст. 203, 215 Цивільного кодексу України є підставами для визнання його недійсним.

З огляду на викладене, вимога прокурора, заявлена ним у позовів в інтересах держави про визнання недійсним укладеного між відповідачами договору оренди земельної ділянки від 05.05.2010, зареєстрованого Головним управлінням земельних ресурсів виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації), про що зроблено запис від 07.05.10 за № 79-6-00756 в Книзі записів державної реєстрації договорів, щодо оренди земельної ділянки на Столичному шосе, 24 у Голосіївському районі міста Києва розміром 24 482 кв.м. з цільовим призначенням для будівництва, експлуатації та обслуговування об'єктів рекреаційного призначення (з комплексним інженерно-транспортним облаштуванням та благоустроєм території), кадастровий номер - 8000000000:90:371:0040 - є законною, обґрунтованою та такою, що підлягає задоволенню.

Також, оскільки договір оренди земельної ділянки від 05.05.2010, зареєстрованого Головним управлінням земельних ресурсів виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації), про що зроблено запис від 07.05.10 за № 79-6-00756 в Книзі записів державної реєстрації договорів - є недійсним в силу ст. ст. 203, 215 Цивільного кодексу України, а тому у ТОВ «Мегатранс» відсутнє право користування саме за вказаним договором земельною ділянкою на Столичному шосе, 24 у Голосіївському районі міста Києва розміром 24 482 кв.м. з цільовим призначенням для будівництва, експлуатації та обслуговування об'єктів рекреаційного призначення (з комплексним інженерно-транспортним облаштуванням та благоустроєм території), кадастровий номер - 8000000000:90:371:0040, а отже вказана ділянка підлягає поверненню Київській міській раді, як органу, уповноваженому на розпорядження землями територіальної громади міста Києва, шляхом зобов'язання відповідача-2 повернути її.

Таким чином, з урахуванням наведеного, вимоги прокурора, заявлені ним у позові в інтересах держави підлягають частковому задоволенню, а саме: в частині визнання недійсним договору оренди земельної ділянки від 05.05.2010, зареєстрованого Головним управлінням земельних ресурсів виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації), про що зроблено запис від 07.05.10 за № 79-6-00756 в Книзі записів державної реєстрації договорів, зобов'язання ТОВ «Мегатранс» повернути орендовану за наведеним договором земельну ділянку та визнання у ТОВ «Мегатранс» відсутнім права користування на підставі саме вказаного договору земельною ділянкою на Столичному шосе, 24 км у Голосіївському районі міста Києва розміром 24 482 кв.м. з цільовим призначенням для будівництва, експлуатації та обслуговування об'єктів рекреаційного призначення (з комплексним інженерно-транспортним облаштуванням та благоустроєм території), кадастровий номер - 8000000000:90:371:0040.

Щодо розподілу судових витрат, суд враховує приписи п. 4.6 постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 7 від 21.02.2013 «Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України», яким визначено, що приймаючи рішення зі справи, провадження в якій порушено за заявою прокурора, господарський суд у разі повного або часткового задоволення позову (скарги) стягує судовий збір з відповідача (повністю або пропорційно задоволеним вимогам), якщо він не звільнений від сплати судового збору; у разі ж повної або часткової відмови в позові судовий збір стягується з визначеного прокурором позивача (так само повністю або пропорційно задоволеним вимогам), за винятком випадків, коли останнього звільнено від сплати судового збору та коли позивачем у справі є сам прокурор. Стягнення відповідних сум судового збору здійснюється в доход державного бюджету України.

Згідно п. 15 статті 5 Закону України «Про судовий збір» від сплати судового збору органи місцевого самоврядування звільнені зокрема за подання позовів щодо спорів, пов'язаних з відчуженням земельних ділянок, інших об'єктів нерухомого майна, що на них розміщені, які перебувають у приватній власності, для суспільних потреб чи з мотивів суспільної необхідності.

Таким чином, суд, виходячи з приписів статті ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, вважає, що з відповідача-1 та відповідача -2 в доход Державного бюджету України підлягає стягненню по 1 433,75 грн. з кожного пропорційно розміру задоволених вимог.

Керуючись ст.ст. 33, 49, 82, 83, 84, 85 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва, -

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Визнати недійсним договір оренди земельної ділянки площею 2,4 га на Столичному шосе, 24 км у Голосіївському районі міста Києва, укладений 05.05.2009 між Київською міською радою та Товариством з обмеженою відповідальністю «Мегатранс», та зареєстрований Головним управлінням земельних ресурсів виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації), про що зроблено запис від 07.05.10 за № 79-6-00756 в Книзі записів державної реєстрації договорів.

3. Зобов'язати Товариство з обмеженою відповідальністю «Мегатранс» (код ЄДРПОУ 30930601; місцезнаходження: 01033 м.Київ, бул. Лесі Українки, 5а) повернути на користь Київської міської ради (01001 м.Київ, вул.. Хрещатик, 36; код ЄДРПОУ 22883141) земельну ділянку площею 2,4 га, кадастровий номер - 8000000000:90:371:0040, вартістю 5 551 384 грн., що розташована на Столичному шосе, 24 км у Голосіївському районі міста Києва.

4. Визнати у Товариства з обмеженою відповідальністю «Мегатранс» (код ЄДРПОУ 30930601; місцезнаходження: 01033 м.Київ, бул. Лесі Українки, 5а) відсутність права користування земельною ділянкою площею 2,4 га, кадастровий номер - 8000000000:90:371:0040, вартістю 5 551 384 грн., що розташована на Столичному шосе, 24 км у Голосіївському районі міста Києва по договору оренди земельної ділянки від 05.05.2009, укладеного між Київською міською радою та Товариством з обмеженою відповідальністю «Мегатранс», та зареєстрований Головним управлінням земельних ресурсів виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації), про що зроблено запис від 07.05.10 за № 79-6-00756 в Книзі записів державної реєстрації договорів.

5. В інші й частині позову відмовити.

6. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Мегатранс» (код ЄДРПОУ 30930601; місцезнаходження: 01033 м.Київ, бул. Лесі Українки, 5а) в доход Державного бюджету України судовий збір в сумі 1 433 (одна тисяча чотириста тридцять три) грн. 75 коп. Видати наказ.

7. Стягнути з Київської міської ради (код ЄДРПОУ 22883141; місцезнаходження: 01044 м.Київ, вул.. Хрещатик, 36) в доход Державного бюджету України судовий збір в сумі 1 433 (одна тисяча чотириста тридцять три) грн. 75 коп. Видати наказ.

8. Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Суддя С.Р. Станік

Дата підписання рішення - 29.05.2013