Постанова

від 24.12.2013 по справі 910/4360/13

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

cpg1251

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"24" грудня 2013 р. Справа№ 910/4360/13

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Суліма В.В.

суддів: Рєпіної Л.О.

Тарасенко К.В.

за участю представників сторін

від скаржника: не з'явився;

від позивача: Денисенко Д.В. - посв. №004687 від 20.09.2012р.;

від відповідача 1: не з'явився;

від відповідача 2: Лень Р.В. - представник за дов. №15/1 від 01.08.2012р.;

розглянувши апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія Індекс-груп"

на рішення Господарського суду м. Києва від 28.05.2013 р. у справі № 910/4360/13 (суддя: Станік С.Р.)

за позовом Заступника прокурора міста Києва

до Київської міської ради

Товариства з обмеженою відповідальністю "Мегатранс"

про визнання недійсним договору оренди земельної ділянки.

ВСТАНОВИВ:

Заступник прокурора міста Києва (далі - прокурор) звернувся до Господарського суду міста Києва з позовом до Київської міської ради (далі - відповідач 1) та Товариства з обмеженою відповідальністю "Мегатранс" (далі - відповідач 2) про визнання недійсним договору оренди земельної ділянки, укладеного між відповідачами 05.07.2010, зареєстрованого в ГУЗР 07.05.2010 за номером 79-6-00756.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 28.05.2013р. у справі №910/4360/13 позов задоволено частково. Визнано недійсним договір оренди земельної ділянки площею 2,4 га на Столичному шосе, 24 км у Голосіївському районі міста Києва, укладений 05.05.2009 між Київською міською радою та Товариством з обмеженою відповідальністю "Мегатранс", та зареєстрований Головним управлінням земельних ресурсів виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації), про що зроблено запис від 07.05.10 за № 79-6-00756 в Книзі записів державної реєстрації договорів. Зобов'язано Товариство з обмеженою відповідальністю "Мегатранс" повернути на користь Київської міської ради земельну ділянку площею 2,4 га, кадастровий номер - 8000000000:90:371:0040, вартістю 5 551 384 грн., що розташована на Столичному шосе, 24 км у Голосіївському районі міста Києва. Визнано у Товариства з обмеженою відповідальністю "Мегатранс" відсутність права користування земельною ділянкою площею 2,4 га, кадастровий номер - 8000000000:90:371:0040, вартістю 5 551384 грн., що розташована на Столичному шосе, 24 км у Голосіївському районі міста Києва по договору оренди земельної ділянки від 05.05.2009, укладеного між Київською міською радою та Товариством з обмеженою відповідальністю "Мегатранс", та зареєстрований Головним управлінням земельних ресурсів виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації), про що зроблено запис від 07.05.10 за № 79-6-00756 в Книзі записів державної реєстрації договорів. В іншій частині позову відмовлено. Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "Мегатранс" в доход Державного бюджету України судовий збір в сумі 1433,75 грн. Стягнуто з Київської міської ради в доход Державного бюджету України судовий збір в сумі 1433,75 грн.

Не погоджуючись з прийнятим рішенням, Товариство з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія Індекс-груп" звернулося до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просила Київський апеляційний господарський суд скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 28.05.2013р. у справі №910/4360/13 та відмовити в позові повністю.

Апеляційна скарга мотивована тим, що Господарський суд міста Києва неповно з'ясував обставини справи, визнав обставини встановленими, які є недоведеними і мають значення для справи, неправильно застосував норми процесуального права.

Крім того, апелянт зазначає, що судом першої інстанції не було взято до уваги, що постанова Окружного адміністративного суду м. Києва та ухвала Київського апеляційного адміністративного суду м. Києва, якими рішення №214/2283 визнано недійсним, оскаржують ся відповідачем 2 у Вищому адміністративному суді України і в разі його задоволення будуть відсутні підстави для скасування спірного рішення Київської міської ради.

Також, апелянт відзначає що посилання першої інстанції на те, що факти визначені постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 01.03.2012р. не доводяться знову та мають преюдиціальне значення на підставі ст. 35 Господарського процесуального кодексу України суперечить нормам процесуального права.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 18.07.2013р. у справі №910/4360/13, скарга прийнята до розгляду та порушено апеляційне провадження.

Розпорядженням Секретаря судової палати Київського апеляційного господарського суду від 11.09.2013р. «Про зміну складу колегії суддів» в зв'язку з перебуванням судді Тарасенко К.В. у відпустці було доручено розгляд апеляційної скарги у справі №910/4360/13 колегії суддів у складі: Сулім В.В. - головуючий суддя, суддів Рєпіної Л.О., Тищенко А.І.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 11.09.2013р. у справі №910/4360/13 розгляд справи було відкладено на підставі ст. 77 Господарського процесуального кодексу України.

Розпорядженням Голови Київського апеляційного господарського суду від 25.09.2013р. „Про зміну складу колегії суддів" в зв'язку з перебування судді доповідача Суліма В.В. у відпустці було доручено розгляд апеляційної скарги у справі №910/4360/13 колегії суддів у складі: Тищенко А.І. - головуючий суддя, суддів Рєпіної Л.О., Тарасенко К.В.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 25.09.2013р. у справі №910/4360/13, скарга прийнята до розгляду та порушено апеляційне провадження.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 16.10.2013р. розгляд справи було відкладено на підставі ст. 77 Господарського процесуального кодексу України.

Розпорядженням Голови Київського апеляційного господарського суду від 27.11.2013р. „Про зміну складу колегії суддів" в зв'язку з виходом судді Суліма В.В. з відпустки було доручено розгляд апеляційної скарги у справі №910/4360/13 колегії суддів у складі: Сулім В.В. - головуючий суддя, суддів Рєпіної Л.О., Тарасенко К.В.

Розглянувши апеляційну скаргу, перевіривши матеріали справи, Київський апеляційний господарський суд вважає, що рішення Господарського суду міста Києва від 28.05.2013р. підлягає залишенню без змін, а апеляційна скарга Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія Індекс-груп" - без задоволення, з наступних підстав.

Згідно ст. 99 Господарського процесуального кодексу України апеляційний господарський суд, переглядаючи рішення в апеляційному порядку, користується правами наданими суду першої інстанції.

Як правильно встановлено судом першої інстанції та підтверджується матеріалам справи, 17.09.2009 р. Київською міською радою було прийнято рішення № 214/2283 "Про передачу земельних ділянок товариству з обмеженою відповідальністю "Мегатранс" для будівництва, експлуатації та обслуговування об'єктів рекреаційного призначення (з комплексним інженерно-транспортним облаштуванням та благоустроєм території) та для житлової забудови на Столичному шосе, 24 км у Голосіївському районі м. Києва", згідно якого затверджено проект землеустрою щодо відведення земельних ділянок товариству з обмеженою відповідальністю "Мегатранс" для будівництва, експлуатації та обслуговування об'єктів рекреаційного призначення (з комплексним інженерно-транспортним облаштуванням та благоустроєм території) та для житлової забудови на Столичному шосе, 24 км у Голосіївському районі м. Києва (пункт 4), передано товариству з обмеженою відповідальністю "Мегатранс", за умови виконання пункту 6 цього рішення, земельні ділянки загальною площею 4,64 га у довгострокову оренду на 49 років (у тому числі в межах прибережних захисних смуг площею 1,56 га) для будівництва, експлуатації та обслуговування об'єктів рекреаційного призначення (з комплексним інженерно-транспортним облаштуванням та благоустроєм території) та для житлової забудови на Столичному шосе, 24 км у Голосіївському районі м. Києва, з них: ділянку N 1 площею 0,33 га - для житлової забудови за рахунок земель запасу житлової та громадської забудови; ділянку N 2 площею 0,24 га - для житлової забудови за рахунок земель запасу житлової та громадської забудови; ділянку N 3 загальною площею 2,57 га - для будівництва, експлуатації та обслуговування об'єктів рекреаційного призначення (з комплексним інженерно-транспортним облаштуванням та благоустроєм території) за рахунок земель запасу рекреаційного призначення (площею 0,41 га) та за рахунок міських земель, не наданих у власність чи користування (площею 2,16); ділянку N 4 площею 1,50 га - для житлової забудови за рахунок міських земель, не наданих у власність чи користування.

05.05.2010р. між Київською міською радою, як орендодавцем, та товариством з обмеженою відповідальністю "Мегатранс", як орендарем, укладено договір оренди земельної ділянки, підписаний представниками сторін та зареєстрований Головним управлінням земельних ресурсів виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації), про що зроблено запис від 07.05.2010р. за № 79-6-00756 в Книзі записів державної реєстрації договорів, відповідно до умов якого орендодавець на підставі рішення Київської міської ради від 17.09.2009 № 214/2283 за Актом приймання - передавання передав, а орендар прийняв в оренду земельну ділянку на Столичному шосе, 24 у Голосіївському районі міста Києва розміром 24 482 кв.м. з цільовим призначенням для будівництва, експлуатації та обслуговування об'єктів рекреаційного призначення (з комплексним інженерно-транспортним облаштуванням та благоустроєм території), кадастровий номер - 8000000000:90:371:0040 (п. 2.1), строк оренди - 49 років (п. 3.1).

Позовні вимоги були мотивовані тим, що нормативна грошова оцінка земельної ділянки на Столичному шосе, 24 у Голосіївському районі міста Києва розміром 24 482 кв.м. з цільовим призначенням для будівництва, експлуатації та обслуговування об'єктів рекреаційного призначення (з комплексним інженерно-транспортним облаштуванням та благоустроєм території), кадастровий номер - 8000000000:90:371:0040 складає 5551 384 грн.

Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 01.03.2012р. у справі № 2а-18834/10/2670 задоволено позов заступника прокурора міста Києва в інтересах держави в особі Державного комітету із земельних ресурсів до Київської міської ради, третя особа - ТОВ "Мегатранс", а саме: визнано протиправним та скасовано рішення Київської міської ради від 17.09.2009р. № 214/2283 "Про передачу земельних ділянок товариству з обмеженою відповідальністю "Мегатранс" для будівництва, експлуатації та обслуговування об'єктів рекреаційного призначення (з комплексним інженерно-транспортним облаштуванням та благоустроєм території) та для житлової забудови на Столичному шосе, 24 км у Голосіївському районі м. Києва".

Постанова суду мотивована тим, що всупереч вимогам, які містились в погоджувальній документації проекту землеустрою, зміни до рішення Київської міської ради від 19.07.2005р. №806/3381 "Про затвердження Програми розвитку зеленої зони м. Києва до 2010 р." та змін до Генерального плану розвитку м. Києва до 2020 року, затвердженого рішенням Київради від 28.03.2002р. №370/1804 ні на стадії погодження землевпорядної документації ні на стадії прийняття оспорюваного рішення внесені не були. Також, виходячи з умов, які містяться в самих погоджувальних висновках, враховуючи невнесення змін до рішень КМР від 19.07.2005р. №806/3381 та від 28.03.02 №370/1804, на момент прийняття оспорюваного рішення ці висновки втратили свою силу. Відповідно за таких обставин проект землеустрою щодо відведення земельних ділянок товариству з обмеженою відповідальністю "Мегатранс" для будівництва, експлуатації та обслуговування об'єктів рекреаційного призначення (з комплексним інженерно-транспортним облаштуванням та благоустроєм території) та для житлової забудови на Столичному шосе, 24 км. у Голосіївському районі м. Києва, на підставі якого приймалось оспорювань рішення, не може вважатися погодженим належним чином. Згідно ж з ч. 7 ст. 123 ЗК України саме погоджений проект відведення земельної ділянки подається разом з клопотанням про надання земельної ділянки до відповідної державної адміністрації, Ради міністрів Автономної Республіки Крим або сільської, селищної, міської, районної, обласної ради, які розглядають його в місячний строк і в межах своїх повноважень, визначених цим Кодексом, приймають рішення про надання земельної ділянки у користування. Таким чином тільки на підставі погодженого належним чином проекту відведення земельної ділянки можливе подальше прийняття рішення відповідним органом місцевого самоврядування.

Ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 06.12.2012р. постанова Окружного адміністративного суду міста Києва від 01.03.2012 у справі № 2а-18834/10/2670 - була залишена без змін. Також, вказана ухвала суду набрала законної сили з моменту її проголошення, тобто з 06.12.2012р.

Згідно ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України, постанова або ухвала суду першої інстанції, якщо інше не встановлено цим Кодексом, набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого цим Кодексом, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Отже, оскільки ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 06.12.2012р. постанова Окружного адміністративного суду міста Києва від 01.03.2012р. у справі № 2а-18834/10/2670, якою визнано протиправним та скасовано рішення Київської міської ради від 17.09.2009р. № 214/2283 "Про передачу земельних ділянок товариству з обмеженою відповідальністю "Мегатранс" для будівництва, експлуатації та обслуговування об'єктів рекреаційного призначення (з комплексним інженерно-транспортним облаштуванням та благоустроєм території) та для житлової забудови на Столичному шосе, 24 км у Голосіївському районі м. Києва" - залишена без змін, а тому у відповідності до вимог статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України, вказані судові рішення набрали законної сили і є обов'язковими до виконання на усій території України.

Згідно ст. 35 Господарського процесуального кодексу України, факти, встановлені рішенням господарського суду (іншого органу, який вирішує господарські спори), за винятком встановлених рішенням третейського суду, під час розгляду однієї справи, не доводяться знову при вирішенні інших спорів, в яких беруть участь ті самі сторони.

Відповідно до п. 2.6 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2012 № 18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України" не потребують доказування преюдиціальні факти, тобто встановлені рішенням господарського суду (іншого органу, який вирішує господарські спори) у процесі розгляду іншої справи, в якій беруть участь ті самі сторони, в тому числі і в тих випадках, коли в іншому спорі сторони мали інший процесуальний статус (наприклад, позивач у даній справі був відповідачем в іншій, а відповідач у даній справі - позивачем в іншій). Хоча фактам, встановленим іншими судовими рішеннями, крім зазначених у статті 35 ГПК, й не надано преюдиціального значення для господарських судів, але вони мають враховуватися судами у розгляді справ з урахуванням загальних правил статті 43 названого Кодексу щодо оцінки доказів. Преюдиціальне значення процесуальним законом надається саме фактам, встановленим судовими рішеннями (в тому числі в їх мотивувальних частинах), але не правовій оцінці таких фактів, здійсненій іншим судом чи іншим органом, який вирішує господарський спір.

У рішенні від 25.07.2002р. по справі "Совтрансавто-Холдинг" проти України" Європейський суд з прав людини зазначив, що одним з основних елементів верховенства права є принцип правової певності, який серед іншого передбачає, що у будь-якому спорі рішення суду, яке набрало законної сили, не може бути поставлено під сумнів.

Оскільки, обов'язковою умовою преюдиціальності фактів, що містяться в рішенні суду, є суб'єктний склад спору, а в справі Окружного адміністративного суду міста Києва № 2а-18834/10/2670 брали участь ті самі сторони, що й у даній справі, суд першої інстанції дійшов правомірного висновку, що факти, встановлені постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 01.03.2012р. у справі № 2а-18834/10/2670, яка залишена без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 06.12.2012р., не підлягають доказуванню, зокрема щодо того, що Товариство з обмеженою відповідальністю "Мегатранс" згідно рішення Київської міської ради № 214/2283 від 17.09.2009р. було передано в оренду земельну ділянку без погодження належним чином розробленого проекту землеустрою, що суперечить статті 123 Земельного кодексу України, оскільки лише на підставі погодженого належним чином проекту відведення земельної ділянки можливе подальше прийняття рішення відповідним органом місцевого самоврядування, а за відсутності погодженого належним чином проекту відведення земельної ділянки суд встановив протиправність та скасував рішення Київської міської ради № 214/2283 від 17.09.2009р.

З огляду на викладене, Київський апеляційний господарський суд не приймає як належне посилання апелянта, що висновок суду першої інстанції (факти визначені постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 01.03.2012р. не доводяться знову та мають преюдиціальне значення на підставі ст. 35 Господарського процесуального кодексу України) суперечить нормам процесуального права.

Відповідно до ст. 142 Земельного кодексу України, припинення права власності на землю або права користування земельною ділянкою можливе у разі добровільної відмови власника землі або землекористувача і провадиться за його заявою до відповідного органу.

Відповідно до ч. 3 ст. 24 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні", органи місцевого самоврядування та їх посадові особи діють лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, передбачені Конституцією і законами України, та керуються у своїй діяльності Конституцією і законами України, актами Президента України, Кабінету Міністрів України, а в Автономній Республіці Крим - також нормативно-правовими актами Верховної Ради і Ради міністрів Автономної Республіки Крим, прийнятими у межах їхньої компетенції.

Згідно зі ст. 77 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні", спори про поновлення порушених прав юридичних і фізичних осіб, що виникають в результаті рішень, дій чи бездіяльності органів або посадових осіб місцевого самоврядування, вирішуються в судовому порядку.

Відповідно до ст. 16 Цивільного кодексу України способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути: визнання права; визнання правочину недійсним; припинення дії, яка порушує право; відновлення становища, яке існувало до порушення; примусове виконання обов'язку в натурі; зміна правовідношення; припинення правовідношення; відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди; відшкодування моральної (немайнової) шкоди; визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб.

Згідно ч. 2 ст. 20 Господарського кодексу України визначено, що кожний суб'єкт господарювання та споживач має право на захист своїх прав і законних інтересів. Права та законні інтереси зазначених суб'єктів захищаються зокрема шляхом визнання наявності або відсутності прав.

Відповідно до ст. 202 Цивільного кодексу України встановлює, що правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Згідно ст. 215 Цивільного кодексу України, підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені ч. 1-3, 5,6 ст. 203 Цивільного кодексу України.

Відповідно до ст. 203 Цивільного кодексу України зміст правочину не може суперечити цьому кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства. Зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Так, як було встановлено вище, постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 01.03.2012р. у справі № 2а-18834/10/2670, яка залишена без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 06.12.2012р. було встановлено ту обставину, що згідно рішення Київської міської ради № 214/2283 від 17.09.2009р. було передано Товариству з обмеженою відповідальністю "Мегатранс" в оренду земельну ділянку без погодження належним чином розробленого проекту землеустрою, що суперечить статті 123 Земельного кодексу України, оскільки лише на підставі погодженого належним чином проекту відведення земельної ділянки можливе подальше прийняття рішення відповідним органом місцевого самоврядування, а за відсутності погодженого належним чином проекту відведення земельної ділянки суд встановив протиправність рішення Київської міської ради № 214/2283 від 17.09.2009р. та скасував останнє.

Тобто, оскільки на підставі рішення Київської міської ради № 214/2283 від 17.09.2009р., яке визнано протиправним та скасовано з підстав його суперечності на час прийняття вимогам закону, між відповідачами було укладено оспорюваний договір оренди земельної ділянки, зареєстрований Головним управлінням земельних ресурсів виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації), про що зроблено запис від 07.05.2010р. за № 79-6-00756 в Книзі записів державної реєстрації договорів, суд першої інстанції дійшов правомірного висновку, що укладений між відповідачами договір оренди земельної ділянки від 05.05.2010р., відповідно до умов якого орендодавець на підставі рішення Київської міської ради від 17.09.2009р. № 214/2283 за Актом приймання - передавання передав, а орендар прийняв в оренду земельну ділянку на Столичному шосе, 24 у Голосіївському районі міста Києва розміром 24 482 кв.м. з цільовим призначенням для будівництва, експлуатації та обслуговування об'єктів рекреаційного призначення (з комплексним інженерно-транспортним облаштуванням та благоустроєм території), кадастровий номер - 8000000000:90:371:0040, - також суперечить вимогам закону, зокрема ст. 123 Земельного кодексу України, Порядку розроблення проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок, затвердженого постановою КМУ від 26.05.2004р. № 677, адже на підставі вказаного рішення відповідачу-2 було надано в оренду земельну ділянку без погодженого належним чином проекту відведення земельної ділянки, що згідно ст. ст. 203, 215 Цивільного кодексу України є підставами для визнання його недійсним.

З огляду на викладене, Київський апеляційний господарський суд погоджується з висновком суду першої інстанції, щодо задоволення позовних вимоги в частині визнання недійсним укладеного між відповідачами договору оренди земельної ділянки від 05.05.2010р., зареєстрованого Головним управлінням земельних ресурсів виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації), про що зроблено запис від 07.05.2010р. за № 79-6-00756 в Книзі записів державної реєстрації договорів, щодо оренди земельної ділянки на Столичному шосе, 24 у Голосіївському районі міста Києва розміром 24 482 кв.м. з цільовим призначенням для будівництва, експлуатації та обслуговування об'єктів рекреаційного призначення (з комплексним інженерно-транспортним облаштуванням та благоустроєм території), кадастровий номер - 8000000000:90:371:0040.

Крім того, Київський апеляційний господарський суд погоджується з висновком суду першої інстанції щодо задоволення позовних вимог в частині зобов'язання Товариства з обмеженою відповідальністю "Мегатранс" повернути спірну орендовану земельну ділянку та визнання у Товариства з обмеженою відповідальністю "Мегатранс" відсутнім права користування на підставі саме вказаного договору спірною земельною ділянкою, оскільки договір оренди земельної ділянки від 05.05.2010р. визнано недійсним в силу ст. ст. 203, 215 Цивільного кодексу України, а тому у Товариства з обмеженою відповідальністю "Мегатранс" відсутнє право користування саме за вказаним договором земельною ділянкою на Столичному шосе, 24 у Голосіївському районі міста Києва розміром 24482 кв.м. з цільовим призначенням для будівництва, експлуатації та обслуговування об'єктів рекреаційного призначення (з комплексним інженерно-транспортним облаштуванням та благоустроєм території), кадастровий номер - 8000000000:90:371:0040, а отже вказана ділянка підлягає поверненню Київській міській раді, як органу, уповноваженому на розпорядження землями територіальної громади міста Києва, шляхом зобов'язання відповідача-2 повернути її.

Також, Київський апеляційний господарський суд не приймає як належне твердження скаржника щодо порушення судом першої інстанції норм процесуального права, оскільки судом першої інстанції не було взято до уваги, що постанова Окружного адміністративного суду м. Києва та ухвала Київського апеляційного адміністративного суду м. Києва, якими рішення №214/2283 визнано недійсним, оскаржують ся відповідачем 2 у Вищому адміністративному суді України і в разі його задоволення будуть відсутні підстави для скасування спірного рішення Київської міської ради, оскільки сторони не позбавлені права звернутися до суду з заявою про перегляд даної справи за нововиявленими обставинами, а зупинення даної справи призвело б до необґрунтованого затягування справи

Відповідно до ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04.11.1950р., ратифікована Україною 17.07.1997р., кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи у продовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру.

Отже, Київський апеляційний господарський суд зазначає, що розумність тривалості провадження по судовій справі повинна бути оцінена в світлі обставин справи та з огляду на наступні критерії: складність справи, поведінка заявника та відповідних органів, а також предмет спору. Відповідно до аналізу приписів ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, обов'язок швидкого здійснення правосуддя покладається в першу чергу на відповідні суди.

Ст. 69 Господарського процесуального кодексу України зазначає, що спір має бути вирішено господарським судом у строк не більше двох місяців від дня одержання позовної заяви.

Приймаючи до уваги викладене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції обґрунтовано задовольнив позовні вимоги в повному обсязі.

Таким чином, колегія суддів вважає, що місцевим господарським судом повно і всебічно з'ясовані всі обставини справи та надано їм належну правову оцінку.

Доводи апелянта щодо неправильного застосування норм процесуального та матеріального права не знайшли свого підтвердження.

На підставі наведеного, колегія суддів дійшла висновку про те, що прийняте господарським судом рішення відповідає ст. ст. 43, 85 Господарського процесуального кодексу України, вимогам щодо законності та обґрунтованості, підстав для скасування чи зміни рішення, в тому числі, з мотивів, наведених в апеляційній скарзі не вбачається.

За таких обставин, рішення Господарського суду міста Києва від 11.06.2013р. у справі №910/4360/13 підлягає залишенню без змін, а апеляційна скарга Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія Індекс-груп" - задоволенню не підлягає.

Судові витрати за розгляд апеляційної скарги у зв'язку з відмовою в її задоволенні на підставі ст. 49 Господарського процесуального кодексу України покладаються на апелянта.

Керуючись ст. ст. 49, 99, 101, 103 -105 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія Індекс-груп" залишити без задоволення.

2. Рішення Господарського суду міста Києва від 28.05.2013р. у справі №910/4360/13 - залишити без змін.

3. Матеріали справи №910/4360/13 повернути до Господарського суду міста Києва.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена у касаційному порядку протягом двадцяти днів.

Головуючий суддя В.В. Сулім

Судді Л.О. Рєпіна

К.В. Тарасенко