Постанова

від 14.05.2013 по справі 801/2930/13-а

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

вул. Севастопольська, 43, м. Сімферополь, Автономна Республіка Крим, Україна, 95013

ПОСТАНОВА

Іменем України

14 травня 2013 р. о 12:25 Справа №801/2930/13-а

Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим у складі головуючого судді Кащеєвої Г.Ю., за участю секретаря Багдасарян Н.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовом Приватного акціонерного товариства Науково виробничого підприємства «СІМПЕКС»

до Державної податкової інспекції у м. Сімферополі АР Крим Державної податкової служби

про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень

за участю представників сторін:

від позивача - Дралло Б.І., довіреність № б/н від 19.03.13, посвідчення № 1513;

від відповідача - не з'явився.

Обставини справи: Приватне акціонерне товариство Наукове виробниче підприємство «СІМПЕКС» звернулося до Окружного адміністративного суду АР Крим з позовною заявою до Державної податкової інспекції у м. Сімферополі АР Крим Державної податкової служби та просить визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції в м. Сімферополі АР Крим Державної податкової служби №0004321502 від 07.03.2013 року, яким нараховане податкове зобов'язання з податку на додану вартість в сумі 7655,00 гривень за основним платежем, а також протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції в м. Сімферополі АР Крим Державної податкової служби №0002231501 від 07.03.2013 року, яким збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток в сумі 9569,00 гривень основного платежу та штрафні санкції у розмірі 2392,25 гривень.

Обґрунтовуючи позовні вимоги позивач зазначив, що відповідачем порушені вимоги до оформлення акту перевірки, що передбачені Наказом Державної податкової адміністрації України № 984 від 22.12.2010 року. Крім того, позивач вважає висновки відповідача щодо незаконності формування податкового кредиту позивачем по господарським операціям між позивачем та Будівельно - виробничим підприємством «Строітель-Плюс» безпідставними. Так, оскільки договір позивача з Будівельно - виробничим підприємством «Строітель-Плюс» був спрямований на встановлення реальних господарських відносин між позивачем та вказаним контрагентом, господарські зобов'язання виконувалися належним чином, що повністю підтверджується первинними документами, зазначеними відповідачем в акті, отже висновки відповідача щодо нікчемності правочину позивача з Будівельно - виробничим підприємством «Строітель-Плюс» є необґрунтованими.

У судовому засіданні представник позивача підтримав позов в повному обсязі та просив суд його задовольнити.

Відповідач у судове засідання явку представника не забезпечив, про дату, час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином, письмових заперечень на адміністративний позов та клопотань щодо неможливості розгляду справи за його відсутністю до суду не надав.

Приймаючи до уваги те, що в матеріалах справи достатньо доказів для з'ясування обставин по справі, враховуючи, що адміністративна справа має бути розглянута і вирішена протягом розумного строку, суд вважає за можливе, на підставі ч. 6 ст. 71, ст. 128 КАС України, розглянути справу за наявними в ній матеріалами.

Дослідивши матеріали справи та оцінивши докази, які є у справі, заслухавши пояснення представників сторін, суд

ВСТАНОВИВ:

Державною податковою інспекцією у м. Сімферополі АР Крим Державної податкової служби проведена документальна позапланова невиїзна перевірка Приватного акціонерного товариства Науково виробничого підприємства «СІМПЕКС» з питань дотримання вимог податкового законодавства при визначенні податку на прибуток та податку на додану вартість по взаємовідносинам з БВП "Строітель-плюс", код ЄДРПОУ 31263808 за період з 01.01.2010 року по 22.02.2013 року, за результатами якої 22.02.2013 року складений акт №1092/15.2/01032901 (а. с. 12-29).

В ході перевірки встановлено порушення:

- пп.5.1, пп. 5.2.1, п.5.2, ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» від 28.12.1994 року № 334/94-ВР в редакції Закону України від 22.05.1997 року №283/97-ВР із змінами і доповненнями, в результаті чого занижено податок на прибуток в періоді, що перевірявся, на загальну суму 9569,00 гривень, у тому числі за 3 квартал 2010 року- 9569,00 гривень.

- п.п. 3.1.1 п.3.1 ст.3, пп.7.4.1, п.п.7.4.5 п 7.4, пп.7.7.1 п. 7.7 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» №168/97-ВР від 03.04.1997 року із змінами та доповненнями, п.185.1 ст 185, п.198.1, п.198.3, п.198.6 ст.198, п.200.1 ст.200 Податкового кодексу України від 02.02.2010 року №2755-VI із змінами та доповненнями, встановлено завищення податкового кредиту за вересень 2010 року урахуванням уточнюючого розрахунку податкових зобов'язань з податку на додану вартість у зв'язку з виправленням самостійно виявлених помилок за вересень 2010 року № 9005013866 від 15.11.2010 року у сумі 7655,00 гривень, що привело до завищення суми залишку від`ємного значення, який після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду у жовтні 2010 року у сумі 7655,00 гривень.

Вказаний висновок був зроблений податковим органом на підставі тверджень про укладення позивачем угод із зазначеними контрагентами без мети настання реальних висновків, у зв'язку з чим договори відповідно до п. п. 1, 2 ст. 215, п. п. 1, 5 ст. 203 Цивільного кодексу України є безтоварними та мають ознаки недійсності і в силу ст. 216 Цивільного кодексу України не створюють юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з їх недійсністю.

Так, зокрема, обґрунтовуючи неправомірність формування позивачем у справі валових витрат та витрат, що враховуються при визначенні об'єкту оподаткування, відповідач зазначив, що ПП «Сімпекс» за період з 01.07.2010р. по 30.09.2010р. було задекларовано 2556163 грн. скоригованих валових витрат.

Перевіркою повноти визначення валових витрат по взаємовідносинам з фірмою БВП «Строітель-плюс» за період з 10.07.2010р. по 30.09.2010р. було встановлено їх завищення в сумі 38275 грн. за ІІІ квартал 2010р.

Дане порушення було встановлено на підставі наступного (а.с. 16-18).

За період, що перевірявся, позивач мав взаємовідносини з постачальником БВП «Строітель-Плюс», зокрема, у вересні 2010р. на суму 38275,00 грн.,в тому числі й ПДВ в сумі 7655 грн.

Такий правочин, як зазначено в акті перевірки має ознаки фіктивності та спрямований на здійснення операцій з надання податкової вигоди з метою штучного формування валових витрат.

Висновок зроблений на підставі акта від 11.04.2012р. №38/22/31095815 «Про неможливість проведення зустрічної звірки БВП «Строітель-плюс» з питань правомірності проведених господарських відносин контрагентами-покупцями та постачальниками з метою встановлення факту реальності виду, обсягу, якості та розрахунків при здійсненні фінансово-господарської діяльності за період з 01.10.2009р. по 31.03.2012р.

Так, відповідно до зазначеного акта були встановлені ознаки фіктивності БВП «Строітель-плюс», передбачені ст. 55-1 Господарського кодексу України.

На підставі викладеного, відповідачем при проведенні перевірки позивача був зроблений висновок, що ПП «Сімпекс» не підтверджено фактичного здійснення господарських операцій з придбання товарів (робіт, послуг) від постачальника БВП «Строітель-плюс», а, відтак, відсутні об'єкти оподаткування податком на додану вартість та податком на прибуток по операціях з продажу товарів (робіт, послуг) підприємствам -покупцям в розумінні ст. 3 Закону України «Про податок на додану вартість».

Виходячи з вищенаведеного, БВП «Строітель-плюс», за висновками відповідача, здійснювало діяльність, спрямовану на здійснення операцій, пов'язаних з наданням податкової вигоди третім особам.

Таким чином, позивач безпідставно сформував податкові зобов'язання та податковий кредит по податковим накладним, виписаним на придбання чи продаж товарів (робіт, послуг), які не можуть розглядатися в якості належного підтвердження податкових зобов'язань, оскільки ці податкові накладні не мають статусу юридично значимих, чим порушені вимоги ст. 22, ст. 185 п. 198.6 ст. 198 ПК України.

На підставі зазначеного акта перевірки Державною податковою інспекцією в м. Сімферополі АР Крим Державної податкової служби були прийняті наступні податкові повідомлення-рішення:

- від 07.03.2013 року №0004321502 про зменшення від'ємного значення суми податку на додану вартість у розмірі: за вересень 2010 року - 7655,00 .(а.с.41).

- від 07.03.2013 року №0002231501 про збільшення суми грошового зобов'язання зі сплати податку на прибуток приватних підприємств в сумі 9569,00 гривень та донарахування штрафних (фінансових) санкцій в сумі 2392,25 гривень. (а. с. 42).

Не погодившись з правомірністью винесених податкових повідомлень-рішень, позивач звернувся до суду з вимогою про визнання їх протиправними та скасування.

Дослідивши матеріали справи, суд дійшов висновку, що адміністративний позов підлягає задоволенню з наступних підстав.

В акті перевірки зазначено, що позивач мав взаємовідносини з БВП "Строітель-плюс"(код ЄДРПОУ 31263808) у вересні 2010 року.

Для проведення перевірки з питань достовірності визначення показників декларацій з податку на додану вартість по взаємовідносинам з контрагентом "Строітель-плюс"(код ЄДРПОУ 31263808) за вересень 2010 року позивачем були надані наступні документи:

- договір з БВП "Строітель-плюс";

- ліцензія Серія АВ №195347 Міністерства будівництва, архітектури та житлово-комунального господарства БВП " Строітель-плюс ";

- Довідка з ЄДРПОУ БВП " Строітель-плюс";

- Свідоцтво про реєстрацію платника ПДВ БВП " Строітель-плюс ";

- Податкова накладна від 30.03.2010 року;

- Рахунок-фактура №2411 від 23.11.2010 року;

- Довідка про вартість виконаних будівельних робіт за вересень 2010 року;

- Акт №1 приймання виконаних будівельних робіт за вересень 2010 року;

- Підсумкова відомість ресурсів;

- Договірна ціна на поточний ремонт офісних і виробничих приміщень;

- Локальний кошторис на поточний ремонт офісних і виробничих приміщень;

- Відомість ресурсів до локального кошторису;

- Розрахунок загальновиробничих витрат до локального кошторису;

Перевіркою було встановлено, що господарські відносини між позивачем та БВП "Строітель-плюс" за охоплений перевіркою період склалися внаслідок придбання робіт з поточного ремонту офісних та виробничих приміщень, що знаходиться в м. Сімферополь, вул. Крилова, 73.

У зв'язку з цим, судом був досліджений договір від 06.09.2010 року №38 (а.с. 43).

Відповідно до договору №38 від 06.09.2010 року Приватне акціонерне товариство Науково-виробничого підприємство «СІМПЕКС» (Замовник) замовив у БВП " Строітель-плюс" (Підрядник) виконання робіт з поточного ремонту офісних та виробничих приміщень, що знаходиться в м. Сімферополь, вул. Крилова, 73.

Згідно умов цього договору, Підрядник прийняв на себе зобов'язання на свій ризик за завданням Замовника та зі своїх матеріалів виконати ремонтні роботи, а Замовник зобов'язується прийняти та сплатити такі роботи.

Вартість договору визначається за проектно-кошторисною документацією та складає 45930,10 гривень, в тому числі й податок на додану вартість в розмірі 7655,02 гривень. (п. 2.1 Договору).

Договірна ціна була уточнена при оформленні ф. 2-КВ за фактично виконаними обсягами, цінами та матеріалами, підтвердженими Підрядником рахунками та накладними, при цьому було встановлено, що загальна договірна ціна може бути змінена в внаслідок інфляції, підвищенням цін на матеріали. (п. 2.3 Договору).

Згідно з довідкою КБ-3 вартість виконаних робіт з поточного ремонту об'єкта склала 45930,10 гривень (а.с. 50).

За локальним кошторисом №2-1-1 на поточний ремонт офісних та виробничих приміщень, що знаходиться в м. Сімферополь, вул. Крилова, 73, кошторисна вартість поточного ремонту складає 45930,10 гривень, в тому числі 7655,02 гривень податку на додану вартість .

Вартість виконаних робіт в сумі 45930,10 гривень була сплачена позивачем в повному обсязі, про що свідчить рахунок-фактура № 2411 від 23.11.2010 року (а. с. 49).

На суму виконаних робіт (45930,10 гривень, у тому числі ПДВ 7655,02 гривень) БВП "Строітель-плюс" була виписана податкова накладна від 30.09.2010 року №05177 (а. с. 48).

Наказом Міністерства регіонального розвитку та будівництва України від 4 грудня 2009 року №554 були затверджені примірні форми первинних документів з обліку в будівництві, зокрема, Акт приймання виконаних будівельних робіт (примірна форма №КБ-2в) - а.с. 51-54, та Довідка про вартість виконаних будівельних робіт (примірна форма №КБ-3), а також запроваджено застосування примірних форм первинних облікових документів у будівництві з моменту прийняття наказу про їх затвердження.

Вартість та обсяги виконаних ремонтних робіт підтверджуються підсумковою відомістю ресурсів (витрат по факту) за вересень 2010р. (а.с. 55-58).

Згідно із зазначеною відомістю вартість договору розраховувалася шляхом калькуляції прямих витрат на виконання договору, а саме:

заробітна плата працівників в сумі 17393,00 грн., вартість матеріальних ресурсів в сумі 15863 грн., вартість експлуатації будівельних машин та механізмів в сумі 30,00 грн., інші витрати у складі: прибуток в сумі 3422,73 грн., кошти на покриття адміністративних витрат будівельно-монтажних організацій в сумі 1553,49 грн., податки, збори та обов'язкові платежі в сумі 12,86 грн.

Також судом був досліджений складений та узгоджений сторонами договору №38 акт приймання виконаних ремонтних робіт, відповідно до якого загальна вартість виконаних робіт, з урахуванням усіх витрат, визначених договірною ціною та кошторисом становить 45930,10 грн.

30.09.2010р. на ім'я позивача БВП «Строітель-плюс» була видана податкова накладна №05177 відповідно до якої позивачу були надані послуги на загальну вартість 45930,10 грн.,в тому числі й ПДВ в сумі 7655,02 грн., яка зазначена в реєстрі виданих та отриманих податкових накладних №9 за п. реєстру №52.

23.11.2010р. за №2411 на ім'я позивача було видано рахунок-фактуру на зазначену суму, а платіжним дорученням №660 від 23.11.2010р. ПрАТ НВП «Сімпекс» сплатило повну вартість виконаних БВП «Строітель-плюс» ремонтних робіт з поточного ремонту офісних та виробничих приміщень, розташованих в м. Сімферополі по вул. Крилова, 73.

Дослідивши надані позивачем документи, суд дійшов висновку, що вартість та обсяги будівельних робіт з поточного ремонту були підтверджені всіма первинними документами, якими мають бути підтверджені зазначені роботи.

При цьому, в матеріалах справи наявна ліцензія серії АВ №195347, видана Міністерством будівництва, архітектури та житлово-комунального господарства Будівельно-виробничого підприємству «Строітель-плюс» 22.12.2006 року, зі строком її дії з 22.12.2006 року по 22.12.2011 року, яка підтверджує правомочність підрядника на ведення певного виду господарської діяльності.

Вказані документи надавалися позивачем безпосередньо до податкового органу для проведення перевірки.

Дослідивши зазначені первинні бухгалтерські документи, суд дійшов наступних висновків.

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» первинними документами вважаються документи, які містять відомості про господарську операцію та підтверджують її здійснення.

Проте, будь-які документи (у тому числі й договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції.

Відповідно до положень Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» господарською операцією вважається операція (дія або подія) яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.

Таким чином, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

Вимога щодо реальних змін майнового стану платника податків як обов'язкова ознака господарської операції кореспондує з нормами Законів України «Про податок на додану вартість», «Про оподаткування прибутку підприємств», які були чинними на час виконання угоди від 10.03.2010р., так й Податкового кодексу України, який був чинним на час прийняття оспорюваних по справі податкових повідомлень-рішень.

Відповідно до п.1.32 ст.1 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" господарською діяльністю визначалась будь-яка діяльність особи, направлена на отримання доходу в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, у разі коли безпосередня участь такої особи в організації такої діяльності є регулярною, постійною та суттєвою.

У п.3.1 ст.3 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" було визначено, що об'єктом оподаткування був прибуток, який визначався шляхом зменшення суми скоригованого валового доходу звітного періоду, визначеного згідно з пунктом 4.3 цього Закону, на суму валових витрат платника податку, визначених статтею 5 цього Закону; суму амортизаційних відрахувань, нарахованих згідно із статтями 8 і 9 цього Закону.

Згідно з п.4.1. ст. 4 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" (який діяв на час проведення господарської діяльності позивачем ) під валовим доходом визначалась загальна сума доходу платника податку від усіх видів діяльності, отриманого (нарахованого) протягом звітного періоду. До складу валового доходу включались , зокрема, загальні доходи від продажу товарів (робіт, послуг) , доходи від операцій, передбачених ст.7 зазначеного закону ( п.п. 4.1.1 та п. 4.1.3) .

Відповідно до ст. 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" валовими витратами виробництва та обігу була сума будь-яких витрат платника податку у грошовій , матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбавалися (виготовлювалися) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

За положеннями п. 5.2. ст.5 Закону до складу валових витрат включались, зокрема, суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), а також суми витрат, не враховані у минулих податкових періодах у зв'язку з допущенням помилок та виявлених у звітному податковому періоді у розрахунку податкового зобов'язання.

П.п. 5.3.9 п.5.3. ст. 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" визначав, що не належали до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення та зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку. Уразі знищення або зіпсування зазначених документів платник податку має право письмово заявити про це податковому органу та здійснити заходи, необхідні для поновлення таких документів .

На час проведення позивачем господарської діяльності, яка перевірялась податковим органом, платники податку на додану вартість, об'єкти, базу та ставки оподаткування , перелік неоподатковуваних та звільнених від оподаткування операцій, особливості оподаткування експортних та імпортних операцій були визначені в Законі України "Про податок на додану вартість".

У п.1.4. ст.1 цього Закону було встановлено, що поставкою товарів визначались будь-які операції цивільно-правового характеру з виконання робіт, надання послуг, надання права на користування або розпорядження товарами, у тому числі нематеріальними активами, а також з поставки будь-яких інших, ніж товари, об'єктів власності за компенсацію, а також операції з безоплатного виконання робіт, надання послуг, а поставка послуг, зокрема, включала надання права на користування або розпорядження товарами у межах договорів оренди (лізингу), поставки, ліцензування або інші способи передачі права на патент, авторське право, торговий знак, інші об'єкти права інтелектуальної, в тому числі промислової, власності.

Згідно з п.п. 1.6 ст. 1 Закону України "Про податок на додану вартість" податковим зобов'язанням була загальна сума податку, одержана (нарахована) платником податку у звітному (податковому) періоді, яка визначена згідно з Законом.

Відповідно до п.п. 3.1.1. п. 3.1. ст.3 Закону об'єктом оподаткування були операції платників податку з поставки товарів та послуг, місце поставки яких знаходилось на митній території України, у тому числі операції з передачі права власності на об'єкт застави позичальнику (кредитору) для погашення заборгованості заставодавця; передачі об'єкта фінансового лізингу в розпорядження лізингоотримувача; поставки послуг з міжнародних перевезень пасажирів, багажу та вантажів автомобільним транспортом, а також міжнародних відправлень будь-яким видом транспорту на відрізку від пункту їх відправлення (прийняття для перевезення) на митній території України до пункту їх митного оформлення, а також від пункту їх митного оформлення до пункту призначення (доставки) на митній території України; поставки послуг з міжнародних перевезень пасажирів, багажу та вантажів (крім міжнародних відправлень) будь-яким видом транспорту (крім автомобільного) на відрізку від пункту їх відправлення (прийняття для перевезення) на митній території України до пункту проведення прикордонного контролю з їх випуску за межі державного кордону України, а також від пункту прикордонного контролю з їх впуску у межі державного кордону України до пункту їх призначення (доставки) на митній території України; в інших випадках, визначених цим Законом.

База оподаткування операції з поставки товарів (послуг) визначалась, виходячи з їх договірної (контрактної) вартості, зазначеної за вільними цінами, але не нижче за звичайні ціни, з урахуванням загальнодержавних податків та зборів (обов'язкових платежів ) згідно із законами України з питань оподаткування. До складу договірної (контрактної) вартості включались будь-які суми коштів, вартість матеріальних і нематеріальних активів, що передавались платнику податків безпосередньо покупцем або через будь-яку третю особу ( п. 4.1. ст. 4 1 Закону України "Про податок на додану вартість")

Порядок обчислення та сплати податку був встановлений ст.7 вказаного Закону.

У п.п .7.2.1 п. 7.2. ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість" було визначено, що платник податку був зобов'язаний надати покупцю податкову накладну, яка складалась у момент виникнення податкових зобов'язань продавця у двох примірниках. Оригінал податкової накладної надавався покупцю, копія залишалась у продавця товарів (робіт, послуг). Податкова накладна виписувалась на кожну повну або часткову поставку товарів (робіт, послуг). Платники податку повинні були зберігати податкові накладні протягом строку, передбаченого законодавством для зобов'язань із сплати податків ( п. 7.2.3. п. 7.2 ст.7 Закону).

Відповідно до п.п.7.3.1. п. 7.3 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість" датою виникнення податкових зобов'язань з продажу товарів (робіт, послуг) вважалась дата, яка припадала на податковий період, протягом якого відбувалась будь-яка з подій, що сталася раніше:

або дата зарахування коштів від покупця (замовника) на банківський рахунок платника податку як оплата товарів (робіт, послуг), що підлягають продажу;

або дата відвантаження товарів, а для робіт (послуг) - дата оформлення документа, що засвідчує факт виконання робіт (послуг) платником податків.

У п.п. 7.4.1. п. 7.4. ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість" було зазначено, що податковий кредит звітного періоду визначався виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін.

У п.п.7.4.4. п. 7.4 ст. 7 цього Закону було встановлено, що якщо платник податків використовував (виготовляв) матеріальні і нематеріальні активи (послуги), які не призначаються для їх використання в господарській діяльності такого платника , т о сума податку, сплаченого у зв'язку з таким придбанням (виготовленням) не включалась до складу податкового кредиту.

Датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважалась дата здійснення першої з подій:

або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків;

або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг) ( п.п. 7.5.1. п. 7.5 ст. 7 Закону).

Відповідно до п.п. 7.7.1 п.7.7. ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість" сума податку, що підлягала сплаті ( перерахуванню) до бюджету або бюджетному відшкодуванню, визначалась як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного податкового періоду та сумою податкового кредиту такого звітного податкового періоду. При від'ємному значенні суми розрахованої згідно з п.п. 7.7.1 цього пункту закону, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з цього податку, що виник за попередні податкові періоди, а при його відсутності - зараховується до складу податкового кредиту наступного податкового періоду.

Якщо у наступному податковому періоді сума, розрахована згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, мала від'ємне значення, то:

а) бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого від'ємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів (послуг) у попередньому податковому періоді постачальникам таких товарів (послуг);

б) залишок від'ємного значення після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду (пп. 7.7.2 Закону).

Аналогічні приписи містить й Податковий кодекс України, який є чинним на час розгляду справи.

Як було встановлено судом та як вбачається зі змісту акта перевірки від 22.02.2013 року №1092/15-2/01032901, будь-яких зауважень до форми та змісту первинних бухгалтерських документів, які були складені позивачем та контрагентами у відповідача не було, невідповідність таких документів вимогам законодавства, яке було чинним на час укладення та виконання позивачем правочинів з контрагентом (Підрядником) судом під час судового розгляду справи не встановлена.

Крім того, стосовно обставин встановлення за результатами перевірки відсутності реального настання правових наслідків за правочином, укладеним позивачем з БВП «Строітель-плюс» суд зазначає наступне.

Відповідачем було порушено п. 4, 5, 6 "Порядку оформлення результатів документальних перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства", затвердженого наказом ДПА України від 22.12.10р. N984 та зареєстрованого в Мінюсті 12.01.11р. за №34/18772, відповідно до якого, акт документальної перевірки повинен містити систематизований виклад виявлених під час перевірки фактів порушень норм податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби.

Факти виявлених порушень податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби, викладаються в акті документальної перевірки чітко, об'єктивно та в повній мірі, із посиланням на первинні або інші документи, які зафіксовані в бухгалтерському та податковому обліку, що підтверджують наявність зазначених фактів. У разі відсутності первинних документів або ненадання для перевірки первинних та інших документів, що підтверджують факт порушення, зазначити перелік цих документів.

В порушення цих пунктів відповідачем, за повної відсутності обґрунтування висновків, при отриманні бухгалтерської та податкової документації, якою підтверджується факт здійснення господарських операцій, зроблені безпідставні висновки про нікчемність (недійсність) правочинів позивача з контрагентами.

Згідно з актом перевірки, відповідачем зроблений висновок, що правочини, укладені позивачем з БВП «Строітель-плюс», суперечать інтересам держави та суспільства, не спричиняють реального настання правових наслідків, а тому є нікчемними, оскільки носять безтоварний характер з підстав, наведених в акті перевірки №1092/15-2/01032901 від 22.02.2013 року.

Стверджуючи про безтоварність договору №38 про виконання робіт з поточного ремонту офісних приміщень позивача, відповідачем при проведенні перевірки мало бути доведено відсутність самого факту проведення ремонтних робіт або надати безперечні докази щодо того, що таки роботи надавалися іншою особою, в інших обсягах та за іншими цінами тощо.

Зазначене не було предметом дослідження відповідно до акта №1092/15.2/01032901 від 22.02.2013р. про документальну позапланову перевірки ПАТ НВП «Сімпекс».

Крім того, посилаючись на порушення позивачем приписів п.п. 7.4.1. п. 7.4. ст.7 та п.п. 7.5.1. п. 7.5 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість" (податковий кредит звітного періоду визначався виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін та положення щодо факту першої події, з якої пов'язане право платник податку на податковий кредит) відповідач не зазначив, в чому саме полягали таки порушення, зважаючи на відсутність будь-яких зауважень до форми та змісту первинної бухгалтерської документації, якою мало бути підтверджено виконання господарських операцій з отримання робіт (послуг).

Як вбачається зі змісту акта перевірки, проведеним в процесі перевірки аналізом, відповідач встановив, що сумнівний податковий кредит, отриманий БВП «Строітель-плюс» від контрагентів-постачальників, вказаних в акті перевірки (а.с. 15-16), фактично не було використано у власній господарській діяльності, а був спрямований на ухилення від сплати податкових зобов'язань інших суб'єктів господарювання. А, відтак, зазначене підприємство є «транзитером», яке формує податковий кредит з метою надання податкової вигоди третім особам.

Крім того, відповідач вважає, що оскільки підрозділами ДПС в АР Крим складено акт про неможливість проведення зустрічної звірки з питань правомірності проведення господарських відносин з контрагентами-покупцями та постачальниками БВП «Строітель-плюс», то зазначене свідчить лише про відсутність будь-якої господарської діяльності зазначеного підприємства та нікчемність укладених ним угод.

У зв'язку з чим суд вважає за необхідне зазначити наступне.

Встановлення факту недійсності, в тому числі нікчемності цивільно-правового правочину, який опосередковує відповідну господарську операцію, не є необхідною умовою для визначення контролюючим органом грошових зобов'язань платнику податків у разі, якщо буде встановлено відсутність реального вчинення цієї господарської операції або відсутність зв'язку між такою операцією та господарською діяльністю платника податків.

Оцінюватися при дослідженні факту здійснення господарської операції повинні відносини безпосередньо між учасниками тієї операції, на підставі якої сформовані дані податкового обліку.

Не є обов'язковою передумовою для визначення контролюючими органами грошових зобов'язань визнання недійсними (у тому числі нікчемними) правочинів, які укладалися за ланцюгом між попередніми посередниками, через ланцюг яких декларувався рух товарів чи послуг, нібито придбаних останнім у такому ланцюгу платником податку.

При цьому відносини між учасниками попередніх ланцюгів постачань товарів та послуг не мають безпосереднього впливу на дослідження факту реальності господарської операції, вчиненої між останнім у ланцюгу постачань платником податків та його безпосереднім контрагентом.

Аналогічна думка викладена в листі Вищого адміністративного суду України від 02.06.2011р. №742/11/13-11.

Адже, відповідно до рішення Європейського суду з прав людини від 22.01.2009р. у справі «БУЛВЕС» АД проти Болгарії (заява №3991/03), у разі, коли національні органи за відсутності будь-яких вказівок на безпосередню участь фізичної або юридичної особи у зловживанні, пов'язаним зі сплатою ПДВ, який нараховується у ланцюгу поставок, або будь-яких вказівок на обізнаність про таке порушення, все ж таки застосовують негативні наслідки до отримувача оподатковуваної ПДВ поставки, який повністю виконав свої зобов'язання за дії або бездіяльність постачальника, який перебував поза межами контролю отримувача і у відношенні якого у нього не було засобів перевірки та забезпечення його виконання, то такі владні органи порушують справедливий баланс, який має підтримуватися між вимогами суспільних інтересів та вимогами захисту права власності.

Таким чином, за умови відсутності будь-яких інших зауважень щодо первинних бухгалтерських документів та документів податкової звітності позивача, відсутності доказів обізнаності позивача про порушення контрагентами вимог законодавства, пов'язаного зі сплатою податку на додану вартість за ланцюгами його господарської діяльності, а також за умови відсутності переконливих доказів або навіть при відсутності обґрунтованих сумнівів щодо приймання позивачем участі у відповідній діяльності за змовою з БВП «Строітель-плюс», пов'язаною з ухиленням від сплати податків, відповідач мав оцінювати документи, на підставі яких був сформований податковий кредит, виходячи з наступного.

Для встановлення зв'язку між фактом придбання товарів (послуг), спорудженням основних фондів, імпортом товарів (послуг), понесенням інших витрат і господарською діяльністю платника податку в обов'язковому порядку необхідно досліджувати наявність господарської мети при вчиненні відповідних дій платника податку.

За таких обставин, орган державної податкової служби мав перевірити ділову мету у діях платника податку - позивача: придбання послуг, використання яких не може мати позитивного впливу на результати господарської діяльності платника податку тощо.

Адже, як зазначає Вищий адміністративний суд України, для підтвердження права платника податку на формування витрат та/або податкового кредиту з податку на додану вартість достатньо наявності мети використання товарів та послуг, що ним придбані, незалежно від фактичних результатів такого використання.

У зв'язку з чим, суд зауважує, що в матеріалах справи наявні договори купівлі-продажу часток нежитлових приміщень в м. Сімферополі по вул. Крилова, 73, витяги з Державного реєстру правочинів та витяги про державну реєстрацію права власності за позивачем на приміщення, в яких проводилися ремонтні роботи, рішення суду, на підставі яких відбувалася державна реєстрація права власності на таки приміщення тощо (а.с. 123-157). Місто Сімферополь, вул. Крилова, 73 є юридичною адресою позивача, за якою він здійснює господарську діяльність по виробництву поліматеріалів.

Під господарською діяльністю в контексті ст. 3 Господарського кодексу України розуміється діяльність суб'єктів господарювання у сфері суспільного виробництва, спрямована на виготовлення, реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність.

Відповідно до п. 1.32 ст. 1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» - господарською діяльністю є діяльність особи, направлена на отримання доходу в грошовій, матеріальній або нематеріальній формі, у разі, коли безпосередня участь такої особи в організації такої діяльності є регулярною, постійною та суттєвою.

Згідно з приписами п. 14.1.36 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України господарською діяльністю є діяльність особи, пов'язана з виробництвом, виготовлення та (або) реалізацією товарів, робіт або послуг, спрямована на отримання доходу та яка проводиться такою особою самостійно та (або) через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, яка діє на користь першої особи, зокрема, за договорами.

За приписами п. 5.1 та п.п. 5.2.1 п. 5.2 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» валовими витратами виробництва та обігу є суми будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній чи нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт або послуг), які придбаваються таким платником податку для їх подальшої реалізації (використання у власній господарській діяльності).

Відповідно до приписів п. 14.1.27 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України витрати - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних для провадження господарської діяльності платника податку, в результаті яких відбувається зменшення економічних вигод у вигляді вибуття активів або збільшення зобов'язань, внаслідок чого відбувається зменшення власного капіталу (крім змін капіталу за рахунок його вилучення або розподілу власником).

За приписами п.п. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» не належать до складу валових витрат будь-які витрати платника,я кі не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Разом з тим, про відсутність факту здійснення господарської операції можуть свідчити, зокрема, такі обставини:

- всупереч даним податкового обліку будь-кого з учасників операції відсутні зміни активів, зобов'язань чи власного капіталу принаймні в одного з таких учасників (наприклад, збільшення статутного капіталу особи за рахунок активів, що не мають ринкової вартості, зокрема фіктивних цінних паперів, тобто цінних паперів, обіг яких на момент вчинення операції був припинений після оприлюднення даних щодо скасування свідоцтва про реєстрацію їх випуску);

- отримання майнової вигоди чи права на таку вигоду будь-кого з учасників операції виключно шляхом зменшення бази оподаткування з певного податку та/або отримання коштів із Державного бюджету за одночасної відсутності об'єктивної можливості отримати майнову вигоду від цієї операції в інший спосіб (наприклад, експорт товару на підставну особу, яка не має відповідної реєстрації чи не веде будь-якої господарської діяльності, виключно з метою отримання документів, що підтверджують право на бюджетне відшкодування з податку на додану вартість;

- "тимчасова" поставка товару (тобто з подальшим поверненням того самого товару без обґрунтованої економічної причини в наступних податкових періодах постачальнику від покупця безпосередньо або через ланцюг посередників) тим платником податку, в якого за результатами певного податкового періоду наявне від'ємне значення податкових зобов'язань із податку на додану вартість тому учаснику, який має зобов'язання до сплати в бюджет тощо);

- результати, відображені у даних податкового обліку будь-кого з учасників господарської операції, фактично не настали внаслідок відсутності відповідних дій будь-кого з учасників такої операції (наприклад, відображення отримання послуг без їх фактичного надання або в разі їх надання іншою особою, ніж та, що вказана у даних податкового обліку чи первинних документах; імітація купівлі товару в особи, яка ніколи його не продавала тощо).

Зазначене взагалі не було предметом дослідження в рамках проведеної перевірки, у зв'язку з чим суд критично ставиться до висновків відповідача щодо невідповідності первинних бухгалтерських документів та документів податкового обліку діючому на момент їх складення законодавству.

Крім того, як вже було зазначено, не є обов'язковою передумовою для визначення контролюючими органами грошових зобов'язань визнання недійсними (у тому числі нікчемними) правочинів, які укладалися за ланцюгом між попередніми посередниками, через ланцюг яких декларувався рух товарів чи послуг, нібито придбаних останнім у такому ланцюгу платником податку.

Таким чином, при розгляді справи, судом встановлено, що висновки Акта перевірки не відповідають вимогам чинного законодавства, викладені в ньому обставини ґрунтуються на припущеннях, основаних на суб'єктивній думці перевіряючих щодо правочину, який відбувся.

Згідно з ч.1 ст.2 КАС України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових та службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Суд також бере до уваги що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень, адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони відповідно до частини 3 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України.

З огляду на зазначену норму під час розгляду спорів щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень суди, незалежно від підстав, наведених у позовній заяві, перевіряють їх відповідність усім зазначеним вимогам статті 2 КАС України.

Відповідно до ч.2 ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ч.1 ст.71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Частиною 2 статті 71 КАС України зазначено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Крім того, суд бере до уваги, що відповідно до статті 4 Податкового кодексу України податкове законодавство ґрунтується, крім інших, на презумпції правомірності рішень платника податку в разі, якщо норма закону чи іншого нормативно-правового акта, виданого на підставі закону, або якщо норми різних законів чи різних нормативно-правових актів припускають неоднозначне (множинне) трактування прав та обов'язків платників податків або контролюючих органів, внаслідок чого є можливість прийняти рішення на користь як платника податків, так і контролюючого органу.

В Рішенні Конституційного Суду України №3-рп/2003р. від 30.01.03р. зазначено, що правосуддя за своєю суттю визнається таким лише за умови, що воно відповідає вимогам справедливості і забезпечує ефективне поновлення в правах.

За такими обставинами, в контексті положень ст. ст. 71, 72 КАС України, відповідач не довів правомірність прийняття ним оскапжуваних податкових повідомлень-рішень, у зв'язку з чим суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню.

Відповідно до частини 1 статті 94 КАС України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України.

В судовому засіданні 14.05.2013 року оголошена вступна та резолютивна частини постанови, а постанова у повному обсязі складена 20.05.2013 року.

Керуючись ст. ст. 161-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Адміністративний позов задовольнити у повному обсязі.

2. Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення ДПІ у м. Сімферополь АРК ДПС №0004321502 від 07.03.2013р.

3. Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення ДПІ у м. Сімферополь АРК ДПС №0002231501 від 07.03.2013р.

4. Стягнути з Державного бюджету України на користь Приватного акціонерного товариства «Науково-виробниче підприємство «Сімпекс» (код ЄДРПОУ 01032901; м. Сімферополь, вул. Крилова, 73) 2294,00 грн. судового збору.

Постанова набирає законної сили через 10 днів з дня її проголошення. Якщо проголошено вступну та резолютивну частину постанови або справу розглянуто у порядку письмового провадження, постанова набирає законної сили через 10 днів з дня її отримання у разі неподання апеляційної скарги.

У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Апеляційна скарга подається до Севастопольського апеляційного адміністративного суду через Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим протягом 10 днів з дня проголошення. У разі проголошення вступної та резолютивної частини постанови або розгляду справи у порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом 10 днів з дня отримання.

Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до Севастопольського апеляційного адміністративного суду.

Суддя Кащеєва Г.Ю.