Рішення

від 06.06.2013 по справі 904/3157/13

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

cpg1251

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

05.06.13р. Справа № 904/3157/13

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Веза-Украина", вул. Котлова, 183, м. Харків, 61017

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Брілліон Трейд", пр. Пушкіна, буд. 11А, приміщ. 64, оф. 14, м. Дніпропетровськ, 49006

про стягнення 360 987 грн. 30 коп.

Суддя Ємельянова О.О.

Секретар судового засідання Магась М.В.

Представники:

Від позивача: Ліфлянчик С.І. - представник (дов. б/№ від 02.04.2013 року)

Від відповідача: Паніна О.В. - представник (дов. № 10/12/1 від 10.12.2012 року)

Присутні: Яхедс О.В. (посвідчення № 490168 від 06.08.2002 року)

СУТЬ СПОРУ:

Товариство з обмеженою відповідальністю „Веза-Украина" (далі-позивач) звернулось до господарського суду Дніпропетровської області із позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю „Брілліон Трейд" (далі-відповідач) про стягнення 360 987 грн. 30 коп.

Позовні вимоги обґрунтовані порушенням відповідачем зобов'язань за договором № 1211НС від 28.07.2011 року, в частині повного та своєчасного розрахунку за поставлений товар.

Ухвалою господарського суду Дніпропетровської області від 18.04.2013 року порушено провадження у справі та призначено до розгляду в судовому засіданні на 14.05.2013 року.

У межах строків передбачених статтею 69 Господарського процесуального кодексу України розгляд справи відкладався з 14.05.2013 року на 21.05.2013 року та з 21.05.2013 року на 30.05.2013 року. З 30.05.2013 року було оголошено перерву на 05.06.2013 року.

27.05.2013 року представник відповідача надіслав до господарського суду Дніпропетровської області відзив на позовну заяву, в якому зазначає, що позовні вимоги визнає частково та просить суд відмовити у стягнення пені у розмірі 45 385 грн. 25 коп., у зв'язку зі спливом строку позовної давності.

Згідно зі статтею 85 Господарського процесуального кодексу України у судовому засіданні 05.06.2013 року було оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Дослідивши матеріали справи, вислухавши пояснення представника позивача та представника відповідача, господарський суд, -

ВСТАНОВИВ:

28.07.2011 року між Товариством з обмеженою відповідальністю „Веза-Украина" (продавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю „Брілліон Трейд" (покупець) було укладено договір № 1211НС (а.с.11).

Відповідно до пункту 1.1 договору Продавець продає, а Покупець купує обладнання за номенклатурою та ціною згідно специфікацій, які є невід'ємною частиною даного договору.

Пунктом 10.1 договору передбачено, що даний договір вступає у силу з дня підписання та діє до повного виконання сторонами своїх зобов'язань.

Ціна на обладнання (вартість договору) вказана у відповідних специфікаціях, які є невід'ємною частиною даного договору (пункт 2.1 договору).

Специфікацією № 1 від 28.07.2011 року сторони узгодили конкретний асортимент, кількість, ціну та умови оплати, що має передаватися продавцем.

Відповідно до специфікації „умови оплати":

- 50 % передоплата протягом 5 банківський днів, з моменту оплати рахунка;

- 25 % протягом 3 банківських днів після відвантаження;

- 25 % - протягом 30 банківський днів після відвантаження.

Пунктом 3.1 договору встановлено, що розрахунок за обладнання, яке поставляється, виконується згідно рахункам, виставленим Продавцем безпосередньо між Продавцем та Покупцем.

Позивачем було виставлено рахунок - фактуру № ВУ-1301 від 12.08.2011 року на суму 667 568 грн. 40 коп. (а.с12).

Згідно з умовами договору, позивач поставив партію товару відповідачу, що підтверджується видатковими накладними (а.с.12-13):

- № ВУ-2131 від 25.11.2011 року на суму180 192 грн. 00 коп.;

- № ВУ-2086 від 21.11.2011 року на суму 355 976 грн. 40 коп.;

- № ВУ-1849 від 26.10.2011 року на суму 131 400 грн. 00 коп.

Позивачем було направлено на адресу відповідача лист № 3442 від 19.12.2012 року, в якому просить погасити заборгованість основного боргу у розмірі 302 568 грн. 40 коп. протягом 10 банківських днів з дати отримання письма без сплати штрафних санкцій (а.с.18).

Відповідач листом № 10/01-1 від 10.01.2013 року відповів позивачу, що у них виникла складність фінансування через свого контрагента, тому, якщо у березні-квітні 2013 року не будуть виконані домовленості, просить розглянути можливість поетапного погашення заборгованості у розмірі 302 568 грн. 40 коп. у період з 01 березня 2013 року по 31 грудня 2013 року.

Як вбачається з матеріалів справи, відповідач суму заборгованості не сплатив, що є причиною виникнення спору.

Частиною 1 статті 193 Господарського кодексу України передбачено, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Статтею 509 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Частиною 1 статті 265 Господарського кодексу України передбачено, що за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Статтею 712 Цивільного кодексу України встановлено, що за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до частини 1 статті 692 Цивільного кодексу України, покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Частиною 1 статті 612 Цивільного кодексу України зазначено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Господарське зобов'язання виникає, зокрема із господарського договору (стаття 174 Господарського кодексу України).

Статтями 525 та 526 Цивільного кодексу України передбачено, що одностороння відмова вiд зобов'язання або одностороння змiна його умов не допускається, якщо iнше не встановлено договором або законом. Зобов'язання має виконуватися належним чином вiдповiдно до умов договору та вимог цього Кодексу, iнших актiв цивiльного законодавства. Якщо у зобов'язаннi встановлений строк (термiн) його виконання, то воно пiдлягає виконанню у цей строк (термiн).

Відповідно до пункту 2 статті 218 Господарського кодексу України учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов'язання.

У відповідності до статті 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Стаття 549 Цивільного кодексу України зазначає, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, яке боржник має передати кредиторові у випадку порушення боржником зобов'язання.

Згідно зі статтею 611 Цивільного кодексу України, у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, зокрема відшкодування збитків.

Відповідно до статті 1 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань", платники грошових коштiв сплачують на користь одержувачiв цих коштiв за прострочку платежу пеню в розмiрi, що встановлюється за згодою сторiн.

Пунктом 6 статті 232 Господарського кодексу України передбачено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Пунктом 6.1 договору передбачено, що за несвоєчасну сплату обладнання, Покупець сплачує на користь Продавця пеню у розмірі 0,5 % несплаченої суми за кожний день прострочення платежу, але не більш подвійної облікової ставки НБУ за кожний день прострочення.

Позивачем нараховано пеню за період з 15.04.2012 року по 15.04.2013 року у сумі 45 385 грн. 25 коп.

Відповідач у відзиві на позовну заяву від 27.05.2013 року - заперечує з приводу розрахунку пені, оскільки розрахунок пені не відповідає вимогам чинного законодавства (а.с.70).

Частиною 1 статті 256 Цивільного кодексу України встановлено, що позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Згідно із частиною 1 статті 258 Цивільного кодексу України для окремих видів вимог може встановлюватись спеціальна позовна давність: скорочена або більш тривала порівняно із загальною позовною давністю.

Позовна давність в один рік застосовується, зокрема, до вимог: про стягнення неустойки (штрафу, пені) - пункту 1 частини 2 статті 258 Цивільного кодексу України.

Відповідно до частини 3 статті 267 Цивільного кодексу України, позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у справі, зробленою до винесення ним рішення. У матеріалах господарської справи наявна заява відповідача про застосування позовної давності, яка подана до суду 27.05.2013 року за вх. N 32127/13.

Судом задоволено заяву відповідача щодо застосування строку спеціальної позовної давності.

Частиною 2 статті 625 Цивільного кодексу України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Позивачем нараховано 3 % річних за період з 22.08.2011 року по 15.04.2013 року у сумі 12 932 грн. 99 коп. та інфляційні втрати за період з 22.08.2011 року по 15.04.2013 року у сумі 100 грн. 66 коп.

Перевіривши розрахунки позивача, судом встановлено, що вимоги позивача щодо стягнення 3 % річних за період з 22.08.2011 року по 15.04.2013 року у сумі 12 932 грн. 99 коп. та інфляційні втрати за період з 22.08.2011 року по 15.04.2013 року у сумі 100 грн. 66 коп. є обґрунтованими і такими, що підлягають задоволенню.

З урахуванням викладеного, господарський суд дійшов висновку, що позов підлягає частковому задоволенню.

У зв'язку з прийняттям Верховною Радою України Закону України "Про судовий збір" від 08.07.2011 № 3674-VI, який набрав чинності 01.11.2011р. (пункт 1 статті 10 Закону), розмір ставок судового збору встановлено виходячи з розміру мінімальної заробітної плати.

Статтею 4 Закону України "Про судовий збір" передбачено, що судовий збір справляється у відповідному розмірі від мінімальної заробітної плати у місячному розмірі, встановленої законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.

Статтею 8 Закону України "Про Державний бюджет України на 2013 року" встановлено, що мінімальна заробітна плата у місячному розмірі з 01 січня 2013 року становить 1 147 грн. 00 коп.

В підпунктах 1 та 2 пункту 2 частини 2 статті 4 Закону України "Про судовий збір" визначений розмір ставки судового збору, а саме за подання до господарського суду позовної заяви майнового характеру розмір ставки судового збору складає 2 відсотки від ціни позову, але не менше 1,5 розміру мінімальної заробітної плати та не більше 60 розмірів мінімальних заробітних плат.

Отже, відповідно до вказаних вище вимог, судовий збір становить 7 219 грн. 75 коп.

Відповідно до статті 49 Господарського процесуального кодексу України, при частковому задоволенні позову судові витрати у справі покладаються на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Таким чином, сума судового збору з відповідача складає 6 312 грн. 04 коп.

Керуючись ст. ст. 1, 4, 12, 33, 34, 43, 49, 82 - 85, 115 - 117 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд -

ВИРІШИВ :

Позов задовольнити частково.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю „Брілліон Трейд" (пр. Пушкіна, буд. 11А, приміщ. 64, офіс 14, м. Дніпропетровськ, 49006; код ЄДРПОУ: 34059298; п/р 26000013004061 в АТ „Сбербанк Росии"; МФО 320627) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю „Веза-Украина" (вул. Котлова, 183, м. Харків, 61017; код ЄДРПОУ: 31632410; п/р 26008010725601 в ПАО „Альфа-Банк", м. Київ; МФО 300346) - 302 568 (триста дві тисячі п'ятсот шістдесят вісім) грн. 40 коп. основного боргу, 12 932 (дванадцять тисяч дев'ятсот тридцять дві) грн. 99 коп. 3 % річних, 100 (сто) грн. 66 коп. інфляційних втрат та 6 312 (шість тисяч триста дванадцять) грн. 04 коп. витрати по сплаті судового збору, про що видати наказ.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

У решті позову відмовити.

Рішення суду може бути оскаржене протягом десяти днів з дня підписання рішення шляхом подання апеляційної скарги до Дніпропетровського апеляційного господарського суду через господарський суд Дніпропетровської області.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги, рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повний текст рішення складено 06.06.2013 р.

Суддя О.О. Ємельянова