Постанова

від 22.05.2013 по справі 820/3585/13-а

ХАРКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Харківський окружний адміністративний суд 61004, м. Харків, вул. Мар'їнська, 18-Б-3, inbox@adm.hr.court.gov.ua П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

Харків

22 травня 2013 р. № 2-а- 820/3585/13-а

Харківський окружний адміністративний суд у складі:

Головуючого судді Панченко О.В.

при секретарі судового засідання Пузовікової К.І.

розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом

Товариства з обмеженою відповідальністю "Мегаполіс +" в особі директора ОСОБА_1 до Державної податкової інспекції у Київському районі м. Харкова Харківської області Державної податкової служби про скасування податкових повідомлень-рішень ,

В С Т А Н О В И В:

Позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю "Мегаполіс +" в особі директора ОСОБА_1, звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з позовом в якому просить суд скасувати податкові повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Київському районі м. Харкова Харківської області Державної податкової служби від 28.03.2013р. № 0000582201 та №0000572201.

В обґрунтування позовних вимог позивач вказав, що в лютому 2013 р. ДПІ у Київському районі м. Харкова Харківської області ДПС була проведена позапланова виїзна документальна перевірка ТОВ «Мегаполіс+» з питання правильності визначення повноти нарахування та сплати податку на прибуток та податку на додану вартість по взаємовідносинах з ТОВ «ДОМОСТРОЙ» за період з 01.07.2010р. по 31.12.2010р., з ТОВ «Промтехноопт» за січень 2012 року, за результатами якої складено акт за №659/22.1-07/32335307 від 15.02.2013 р. На підставі вказаного акту, ДПІ винесено спірні податкові повідомлення - рішення від 28.03.2013 року №0000582201 та №0000572201, якими позивачу визначені грошові зобов'язання зі сплати відповідних видів податків та штрафи.

Позивач - ТОВ "Мегаполіс +", з висновками акту не погоджується вважає їх необґрунтованим, такими, що базуються на суб'єктивних припущеннях перевіряючих, а тому, спірні податкові повідомлення - рішення підлягають скасуванню.

Так, за судженням позивача, норми чинного законодавства не надають прав та повноважень податковим органам визнавати документи (правочини, договори, первинні документи) між суб'єктами господарювання нікчемними або визнавати їх такими, що не відповідають закону. Укладені позивачем договори, складені акти прийому виконаних робіт, довідки про вартість виконаних робіт №Б-3, податкові накладні, платіжні документи містять данні, котрі в силу ст.9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", п. 201.1., п.201.8. ст. 201 Податкового Кодексу України, п.2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку (затверджено наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995р. №88, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 05.06.1995р. за №168/704, не мають дефектів форми, змісту або походження, що спричиняють втрату первинними документами юридичної сили і доказовості. Платіжні документи засвідчують факт виконання ТОВ «Мегаполіс+» зобов'язань по оплаті вартості послуг за договорами шляхом перерахування безготівкових грошових коштів. Висновки відповідача про формування позивачем податкового кредиту з ПДВ та податку на прибуток з порушеннями вимог законодавства ґрунтуються лише на актах про неможливість проведення зустрічних звірок ТОВ «Промтехноопт» та ТОВ «Домострой» з іншими платниками податків, а тому слід зробити висновок про недоведеність факту вчинення позивачем податкового правопорушення.

Представник позивача, будучи повідомленим судом про дату, час та місце розгляду справи в порядку, визначеному ст. ст. 33 - 35 КАС України, прибув у судове засідання та склав на адресу суду заяву, в якій просив розглядати справу в порядку письмового провадження.

Представник відповідача - Державної податкової інспекції у Київському районі м. Харкова Харківської області Державної податкової служби, у судове засідання не прибув, про дату, час та місце судового розгляду справи повідомлений судом належним чином, в порядку, передбаченому ст.ст. 33-35 КАС України, причини неявки суду не повідомив, правом надати письмові заперечення на позов не скористався.

Оскільки матеріали справи містять докази, які в своїй сукупності повно та всебічно висвітлюють обставини спірних правовідносин, а завданням адміністративного судочинства України згідно з ч.1 ст.2 КАС України є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, і неухильне дотримання судом вимог даної норми процесуального закону є обов'язковим в кожній адміністративній справі, то з огляду на приписи ст.41, ч.4 ст.122, ч.6 ст.128 КАС України судовий розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі доказами.

Розглянувши матеріали справи, вивчивши доводи позову, дослідивши наявні у справі докази в їх сукупності, проаналізувавши зміст норм матеріального і процесуального права, які врегульовують спірні правовідносини, суд дійшов наступних висновків:

За матеріалами справи судом встановлено, що позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю "Мегаполіс +", пройшов державну реєстрацію у порядку, визначеному чинним законодавством, набув статусу суб'єкта господарювання, код ЄДРПОУ 32335307, місцезнаходження: вул. Мироносицька, буд. 32, кв. 20, м. Харків, 61002.

З 21.01.2013 року підприємство взято на облік в органах державної податкової служби за №3411, станом на 23.02.2012 року перебуває на обліку в ДПІ у Київському районі м. Харкова та з 28.01.2003 року позивача зареєстровано як платник податку на додану вартість.

ДПІ у Київському районі м. Харкова Харківської області ДПС за наведеними у ст. 3 КАС України ознаками є суб'єктом владних повноважень.

Відповідно до ч.3 ст.2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

З положень наведеної норми процесуального закону слідує, що адміністративному суду при вирішенні адміністративного спору належить перевірити, зокрема, обґрунтованість саме тих висновків, стосовно обставин спірних правовідносин, які покладені суб'єктом владних повноважень в основу спірного рішення.

На підставі направлення від 05.02.2013р. №240, виданого Державною податковою інспекцією у Київському районі м. Харкова Харківської області ДПС, Женіловою Іриною Анатоліївною - головним державним податковим ревізором - інспектором І рангу відділу перевірок платників податків управління податкового контролю ДПІ у Київському районі м. Харкова Харківської області ДПС, згідно із п.п.78.1.1 п.78.1 ст.78 Податкового кодексу України від 02.12.2010р. №2755-VІ та відповідно до наказу ДПІ у Київському районі м. Харкова Харківської області ДПС від 05.02.2013р. № 258 проведена позапланова виїзна документальна перевірка Товариства з обмеженою відповідальністю "МЕГА ПОЛІС +" з питання правильності визначення, повноти на рахування та сплати податку на прибуток та податку на додану вартість по взаємовідносинах з ТОВ "ДОМОСТРОЙ", за період з 01.07.2010р. по 31.12.2010р., з ТОВ "ПРОМ ТЕХНООПТ", за січень 2012р.

Результати вказаної позапланової виїзної документальної перевірки оформлені актом від 15.02.2013 року №659/22.1-07/32335307 (а.с.13-34).

За висновками податкової інспекції, викладених у згаданому акті перевірки, встановлено порушення позивачем:

- ч. 1 ст. ст. 203, 215, п. 1 ст. 216, ст. 228 ЦК України в частині недодержання вимог зазначених статей в момент вчинення правочинів, які не спрямовані на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ними по правочинах, здійснених ТОВ «МЕГАПОЛІС+» з ТОВ «ДОМОСТРОЙ», код ЄДРПОУ 32031160, за липень - грудень 2010р., з ТОВ «ПРОМТЕХНООПТ», код ЄДРПОУ 37092055 за січень 2012року;

- п.п. 1.2.1 п.5.2 ст. 5 Закону України від 28.12.1994року за №334/94-ВР «Про оподаткування прибутку підприємств» зі змінами та доповненнями, п.п. 138.8.1 п. 138.8 ст. 138 Податкового кодексу України №2755-VІ від 02.12.2010 року з урахуванням змін та доповнень, в результаті чого донарахо вано податок на прибуток на загальну суму 16.866грн., у тому числі за III квартал 2010 року на суму 15.001грн., за І квартал 2012р. на суму 1.365грн.;

- п.п. 7.4.1 п.7.4 ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість" від 03.04.1997 р. № 168/97-ВР зі змінами та доповненнями, п. 198.3 ст.198 Податкового Кодексу України №2755-VІ від 02.12.2010р. з урахуванням змін та доповнень, в результаті чого зменшено від'ємне значення різниці між сумою податкового зобов'язання та сумою податкового кредиту, яка зараховується до складу по даткового кредиту наступного звітного (податкового) періоду за серпень 2010р. на суму 12.401грн. та занижено податок на додану вартість за січень 2012року на суму 1.300 грн.

28.03.2013 року, посилаючись на вищевказаний акт перевірки, податковим органом прийняті спірні податкові повідомлення - рішення:

- №0000582201, яким ТОВ "Мегаполіс +" збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податок на додану вартість у розмірі 1.950,00 грн., з яких 1.300,00 грн. - основний платіж, 650,00 грн. - штрафні (фінансові) санкції (штрафи) (а.с.37);

- №0000572201, яким ТОВ "Мегаполіс +" збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податок на прибуток у розмірі 21.424,00 грн., з яких 16.866,00 грн. - основний платіж, 4.558 грн. - штрафні (фінансові) санкції (штрафи) (а.с. 38).

Не погодившись з вказаними вище рішеннями податкової інспекції, ТОВ "МЕГАПОЛІС+" звернулось з даним позовом до суду.

Перевіряючи юридичну та фактичну обґрунтованість мотивів, покладених суб'єктом владних повноважень в основу спірних рішень, а також суджень, відображених суб'єктом владних повноважень в акті від 15.02.2013 року №659/22.1-07/32335307 на відповідність вимогам ч.3 ст.2 КАС України, суд встановив наступне:

З наявних у справі документів вбачається, не заперечується сторонами по справі, що у перевіреному періоді позивач - ТОВ «МЕГАПОЛІС+», мав господарські взаємовідносини з підприємствами ТОВ "ДОМОСТРОЙ", код ЄДРПОУ 32031160 та ТОВ "ПРОМ ТЕХНООПТ", код ЄДРПОУ 37092055.

Відповідно до договорів, укладених між Департаментом комунального господарства Харківської міської ради-(замовник) та ТОВ «МЕГАПОЛІС+»-(підрядник), замовник доручає, а підрядник приймає на себе виконання робіт з реконструкції мереж зовнішнього освітлення (з урахуванням проектування), відповідно до умов договорів та проектно-кошторисної документації а саме:

- за договором від 12.07.2010 року №56 по ДС №375 по пр. Тракторубудівників 128В в м. Харків (а.с.134-138);

- за договором від 01.07.2010 року №53 по внутрішньо квартально біля ж/б №89, 89А, 89Б, 93, 95, 95А по пр. Тракторобудівників; вул. Героїв Праці 60А, 60Б в м. Харків (а.с.139-143).

Укладення та виконання вищевказаних договорів підтверджується актами сдачі-приймання проектно - вишукувальних робіт, податковими накладними, довідками про вартість виконаних будівельних робіт, актами приймання виконаних будівельних робіт, локальними кошторисами, загальною відомістю, розрахунком загально виробничих витрат до локального розрахунку, виписками із банку (а.с.144-185).

Згідно із приписами ч. 1, ч. 2 та ч. 3 ст. 837 ЦК України, за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов'язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу. Договір підряду може укладатися на виготовлення, обробку, переробку, ремонт речі або на виконання іншої роботи з переданням її результату замовникові. Для виконання окремих видів робіт, встановлених законом, підрядник (субпідрядник) зобов'язаний одержати спеціальний дозвіл.

Частиною 1 ст. 838 ЦК України передбачено, що підрядник має право, якщо інше не встановлено договором, залучити до виконання роботи інших осіб (субпідрядників), залишаючись відповідальним перед замовником за результат їхньої роботи. У цьому разі підрядник виступає перед замовником як генеральний підрядник, а перед субпідрядником - як замовник.

З метою виконання вище зазначених правочинів, позивач використовував субпідрядні роботи на підставі договору №27/07-2010-С від 27.07.2010 року, укладеного між ТОВ «МЕГАПОЛІС+»-(генпідрядник) та ТОВ "ДОМОСТРОЙ"-(субпідрядник), відповідно до якого генпідрядник доручає, а субпідрядник зобов'язується виконати електромонтажні, будівельні і ремонтні роботи генпідрядника (а.с.111-114).

Фактичне виконання сторонами договору №27/07-2010-С від 27.07.2010 року підтверджується податковою накладною від 31.08.2010 року №310838 на суму з ПДВ 25.739,95 грн. (а.с.126), довідками про вартість виконаних будівельних робіт (а.с.115, 120), актами приймання виконаних будівельних робіт (а.с.116-119, 121-125).

Оплата за надані послуги проведена в безготівковій формі, про що в матеріалах справи свідчить платіжне доручення №74 від 06.09.2010 року на суму 25.739,95 грн. (а.с.127).

Виконавець-ТОВ "ДОМОСТРОЙ", зобов'язується надати для виконання робіт по реконструкції мереж зовнішнього освітлення спецтехніку, вказану в специфікаціях, а замовник- ТОВ «МЕГАПОЛІС+» зобов'язується оплатити на умовах договору, про що між сторонами укладено договір №27/07-2010-М від 27.07.2010 року (а.с.128-129).

Реальність виконаних робіт сторонами за даним договором підтверджується податковою накладною від 31.08.2010 року №310839 на суму з ПДВ 48.666,45 грн. (а.с.132), актами виконаних робіт від 31.08.2010 року (а.с.130-131), платіжним дорученням №73 від 06.09.2010 року (а.с.133).

Також, на підставі договору найму (оренди) майнового устаткування №1/09 від 01.09.2011 року (а.с.69-70), укладеного між ТОВ «МЕГАПОЛІС+»-(орендар) та ТОВ "ПРОМ ТЕХНООПТ"-(орендодавець), орендодавець зобов'язується передати орендарю в тимчасове користування наступне майно: електровимірювальні прилади і інше устаткування визначених в додатку до Договору (а.с.71).

Виконання вказаного договору підтверджується виписаними ТОВ "ПРОМ ТЕХНООПТ" на адресу позивача податковими накладними від 31.01.2011 року №408 на суму з ПДВ 7.800,00 грн. (а.с.72), актом виконаних робіт від 31.01.2012 року (а.с.73), рахунком - фактурою від 31.01.2012 року №31/01-0112 (а.с.74), актами приймання - передачі устаткування 31.01.2012 року, від 03.01.2012 року (а.с.75-76).

Розрахунки між суб'єктами господарювання за вказаним договором проведені в повному обсязі, про що свідчить платіжне доручення від 21.02.2012 року №15 на суму 7.800,00 грн. та актом звірки взаємних розрахунків №1 від 01.11.2011 року (а.с.77-78).

Оцінивши наявні в справі докази, суд відмічає, що сторонами не заперечується, а матеріалами справи підтверджено факт виконання позивачем та його контрагентами зобов'язань за вказаними вище правочинами.

Копії витребуваних, оглянутих судом і долучених до матеріалів справи первинних і розрахункових документів не мають дефектів форми, змісту або походження, котрі в силу ст.9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", п.п.7.2.1 п.7.2, п.п.7.2.4 п.7.2 ст.7 Закону України "Про ПДВ", ст.44 Податкового кодексу України, п.2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку (затверджено наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995р. №88, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 05.06.1995р. за №168/704; далі за текстом - Положення №88) спричиняють втрату первинними документами юридичної сили і доказовості.

Обставини понесення позивачем витрат за вказаними договорами підтверджені матеріалами справи. Так, приєднані до справи копії платіжних документів засвідчують факт виконання позивачем зобов'язань по оплаті вартості товару за вищевказаними правочинами шляхом перерахування безготівкових грошових коштів.

З огляду на приписи Закону України "Про платіжні системи та переказ коштів в Україні" та Закону України "Про запобігання та протидію легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом", суд робить висновок про те, що операції суб'єктів права з перерахування саме безготівкових грошових коштів є прозорими для контролю з боку Держави, так як здійснюються виключно у встановлений самою ж Державою спосіб - через банківські установи. Наявні у справі документи засвідчують, що безготівкові кошти були списані з рахунків позивача, тобто вибули з його власності. Доказів повернення цих коштів до позивача, наявності у позивача та його контрагентів спільного інтересу щодо їх отримання (що могло б мати місце в разі пов'язаності цих осіб), в матеріалах справи немає.

Суд вважає за необхідне також вказати, що відповідно до абзацу 2 п.73.5 ст.73 Податкового кодексу України, зустрічна звірка не є перевіркою, та під час такої звірки первинні документи підприємства не вивчались, оскільки, як вбачається з назви акту №69/15-314/37092055 від 18.04.2012 року «Про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ "ПРОМ ТЕХНООПТ" щодо підтвердження господарських відносин із платником податків ТОВ «Агросенергетика» за період січень 2012 року» та акту №289/22-4/32031160 від 19.05.2012 року «Про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ "ДОМОСТРОЙ" щодо документального підтвердження господарських відносин із платником податків та зборів, їх реальності та повноти відображення в обліку за липень, серпень, вересень, жовтень, листопад, грудень 2010 року», зустрічні звірки ТОВ "ПРОМ ТЕХНООПТ" та ТОВ "ДОМОСТРОЙ" взагалі не були проведені.

Окрім того, суд відзначає, що згідно Порядку проведення органами державної податкової служби зустрічних звірок (затверджено постановою КМУ від 27.12.2010р. №1232), а також Порядку оформлення результатів документальних перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства (затверджено наказом ДПА України від 22.12.2010р. №984), судження податкового органу відносно правильності справляння платником податків сум податків та зборів за відображеними в податковій звітності показниками господарських операцій можуть бути викладені виключно в акті перевірки або довідці зустрічної звірки. Чинним законодавством не передбачено відображення таких суджень в акті про неможливість проведення зустрічної звірки, де мають зазначатися лише обставини, котрі спричинили таку неможливість.

Також слід відзначити, що в силу приписів статей 207 і 208 Господарського кодексу України, ч.3 ст.228 Цивільного кодексу України, одного лише висновку органу державної податкової служби про нікчемність вчиненого платником податків правочину або про нереальність здійсненої платником податків господарської операції є недостатньо для судження іншого податкового органу про вчинення контрагентом такого платника порушення закону, оскільки податкові органи не наділені законодавцем виключною прерогативою на визнання правочинів такими, що суперечать закону.

Належними та допустимими в розумінні ст.124 Конституції України, ст.70 КАС України доказами вчинення платником податків нікчемного правочину можуть бути або обвинувальний вирок суду по кримінальній справі (бо діяння платника податків по протиправному заволодінню майном іншої особи або ухиленню від сплати податків, тобто вчинення нікчемного правочину, є об'єктивною стороною злочинів, передбачених ст.191 КК України та ст.212 КК України), або рішення суду у справі про стягнення одержаного за нікчемним правочином (бо наслідком вчинення платником податків нікчемного правочину відповідно до ст.ст. 207, 208, 250 КАС України є застосування конфіскаційного заходу у вигляді стягнення одержаного за нікчемним правочином), або рішення суду про визнання правочину недійсним (бо відповідно до ч.3 ст.228 Цивільного кодексу України вчинення платником податків правочину, котрий суперечить інтересам держави і суспільства, є підставою для звернення до суду з вимогою про визнання такого правочину недійсним).

Між тим, у ході розгляду справи відповідачем не подано до суду жодних доказів порушення кримінальної справи відносно посадових (службових) осіб платника податків або за викладеними в акті фактами діяльності платника податків, наявності обвинувального вироку суду, рішення суду про стягнення одержаного за нікчемним правочином, наявності рішення суду про визнання правочину недійсним.

Окрім того, в силу положень Цивільного кодексу України, Господарського кодексу України та Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців", позивач та його контрагенти є окремими суб'єктами права зі статусом юридичної особи. За таких обставин, межі юридичної відповідальності кожного платника ПДВ, яка (слід розуміти -відповідальність) відповідно до ст.61 Конституції України має індивідуальний характер, поширюються на діяння, що визнаються законом протиправними та були вчинені саме цим платником. Притягнення суб'єкта права до юридичної відповідальності за діяння, що було вчинено іншою особою, згідно з законом є неможливим. Отже, платник податків не несе відповідальності за своїх контрагентів.

Ця позиція узгоджується із практикою Європейського Суду з прав людини. Так, у справі "БУЛВЕС" АД проти Болгарії" (заява № 3991/03) Європейський Суд з прав людини у своєму рішенні від 22 січня 2009 року зазначив, що платник податку не повинен нести наслідків невиконання постачальником його зобов'язань зі сплати податку і в результаті сплачувати ПДВ другий раз, а також сплачувати пеню. На думку Суду, такі вимоги стали надмірним тягарем для платника податку, що порушило справедливий баланс, який повинен підтримуватися між вимогами суспільного інтересу та вимогами захисту права власності.

Відповідно до положень ст.ст. 54, 58, 76, 86 Податкового кодексу України, Порядку оформлення результатів документальних перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства (затверджено наказом ДПА України від 22.12.2010р. №984, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 12.01.2011р. за №34/18772; далі за текстом -Порядок №984), Порядку направлення органами державної податкової служби податкових повідомлень-рішень платникам податків (затверджено наказом Державної податкової адміністрації України 22.12.2010р. №985, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 30.12.2010р. за №1440/18735; далі за текстом -Порядок №985), специфіка правових актів індивідуальної дії, які ухвалюються органами податкової служби у формі податкових повідомлень -рішень з приводу самостійного визначення грошових зобов'язань платників податків, полягає у тому, що фактичні підстави для ухвалення цих актів містяться в документальних результатах контролю за діяльністю платника податків (матеріалах перевірки), а правові підстави та владні приписи - безпосередньо в самих податкових повідомленнях - рішеннях.

До документів, які засвідчують факт придбання товару, робіт, послуг, діюче законодавство висуває лише одну умову - вони повинні засвідчувати фактичне отримання товару або результатів робіт, послуг.

Проте, в ході розгляду справи відповідачем за правилами ч.2 ст.71 КАС України не спростовано достовірності відомостей первинних документів, наданих позивачем.

Стосовно твердження відповідача, щодо порушення позивачем пп.7.4.1, п.7.4, ст.7 Закону України "Про податок, на додану вартість", п.198.3 ст.198 та пп.5.2.1 п.5.2 ст.5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" та п.п.138.8.1 п. 138.8 ст. 138 Податкового кодексу України суд зазначає наступне:

Згідно з п.п.7.2.4. п.7.2 ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість", право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку, у порядку, передбаченому ст. 9 Закону України "Про податок на додану вартість".

Доказів того, що на момент виписування податкових накладних у спірних правовідносинах контрагенти позивача втратили правовий статус платників ПДВ, податкові накладні складені не належним чином, мають недоліки, відповідач суду не надав.

За правилом п.п.7.2.3 п.7.2 ст.7 Закону України "Про ПДВ", податкова накладна складається у момент виникнення податкових зобов'язань продавця у двох примірниках. Оригінал податкової накладної надаються покупцю, копія залишається у продавця товарів (робіт, послуг).

Дослідивши зібрані по справі докази в їх сукупності, суд приходить до висновку про те, що відсутність у спірних правовідносинах обставин, з якими п.п.7.3.1 п.7.3 ст.7 Закону України "Про ПДВ" пов'язує виникнення податкових зобов'язань, відповідачем в ході розгляду справи не доведена.

Окрім того, суд зауважує, що приписи п.п.7.2.3 п.7.2 ст.7 Закону України "Про ПДВ" регламентують виключно діяльність особи, на яку законом покладено обов'язок скласти податкову накладну, тобто продавця (постачальника) товарів (робіт, послуг). За наявними у справі документами позивач у спірних правовідносинах здійснював навпаки придбання товарів (робіт, послуг), а отже об'єктивно не міг вчинити порушення п.п.7.2.3 п.7.2 ст.7 Закону України "Про ПДВ".

Підпунктом п.п. 7.4.1 п.7.4 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість" передбачено, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 8-1 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.

Достатніх та належних доказів на підтвердження судження про порушення ТОВ "МЕГАПОРЛІС +" наведених норм закону, відповідач до суду в ході розгляду справи за правилами ч.2 ст.71 КАС України не подав.

Фактів таких порушень згідно з вимогами Порядку оформлення результатів невиїзних документальних, виїзних планових та позапланових перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства в акті перевірки не навів.

Згідно із п. 198.1. ст. 198 Податкового кодексу України, право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Згідно з п. 198.3. ст. 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Відповідно до п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу. У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.

Податкова накладна є податковим документом і одночасно відображається у податкових зобов'язаннях і реєстрі виданих податкових накладних продавця та реєстрі отриманих податкових накладних покупця (п.201.6 ст. 201 Кодексу).

При цьому, податкова накладна виписується у двох примірниках у день виникнення податкових зобов'язань продавця. Оригінал податкової накладної видається покупцю, копія залишається у продавця товарів/послуг (п.201.4 ст.201 ПК України).

Відповідно до п.5.1 ст.5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств"під валовими витратами виробництва та обігу розуміється сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

За правилом п.п.5.2.1 п.5.2 ст.5 згаданого закону до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у звязку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3 - 5.7 цієї статті.

Системно проаналізувавши положення наведених норм закону, суд доходить висновку, що визначальним критерієм для формування валових витрат обігу та виробництва є причетність набутих у власність товарів, отриманих робіт, спожитих послуг до господарської діяльності суб'єкта господарювання як платника податку на прибуток.

Відтак, до спірних правовідносин підлягають застосуванню приписи п.1.32 ст.1 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств", де указано, що господарська діяльність - це будь-яка діяльність особи, направлена на отримання доходу в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, у разі коли безпосередня участь такої особи в організації такої діяльності є регулярною, постійною та суттєвою.

Суд відзначає, що положення актів законодавства з питань оподаткування не містять визначення доходу, а тому з огляду на зміст ч.2 ст.3 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", відповідно до якої бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством, фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку, суд вважає за можливе застосувати при вирішенні спору визначення доходу, що міститься в актах законодавства з питань бухгалтерського обліку та фінансової звітності.

Так, Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 1 "Загальні вимоги до фінансової звітності"(затверджено наказом Міністерства фінансів України від 31.03.1999р. №87, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 21.06.1999р. за №391/3684) указано, що доходами є збільшення економічних вигод у вигляді надходження активів або зменшення зобовязань, які призводять до зростання власного капіталу (за винятком зростання капіталу

За таких обставин, суд вважає за необхідне застосувати до спірних правовідносин приписи п.п.11.2.1 п.11.2 ст.11 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств", згідно з яким датою збільшення валових витрат виробництва (обігу) вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше:

- або дата списання коштів з банківських рахунків платника податку на оплату товарів (робіт, послуг), а в разі їх придбання за готівку - день їх видачі з каси платника податку;

- або дата оприбуткування платником податку товарів, а для робіт (послуг) - дата фактичного отримання платником податку результатів робіт (послуг)ю

Також за вимогами п.п.138.1.1 п.138.1 ст.138 Податкового кодексу України, витрати операційної діяльності включають: собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та інші витрати беруться для визначення об'єкта оподаткування з урахуванням пунктів 138.2, 138.11 цієї статті, пунктів 140.2 - 140.5 статті 140, статей 142 і 143 та інших статей цього Кодексу, які прямо визначають особливості формування витрат платника податку.

Відповідно до п.п.138.2 ст.138 Кодексу, витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Із наданих позивачем первинних документів вбачається, що господарські операції між ТОВ «МЕГАПОЛІС+» та його контрагентами: ТОВ "ДОМОСТРОЙ" та ТОВ "ПРОМ ТЕХНООПТ", мали реальний характер, у зв'язку з чим у відповідача не було підстав для неприйняття до заліку зазначених документів при визначенні валових витрат та податкового кредиту підприємства у звітному податковому періоді.

Враховуючи, що відповідачем, на якого покладено обов'язок доказування правомірності прийнятого ним рішення, не надано доказів фактичного нездійснення господарських операцій, суми по яких позивач включив до складу валових витрат та податкового кредиту, суд дійшов висновку про необґрунтованість висновків акту перевірки щодо невідповідності правочинів, укладених між позивачем та його контрагентами: ТОВ "ДОМОСТРОЙ" та ТОВ "ПРОМ ТЕХНООПТ", положенням норм чинного законодавства України.

Встановлені судом фактичні обставини об'єктивно засвідчують здійснення господарських операцій між позивачем та його контрагентами: ТОВ "ДОМОСТРОЙ" та ТОВ "ПРОМ ТЕХНООПТ", а також правомірність віднесення позивачем до складу валових витрат та податкового кредиту суми витрат на оплату вартості отриманих товарів (робіт, послуг), відповідно до первинних документів та за податковими накладними, які виписані на виконання умов викладених вище договірних відносин.

За таких обставин, слід дійти висновку, що судження податкового органу про неправомірність формування податкового кредиту та заниження позивачем податку на прибуток не знайшло свого підтвердження в ході судового розгляду.

Частиною 3 ст.2 КАС України передбачено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідно до ч.1 ст.2 КАС України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших субєктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Оскільки в ході судового розгляду відповідачем не було доведено правомірності мотивів винесення спірних податкових повідомлень-рішень, що зумовлює висновок про необґрунтованість визначення платнику податків додаткових податкових зобов'язань і, як наслідок, наявність факту порушення прав та охоронюваних законом інтересів ТОВ «МЕГАПОЛІС+», позов слід задовольнити.

Враховуючи наведене та керуючись ст. ст. 11, 12, 51, 71, 158, ст. 159, ст. 160, ст. 161, ст. 162, ст. 163, ст. 167, ст. 186, ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Мегаполіс +" в особі директора ОСОБА_1 до Державної податкової інспекції у Київському районі м. Харкова Харківської області Державної податкової служби про скасування податкових повідомлень-рішень - задовольнити.

Скасувати податкові повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Київському районі м. Харкова Харківської області Державної податкової служби від 28.03.2013 № 0000582201 №0000572201.

Постанова набирає законної сили згідно з ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України, а саме: після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого цим Кодексом, якщо таку скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження. Якщо строк апеляційного оскарження буде поновлено, то вважається, що постанова чи ухвала суду не набрала законної сили.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Харківського апеляційного адміністративного суду згідно з ст.186 Кодексу адміністративного судочинства України, а саме: шляхом подачі через Харківський окружний адміністративний суд протягом десяти днів з дня її проголошення (у разі застосування судом ч. 3, ст. 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні - з дня отримання копії постанови, у разі повідомлення суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених ч.4 ст.167 цього Кодексу, про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду) апеляційної скарги з одночасним надсиланням копії апеляційної скарги до суду апеляційної інстанції.

Суддя О.В.Панченко