Рішення

від 03.06.2013 по справі 914/1634/13

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

cpg1251

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03.06.13 Справа № 914/1634/13

За позовом : Товариства з обмеженою відповідальністю «Парафармація-ЮГ», м.Сімферополь, АР Крим

до відповідача: Приватного торговельно-посередницького малого підприємства Фірма «Едельвейс», м. Рава-Руська, Жовківський район, Львівська область

про стягнення суми боргу у розмірі 109 561,58 грн.

Суддя Коссак С.М.

при секретарі Кміть М.Б.

Представники:

Від позивача: не з`явився;

Від відповідача: Урбанська Т.В. - представник за довіреністю від 28.12.2012р.

Господарським судом Львівської області розглядається справа за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Парафармація-ЮГ» до Приватного торговельно-посередницького малого підприємства Фірма «Едельвейс» про стягнення суми боргу у розмірі 109 561,58 грн.

Ухвалою суду від 25.04.2013р. порушено провадження у справі та призначено судовий розгляд справи на 20.05.2013р. З підстав зазначених в ухвалі суду від 20.05.2013р. розгляд справи відкладено на 03.06.2013р.

В судове засідання 03.06.2013р. позивач повторно явку повноважного представника не забезпечив, про причини не явки суд не повідомив.

В судовому засіданні 03.06.2013р. представник відповідача не заперечує існування основного боргу та нарахованих позивачем 3% річних, підтримує поданий в попередньому судовому засіданні контррозрахунок пені. Також подала докази часткової оплати боргу: 5 000,00 грн. згідно платіжного доручення № 2758 від 28.05.2013р. та 5 180,00 грн. згідно платіжного доручення 32578 від 17.05.2013р.

Справа розглядається відповідно до статті 75 ГПК України - за наявними у ній матеріалами.

У судовому засіданні 03.06.2013р. оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши матеріали справи, повно, всебічно і об'єктивно з'ясувавши обставини в їх сукупності, дослідивши наявні в матеріалах докази судом встановлено таке.

24.01.2012р. між ТзОВ «Парафармація - ЮГ» (позивач у справі, за договором - Постачальник) та Приватним торговельно-посередницьким малим підприємством фірма «Едельвейс» (відповідач у справі, за договором - Покупець) було укладено договір № 2 (далі за текстом - Договір).

Згідно п.1.1. Договору Постачальник (позивач) зобов'язується поставити і передати у власність Покупця (відповідача) товар, а Покупець зобов'язується прийняти та оплатити замовлений товар (надалі - товар).

Розгорнутий асортимент товару, одиниці виміру, кількість та ціна вказується у видаткових накладних (п.2.2. Договору).

Відповідно п.4.1. Договору поставка товару Покупцю здійснюється на умовах реалізації, Покупцю надається відстрочка платежу за отриману партію товару на 60 календарних днів.

Протоколом розбіжностей до Договору від 25.02.2012р. п.4.1. Договору викладений у такій редакції» Покупець оплачує товар на умовах відстрочки платежу на 60 календарних днів від дати підписання Покупцем видаткової накладної на отримання товару».

З матеріалів справи вбачається, що відповідач отримав медпродукцію на загальну суму 98 180,00грн., що підтверджується Актом звірки розрахунків від 8 листопада 2012 року, що підписаний сторонами, скріплений печатками, не заперечується відповідачем та накладними (копії в матеріалах справи):№1 від 15.03.2012 року на суму 15 640, 00 грн..; №2 від 4.04.2012 року на суму 9 640,00 грн.; №3 від 10.04.2012 року на суму 7 500,00 грн.; №4 від 18.04.2012 року на суму 15 000,00 грн.; №5 від 25.04.2012 року на суму 15 640,00грн.; №6 від 9.05.2012 року на суму 9 920,00грн.; №7 від 16.05.2012 року на суму 19 800,00грн.; №32 від 26.07.2012 року на суму 5040,00грн., що підписані сторонами та скріплені печатками без жодних застережень.

Відповідач покладені на нього зобов'язання щодо оплати придбаного товару за договором не виконав, у зв'язку з чим позивач просить стягнути 95 180,00грн. основного боргу та згідно п.5.1. договору, пеню в розмірі 11 984,65 грн. та 3% річних на суму 2 396,93грн.

Відповідач надав суду докази часткового погашення основної суми боргу на час розгляду справи в суді - платіжне доручення №2758 від 28 травня 2013 року на суму 5 000,00грн. (клопотання від 03.06.13р. №19978/13) та платіжне доручення №2578 від 17 травня 2013 року на суму 5 180,00грн., контррозрахунок пені та 3% річних (клопотання від 20.05.13р. вх. № 17560/13).

Доказів повного погашення заборгованості та штрафних санкцій станом на день розгляду справи сторонами до суду не надано.

При прийнятті рішення суд виходив з наступного.

Відповідно до статті 1 Господарського процесуального кодексу України підприємства, установи, організації, інші юридичні особи (у тому числі іноземні), громадяни, які здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи і в установленому порядку набули статусу суб'єкта підприємницької діяльності, мають право звертатися до господарського суду згідно з встановленою підвідомчістю господарських справ за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів, а також для вжиття передбачених цим Кодексом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.

Відповідно до частини 1 статті 15 Цивільного кодексу України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Відповідно до статті 179 Господарського кодексу України майново-господарські зобов'язання, які виникають між суб'єктами господарювання або між суб'єктами господарювання і негосподарюючими суб'єктами - юридичними особами на підставі господарських договорів, є господарсько-договірними зобов'язаннями.

Відповідно до статті 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

В силу положень статті 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу інших актів цивільного законодавства.

Статтею 629 Цивільного кодексу України встановлено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до статті 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Між сторонами у справі виникли зобов'язання на підставі договору купівлі-продажу (поставки) в силу пункту 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України.

Відповідно до статті 265 Господарського кодексу України за договором поставки одна сторона-постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари)в сплатити за нього певну грошову суму.

Статтею 509 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послуги, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу. Зобов'язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

Статтею 530 Цивільного кодексу України встановлено - якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до ч.1 статті 692 Цивільного кодексу України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Згідно з статті 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до статті 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання. Статтею 611 Цивільного кодексу України передбачені наслідки порушення зобов'язання.

Матеріалами справи підтверджено факт виконання позивачем своїх зобов'язань за Договором, що зокрема, вбачається з накладних та акту звірку розрахунків від 8 листопада 2012 року, підписаних сторонами та скріпленими печатками, без жодних застережень. В судовому засіданні відповідач не заперечив факт основної заборгованості з врахування проведених оплат на час розгляду справи - платіжне доручення №2758 від 28 травня 2013 року на суму 5 000,00грн. та платіжне доручення №2578 від 17 травня 2013 року на суму 5 180,00грн.

Таким чином суд приходить до висновку про стягнення з відповідача 85 000,00грн. основної заборгованості (95 180,00грн. - 10 180,00грн. = 85 000,00грн.).

Відповідно до абзацу 1 та 3 п.4.4. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011р. №18 «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» господарський суд припиняє провадження у справі у зв'язку з відсутністю предмета спору (пункт 1-1 частини першої статті 80 ГПК), зокрема, у випадку припинення існування предмета спору (наприклад, сплата суми боргу, знищення спірного майна, скасування оспорюваного акта державного чи іншого органу тощо), якщо між сторонами у зв'язку з цим не залишилося неврегульованих питань. Припинення провадження у справі на підставі зазначеної норми ГПК можливе в разі, коли предмет спору існував на момент виникнення останнього та припинив існування в процесі розгляду справи.

Тому в частині стягнення 10 180,00грн. провадження у справі припинити на підставі п.1-1. ч.1 статті 80 Господарського процесуального кодексу України у зв'язку з відсутністю предмету спору.

Відповідно до ч.1 статті 216 Господарського кодексу України учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Відповідно до ч.2 статті 217 Господарського кодексу України у сфері господарювання застосовуються такі види господарських санкцій: відшкодування збитків; штрафні санкції; оперативно-господарські санкції.

Штрафними санкціями, згідно з ч.1 статтею 230 Господарського кодексу України визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Відповідно до статті 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Відповідно до ч.6 статті 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлене договором або законом, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано. Інше договором чи законом не встановлено.

У зв'язку з цим, суд здійснивши перерахунок пені (з врахуванням ч. 5 ст.254 Цивільного кодексу України, що якщо останній день строку припадає на вихідний, святковий або інший неробочий день, що визначений відповідно до закону у місці вчинення певної дії, днем закінчення строку є перший за ним робочий день, п.6.3.Договору та з врахуванням того, що заборгованість виникла у 2012р., який був високосним, а отже мав 366 дні, та кількості днів - 183 (ч.6 ст.232 Господарського кодексу), дійшов висновку, що стягненню підлягає 7 363,42 грн. - пені. В частині стягнення 4 621,23 грн. пені слід відмовити.

Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Наслідки прострочення боржником грошового зобов'язання у вигляді інфляційного нарахування на суму боргу та 3% річних - це не санкції, а спосіб захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора внаслідок знецінення грошових коштів у зв'язку з інфляційними процесами та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові, а тому ці кошти нараховуються незалежно від вини боржника та від сплати ним неустойки (пені) за порушення виконання зобов'язання.

Суд приходить до висновку, що заявлена позивачем до стягнення сума 3% річних у розмірі 2 396,93 грн. нарахована правомірно і підлягає стягненню (розрахунок в матеріалах справи).

Згідно з статті 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Відповідно до статті 34 Господарського процесуального кодексу України обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Судові витрати, відповідно до статті 49 Господарського процесуального кодексу України, покласти на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 179, 193, 216, 217, 230, 232, 265 Господарського кодексу України, ст.ст. 11, 15, 509, 526, 549, 610-612, 625, 626, 629, 692 Цивільного кодексу України, та ст.ст. 1, 22, 33, 34, 49, 75, 80, 82, 83, 84, 85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

1. Позов задоволити частково.

2. Стягнути з Приватного торговельно-посередницького малого підприємства фірми «Едельвейс» (80316, Львівська область, Жовківський район, місто Рава-Руська, вулиця Калнишевського, будинок 5; ідентифікаційний код юридичної особи 13808034) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Парафармація-ЮГ» (95007, Автономна Республіка Крим, м. Сімферополь, вулиця Первомайська, будинок 15А, кв. 5; ідентифікаційний код юридичної особи 37925823) 85 000,00 грн. основного боргу, 7 363,42 грн. - пені, 2 396,93 грн. - 3% річних та 2 098,81 грн. - витрат по оплаті судового збору.

3. В частині стягнення 10 180,00грн. основного боргу провадження у справі припинити.

4. У решті позовних вимог відмовити.

5. Наказ видати відповідно до ст.116 ГПК України.

Рішення набирає законної сили відповідно до статті 85 Господарського процесуального кодексу України, може бути оскаржене до Львівського апеляційного господарського суду в порядку і строки, передбачені статтями 91-93 Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст рішення складено 07.06.2013 року.

Суддя Коссак С.М.