Постанова

від 26.03.2013 по справі 2а-13964/12/0170/24

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

вул. Севастопольська, 43, м. Сімферополь, Автономна Республіка Крим, Україна, 95013

ПОСТАНОВА

Іменем України

26 березня 2013 р. (14:55) Справа №2а-13964/12/0170/24

Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим у складі головуючого судді Кащеєвої Г.Ю., за участю секретаря Кузьміна О.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовом фізичної особи - підприємця ОСОБА_1

до Феодосійської об'єднаної державної податкової інспекції Автономної Республіки Крим Державної податкової служби

про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,

за участю:

позивач - ОСОБА_1, НОМЕР_1,

представник відповідача - Крекотинь Г.М., довіреність № б/н від 24.10.2012

Обставини справи:

До Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим звернулась фізична особа - підприємець ОСОБА_1 (далі - позивач) з адміністративним позовом до Феодосійської об'єднаної державної податкової інспекції Автономної Республіки Крим Державної податкової служби (далі - відповідач) про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення - рішення від 28.11.2012 року № 0002191702, яким позивачу було збільшено суму податку на додану вартість на 2679,40 грн. та донараховано суму штрафних санкцій в розмірі 669,85 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що висновки відповідача про донарахування грошових зобов'язань з податку на додану вартість по правочинам, укладеним позивачем з фізичною особою - підприємцем ОСОБА_3, грунтуються на припущенням щодо сумнівного характеру такого правочину, що було встановлено через фіктивність постачальників прямого контрагента позивача, що, на його думку, суперечить вимогам Цивільного кодексу України стосовно передумов для визнання правочинів такими, що порушують публічний порядок. Крім того, на думку позивача, порушення вимог податкової дисципліни суб'єктами господарювання по ланцюгу постачання не є підставою для висновків щодо порушення таких вимог саме позивачем, в підтвердження чого позивач посилається в позовній заяві на лист Вищого адміністративного суду України від 20.07.2010р. №111211/13-10 "Проблемні питання застосування законодавства у справах за участю органів державної податкової служби" та Постанову Верховного суду України від 13.01.2009р., реєстраційний номер судового рішення в ЄДРСР - 306678.

Відповідач згідно з наданими письмовими запереченнями вважає, що адміністративний позов задоволенню не підлягає. В обґрунтування своєї правової позиції відповідач зазначив, що в процесі проведення зустрічних перевірок не було підтверджено реальності здійснення господарської діяльності ТОВ "Антарес і КО ЛТД" (контрагентом та постачальником фізичної особи - підприємця ОСОБА_3.) з покупцями в червні 2012р., що в свою чергу є підставою для сумнівів в реальності правочинів, укладених фізичною особою - підприємцем ОСОБА_3 з фізичною особою - підприємцем ОСОБА_1, що призвело до донарахування позивачеві сум податку на додану вартість, задекларованих позивачем по правочинам, укладеним з фізичною особою - підприємцем ОСОБА_3 у червні 2012р.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши надані сторонами докази по справі у їх сукупності, суд

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 зареєстрована як фізична особа - підприємець 12.12.2005 року Виконавчим комітетом Феодосійської міської міської ради АР Крим, про що свідчить свідоцтво про державну реєстрацію фізичної особи - підприємця серії НОМЕР_5 (а.с. 60).

Позивач зареєстрований як платник податку на додану вартість, про що свідчить свідоцтво про реєстрацію платника податку на додану вартість № 51029902 (а.с. 60).

Судом встановлено, що з 16.11.2012р. по 22.11.2012р. Феодосійською об'єднаною державною податковою інспекцією була проведена позапланова невиїзна документальна перевірка фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_3) щодо правових відносин із платником податків ФОП ОСОБА_3 (РНОКПП НОМЕР_4) за період: вересень 2012р., за результатами якої 22.11.2012р. був складений акт №1836/17-02/НОМЕР_3 (а.с. 28-44).

Зазначеною перевіркою були встановлені порушення п. 185.1 ст. 185, п. 186.1 ст. 186, п. 198.1, п. 198.2, п. 198.3 ст. 198, п. 201.1, п. 201.7 ст. 201 Податкового кодексу України, внаслідок чого встановлено заниження податку на додану вартість у вересні 2012р. на суму 2679,40 грн.

Як вбачається з акта перевірки, такий висновок був зроблений через наступне.

За вересень 2012р. позивачем задекларовано податкового кредиту з податку на додану вартість в сумі 209891 грн., з якого було встановлено завищення в розмірі суми 2679,40 грн., яка була сформована за рахунок контрагента-постачальника ФОП ОСОБА_3, а саме: включення до складу податкового кредиту у декларації за вересень 2012р. суми товарів по видатковим (податкових) накладним, виписаним ФОП ОСОБА_3 у червні 2012р. на загальну суму 16076,40 грн., в тому числі й ПДВ в розмірі 2679,40 грн.

При проведенні перевірки відповідачем були по таким поставкам досліджені наступні документи, надані позивачем:

- договір №2 купівлі-продажу продукції від 02.04.2012р.;

- податкова накладна №449 від 05.06.2012р. та видаткова накладна №421 від 05.06.2012р. про поставку м'яса яловичини в тушах (охолодженого), м'яса яловичини ІІ готунку (замороженого) у кількості 500,8 кг вартість 16076,40 грн.,в тмоу числі й ПДВ в сумі 2679,40 грн. При цьому, відповідачем було встановлено, що суми податку на додану вартість за зазначеними накладними включено до податкового кредиту вересня 2012р., відображених у реєстрі отриманих податкових накладних, які відповідають даним додатку 5 до податкової декларації з податку на додану вартість та даним декларації з ПДВ за вересень 2012р.;

- виписка із банку від 06.06.2012р. на суму 16076,40 грн.;

- акт перевірки ФОП ОСОБА_3.(РННОКПП НОМЕР_4) від 26.09.2012р. №82/17/НОМЕР_4.

Окремо відповідач зазначив, що первинних документів що підтверджують фактичне транспортування товару від постачальника до покупця до перевірки надано не було.

Згідно з актом про результати документальної позапланової невиїзної перевірки податкової звітності з податку на додану вартість ФОП ОСОБА_3 за лютий, червень 2012р. було встановлено наступне.

Відповідно до Системи автоматизованого співставлення податкових зобов'язань і податкового кредиту в розрізі контрагентів на рівні ДПА України та декларації з ПДВ за червень 2012р. ФОП ОСОБА_3 включено до податкового кредиту сума ПДВ 50078,69 грн., яка сформована за рахунок контрагента-постачальника ТОВ "Антарес і КО ЛТД" (код ЄДРПОУ 31653226) -а.с. 40.

Разом з тим, за висновками акта перевірки ТОВ "Антарес і КО ЛТД" не було підтверджено суму податкових зобов'язань по взаємовідносинам з ФОП ОСОБА_3 за червень 2012р. на 50078,69 грн., зокрема, згідно з актом від 28.08.2012р. №116/15-3/31653226 про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ"Антарес і КО ЛТД" щодо документального підтвердження господарських відносин з платниками податків їх реальності та повноти відображення в обліку за період з 01.06.2012р. по 31.07.2012р.

Таким актом, зокрема, встановлено відсутність основних фондів, численність працюючих товариства - 1 особа. Крім того було встановлено, що товариство не перебуває за податковою адресою, про що складений акт від 23.08.2012р. №1123/15-3.

В ході дослідження ланцюгів постачання ТОВ "Антарес і КО ЛТД" було встановлено, що основним постачальником товариства у червні було ПП "Авто Агро Світ" (перебуває на обліку ДПІ в м. Херсоні, стан 9 - направлено повідомлення про відсутність підприємства за податковою адресою) на суму ПДВ 120,6 тис. грн.

На підставі викладеного в акті перевірки був зроблений висновок (аркуш акта 5, аркуш справи - 40 - зворотній бік), що у 2011 та на початку 2012р. ТОВ "Антарес і КО ЛТД" формувало податковий кредит з ПДВ для підприємств, які задіяні в схемах ухилення від сплати податків та створені лише для штучного формування податкового кредиту з ПДВ для підприємств-вигодонабувачів, а саме: ПП "Маркет Холдінг" та ТОВ "Агро Лагістик Премєр" та які віднесені до категорії "податкова яма".

Оскільки на ТОВ "Антарес і КО ЛТД" встановлена відсутність трудових ресурсів, складських приміщень, виробничих потужностей, відсутність основних фондів, технічного персоналу, виробничих активів, складських приміщень, транспортних засобів, а само підприємство не знаходиться за податковою адресою, то відповідачем був зроблений висновок, що угоди, укладені між постачальниками та покупцями у липі 2012р. мають ознаки нікчемних.

В зазначеному висновку перелік таких покупців та продавців відповідачем не конкретизований.

На підставі викладеного, застосовуючи положення ст. 228 ЦК України, с. 3 Господарського кодексу України та вимог законодавства щодо ведення бухгалтерського та податкового обліку суб'єктами господарювання, відповідачем був зроблений висновок щодо відсутності у ФОП ОСОБА_3 об'єкту оподаткування, через що у позивача у справі не виникло права на податковий кредит, сформований за рахунок ФОП ОСОБА_3 (а.с. 42,43).

Адже, на думку відповідача, у зв'язку з відсутністю доказів фактичного отримання товару від ФОП ОСОБА_3 неможливо встановити зв'язок витрат, які були понесені позивачем при придбанні товару з веденням позивачем господарської діяльності.

На підставі акту перевірки відповідачем прийнято податкове повідомлення - рішення від 28.11.2012 року № 0002191702, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість на загальну суму 3 349,25 грн., у т.ч. за основним платежем - 2 679,40 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями - 669,85 грн. (а.с. 36).

Вирішуючи питання про правомірність прийнятого оскаржуваного податкового повідомлення - рішення та перевіряючи обґрунтованість висновків, викладених в акті перевірки, суд зазначає наступне.

Судом встановлено, що надані позивачем документи у підтвердження здійснення господарських операцій є первинними документами в розумінні Закону України «Про бухгалтерській облік та фінансову звітність в України».

При цьому, суд виходить з наступного.

Згідно з пунктом 44.1 статті 44 Податкового кодексу України для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Водночас статтею 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" визначено, що первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Отже, будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції.

Якщо ж фактичного здійснення господарської операції не було, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені чинним законодавством.

Згідно з статтею 1 Закону України від 16.07.99 N 996-XIV "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" господарською операцією є дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.

Таким чином, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

Вимога щодо реальних змін майнового стану платника податків як обов'язкова ознака господарської операції кореспондує з нормами Податкового кодексу України.

Так, згідно з пунктом 138.2 статті 138 Податкового кодексу України витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

При цьому, відповідно до підпункту 139.1.9 пункту 139.1 статті 139 Податкового кодексу України не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

При цьому, необхідною умовою для віднесення сплачених у ціні товарів (послуг) сум податку на додану вартість є факт придбання товарів та послуг із метою їх використання в господарській діяльності.

Відповідно до положень п.п. 14.1.181 п. 14.1 ст. 14 ПК України податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Відповідно до п. 198.2 ст. 198 ПК України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: або дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; або дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Згідно з п. 198.3 ст. 198 ПК України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку. Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Відповідно до п. 201.1 ст. 201 ПК України платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою податкову накладну.

Пунктом 201.4 ст. 201 ПК України передбачено, що податкова накладна виписується у двох примірниках у день виникнення податкових зобов'язань продавця. Оригінал податкової накладної видається покупцю, копія залишається у продавця товарів/послуг.

Податкова накладна є податковим документом і одночасно відображається у податкових зобов'язаннях і реєстрі виданих податкових накладних продавця та реєстрі отриманих податкових накладних покупця (п. 201.6 ст. 201 ПК України).

Відповідно до положень п. 198.6 ст. 198 ПК України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу. У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.

Викладені норми свідчать про відсутність права платника податків включати до податкового кредиту суми ПДВ, які не підтверджені податковими накладними.

Таким чином податковий кредит для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на додану вартість має бути підтверджений належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків.

Первинні бухгалтерські та податкові документи, на підставі яких формується податок на додану вартість та суми податкового кредиту, були надані позивачем до перевірки, досліджені відповідачем та судом.

Суд зазначає, що належна оцінка таких документів позивачем не була надана через виявлені порушення ТОВ "Антарес і КО ЛТД", який був постачальником контрагента позивача ФОП ОСОБА_3 у червні 2012р.

У зв'язку з чим, суд зазначає наступне.

Судом досліджені документи, надані позивачем в обґрунтування позовних вимог та встановлено наступне.

02.04.2012 року між ФОП ОСОБА_3 (Продавець) та ФОП ОСОБА_1 (Покупець) укладений договір купівлі - продажу № 2, відповідно до умов якого продавець з покупцем проводять купівлю - продаж продукції, що належить продавцю на праві власності як така, що закуплена або виготовлена у обумовленому додатково обсязі.

Право розпорядження продукцією від продавця до покупця переходить з моменту підписання сторонами видаткової накладної, яка засвідчує факт передачі та отримання продукції (п. 1.4 Договору).

Згідно з п. 4.1 Договору розрахунки між сторонами за реалізовану продукцію здійснюються безготівково платіжними дорученнями шляхом зарахування коштів на рахунок продавця у банку або шляхом внесення покупцем готівки у касу продавця.

Відповідно до п. 5.4 Договору поставка продукції здійснюється зі складу продавця транспортом продавця або само вивозом.

Договір набуває чинності з моменту його підписання сторонами і діє до 31.12.2012 року включно (п. 11.1 Договору).

Фактичне виконання зазначеного договору підтверджується наданими позивачу первинними документами бухгалтерського та податкового обліку: видатковою накладною від 05.06.2012 року № 421 на загальну суму 16 076,40 грн., у т.ч. ПДВ в сумі 2 679,40 грн. (а.с. 101).

Податкові накладні відображені позивачем у реєстрі отриманих та виданих податкових накладних (а.с. 37-41).

Розрахунки здійснені у безготівковій формі на загальну суму 16 076,40 грн., про що свідчить виписка банку від 06.06.2012 року.

Суми податку на додану вартість включено до складу податкового кредиту вересня 2012 року, відображених у реєстрі отриманих податкових накладних, які відповідають даним додатку 5 до податкової декларації з ПДВ та даним декларації з ПДВ за вересень 2012 року.

Судом встановлено, що наявні в матеріалах справи документи відповідають нормативним вимогам до первинних документів бухгалтерського обліку, а тому є належним підтвердженням фактичного здійснення господарських операцій з придбання позивачем товарів за договором з ФОП ОСОБА_3

Суд вважає за необхідне зазначити, що відповідно до наданих позивачем документів, позивач здійснює продаж м'ясної продукції за замовленням на підставі договорів.

Відповідно до договору про закупівлю товарів за державні кошти від 28.03.2012р. №10/2, укладеного з Республіканським навчальним закладом "Керченський навчально-виховний комлекс-інтернат-ліцей мистецтв Міністерства освіти та науки, молоді та спорту АРК", позивач поставляє у 2012 році 3810кг яловичини (а.с. 73). В матеріалах справи наявна видаткова накладна за 05.05.2012р. №2391 про постачання ліцею 149 кг. яловичини на суму 6407 грн.,в тому числі й 1067,83 грн. ПДВ (а.с. 83).

Факт отримання позивачем коштів за зазначеними договорами по таким поставкам підтверджується наявними в матеріалах справи виписками по банківським рахункам позивача (а.с. 61-70).

Згідно з договором від 18.07.2011р. №48 про постачання ТОВ "Медея" товарів харчування (а.с.71) та видаткових накладних №2859 від 02.07.2012р. (а.с. 76), №2724 від 23.06.2012р. (а.с. 77), №2646 від 20.06.2012р. (а.с. 78), №2569 від 16.06.2012р. (а.с. 79), №2440 від 08.06.2012р. (а.с. 80), №2496 від 12.06.2012р. (а.с. 81) , №2417 від 06.06.2012р. (а.с. 82) позивач поставив товариству яловичину вищого та другого ґатунку, яловичину охолоджену в півтушах.

Таким чином, суд зазначає, що відповідачем неправомірно не були прийняті до уваги первинні бухгалтерські документи позивача, надані ним до перевірки за умови відсутності зауважень щодо форми їх складання.

Встановлення факту недійсності, в тому числі нікчемності цивільно-правового правочину, який опосередковує відповідну господарську операцію, не є необхідною умовою для визначення контролюючим органом грошових зобов'язань платнику податків у разі якщо буде встановлено відсутність реального вчинення цієї господарської операції або відсутність зв'язку між такою операцією та господарською діяльністю платника податків.

Оцінюватися при дослідженні факту здійснення господарської операції повинні відносини безпосередньо між учасниками тієї операції, на підставі якої сформовані дані податкового обліку.

Не є обов'язковою передумовою для визначення контролюючими органами грошових зобов'язань визнання недійсними (у тому числі нікчемними) правочинів, які укладалися за ланцюгом між попередніми посередниками, через ланцюг яких декларувався рух товарів чи послуг, нібито придбаних останнім у такому ланцюгу платником податку.

При цьому відносини між учасниками попередніх ланцюгів постачань товарів та послуг не мають безпосереднього впливу на дослідження факту реальності господарської операції, вчиненої між останнім у ланцюгу постачань платником податків та його безпосереднім контрагентом.

Водночас податкові органи не позбавлені права звернутися до адміністративного суду з вимогою про визнання недійсним правочину, укладеного між останнім у ланцюгу постачань платником податку та його контрагентом, з метою, завідомо суперечною інтересам держави та суспільства та стягнення в дохід держави коштів, одержаних сторонами оспорюваного правочину за такими угодами, як це установлено частиною третьою статті 228 Цивільного кодексу України.

Аналогічна думка викладена в листі Вищого адміністративного суду України від 02.06.2011р. №742/11/13-11.

Зазначені висновки суду узгоджуються із правовими позиціями Верховного Суду України при вирішенні спорів цієї категорії.

Так, у постановах Верховного Суду України від 9 вересня 2008 року у справі № 21-500во08, від 1 червня 2010 року у справі № 21-573во10 Судова палата в адміністративних справах Верховного Суду України дійшла висновку, що якщо контрагент не виконав свого зобов'язання щодо сплати податку до бюджету, то це тягне відповідальність та негативні наслідки саме для цієї особи. Зазначені обставини не є підставою для позбавлення платника податку права на відшкодування ПДВ у випадку, коли останній виконав усі передбачені законом умови стосовно отримання такого відшкодування та має необхідні документальні підтвердження розміру свого податкового кредиту.

Крім того, рішення суду узгоджується із практикою Європейського Суду з прав людини. Так, у справі «БУЛВЕС» АД проти Болгарії» (заява № 3991/03) Європейський Суд з прав людини у своєму рішенні від 22 січня 2009 року зазначив, що платник податку не повинен нести наслідків невиконання постачальником його зобов'язань зі сплати податку і в результаті сплачувати ПДВ другий раз, а також сплачувати пеню. На думку Суду, такі вимоги стали надмірним тягарем для платника податку, що порушило справедливий баланс, який повинен підтримуватися між вимогами суспільного інтересу та вимогами захисту права власності.

Разом з тим, про відсутність факту здійснення господарської операції можуть свідчити, зокрема, такі обставини:

- всупереч даним податкового обліку будь-кого з учасників операції відсутні зміни активів, зобов'язань чи власного капіталу принаймні в одного з таких учасників (наприклад, збільшення статутного капіталу особи за рахунок активів, що не мають ринкової вартості, зокрема фіктивних цінних паперів, тобто цінних паперів, обіг яких на момент вчинення операції був припинений після оприлюднення даних щодо скасування свідоцтва про реєстрацію їх випуску);

- отримання майнової вигоди чи права на таку вигоду будь-кого з учасників операції виключно шляхом зменшення бази оподаткування з певного податку та/або отримання коштів із Державного бюджету за одночасної відсутності об'єктивної можливості отримати майнову вигоду від цієї операції в інший спосіб (наприклад, експорт товару на підставну особу, яка не має відповідної реєстрації чи не веде будь-якої господарської діяльності, виключно з метою отримання документів, що підтверджують право на бюджетне відшкодування з податку на додану вартість;

- "тимчасова" поставка товару (тобто з подальшим поверненням того самого товару без обґрунтованої економічної причини в наступних податкових періодах постачальнику від покупця безпосередньо або через ланцюг посередників) тим платником податку, в якого за результатами певного податкового періоду наявне від'ємне значення податкових зобов'язань із податку на додану вартість тому учаснику, який має зобов'язання до сплати в бюджет тощо);

- результати, відображені у даних податкового обліку будь-кого з учасників господарської операції, фактично не настали внаслідок відсутності відповідних дій будь-кого з учасників такої операції (наприклад, відображення отримання послуг без їх фактичного надання або в разі їх надання іншою особою, ніж та, що вказана у даних податкового обліку чи первинних документах; імітація купівлі товару в особи, яка ніколи його не продавала тощо).

Зазначене взагалі не було предметом дослідження в рамках проведеної перевірки, у зв'язку з чим суд критично ставиться до висновків відповідача щодо невідповідності первинних бухгалтерських документів та документів податкового обліку, складених по правочинам, виконаним позивачем та ФОП ОСОБА_3 за червень-липень 2012р., діючому на момент їх складення законодавству.

Таким чином позовні вимоги про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення - рішення Феодосійської ОДПІ від 28.11.2012 р. № 0002191702 суд знаходить обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню у повному обсязі.

Питання щодо розподілу судових витрат суд вирішує відповідно до положень ч. 1 ст. 94 КАС України.

У судовому засіданні 26.03.2013 року проголошено вступну та резолютивну частини постанови. У повному обсязі постанову складено 01.04.2013 року.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 158-163,167 КАС України, суд,-

ПОСТАНОВИВ:

1. Адміністративний позов задовольнити у повному обсязі.

2. Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення - рішення Феодосійської об'єднаної державної податкової інспекції Автономної Республіки Крим Державної податкової служби від 28.11.2012 року № 0002191702.

3. Стягнути на користь фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 з Державного бюджету України судовий збір у розмірі 107,30 грн.

Постанова набирає законної сили через 10 днів з дня її проголошення. Якщо проголошено вступну та резолютивну частину постанови або справу розглянуто у порядку письмового провадження, постанова набирає законної сили через 10 днів з дня її отримання у разі неподання апеляційної скарги.

У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Апеляційна скарга подається до Севастопольського апеляційного адміністративного суду через Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим протягом 10 днів з дня проголошення. У разі проголошення вступної та резолютивної частини постанови або розгляду справи у порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом 10 днів з дня отримання.

Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до Севастопольського апеляційного адміністративного суду.

Суддя Кащеєва Г.Ю.