Ухвала

від 09.10.2013 по справі 2а-13964/12/0170/24

СЕВАСТОПОЛЬСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Копія

СЕВАСТОПОЛЬСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Ухвала

Іменем України

Справа № 2а-13964/12/0170/24

09.10.13 м. Севастополь

Севастопольський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого судді Омельченка В. А.,

суддів Дудкіної Т.М. ,

Мунтян О.І.

розглянувши в порядку письмового провадження матеріали справи № 2а-13964/12/0170/24 за апеляційною скаргою Феодосійської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів в АР Крим на постанову Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим (суддя Кащеєва Г.Ю. ) від 26.03.13

за позовом Фізичної особи - підприємця ОСОБА_2 (АДРЕСА_1 Крим,98112)

до Феодосійської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів в АР Крим (вул. Кримська, 82 В, м. Феодосія, Автономна Республіка Крим,98112)

про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,

ВСТАНОВИВ:

До Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим звернулась фізична особа - підприємець ОСОБА_2 з адміністративним позовом до Феодосійської об'єднаної державної податкової інспекції Автономної Республіки Крим Державної податкової служби про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення - рішення від 28.11.2012 року № 0002191702, яким позивачу було збільшено суму податку на додану вартість на 2679,40 грн. та донараховано суму штрафних санкцій в розмірі 669,85 грн.

Постановою Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 26.03.13 адміністративний позов Фізичної особи-підприємеця ОСОБА_2 до Феодосійської об'єднаної державної податкової інспекції Автономної Республіки Крим про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення задоволено у повному обсязі.

Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення - рішення Феодосійської об'єднаної державної податкової інспекції Автономної Республіки Крим Державної податкової служби від 28.11.2012 року № 0002191702.

Стягнуто на користь фізичної особи - підприємця ОСОБА_2 з Державного бюджету України судовий збір у розмірі 107,30 грн.

Не погодившись з даною постановою суду, відповідач звернувся з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати постанову Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 26.03.13 та прийняти нове рішення по справі.

Апеляційна скарга мотивована тим, що судом першої інстанції порушено норми матеріального права. А саме, апелянт посилається на те, що в процесі проведення зустрічних перевірок не було підтверджено реальності здійснення господарської діяльності ТОВ "Антарес і КО ЛТД" (контрагентом та постачальником фізичної особи - підприємця ОСОБА_3) з покупцями в червні 2012р., що в свою чергу є підставою для сумнівів в реальності правочинів, укладених фізичною особою - підприємцем ОСОБА_3 з фізичною особою - підприємцем ОСОБА_2, що призвело до донарахування позивачеві сум податку на додану вартість, задекларованих позивачем по правочинам, укладеним з фізичною особою - підприємцем ОСОБА_3 у червні 2012р.

Ухвалою Севастопольського апеляційного адміністративного суду від 19.07.2013 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Феодосійської об'єднаної державної податкової інспекції Автономної Республіки Крим.

У судове засідання сторони, їх представники не з'явились, про дату, час та місце апеляційного розгляду справи повідомлені в встановленому законом порядку.

Згідно з частиною четвертою статті 196 Кодексу адміністративного судочинства України, неприбуття у судове засідання сторін або інших осіб, які беруть участь у справі, належним чином повідомлених про дату, час і місце апеляційного розгляду, не перешкоджає судовому розгляду справи.

Відповідно до пункту 2 частини першої статті 197 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції може розглянути справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на основі наявних у ній доказів, у разі неприбуття жодної з осіб, які беруть участь у справі, у судове засідання, хоча вони були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового засідання.

Суд, керуючись положеннями пункту 2 частини першої статті 197 Кодексу адміністративного судочинства України, визнав за можливе перейти до письмового провадження по справі.

Ухвалою Севастопольського апеляційного адміністративного суду від 09.10.2013 року замінено Феодосійську об'єднану державну податкову інспекцію Автономної Республіки Крим на Феодосійську об'єднану державну податкову інспекцію Головного управління Міндоходів в АР Крим.

Судом першої інстанції встановлено, що ОСОБА_2 зареєстрована як фізична особа - підприємець 12.12.2005 року Виконавчим комітетом Феодосійської міської міської ради АР Крим, про що свідчить свідоцтво про державну реєстрацію фізичної особи - підприємця НОМЕР_4 (а.с. 60).

Позивач зареєстрований як платник податку на додану вартість, про що свідчить свідоцтво про реєстрацію платника податку на додану вартість НОМЕР_5 (а.с. 60).

З 16.11.2012р. по 22.11.2012р. Феодосійською об'єднаною державною податковою інспекцією була проведена позапланова невиїзна документальна перевірка фізичної особи - підприємця ОСОБА_2 (РНОКПП НОМЕР_2) щодо правових відносин із платником податків ФОП ОСОБА_3 (РНОКПП НОМЕР_3) за період: вересень 2012р., за результатами якої 22.11.2012р. був складений акт №1836/17-02/НОМЕР_2 (а.с. 28-44).

Зазначеною перевіркою були встановлені порушення п. 185.1 ст. 185, п. 186.1 ст. 186, п. 198.1, п. 198.2, п. 198.3 ст. 198, п. 201.1, п. 201.7 ст. 201 Податкового кодексу України, внаслідок чого встановлено заниження податку на додану вартість у вересні 2012р. на суму 2679,40 грн.

За вересень 2012р. позивачем задекларовано податкового кредиту з податку на додану вартість в сумі 209891 грн., з якого було встановлено завищення в розмірі суми 2679,40 грн., яка була сформована за рахунок контрагента-постачальника ФОП ОСОБА_3, а саме: включення до складу податкового кредиту у декларації за вересень 2012р. суми товарів по видатковим (податкових) накладним, виписаним ФОП ОСОБА_3 у червні 2012р. на загальну суму 16076,40 грн., в тому числі й ПДВ в розмірі 2679,40 грн.

При проведенні перевірки відповідачем були по таким поставкам досліджені наступні документи, надані позивачем:

- договір №2 купівлі-продажу продукції від 02.04.2012р.;

- податкова накладна №449 від 05.06.2012р. та видаткова накладна №421 від 05.06.2012р. про поставку м'яса яловичини в тушах (охолодженого), м'яса яловичини ІІ готунку (замороженого) у кількості 500,8 кг вартість 16076,40 грн.,в тмоу числі й ПДВ в сумі 2679,40 грн. При цьому, відповідачем було встановлено, що суми податку на додану вартість за зазначеними накладними включено до податкового кредиту вересня 2012р., відображених у реєстрі отриманих податкових накладних, які відповідають даним додатку 5 до податкової декларації з податку на додану вартість та даним декларації з ПДВ за вересень 2012р.;

- виписка із банку від 06.06.2012р. на суму 16076,40 грн.;

- акт перевірки ФОП ОСОБА_3(РННОКПП НОМЕР_3) від 26.09.2012р. №82/17/42030507590.

Окремо відповідач зазначив, що первинних документів що підтверджують фактичне транспортування товару від постачальника до покупця до перевірки надано не було.

Згідно з актом про результати документальної позапланової невиїзної перевірки податкової звітності з податку на додану вартість ФОП ОСОБА_3 за лютий, червень 2012р. було встановлено наступне.

Відповідно до Системи автоматизованого співставлення податкових зобов'язань і податкового кредиту в розрізі контрагентів на рівні ДПА України та декларації з ПДВ за червень 2012р. ФОП ОСОБА_3 включено до податкового кредиту сума ПДВ 50078,69 грн., яка сформована за рахунок контрагента-постачальника ТОВ "Антарес і КО ЛТД" (код ЄДРПОУ 31653226) -а.с. 40.

Разом з тим, за висновками акта перевірки ТОВ "Антарес і КО ЛТД" не було підтверджено суму податкових зобов'язань по взаємовідносинам з ФОП ОСОБА_3 за червень 2012р. на 50078,69 грн., зокрема, згідно з актом від 28.08.2012р. №116/15-3/31653226 про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ"Антарес і КО ЛТД" щодо документального підтвердження господарських відносин з платниками податків їх реальності та повноти відображення в обліку за період з 01.06.2012р. по 31.07.2012р.

Таким актом, зокрема, встановлено відсутність основних фондів, численність працюючих товариства - 1 особа. Крім того було встановлено, що товариство не перебуває за податковою адресою, про що складений акт від 23.08.2012р. №1123/15-3.

В ході дослідження ланцюгів постачання ТОВ "Антарес і КО ЛТД" було встановлено, що основним постачальником товариства у червні було ПП "Авто Агро Світ" (перебуває на обліку ДПІ в м. Херсоні, стан 9 - направлено повідомлення про відсутність підприємства за податковою адресою) на суму ПДВ 120,6 тис. грн.

На підставі викладеного в акті перевірки був зроблений висновок (аркуш акта 5, аркуш справи - 40 - зворотній бік), що у 2011 та на початку 2012р. ТОВ "Антарес і КО ЛТД" формувало податковий кредит з ПДВ для підприємств, які задіяні в схемах ухилення від сплати податків та створені лише для штучного формування податкового кредиту з ПДВ для підприємств-вигодонабувачів, а саме: ПП "Маркет Холдінг" та ТОВ "Агро Лагістик Премєр" та які віднесені до категорії "податкова яма".

Оскільки на ТОВ "Антарес і КО ЛТД" встановлена відсутність трудових ресурсів, складських приміщень, виробничих потужностей, відсутність основних фондів, технічного персоналу, виробничих активів, складських приміщень, транспортних засобів, а само підприємство не знаходиться за податковою адресою, то відповідачем був зроблений висновок, що угоди, укладені між постачальниками та покупцями у липі 2012р. мають ознаки нікчемних.

В зазначеному висновку перелік таких покупців та продавців відповідачем не конкретизований.

На підставі викладеного, застосовуючи положення ст. 228 ЦК України, с. 3 Господарського кодексу України та вимог законодавства щодо ведення бухгалтерського та податкового обліку суб'єктами господарювання, відповідачем був зроблений висновок щодо відсутності у ФОП ОСОБА_3 об'єкту оподаткування, через що у позивача у справі не виникло права на податковий кредит, сформований за рахунок ФОП ОСОБА_3 (а.с. 42,43).

Адже, на думку відповідача, у зв'язку з відсутністю доказів фактичного отримання товару від ФОП ОСОБА_3 неможливо встановити зв'язок витрат, які були понесені позивачем при придбанні товару з веденням позивачем господарської діяльності.

На підставі акту перевірки відповідачем прийнято податкове повідомлення - рішення від 28.11.2012 року № 0002191702, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість на загальну суму 3 349,25 грн., у т.ч. за основним платежем - 2 679,40 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями - 669,85 грн. (а.с. 36).

Судова колегія, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування судом норм матеріального та процесуального права, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Згідно з пунктом 44.1 статті 44 Податкового кодексу України для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Водночас статтею 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" визначено, що первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Отже, будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції.

Якщо ж фактичного здійснення господарської операції не було, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені чинним законодавством.

Згідно з статтею 1 Закону України від 16.07.99 N 996-XIV "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" господарською операцією є дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.

Таким чином, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

Вимога щодо реальних змін майнового стану платника податків як обов'язкова ознака господарської операції кореспондує з нормами Податкового кодексу України.

Так, згідно з пунктом 138.2 статті 138 Податкового кодексу України витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

При цьому, відповідно до підпункту 139.1.9 пункту 139.1 статті 139 Податкового кодексу України не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

При цьому, необхідною умовою для віднесення сплачених у ціні товарів (послуг) сум податку на додану вартість є факт придбання товарів та послуг із метою їх використання в господарській діяльності.

Відповідно до положень п.п. 14.1.181 п. 14.1 ст. 14 ПК України податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Відповідно до п. 198.2 ст. 198 ПК України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: або дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; або дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Згідно з п. 198.3 ст. 198 ПК України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку. Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Відповідно до п. 201.1 ст. 201 ПК України платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою податкову накладну.

Пунктом 201.4 ст. 201 ПК України передбачено, що податкова накладна виписується у двох примірниках у день виникнення податкових зобов'язань продавця. Оригінал податкової накладної видається покупцю, копія залишається у продавця товарів/послуг.

Податкова накладна є податковим документом і одночасно відображається у податкових зобов'язаннях і реєстрі виданих податкових накладних продавця та реєстрі отриманих податкових накладних покупця (п. 201.6 ст. 201 ПК України).

Відповідно до положень п. 198.6 ст. 198 ПК України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу. У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.

Викладені норми свідчать про відсутність права платника податків включати до податкового кредиту суми ПДВ, які не підтверджені податковими накладними.

Таким чином податковий кредит для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на додану вартість має бути підтверджений належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків.

Первинні бухгалтерські та податкові документи, на підставі яких формується податок на додану вартість та суми податкового кредиту, були надані позивачем до перевірки, досліджені відповідачем та судом.

Належна оцінка таких документів позивачем не була надана через виявлені порушення ТОВ "Антарес і КО ЛТД", який був постачальником контрагента позивача ФОП ОСОБА_3 у червні 2012р.

02.04.2012 року між ФОП ОСОБА_3 (Продавець) та ФОП ОСОБА_2 (Покупець) укладений договір купівлі - продажу № 2, відповідно до умов якого продавець з покупцем проводять купівлю - продаж продукції, що належить продавцю на праві власності як така, що закуплена або виготовлена у обумовленому додатково обсязі.

Право розпорядження продукцією від продавця до покупця переходить з моменту підписання сторонами видаткової накладної, яка засвідчує факт передачі та отримання продукції (п. 1.4 Договору).

Згідно з п. 4.1 Договору розрахунки між сторонами за реалізовану продукцію здійснюються безготівково платіжними дорученнями шляхом зарахування коштів на рахунок продавця у банку або шляхом внесення покупцем готівки у касу продавця.

Відповідно до п. 5.4 Договору поставка продукції здійснюється зі складу продавця транспортом продавця або само вивозом.

Договір набуває чинності з моменту його підписання сторонами і діє до 31.12.2012 року включно (п. 11.1 Договору).

Фактичне виконання зазначеного договору підтверджується наданими позивачу первинними документами бухгалтерського та податкового обліку: видатковою накладною від 05.06.2012 року № 421 на загальну суму 16 076,40 грн., у т.ч. ПДВ в сумі 2 679,40 грн. (а.с. 101).

Податкові накладні відображені позивачем у реєстрі отриманих та виданих податкових накладних (а.с. 37-41).

Розрахунки здійснені у безготівковій формі на загальну суму 16 076,40 грн., про що свідчить виписка банку від 06.06.2012 року.

Суми податку на додану вартість включено до складу податкового кредиту вересня 2012 року, відображених у реєстрі отриманих податкових накладних, які відповідають даним додатку 5 до податкової декларації з ПДВ та даним декларації з ПДВ за вересень 2012 року.

Наявні в матеріалах справи документи відповідають нормативним вимогам до первинних документів бухгалтерського обліку, а тому є належним підтвердженням фактичного здійснення господарських операцій з придбання позивачем товарів за договором з ФОП ОСОБА_3

Відповідно до наданих позивачем документів, позивач здійснює продаж м'ясної продукції за замовленням на підставі договорів.

Відповідно до договору про закупівлю товарів за державні кошти від 28.03.2012р. №10/2, укладеного з Республіканським навчальним закладом "Керченський навчально-виховний комлекс-інтернат-ліцей мистецтв Міністерства освіти та науки, молоді та спорту АРК", позивач поставляє у 2012 році 3810кг яловичини (а.с. 73). В матеріалах справи наявна видаткова накладна за 05.05.2012р. №2391 про постачання ліцею 149 кг. яловичини на суму 6407 грн.,в тому числі й 1067,83 грн. ПДВ (а.с. 83).

Факт отримання позивачем коштів за зазначеними договорами по таким поставкам підтверджується наявними в матеріалах справи виписками по банківським рахункам позивача (а.с. 61-70).

Згідно з договором від 18.07.2011р. №48 про постачання ТОВ "Медея" товарів харчування (а.с.71) та видаткових накладних №2859 від 02.07.2012р. (а.с. 76), №2724 від 23.06.2012р. (а.с. 77), №2646 від 20.06.2012р. (а.с. 78), №2569 від 16.06.2012р. (а.с. 79), №2440 від 08.06.2012р. (а.с. 80), №2496 від 12.06.2012р. (а.с. 81) , №2417 від 06.06.2012р. (а.с. 82) позивач поставив товариству яловичину вищого та другого ґатунку, яловичину охолоджену в півтушах.

Таким чином, відповідачем неправомірно не були прийняті до уваги первинні бухгалтерські документи позивача, надані ним до перевірки за умови відсутності зауважень щодо форми їх складання.

Встановлення факту недійсності, в тому числі нікчемності цивільно-правового правочину, який опосередковує відповідну господарську операцію, не є необхідною умовою для визначення контролюючим органом грошових зобов'язань платнику податків у разі якщо буде встановлено відсутність реального вчинення цієї господарської операції або відсутність зв'язку між такою операцією та господарською діяльністю платника податків.

Оцінюватися при дослідженні факту здійснення господарської операції повинні відносини безпосередньо між учасниками тієї операції, на підставі якої сформовані дані податкового обліку.

Не є обов'язковою передумовою для визначення контролюючими органами грошових зобов'язань визнання недійсними (у тому числі нікчемними) правочинів, які укладалися за ланцюгом між попередніми посередниками, через ланцюг яких декларувався рух товарів чи послуг, нібито придбаних останнім у такому ланцюгу платником податку.

При цьому відносини між учасниками попередніх ланцюгів постачань товарів та послуг не мають безпосереднього впливу на дослідження факту реальності господарської операції, вчиненої між останнім у ланцюгу постачань платником податків та його безпосереднім контрагентом.

Водночас податкові органи не позбавлені права звернутися до адміністративного суду з вимогою про визнання недійсним правочину, укладеного між останнім у ланцюгу постачань платником податку та його контрагентом, з метою, завідомо суперечною інтересам держави та суспільства та стягнення в дохід держави коштів, одержаних сторонами оспорюваного правочину за такими угодами, як це установлено частиною третьою статті 228 Цивільного кодексу України.

Якщо контрагент не виконав свого зобов'язання щодо сплати податку до бюджету, то це тягне відповідальність та негативні наслідки саме для цієї особи. Зазначені обставини не є підставою для позбавлення платника податку права на відшкодування ПДВ у випадку, коли останній виконав усі передбачені законом умови стосовно отримання такого відшкодування та має необхідні документальні підтвердження розміру свого податкового кредиту.

Крім того, Європейський Суд з прав людини у справі "БУЛВЕС" АД проти Болгарії" (заява № 3991/03) у своєму рішенні від 22 січня 2009 року зазначив, що платник податку не повинен нести наслідків невиконання постачальником його зобов'язань зі сплати податку і в результаті сплачувати ПДВ другий раз, а також сплачувати пеню. На думку Суду, такі вимоги стали надмірним тягарем для платника податку, що порушило справедливий баланс, який повинен підтримуватися між вимогами суспільного інтересу та вимогами захисту права власності.

За таких підстав, судова колегія враховуючи усі обставини справи, приходить до висновку, що доводи апеляційної скарги не спростовують висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції.

Відповідно до частини 1 статті 200 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Судова колегія дійшла до висновку, що судом першої інстанції правильно встановлені обставини справи, рішення суду ухвалене з додержанням норм матеріального та процесуального права, тому підстав для задоволення апеляційної скарги та скасування судового рішення не вбачається.

Керуючись ст. 195; ст. 196; ст. 197; п.1 ч.1 ст. 198; ст. 200; п.1 ч.1 ст. 205; ст. 206 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Феодосійської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів в АР Крим залишити без задоволення.

Постанову Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 26.03.13 у справі № 2а-13964/12/0170/24 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення їх копій особам, які беруть участь у справі.

Ухвалу може бути оскаржено до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.

Головуючий суддя підпис В.А.Омельченко

Судді підпис Т.М. Дудкіна

підпис О.І. Мунтян

З оригіналом згідно

Головуючий суддя В.А.Омельченко