Постанова

від 05.06.2013 по справі 34/5005/3042/2012

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05 червня 2013 року Справа № 34/5005/3042/2012 Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

Полякова Б.М. - головуючого, Коваленка В.М. (доповідач у справі), Короткевича О.Є., розглянувши касаційну скаргупублічного акціонерного товариства "Укргазвидобування", м. Київ на постанову та ухвалувід 05.03.2013 р. Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 27.12.2012 р. господарського суду Дніпропетровської області у справі№ 34/5005/3042/2012 господарського суду Дніпропетровської області

за заявою Управління Пенсійного фонду України в Кіровському районі м. Дніпропетровська до боржникатовариства з обмеженою відповідальністю "ТМК-Україна", м. Дніпропетровськ провизнання банкрутом ліквідаторарбітражний керуючий Свороба Р.С. в судовому засіданні взяв участь представник:

ПАТ "Укргазвидобування"Шляхетський А.Л., довір., ВСТАНОВИВ:

Ухвалою господарського суду Дніпропетровської області від 02.04.2012 року порушено провадження у справі № 34/5005/3042/2012 про банкрутство товариства з обмеженою відповідальністю "ТМК-Україна" (далі - Боржник, Товариство) за заявою Управління Пенсійного фонду України в Кіровському районі м. Дніпропетровська (далі - Кредитор, Фонд) в порядку норм ст. 52 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" (в редакції до набрання чинності з 19.01.2013 р. внесених змін, далі - Закон про банкрутство).

Постановою господарського суду Дніпропетровської області від 14.06.2012 року Товариство визнано банкрутом, відносно нього відкрито ліквідаційну процедуру строком на три місяці - до 14.09.2012 року, ліквідатором Боржника призначено арбітражного керуючого Своробу Р.С., якого зобов'язано виконати дії у ліквідаційній процедурі.

Ухвалою господарського суду Дніпропетровської області від 27.12.2012 року (суддя - С.А. Примак) затверджені ліквідаційний баланс та звіт ліквідатора Товариства - арбітражного керуючого Свороби Р.С., ухвалено ліквідувати юридичну особу Боржника, а провадження у справі припинено.

Не погоджуючись із цією ухвалою суду, публічне акціонерне товариство "Укргазвидобудування" звернулося до Дніпропетровського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просило ухвалу господарського суду Дніпропетровської області від 27.12.2012 року скасувати та передати справу на розгляд до суду першої інстанції.

Постановою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 05.03.2013 року (головуючий суддя - Швець В.В., судді: Павловський П.П., Науменко І.М.) апеляційну скаргу залишено без задоволення, а ухвалу господарського суду Дніпропетровської області від 27.12.2012 року - без змін.

Не погоджуючись з цими судовими рішеннями попередніх інстанцій, публічне акціонерне товариство "Укргазвидобудування" звернулося до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить скасувати як ухвалу господарського суду Дніпропетровської області від 27.12.2012 року, так і постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 05.03.2013 року та передати справу на розгляд до суду першої інстанції.

Касаційна скарга мотивована порушенням судами попередніх інстанцій норм матеріального права, зокрема ст.ст. 23, 24, 25, 32, 40, 41, 52 Закону про банкрутство, а також норм процесуального права.

Заслухавши пояснення представника скаржника, обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши наявні матеріали справи, проаналізувавши застосування судами норм матеріального та процесуального права, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню, виходячи з наступного.

Затверджуючи звіт ліквідатора та ліквідаційний баланс Боржника, а також припиняючи провадження у справі про банкрутство, місцевий суд встановив, що вимоги виявлених кредиторів не задоволені за відсутністю у Боржника майна. Апеляційний суд ці висновки підтримав в повному обсязі.

Однак, суд касаційної інстанції не погоджується із такими висновками, оскільки вони зроблені без врахування дійсних обставин справи та з порушенням відповідних норм законодавства.

Так, норми ч. 1 ст. 52 Закону про банкрутство встановлюють особливості щодо підстав для порушення справи про банкрутство відсутнього боржника, які полягають у тому, що при зверненні ініціюючого кредитора із заявою про порушення справи про банкрутство боржника в порядку норм вказаної статті у вказаній заяві має бути вказано про обставини із доданням до цієї заяви належних доказів на підтвердження відсутності керівних органів боржника - юридичної особи за її місцезнаходженням, або доказів ненадання боржником протягом року до органів державної податкової служби згідно із законодавством податкових декларацій, документів бухгалтерської звітності, а також докази інших ознак, що свідчать про відсутність підприємницької діяльності боржника.

Поряд з цим, необхідність дотримання таких загальних умов щодо порушення справи про банкрутство, визначених нормами ч. 3 ст. 6 Закону про банкрутство, як безспірність кредиторських вимог зберігає свою обов'язковість і при зверненні із заявою про порушення справи про банкрутство за обставин, визначених ст. 52 Закону про банкрутство. Дотримання вказаних умов (як спеціальних, так і загальних) є обов'язковим, відповідно до Закону про банкрутство, при зверненні із заявою про порушення справи про банкрутство відсутнього боржника, а вказані умови (і загальні, і спеціальні) складають предмет спору у відповідній справі про банкрутство.

При цьому, касаційний суд звертає увагу на те, що за правилами ст. 52 Закону про банкрутство до заяви про порушення провадження у справі про банкрутство відсутнього боржника, документи, які повинні бути подані на момент звернення із відповідною заявою, не можуть бути додані та витребувані судом після порушення такої справи про банкрутство.

Також, суд касаційної інстанції звертає увагу на порядок застосування норм ст. 1 та ч. 3 ст. 6 Закону про банкрутство щодо визначення безспірності вимог кредиторів та доказів, що можуть відповідно до законодавства підтверджувати такі вимоги до боржника.

Так, положеннями абз. 8 ст. 1 Закону про банкрутство встановлено, що безспірними вимогами кредиторів являються вимоги кредиторів, визнані боржником, інші вимоги кредиторів, підтверджені виконавчими документами чи розрахунковими документами, за якими відповідно до законодавства здійснюється списання коштів з рахунків боржника .

Саме з цього моменту грошові вимоги переходять в категорію безспірних.

Норми ст. 1071 Цивільного кодексу України визначають підстави списання Банком грошових коштів з рахунка клієнта.

За приписами ч. 1 цієї статті банк може списати грошові кошти з рахунка клієнта на підставі його розпорядження.

Без такого розпорядження грошові кошти можуть бути списані з рахунка клієнта на підставі рішення суду , а також у випадках, встановлених договором між банком і клієнтом (ч. 2 вказаної статті).

Враховуючи те, що списання коштів з рахунків боржника в безспірному порядку здійснюється державною виконавчою службою, то порушення справи про банкрутство можливе лише після відкриття останньою виконавчого провадження.

Таким чином, без порушеного щодо відсутнього боржника виконавчого провадження відсутні докази безспірності вимог до такого боржника.

Між тим, порушуючи та здійснюючи провадження у даній справі про банкрутство, суди попередніх інстанцій не врахували, що до заяви про порушення такої справи щодо Товариства ініціюючим кредитором - Фондом, не були додані докази відкриття виконавчого провадження щодо примусового стягнення з Товариства заборгованості по страхових внесках в розмірі 4 667 грн. 52 коп. Засвідчена копія постанови про відкриття виконавчого провадження від 17.05.2012 року (а.с. 25) була надана у справу вже після порушення ухвалою від 02.04.2012 року провадження у даній справі. Отже, виходячи з вказаного, на момент порушення провадження у даній справі відсутній факт порушення виконавчого провадження щодо стягнення з Товариства на користь Фонду визначеної останнім у даній справі заборгованості, а його кредиторські вимоги не були безспірними у розумінні викладених приписів Закону про банкрутство.

Зазначене вище свідчить про те, що справа про банкрутство Товариства, як відсутнього боржника, була порушена за відсутністю передбачених ч. 1 ст. 52 Закону про банкрутство підстав для її порушення.

Крім цього, касаційний суд вважає за необхідне звернути увагу і на допущені у ліквідаційній процедурі Товариства порушення вимог законодавства.

Так, як вбачається, під час апеляційного оскарження ухвали місцевого суду апеляційному суду були надані докази на підтвердження кредиторських вимог ПАТ "Укргазвидобудування" до Боржника (наказ та виконавчі документи щодо примусового виконання рішення про стягнення з Товариства на користь вказаної особи суми боргу - а.с. 141-143).

Між тим, суди попередніх інстанцій не встановлювали обставин щодо повідомлення ліквідатором Боржника вказаної особи про порушення щодо Товариства справи про банкрутство та визнання його банкрутом, як цього вимагають приписи ч. 5 ст. 52 Закону про банкрутство. Вказане свідчить як про порушення ліквідатором вимог щодо виконання покладених на нього обов'язків, так і прав згаданої особи на участь у даній справі та на заявлення своїх вимог до Товариства.

У зв'язку із викладеними порушеннями, колегія суддів виходить з положень та позицій, наведених в п. 36 постанови пленуму Верховного Суду України "Про судову практику в справах про банкрутство" від 18.12.2009 року № 15 щодо подальшого перебігу провадження у справі про банкрутство у випадках її безпідставного порушення.

Так, у разі встановлення факту безпідставності порушення справи про банкрутство господарський суд (будь-якої інстанції незалежно від стадії провадження у справі про банкрутство) не позбавлений права припинити провадження у такій справі.

Відповідно до ч. 1 1 ст. 80 ГПК України господарський суд припиняє провадження у справі, якщо відсутній предмет спору.

За таких обставин справи та виходячи із системного аналізу норм ГПК України, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов неправомірного висновку про порушення та здійснення щодо Товариства, як відсутнього боржника, провадження у справі про банкрутство, а також затвердження звіту ліквідатора та ліквідаційного балансу та припинення провадження у справі, у зв'язку з чим, прийнята у справі оскаржувана ухвала суду першої інстанції, а також постанова апеляційного суду про залишення її без змін підлягають скасуванню, як такі, що не відповідають вимогам чинного законодавства, а провадження у справі про визнання банкрутом Товариства, як відсутнього боржника, підлягає припиненню, як порушене безпідставно.

Враховуючи викладений висновок, касаційні вимоги щодо передачі справи на розгляд до суду першої інстанції задоволенню не підлягають.

З урахуванням викладеного та керуючись нормами ст.ст. 1, 6, 7, 8, 52 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", ст. 1071 Цивільного кодексу України та ст.ст. ч. 1 1 ст. 80, 111 5 , 111 7 , 111 9 - 111 11 , 111 13 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу публічного акціонерного товариства "Укргазвидобування" задовольнити частково.

2. Постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 05.03.2013 р. та ухвалу господарського суду Дніпропетровської області від 27.12.2012 р. у справі № 34/5005/3042/2012 скасувати.

3. Припинити провадження у справі про банкрутство товариства з обмеженою відповідальністю "ТМК-Україна" № 34/5005/3042/2012 .

Головуючий Б.М. Поляков

Судді В.М. Коваленко

О.Є. Короткевич

Постанова виготовлена та підписана 06.06.2013 року.