Постанова

від 04.06.2013 по справі 810/2214/13-а

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

04 червня 2013 року 810/2214/13-а

Київський окружний адміністративний суд у складі головуючого - судді Панченко Н.Д., за участю секретаря судового засідання Корецького І.О.,

представників позивача: Гецка Р.М., Клименко Л.І.,

представника відповідача: Літвінова О.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Києві адміністративну справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ТАКО ТРС» доДержавної податкової інспекції у Вишгородському районі Київської області Державної податкової служби провизнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «ТАКО ТРС» (далі - ТОВ «ТАКО ТРС» або позивач) звернулось до Київського окружного адміністративного суду з позовом до Державної податкової інспекції у Вишгородському районі Київської області Державної податкової служби (далі - ДПІ у Вишгородському районі або відповідач) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 17.12.2012 форми «В4» №0002092300 та форми «Р» №0002082300.

В обґрунтування позовних вимог позивач вказує на відсутність порушення ним вимог податкового законодавства, оскільки договірні відносини щодо виконання підрядних робіт між ним та Товариством з обмеженою відповідальністю «Простір Електроніки СО» (далі - ТОВ «Простір Електроніки СО») мали реальний характер, що підтверджується відповідним договором, податковою накладною, актом приймання виконаних робіт, довідкою про вартість виконаних підрядних робіт та витрат, доказами оплати виконаних робіт тощо.

Тому, на думку позивача, рішення податкового органу є незаконними, оскільки при їх прийнятті відповідачем невірно встановлено факти та застосовано норми закону.

Представник позивача у судовому засіданні 04.06.2013 позов підтримав, просив задовольнити позовні вимоги з підстав, викладених у позовній заяві.

Відповідач позов не визнав, заперечення надав суду у письмовій формі та просив суд у задоволенні позову відмовити. В обґрунтування заперечень вказав, що оскаржувані рішення прийняті з урахуванням вимог чинного законодавства, оскільки відповідач діяв в межах повноважень, наданих йому законами України та підзаконними нормативно-правовими актами.

Відповідач також зазначив про те, що контрагент позивача відсутній за місцезнаходженням, у нього відсутні матеріальні та технічні можливості здійснювати господарські операції, а відтак, всі правочини укладені ТОВ «Простір Електроніки СО» є нікчемними.

Представник відповідача у судовому засіданні 04.06.2013 заперечував з мотивів, викладених у письмових запереченнях.

Заслухавши пояснення представників сторін, розглянувши подані документи і матеріали, з'ясувавши фактичні обставини на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановлено наступне.

ТОВ «ТАКО ТРС», ідентифікаційний код юридичної особи 34442674, місцезнаходження згідно свідоцтва про державну реєстрацію юридичної особи: 07354, Київська область, Вишгородський район, с. Нові Петрівці, вул. Лермонтова, 36 зареєстроване як юридична особа Вишгородською районною державною адміністрацією Київської області 05.06.2006, про що внесено запис в Єдиний державний реєстр юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців за №13341020000001634. Як платник податків узятий на облік у податковому органі з 05.06.2006 за №1135-ТО.

Позивач є платником податку на додану вартість, відповідно до свідоцтва №13703306 про реєстрацію платника податку на додану вартість, виданого 27.06.2006 ДПІ у Вишгородському районі (а.с.65).

Основними видами діяльності ТОВ «ТАКО ТРС» є, зокрема, інші будівельно-монтажні роботи, будівництво житлових і нежитлових будівель, електромонтажні роботи, інші спеціалізовані будівельні роботи, оптова торгівля іншими машинами й устаткуванням.

Відповідно до дозволу №1903.11.32-45.31.0, наданого Територіальним управлінням Державного комітету України з промислової безпеки, охорони праці та гірничого нагляду по Київській області та місту Києву, позивач має право виконувати роботи підвищеної небезпеки, а саме монтажу, налагодження, ремонту ескалаторів та пасажирських конвеєрів (а.с.25,26).

20 листопада 2012 року на підставі наказу ДПІ у Вишгородському районі від 20.11.2012 №405 (а.с.27), повідомлення від 20.11.2012 №3801/10/22-00/1544 (а.с.28), посадовою особою ДПІ у Вишгородському районі проведено документальну позапланову невиїзну перевірку ТОВ «ТАКО ТРС» (код за ЄДРПОУ 34442674) з питань дотримання вимог податкового законодавства при здійсненні фінансово-господарських операцій з ТОВ «Простір Електроніки СО» (код за ЄДРПОУ 34714464) за березень 2012 року.

За результатами перевірки складений акт від 27.11.2012 №2037/22-00/34442674 (а.с.29-42) (надалі - Акт перевірки), який містить висновки про:

- порушення позивачем положень пункту 198.1, статті 198, пункту 200.1 статті 200 Податкового кодексу України, в результаті чого позивачем завищено суму податкового кредиту з податку на додану вартість за березень 2012 року на суму 46406,50 грн., що у свою чергу призвело до завищення від'ємного значення у розмірі 22102,00 грн. та заниження податкових зобов'язань з податку на додану вартість на суму 24304,50 грн.;

- порушення пункту 138.2 статті 139, підпункту 139.1.9 пункту 139.1 статті 139 Податкового кодексу України, в результаті чого позивачем занижено податкові зобов'язання з податку на прибуток підприємств на суму 24048,36 грн. за І квартал 2012 року;

- нікчемність договору, укладеного між позивачем та ТОВ «Простір Електроніки СО».

Висновки податкового органу про заниження сум податкових зобов'язань з податку на прибуток та податку на додану вартість пов'язується із порушенням позивачем встановленого порядку формування податкового кредиту за операціями з придбання робіт у ТОВ «Простір Електроніки СО» та безпідставне віднесення позивачем до витрат, витрати на придбання робіт у вищевказаного контрагента, які ґрунтуються на висновках акта ДПІ у Голосіївському районі м. Києва від 11.06.2012 №336/3-22-30-34714464 про неможливість проведення зустрічної звірки суб'єкта господарювання ТОВ «Простір Електроніки СО», код ЄДРПОУ 34714464, щодо підтвердження господарських відносин із платниками податків покупцями за березень 2012 року.

В обґрунтування прийнятих спірних рішень відповідач зазначив, що як йому стало відомо зі змісту акта ДПІ у Голосіївському районі м. Києва від 11.06.2012 №336/3-22-30-34714464 про неможливість проведення зустрічної звірки суб'єкта господарювання ТОВ «Простір Електроніки СО», код ЄДРПОУ 34714464, щодо підтвердження господарських відносин із платниками податків покупцями за березень 2012 року, вказане підприємство відсутнє за місцезнаходженням. У зв'язку з цим, посадові особи ДПІ у Голосіївському районі м. Києва дійшли висновку про відсутність у ТОВ «Простір Електроніки СО» матеріальних та технічних можливостей здійснювати господарські операції та, як наслідок, всі правочини, укладені ТОВ «Простір Електроніки СО» є нікчемними.

Зважаючи на зазначені обставини, посадова особа ДПІ у Вишгородському районі дійшла висновку, що сума податку на додану вартість сплачена позивачем за господарськими операціями з ТОВ «Простір Електроніки СО» включена до складу податкового кредиту безпідставно та, відповідно, позивачем безпідставно віднесено до витрат, витрати на придбання робіт у ТОВ «Простір Електроніки СО».

Не погоджуючись з висновками Акта перевірки позивачем направлялись відповідачеві заперечення від 05.12.2012 вих. №04-11/12.1 (а.с.43-48), які ДПІ у Вишгородському районі залишені без розгляду.

На підставі Акта перевірки, відповідно до підпункту 54.3.2 пункту 54.3 статті 54 Податкового кодексу України, ДПІ у Вишгородському районі прийняті податкові повідомлення-рішення форми «В4» від 17.12.2012 №0002092300 (а.с.50), згідно з яким позивачеві зменшено суму від'ємного значення з податку на додану вартість на суму 22102,00 грн., за три місяці 2012 року, форми «Р» від 17.12.2012 №0002082300 (а.с.49), згідно з яким позивачеві збільшено податкове зобов'язання з податку на на додану вартість на суму 30381,00 грн., у тому числі, за основним платежем - 24305,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) - 6076,00 грн. та форми «Р» від 17.12.2012 №0002072300 (а.с.84), згідно з яким позивачеві збільшено податкове зобов'язання з податку на прибуток підприємств на суму 30060,00 грн., у тому числі, за основним платежем - 24048,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) - 6012,00 грн.

Не погоджуючись із вказаними податковими повідомленнями-рішеннями, позивач оскаржив їх в адміністративному порядку, подавши до Державної податкової служби у Київській області скаргу від 08.01.2013 вих. №.2 (а.с.66-72), яка рішенням Державної податкової служби у Київській області від 15.03.2013 №585/10/10-206/47 (а.с.75-82) частково задоволена, а саме, скасовано податкове повідомлення-рішення ДПІ у Вишгородському районі форми «Р» від 17.12.2012 №0002072300 згідно з яким позивачеві збільшено податкове зобов'язання з податку на прибуток підприємств, решта податкових повідомлень-рішень залишена без змін.

Тобто, Державна податкова служба у Київській області дійшла висновку про правомірність формування позивачем валових витрат.

Не погоджуючись із податковими повідомленнями-рішеннями ДПІ у Вишгородському районі форми «В4» від 17.12.2012 №0002092300 та форми «Р» від 17.12.2012 №0002082300 позивач подав скаргу від 29.03.2013 вих. №9 до Міністерства доходів і зборів України (а.с.85-93), яка рішенням Міністерства доходів і зборів України від 22.04.2013 №1137/6/99-99-10-01-15 залишена без задоволення.

Не погоджуючись із вказаними податковими повідомленнями-рішеннями, позивач скористався своїм правом оскаржити їх у судовому порядку, звернувшись із даним позовом до суду.

У ході з'ясування обставин справи і перевірки їх доказами судом встановлено, що між підрядником - ТОВ «Простір електроніки СО» та замовником - ТОВ «ТАКО ТРС» укладений договір від 01.03.2012 №01/03 (а.с.57-60).

Предметом вказаного договору є виконання спеціальних будівельних, такелажних та монтажних робіт на об'єкті за адресою: м.Київ, вул. Борщагівська, буд. 154 - ТРЦ «Мармелад» (пункт 1 договору).

Відповідно до пункту 2 договору, термін виконання робіт - 12 тижнів.

Вартість виконаних робіт, включаючи вартість поставлених підрядником матеріалів становить 278439,00 грн. у тому числі ПДВ - 46406,50 грн.(пункт 1 договору).

Згідно підпункту 5.1 договору, фактично виконані підрядником роботи оформлюються актами здачі-приймання, які представляються підрядником по закінченню ним роботи. Замовник підписує їх протягом трьох днів з моменту представлення до приймання та скріплює печаткою.

Порядок оплати та розрахунків за виконані роботи передбачений підпунктом 4 договору, відповідно до якого замовник перераховує на розрахунковий рахунок підрядника кошти, у розмірі 100% від суми договору, після виконання всіх робіт та підписання Акту про виконанні роботи.

Відповідно до пояснень представника позивача, перед укладенням договору з метою запобігання укладенню правочинів з недобросовісним суб'єктом господарювання він учинив низку дій щодо перевірки наявності спеціальної податкової правосуб'єктності та добросовісності ТОВ «Простір Електроніки СО», а саме, позивачем було запитано та отримано від контрагента документи про наявність державної реєстрації та стан юридичної особи контрагента в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців; наявність державної реєстрації як платника податку на додану вартість; наявність відповідних дозвільних документів.

Лише після отримання всіх документів позивачем із контрагентом був укладений договір поставки.

Крім цього, позивачем було запитано та отримано від ТОВ «Простір Електроніки СО» ліцензію на діяльність, пов'язану із створенням об'єктів архітектури, яка видана Державною архітектурно-будівельною інспекцією з терміном дії з 30.01.2009 по 21.12.2012 (а.с.120,121).

У зв'язку з чим, судом встановлено, що позивачем було вжито всіх необхідних від нього заходів стосовно перевірки наявності спеціальної податкової правосуб'єктності ТОВ «Простір Електроніки СО», наявності дефектів у правовому статусі його контрагента (відсутність реєстрації як платника податку на додану вартість, відсутність у відповідних посадових осіб чи інших представників повноважень на складання первинних, розрахункових документів, податкових накладних тощо) в офіційно оприлюднених даних щодо анульованих свідоцтв платника податку на додану вартість, що ведеться Державною податковою службою України.

На підтвердження виконання сторонами умов договору в березні 2012 року позивачем надано складений у довільній формі акт приймання виконаних монтажних робіт від 30.03.2012 №30-03 та довідку про вартість виконаних підрядних робіт та витрат форми КБ-3 (а.с.60,61).

Дослідивши надані позивачем акт приймання виконаних монтажних робіт від 30.03.2012 №30-03 та довідку про вартість виконаних підрядних робіт та витрат форми КБ-3, судом встановлено, що їх зміст відповідає змісту примірних форм первинних облікових документів у будівництві № КБ-2в "Акт приймання виконаних будівельних робіт" та № КБ-3 "Довідка про вартість виконаних будівельних робіт та витрати", затверджених наказом Мінрегіонбуду від 04.12.2009 № 554, оскільки вони містять найменування, ідентифікаційний код ЄДРПОУ замовника та підрядника, номер та дата договору, на підставі якого виконувались будівельні роботи, найменування об'єкту, найменування робіт та витрат, вартість робіт, підписи сторін та печатки підприємств.

Окрім того, відповідно до листа Міністерства регіонального розвитку та будівництва України від 09.03.2010 № 12/19-2-9-21-2368 зазначені типові форми підлягають обов'язковому застосуванню при проведенні взаєморозрахунків за виконані роботи між замовниками та виконавцями робіт з будівництва, що здійснюється за рахунок бюджетних коштів та коштів підприємств, установ і організацій державної власності.

Тобто, якщо будівництво фінансується із залученням бюджетних коштів, складання документів за типовими формами № КБ-2в та № КБ-3 для генпідрядної та субпідрядних організацій є обов'язковим. При цьому, по об'єктах, будівництво яких здійснюється за рахунок інших джерел фінансування, типові форми можуть не застосовуватись.

У зв'язку з викладеним та беручи до уваги те, що сторонами не надано суду доказів здійснення будівництва із залученням бюджетних коштів чи коштів суб'єктів господарювання державної форми власності суд дійшов висновку, що довідка за формою № КБ-3 не є обов'язковою для підтвердження приймання виконаних монтажних робіт.

У березні 2013 року ТОВ «Простір електроніки СО» з огляду на проведені будівельні, монтажні та такелажні роботи видано на користь ТОВ «ТАКО ТРС» податкову накладну від 30.03.2012 №53 на загальну суму 278439,00 грн., у тому числі ПДВ 46406,50 грн. (а.с.56).

Розрахунки між позивачем та ТОВ «Простір Електроніки СО» за виконані підрядником роботи проводились частково у безготівковій формі, на суму 105700,00 грн., що підтверджується наявною в матеріалах справи копією банківської виписки (а.с.128,129) та частково простими векселями, на загальну суму 172300,00 грн., що підтверджується наявними у матеріалах справи копіями простих векселів серії АА №2468244 та серії АА №2468243 (а.с.130,131).

Зазначені обставини також відображені в Акті перевірки.

Під час проведення перевірки відповідачем порушень в оформленні зазначених документів не встановлено.

У ході розгляду справи представник відповідача жодних заперечень щодо форми і змісту наданих позивачем письмових документів не висловив. Доказів, які б вказували на недійсність чи підробку первинних документів або їх невідповідність нормативно-правовим актам відповідач суду не надав, як і не надав відомостей про звернення до правоохоронних органів у зв'язку з виявленими порушеннями.

Тобто, позивачем відповідачеві під час проведення перевірки надані усі документи первинного бухгалтерського та податкового обліку, які встановлюють факт здійснення господарських операцій щодо виконання робіт ТОВ «Простір Електроніки СО» на користь позивача та їх оплати.

Крім того, судом встановлено, що перелічені вище первинні документи містять усі необхідні реквізити, для надання їм юридичної сили та доказовості. Усі вони виписані контрагентом позивача, скріплені печатками сторін.

А відтак, на момент здійснення господарських операцій та видання податкових накладних, контрагент позивача був платником податку на додану вартість, який зареєстрований відповідно до положень статті 183 Податкового Кодексу України.

Статус позивача та його контрагента, як платника ПДВ, не заперечувався сторонами.

Відповідач не заперечував та не спростував той факт, що податкові накладні, виписані контрагентом позивача, відповідають вимогам статті 201 Податкового кодексу України та наказу ДПА України від 21.12.2010 № 969 "Про затвердження форми Податкової накладної та Порядку її заповнення", зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 29.12.2010 за №1401/18696.

У силу положень пункту 198.2 статті 198 Податкового кодексу України, датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше, або дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг, або дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Відповідно до пункту 201.10 Податкового кодексу України податкова накладна видається платником податку, який поставляє товари (послуги), на вимогу їх отримувача, та є підставою для нарахування податкового кредиту.

Таким чином, право платника податку на податковий кредит пов'язано з виникненням визначеної законом події та наявністю належним чином оформленого документа, який засвідчує суму сплаченого (нарахованого) податку на додану вартість по дійсній операції, пов'язаній з господарською діяльністю платника податку.

Судом встановлено, що на виконання умов договору на проведення монтажних робіт від 01.03.2012 № 01/03 позивачем від ТОВ «Простір Електроніки СО» отримані належним чином оформлені податкові накладні.

Згідно з даними Акта перевірки, суми податку на додану вартість по податковій накладній, яка видана ТОВ «Простір Електроніки СО» за березень 2012 року включені позивачем до податкового кредиту відповідного періоду, відображено у реєстрі отриманих податкових накладних, які відповідають періоду даним додатку 5 до податкової декларації з податку на додану вартість за березень 2012 року, даним декларації з ПДВ за березень 2012 року.

Як вбачається зі змісту Акта перевірки, жодних податкових правопорушень в діях позивача відповідачем не виявлено.

Із зазначеного випливає, що сума податкового кредиту позивачем сформовано правомірно.

За змістом положень Податкового кодексу України, наявність господарських операцій з придбання товарів (робіт, послуг), призначених для використання у власній господарській діяльності платника податків, є визначальною умовою для виникнення у платника податку права на формування податкового кредиту та витрат.

Як вже зазначалось судом, податкові зобов'язання було визначено позивачеві у зв'язку з формуванням податкового кредиту за рахунок сум податку, сплачених контрагенту у складі вартості придбаних робіт. Оскільки, на думку податкового органу, роботи (послуги) фактично не надавались, а учасниками правочину переслідувалась мета мінімізації податкових зобов'язань, угода є нікчемною або безтоварною, а тому формування податкового кредиту вчинено позивачем незаконно.

Таким чином, вирішення даної справи залежить від доведеності тверджень податкового органу про безтоварність господарської операції, які покладено в основу висновків про нікчемність правочину та оскаржуваних податкових повідомлень-рішень.

Разом з цим, про відсутність реального характеру відповідних операцій можуть свідчити підтверджені доказами доводи податкового органу, зокрема, про наявність таких обставин:

- неможливість здійснення платником податку зазначених операцій з урахуванням часу, місця знаходження майна або обсягу матеріальних ресурсів, економічно необхідних для виробництва товарів, виконання робіт або послуг, нездійснення особою, яка значиться виробником товару, підприємницької діяльності;

- відсутність у платника податку необхідних умов для досягнення результатів відповідної підприємницької, економічної діяльності в силу відсутності управлінського або технічного персоналу, основних коштів, виробничих активів, складських приміщень, транспортних засобів;

- облік для цілей оподаткування тільки тих господарських операцій, які безпосередньо пов'язані з виникненням права на податковий кредит або бюджетне відшкодування, якщо для даного виду діяльності також потрібне здійснення і облік інших господарських операцій;

- здійснення операцій з товарно-матеріальними цінностями, які не вироблялися або не могли бути вироблені в обсязі, зазначеному платником податку в документах обліку.

Вивчивши надані документальні підтвердження, судом не встановлено відсутності мети у позивача щодо реального настання правових наслідків та укладення правочину задля заниження об'єкту оподаткування і несплати податків при отриманні робіт (послуг).

Реальність здійснення господарських операцій підтверджено належним чином оформленими первинними документами, які є належними та достатніми доказами того, що господарські операції фактично відбулися та у позивача виникло право на віднесення до складу податкового кредиту сум ПДВ на підставі податкових накладних, отриманих від ТОВ «Простір Електроніки СО».

Факт поставки товару на користь позивача підтверджується документально, господарські операції належним чином відображені у бухгалтерському і податковому обліку позивача та його податковій звітності, а право на включення до податкового кредиту суми податку на додану вартість, сплаченої у складі вартості товару, посвідчується належним чином оформленими податковими накладними.

Згідно з пунктом 2 статті 3 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" від 16.07.1999 № 996-XIV бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Як вбачається з матеріалів справи, відповідачем не встановлено порушень позивачем вимог вищевказаних норм законодавства.

Крім цього, відповідачем не надано жодного доказу неможливості здійснення позивачем та його контрагентом зазначених операцій з урахуванням часу, місця знаходження майна або обсягу матеріальних ресурсів, економічно необхідних для постачання та переробки товарів; відсутність у платника податку необхідних умов для досягнення результатів відповідної підприємницької, економічної діяльності в силу відсутності управлінського або технічного персоналу, основних коштів, виробничих активів, складських приміщень, транспортних засобів.

Суд не бере до уваги також посилання відповідача, як на обґрунтування своїх висновків, на відсутність необхідних умов для досягнення результатів відповідної економічної діяльності у контрагента позивача, оскільки такі висновки не можливо зробити без належної перевірки діяльності суб'єктів господарювання.

Як вбачається із змісту Акта перевірки, податковими органами не перевірялось ТОВ «Простір Електроніки СО» на предмет наявності у нього господарсько-правових відносин з іншими суб'єктами господарювання у зв'язку з укладанням договорів оренди основних засобів виробництва, складських приміщень, транспортних засобів, наявність укладених цивільно-правових угод з іншими суб'єктами господарювання, щодо надання послуг або виконання робіт тощо.

Водночас, відповідачем не надано жодного доказу неможливості здійснення позивачем та його контрагентом зазначених операцій з урахуванням часу, місця знаходження майна або обсягу матеріальних ресурсів; відсутності у платника податку необхідних умов для досягнення результатів відповідної підприємницької, економічної діяльності в силу відсутності управлінського або технічного персоналу, основних коштів, виробничих активів, складських приміщень, транспортних засобів.

Висновок про відсутність у вказаного підприємства умов для здійснення фінансово-господарської діяльності зроблений лише на підставі службової інформації, яка є недостатньою для визнання угоди нікчемною чи безтоварною.

Суд вважає, що такий висновок є формальним і не об'єктивним, оскільки ґрунтується не на первинних документах та результатах співставлення даних бухгалтерського і податкового обліку, як то передбачено пунктом 73.5 Податкового кодексу України і "Порядком проведення органами державної податкової служби зустрічних звірок", затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 27.12.2010 №1232, а на неможливості проведення самої звірки та інших обставинах, які не мають безпосереднього значення для формування податкових зобов'язань та податкового кредиту з податку на додану вартість.

Крім цього, позивач зазначив, що замовлення будівельних робіт у ТОВ «Простір Електроніки СО» здійснювалося з метою належного та своєчасного виконання позивачем своїх зобов'язань перед Товариством з обмеженою відповідальністю «Август-Ліфт» за укладеним договором підряду від 26.01.2012 № 1/26-М.

На підтвердження зазначеного, позивачем приєднано до матеріалів справи копію відповідного договору та дефектний акт прийому-передачі підіймального обладнання від 01.06.2012 (а.с.147-154).

Ураховуючи вищезазначені обставини та наявні у матеріалах справи докази, суд дійшов висновку, що укладений між позивачем та ТОВ «Простір Електроніки СО» правочин відповідає вимогам чинного законодавства України, має своїм наслідком зміну у майновому стані учасників правочину, є економічно виправданими, факт виконання господарських зобов'язань сторін підтверджується первинними документами бухгалтерської та податкової звітності, а операції між позивачем та його контрагентом враховані відповідно до їх дійсного економічного змісту, обумовлені розумними економічними причинами (цілями ділового характеру) та відповідають меті здійснення господарської діяльності.

Щодо тверджень податкового органу про нікчемність правочину суд зазначає таке.

Відповідно до статті 215 Цивільного кодексу України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Якщо недійсність правочину встановлена законом, такий правочин вважається нікчемним (частина друга статті 215 Цивільного кодексу України).

В силу положень статті 228 Цивільного кодексу України правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним. Правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним.

Відповідно до статей 11, 71 Кодексу адміністративного судочинства України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Однак, відповідачем не надано суду жодних доказів того, що установчі документи, свідоцтво про державну реєстрацію та свідоцтво платника податку на додану вартість ТОВ «Простір Електроніки СО» були скасовані чи визнані недійсними за рішенням суду як на дату укладання чи виконання договору так і на дату складання податкових накладних, а також визнання недійними первинних бухгалтерських документів, що підтверджують їх виконання.

Суд звертає увагу на те, що у даній адміністративній справі, відповідачем, який посилається на нікчемність укладеного між позивачем та його контрагентом договору, повинно бути надано належні докази на обґрунтування такої нікчемності.

Крім того, для визнання правочину нікчемним на тій підставі, що його укладено з метою порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним, суд досліджує у чому конкретно полягала завідомо суперечна інтересам держави і суспільства мета укладення правочину, якою із сторін і в якій мірі виконано правочин, а також вину сторін у формі умислу.

Під наявністю умислу у сторін правочину суд розуміє те, що вони, виходячи з обставин справи, усвідомлювали протиправність правочину, який укладався, і суперечність його мети інтересам держави та суспільства, передбачали настання протиправних наслідків і бажали або свідомо допускали їх настання.

Проте, відповідачем на підтвердження позиції щодо нікчемності правочину не надано, як того вимагають положення чинного законодавства України, належних доказів, які б свідчили, що документи, виписані на виконання договору, були сфальсифікованими, як і не надано доказів притягнення до відповідальності (в тому числі кримінальної) відповідних посадових осіб у зв'язку з занесенням до звітності даних, що не відповідають дійсності або будь-які інші відомості, які можуть бути визначені як підстави та докази укладення угоди з метою, що порушує публічний порядок.

Відповідачем не доведено того факту, що зазначений правочин був укладений не з метою здійснення передбаченої законодавством підприємницької діяльності, а з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, що він спрямований на використання всупереч закону комунальної, державної або приватної власності, спрямований на незаконне відчуження або незаконне володіння, користування, розпорядження об'єктами права власності українського народу - землею, її надрами, іншими природними ресурсами, укладені щодо відчуження викраденого майна або порушує правовий режим вилучених з обігу або обмежених в обігу об'єктів цивільного права тощо.

Наявні в матеріалах справи документи первинного бухгалтерського та податкового обліку і договір містять усі дані стосовно змісту операції. Вказані документи містять назву замовника та підрядника, перелік виконаних робіт (наданих послуг), підписи уповноважених представників сторін, що відповідає вимогам статті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" і фіксують факт здійснення господарської операції позивача.

Всі наявні в матеріалах справи документи дають змогу визначити, які саме роботи, послуги надавались, за якою ціною, між якими контрагентами та надано належні докази використання придбаних послуг у власній господарській діяльності.

Суду не надано жодного доказу щодо наявності на момент вчинення господарських операцій дефекту у правовому статусі контрагента позивача.

Як установлено під час судового розгляду, на момент укладення правочину, який відповідач вважає нікчемним, та здійснення господарських операцій, всі сторони правочину були правоздатними і перебували в якості зареєстрованих юридичних осіб в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців.

Більш того, в Акті перевірки відсутні посилання на ухиляння контрагента позивача від уплати податків та зборів, винесення вироків посадовим особам підприємства або будь-які інші відомості, які можуть бути визначені як підстави та докази укладення угоди з метою, що порушує публічний порядок.

Оскільки зобов'язання за договором, укладеним між позивачем та ТОВ «Простір Електроніки СО» мали реальний характер, відсутність взаємних претензій свідчить про те, що укладення правочину відповідало волі сторін договору.

За наведених обставин, твердження податкового органу про порушення позивачем вимог частини п'ятої статті 203, частини першої та другої статті 215, статті 216 Цивільного кодексу України, що виявилось в недодержанні вимог зазначених норм в момент вчинення правочинів, які не спрямовані на реальне настання правових наслідків, є безпідставними.

Суд також звертає увагу, що відповідачем право позивача на формування податкового кредиту та витрат поставлено у залежність від добросовісності його контрагента, що суперечить приписам податкового законодавства.

Разом з цим, обов'язок сплачувати податки і збори та відповідальність за порушення чинного законодавства є персоніфікованими. Це означає, що на особу не може покладатися відповідальність за правопорушення, вчинені іншими особами.

Судом також враховуються рішення Європейського суду з прав людини у справах Інтерсплав проти України (2007 рік, заява № 803/02), «Булвес»АД проти Болгарії (2009 рік, заява №3991/03) і Бізнес Супорт Центр проти Болгарії (2010 рік, заява №6689/03), які відповідно до ч. 1 ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» підлягають застосуванню судами як джерела права, у яких визначено, що платник ПДВ не повинен нести відповідальність за зловживання, вчинені його постачальниками, якщо платник ПДВ не знав про такі зловживання і не міг про них знати.

Відповідно до частини другої статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

На виконання цих вимог відповідач, як суб'єкт владних повноважень, не надав суду жодних доказів, які спростовували б твердження позивача, а відтак, не довів правомірності своїх рішень.

Водночас, позивач під час судового розгляду довів суду належними та достатніми доказами факт придбання робіт (послуг). Надані позивачем докази є переконливими і достатніми для беззаперечного висновку суду щодо реальності господарської операції та використання придбаних робіт (послуг) у власній господарській діяльності з урахуванням видів діяльності за КВЕД.

З огляду на зазначене, беручи до уваги докази наявні у матеріалах справи у їх сукупності зважаючи на те, що первинні документи, складені позивачем та його контрагентом у ході виконання господарських операцій, відповідають вимогами чинного законодавства, необхідним для надання їм юридичної сили та доказовості; твердження про відсутність факту надання та отримання робіт (послуг) спростовується наявними матеріалами справи; укладений між позивачем та ТОВ «Простір Електроніки СО» правочин відповідає вимогам чинного законодавства України; суду не надано належних та достатніх доказів, які б свідчили про наявність законодавчо визначених обставин, що позбавляли б позивача права на формування податкового кредиту та витрат, не доведено недобросовісності позивача, суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог та вважає їх такими, що підлягають задоволенню у повному обсязі.

Відповідно до статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа). Позивачем за подання позовної заяви сплачено судовий збір, доказів понесення ним інших судових витрат суду не надано.

Керуючись статтями 11, 14, 70, 71, 72, 86, 94, 159-163, 167, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов задовольнити.

Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Вишгородському районі Київської області Державної податкової служби від 17.12.2012 форми «В4» №0002092300 та форми «Р» №0002082300.

Повернути з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ТАКО ТРС» понесені судові витрати у формі судового збору у сумі 524 (п'ятсот двадцять чотири) грн. 83 коп. згідно платіжного доручення від 07.05.2013 №60.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо скаргу не було подано в установлені строки. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Апеляційна скарга на постанову суду подається до Київського апеляційного адміністративного суду через Київський окружний адміністративний суд протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Суддя Панченко Н.Д.

Дата виготовлення і підписання повного тексту постанови - 07 червня 2013 р.