Рішення

від 03.06.2013 по справі 914/1310/13

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

cpg1251

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03.06.13 Справа № 914/1310/13

За позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю "Живе пиво", м. Львів

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю "Хубо", м. Львів

про витребування майна з чужого незаконного володіння.

Суддя П. Манюк

при секретарі Н. Чорній

за участю представників:

від позивача: Кмита Р.І. - арбітражний керуючий

від відповідача : не з"явився

Зміст ст. 22 ГПК України представникам позивача та відповідача роз'яснено.

Суть спору: Розглядається справа за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Живе пиво" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Хубо" про витребування майна з чужого незаконного володіння.

Ухвалою господарського суду Львівської області від 05.04.2013 року порушено провадження у справі та призначено до розгляду в судовому засіданні на 22.04.2013 року.

До позовної заяви було долучено клопотання ліквідатора ТзОВ "Живе пиво", арбітражного керуючого Кмити Р.І. про звільнення ТзОВ "Живе пиво" від сплати судового збору у даній справі, так як на єдиному ліквідаційному рахунку товариства № 26006058537700 у АТ "УкрСиббанк" залишок коштів становить 0, 00 грн., що унеможливлює сплату банкрутом судового збору. Вказане клопотання про звільнення від сплати судового збору суд вирішив розглянути у судовому засіданні.

Розгляд справи відкладався з підстав наведених у відповідних ухвалах суду в судових засіданнях оголошувалася перерва.

В судових засіданнях представник позивача позовні вимоги підтримав, просив їх задоволити з підстав викладених в позовній заяві та усних поясненнях.

Представник відповідача у судових засіданнях 27.05.2013 року та 30.05.2013 року позовні вимоги заперечив, просив відмовити у їх задоволенні, з підстав викладених у відзиві на позовну заяву.

Розглянувши матеріали справи суд встановив наступне:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Живе пиво" в особі ліквідатора, арбітражного керуючого Кмити Романа Ігоровича (надалі - позивач) звернулося з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Хубо" (надалі відповідач) про витребування майна з чужого незаконного володіння.

В обґрунтування позовних вимог, позивач посилається на те, що у відповідності до ст. 25 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом», з дня призначення ліквідатора до нього переходять права керівника (органів управління) юридичної особи - банкрута. Ліквідатор вживає заходів спрямованих на пошук, виявлення та повернення майна банкрута, що знаходиться у третіх осіб, приймає його до свого відання, вживає заходів по забезпеченню його збереження, тощо.

В процесі здійснення ліквідаційної процедури ліквідатором було з'ясовано, що між ТзОВ «Живе пиво» (власником) та ТзОВ «Хубо» (зберігачем) укладено Договір зберігання майна від 01.05.2007 року № 25/1. Відповідно до умов п.1.1 цього договору, власник передає зберігачу пивне обладнання згідно акту приймання-передачі. Відповідно до вказаного акту відповідачу було передано наступне обладнання: охолоджувач пивний - 109 шт.; редуктор вуглекислотний - 115 шт.; кліщі пивні - 136 шт.; кеги пивні - 50 л. -271 шт.

З метою формування ліквідаційної маси, ліквідатором на адресу відповідача надіслано запит від 29.11.2012 року № 02-29/11-2012 щодо надання інформації про місце, в якому зберігається пивне обладнання банкрута та передання його по акту приймання-передачі ліквідатору. Крім того, 05.12.2012 року відповідачу направлено вимогу № 05-05/12-2012 щодо повернення пивного обладнання по акту приймання-передачі.

Факт знаходження спірного майна у відповідача підтверджується проведеною перевіркою Миколаївського районного відділу внутрішніх справ України у Львівській області за результатами якої встановлено, що майно позивача знаходиться на зберіганні у відповідача - ТзОВ «Хубо», про що ліквідатора повідомлено листами від 31.01.2013 року № 818 та від 18.02.2013 року №1396. У вказаних листах зазначено, що директор ТзОВ "Хубо" - Сікора Р.І., будучи опитаним, повідомив, що вказане майно є внаявності і на даний час знаходиться на зберіганні на складі товариства.

Таким чином, відповідач незаконно володіє та користується майном позивача, відмовляється у добровільному порядку повернути його власнику, що стало підставою для звернення з відповідним позовом до суду.

В представленому відзиві на позовну заяву та в усних пояснення наданих в судових засіданнях відповідач позовні вимоги заперечив з мотивів, що передане обладнання не є індивідуально визначеним, оскільки воно не марковане жодним чином, відсутні інвентаризаційні номери чи інші ознаки, що давали б можливість індивідуального визначення речей, натомість дане обладнання має лише визначення за родовими ознаками. Крім того, позивач не зазначає у позовній заяві вартість майна, що не дає можливості визначити ціну позову. Станом на сьогоднішній день відповідач не має змоги вирізнити серед належного йому майна обладнання, яке було передане йому на зберігання позивачем.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, оцінивши докази в їх сукупності, суд вважає, що позовні вимоги підлягають до задоволення виходячи із наступних мотивів:

Відповідно до ст. 1 Господарського процесуального кодексу України підприємства, установи, організації, інші юридичні особи (у тому числі іноземні), громадяни, які здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи і в установленому порядку набули статусу суб'єкта підприємницької діяльності, мають право звертатися до господарського суду згідно з встановленою підвідомчістю господарських справ за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів, а також для вжиття передбачених цим Кодексом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.

Приписами ст. 15 ЦК України передбачено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Як вбачається з матеріалів справи, 01.05.2007 року між ТзОВ «Живе пиво» та ТзОВ «Хубо» укладено договір зберігання майна № 25/1. Відповідно до умов п.1.1 цього договору, власник передає зберігачу пивне обладнання згідно акту приймання-передачі. Відповідно до вказаного акту, копію якого долучено до матеріалів справи, підписаного 01.05.2007 року уповноваженими представниками сторін, відповідачу було передано наступне обладнання: охолоджувач пивний - 109 шт.; редуктор вуглекислотний - 115 шт.; кліщі пивні - 136 шт.; кеги пивні - 50 л. -271 шт.

Приписами ст. 936 ЦК України передбачено, що за договором зберігання одна сторона, зберігач, зобов'язується зберігати річ, яка передана їй другою стороною, поклажодавцем, і повернути її поклажодавцеві у схоронності.

Умовами договору зберігання передбачено, що майно зберігатиметься на складі зберігача терміном шість місяців з дня підписання акту на зберігання, тобто до 01.11.2007 року.

Відповідно до ст. 938 ЦК України зберігач зобов'язаний зберігати річ протягом строку, встановленого у договорі зберігання.

Зберігач зобов'язаний на першу вимогу поклажодавця повернути річ, навіть якщо строк її зберігання не закінчився (ст. 953 ЦК України).

Не зважаючи на те, що строк зберігання пивного обладнання закінчився відповідач його позивачу не повернув, тому 05.12.2012 р. арбітражним керуючим Кмитою Р.І. було направлено відповідачу вимогу № 05-05/12-2012 щодо повернення пивного обладнання по акту приймання-передачі, яка залишена останнім без відповіді та задоволення.

Відповідно до ст. 316 ЦК України, правом приватної власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону своєю волею, незалежно від волі інших.

У відповідності до ст. 321 ЦК України, право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.

Приписами ст. 387 ЦК України передбачено, що власник має право витребувати своє майно від особи, яка незаконно, без відповідної правової підстави заволоділа ним.

Відповідно до ст. 1212 ЦК України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов'язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов'язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.

Пунктом 2 частини 3 ст. 1212 ЦК України передбачено, що положення цієї глави застосовуються, зокрема, до вимог про витребування майна власником із чужого незаконного володіння.

Згідно ст. 1213 ЦК України набувач зобов'язаний повернути потерпілому безпідставно набуте майно в натурі. У разі неможливості повернути в натурі потерпілому безпідставно набуте майно відшкодовується його вартість, яка визначається на момент розгляду судом справи про повернення майна.

Заперечуючи позовні вимоги відповідач покликається на те, що він не має змоги вирізнити серед належного йому майна обладнання, яке було передане йому на зберігання позивачем, так як передане обладнання не є індивідуально визначеним, оскільки воно не марковане жодним чином, відсутні інвентаризаційні номери чи інші ознаки, що давали б можливість індивідуального визначення речей, натомість дане обладнання має лише визначення за родовими ознаками.

Суд не погоджується з даним твердженням відповідача та вважає, що пивне обладнання, що знаходиться на зберіганні у відповідача, на підставі договору зберігання майна №25/1 від 01.05.2007р. є майном, яке має ознаки, властиві усім речам того ж роду, та вимірюється числом, вагою, мірою, і в розумінні ст. 184 ЦК України є річчю, яка визначена родовими ознаками. За загальним правилом предметом договору зберігання є речі, які визначені індивідуальними ознаками, однак в окремих випадках можуть бути і родововизначені речі. Так, відповідно до ч. 1 ст. 941 ЦК України за згодою поклажодавця зберігач має право змішати речі одного роду та однієї якості, які передані на зберігання.

В силу ч.ч. 1, 2 ст. 949 ЦК України зберігач зобов'язаний повернути поклажодавцеві річ, яка була передана на зберігання, або відповідну кількість речей такого самого роду та такої самої якості. Річ має бути повернена поклажодавцю в такому стані, в якому вона була прийнята на зберігання, з урахуванням зміни її природних властивостей.

Як вбачається з вказаних норм, предметом договору зберігання можуть бути речі визначені родовими ознаками, і тому обов'язком зберігача є повернути відповідну кількість речей такого самого роду і такої самої якості.

Таким чином, суд вважає, що незважаючи на те, що пивне обладнання, яке передавалось позивачем на зберігання відповідачу є визначене родовими ознаками, однак це не звільняє останнього від обов'язку виконати своє зобов'язання щодо його повернення, оскільки він не позбавлений можливості повенути речі такої ж кількості та якості.

Згідно зі ст. 526 ЦК України, ст.193 ГК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цих Кодексів, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

За таких обставин суд дійшов висновку про правомірність та обґрунтованість вимоги позивача про витребування від відповідача - ТзОВ «Хубо» пивного обладнання, переданого відповідачу згідно договору від 01.05.2007 року № 25/1.

Щодо звільнення позивача від сплати судового збору, суд вважає, що є достатньо підстав для звільнення ТзОВ «Живе пиво» від його сплати. В той же час пунктом 3.4. Постанови пленуму Вищого господарського суду України від 21.02.2013 р. № 7 "Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України" передбачено, що у разі коли господарським судом було відстрочено сплату позивачем судового збору, який з тих чи інших причин до прийняття рішення зі справи сплачено не було, а останнє прийнято на користь позивача, то стягнення суми судового збору здійснюється безпосередньо з відповідача у доход Державного бюджету України.

Вартість пивного обладання на момент його передачі відповідачу становить 394 584, 00 грн. (з ПДВ), що підтверджується накладними від 28.04.2007 р. № 28/04, № 28/04/01, № 28/04/02, № 28/04/03, № 28/04/04, № 28/04/05, на підставі яких позивачем було отримано спірне пивне обладення від ТзОВ «Пивоварня Кубок». Таким чином, розмір судового збору становить 7 891, 68 грн.

Оскільки спір виник внаслідок неправомірних дій відповідача, судовий збір покладається на нього повністю.

На підставі наведеного та керуючись ст.ст. 15, 316, 321, 387, 392, 526, 936, 938, 949, 1212, 1213 Цивільного кодексу України, 193 Господарського кодексу, ст.ст. 1, 33, 36, 43, 49, 82-85 ГПК України, суд ,-

в и р і ш и в:

1. Звільнити Товариство з обмеженою відповідальністю «Живе пиво» (81650, Львівська область, Миколаївський район, смт. Розділ, вул. Миру, 17, код ЄДРПОУ 33086870) від сплати судового збору в розмірі 7 891, 68 грн.

2. Позов задоволити повністю.

3. Витребувати від Товариства з обмеженою відповідальністю «Хубо» (79020, м. Львів, вул. Торфяна, 23/39, код ЄДРПОУ 19169019) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Живе пиво» (81650, Львівська область, Миколаївський район, смт. Розділ, вул. Миру, 17, код ЄДРПОУ 33086870) пивне обладнання, передане Товариству з обмеженою відповідальністю «Хубо» згідно договору зберігання майна від 01.05.2007 р. № 25/1, а саме: охолоджувач пивний - 109 шт.; редуктор вуглекислотний - 115 шт.; кліщі пивні - 136 шт.; кеги пивні - 50 л. -271 шт.

4. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Хубо» (79020, м. Львів, вул. Торфяна, 23/39, код ЄДРПОУ 19169019) в дохід Державного бюджету України 7 891, 68 грн. судового збору.

5. Накази видати відповідно ст.116 ГПК України.

Повне рішення складено 07.06.2013 року.

Суддя Манюк П.Т.