Постанова

від 05.06.2013 по справі 813/3570/13-а

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД 79018, м. Львів, вул. Чоловського, 2; e-mail: inbox@adm.lv.court.gov.ua; тел.: (032)-261-58-10 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

05 червня 2013 року № 813/3570/13-а

14 год. 15 хв.

Львівський окружний адміністративний суд в складі:

головуючий суддя Коморний О.І.,

секретар - Ячмінська Я.О.

з участю:

представника позивача Березяк І.Р.

представник відповідача не прибув

розглянув у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Будівельна компанія «Сервус» про визнання нечинними податкових повідомлень-рішень Дрогобицької об'єднаної державної податкової інспекції Львівської області ДПС.

Обставини справи.

Позивач, товариство з обмеженою відповідальністю «Будівельна компанія «Сервус», звернувся 08.05.2013 року до Львівського окружного адміністративного суду з позовом про визнання нечинними та скасування податкових повідомлень-рішень №0000562220 та №0000552220 прийнятих 18.04.2013р. відповідачем, Дрогобицькою об'єднаною державною податковою інспекцією Львівської області ДПС.

Позовні вимоги обґрунтовано безпідставністю прийняття оскаржуваних податкових повідомлень-рішень, оскільки у позивача є в наявності всі підтверджуючі документи пов'язані із здійсненням господарської діяльності, тому вимог чинного законодавства позивач не порушував.

У судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав повністю з підстав викладених у позовній заяві, просить позов задовольнити.

Представник відповідача у попереднє судове засідання та у судове засіданні не прибув, заперечень на позов не подав, повідомлявся належним чином (а.с.239, 255), клопотань процесуального характеру від відповідача не надійшло.

З урахуванням визначених ст. 122 Кодексу адміністративного судочинства строків розгляду справи, суд відповідно до ч.4 ст. 128 та ч. 6 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України розглядає справу за відсутності представника відповідача на основі наявних доказів.

Суд заслухав пояснення представника позивача, повно, всебічно і об'єктивно оцінив подані докази у їх сукупності, та

встановив:

Відповідачем, Дрогобицькою об'єднаною державною податковою інспекцією Львівської області ДПС, з 22.03.2013 р. по 28.03.2013 року проведено документальну позапланову виїзну перевірку діяльності товариства з обмеженою відповідальністю «Будівельна компанія «Сервус», код за ЄДРПОУ 33628385, дотримання вимог податкового законодавства по операціях придбання у ФОП ОСОБА_2 код за ЄДРПОУ НОМЕР_1 товарів (робіт, послуг) за період з 01.01.2012 року по 31.07.2012 року та подальшого їх використання у господарській діяльності, про що 04.04.2013 року складено акт №139/22-20/33628385 (т.1 а.с.13-55).

На підставі складеного за результатами перевірки акта, відповідачем 18.04.2013 року прийнято податкове повідомлення-рішення №0000562220 (т.1 а.с.11) про збільшення позивачеві грошового зобов'язання за платежем податок на прибуток приватних підприємств в сумі 126648 грн. (84432 грн. - основний платіж, 42216 грн. - штрафна (фінансова) санкція) та податкове повідомлення-рішення 0000552220 (т.1 а.с.12) про збільшення позивачеві податкового зобов'язання за платежем податок на додану вартість в сумі 123579 грн. (82386 грн. - основний платіж, 41193 грн. штрафна (фінансова) санкція).

Спірні податкові повідомлення-рішення прийняті відповідачем згідно викладених у акті перевірки (т.1 а.с.55) висновків про порушення позивачем:

- ст.138, ст.139 Податкового Кодексу України №2755-VI від 02.12.10 (із змінами і доповненнями), в результаті чого занижено податок на прибуток всього в сумі 84432 грн., у тому числі за І квартал 2012 року у сумі 27844 грн., за II квартал 2012 року (звітний період - півріччя 2012 року) у сумі 68990 грн., за III квартал 2012 року (звітний період - З квартали 2012 року) у сумі 84432 грн.;

- п.198.1, п.198.4, п.198.6 ст. 198 Податкового Кодексу України №2755-VI від 02.12.10 (із змінами і доповненнями), в результаті чого занижено податок на додану вартість всього в сумі 83386 грн., у тому числі за січень 2012 року в сумі 5286 грн., за лютий 2012 року 15514грн,за березень 2012 року в сумі 20883 грн., за червень 2012 року в сумі 32742 грн. та за серпень 2012 року в сумі 7961 грн.

Зазначені порушення, згідно акта перевірки, полягають у тому, що господарські операції позивача з ФОП ОСОБА_2 є безтоварними, відтак позивачем безпідставно завищено валові витрати, занижено податок на прибуток та неправомірно сформовано податковий кредит.

До таких висновків, при проведенні перевірки позивача, відповідач дійшов використавши акт ДПІ у м. Трускавці від 28.12.2012 року №45/17-00/НОМЕР_1 «Про результати документальної позапланової виїзної перевірки ФОП ОСОБА_2 (РНОКПП НОМЕР_1) з питання дотримання вимог податкового законодавства по взаємовідносинам з ТОВ «Фінанс ПанТрейд» (код ЄДРПОУ 37700469) за період з 01.05.2012р. по 30.06.2012р., ТОВ «Техноніколь-Центр» (код ЄДРПОУ 32046030) за період з 01.05.2012р. по 31.05.2012р., ТОВ «Нові Технології ТПВ" (код ЄДРПОУ 35921869) за період 01.06.2012р. по 31.07.2012р. та акт ДПІ у м. Трускавці від 11.01.2013 №1/17-00/НОМЕР_1 «Про результати документальної позапланової виїзної перевірки ФОП ОСОБА_2 (РНОКПП НОМЕР_1) з питання дотримання вимог податкового законодавства по взаємовідносинам з ТОВ «Інтеграл Ай Ті» (код ЄДРПОУ 37403533) за період з 01.01.2012р. по 29.02.2012р., ТОВ «Фінанс Пан Трейд» (код ЄДРПОУ 37700469) за період з 01.03.2012р. по 30.04.2012р.». (т.1 а.с.17).

Завданням адміністративного судочинства відповідно до ч.1 ст.2 Кодексу адміністративного судочинства України (далі КАС України) є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.

До адміністративних судів згідно з ч.2 цієї ж статті можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб'єктів владних повноважень, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією чи законами України встановлено інший порядок судового провадження.

Судом з матеріалів справи встановлено укладення 10.05.2011р. позивачем (покупець) з фізичною особою-підприємцем ОСОБА_2 (постачальник) договору поставки №160511 (т.1 а.с.56-59), предметом якого є поставка позивачеві будівельних та інертних матеріалів.

У відповідності до умов укладеного договору позивачем отримано від ФОП ОСОБА_2 пиломатеріали обрізні хвойні згідно видаткових накладних №РН-0000346 від 31.07.2012р., №РН-0000329 від 23.07.2012р., №РН-0000330 від 20.07.2012р., №РН-0000276 від 03.07.2012р., №РН-0000253 від 26.06.2012р., №РН-0000238 від 20.06.2012р., №РН-0000217 від 14.06.2012р., №РН-0000192 від 05.06.2012р., №РН-0000154 від 17.05.2012р., №РН-0000159 від 15.05.2012р., №РН-0000120 від 04.05.2012р., №РН-0000110 від 24.04.2012р., №РН-0000104 від 20.04.2012р., №РН-0000083 від 06.04.2012р., №РН-0000077 від 30.03.2012р., №РН-0000046 від 13.03.2012р., №РН-0000041 від 05.03.2012р., №РН-0000037 від 02.03.2012р., №РН-0000034 від 29.02.2012р., №РН-0000024 від 31.01.2012р., №РН-0000025 від 31.01.2012р., №РН-0000021 від 30.01.2012р., №РН-0000020 від 16.01.2012р., №РН-0000005 від 12.01.2012 р. (т.1 а.с.60, 63, 66, 69, 71, 74, 77, 79, 84, 87, 89, 92, 96, 99, 103, 106, 109, 112, 115, 117, 121, 124, 127,130).

Оплата за придбані пиломатеріали проведена позивачем згідно виставлених постачальником рахунків-фактур №СФ-0000109 від 31.07.2012р., №СФ-0000105 від 23.07.2012р., №СФ-0000091 від 03.07.2012р., №СФ-0000084 від 26.06.2012р., №СФ-0000073 від 05.06.2012р., №СФ-0000060 від 17.05.2012р., №СФ-0000042 від 24.04.2012р., №СФ-0000038 від 06.04.2012р., №СФ-0000021 від 13.03.2012р., №СФ-0000016 від 29.02.2012р., №СФ-0000008 від 27.01.2012р., №СФ-0000009 від 30.01.2012р. (т.1 а.с.60, 63, 71, 79, 93, 100, 106, 115, 118, 122) в безготівковому порядку, що підтверджується випискою з банківського рахунку (т.1 а.с.199-417), і позивачем отримано від постачальника належним чином оформлені податкові накладні № 72 від 31.07.2012р., №50 від 23.07.2012р., №48 від 20.07.2012р., 03.07.2012р., №70 від 26.06.2012р., №33 від 14.06.2012р., №46 від 20.06.2012р., №10 від 05.06.2012р., №31 від 17.05.2012р., №27 від 15.05.2012р., №1 від 04.05.2012р., №31 від 24.04.2012р., №26 від 20.04.2012р., №13 від 06.04.2012р., №39 від 30.03.2012р., №8 від 13.03.2012р., №4 від 05.03.2012р., №2 від 02.03.2012р., №12 від 29.02.2012р., №17 від 31.01.2012р., №15 від 30.01.2012р., №7 від 16.01.2012р., №3 від 12.01.2012р. (т.1 а.с.62, 65, 67, 68, 73, 81, 82, 86, 88, 91, 95, 98, 102, 105, 108, 110, 116, 126, 132).

Вказані операції відображені позивачем в оборотно-сальдовій відомості по рахунку 631 (т.2 а.с.3).

З пояснень представника позивача судом встановлена і підтверджується матеріалами справи та обставина, що придбані позивачем у ФОП ОСОБА_2 пиломатеріали транспортувалися ФОП ОСОБА_2 безпосередньо позивачеві, і позивач здійснював їх приймання, про що свідчать відтиски печаток позивача та підпис уповноваженої особи на товаротранспортних накладних від 31.07.2012р. від 23.07.2012р. від 03.07.2012р., від 26.06.2012р., від 20.06.2012 р., від 14.06.2012 р., від 05.06.2012р., від 17.05.2012р., від 04.05.2012р., від 24.04.2012р., від 20.04.2012р., від 06.04.2012р, від 30.03.2012р., від 13.03.2012р., від 05.03.2012р., від 02.03.2012р., від 31.01.2012р., від 25.01.2012р., від 30.01.2012р., від 16.01.2012р., від 12.01.2012р. (т.1 а.с.61, 64, 72, 75, 80, 85, 90, 94, 97, 101, 107, 113, 119, 123, 125, 128, 131).

Наявність у позивача складського приміщення для зберігання пиломатеріалів підтверджується договором оренди нежитлового приміщення від 01.01.2011р., укладеним з ТзОВ "Уккан" (т.1 а.с.243-244).

З матеріалів справи судом встановлено, що придбані позивачем у ФОП ОСОБА_2 пиломатеріали використані у власній господарській діяльності для виготовлення виробів з дерева (брусів, балок, панелей) у подальшому реалізованих покупцям, доказом чого є долучені позивачем до справи калькуляції вартості виробництва продукції, акти на списання, видаткові накладні, податкові накладні, договори з покупцями (т.1 а.с.137-198, 218-234).

Згідно з п.1.1.ст.1 Податкового кодексу України (далі ПК України), відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства регулюються Податковим кодексом України.

Відповідно до п.14.1.27 п.14.1 ст. 14 Податкового кодексу України витрати - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних для провадження господарської діяльності платника податку, в результаті яких відбувається зменшення економічних вигод у вигляді вибуття активів або збільшення зобов'язань, внаслідок чого відбувається зменшення власного капіталу (крім змін капіталу за рахунок його вилучення або розподілу власником).

Витрати, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, складаються відповідно до п.138.1 ст.138 ПК України із:

- витрат операційної діяльності, які визначаються згідно з пунктами 138.4, 138.6 - 138.9, підпунктами 138.10.2 - 138.10.4 пункту 138.10, пунктом 138.11 цієї статті:

- інших витрат, визначених згідно з пунктом 138.5, підпунктами 138.10.5, 138.10.6 пункту 138.10, пунктами 138.11, 138.12 цієї статті, пунктом 140.1 статті 140 і статтею 141 цього Кодексу;

- крім витрат, визначених у пунктах 138.3 цієї статті та у статті 139 цього Кодексу.

Згідно п.139.1.9 п.139.1 ст. 139 Податкового кодексу України не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Правила податкового обліку визначаються відповідними нормативними документами, що регламентують порядок оподаткування в Україні.

Виходячи з вимог Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16.07.1999р., обґрунтування відображення господарських операцій в податковому обліку здійснюється на підставі даних бухгалтерського обліку.

У статті 2 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» зазначено, що сфера дії Закону поширюється на всіх юридичних осіб, створених відповідно до законодавства України, незалежно від їх організаційно-правових форм і форм власності, а також на представництва іноземних суб'єктів господарської діяльності (далі - підприємства), які зобов'язані вести бухгалтерський облік та подавати фінансову звітність згідно з законодавством.

Відповідно до вимог п.3.2 ст. З Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Крім того, Наказом ДПА України «Про затвердження форми декларації з податку на прибуток підприємства та порядку її складання» від 29.03.2003 р. №143, передбачено, що дані, наведені в декларації, повинні підтверджуватись первинними документами обліку та відповідати податковому обліку (звітності).

Необхідність підтвердження господарських операцій первинними документами визначена п.п.1.2 п.1, п.п.2.1 п.2 Положення про документальне збереження записів у бухгалтерському обліку, затвердженого Наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 р. №88, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 05.06.1995 р. за №168/704.

Відповідно до п.п.1.2 п.1 вказаного Положення, господарські операції відображаються у бухгалтерському обліку методом їх суцільного і безперервного документування. Записи в облікових регістрах провадяться на підставі первинних документів, створених відповідно до вимог цього Положення.

Первинні документи - це письмові свідоцтва, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації (власника) на їх проведення (п.п.2.1 п.2 Положення).

Відповідно до п.1 ст.9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, що фіксують факт здійснення господарської операції. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю й упорядкування оброблених даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні і зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати обов'язкові реквізити: назва документа; дату і місце складання; назва підприємства, від імені якого складається документ; зміст і обсяг господарської операції; одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що мають можливість ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції (п.2 ст.9 цього Закону).

Частиною 5 статті 8 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність» передбачено, що підприємство самостійно визначає облікову політику; обирає форму бухгалтерського обліку як певну систему регістрів обліку, порядку і способу реєстрації та узагальнення інформації в них з додержанням єдиних засад, встановленим цим Законом, та з урахуванням особливостей своєї діяльності і технології обробки облікових даних; розробляє систему і форму внутрішньогосподарського (управлінського) обліку, звітності і контролю господарських операцій, визначає права працівників на підписання бухгалтерських документів.

З урахуванням вищенаведеного та встановлених фактичних обставин справи, твердження відповідача щодо недоведеності господарських операцій позивача з ФОП ОСОБА_2 по придбанню у ФОП ОСОБА_2 пиломатеріалів, якщо витрати на їх придбання та сам факт придбання підтверджені первинними документами, у матеріалах справи є докази використання позивачем їх у власній господарській діяльності для виробництва виробів з дерева та продаж таких виробів іншим особам, укладені позивачем договори не визнані у встановленому законом порядку недійсними і немає інших відомостей, які б свідчили про завищення позивачем в цьому випадку податкового кредиту, є безпідставними.

У листі Державної податкової адміністрації України від 08.04.2008р. №3146/6/15-016 зазначено, що частиною другою та третьою статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік і фінансову звітність в Україні» передбачається, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, що фіксують факт здійснення господарської операції. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.

Як вже зазначалось вище, згідно з п.139.1.9 п.139.1 ст. 139 Податкового кодексу України не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

За своїм змістом наведені норми Податкового кодексу України передбачають як підставу для не включення до валових витрат лише випадок повної відсутності будь-яких розрахункових, платіжних та інших документів, а тому і неможливість віднесення до складу валових витрат підприємства нереальних сум, непідтверджених будь-якими документами взагалі, а для підтвердження включення витрат до складу валових витрат необхідні документи, оформлені відповідно до вимог, встановлених статтею 9 Закону України «Про бухгалтерський облік і фінансову звітність в Україні».

Господарські операції позивача підтверджені належним чином оформленими первинними документами, а укладені позивачем договори не визнані у встановленому законом порядку недійсними, як і немає інших відомостей, які б свідчили про завищення позивачем валових витрат.

Висновки акта перевірки щодо зайвого віднесення позивачем до складу валових витрат вартості придбаних пиломатеріалів не ґрунтуються на нормах закону та не містять посилань на первинні або інші документи, які зафіксовані в бухгалтерському та податковому обліку, що б підтверджували наявність факту порушення податкового законодавства саме позивачем.

Відповідно до п.п.14.1.181 п. 14.1 ст. 14 ПК України, податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

У відповідності до п. 198.3 ст. 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до ст. 39 цього Кодексу, та складається з сум податків нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою встановленою п. 193.1 статті 193 цього кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку. Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

За змістом наведених правових норм витрати для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток, а також податковий кредит для визначення об'єкта оподаткування податком на додану вартість мають бути фактично здійснені і підтверджені належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника.

Судом на підставі зібраних у справі належних та допустимих доказів встановлено дійсність господарських операція позивача з ФОП ОСОБА_2

Відповідно до п.180.1. Податкового кодексу України, для цілей оподаткування платником податку є:

1) будь-яка особа, що провадить господарську діяльність і реєструється за своїм добровільним рішенням як платник податку у порядку, визначеному статтею 183 цього розділу;

2) будь-яка особа, що зареєстрована або підлягає реєстрації як платник податку;

3) будь-яка особа, що ввозить товари на митну територію України в обсягах, які підлягають оподаткуванню, та на яку покладається відповідальність за сплату податків у разі переміщення товарів через митний кордон України відповідно до Митного кодексу України, а також:

- особа, на яку покладається дотримання вимог митних режимів, які передбачають повне або часткове умовне звільнення від оподаткування, у разі порушення таких митних режимів, встановлених митним законодавством;

- особа, яка використовує, у тому числі при ввезенні товарів на митну територію України, податкову пільгу не за цільовим призначенням та/або всупереч умовам чи цілям її надання згідно із цим Кодексом, а також будь-які інші особи, що використовують податкову пільгу, яку для них не призначено.

Датою виникнення права платника податку на податковий кредит згідно з п.198.2 ст.198 Податкового кодексу України є дата здійснення першої з наступних подій:

а) дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг);

б) дата отримання податкової накладної.

У відповідності до п.201.1 ст.201 Податкового кодексу України, податкова накладна має містити: порядковий номер податкової накладної; дату її виписування, назву юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість; податковий номер платника податку (продавця та покупця); місце розташування юридичної особи або місце податкової адреси фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість; опис (номенклатуру) товарів (робіт, послуг) та їх кількість (обсяг, об'єм); повну назву отримувача; ціну продажу без врахування податку; ставку податку та відповідну суму податку у цифровому значенні; загальну суму коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку.

Податкова накладна складається у момент виникнення податкових зобов'язань продавця у двох примірниках. Оригінал податкової накладної надається покупцю, копія залишається у продавця товарів (робіт, послуг). Податкова накладна є звітним податковим документом і одночасно розрахунковим документом (п.201.6 Податкового Кодексу України).

Не дозволяється включення до податкового кредиту будь-яких витрат по сплаті податку, що не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями, а при імпорті робіт (послуг) - актом прийняття робіт (послуг) чи банківським документом, який засвідчує перерахування коштів в оплату вартості таких робіт (послуг).У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим підпунктом документами, платник податку несе відповідальність у вигляді фінансових санкцій, установлених законодавством, нарахованих на суму податкового кредиту, не підтверджену зазначеними цим підпунктом документами (п.198.6 ст.198 Податкового кодексу України).

Податковим Кодексом України передбачено лише один випадок не включення до складу податкового кредиту витрат по сплаті податку - відсутність податкової накладної.

Як встановлено судом та знайшло своє підтвердження в матеріалах справи, між позивачем та ФОП ОСОБА_2 укладено господарський договір, факт виконання якого підтверджений належним чином оформленими первинними документами.

Судом встановлено, що отримані позивачем від ФОП ОСОБА_2 податкові накладні містять всі необхідні реквізити вказані у п.201.1 ст. 201 ПК України.

Закріплений у ч. 1 ст.11 КАС України принцип змагальності сторін передбачає, що розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюється на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Відповідно до ч. 1 ст. 138 Кодексу адміністративного судочинства України предметом доказування є обставини, якими обґрунтовуються позовні вимоги чи заперечення або які мають інше значення для вирішення справи (причини пропущення строку для звернення до суду тощо) та які належить встановити при ухваленні судового рішення у справі.

За правилами, встановленими ст. 71 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Крім того, відповідно до ч.2 ст.71 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідно до ч.1 ст. 69 КАС України, доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів.

Суд звертає увагу відповідача, що відповідно до абзацу 1 частини 2 статті 215 ЦК України недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин).

Згідно статті 228 ЦК України правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним. Правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним.

Відповідно до пункту 18 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 06 листопада 2009року № 9 «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними» при кваліфікації правочину за статтею 228 ЦК України має враховуватися вина, яка виражається в намірі порушити публічний порядок сторонами правочину або однією зі сторін. Доказом вини може бути вирок суду, постановлений у кримінальній справі, щодо знищення, пошкодження майна чи незаконного заволодіння ним тощо.

В процесі розгляду справи, зазначені факти встановлено не було та відповідачем не було надано доказів на підтвердження недотримання сторонами в момент укладення договорів вимог, встановлених частинами першою-третьою, п'ятою та шостою ст. 203 ЦК України, що є підставою для визнання правочинів недійсними.

Окрім цього, з 01 січня 2011 року набули чинності зміни, внесені до ЦК України, зокрема, було викладено частину першу статті 203 у новій редакції та доповнено статтю 228 частиною третьою. На підставі частини 3 статті 228 ЦК України чи статті 207 Господарського кодексу України (далі ГК України) доводити недійсність правочинів (господарських зобов'язань) органи державної податкової служби зобов'язані виключно у судовому порядку.

Чинне законодавство України не ставить у залежність виникнення у платника ПДВ права на податковий кредит від дотримання вимог податкового законодавства іншим суб'єктом господарювання, зокрема тим, який не був постачальником товарів (послуг), на вартість яких нарахований ПДВ, що включений платником податку до податкового кредиту.

Так, у постановах Верховного Суду України від 9 вересня 2008 року в справі № 21-500во08, від 1 червня 2010 року в справі № 21-573во10 Судова палата в адміністративних справах Верховного Суду України дійшла висновку, що якщо контрагент не виконав свого зобов'язання щодо сплати податку до бюджету, то це спричиняє відповідальність та негативні наслідки саме для цієї особи. Зазначені обставини не є підставою для позбавлення платника податку права на відшкодування ПДВ у випадку, коли останній виконав усі передбачені законом умови стосовно отримання такого відшкодування та має необхідні документальні підтвердження розміру свого податкового кредиту.

Крім того, згідно з практикою Європейського суду з прав людини у справі «БУЛВЕС» АД проти Болгарії» (заява № 3991/03) Європейський суд з прав людини у своєму рішенні від 22 січня 2009 року зазначив, що платник податку не повинен нести наслідків невиконання постачальником його зобов'язань зі сплати податку і в результаті сплачувати ПДВ вдруге, а також сплачувати пеню. На думку Суду, такі вимоги стали надмірним тягарем для платника податку, що порушило справедливий баланс, який повинен підтримуватися між вимогами суспільного інтересу та вимогами захисту права власності.

Вказана правова позиція викладена у Постанові Верховного Суду України від 31 січня 2011 року справа №21-47а10.

Відповідно до ч.1 ст. 244-2 Кодексу адміністративного судочинства України, рішення Верховного Суду України, прийняте за результатами розгляду заяви про перегляд судового рішення з мотивів неоднакового застосування судом (судами) касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права у подібних правовідносинах, є обов'язковим для всіх суб'єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить зазначені норми права, та для всіх судів України. Суди зобов'язані привести свою судову практику у відповідність з рішенням Верховного Суду України, а згідно з ч. 2 цієї ж статті, невиконання судових рішень тягне за собою відповідальність, установлену законом.

У п.38 рішення Європейського суду з прав людини у справі «Інтерсплав проти України» від 09.01.2007р. Суд вказав на те, що якщо державні органи мають інформацію про зловживання в системі оподаткування конкретною компанією, вони повинні застосовувати відповідні заходи саме до цього суб'єкта, а не розповсюджувати негативні наслідки на інших осіб при відсутності зловживання з їх боку. Отже платника податку не може бути позбавлено відшкодування ПДВ за відсутності доказів того, що його було залучено до протиправної діяльності, пов'язаної з незаконним отриманням бюджетного відшкодування.

В матеріалах справи відсутні докази на предмет визнання недійсними в установленому порядку договорів позивача, а в Акті перевірки не зазначено, чи винесено обвинувальний вирок щодо ФОП ОСОБА_2 і його контрагентів та чи притягнуто будь-кого з посадових осіб контрагентів ФОП ОСОБА_2, у яких він придбавав пиломатеріали, до кримінальної відповідальності за злочини передбачені ст. 205 та ст. 212 Кримінального кодексу України, як відсутні докази того, що позивача було залучено до протиправної діяльності, пов'язаної з незаконним отриманням бюджетного відшкодування

За таких встановлених судом обставин, позивач не може нести відповідальність за дії контрагента, а тим більше за дії контрагентів контрагента, а тому на позивача не можуть розповсюджуватись негативні наслідки їх дій.

Згідно з ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Оскільки у даній справі оспорюються рішення прийняті відповідачем, суб'єктом владних повноважень, суд відповідно до вимог ч.3 ст.2 КАС України, перевіряє чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Матеріали справи свідчать, що відповідні положення відповідачем дотримані не були, що в свою чергу зумовило необхідність звернення позивача за захистом свого порушеного права до суду.

З огляду на викладене, суд вважає, що позовні вимоги є підставними та обґрунтованими, а тому адміністративний позов підлягає задоволенню.

Оскільки позивачем документально підтверджено сплату судового збору в сумі 2294 грн. (т.1 а.с.133), такі судові витрати відповідно до ч. 1 ст. 94 КАС України, слід стягнути з Державного бюджету України.

Керуючись ст. ст. 7-14, 50, 71, 86, 94, 143, 158, 160-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

п о с т а н о в и в :

1. Адміністративний позов задовольнити повністю.

2. Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Дрогобицької об'єднаної державної податкової інспекції Львівської області ДПС від 18.04.2013р. №0000562220 та №0000552220.

3. Стягнути з Державного бюджету України на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Будівельна компанія «Сервус» (Львівська область, м. Дрогобич, вул. П.Орлика 24, ЄДРПОУ 33628385) судовий збір в сумі 2294 (дві тисячі двісті дев'яносто чотири) грн.

Постанова набирає законної сили в строк та в порядку, передбаченому ст.254 Кодексу адміністративного судочинства України.

Постанова може бути оскаржена в строк та в порядку, визначеному ст.186 Кодексу адміністративного судочинства України.

У судовому засіданні оголошено вступну те резолютивну частини постанови.

Повний текст постанови складено та підписано 10.06.2013 року о 11:00 год.

Суддя Коморний О.І.