Рішення

від 06.06.2013 по справі 905/2731/13

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

cpg1251

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

83048, м.Донецьк, вул.Артема, 157, тел.381-88-46

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

06.06.2013р. Справа № 905/2731/13

Суддя господарського суду Донецької області Тоцький С.В.

при помічнику судді Гатунок Н.В.

розглянув у відкритому судовому засіданні господарського суду справу

за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю «Юридична фірма «Бізнес і Право», м.Дніпропетровськ

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю «Вутмар-Україна», м. Донецьк

про стягнення 26722,86грн.

за участю представників сторін:

від позивача: Гладуш О.В. - за довіреністю;

від відповідача: Гусакова О.Б. - за довіреністю;

СУТЬ СПОРУ:

Заявлено позов Товариством з обмеженою відповідальністю «Юридична фірма «Бізнес і Право», м.Дніпропетровськ до Товариства з обмеженою відповідальністю «Вутмар-Україна», м. Донецьк про стягнення заборгованості з орендної плати в сумі 26203,95грн. та пені в сумі 518,91грн.

В обґрунтування своїх позовних вимог позивач посилається на те, що відповідно до умов укладеного договору оренди №62 від 15.10.2012р., з урахуванням змін внесених додатковою угодою від 16.12.2012р. відповідач взяв на себе зобов'язання щодо сплати орендної плати, однак у встановлений строк його не виконав, у результаті чого за відповідачем утворилася заборгованість з орендної плати в сумі 26203,95грн., що стало підставою для нарахування пені в сумі 518,91грн.

Відповідач надав відзив на позовну заяву, у якому проти позову заперечує в повному обсязі та зазначає, що додаткова угода №1 від 06.12.2012р. договір №62 від 15.10.2012р. у новій редакції та акт прийому-передачі від 14.12.2012р. були підписані представником Зеленським О.В. із перевищенням своїх повноважень, оскільки даний представник направлявся для вирішення питання щодо розірвання договору оренди №62 від 15.10.2012р., у зв'язку із чим відповідач вважає укладені договори недійсними, а вимоги позивача про стягнення заборгованості безпідставними.

За клопотанням представника позивача справа слухалась без фіксації судового процесу технічними засобами, з боку відповідача зауважень до цього клопотання до суду не надходило.

Відповідно до статей 9, 10 Конституції України, статті 9 Європейської хартії регіональних мов або мов меншин (ратифікована Законом України від 15 травня 2003р. N802), статті 3 Декларації прав національностей України ( від 1 листопада 1991р. N1771), статті 12 Закону України "Про судоустрій і статус суддів", статті 14 Закону України «Про засади державної мовної політики» (від 03 липня 2012р. №5029-VІ) за усним клопотанням сторін справа розглядалась російською мовою.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, господарський суд встановив :

15 жовтня 2012р. між Товариством з обмеженою відповідальністю «Юридична фірма «Бізнес і право» (Орендодавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Вутмарк-Україна» (Орендар) був укладений договір №62 оренди нежитлових приміщень.

06 грудня 2012р. між Орендодавцем та Орендарем було укладено Додаткову угоду №1, відповідно до якої сторони дійшли згоди викласти договір №62 в новій редакції.

Відповідно до п.1.1 договору Орендодавець передав, а Орендар прийняв в строкове платне користування нежитлові приміщення загальною площею 207,00кв.м., за адресою: м. Дніпропетровськ, вул. Краснозаводська, 68, на другому поверсі корпуса №1, з яких: приміщення №230 площею 140кв.м., приміщення №231 площею 1,5кв.м., приміщення №232 площею 1,7кв.м., приміщення №233 площею 13,8кв.м., приміщення №234 площею 8,0кв.м., приміщення №235 площею 18,0кв.м., приміщення №236 площею 8,0кв.м., приміщення №237 площею 8,00кв.м., приміщення №238 площею 8,0кв.м. Всього 207,00кв.м. для використання з метою підприємницької діяльності та для загального користування.

Згідно п.2.1. договору ціна оренди одиниці виміру площ (кв.м.) за місяць є договірною. Ціна оренди є звичайною в розумінні Податкового кодексу України. Загальна суму орендної плати за місяць (орендний платіж) розраховується на основі ціна оренди, який зазначається в протоколі узгодження ціни оренди та розміру орендного платежу (Додаток №1).

За умов п.2.3. договору орендний платіж та/або компенсаційний платіж змінюється за ініціативою Орендодавця у розмірах та у випадках, зокрема, на розмір збільшення зміцнювання (інфляції) гривні за останній місяць, опублікований в офіційних виданнях, в порядку, визначеному протоколом.

Пунктом 2.4. договору встановлено, що договірний платіж за поточний місяць сплачується Орендарем, не пізніше 12 числа поточного місяця в гривнях, шляхом безготівкового перерахування грошових коштів платіжними дорученнями на поточний рахунок Орендодавця, починаючи з дати набрання чинності договору та закінчуючи, включно датою підписання сторонами та скріплення їх печатками акту приймання-передачі приміщень з оренди.

Договірний платіж за перший місяць користування об'єктом оренди та забезпечення експлуатаційними послугами сплачується орендарем протягом 5-ти робочих днів з дати підписання сторонами та скріплення їх печатками акту приймання-передачі.

Договірний платіж вважається сплаченим Орендарем з дати його надходження, в повному обсязі, поточний рахунок Орендодавця (п.6.2. договору).

Відповідно до п.4.1.1. договору Орендар зобов'язаний сплачувати договірні платежі.

За приписами п.5.1. договору за кожен день прострочення сплати договірного платежу та/або порушення терміну сплати вартості відновлення об'єкту оренди, Орендар сплачує орендодавцю пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, яка діяла в період прострочення, від суми несплаченого платежу.

Договір набирає чинності з дати підписання сторонами та скріплення їх печатками акту прийому-передачі приміщень в оренду і припиняє дію 31.12.2013р., а в частині виконання договірних зобов'язань сторін - до повного їх виконання. Договір підписано обома сторонами та скріплено печатками підприємств.

Відповідно до Протоколу узгодження ціни оренди та розміру орендного платежу (Додаток №1) розмір орендного платежу за місяць з ПДВ складає 8694,00грн. Протоколом передбачено, що ціна оренди підлягає коригування на індекс інфляції гривні, розрахованого від дати укладання договору. Щомісячна ціна оренди поточного місяця визначається шляхом помноження ціни оренди, встановленої в попередньому місяці на індекс інфляції гривні за останній місяць , який був опублікований в офіційних виданнях.

До укладеного договору 14 грудня 2012між сторонами був складений та підписаний акт приймання-передачі орендованих приміщень, а саме: приміщення №230, приміщення №231, приміщення №232, приміщення №233, приміщення №234, приміщення №235, приміщення №236, приміщення №237, приміщення №238.

Позивачем були складені та підписані акти надання послуг, зокрема, акти за грудень 2012р. - березень 2013р., а саме акт №618 від 31.12.2012р. на суму 7756,42грн., акт №619 від 31.12.2012р. на суму 5048,14грн., №21 від 31.01.2013р. на суму 8694,00грн., акт №174 від 28.02.2013р. на суму 8694,00грн., №311 від 31.03.2013р. на суму 8711,39грн. Акт підписані тільки з боку позивача. Також позивачем були виставлені до оплати рахунки за період з грудня 2012р. по березень 2013р. на загальну суму 49643,60грн.

За розрахунком позивача, у зв'язку із невиконанням відповідачем умов договору за період з грудня 2012р. по березень 2013р. за останнім утворилася заборгованість, яка на момент звернення до суду із позовом складає 26203,95рн., що стало підставою для нарахування пені в сумі 518,91грн.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін господарський суд дійшов висновку, що позовні вимоги обґрунтовані та підлягають задоволенню повністю з огляду на наступне.

Згідно вимог передбачених ст.1 ГПК України підприємства, установи, організації, інші юридичні особи (у тому числі іноземні), громадяни, які здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи і в установленому порядку набули статусу суб'єкта підприємницької діяльності (далі - підприємства та організації), мають право звертатися до господарського суду згідно з встановленою підвідомчістю господарських справ за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів, а також для вжиття передбачених цим Кодексом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.

Особа здійснює свої цивільні права вільно, на власний розсуд, відповідно до приписів частини 1 ст. 12 ЦК України.

Цивільні права особа здійснює у межах, наданих їй договором або актами цивільного законодавства, згідно вимог передбачених ст.13 ЦК України.

Згідно з положеннями ст.14 ЦК України цивільні обов'язки виконуються у межах, встановлених договором або актом цивільного законодавства.

Частиною 1 статті 15 Цивільного кодексу України передбачено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Способи судового захисту цивільних прав та інтересів встановлені статтею 16 Цивільного кодексу України та статтею 20 ГК України, цими нормами встановлено, що суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом.

Відповідно до вимог ст.509 Цивільного кодексу України та ст.173 Господарського кодексу України , зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Частиною першою статті 193 Господарського Кодексу України та статтею 526 Цивільного кодексу України передбачено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Згідно вимог частини 2 статті 11 ЦК України та ст.174 ГК України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Відповідно до вимог ч.1 ст.202 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Частиною 1 статті 67 Господарського кодексу України передбачено, що відносини підприємства з іншими підприємствами, організаціями, громадянами в усіх сферах господарської діяльності, виконуються на підставі договорів.

В силу вимог передбачених ч.1 ст.598 ЦК України зобов'язання припиняється на підставах, встановлених договором або законом.

За відсутності інших підстав припинення зобов'язання, передбачених договором або законом, зобов'язання припиняється його виконанням, проведеним належним чином (ст.599 ЦК України).

Якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін) (частина 1 статті 530 Цивільного кодексу України).

Відповідно до вимог статті 610 Цивільного кодексу України порушення зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (стаття 612 Цивільного кодексу України).

Згідно статті 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Статтею 629 ЦК України передбачено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Згідно з положеннями статті 759 Цивільного кодексу України за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.

Право передання майна у найм має власник речі або особа, якій належать майнові права (ч.1 ст.761 ЦК України).

За приписами частини другої статті 762 Цивільного кодексу України та частини третьої статті 285 Господарського кодексу України за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму.

Відповідно до вимог передбачених статтею 632 ЦК України, ціна в договорі встановлюється за домовленістю сторін.

Частиною п'ятою статті 762 Цивільного кодексу України встановлено, що плата за користування майном вноситься щомісячно, якщо інше не встановлено договором, що співпадає з умовами п.2.4. договору, в якому передбачено, що орендна перераховується до 12-го числа поточного місяця.

Отже, встановивши факт невиконання відповідачем зобов'язання по своєчасному і в повному обсязі по внесенню орендної плати, господарський суд дійшов ґрунтовного висновку про стягнення заборгованості по орендній платі.

Згідно вимог передбачених ст.32 ГПК України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень (ст.33 ГПК України).

Відповідно до приписів ст.36 ГПК України письмовими доказами є документи і матеріали, які містять дані про обставини, що мають значення для правильного вирішення спору.

Відповідно до вимог передбачених ст.43 ГПК України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.

Як вбачається із матеріалів справи відповідач свої зобов'язання за договором оренди нежитлових приміщень №62 від 15.10.2012р. в новій редакції належним чином не виконав, орендну плату за період з грудня 2012р. по березень 2013р. не сплатив, у зв'язку із чим за відповідачем утворилася заборгованість в сумі 26203,95грн., що підтверджується матеріалами справи.

Будь-яких документів у підтвердження відсутності заборгованості відповідачем надано не було, таким чином вимоги позивача про стягнення заборгованості за оренду приміщення в сумі 26203,95грн. є доведеними, обґрунтованими матеріалами справи, а також такими, що підлягають задоволенню.

Щодо стягнення пені в сумі в сумі 518,91грн. на підставі умов п.5.1 договору суд зазначає наступне:

Згідно з ч.2 ст.193 ГК України порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Аналогічне положення міститься у ст.611 ЦК України, відповідно до якої у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Статтею 230 ГК України передбачено, що штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Відповідно до ст.ст.546, 549 ЦК України виконання зобов'язання може забезпечуватися, в тому числі неустойкою. Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

За змістом ст.611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають наслідки, встановлені договором або законом, у тому числі - сплата неустойки, що узгоджується із ч.1 ст.550 Цивільного кодексу України. Аналогічні положення закріплені і в ст.ст.216, 217 Господарського кодексу України. При цьому, несвоєчасне виконання грошових зобов'язань є належною підставою у розумінні ст.218 Господарського кодексу України для застосування заходів господарсько-правової відповідальності.

Відтак за висновком суду заявлена позивачем сума пені у розмірі 518,91грн. є обґрунтованою, арифметично вірною та такою, що підлягає задоволенню.

У відзиві на позовну заяву відповідач зазначив, що додаткова угода №1 від 06.12.2012р. договір№62 від 15.10.2012р. у новій редакції та акт прийому-передачі від 14.12.2012р. були підписані представником Зеленським О.В. із перевищенням своїх повноважень, оскільки даний представник направлявся для вирішення питання щодо розірвання договору оренди №62 від 15.10.2012р., у зв'язку із чим відповідач вважає укладені договори недійсними, а вимоги позивача про стягнення заборгованості безпідставними. Дані заперечення судом не приймаються, оскільки як вбачається з матеріалів справи додаткова угода №1 від 16.12.2012р., договір оренди №62 від 15.10.2012р. та акт приймання-передачі від 14.12.2012р. укладені та підписані директором ТОВ «Вутмарк-Україна» Конаревим С.В. та скріплені печаткою підприємства.

Згідно із приписами ст.1 Господарського процесуального кодексу України підприємства, установи, організації, інші юридичні особи (у тому числі іноземні), громадяни, які здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи і в установленому порядку набули статусу суб'єкта підприємницької діяльності (далі - підприємства та організації), мають право звертатися до господарського суду згідно з встановленою підвідомчістю господарських справ за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів, а також для вжиття передбачених цим Кодексом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.

Відповідно до вимог передбачених ст.204 ЦК України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним. Відповідачем належдним чином не доведено, що даний договір визнано недійсним, а тому він є правомірним і сторони правочину повинні виконувати свої обов'язки належним чином згідно умов зазначених додатковою угодою №1 від 06.12.2012р. договір №62 від 15.10.2012р. у новій редакції.

Доказів визнання у судовому порядку даних угод недійсними в матеріалах справи відсутні, а отже у суду відсутні підстави вважати укладені угоди недійсними та не приймати їх до розгляду.

Судові витрати покладаються на відповідача відповідно до ст. 49 ГПК України.

На підставі вимог передбачених ст.ст.11-16, 202, 204, 509, 530, 546, 549, 550, 598, 599, 610-612, 625, 626, 627, 629, 632, 759, 761, 762 Цивільного кодексу України, ст.ст.20, 67, 173, 174, 193, 230, 216-218, 285 Господарського кодексу України та керуючись ст.ст.1, 2, 4-2, 4-3, 4-6, 12, 15, 20, 22, 28, 32-34, 36, 43, 49, 75, 77, 82-85 ГПК України, господарський суд, -

В И Р І Ш И В:

Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Юридична фірма «Бізнес і Право», м.Дніпропетровськ до Товариства з обмеженою відповідальністю «Вутмар-Україна», м. Донецьк про стягнення заборгованості з орендної плати в сумі 26203,95грн. та пені в сумі 518,91грн., задовольнити повністю.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Вутмар-Україна» (83049, м. Донецьк, вул. Куйбишева, б. 75-б, код ЄДРПОУ 37135308, р/р 26001060709566 в Донецькому РУ ПАТ КБ «Приватбанк», м.Донекцьк, МФО 335496) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Юридична фірма «Бізнес і Право» (49038, м.Дніпропетровськ, вул. Горького, б. 22, код ЄДРПОУ 33248996, р/р 26009060806572 в ПАТ КБ «Приватбанк» м. Дніпропетровськ, МФО 305299) заборгованість з орендної плати в сумі 26203,95грн., пеню в сумі 518,91грн. та витрати по сплаті судового збору в сумі 1720,50грн.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано і може бути оскаржене через господарський суд Донецької області в апеляційному порядку протягом десяти днів з дня прийняття рішення. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

У разі якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину рішення, зазначений строк обчислюється з дня підписання рішення, оформленого відповідно до статті 84 Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст рішення виготовлений та підписаний 07.06.2013р.

Суддя С.В. Тоцький