Постанова

від 01.08.2013 по справі 905/2731/13

ДОНЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

cpg1251

донецький апеляційний господарський суд

Постанова

Іменем України

31.07.2013 р. справа №905/2731/13

Донецький апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: суддівСкакуна О.А., Колядко Т.М., Принцевської Н.М. за участю представників сторін: від позивача:Гладуш О.В. - за дов., від відповідача:не з'явився, розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "Вутмарк-Україна" м.Донецьк на рішення господарського судуДонецької області від 06.06.2013 року у справі№ 905/2731/13 (суддя Тоцький С.В.) за позовомтовариства з обмеженою відповідальністю "Юридична фірма "Бізнес і Право" м.Дніпропетровськ до товариства з обмеженою відповідальністю "Вутмарк-Україна" м.Донецьк простягнення 26722,86 грн.

Рішенням господарського суду Донецької області від 06.06.2013 року по справі №905/2731/13 позов товариства з обмеженою відповідальністю "Юридична фірма "Бізнес і Право" м.Дніпропетровськ задоволено та стягнуто з товариства з обмеженою відповідальністю "Вутмарк-Україна" м.Донецьк заборгованість з орендної плати в сумі 26203,95грн., пеню в розмірі 518,91грн. та витрати по сплаті судового збору в сумі 1720,50грн.

Не погоджуючись з вищевказаним рішенням, відповідач звернувся з апеляційною скаргою до Донецького апеляційного господарського суду, в якій просить його скасувати та прийняти нове рішення, яким в позові відмовити, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального права. В обґрунтування апеляційних вимог відповідач посилається на неукладеність додаткової угоди №1 від 06.12.2012 року, договору №62 від 15.10.2012 року в новій редакції та акту приймання-передачі приміщення в оренду від 14.12.2012 року, оскільки вказані правочини здійснено представником відповідача з перевищенням наданих йому повноважень та вказані дії товариством з обмеженою відповідальністю "Вутмарк-Україна" м.Донецьк схвалено не було. Також апелянтом наголошується на відсутності доказів користуванням спірним приміщенням, а також зазначається про неотримання від позивача актів надання послуг.

У відзиві на апеляційну скаргу від 19.07.2013 року позивач просив оскаржуване рішення залишити без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення.

Відповідач не скористався наданим правом щодо участі в судовому засіданні, незважаючи на його належне повідомлення про час та місце судового розгляду.

В судовому засіданні представник позивача не заперечував проти розгляду скарги за відсутності представника відповідача, тому, відповідно до ст.75 Господарського процесуального кодексу України та з урахуванням строків, передбачених ст.102 цього Кодексу, судова колегія розглядає скаргу по суті за наявними у справі доказами у відсутності представника відповідача.

В судовому засіданні представник позивача висловився на підтримку своїх заперечень на апеляційну скаргу.

Колегія суддів Донецького апеляційного господарського суду відповідно до ст.101 Господарського процесуального кодексу України, на підставі встановлених фактичних обставин, переглядає матеріали господарської справи та викладені в скарзі доводи щодо застосування судом при розгляді норм як матеріального, так і процесуального права, що мають значення для справи. Апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Розглянувши матеріали господарської справи, апеляційну скаргу, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, судова колегія дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на наступне.

В ході розгляду справи судом першої інстанції встановлено та підтверджується матеріалами справи, що 15 жовтня 2012р. між Товариством з обмеженою відповідальністю "Юридична фірма "Бізнес і право" (Орендодавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Вутмарк-Україна" (Орендар) був укладений договір №62 оренди нежитлових приміщень.

06 грудня 2012р. між Орендодавцем та Орендарем було укладено Додаткову угоду №1, відповідно до якої сторони дійшли згоди викласти договір №62 в новій редакції.

Відповідно до п.1.1 договору оренди №62 від 15.10.12р. в новій редакції, Орендодавець передав, а Орендар прийняв в строкове платне користування нежитлові приміщення загальною площею 207,00кв.м., за адресою: м. Дніпропетровськ, вул. Краснозаводська, 68, на другому поверсі корпуса №1, з яких: приміщення №230 площею 140кв.м., приміщення №231 площею 1,5кв.м., приміщення №232 площею 1,7кв.м., приміщення №233 площею 13,8кв.м., приміщення №234 площею 8,0кв.м., приміщення №235 площею 18,0кв.м., приміщення №236 площею 8,0кв.м., приміщення №237 площею 8,00кв.м., приміщення №238 площею 8,0кв.м. Всього 207,00кв.м. для використання з метою підприємницької діяльності та для загального користування.

Згідно п.2.1. договору оренди №62 від 15.10.12р. в новій редакції, ціна оренди одиниці виміру площ (кв.м.) за місяць є договірною. Ціна оренди є звичайною в розумінні Податкового кодексу України. Загальна суму орендної плати за місяць (орендний платіж) розраховується на основі ціна оренди, який зазначається в протоколі узгодження ціни оренди та розміру орендного платежу (Додаток №1).

За умов п.2.3. договору оренди №62 від 15.10.12р. в новій редакції, орендний платіж та/або компенсаційний платіж змінюється за ініціативою Орендодавця у розмірах та у випадках, зокрема, на розмір збільшення зміцнювання (інфляції) гривні за останній місяць, опублікований в офіційних виданнях, в порядку, визначеному протоколом.

Пунктом 2.4. договору оренди №62 від 15.10.12р. в новій редакції встановлено, що договірний платіж за поточний місяць сплачується Орендарем, не пізніше 12 числа поточного місяця в гривнях, шляхом безготівкового перерахування грошових коштів платіжними дорученнями на поточний рахунок Орендодавця, починаючи з дати набрання чинності договору та закінчуючи, включно, датою підписання сторонами та скріплення їх печатками акту приймання-передачі приміщень з оренди.

Договірний платіж за перший місяць користування об'єктом оренди та забезпечення експлуатаційними послугами сплачується орендарем протягом 5-ти робочих днів з дати підписання сторонами та скріплення їх печатками акту прийому.

Неодержання від орендодавця рахунків на орендний чи компенсаційні платежі не звільняє орендаря від обов'язку його сплати в порядку, передбаченому договором.

Відповідно до п.2.5 договору оренди №62 від 15.10.12р. в новій редакції, орендар зобов'язаний самостійно, щомісячно, до 5 числа поточного місяця отримати під підпис у орендодавця:

ѕ рахунки на оплату орендного та компенсаційного платежів (п.п.2.5.1);

ѕ щомісячні «акт надання послуг з оренди», «Акт надання послуг з компенсації вартості водопостачання та водовідведення», «Акт надання послуг з компенсації вартості електропостачання», «Акт надання послуг з компенсації вартості користування ліфтами» (далі - Щомісячні акти), складені на підставі Протоколу та Протоколу компенсації, які орендар зобов'язаний розглянути, підписати, скріпити печаткою та один примірник кожного акту повернути на адресу орендодавця протягом 3 робочих днів з дати його отримання від орендодавця. Сторони домовились, що у разі неповернення орендарем підписаних та скріплених його печаткою щомісячних актів в зазначений строк, дані акти вважаються узгодженими (підписаними) орендарем в повному обсязі (п.п.2.5.2);

ѕ податкові накладні (п.п.2.5.3).

Договірний платіж вважається сплаченим Орендарем з дати його надходження, в повному обсязі, поточний рахунок Орендодавця (п.2.6. договору оренди №62 від 15.10.12р. в новій редакції).

Відповідно до п.4.1.1. договору оренди №62 від 15.10.12р. в новій редакції, Орендар зобов'язаний своєчасно сплачувати договірні платежі.

За приписами п.5.1. договору оренди №62 від 15.10.12р. в новій редакції, за кожен день прострочення сплати договірного платежу та/або порушення терміну сплати вартості відновлення об'єкту оренди, Орендар сплачує орендодавцю пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, яка діяла в період прострочення, від суми несплаченого платежу.

Договір набирає чинності з дати підписання сторонами та скріплення їх печатками акту прийому-передачі приміщень в оренду і припиняє дію 31.12.2013р., а в частині виконання договірних зобов'язань сторін - до повного їх виконання. Договір підписано обома сторонами та скріплено печатками підприємств (п.1.5 договору оренди №62 від 15.10.12р. в новій редакції).

Відповідно до Протоколу узгодження ціни оренди та розміру орендного платежу (Додаток №1) розмір орендного платежу за місяць з ПДВ складає 8694,00грн. Протоколом передбачено, що ціна оренди підлягає коригування на індекс інфляції гривні, розрахованого від дати укладання договору. Щомісячна ціна оренди поточного місяця визначається шляхом помноження ціни оренди, встановленої в попередньому місяці на індекс інфляції гривні за останній місяць , який був опублікований в офіційних виданнях.

До укладеного договору оренди №62 від 15.10.12р. в новій редакції 14 грудня 2012 між сторонами був складений та підписаний акт приймання-передачі орендованих приміщень, а саме: приміщення №230, приміщення №231, приміщення №232, приміщення №233, приміщення №234, приміщення №235, приміщення №236, приміщення №237, приміщення №238.

Позивачем були складені та підписані акти надання послуг, зокрема, акти за грудень 2012р. - березень 2013р., а саме акт №618 від 31.12.2012р. на суму 7756,42грн., акт №619 від 31.12.2012р. на суму 5048,14грн., №21 від 31.01.2013р. на суму 8694,00грн., акт №174 від 28.02.2013р. на суму 8694,00грн., №311 від 31.03.2013р. на суму 8711,39грн. Акт підписані тільки з боку позивача. Також позивачем були виставлені до оплати рахунки за період з грудня 2012р. по березень 2013р. на загальну суму 49643,60грн.

У зв'язку із невиконанням відповідачем грошових зобов'язань за період з грудня 2012р. по березень 2013р. за договором оренди №62 від 15 жовтня 2012р. в новій редакції, позивач звернувся до суду з розглядуваним позовом, предметом якого є стягнення 26203,95рн. основного боргу з орендної плати та пені в сумі 518,91грн.

Задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив з того, що відповідач порушив умови договору та вимоги чинного законодавства щодо виконання свого зобов'язання своєчасно і повно вносити орендну плату; факт наявності та розмір заборгованості підтверджено належними та допустимими доказами; сума заборгованості відповідачем не спростована та доказів її сплати останнім суду не надано.

Колегія суддів вважає вищевказані висновки суду першої інстанції законними і обґрунтованими, враховуючи таке.

Відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 11 ЦК України, підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема є договори та інші правочини.

Відповідно до ч. 1 ст. 509 ЦК України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші, тощо) або утриматись від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Відповідно до ч.1 ст. 759 Цивільного кодексу України, за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.

Відповідно до ч.1 ст. 283 Господарського кодексу України, за договором оренди одна сторона (орендодавець) передає другій стороні (орендареві) за плату на певний строк у користування майно для здійснення господарської діяльності.

За користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму (ч.1 ст. 762 ЦК України).

Відповідно до ч.1 ст. 286 Господарського кодексу України орендна плата - це фіксований платіж, який орендар сплачує орендодавцю незалежно від наслідків своєї господарської діяльності. Розмір орендної плати може бути змінений за погодженням сторін, а також в інших випадках, передбачених законодавством.

Згідно із статтею 526 Цивільного кодексу України та статтею 193 Господарського кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до частини 1 статті 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк.

Згідно зі статтею 611 Цивільного кодексу України, у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Відповідно до статті 629 ЦК України, договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Матеріалами справи підтверджено, що відповідачем умови договору оренди №62 від 15 жовтня 2012р. в новій редакції щодо сплати орендних платежів за період з грудня 2012р. по березень 2013р. належним чином не виконано та сума заборгованості відповідача складає 26203,95грн.

Доказів, які б спростовували вказану суму заборгованості, відповідачем суду як першої, так і апеляційної інстанції не надано.

Таким чином, з огляду на вимоги вищевказаних статей цивільного законодавства, якими встановлено обов'язок відповідача своєчасно сплачувати орендну плату, господарський суд попередньої інстанції, перевіривши правильність нарахування позивачем суми боргу, вірно визнав підставними позовні вимоги про стягнення з відповідача заборгованості по сплаті орендних платежів у розмірі 26203,95грн., з чим погоджується судова колегія апеляційної інстанції.

У разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки (п. 3 ст. 611 Цивільного кодексу України).

Згідно з ч. 1 ст. 549 Цивільного кодексу України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Статтею 230 ГК України передбачено, що штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Пунктом 5.1 договору оренди №62 від 15.10.12р. в новій редакції сторони узгодили, що за кожен день прострочення сплати договірного платежу та/або порушення терміну сплати вартості відновлення об'єкту оренди, Орендар сплачує орендодавцю пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, яка діяла в період прострочення, від суми несплаченого платежу.

Позивачем заявлено до стягнення пеню у сумі 518,91грн., яку судом першої інстанції задоволено в повному обсязі.

Оскільки розмір заявленої до стягнення пені встановлено договором та доведено факт прострочення виконання боржником грошового зобов'язання, враховуючи арифметичну вірність розрахунку вказаної штрафної санкції, суд першої інстанції обґрунтовано задовольнив вимоги позивача в цій частині в повному обсязі, з чим погоджується судова колегія Донецького апеляційного господарського суду.

Довід апелянта щодо нікчемності додаткової угоди №1 від 06.12.2012 року, договору №62 від 15.10.2012 року в новій редакції та акту приймання-передачі приміщення в оренду від 14.12.2012 року колегією суддів до уваги не приймається, оскільки він був предметом розгляду в суді першої інстанції, йому надана належна правова оцінка та зроблено відповідний висновок про його необґрунтованість, з чим погоджується колегія суддів апеляційної інстанції.

Посилання скаржника на те, що він не отримував майно в оренду, а тому договір оренди в новій редакції не набрав чинності, також колегією суддів не приймаються до уваги, оскільки спростовуються наявним в матеріалах справи доказом, зокрема, актом приймання-передачі приміщень в оренду від 14.12.2012 року, який підписано керівниками підприємств та скріплено їх печатками.

Твердження відповідача про неотримання актів надання послуг, що, на його думку, свідчить про відсутність у нього в користуванні спірного майна, також є безпідставними, оскільки за умовами договору оренди (п.2.5) обов'язок щодо отримання вказаних актів покладено саме на орендаря.

На підставі вищевикладеного , судова колегія Донецького апеляційного господарського суду вважає, що судом першої інстанції вірно застосовані норми як матеріального, так і процесуального права, а тому доводи скаржника не спростовують законності прийнятого у справі рішення.

У зв'язку з вищенаведеним, колегія суддів апеляційної інстанції не вбачає підстав для скасування рішення господарського суду Донецької області від 06.06.2013 року по справі № 905/2731/13 і залишає його без змін.

Відповідно до ст.49 Господарського процесуального кодексу України витрати за подання апеляційної скарги відносяться на скаржника.

Керуючись ст. ст. 43, 49, 99, 101, 102, 103, 105 Господарського процесуального кодексу України, Донецький апеляційний господарський суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Рішення господарського суду Донецької області від 06.06.2013 року по справі №905/2731/13 - залишити без змін.

Апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "Вутмарк-Україна" м.Донецьк - залишити без задоволення.

Головуючий О.А. Скакун

Судді: Т.М.Колядко

Н.М.Принцевська

Надруковано: 6 прим.

1-позивачу

2,3 відповідачу

4.-у справу

5-ГСДО

6-ДАГС