Постанова

від 21.11.2006 по справі 45/252-06

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

45/252-06

Україна

Харківський апеляційний господарський суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"16" листопада 2006 р.                                                                Справа № 45/252-06  

Колегія суддів у складі:

головуючий суддя , судді  , ,

при секретарі Сенчук І.В.

за участю представників сторін:

позивача - не з'явився

відповідача - не з'явився

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу Закритого акціонерного товариства "Науково-виробниче підприємство "Українська електротехнічна компанія", м. Харків (вх. № 3393 Х/3) на рішення господарського суду Харківської області від 23.08.06 р. по справі № 45/252-06

за позовом Відкритого акціонерного товариства "Харцизький трубний завод", м. Харцизьк, Донецької області

до Закритого акціонерного товариства "Науково-виробниче підприємство "Українська електротехнічна компанія", м. Харків

про стягнення 70 246,50 грн., -

встановила:

У липні 2006 року Відкрите акціонерне товариство "Харцизький трубний завод" звернувся до господарського суду Харківської області з позовом до Закритого акціонерного товариства "Науково-виробниче підприємство "Українська електротехнічна компанія" про стягнення основної заборгованості в розмірі 69550,99 грн., штрафу в розмірі 695,51 грн., які виникли внаслідок неналежного виконання відповідачем своїх зобов'язань на підставі договору поставки №1614 від 08.12.2005р. Крім того, позивач просив покласти на відповідача судові витрати, у вигляді сплаченого держмита у розмірі 702,47 грн. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу у розмірі 118,00 грн.

Рішенням господарського суду Харківської області від 23.08.06р. по справі №45/252-06 (суддя Светличний Ю.В.) позовні вимоги задоволені у повному обсязі та стягнуто з Закритого акціонерного товариства "Науково-виробничого підприємства "Українська Електротехнічна Компанія" на користь Відкритого акціонерного товариства  "Харцизький трубний завод" основної заборгованості у розмірі 69550,99 грн., штрафу у розмірі 695,51 грн., держмита у розмірі 702,47 грн. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу у розмірі 118,00 грн.

Відповідач з рішенням місцевого господарського суду не погодився, подав апеляційну скаргу, в якій вважає рішення таким, що прийняте при неповному з'ясуванні обставин, котрі мають значення для справи, та з порушенням норм процесуального права, в зв'язку з чим просить рішення суду першої інстанції скасувати у повному обсязі та припинити провадження у справі.

Позивач у своєму відзиві на апеляційну скаргу вважає оскаржуване рішення господарського суду обґрунтованим та правомірним, а доводи відповідача, викладені в апеляційній скарзі, безпідставними та такими, що задоволенню не підлягають.

Ухвалою апеляційного господарського суду від 07.11.06р. розгляд справи був відкладений за заявою представника відповідача - Князєва В.А., в зв'язку з його участю у кримінальній справі в якості захисника, котре призначено до розгляду на 07 листопада 2006 року об 11 год. 30 хв. в Комінтернівському районному суді м. Харкова.

Представник відповідача у судове засідання 16.11.06р. не з'явився, хоча  належним чином був повідомлений про день, час та місце розгляду справи, про причини неявки свого представника відповідач суд апеляційної інстанції не повідомив.

Враховуючи ст. 43 ГПК України, якою встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності; сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами; господарський суд створює сторонам та іншим особам, які беруть участь у справі, необхідні умови для встановлення фактичних обставин справи і правильного застосування законодавства, а також беручи до уваги те, що відповідач належним чином був повідомлений про час, день і місце розгляду справи, тому мав можливість скористатись своїми правами, передбаченими ст. 22 ГПК України. За таких обставин,  колегія суддів вважає, що у матеріалах справи достатньо документів, щоб розглянути апеляційну скаргу по суті без участі представника Закритого акціонерного товариства "Науково-виробниче підприємство "Українська електротехнічна компанія", оскільки відповідач також не був позбавлений права надати суду апеляційної інстанції додаткові письмові докази в обґрунтування своїх вимог і заперечень та мав на це достатньо часу.

Перевіривши повноту встановлення господарським судом обставин справи та докази по справі на їх підтвердження, їх юридичну оцінку та доводи апеляційної скарги в межах вимог, передбачених ст. 101 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів приходить до висновку про залишення апеляційної скарги без задоволення, виходячи з наступних підстав.

Приймаючи оскаржуване рішення, господарський суд Харківської області виходив з результатів встановлення та дослідження документально підтверджених  матеріалами справи обставин спору за якими встановив, що між позивачем та відповідачем у даній справі укладений договір поставки № 1614 від 08.12.2005р. (далі - Договір), відповідно до умов даного договору відповідач ("Постачальник") зобов'язався  поставити та передати у власність та у зумовлені строки позивачу ("Покупцеві") узгодженими партіями товар, а позивач в свою чергу прийняв на себе  зобов'язання прийняти вказаний товар та оплатити його на умовах передбачених цим договором (пункт 1.1. Договору).

Відповідно до п.п 3.3., 5.3. Договору відповідач зобов'язався поставити товар протягом 40 днів з моменту письмового повідомлення про готовність прийняти товар та перерахуванням позивачем 50% передплати.

Як свідчать матеріали справи та встановлено судом першої інстанції,  позивач на підставі рахунку-фактури №0000000223Г від 05.12.2005р. перерахував на поточний рахунок відповідача суму у розмірі 69550,99 грн., в якості 50% передплати за товар, згідно платіжного доручення № 309120 від 16.12.2005р. Однак відповідач свої зобов'язання по договору не виконав та відповідний товар позивачеві не поставив.

За загальними умовами виконання зобов'язань, встановленими ст. 526 Цивільного кодексу України зобов‘язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться, а ст. 525 цього ж Кодексу передбачено, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Частиною 1 статті 530 Цивільного кодексу України передбачено, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей  строк (термін).

При винесенні рішення господарський суд послався на те, що оскільки факт отримання товару відповідачем підтверджується матеріалами справи, порушення ним умов чинного законодавства доведено позивачем належним чином, грошові кошти в сумі 69550,99 грн. відповідачем не повернуті, а тому суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог в зазначеній сумі.

З даними висновками повністю погоджується колегія суддів апеляційної інстанції, оскільки дані висновки суду першої інстанції відповідають обставинам справи та наявним матеріалами, що є у справі, їм дана правильна та повна правова оцінка. А відповідно до ст. 43 Господарського процесуального кодексу України  господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням   зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених  змістом зобов'язання (неналежне виконання).

У разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені   договором або законом, зокрема: припинення зобов'язання внаслідок  односторонньої відмови від зобов'язання, якщо це встановлено договором або  законом, або розірвання договору; зміна умов зобов'язання; сплата неустойки; відшкодування збитків та моральної шкоди (ст.  611  Цивільного  кодексу  України).

Пунктом 8.4. спірного Договору за порушення строку поставки товару, сторони передбачили відповідальність у вигляді штрафу у розмірі 1% від суми Договору.

На думку колегії суддів, господарський суд також правомірно встановив, що оскільки відповідач не виконав прийняті на себе зобов'язання з передачі товару в термін, встановлений Договором, тому для нього настають негативні правові наслідки у вигляді сплати штрафу у розмірі 695,51 грн., в зв'язку з чим суд визнав позовні вимоги в цій частині обґрунтованими та такими, що відповідають вимогам Договору та чинному законодавству України, а тому підлягаючими задоволенню.

Посилання заявника апеляційної скарги на недотримання позивачем вимог п. 9.1. спірного Договору, яким передбачений досудовий порядок врегулювання  спорів та розбіжностей, що виникають між сторонами, шляхом направлення претензії, не беруться до уваги судом апеляційної інстанції, оскільки вони суперечать ст. 55 та ст. 124 Конституції України.

Відповідно до ст. 55 Конституції України кожен має право будь-якими не забороненими законом засобами захищати свої права від порушень і протиправних посягань. А згідно зі ст. 124 Конституції України юрисдикція судів поширюється на всі правовідносини, що виникають у державі.  

Статтею 15 Цивільного кодексу України передбачено, що кожна особа має  право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання та на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства. Право кожної особи на звернення до суду за захистом свого особистого  немайнового або майнового права та інтересу закріплено ст. 16 цього Кодексу.

З огляду на вищевказані вимоги чинного законодавства, слід зазначити, що  здійснення особою свого права на судовий захист не може ставитись у залежність від використання нею інших засобів правового захисту, до яких відноситься,  зокрема, захист цивільних прав шляхом направлення претензії.

За таких обставин, посилання відповідача в апеляційній скарзі на те, що  позивачем не було використано заходів досудового врегулювання спору, не підлягають задоволенню, оскільки недотримання позивачем умов Договору, що регулюють спірні питання, не  позбавляє  позивача права звернутися за захистом порушеного права шляхом вчинення прямого позову до відповідача про стягнення грошових коштів за Договором.

Разом з тим, порушення порядку досудового врегулювання спору не є такими, що унеможливлюють виконання обов'язків відповідачем.

Крім того, твердження відповідача про безпідставність подання позову, з підстав невжиття ним заходів досудового врегулювання спору, є такими, що  не заслуговують на увагу, оскільки відповідно до рішення № 15-рп/2002 Конституційного Суду України від 9 липня 2002 року у справі № 1-2/2002 "Про досудове врегулювання спорів" обрання певного засобу захисту, у тому числі і досудового врегулювання спору, є правом, а не обов'язком особи, яка добровільно, виходячи з власних інтересів, його використовує. Встановлення законом або договором досудового врегулювання спору за волевиявленням суб'єктів правовідносин  не є обмеженням юрисдикції судів і права на судовий захист.

Більш того, із матеріалів справи вбачається, що листом №32/04 від 13.04.05р. відповідач повідомив позивача про поставку товару по договору №1614 від 08.12.05р. в строк до 12.06.06р.

Однак, в зв'язку з невиконанням відповідачем своїх зобов'язань по Договору, позивач на підставі п. 3 ст. 612 Цивільного кодексу України, п. 2 ст. 220 Господарського кодексу України та у відповідності до п. 10.4. неодноразово звертався до відповідача з листом №7-2/757 від 15.06.06р., згідно  якого відмовився від прийняття виконання, внаслідок втрати інтересу, та вимагав повернути зроблену передплату за товар в сумі 69550,99 грн. Однак відповідач ні на момент розгляду справи господарським судом ні при розгляді його апеляційної скарги судом апеляційної інстанції грошові кошти позивачу не повернув.    

Відповідно до п. 2, 3 ст. 612 Цивільного кодексу України боржник, який    прострочив виконання зобов'язання, відповідає перед кредитором за завдані простроченням збитки і за неможливість виконання, що випадково настала після прострочення, а якщо внаслідок прострочення боржника виконання зобов'язання втратило інтерес для кредитора, він може відмовитися від прийняття виконання і вимагати відшкодування збитків.

Колегія суддів апеляційної інстанції з урахуванням вищезазначених обставини та вимог чинного законодавства, а також того, що оскільки відповідачем з 2005 року жодних заходів по врегулюванню спірних питань з позивачем не проводилось, приходить до висновку про відсутність правових підстав для відмови у задоволенні позову або залишення його без розгляду.

За змістом статей 33, 34 Господарського  процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог, а також обставини справи, які відповідно до законодавства  повинні бути   підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

З урахуванням меж перегляду справи в апеляційній інстанції, колегія суддів  вважає, що під час розгляду справи фактичні її обставини були встановлені  господарським судом на підставі всебічного, повного і об'єктивного дослідження поданих доказів, висновки суду відповідають  цим  обставинам  і  їм  дана  належна юридична оцінка з правильним застосуванням норм матеріального і процесуального права, а апеляційна скарга відповідача позбавлена фактичного та правового обґрунтування на її підтвердження, доводи, викладені у скарзі, про скасування рішення, не можуть бути підставою для його зміни чи скасування.

На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 43, 99, 101, 102, п. 1 ст. 103, ст. 105 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів Харківського апеляційного господарського суду, -

постановила:

Рішення господарського суду Харківської області від 23.08.06 року по справі № 45/252-06 залишити без змін.   

Апеляційну скаргу Закритого акціонерного товариства "Науково-виробниче підприємство "Українська електротехнічна компанія", м. Харків залишити без задоволення.

Головуючий суддя                                                                      

Суддя                                                                                 

Суддя