Постанова

від 21.11.2006 по справі б-31/133-02

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

Б-31/133-02

Україна

Харківський апеляційний господарський суд

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М     У К Р А Ї Н И

   14 листопада  2006 р.                                                          справа №Б-31/133-02

Колегія суддів Харківського апеляційного господарського суду у складі:

головуючого судді Олійника В.Ф., суддів Кравець Т.В., Твердохліба А.Ф

при секретарі –Острась Н.М.

за участю представників:

кредитора ДПІ у Ленінському районі м. Харкова –Мазур В.С.

кредитора Української державної інноваційної компанії-Негребецького В.В.

кредитора ВАТ «Харківміськгаз»Кисельова І.М.

кредитора ДК «Укртрансгаз»НАК «Нафтогаз України» Мальцева А.А.

арбітражного керуючого Завязкіної О.Б.

представник ВАТ “Харківський завод пластмас”, м. Харків Кубара М.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу “Української державної інноваційної компанії” в особі Харківського регіонального відділення  (вх. № 3535Х/2-5)  

на ухвалу господарського суду Харківської області від 11.09.2006р.  

та апеляційну скаргу “Української державної інноваційної компанії” в особі Харківського регіонального відділення (вх. №3536Х/2-5)

на ухвалу господарського суду Харківської області від 14.09.2006р. по справі  №Б-31/133-02

за заявою Державної податкової інспекції  у Ленінському районі  м. Харкова

до Відкритого акціонерного товариства “Харківський завод пластмас”, м. Харків

про визнання банкрутом, -

в с т а н о в и л а :

У червні 2006року “Українська державна інноваційна компанія” в особі Харківського регіонального відділення (далі “Українська державна інноваційна компанія”)  звернулась в суд  з  заявою  (том. 10. а. с. 28-29) про  включення до реєстру вимог кредиторів суми грошового зобов'язання у розмірі 1332800 грн.,  забезпечені  договором застави  від 25.11.97р., укладеним між “Українською державною інноваційною компанією та ВАТ „Харківський завод пластмас”, м. Харків.

  Ухвалою  господарського суду Харківської області від 11.09.2006р. у задоволенні заяви “Української державної інноваційної компанії” було відмовлено.

Ухвалою  господарського суду Харківської області від 14.09.2006 року було затверджено  звіт ліквідатора і ліквідаційний баланс підприємства, затверджено  наданий суду звіт арбітражного керуючого (ліквідатора) про оплату послуг і відшкодування витрат ліквідатора,  ліквідовано юридичну особу –Відкрите акціонерне товариство „Харківський завод пластмас”, провадження по справі припинено.

В апеляційних   скаргах  “Української державної інноваційної компанії”  на ухвали суду від 11.09.2006р. та від 14.09.2006р. ставиться питання про скасування ухвал суду першої інстанції та прийняття нової постанови про задоволення заяви  з  посиланням  на те,  що  суд  першої  інстанції неповно з'ясував суттєві обставини справи, дав невірну оцінку  зібраним  доказам,  висновки  суду  не відповідають обставинам справи, суд порушив норми матеріального та процесуального права,  внаслідок чого судом постановлені незаконні та необґрунтовані ухвали.

Перевіривши повноту встановлення судом першої інстанції обставин справи та докази по справі на їх підтвердження, їх юридичну оцінку та доводи апеляційної скарги в межах вимог, передбачених ст. 101 ГПК України, заслухавши представників сторін, колегія суддів приходить до висновку про залишення апеляційних  скарг  без задоволення виходячи із наступного.

Як вбачається з матеріалів справи при судом першої інстанції визнано встановленим, що 28.02.2003р. прокурор Дзержинського району, м. Харкова  звернувся до господарського суду Харківської області в інтересах держави в особі Української державної  інноваційної компанії, м. Київ особі Харківського регіонального відділення з заявою про визнання  грошових вимог кредитора  до  боржника ВАТ „Харківський завод пластмас”  на загальну суму 4053300 грн. (том.3, а. с. 183). Зазначена сума боргу кредитора перед боржником  виникла на підставі виконавчого напису нотаріуса №4290 від 06.11.2000р.  на суму 1982500грн., згідно якого звернено стягнення на майно боржника за договором застави №1/97 від 30.06.1997р. в забезпечення повернення позики в сумі 1982500грн. за інноваційним договором №6397-27/50 від 30.06.1997р., укладеним з ВАТ „Харківський завод пластмас”, та  виконавчого напису нотаріуса № 4291 від 06.11.2000р. на суму 2142500грн., згідно якого звернено стягнення на  майно боржника ВАТ „Харківський завод пластмас” за договором застави  від 25.11.1997р. (посвідчений  нотаріально 17.12.1997р.) в забезпечення повернення позики, наданій ТОВ „Укрпінополіетілен” на суму 2 260 800грн.  за  інноваційним договором №6397-28/53 від 17.12.1997р.

В  цей час сума боргу  за інноваційним договором №6397-28/53, враховуючи платежі ТОВ „Укрпінополіетілен”, складає 1302800 грн. В повідомленні про розгляд вимог  кредитора ( том.3. а.с. 178-180) розпорядником майна визнана тільки сума боргу за  інноваційним договором №6397-27/50 від 30.06.1997р., укладеним з ВАТ „Харківський завод пластмас” на  суму  1982500 грн. Ухвалою  господарського суду Харківської області від 20.03.2003р. (том.2 арк. справи 78-83), що вступила у законну силу і правомірність  якої підтверджена Ухвалою Харківського апеляційного  господарського суду  від 01.03.2003р. та Постановою ВГСУ від 01.06.2004р., було  затверджено реєстр вимог кредиторів на  загальну  суму 4389300,45 грн., який складає вимоги конкурсних кредиторів на загальну суму 2406899 грн. 45 коп., окремо внесено  вимоги  не конкурсних  кредиторів в сумі 1982500 грн. (сума боргу заявника до боржника за інноваційним договором №6397-27/50 від 30.06.1997р.).

    Також було встановлено, що існують декілька актів звірок взаємних розрахунків за 2002, 2003, 2005р. між «Українською державною інноваційною компанією” та боржником, відповідно до яких сторони підтверджують, що у боржника є заборгованість тільки по одному інноваційному договору №6397-27/50 від 30.06.1997р. на загальну суму 1982500грн. (том.1 а.с. 184, том.11 а.с. 13 -19), ініціатором підписання яких була “Українська державна інноваційна компанія”.

      Зазначене  вище свідчить про те, що  суми   заявлених грошових вимог   (1982500 грн.  та 2142500грн. ), які були зазначені в заяві  прокурора  Дзержинського району, по –перше, були  відомі   заявнику - Українській державній інноваційній компанії на час розгляду заяви господарським судом Харківської області 28.02.2003р., про що свідчить Ухвала господарського суду від 18.01.2006р.  (том.9 арк. справи 49 -51), якою залишена без змін Ухвала господарського суду  від 20.03.2003р., а заява  інноваційної компанії за нововиявленими обставинами залишена без задоволення, по-друге, на протязі тривалого часу і після визнання боржника банкрутом та відкриття ліквідаційної процедури “Українська державна інноваційна компанія” наполягала, що підтверджується вищезазначеними актами звірки, що юридично  вона є  кредитором  у  справі  про  банкрутство ВАТ „Харківський завод пластмас” тільки на суму боргу в розмірі  1  982 500 грн.  

     Суд першої інстанції, дослідивши  договір застави від 25.11.1997р. (посвідчений нотаріально 17.12.1997р.) між «Українською державною інноваційною компанією»та ВАТ „Харківський завод пластмас” в забезпечення повернення інноваційної позики в сумі 2 260 800грн., наданої  Українською державною інноваційною компанією  ТОВ „Укрпінополіетілен” за інноваційним договором №6397-28/53 від 17.12.1997р.,  та  правовідносини, що  існували між цими сторонами на час укладення інноваційного договору та договору застави,  дійшов до наступного.

      Статтею 1 Закону України „Про заставу”    передбачено, що застава це спосіб забезпечення зобов'язань між кредитором та боржником одержати задоволення з вартості предмета застави  переважно перед іншими кредиторами. Ст.11 цього Закону встановлено, що  заставодавцем  в  договорі застави може бути, як сам боржник, так і третя особа (майновий поручитель), яким в договорі застави  був зазначений  банкрут. Положення  ст.12 Закону України „Про заставу”   передбачають основні умови договору  застави або його зміст. Це суть, розмір та строк виконання зобов'язань, забезпеченого заставою, опис предмету застави, додержання письменної форми (нотаріальної форми). Опис заставленого майна повинен містити індивідуальні ознаки останнього, які дозволяють встановити, яке саме майно є предметом застави і відрізнити його від однорідних предметів.

  Судом першої інстанції встановлено, що зазначений вище договір застави від 25.11.1997р. містить опис  предмету застави, а саме: автогараж  з підвальними приміщеннями, піонерський табір, дитячий комбінат, магазин на центральному ринку, складський корпус (додаток 1 до договору застави), який, як встановлено судом першої інстанції, не дозволяє  ідентифікувати  предмети застави за договором заставі від 25.11.1997р. Так, в договорі не зазначено  місцезнаходження цих об'єктів нерухомості,  їх адреса (вулиця, місто розташування, район міста). Отримані  ліквідатором від державних нотаріальних контор відповіді (відповідно вх. №16837 від 24.07.03р. та №17453 від 01.08.03р.), що знаходяться в матеріалах справи, свідчать, що згідно Єдиного реєстру заборон відчуження нерухомого майна заборону на відчуження за реєстром  було накладено на 2 об'єкти банкрута: на магазин “Побутова хімія”, що знаходився в м. Харкові, по вул. Пискунівська, 3 та дитячий садок “Білочка”, що знаходився в м. Харкові, вул. Полтавський шлях, 193., які були продані відділом ДВС у 20.03.2002р. та  21.08.2003р.  Однак заборону було накладено на підставі договору іпотеки посвідченого приватним нотаріусом Білоусом О.М. (№1913 від 14.02.1997 р.),  але не за договором застави від 25.11.1997р. Для з'ясування питання щодо заборони на відчуження нерухомого майна ліквідатор звернувся до ДП “Інформаційний центр” Міністерства юстиції України (Харківська філія). Запит було здійснено за адресами нерухомості по вул.3алютинська, 4, по  вул. Полтавський шлях, 193,  по вул. Пискунівська, 3, в  смт. Покотилівка Харківського району Харківської області, за якими  було розташовано майно банкрута і яке було виявлено ліквідатором при проведенні ліквідаційної процедури. Згідно довідки з Єдиного реєстру заборон від 11.08.2006 р. об'єкти ВАТ „Харківський завод пластмас” до реєстру застав на цей час не внесено.

       Зазначене свідчить про те, що заявник в частині визнання суми боргу 1302800 грн.  міг бути  тільки конкурсним кредитором,  який скориставшись своїм правом на звернення до суду в 2003р. з вимогами до боржника в якості заставного кредитора, не довів документально до боржника та  господарського суду обґрунтованість своїх вимог  на зазначену вище суму заборгованості,  в зв'язку з чим заява кредитора  про  включення до реєстру вимог кредиторів  суми залишку боргу в розмірі 1302800грн.  не може бути задоволена  ні  в порядку ст.,ст.14-15,  ні в порядку ст.22-32 Закону про банкрутство.

      Крім того,  згідно ст.35 ГПК України передбачено, що факти встановлені рішенням господарського суду під час розгляду однієї справи, не доводяться знову при вирішенні інших спорів, в яких беруть участь ті самі сторони. Так, ухвалою господарського суду від 20.03.2003р., що вступила у законну силу, було затверджено реєстр вимог кредиторів на  загальну  суму 4389300,45 грн., окремо внесено  вимоги  не   конкурсних  кредиторів в сумі  тільки 1 982500 грн. Зазначена ухвала господарського суду вступила в законну силу, оскільки ухвалою Харківського апеляційного господарського суду від 01.03.2004р. (т.2, а.с.197-198), залишеною без змін  постановою Вищого господарського суду від 01.06.2004р. (т.2,  а. с. 245-247), Українській державній інноваційній компанії було відмовлено у прийнятті до провадження апеляційної скарги у зв'язку з порушенням заявником тримісячного строку для подання апеляційної скарги. Ухвалою господарського суду Харківської області від 18.01.2006р. у задоволенні заяви Української державної інноваційної компанії про  перегляд за нововиявленими обставинами ухвали  господарського суду від 20.03.2003р. року   та зупинення  провадження по  справі по справі №Б-31/133-02  також було відмовлено, а  ухвалу господарського суду Харківської області від 20.03.2003р. по справі № Б-31/133 - 02 залишено без  змін. Таким чином, встановлені факти  є для  господарського суду преюдиціальними та  обов'язковими при вирішенні  спору. Не  доведеність суду обґрунтованість заяви заявника свідчить про те, що вимоги  заявника на суму 1332800 грн.  відносно банкрута є погашеними.

     У відповідності до ст.33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог, правомірність яких заявником   до суду доведено не було.

    Щодо висновків ухвали суду першої інстанції від 14.09.2006р., колегія суддів погоджується з такими висновками, оскільки судом першої інстанції були з'ясовані обставини справи та докази на їх підтвердження в повному обсязі, судом не було допущення порушення норм процесуального та матеріального права, а тому і не знаходить підстав для скасування ухвали суду.

Наведене дає підстави колегії суддів залишити апеляційні скарги без задоволення.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 99, 101, п.1 ст. 103, 105, 110 ГПК України, колегія суддів апеляційного господарського суду одностайно,-

п о с т а н о в и л а:

            Апеляційну скаргу  “Української державної інноваційної компанії”, м. Київ в особі Харківського регіонального відділення  на ухвалу господарського суду Харківської області від 11.09.2005 р. по  справі №Б-31/133-02 залишити без задоволення.

            Апеляційну скаргу  “Української державної інноваційної компанії”, м. Київ в особі Харківського регіонального відділення  на ухвалу господарського суду Харківської області від 14.09.2005 р. по  справі №Б-31/133-02 залишити без задоволення.

            Ухвалу господарського суду Харківської області від 11.09.2005 р. по  справі №Б-31/133-02 залишити без змін.

Ухвалу господарського суду Харківської області від 14.09.2005 р. по  справі №Б-31/133-02 залишити без змін.

             Судді                                                               В. Олійник

                                                                                      Т. Кравець

                                                                                      А.Твердохліб