Постанова

від 21.02.2007 по справі б-31/133-02

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

Б-31/133-02

ВИЩИЙ  ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  УКРАЇНИ  

 ПОСТАНОВА          

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ          

21 лютого 2007 р.                                                                                   № Б-31/133-02  

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого судді:судді:Поляков Б.М. Катеринчук Л.Й. (доповідач)Ткаченко Н.Г.

розглянувши касаційну скаргуУкраїнської державної інноваційної компанії в особі Харківського регіонального відділення

на ухвали

та постановугосподарського суду Харківської області від 11.09.2006 та 14.09.2006Харківського апеляційного господарського суду від 14.11.2006

у справігосподарського суду№ Б-31/133-02Харківської області

за заявоюДержавної податкової інспекції у Ленінському районі м. Харкова

доВідкритого акціонерного товариства «Харківський завод пластмас», м. Харків

провизнання банкрутом

ліквідатор Завязкіна О.Б.

в судовому засіданні взяли участь  представники :

від заявника Негребецький В.В. (дов. №250 від 20.02.2007)Атрощенко О.Л. (дов. №19 від 20.01.2007)

від ініціюючого кредитораМазур В.С. (дов. №8954/10/10-025 від 15.09.2006)

від боржникаКубар М.М. (дов. від 08.09.2006)

В С Т А Н О В И В  :

          Ухвалою господарського суду Харківської області 29.11.2002 порушено провадження у справі про банкрутство ВАТ “Харпластмас” (далі: “Боржника”) за загальною процедурою відповідно до Закону України “Про відновлення боржника або визнання його банкрутом”.

В газеті “Голос України” 29.01.2003 317(3017) мала місце публікація про порушення провадження у справі.

          Ухвалою суду 20.03.2003 (том 2 а.с.78-83) затверджено Реєстр вимог кредиторів боржника.

          Постановою господарського суду від  20.05.2003 ВАТ «Харківський завод пластмас»було визнано банкрутом та відкрито ліквідаційну процедуру, ліквідатором підприємства призначено арбітражного керуючого  Завязкіну О.Б. (ліцензія АА №047827 від 17.10.01), зобов'язавши його в строк до 20.05.2004 р. виконати  ліквідаційну процедуру.

У червні 2006 Українська державна інноваційна компанія в особі Харківського регіонального відділення звернулась з заявою (т.10 а.с.28-29) про включення до реєстру вимог кредиторів суми грошового зобов'язання у розмірі 1332800 грн., забезпечених договором застави від 25.11.1997, укладеним між Українською державною інноваційною компанією в особі Харківського регіонального відділення та ВАТ «Харківський завод пластмас».

Ухвалою господарського суду Харківської області від 11.09.2006 у задоволенні заяви Української державної інноваційної компанії в особі Харківського регіонального відділення було відмовлено з підстав неможливості встановити наявність заставного майна.

Ухвалою господарського суду Харківської області від 14.09.2006 було затверджено звіт ліквідатора та ліквідаційний баланс, боржника ліквідовано, провадження у справі припинено.

Не погоджуючись з винесеними ухвалами, Українська державна інноваційна компанія в особі Харківського регіонального відділення звернулась з апеляційними скаргами, в яких просила скасувати зазначені ухвали, та прийняти нове рішення.

Постановою Харківського апеляційного господарського суду від 14.11.2006 апеляційні скарги Української державної інноваційної компанії в особі Харківського регіонального відділення  на зазначені ухвали залишено без задоволення, ухвали суду першої інстанції залишено без змін.

Не погоджуючись з винесеною постановою, скаржник звернувся до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просив скасувати зазначені ухвали суду першої інстанції та постанову суду апеляційної інстанції та прийняти нове рішення, аргументуючи порушенням норм матеріального права, зокрема, частини 2 статті 14, частини 2 статті 15 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом»(далі: “Закону”).

Колегія суддів Вищого господарського суду України, переглянувши у касаційному порядку постанову апеляційного господарського суду та ухвали суду першої інстанції на підставі встановлених фактичних обставин справи, перевіривши застосування судами норм матеріального права, дійшла висновку про задоволення касаційної скарги, виходячи з такого.

Відповідно до частини 2 статті 4-1 Господарського процесуального кодексу України, провадження у справах про банкрутство здійснюється у порядку, передбаченому цим кодексом, з врахуванням вимог  Закону України “Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом”, норми якого, як спеціальні норми права, превалюють у застосуванні над загальними нормами Господарського процесуального кодексу України та чинного цивільного законодавства.

Відповідно до частини 6 статті 14 Закону розпорядник майна зобов'язаний внести до реєстру вимоги кредиторів, які забезпечені заставою майна боржника, згідно з їх заявами, а за їх відсутності ,- згідно з даними обліку боржника, а також внести окремо до реєстру відомості про майно боржника, яке є предметом застави згідно з державним реєстром застав.

Відповідно до пункту «а»частини 1 статті 31 Закону в першу чергу задовольняються: вимоги, забезпечені заставою.

Отже, чинним законодавством передбачено особливий порядок включення до реєстру вимог кредиторів, забезпечених заставою,  та відображення в реєстрі відомостей про майно боржника, яке є предметом застави, та особливий порядок їх задоволення. Такий порядок не забороняє включення цих вимог і після затвердження реєстру вимог кредиторів, зокрема на стадії ліквідаційної процедури боржника відповідно до поданої кредитором заяви.

Матеріалами справи підтверджується, що Ухвалою суду 20.03.2003 (том 2, а.с.78-83) затвержено Реєстр вимог кредиторів боржника, до складу якого включено “вимоги неконкурсних кредиторів на суму  1 982 500грн.” Реєстр вимог кредиторів, про затвердження якого зазначено в ухвалі суду в матеріалах, поданих на затвердження в підготовчому засіданні, відсутній.

20.06.2006 Українська державна інноваційна компанія в особі Харківського регіонального відділення (далі: “Кредитор”) звернулася з заявою про визнання її забезпечених заставою вимог на суму 1332800грн. за договором застави від 25.11.1997, мотивуючи прийняттям ВГСУ Постанови  23.05.2006 у справі № 16/134-05 господарського суду Харківської області про  відмову у визнанні недійсним договору застави 25.11.1997(том 10 а.с.28-34) та доводячи дійсність заставних вимог. В обґрунтування поданих вимог кредитором до матеріалів долучено справи копію Реєстру вимог кредиторів боржника, якою підтверджується визнання та включення до реєстру забезпечених заставою вимог за договором застави від 25.11.1997 укладеного на забезпечення інноваційного договору №6397-28/53 від 17.12.97 із внесенням наступного майна: автогараж з підвальним приміщенням, піонерський табір, складський корпус (том 11  а.с.39-40-зворот).

За змістом ухвали 20.03.2003 відсутнє прийняття рішення про часткове відхилення судом визнаних боржником безспірно грошових вимог кредитора Української державної інноваційної компанії в особі Харківського регіонального відділення.

Ухвалою суду від 11.09.2006 не дано жодної оцінки зазначеній копії реєстру у справі на предмет визнання та включення боржником спільно з розпорядником майна вимог привілейованого кредитора до реєстру та не спростовано його доводів про описку шляхом упущення в ухвалі суду 20.03.2003 частини його вимог та про відсутність прийняття рішення про відхилення його вимог за змістом ухвали попереднього судового засідання у справі. Відтак, ухвала суду 11.09.2006 прийнята при неповному дослідженні доказів у справі, які мають істотне значення для визнання спірних вимог.

Постановою Харківського апеляційного господарського суду 14.11.2006 за наслідками апеляційного перегляду не усунутого зазначеного порушення статей 34, 43 Господарського процесуального кодексу України. Разом з тим, апеляційним судом встановлено, що боржник у справі згідно договору застави 25.11.1997 є майновим поручителем третьої особи ТОВ “Укрпінополіетілен” за інноваційним договором № 6397-28/53 від 17.12.1997.

Відповідно до статті 546 Цивільного Кодексу України застава є способом забезпечення зобов'язання, а отже, похідною від основного зобов'язання, що вимагає встановлення дійсності зобов'язання по поверненню позики на момент визнання забезпечених заставою  вимог.

Однак, судами не перевірено існування зобов'язань за основним договором (за інноваційним договором № 6397-28/53 від 17.12.1997 між Українською державною інноваційною компанією в особі Харківського регіонального відділення та ТОВ “Укрпінополіетілен”) на момент розгляду заяви кредитора.

Ухвала суду про визнання (відхилення) вимог кредитора у процедурі банкрутства є за своєю правовою природою судовим рішенням, яке визначає обґрунтованість цих вимог та підставність їх задоволення боржником, відтак висновки суду про встановлені обставини і їх правові наслідки повинні бути вичерпними, відповідати дійсності та підтверджуватися достовірними доказами, дослідженими в судовому засіданні (Постанова Пленуму Верховного Суду України від 29.12.1976 №11).

Відповідно до частини 1 статті 32 Закону після завершення всіх розрахунків з кредиторами ліквідатор подає до господарського суду звіт та ліквідаційний баланс, до якого додаються: показники виявленої ліквідаційної маси (дані її інвентаризації); відомості про реалізацію об'єктів ліквідаційної маси з посиланням на укладені договори купівлі-продажу та акти приймання-передачі майна; реєстр вимог кредиторів з даними про розміри погашених вимог кредиторів; документи, які підтверджують погашення вимог кредиторів.

Господарський суд після заслуховування звіту ліквідатора та думки членів комітету кредиторів або окремих кредиторів виносить ухвалу про затвердження звіту ліквідатора та ліквідаційного балансу.

Матеріалами справи підтверджується подання звіту ліквідатора за період ліквідаційної процедури (том 21 а.с.25-46) та ліквідаційного балансу (том 21 а.с.60).

Судами не дано жодної оцінки зазначеним доказам на предмет повноти вчинення дій ліквідатором по виявленню заставного майна кредитора Української державної інноваційної компанії в особі Харківського регіонального відділення згідно договору застави 25.11.1997, а зокрема шляхом інвентаризації власних матеріальних цінностей на момент відкриття ліквідаційної процедури та встановлення місцезнаходження переданих у заставу автогаража з підвальним приміщенням, піонерського табору, складського корпусу (том 11 а.с.43).

Матеріалами справи підтверджується, що заставний кредитор Українська державна інноваційна компанія в особі Харківського регіонального відділення не ввійшла до складу комітету кредиторів, та не повідомлялася ухвалою суду від 27.07.2006 про призначення судового засідання по затвердженню звіту ліквідатора у справі (том 11, а.с.68-69), що підтверджує порушення прав заставного кредитора на участь у розгляді справи в судовому засіданні по затвердженню ліквідаційного балансу, звіту ліквідатора та припиненню провадження у справі.

За приписами частини 3 статті 104 Господарського процесуального кодексу України неповідомлення належним чином про місце засідання суду будь-якої із сторін є безумовною підставою скасування судового рішення.

З огляду на викладене, колегія суддів Вищого господарського суду України вважає прийняті у справі акти судів такими, що не відповідають нормам матеріального та процесуального права та належними до скасування.

При новому розгляді, суду слід з'ясувати наведені в цій постанові обставини справи, дослідити наявні у справі докази, дати їм, та доводам сторін належну правову оцінку та ухвалити законне та обґрунтоване рішення. Під час нового розгляду справи суду слід врахувати, що рішення (ухвала суду за результатом розгляду грошових вимог) є законним тоді, коли суд, виконавши всі вимоги процесуального закону і всебічно перевіривши обставини, вирішив спір у відповідності з нормами матеріального права, а обґрунтованим визнається рішення, в якому повно відображені обставини, що мають значення для  даної справи, висновки суду про встановлені обставини і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються достовірними доказами, підтвердженими в судовому засіданні.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 1115,,1117,1119,11111 ГПК України Вищий господарський суд України –

П О С Т А Н О В И В :

1.          Касаційну скаргу Української державної інноваційної компанії в особі Харківського регіонального відділення задовольнити.

         2.  Постанову Харківського апеляційного господарського суду від                14.11.2006 та ухвалу господарського суду Харківської області від 11.09.2006 та ухвалу господарського суду Харківської області від 14.09.2006 скасувати, справу №Б-31/133-02 направити до господарського суду Харківської області на новий розгляд на стадії ліквідаційної процедури в іншому складі суду.

Головуючий                                                                             Б. Поляков

Судді                                                                                                 Л. Катеринчук

                                                                                                                    Н. Ткаченко