Ухвала

від 21.05.2013 по справі 2а-11372/12/0170/27

СЕВАСТОПОЛЬСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Копія

СЕВАСТОПОЛЬСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Ухвала

Іменем України

Справа № 2а-11372/12/0170/27

21.05.13 м. Севастополь

Севастопольський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого судді Мунтян О.І.,

суддів Дугаренко О.В. ,

Шереніна Ю.Л.

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Сімферополі АР Крим Державної податкової служби на постанову Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим (суддя Аблякимов Е.Е. ) від 05.11.12 у справі № 2а-11372/12/0170/27

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ОК-ТАН" (вул. Леніна 1/29, офіс 404, 405, м. Сімферополь, Автономна Республіка Крим, 95000)

до Державної податкової інспекції у м. Сімферополі АР Крим Державної податкової служби (вул. М. Залки 1/9, м. Сімферополь, Автономна Республіка Крим, 95053)

про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,

ВСТАНОВИВ:

Постановою Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 05.11.2012 року, адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю "ОК-ТАН" до Державна податкова інспекція у м. Сімферополі АР Крим Державної податкової служби - задоволено.

Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення - рішення Державної податкової інспекції у м. Сімферополі АР Крим ДПС №0004452204 від 05.10.2012 року по донарахуванню податку на прибуток в сумі 486 011грн.

Стягнуто на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "ОК-ТАН" судовий збір у розмірі 2146,00 грн. із Державного бюджету України шляхом їх безспірного списання із рахунку Державної податкової інспекції у м. Сімферополі АР Крим ДПС.

Не погодившись з зазначеною постановою суду, відповідач звернувся з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати постанову Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 05.11.2012 року, та прийняти нову постанову, якою у задоволенні позовних вимог відмовити.

Апеляційна скарга мотивована порушенням судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права.

Відповідно до пункту 2 частини першої статті 197 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції може розглянути справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на основі наявних у ній доказів, у разі неприбуття жодної з осіб, які беруть участь у справі, у судове засідання, хоча вони були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового засідання.

У судове засідання 21.05.2013 року сторони, їх представники не з'явились, про дату, час та місце апеляційного розгляду справи сповіщені належно.

Згідно з частиною четвертою статті 196 Кодексу адміністративного судочинства України, неприбуття у судове засідання сторін або інших осіб, які беруть участь у справі, належним чином повідомлених про дату, час і місце апеляційного розгляду, не перешкоджає судовому розгляду справи.

Суд, керуючись положеннями пункту 2 частини першої статті 197 Кодексу адміністративного судочинства України, визнав за можливе перейти до письмового провадження по справі.

Колегія суддів, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено, матеріалами справи підтверджено, що посадовими особами відповідача проведено документальну позапланову невиїзну перевірку з питань дотримання податкового законодавства при визначенні податку на прибуток по взаємовідносинам з ТОВ "Олвін Ойл" за період з 01.07.2011 року по 30.09.2011 року, за результатами якої складено акт №6201/22-1/33131378 від 28.09.2012 року.

За висновками даного акту встановлено порушення позивачем п.п.14.1.191 п. 14.1 ст. 14, п.п. 138.1.1 п. 138.1, п.138.2, п.138.8 ст. 138, п.п.139.1.9 п.139.1 ст. 139 Податкового кодексу України, в результаті чого встановлено заниження податку на прибуток на загальну суму 486011 грн., у тому числі за 3 квартал 2011 р. у сумі 486011 грн.

На підставі акту, відповідач прийняв спірне податкове повідомлення-рішення №0004452204 від 05.10.2012 року.

Перевіркою встановлено, що підставою для нарахування вказаної суми було договірні зобов'язання по договору постачання нафтопродуктів №О-94-2010 від 15.12.2010 p., укладеного між позивачем та TOB "Олвін Ойл" не виконувались. У зв'язку з даними господарськими операціями позивачем у 3 кварталі 2011 року було віднесено до валових витрат суму в розмірі 2 113092 грн.

Висновок відповідача обґрунтований тим, що за даними комп'ютерної бази "Перелік платників ПДВ за результатами автоматизованого співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів на рівні ДПА України", яку використовують податкові органи для визначення "благонадійності" відповідного підприємства, контрагент позивача - ТОВ "Олвін Ойл" має стан "9", що за даними податкового органу означає відсутність за місцезнаходженням.

В акті зазначено, що перевіркою витрат, що враховуються при визначенні об'єкта оподаткування ТОВ "ОК-ТАН" з питань дотримання вимог податкового законодавства при визначенні податку на прибуток по взаємовідносинам з ТОВ "Олвін Ойл" за період з 01.07.2011 по 30.09.2011, встановлено, що перевірка проводиться на підставі Акта документальної перевірки ТОВ "ОК-ТАН" від 25.01.2012р. № 614/23-4/33131378, з якого вбачається, що за серпень 2011 року ТОВ "ОК-ТАН", згідно наданих копій документів, отримало від ТОВ "Олвін Ойл" нафтопродукти на загальну суму 2535711 грн., у т.ч. ПДВ 422619 грн. Суми податку на додану вартість за зазначеними податковими накладними включено до податкових зобов'язань відповідного періоду, відображених у реєстрі виданих податкових накладних, які відповідають даним податку 5 до податкової декларації з ПДВ, даним декларації з ПДВ за серпень 2011 р. Розрахунки між суб'єктами господарювання за відвантажений товар проводились в безготівковій формі.

Таким чином, підставою для винесення податкового повідомлення-рішення став висновок відповідача про те, що позивачем отримано товар від сумнівного постачальника, оскільки неможливо встановити наявність у останнього необхідних умов для ведення господарської діяльності, основних фондів, технічного персоналу, виробничих активів, складських приміщень, транспортних засобів. Тому на думку відповідача угода позивача з постачальником має ознаки нікчемності. Відповідач в акті перевірки посилається на те, що оскільки факт поставки ТОВ "Олвін Ойл" товару на адресу ТОВ "ОК-ТАН" не підтверджено, податкові накладні складені необґрунтовано, товарно-транспортні накладні до перевірки не надано, то ТОВ "Олвін Ойл" не могло поставляти продукцію на адресу ТОВ "ОК-ТАН".

Відповідачем зроблено висновок про те, що єдиною метою проведення документування фактично не здійснених господарських операцій є отримання ТОВ "ОК-ТАН" податкової вигоди. Несплата до бюджету необхідних податкових платежів є заволодіння державним майном. Таким чином, відповідач стверджує, що ТОВ "ОК-ТАН" порушено ст. 228 ЦК України щодо укладення правочину, який суперечить моральним засадам суспільства, а також порушує публічний порядок, спрямований на заволодіння майном держави, дохідної частини бюджету, а отже є нікчемним.

При перевірці доводів відповідача за апеляційною скаргою, у відповідності з вимогами ст. 195 КАС України судова колегія встановила наступне.

Відповідно до п. 1 ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" підставою для бухгалтерського обліку є первинні документи. Згідно до п. 2 ст. 3 цього Закону податкова звітність ґрунтується на даних бухгалтерського обліку.

Так, у періоді, що перевірявся, ТОВ "ОК-ТАН" мало взаємовідносини з ТОВ "Олвін Ойл", а саме: позивач придбав у вказаного підприємства паливно-мастильні матеріали на підставі договору постачання нафтопродуктів №О-94-2010 від 15.12.2010 р., у зв'язку з чим, позивачем у 3 кварталі 2011 року було віднесено до валових витрат суму в розмірі 2113092 грн.

Наказом Міністерства економіки України, Міністерства транспорту та зв'язку, Міністерства палива та енергетики, Державного комітету з питань технічного регулювання та споживчої політики від 20.05.2008 року № 281/ 171/ 578/155 затверджено Інструкцію про порядок приймання, транспортування, зберігання, відпуску та обліку нафти і нафтопродуктів на підприємствах і організаціях України (далі - Інструкція). Ця Інструкція встановлює єдиний порядок організації та виконання робіт, пов'язаних з прийманням, транспортуванням, зберіганням, відпуском та обліком товарної нафти і нафтопродуктів.

Ця Інструкція поширюється на всі класи, типи, групи і види нафти та типи, марки і види (залежно від масової частки сірки) нафтопродуктів. Вимоги цієї інструкції є обов'язковими для всіх суб'єктів господарювання (підприємств, установ, організацій та фізичних осіб - підприємств), що займаються хоча б одним з таких видів економічної діяльності, як закупівля, транспортування, зберігання і реалізація нафти і нафтопродуктів на території України.

Згідно з матеріалів справи, позивач при проведені господарських операцій зі своїм постачальником оформив первинні документи, які і відобразив в своєму податковому обліку, що не заперечувалось відповідачем. Недостовірність жодного з цих документів не встановлена.

Матеріалами справи підтверджено реальне виконання сторонами правочину, встановлено факт сплати позивачем заборгованості постачальникам, в тому числі ПДВ в ціні товару, тому доводи відповідача щодо нікчемності укладеного правочину не мають під собою матеріально-правового і фактичного обґрунтування.

Так, позивачем надані первинні, бухгалтерські та інші документи, що свідчать про діяльність суб'єкта господарювання, а саме: договір поставки №О-94-2010 від 15.12.2010; додаткові угоди №11, №12, №13, №14, №15, №16, №17, №18 до укладеного договору №О-94-2010 від 15.12.2010; акти прийому-передачі №1167, №1168, №1170, 1163, №1147, №1139, №1131, №1184, №1179, №1177 від 15.12.2010; належним чином оформлені податкові накладні № 17 від 24.08.2011, № 18 від 26.08.2011, №20 від 28.08.2011, №13 від 20.08.2011, №10 від 29.07.2011, №13 від 15.09.2011, №6 від 09.09.2011, №4 від 06.09.2011, та залізничні накладні (а.с. 23-58).

Висновок контролюючого органу про завищення витрат, що враховуються при визначенні об'єкта оподаткування з податку на прибуток на загальну суму 2113092 грн., у т.ч. за 3 квартал 2011 р. у сумі 2113092 грн., що не підтверджені відповідними розрахунковими документами, а саме відсутні товарно-транспортні накладні, що підтверджують факт поставки товару ТОВ "Олвін Ойл" на адресу ТОВ "ОК-ТАН" є безпідставним, оскільки товаро-транспортні накладні не є первинними документами в розумінні вимог Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні".

Відповідно до п.п. 14.1.191 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України постачання товарів - будь-яка передача права на розпоряджання товарами як власник, у тому числі продаж, обмін чи дарування такого товару, а також постачання товарів за рішенням суду.

Підпунктом 138.1.1 пункту 138.1 ст. 138 Податкового кодексу України встановлено, що витрати операційної діяльності включають: собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та інші витрати беруться для визначення об'єкта оподаткування з урахуванням пунктів 138.2, 138.11 цієї статті, пунктів 140.2-140.5 статті 140, статей 142 і 143 та інших статей цього Кодексу, які прямо визначають особливості формування витрат платника податку; витрати банківських установ.

Згідно з пунктом 138.2 ст. 138 ПК України витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Підпунктом 138.8 ст. 138 ПК України передбачено, що собівартість виготовлених та реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг складається з витрат, прямо пов'язаних з виробництвом таких товарів, виконанням робіт, наданням послуг, а саме: прямих матеріальних витрат; витрат на оплату праці; амортизації виробничих основних засобів та нематеріальних активів, безпосередньо пов'язаних з виробництвом товарів, виконанням робіт, наданням послуг; загальновиробничі витрати, які відносяться на собівартість виготовлених та реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг відповідно до положень (стандартів) бухгалтерського обліку; вартості придбаних послуг, прямо пов'язаних з виробництвом товарів, виконанням робіт, наданням послуг; інших прямих витрат, у тому числі витрат з придбання електричної енергії (включаючи реактивну).

Відповідно до п.п. 139.1.9 пункту 139.1 ст. 139 ПК України до складу витрат не включаються зокрема витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку. У разі втрати, знищення або зіпсуття зазначених документів платник податку має право письмово заявити про це органу державної податкової служби та здійснити заходи, необхідні для поновлення таких документів.

Щодо тверджень відповідача про встановлення факту вчинення позивачем нікчемного правочину, зокрема з причин того, що контрагент - ТОВ "Олвін Ойл" має стан 9 - "Направлено повідомлення про відсутність за місцезнаходженням" коллегія суддів зазначає наступне.

Відповідно до ч.1 ст. 4 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців" державна реєстрація юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців - засвідчення факту створення або припинення юридичної особи, засвідчення факту набуття або позбавлення статусу підприємця фізичною особою, а також вчинення інших реєстраційних дій, які передбачені цим Законом, шляхом внесення відповідних записів до Єдиного державного реєстру.

Статтею 80 Цивільного кодексу України встановлено, що юридичною особою є організація, створена і зареєстрована у встановленому законом порядку. Юридична особа наділяється цивільною правоздатністю і дієздатністю, може бути позивачем та відповідачем у суді.

Частиною 4 статті 91 Цивільного кодексу України встановлено, що цивільна правоздатність юридичної особи виникає з моменту її створення і припиняється з дня внесення до єдиного державного реєстру запису про її припинення.

Суду не надано жодних доказів про внесення до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців відомостей про припинення юридичної особи на час здійснення господарських операцій - контргента ТОВ "Олвін Ойл".

Крім того, в акті перевірки відсутні відомості про те, що ТОВ "Олвін Ойл" не звітувалось до податкового органу чи не врахувало при складанні податкової звітності документи, виписані на адресу позивача (не включило відповідні суми до складу валових доходів для визначення податку на прибуток).

ТОВ "ОК-ТАН" включило до складу валових витрат відповідні суми виключно на підставі документів первинного бухгалтерського обліку, а саме: актів приймання-передачі, які були складені позивачем та його постачальником та оформлених відповідно до законодавства, та залізничних накладних, складених відділеннями Укрзалізниці.

Крім того, висновки відповідача про те, що угода, укладена між позивачем та його контрагентом є такою, що суперечить інтересам держави та суспільства, є необґрунтованими, не підтверджуються матеріалами справи та не відповідають вимогам діючого законодавства України з наступних підстав.

Стаття 204 ЦК України закріплює принцип презумпції правомірності правочину: правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він невизнаний судом недійсним.

Головною підставою вважати правочин нікчемним являється його недійсність, встановлена законом. Саме законом, а не Актами, які б факти в цьому акті не були відображені. Вказані ж в Акті висновки є суто суб'єктивною думкою державного податкового ревізора-інспектора, оскільки були зроблені за відсутності інформації, яка надається в передбаченому законодавством порядку.

Таким чином, навіть за наявності ознак нікчемності правочину податкові органи мають право лише звертатися до судів з позовами про стягнення в доход держави коштів, отриманих по правочинах, здійснених з метою, що свідомо суперечить інтересам держави і суспільства, посилаючись на їх нікчемність.

Згідно з ч.2 ст.215 ЦК України недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

Правовідносини з приводу нікчемності правочинів унормовані ст.228 Цивільного кодексу України, відповідно до якої правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним (ч.1 ст.228); правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним (ч.2 ст.228).

Пленум Верховного суду України в своїй постанові від 06 листопада 2009 року №9 "Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними" роз'яснив, що нікчемними правочинами, які порушують публічний порядок, визначені ст. 228 ЦК України, є: правочини, спрямовані на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина; правочини, спрямовані на знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним.

Правочини, які посягають на суспільні, економічні та соціальні основи держави, зокрема є: правочини, спрямовані на використання всупереч закону комунальної, державної або приватної власності; правочини, спрямовані на незаконне відчуження або незаконне володіння, користування, розпорядження об'єктами права власності українського народу - землею як основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави, її надрами, іншими природними ресурсами (стаття 14 Конституції України); правочини щодо відчуження викраденого майна; правочини, що порушують правовий режими вилучення з обігу або обмеження в обігу об'єктів цивільного права, тощо. Усі інші правочини, спрямовані на порушення інших об'єктів права, передбачені іншими нормами публічного права, не є такими, що порушують публічний порядок. При кваліфікації правочину за статтею 228 ЦК України має враховуватися вина, яка виражається в намірі порушити публічний порядок сторонами правочину або однією зі сторін. Доказом вини може бути вирок суду, постановлений у кримінальній справі, щодо знищення, пошкодження майна чи незаконного заволодіння ним, тощо.

Акт перевірки не містіть таких посилань, не доводить умислу саме позивача на порушення публічного порядку, не містіть посилання і на те, в чому таке порушення полягає. Доказів, які б доводили нерозумність або необачність правової поведінки саме позивача у спірних правовідносинах при здійсненні господарських операцій із контрагентами до суду не подано.

Відповідно до ч. 2 ст. 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Виходячи з вищевикладеного, колегія суддів погоджується з правильним висновком суду першої інстанції, що позовні вимоги підлягають задоволенню.

Судова колегія дійшла до висновку, що судом першої інстанції правильно встановлені обставини справи, рішення суду ухвалене з додержанням норм матеріального та процесуального права, тому підстав для задоволення апеляційної скарги та скасування судового рішення не вбачається.

На підставі викладеного, судова колегія дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а постанова суду першої інстанції - без змін.

Керуючись частиною третьою статті 24, частиною першою статті 195, статтями 196,197, пунктом 1 частини першої статті 198, статтею 200, пунктом 1 частини першої статті 205, статтями 206, 212, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Сімферополі АР Крим Державної податкової служби на постанову Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим (суддя Аблякимов Е.Е.) від 05.11.12 у справі № 2а-11372/12/0170/27- залишити без задоволення.

Постанову Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим (суддя Аблякимов Е.Е.) від 05.11.12 у справі № 2а-11372/12/0170/27 - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення їх копій особам, які беруть участь у справі.

Ухвалу може бути оскаржено до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.

Головуючий суддя підпис О.І. Мунтян

Судді підпис О.В.Дугаренко

підпис Ю.Л.Шеренін

З оригіналом згідно

Головуючий суддя О.І. Мунтян