Ухвала

від 21.05.2013 по справі 801/582/13-а

СЕВАСТОПОЛЬСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Копія

СЕВАСТОПОЛЬСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

Іменем України

Справа № 801/582/13-а

21.05.13 м. Севастополь

Севастопольський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого судді Мунтян О.І.,

суддів Дугаренко О.В. ,

Дудкіної Т.М.

секретар судового засідання Равза Р.Р.

за участю сторін:

представник позивача, Державного підприємства "Мисливське господарство "Холодна гора"- Прокопець Ігор Святославович, довіреність № б/н від 14.05.13

представник відповідача, Сімферопольської міжрайонної державної податкової інспекції АР Крим Державної податкової служби- Лук'янець Олена Юріївна, довіреність № 27/10.25 від 25.04.13

розглянувши апеляційну скаргу Сімферопольської міжрайонної державної податкової інспекції АР Крим Державної податкової служби на постанову Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим (суддя Петренко В.В. ) від 31.01.13 по справі № 801/582/13-а

за позовом Державного підприємства "Мисливське господарство "Холодна гора" (вул. Нижньогірська, 115, м.Білогірськ, Автономна Республіка Крим, 97600)

до Сімферопольської міжрайонної державної податкової інспекції АР Крим Державної податкової служби (вул. Бєлова, 2 а, с.Мирне, Сімферопольський район, Автономна Республіка Крим, 97503)

про визнання недійсним та скасування податкових повідомлень-рішень,

ВСТАНОВИВ:

Постановою Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 31.01.2013 року позовні вимоги Державного підприємства "Мисливське господарство "Холодна гора" до Сімферопольської міжрайонної державної податкової інспекції АР Крим Державної податкової служби про визнання недійсним та скасування податкових повідомлень-рішень -задоволено.

Визнано недійсним та скасовано податкове повідомлення-рішення від 17.10.2012 року №0000311502 на суму з основного платежу у розмірі 3704,00 грн. та по штрафних санкціях 926,00 грн. та податкове повідомлення-рішення від 17.10.2012 року №0000301502 на суму з основного платежу у розмірі 5109,00 грн. та по штрафних санкціях у розмірі 1277, 25 грн.

Стягнуто на користь Державного підприємства "Мисливське господарство "Холодна гора" судовий збір у розмірі 117,00 грн. з Державного бюджету України шляхом їх безспірного списання із рахунка суб'єкта владних повноважень - відповідача.

На зазначене судове рішення від відповідача надійшла апеляційна скарга, в якій ставиться питання про його скасування та ухвалення нового рішення, яким у задоволенні адміністративного позову відмовити.

Апеляційна скарга мотивована порушенням судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права.

Представник відповідача у судовому засіданні 21.05.13р. підтримав апеляційну скаргу у повному обсязі.

Представник позивача у судовому засіданні 21.05.2013 року заперечував проти задоволення апеляційної скарги та просив залишити судове рішення першої інстанції без змін, надавши відповідні заперечення.

Колегія суддів, вислухавши сторони, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Колегією суддів та судом першої інстанції встановлено, що посадовими особами податкового органу проведена позапланова невиїзна документальна перевірка Державного підприємства "Мисливське господарство "Холодна гора" (ЄДРПОУ 00993917) з питань своєчасност, достовірності, повноти нарахування та сплати податку на прибуток та податку на додану вартість при здійсненні фінансово-господарських операцій з ТОВ БВП «Строитель-плюс» (ЄДРПОУ 31263808), ПП «Ротонда Торг» (ЄДРПОУ 36165656), ПП «Габарит-плюс» (ЄДРПОУ 35941644), ПП «Гранд-М» (ЄДРПОУ 33581667), ПП «Райс-М» (ЄДРПОУ 33655597), ПП «Гранд продукт» (ЄДРПОУ 34946788), ТОВ «ВТК «Окнополь» (ЄДРПОУ 36070617), ТОВ «Бренд Строй» (ЄДРПОУ 36165567), ПП «Сіті Буд» (ЄДРПОУ 37081640), ПП «Скипер» (ЄДРПОУ 37081677), ПП «Добре Місто» (ЄДРПОУ 37081745), ПП «Команд» (ЄДРПОУ 37081766), ПП «Мобкримторг» (ЄДРПОУ 37081792), ПП «Визит Торг» (ЄДРПОУ 37081939), ПП «Нантехімидж» (ЄДРПОУ 37081965), ПП «Кримторг» (ЄДРПОУ 32271261), ТОВ «Будівельна компанія «Акрополь» (ЄДРПОУ 32841299), ПП «Базис Торг» (ЄДРПОУ 36165986), ПП «Укрторгпартнер» (ЄДРПОУ 36693415), ПП «Кримспецтехнолоджи» (ЄДРПОУ 36693441), ТОВ «Тонар-Крим» (ЄДРПОУ 37860178), ТОВ «Кримстройиндустрия» (ЄДРПОУ 32100553), ТОВ «Аквамарин» (ЄДРПОУ 32836776), ПП «Євраградстрой» (ЄДРПОУ 34836406), ПП «Прима Торг» (ЄДРПОУ 37081588), ТОВ «ТМ-Компані» (ЄДРПОУ 37132621), Фірма «Капітель Плюс» (ЄДРПОУ 31095815), КП «Альянс» (ЄДРПОУ 32468182), ПП «Пан Буд» (ЄДРПОУ 37081614), ПП «Беллатрикс» (ЄДРПОУ 3708991), ПП «Севелітстрой» (ЄДРПОУ 55096833), ПП «Мастер Торг» (ЄДРПОУ 37196250) за період з 01.01.2009 року по 31.03.2012 року.

За результатами перевірки відповідачем складено акт від 04.10.2012 року №679/15-02/0993917 (далі - акт перевірки) (а.с.10-31).

Відповідно до висновків акту перевірки відповідачем були встановлені порушення (а.с.31):

- п.п.3.1.1 п.3.1 ст.3, п.4.1 ст.4, п.п.7.2.1 п.7.2 ст.7, п.п.7.2.3 п.7.2, п.п.7.2.6 п.7.2, п.п.7.4.1 та п.п.7.4.5 п.7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» від 03.04.1997 року №168/97-ВР та ст.185, п.188.1 ст.188, п.198.2 ст.198, ст.200 Податкового кодексу України та дані, наведені в деклараціях з податку на додану вартість за відповідні періоди: серпень 2010 року, жовтень 2010 року, листопад 2010 року, серпень 2011 року в наслідок не підтвердження реальності здійснення фінансово-гоподарських операцій з суб'єктами господарювання, а саме БВП «Строитель-Плюс» (ЄДРПОУ 31263808), ПП «Севелітстрой» (ЄДРПОУ 35096833) встановлено:

- заниження податку на додану вартість за рахунок завищення податкового кредиту на загальну суму 5109,00грн, у тому числі за серпень 2010 року на суму 2400,00 грн., за жовтень 2010 року на суму 927,00грн, за листопад 2010 року на суму 528,00 грн., за серпень 2011 року на суму 1254,00грн;

на порушення п.5.1, п.п.5.2.1 п.5.2, п.п.5.3.9 п.5.3 ст.5 Закону України від 22.05.1997 року №283/97-ВР «Про оподаткування прибутку підприємств» та п.п.138.1.1 п.138.1 ст.138, ст.185, п.188.1 ст.188, п.188.1 ст.188, ст.200 Податкового кодексу України, встановлено:

-заниження податку на прибуток за рахунок завищення валових витрат та завищення амортизаційних відрахувань на загальну суму 3704,00грн, у тому числі за 3 квартал 2010 року на суму 3000,00грн, за 4 квартал 2010 року на суму 660,00грн, за 1 квартал 2011 року на суму 44,00грн.

На підставі виявлених порушень, Сімферопольською МДПІ АР Крим ДПС були винесені податкові повідомлення-рішення:

- від 17.10.2011 року №0000301502 про збільшення ДП "Мисливське господарство "Холодна гора" суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість за основним платежем у сумі 5109,00грн та за штрафними (фінансовими) санкціями у сумі 1277,25грн (а.с.8);

- від 17.10.2011 року №0000311502 про збільшення ДП "Мисливське господарство "Холодна гора" суми грошового зобов'язання з податку на прибуток приватних підприємств за основним платежем у сумі 3704,00грн та за штрафними (фінансовими) санкціями у сумі 926,00грн (а.с.9).

Висновки Сімферопольської МДПІ АР Крим ДПС обґрунтовуються в акті тим, що ДП "Мисливське господарство "Холодна гора" за період з 01.01.2009 року по 31.03.2012 року мало взаємовідносини з БВП «Строитель Плюс» (ЄДРПОУ 31263808) та ПП «Севелітстрой» (ЄДРПОУ 35096833) проведеним аналізом встановлено, що сумнівний податковий кредит отриманий БВП «Строитель Плюс» та ПП «Севелітстрой» від контрагентів-постачальників фактично не було використано у власній господарській діяльності, а було спрямовано на ухилення від сплати податкових зобов'язань інших суб'єктів господарювання. Враховуючи дані факти, податкова вигода, сформована від сумнівних постачальників підлягає коригуванню по ланцюгу постачання від реальних «вигодонабувачів». У зв'язку з цим, операції з поставки товарів (послуг) в адресу ДП "Мисливське господарство "Холодна гора" мають ознаки «нікчемних», - операція з надання послуг має ознаки «безтоварних», що свідчить про укладення угод без мети настання реальних наслідків (а.с.13,15).

Не погодившись з висновками акту перевірки від 04.10.2012 року №679/15-02/0993917 та прийнятими на його підставі податковими повідомленнями-рішеннями від 17.10.2011 року №0000301502 та №0000311502 позивач оскаржив зазначений акт та податкові повідомлення-рішення шляхом направлення скарги від 26.10.2012 року вих. №338 до Державної податкової служби в АР Крим (а.с.38-39).

Державна податкова служба в АР Крим у рішенні від 19.11.2012 року вих. №3551/10/10-0223 про результати розгляду первинної скарги зазначила, що залишає без змін податкові повідомлення-рішення Сімферопольської МДПІ в АР Крим ДПС від 17.10.2012 року №0000301502 та №0000311502, а первинну скаргу - без задоволення (а.с.32-34).

26.11.2012 року ДП "Мисливське господарство "Холодна гора" звернулося до Державної податкової служби України зі скаргою на акт перевірки від 04.10.2012 року №679/15-02/0993917 та прийнятими на його підставі податковими повідомленнями-рішеннями від 17.10.2011 року №0000301502 та №0000311502 (а.с.40-42).

Державна податкова служба України у рішенні від 24.12.2012 року №7614/0/61-12/10-2115 про результати скарги, зазначила, що залишає без змін податкові повідомлення-рішення Сімферопольської МДПІ в АР Крим ДПС від 17.10.2012 року №0000301502 та №0000311502, прийняте за розглядом первинної скарги, а скаргу - без задоволення (а.с.35-37).

При перевірці доводів заявника апеляційної скарги у відповідності з вимогами ст. 195 КАС України, судова колегія зазначає наступне.

Статтею 2 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" встановлено, що бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Згідно п.1.2 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 № 88, господарські операції відображаються у бухгалтерському обліку методом їх суцільного і безперервного документування. Записи в облікових регістрах провадяться на підставі первинних документів, створених відповідно до вимог цього Положення.

Статтею 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" встановлено, що господарська операція - дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.

Відповідно до положень ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Інформація, що міститься у прийнятих до обліку первинних документах, систематизується на рахунках бухгалтерського обліку в регістрах синтетичного та аналітичного обліку шляхом подвійного запису їх на взаємопов'язаних рахунках бухгалтерського обліку. Дані аналітичних рахунків повинні бути тотожні відповідним рахункам синтетичного обліку на перше число кожного місяця.

Відповідальність за несвоєчасне складання первинних документів і регістрів бухгалтерського обліку та недостовірність відображених у них даних несуть особи, які склали та підписали ці документи.

Абзацом 4 ч. 1 ст. 174 Господарського кодексу України встановлено, що господарські зобов'язання можуть виникати з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Відповідно до наданого у судовому засіданні акту -вимоги від 05.04.2011 року ВАТ „Крименерго" зобов'язало позивача усунути ряд недоліків, виявлених при перевірці дотримання позивачем правил користування електричною енергією.

На виконання вимог акту 01.08.2011 року між ДП "Мисливське господарство "Холодна гора" (замовник) було укладено з ПП «Севелітстрой» (підрядник) договір №323/75, відповідно до якого підрядник зобов'язується виконати за завданням замовника, а замовник зобов'язується прийняти та оплатити поточний ремонт ТП-234 ДП "Мисливське господарство "Холодна гора" з використанням матеріалу підрядника. Загальна сума договору становить 7523,47грн, у тому числі ПДВ 20% - 1253,91грн (а.с.63).

На виконання умов договору ПП «Севелитстрой» виписало ДП "Мисливське господарство "Холодна гора" податкову накладну від 12.08.2011 року №34 на загальну суму 7523,47грн, у тому числі ПДВ у сумі 1253,91грн (а.с.67).

Факт виконаних робіт підтверджується належним чином оформленим актом №б/н приймання виконаних будівельних робіт на загальну суму 7523,47грн, у тому числі ПДВ 1253,91грн (а.с.106-107).

Як вбачається з наданих до суду доказів за виконані роботи, ДП "Мисливське господарство "Холодна гора" перераховано на користь ПП «Севелітстрой» в безготівковій формі грошові кошти у сумі 7523,47грн, у тому числі ПДВ у сумі 1253,91грн (призначення платежу договір №323 від 01.08.2011 року), що підтверджується платіжним дорученням від 12.08.2011 року №315 (а.с.120).

Сума ПДВ за придбаний товар була включена ДП "Мисливське господарство "Холодна гора" до складу податкового кредиту за серпень 2011 року.

05.08.2010 року між ДП "Мисливське господарство "Холодна гора" (замовник) було укладено з БВП «Строитель-Плюс» (виконавець) договір №759/48, відповідно до якого виконавець надає, а замовник приймає та оплачує ремонт схеми обліку електроенергії на ТП-234 ДП "Мисливське господарство "Холодна гора". Загальна сума договору становить 14400,00грн, у тому числі ПДВ 20% - 2400,00грн (а.с.62).

На виконання умов договору БВП «Строитель-Плюс» було проведено ремонт схеми обліку електроенергії на ТП-234 ДП "Мисливське господарство "Холодна гора" та виписано податкову накладну від 10.08.2010 року на загальну суму 14400,00грн, у тому числі ПДВ у сумі 2400,00грн (а.с.65).

Факт виконаних робіт підтверджується належним чином оформленим актом №б/н приймання виконаних будівельних робіт за серпень 2010 року на загальну суму 14400,00грн, у тому числі ПДВ у сумі 2400,00грн (а.с.95-97).

ДП "Мисливське господарство "Холодна гора" за виконані роботи було перераховано на користь БВП «Строитель-Плюс» в безготівковій формі грошові кошти у сумі 14400,00грн, у тому числі ПДВ у сумі 2400,00грн, що підтверджується платіжним дорученням від 09.08.2010 року №278 (а.с.117).

05.08.2010 року між ДП "Мисливське господарство "Холодна гора" (замовник) було укладено з БВП «Строитель-Плюс» (виконавець) договір №760/49, відповідно до якого виконавець надає, а замовник приймає та оплачує ремонт системи електропостачання контори ДП "Мисливське господарство "Холодна гора". Загальна сума договору становить 3170,00грн, у тому числі ПДВ 20% - 528,00грн (а.с.61).

На виконання умов договору БВП «Строитель-Плюс» було проведено ремонт системи електропостачання контори ДП "Мисливське господарство "Холодна гора" та виписано податкову накладну від 10.08.2010 року №3591 на загальну суму 3170,00грн, у тому числі ПДВ у сумі 528,00грн (а.с.64).

Факт виконаних робіт підтверджується належним чином оформленим актом №б/н приймання виконаних будівельних робіт за серпень 2010 року на загальну суму 3170,00грн, у тому числі ПДВ 528,00грн (а.с.81-82).

Як вбачається з наданих до суду письмових доказів за виконані роботи, ДП "Мисливське господарство "Холодна гора" перераховано на користь БВП «Строитель-Плюс» в безготівковій формі грошові кошти у сумі 3170,00грн, у тому числі ПДВ у сумі 528,00грн (призначення платежу договір №760/49 від 05.08.2010 року), що підтверджується платіжним дорученням від 30.09.2010 року №358 (а.с.118).

01.10.2010 року між ДП "Мисливське господарство "Холодна гора" (замовник) було укладено з БВП «Строитель-Плюс» (підрядник) договір №1178/64, відповідно до якого підрядник зобов'язується виконати за завданням замовника, а замовник зобов'язується прийняти та оплатити ремонт трансформатора силового 160 кВА на ТП-234 ДП "Мисливське господарство "Холодна гора" з використанням матеріалу підрядника. Загальна сума договору становить 5563,20грн (а.с.60).

На виконання умов договору БВП «Строитель-Плюс» було проведено ремонт трансформатора силового 160 кВА на ТП-234 ДП "Мисливське господарство "Холодна гора" та було виписано податкову накладну від 27.10.2010 року на загальну суму 5563,20грн, у тому числі ПДВ у сумі 927,20грн (а.с.66).

Факт виконаних робіт підтверджується належним чином оформленим актом №б/н приймання виконаних будівельних робіт за жовтень 2010 року на загальну суму 5563,20грн, у тому числі ПДВ у сумі 927,20грн (а.с.81-82).

ДП "Мисливське господарство "Холодна гора" за виконані роботи було перераховано на користь БВП «Строитель-Плюс» в безготівковій формі грошові кошти у 5563,20грн, у тому числі ПДВ у сумі 927,20грн, що підтверджується платіжним дорученням від 27.10.2010 року №411 (а.с.119).

Сума ПДВ за придбаний товар була включена до складу податкового періоду за серпень 2010 року у сумі 2400,00грн, за жовтень 2010 року 927,20грн, за листопад 528,20грн.

Як вбачається, з наданих до суду апеляційної інстанції, письмових доказів, а саме інвентарної картки, опису інвентарних карток, нарахувань амортизації основних засобів, довідки - ТП -234 (ТМ-160 кВА) є основним засобом позивача.

Таким чином, використання послуг для здійснення господарської діяльності ДП "Мисливське господарство "Холодна гора", які отримані від ПП «Севелітстрой» та БВП «Строитель-Плюс» за договором від 01.08.2011 року №323/75, договором від 05.08.2010 року №759/48, договором від 05.08.2010 року №760/49, договором від 01.10.2010 року №1178/64 підтверджується первинними документами, оформленими у відповідності до п.2 ст.9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16.07.1999р. №996-XV, п.2.4 ст.2 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України №88 від 24.05.1995р., зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 05.06.1995р. під №168/704, які відповідають вимогам первинного документа, що містить відомості про господарську операцію й підтверджує її здійснення.

Відповідно до п.5.1. ст.5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" (в редакції, яка діяла на момент спірних правовідносин) валові витрати виробництва та обігу (далі - валові витрати) - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Згідно з п.п.5.3.9 п. 5.3 ст.5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Відповідно до п.п.11.2.1 п.11.2 ст.11 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" датою збільшення валових витрат виробництва (обігу) вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше:

або дата списання коштів з банківських рахунків платника податку на оплату товарів (робіт, послуг), а в разі їх придбання за готівку - день їх видачі з каси платника податку;

або дата оприбуткування платником податку товарів, а для робіт (послуг) - дата фактичного отримання платником податку результатів робіт (послуг).

Відповідно до п.п.14.1.191. п.14.1. ст.14 ПК України постачання товарів - будь-яка передача права на розпоряджання товарами як власник, у тому числі продаж, обмін чи дарування такого товару, а також постачання товарів за рішенням суду.

Згідно з п.138.2 ст.138 ПК України витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу п.138.2 ст.138 ПК України).

Відповідно до п.п.139.1.9 п.139.1 ст.139 ПК України не включаються до складу витрат: витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Позивачем на підтвердження обґрунтованості віднесення до складу витрат та податкового кредиту у перевіряємому періоді були надані податкові накладні, акти виконаних робіт, які не мали будь-яких недоліків та порядок заповнення яких відповідав встановленому чинним законодавству.

Згідно з п.п.3.1.1. п.3.1 ст.3 Закону України «Про податок на додану вартість» об'єктом оподаткування податком на додану вартість є операції платників податку з поставки товарів та послуг, місце надання яких знаходиться на митній території України, в тому числі операції з передачі права власності на об'єкти застави позичальнику (кредитору) для погашення заборгованості заставодавця, а також з передачі об'єкта фінансового лізингу у користування лізингоотримувачу (орендарю)

Підпунктом 7.4.1 п.7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» визначено, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 8-1 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари (послуги) та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Якщо у подальшому такі товари (послуги) починають використовуватися в операціях, які не є об'єктом оподаткування згідно зі статтею 3 цього Закону або звільняються від оподаткування згідно зі статтею 5 цього Закону, чи основні фонди переводяться до складу невиробничих фондів, то з метою оподаткування такі товари (послуги), основні фонди вважаються проданими за їх звичайною ціною у податковому періоді, на який припадає початок такого використання або переведення, але не нижче ціни їх придбання (виготовлення, будівництва, спорудження).

Відповідно до п.п.7.2.6 п.7.2 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» підставою для нарахування податкового кредиту покупця є видана постачальником податкова накладна.

Податкова накладна складається у момент виникнення податкових зобов'язань продавця у двох примірниках. Оригінал податкової накладної надається покупцю, копія залишається у продавця товарів (робіт, послуг). Податкова накладна виписується на кожну повну або часткову поставку товарів (робіт, послуг) (п.п. 7.2.3. п.7.2 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість»).

Підпунктом 7.3.1. п.7.3. ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» передбачено, що датою виникнення податкових зобов'язань з поставки товарів (робіт, послуг) вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше:

або дата зарахування коштів від покупця (замовника) на банківський рахунок платника податку як оплата товарів (робіт, послуг), що підлягають поставці, а в разі поставки товарів (робіт, послуг) за готівкові грошові кошти - дата їх оприбуткування в касі платника податку, а при відсутності такої - дата інкасації готівкових коштів у банківській установі, що обслуговує платника податку;

або дата відвантаження товарів, а для робіт (послуг) - дата оформлення документа, що засвідчує факт виконання робіт (послуг) платником податку.

Згідно з п.п.7.2.1 п.7.2 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» податкова накладна повинна містити наступні реквізити: порядковий номер, дату виписування податкової накладної, назву юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник ПДВ, податковий номер платника податку (продавця, покупця), місце розташування юридичної особи або місце податкової адреси фізичної особи, зареєстрованої як платник ПДВ, опис (номенклатуру) товарів (робіт, послуг) та їх кількість (обсяг, об'їм), повну назву отримувача, ціну продажу без врахування податку, ставку податку та відповідну суму у цифровому значенні, загальну суму коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку.

Згідно із п.п.7.4.5 п.7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).

Підпунктом 7.5.1 п.7.5 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість» визначено, що датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій:

або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків;

або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Відповідно до п.п.7.7.1. п.7.7. ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» сума ПДВ, що підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного податкового періоду та сумою податкового кредиту такого звітного податкового періоду.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства з 2011 року регулює Податковий кодекс України.

Відповідно до положень п.п.14.1.181 п.14.1 ст.14 Податкового кодексу України податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Відповідно до п.185.1 ст.185 Податкового кодексу України об'єктом оподаткування ПДВ є операції платників податку з постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу.

Відповідно до положень п.п. 14.1.181 п. 14.1 ст. 14 ПК України податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Відповідно до п. 198.2 ст. 198 ПК України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: або дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; або дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Згідно з п. 198.3 ст. 198 ПК України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку. Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Відповідно до п. 201.1 ст. 201 ПК України платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою податкову накладну.

Пунктом 201.4 ст. 201 ПК України передбачено, що податкова накладна виписується у двох примірниках у день виникнення податкових зобов'язань продавця. Оригінал податкової накладної видається покупцю, копія залишається у продавця товарів/послуг.

Податкова накладна є податковим документом і одночасно відображається у податкових зобов'язаннях і реєстрі виданих податкових накладних продавця та реєстрі отриманих податкових накладних покупця (п. 201.6 ст. 201 ПК України).

Відповідно до п. 201.8 ст. 201 ПК України право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку в порядку, передбаченому статтею 183 цього Кодексу.

Відповідно до положень п. 198.6 ст. 198 ПК України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу. У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.

Викладені норми свідчать про відсутність права платника податків включати до податкового кредиту суми ПДВ, які не підтверджені податковими накладними.

Таким чином податковий кредит для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на додану вартість має бути підтверджений належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків.

Всі податкові накладні, що підтверджують здійснення позивачем вищезазначеної господарської операції, є в матеріалах справи, оцінені судом та визнані такими, що оформлені у відповідності до вимог чинного законодавства.

Згідно з ч. 2 ст. 218 Господарського кодексу України учасник господарських відносин відповідає за порушення правил ведення господарської діяльності, якщо не доведено, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення.

Припису цієї статті кореспондують правила, закріплені у статті 18 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб -підприємців", відповідно до частини 2 зазначеної статті якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру є достовірними і були внесені і до нього, то третя особа може посилатися на них у спорі, як на достовірні. Третя особа не може посилатися на них у спорі у разі, якщо вона знала або могла знати про те, що такі відомості є недостовірними.

Відповідно до чинного законодавства позивач ДП "Мисливське господарство "Холодна гора" не зобов'язано та не має права перевіряти відповідність законодавству установчих документів своїх контрагентів по угодах, а також правильність сплати ними податків.

Стаття 204 ЦК України закріплює принцип презумпції правомірності правочину: правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він невизнаний судом недійсним.

Головною підставою вважати правочин нікчемним являється його недійсність, встановлена законом. Саме законом, а не Актами, які б факти в цьому акті не були відображені. Вказані ж в Акті висновки є суто суб'єктивною думкою державного податкового ревізора-інспектора, оскільки були зроблені за відсутності інформації, яка надається в передбаченому законодавством порядку.

Таким чином, навіть за наявності ознак нікчемності правочину податкові органи мають право лише звертатися до судів з позовами про стягнення в доход держави коштів, отриманих по правочинах, здійснених з метою, що свідомо суперечить інтересам держави і суспільства, посилаючись на їх нікчемність.

Згідно з ч.2 ст.215 ЦК України недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

Згідно зі статтею 228 Цивільного кодексу України правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним. Правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним.

Відповідно до пункту 18 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 06.11.2009 року № 9 "Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними" при кваліфікації правочину за статтею 228 Цивільного кодексу України має враховуватися вина, яка виражається в намірі порушити публічний порядок сторонами правочину або однією зі сторін. Доказом вини може бути вирок суду, постановлений у кримінальній справі, щодо знищення, пошкодження майна чи незаконного заволодіння ним тощо.

Отже, без правової оцінки суду першої інстанції не залишилось те, що зміст статті 228 Цивільного кодексу України свідчить на користь висновку, що законодавець відокремив порушення публічного порядку від інших підстав нікчемності правочинів та передбачив наявність умислу сторін (сторони) на незаконний результат, а також суперечність його публічно-правовим актам держави.

Зважаючи на те, що публічний порядок держави порушується у разі недотримання нормативних актів, у яких він закріплений, а фіктивне підприємництво з метою ухилення від сплати податків, на факт якого відповідач посилається як на підставу прийняття спірного податкового повідомлення-рішення, є злочином, відповідальність за який встановлена Кримінальним кодексом України, колегія суддів Севастопольського апеляційного адміністративного суду погоджується з висновком суду першої інстанції, що за обставин, які склалися у даній справі, визначенню правочину як такого, що порушує публічний порядок повинен передувати вирок суду про притягнення учасника (учасників) такого правочину до кримінальної відповідальності, який би набрав законної сили. Всупереч вимогам частини 2 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України відповідачем таких доказів надано не було. Проте, у разі наявності відповідного вироку суду, постановленого у кримінальній справі, податковий орган має право звернутись до суду про перегляд судового рішення за ново виявленими обставинами в порядку, передбаченому Кодексом адміністративного судочинства України.

Аналогічні висновки викладені у рішенні Європейського суду з прав людини від 22.01.2009р., справа "БУЛВЕС" АД проти Болгарії" (заява № 3991/03) де зазначено, що у разі якщо національні органи за відсутності будь-яких вказівок на безпосередню участь фізичної або юридичної особи у зловживанні, пов'язаним зі сплатою ПДВ, який нараховується у ланцюгу поставок, або будь-яких вказівок на обізнаність про таке порушення, все ж таки застосовують негативні наслідки до отримувача оподатковуваної ПДВ поставки, який повністю виконав свої зобов'язання, за дії або бездіяльність постачальника, який перебував поза межами контролю отримувача і у відношенні якого у нього не було засобів перевірки та забезпечення його виконання, то такі владні органи порушують справедливий баланс, який має підтримуватися між вимогами суспільних інтересів та вимогами захисту права власності.

Як вбачається з первинних бухгалтерських документів, наданих до перевірки, угоди між позивачем та ПП «Севелітстрой», БВП «Строитель-Плюс» були реально виконані сторонами, що зокрема підтверджується договорами, рахунками, актами виконаних робіт, локальними кошторисами, податковими накладними, платіжними дорученнями.

Що стосується доповнень заявника апеляційної скарги та надання у судовому засіданні при повторному перегляді справи вироку Київського районного суду м.Сімферополь від 10.04.2013 року відносно ОСОБА_4 за скоєння злочину передбаченого ч.2 ст. 28, ч.2 ст. 205 КК України судова колегія зазначає наступне.

Частиною 4 ст. 72 КАС України визначено преюдиціальний характер вироків судів у кримінальних справах або постанов суду у справах про адміністративний проступок. Вказані акти судів мають обов'язковий характер для адміністративного суду, що розглядає спір, тільки в питаннях про те, чи мало місце діяння і чи вчинено його особою, правові наслідки дій або бездіяльності якої розглядаються в ході адміністративного судочинства.

Преюдиціальними обставинами в розумінні ч.4 ст.72 КАС є факти, наведені у вироку або адмінпостанові щодо часу, місця й об'єктивного характеру відповідного діяння. При цьому всі інші обставини, викладені у вироку або адмінпостанові, можуть лише братися до відома, оцінюватися й ураховуватися судом згідно з його розумінням.

Разом з тим, як зазначив у правовій позиції Вищий адміністративний суд України (лист від 14.11.2012 за № 2379/12/13-12) питання про суб'єкта, щодо якого можуть застосовуватися положення ч.4 ст.72 КАС з огляду на зміст цієї правової норми преюдиціальні обставини в такому разі стосуються лише особи, стосовно якої ухвалено відповідний вирок або адмінпостанову. Тобто, преюдиціальними є лише факти, що безпосередньо зачіпають цю особу (засудженого/виправданого або притягнутого /непритягнутого до адміністративної відповідальності), а не інших осіб.

Вироком Київського районного суду м.Сімферополя АР Крим від 10.04.2013 року у справі № 123/3318/13-к відносно ОСОБА_4, затверджено угоду про визнання винуватості, укладену 22.03.2013 року між старшим прокурором відділу Генеральної прокуратури України Карпалюк Р.М. та підозрюваною ОСОБА_4

ОСОБА_4 визнано винною у вчиненні злочину, передбаченого ч.2 ст.28, ч.2 ст.205 КК України та призначене їй узгоджене покарання за вказаною статтею у виді штрафу у розмірі 68 тис.грн.

Як зазначено в установчій частині вироку, впродовж 2009-2010 рр. ОСОБА_4, за попередньою змовою з іншою особою та іншими особами (досудове розслідування стосовно яких провадиться окремо), діючи умисно, здійснювала злочинну діяльність щодо створення та придбання суб'єктів підприємницької діяльності (юридичних осіб) з метою прикриття незаконної діяльності цих осіб.

З цією метою, ОСОБА_6 без наміру здійснювати підприємницьку діяльність, здійснила реєстрацію (придбання) ряду СПД (юридичних осіб) засновником яких вона була особисто, а саме: ВВП "Строитель плюс" (31263808), КП "Альянс" (32468182), ПП "Севелітстрой" (35096833), ПП "Кримторг" (32271261) та ПП "Кримспецтехнолоджи" (36693441).

Використовуючи реквізити, банківські рахунки та печатки підприємств, створених та придбаних ОСОБА_4 з метою прикриття незаконної діяльності групи осіб під керівництвом іншої особи, учасниками злочинного угрупування вчинено пособництво службовим особам;

- генеральному директору TOB "Союз КДС" ОСОБА_7, в період з вересня 2009 року по листопад 2010 року в умисному ухиленні від сплати податків, внаслідок чого до державного бюджету України фактично не надійшло коштів на загальну суму 693 776,40 гривень;

- головному бухгалтеру ПАТ "Крменерго" в період з вересня 2009 p по листопад 2010 р. в умисному ухиленні від сплати податків, внаслідок чого до державного бюджету України фактично не надійшло коштів на загальну суму 2 326 167,60 гривень;

- директору ТОВ "Південна будівельна компанія" ОСОБА_8, за період з вересня 2009 року по листопад 2010 року в умисному ухиленні від сплата податків, внаслідок чого до державного бюджет України фактично не надійшло коштів на загальну суму 2 656 539,00 гривень;

- директору ТОВ "Кримкомплекс" ОСОБА_9 та головному бухгалтеру даного підприємств ОСОБА_10 в період з вересня 2009 року по листопад 2010 року в умисному ухиленні від сплат податків, внаслідок чого до державного бюджету України фактично не надійшло коштів на загальну суму 46 001 ,00 гривні;

-директору TOB "Будком" ОСОБА_11, за період з квітня 2009 року по листопад 2010 р. в умисному ухиленні від сплати податків, внаслідок чого до державного бюджету України фактично не надійшло коштів на загальну суму 473320,38 грн.

Колегією суддів безперечно встановлено, що позивач у переліку підприємств, зазначених у вироку та якими вчинено ухилення від сплати податків, не значиться, а тому даний вирок не є обов'язковим для адміністративного суду в силу ч.4 ст. 72 КАС України.

Виходячи з вищевикладеного, судова колегія погоджується з правильним висновком суду першої інстанції, що викладені в позовній заяві доводи позивача є обґрунтованими, та відповідно такими, що підлягають задоволенню.

Зважаючи на наведене, колегія суддів дійшла висновку, що правова оцінка, яку дав суд першої інстанції обставинам справи, не суперечить чинному законодавству.

Судове рішення не може бути скасовано чи змінено з підстав, що наведені в апеляційній скарзі.

На підставі викладеного, судова колегія дійшла висновку, що постанова Окружного адміністративного суду АР Крим від 31.01.13р. підлягає залишенню без змін, апеляційна скарга - залишенню без задоволення.

Керуючись статтями 195, 196, пунктом 1 частини першої статті 198, статтями 200, 205, 206, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Сімферопольської міжрайонної державної податкової інспекції АР Крим Державної податкової служби на постанову Окружного адміністративного суду АР Крим від 31.01.13р. по справі №801/582/13-а - залишити без задоволення.

Постанову Окружного адміністративного суду АР Крим від 31.01.13р. по справі №801/582/13-а - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення згідно з частиною п'ятою статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України.

Ухвалу може бути оскаржено в порядку статті 212 Кодексу адміністративного судочинства України, згідно з якою касаційна скарга на судові рішення подається безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів після набрання законної сили судовим рішенням суду апеляційної інстанції, крім випадків, передбачених цим Кодексом, а в разі складення ухвали в повному обсязі відповідно до статті 160 цього Кодексу - з дня складення ухвали в повному обсязі.

Повний текст судового рішення виготовлений 27 травня 2013 р.

Головуючий суддя підпис О.І. Мунтян

Судді підпис О.В.Дугаренко

підпис Т.М. Дудкіна

З оригіналом згідно

Головуючий суддя О.І. Мунтян