Вирок

від 10.06.2013 по справі 321/163/13-к

МИХАЙЛІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

Михайлівський районний суд Запорізької області

Справа № 321/163/13-к

Провадження № 1/321/50/2013

В И Р О К

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

10 червня 2013 року смт. Михайлівка

Михайлівський районний суд Запорізької області в складі:

головуючого: судді Шамоти Л.В.

при секретарі: Рикун І.В.

за участю прокурора: Хіврича Р.М.

захисника: адвоката ОСОБА_1

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду, розташованого в смт. Михайлівка Запорізької області, кримінальну справу за обвинуваченням

ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця ІНФОРМАЦІЯ_2, громадянина України, українця, ІНФОРМАЦІЯ_3, не одруженого, маючого на утриманні двох малолітніх дітей, не працюючого, зареєстрованого за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_4, мешкаючого за адресою: Запорізька область, Михайлівський район, смт. Михайлівка, вул. Красногвардійська, 49, раніше судимого:

1. 12 листопада 2009 року Михайлівським районним судом Запорізької області за ч. 1 ст. 121, ч. 1 ст. 309 КК України до п'яти років позбавлення волі, з іспитовим строком на три роки,

в скоєнні злочину, передбаченого ч. 1 ст. 122 КК України,

В С Т А Н О В И В:

12 березня 2011 року, приблизно о 13 годині 00 хвилин, підсудний ОСОБА_2, перебуваючи у дворі будинку № 28 по вул. Зеленій в смт. Михайлівка Михайлівського району Запорізької області, під час сварки, виниклої на ґрунті особистих неприязних відносин, яка переросла в бійку, діючи з умислом, спрямованим на заподіяння тілесних ушкоджень, наніс дерев'яною палкою - зрубом акації, довжиною 1,5 метри, один удар в область лівої частини тулуба потерпілому ОСОБА_3, чим заподіяв тілесне ушкодження: закритий перелом восьмого ребра, зліва, зі зміщенням, тобто пошкодження, яке для свого загоєння потребує терміну більше, ніж 21 день, та кваліфікується як тілесне ушкодження середнього ступеню тяжкості. Після чого, підсудний ОСОБА_2, продовжуючи реалізовувати свій злочинний намір, підійшов до потерпілого ОСОБА_4 ззаду та наніс йому дерев'яною палкою - зрубом акації, довжиною 1,5 метри, один удар в область правого плеча, чим заподіяв тілесне ушкодження: закритий уламковий перелом правої ключиці зі зміщенням, тобто пошкодження, яке для свого загоєння потребує терміну більше, ніж 21 день, та кваліфікується як тілесне ушкодження середнього ступеню тяжкості.

По справі заявлений цивільний позов прокурором Михайлівського району Запорізької області в інтересах держави в особі територіального медичного об'єднання Михайлівського району Запорізької області про стягнення з підсудного ОСОБА_2 суми в розмірі 1552 гривні 72 копійок в рахунок відшкодування коштів, витрачених на стаціонарне лікування потерпілих ОСОБА_3 та ОСОБА_4.

В судовому засіданні підсудний ОСОБА_2 вину свою в скоєнні злочину, передбаченого ч. 1 ст. 122 КК України, не визнав та пояснив, що він вважає себе невинуватим, оскільки в бійці він участі не приймав, палку в руки не брав. Так, 12 березня 2011 року, вранці, він разом зі своїм вітчимом ОСОБА_5 поїхали на гужової повозці, щоб змолоти дерті. Після того, як змололи дерть, вони поїхали додому, заїхали до магазину, де випили по 150 грамів горілки. Потім по дорозі заїхали до знайомого, в якого ОСОБА_5 хотів придбати козлят. Однак, козлята ще не народилися, тоді вони розвернулися та поїхали геть. Проїжджаючи повз двір ОСОБА_6, вітчим побачив останнього у дворі і вони зупинились. Він залишився в повозці, а ОСОБА_5 пішов до двору, де стояв і розмовляв із ОСОБА_6. Через деякий час, на велосипедах проїжджали ОСОБА_3 та ОСОБА_4, які побачили повозку, в якій він сидів, а він був небритий, та ОСОБА_3 сказав, що тут роблять цигани. Він їм нічого не відповів, бо знайомий із ОСОБА_7 та знає його сина, з яким разом навчався. З двору ОСОБА_5 відповів їм нецензурною лайкою, що які ж вони цигани. Після цього потерпілі трохи проїхали, розвернулися, зупинилися, кинули велосипеди на узбіччі дороги, пройшли повз нього та зайшли у двір. Першим ОСОБА_4 почав наносити удари ОСОБА_5, як ОСОБА_5 вдарив ОСОБА_4, який після цього впав, він не бачив. Потім він помітив, що ОСОБА_3 також впав. Бійка продовжувалась приблизно три хвилини. ОСОБА_6 в цей час стояв на порозі будинку і все бачив. Після бійки він зліз із гужової повозки та пішов у двір до ОСОБА_5, забрав його та допоміг йому залізти до повозки, подавши йому руку. Коли вони сиділи в повозці, до двору ОСОБА_6 під'їхала машина, вони поїхали додому, а машина поїхали за ними. При цьому також зазначив, що його дійсно називають на прізвисько «Парфен», звідки ОСОБА_6 міг знати його прізвисько, він не знає. Дерев'яну палку він взагалі не бачив, звідки у потерпілих могли утворитися такі тілесні ушкодження, не знає, можливо, коли вони падали на порозі будинку, ОСОБА_4 тоді впав на спину, а ОСОБА_3 - на бік. Заявлений по справі прокурором Михайлівського району Запорізької області цивільний позов не визнає в повному обсязі, оскільки тілесних ушкоджень потерпілим він не заподіював. При цьому просить суворо його не карати, врахувати, що в нього на утриманні знаходяться малолітні діти.

Не дивлячись на невизнання підсудним ОСОБА_2 своєї провини, суд, допитавши потерпілих, свідків, дослідивши інші матеріали кримінальної справи, приходить до переконання, що підсудний винний в скоєні вищевказаних дій, що підтверджується сукупністю наступних доказів, досліджених і перевірених в ході судового слідства, а саме:

- поясненнями потерпілого ОСОБА_3, який в судовому засіданні пояснив, що 12 березня 2011 року він разом з ОСОБА_4 випили по дві стопки горілки та поїхали на велосипедах до магазину. Коли проїжджали біля будинку ОСОБА_6 по вул. Зеленій в смт. Михайлівка Михайлівського району Запорізької області, то побачили там гужову повозку з конем. У дворі знаходилось троє: померлий ОСОБА_6, ОСОБА_5 та ОСОБА_2. Вони почали на їх адресу висловлюватись нецензурною лайкою, після чого вони залишили свої велосипеди та пішли у двір, щоб розібратись, що ж сталося. ОСОБА_4 підійшов до ОСОБА_5, який його вдарив. Після цього він пішов за ОСОБА_5, який зайшов за веранду, по дорозі перечепився та відчув удар. У нього одразу забилось дихання, після удару він обернувся та помітив, що ОСОБА_2 відшодив від нього з палицею. Удар прийшовся в лівий бік в область ребер і був настільки сильним, що в нього було зламане ребро. Свідомість він не втрачав, впав на землю та не міг підвестись, дихання у нього було важке. Після чого, ОСОБА_5 разом з ОСОБА_2 почали бити ОСОБА_4, який лежав непритомний. Він їм кричав, що вони роблять, і вони перестали бити ОСОБА_4, а ОСОБА_5 підбіг до нього та наніс йому два удари ногою в голову, розбивши йому ніс та скроню. Коли все закінчилось, ОСОБА_5 допоміг їм вмитися. Потім на автомобілі приїхали син ОСОБА_4 та ОСОБА_8, яким подзвонив ОСОБА_9. Після цього ОСОБА_5 разом з ОСОБА_2 швидко кинулись до повозки та поїхали. ОСОБА_4 донька відвезла до лікарні, а він викликав таксі, і також поїхав до лікарні;

- поясненнями потерпілого ОСОБА_4, який в судовому засіданні пояснив, що 12 березня 2011 року він разом з ОСОБА_3 випили 200 грамів горілки, та приблизно о 13 години 00 хвилин поїхали на велосипедах до магазину. Коли проїжджали біля будинку № 28 по вул. Зеленій в смт. Михайлівка Михайлівського району Запорізької області, де проживав ОСОБА_6, який вже помер, то бачили там повозку. Люди, які знаходились в дворі, висловлювались на їх адресу нецензурною лайкою. Вони зайшли до двору цього будинку, щоб розібратися. Він зайшов першим, ОСОБА_5 вдарив його, а він вдарив ОСОБА_5. Потім побачив, як ОСОБА_2 підбіг до повозки та взяв в руки брусок, яким вдарив його ззаду по плечу, після чого він впав і втратив свідомість, як його потім били, він не пам'ятає;

- поясненнями свідка ОСОБА_5, який в судовому засіданні пояснив, що ОСОБА_2 - це його пасинок. Так, який саме день та місяць був, він не пам'ятає, він разом з ОСОБА_2 поїхали молоти зерно, змололи дерть та заїхали до його товариша, який мешкає по вул. Зеленій в смт. Михайлівка Михайлівського району Запорізької області. Товариш обіцяв дати йому козеня, але коза тоді ще не окотилась, тому вони повернули гужову повозку та поїхали. В той день вони з ОСОБА_2 вживали спиртне. Коли вони їхали, то він побачив свого знайомого, з яким раніше працювали, це був ОСОБА_6. Вони зупинились на узбіччі, він зліз з повозки, привітався зі ОСОБА_6 та почав спілкуватися з ним. Він бачив як їхали двоє чоловіків, хтось з них сказав: «Що тут за цигани?», він в цей час стояв у дворі та коли обернувся, то побачив, що це його знайомий ОСОБА_3 та ОСОБА_4, якого на той час він не знав. Він одразу відповів нецензурною лайкою та сказав: «Сашко, ти що не знаєш, хто це». Після цього ОСОБА_3 та ОСОБА_4 розвернулись, зайшли у двір, взяли його під руки та хотіли вдарити об стіну. Він відштовхнув одного, а потім іншого. ОСОБА_10 впав, він бачив, що у нього розбите обличчя, тому він сказав господарю, щоб виніс води. ОСОБА_6 виніс їм відро води, він сам зливав воду ОСОБА_4, щоб він вмивався. Потім вони поспілкувались, а ОСОБА_3 лежав поруч біля них, так як був нетверезий. ОСОБА_2 зліз з повозки та сказав йому, щоб вони вже їхали. Коли вони виходили з двору, то бачили, що їхав син ОСОБА_4 з товаришем. Вони сіли в повозку та поїхали геть. Також зазначає, що він удари ані ОСОБА_3, ані ОСОБА_4 не наносив, можливо, вдарив ОСОБА_4, він лише розкидав їх в різні боки, вони попадали. ОСОБА_2 потерпілих також не бив, дерев'яного брусу в повозці не було. Звідки у потерпілих тілесні ушкодження, він не знає, вони були в нетверезому стані, падали;

- поясненнями свідка ОСОБА_11, яка в судовому засіданні пояснила, що ОСОБА_2 - це її син. В той день була субота, її син із чоловіком поїхали змолоти дерть, їх довго не було, тому вона почала хвилюватись. Приблизно об 11 годині 30 хвилин вона взяла велосипед та поїхала до млина, але він був вже зачинений і там нікого не було. Вона розвернулась та поїхала додому, по вулиці побачила повозку, в якій сиділи її чоловік ОСОБА_5, син та Мєльнік, які пили горілку, через що вона почала на них кричати. Вони їй сказали, що зараз будуть їхати, після чого вона поїхала додому, але їх довгий час не було. Потім вона бачила, як вони приїхали, син зліз з повозки та відчиняв ворота, а чоловік заїхав у двір. Коли її чоловік зліз з повозки, то вона помітила, що у нього рукав у крові. Вони їй нічого не пояснювали. Коли розпрягали коня, то до двору під'їхав автомобіль, з якого вийшли незнайомі їй люди, які сказали, що приїхали розбиратися до її чоловіка та сина. Вона підійшла до чоловіка та сина, почала розпитувати в них, що ж сталося, але вони їй нічого не розповіли та зайшли в будинок. В будинку чоловік показав їй розчесану руку та розповів, що вони їхали від ОСОБА_12 та заїхали до ОСОБА_6, а потім ОСОБА_3 та ОСОБА_4 вчинили бійку. В подальшому вона їздила до лікарні, де розмовляла із ОСОБА_4, але його син їй сказав, щоб вона їхала додому та гроші не взяв. В цей час ОСОБА_5 та ОСОБА_2 були в міліції, згодом порушили кримінальну справу спочатку на чоловіка ОСОБА_5, а потім - на сина ОСОБА_2. Самої бійки вона не бачила, про це їй відомо зі слів ОСОБА_5;

- поясненнями свідка ОСОБА_9, оголошеними в судовому засіданні згідно зі ст. 306 КПК України, який на досудовому слідстві пояснив, що 12 березня 2011 року, приблизно о 13 годині 00 хвилин, він, знаходячись у себе у дворі, почув з двору будинку № 28 по вул. Зеленій в смт. Михайлівка Михайлівського району Запорізької області, крики і нецензурну лайку. Там він побачив чотирьох чоловіків - ОСОБА_4 і ОСОБА_3 та двох незнайомих йому чоловіків, які виглядали так: перший на вигляд 30 - 35 років, худорлявої статури, зростом приблизно 160 см, колір шкіри темний, схожий на вірмена, був одягнений в штани джинсові темного кольору, куртку фіолетового кольору і шапку чорного кольору. Другий чоловік зростом приблизно 184 см, худорлявої статури, був одягнений в куртку без рукавів, штани темного кольору та кепку темного кольору. За двором даного будинку стояла гужова повозка, в якій ніхто не сидів. ОСОБА_3 лежав на землі, у цей момент до нього підбіг молодий хлопець з дерев'яною палицею в руках і завдав удару по тулубу ОСОБА_3. Після цього той хлопець підбіг ззаду до ОСОБА_4, який стояв приблизно навпроти старшого за віком чоловіка, і ззаду завдав удар дерев'яною палицею в область плеча, від отриманого удару ОСОБА_4 впав на землю, а двоє незнайомих чоловіків почали бити його ногами по тулубу. Побачивши це, він одразу подзвонив на мобільний телефон сину ОСОБА_4 - ОСОБА_3 і розповів про події. Пізніше приїхав син ОСОБА_4 на автомобілі разом із ОСОБА_8 (т.с. 1 а.с. 92 - 93).

В судовому засіданні свідок ОСОБА_9 пояснив, що того дня він ремонтував велосипед біля гаражу, коли почув нецензурну лайку, він виглянув із-за гаражу та нікого не побачив. Він продовжив ремонтувати велосипед та через деякий час почув крики і побачив бійку в дворі будинку № 28 по вул. Зеленій в смт. Михайлівка Михайлівського району Запорізької області. Він дуже добре бачив бійку, так як вона відбувалась приблизно в 100 метрах від нього. Біля двору стояла повозка ОСОБА_5 та ОСОБА_2, в ній нікого не було. Хто перший почав бійку, він не бачив, бились ОСОБА_2 та ОСОБА_4, в той час коли вони бились, ОСОБА_3 хотів заступитись за ОСОБА_4, але його вдарив ОСОБА_5. ОСОБА_3 взяв палку, але ОСОБА_5 йому перешкодив та вихопив палицю та наніс удари по спині, після чого ОСОБА_3 впав і отримав декілька ударів ногами по тілу. ОСОБА_5 та господар двору відвели його в бік будинку, а ОСОБА_2 та ОСОБА_4 продовжували битись. Після чого, ОСОБА_5 прийшов та забрав ОСОБА_2, що відбувалось потім, йому невідомо, оскільки він ходив дзвонити дільничному інспектору міліції та сину ОСОБА_4. Коли приїхав син ОСОБА_4, ОСОБА_2 та ОСОБА_5 сіли в повозку та поїхали. Під час відтворення обстановки та обставин події він все показував та розказував вірно, але не пам'ятає, хто наносив удари ОСОБА_4. Також зазначає, що бачив обличчя ОСОБА_3, коли той йшов заступатися за ОСОБА_4. Разом з цим пояснює, що били ОСОБА_4, а ОСОБА_3 лежав на землі, він бачив обличчя ОСОБА_4, коли він йшов заступатися за ОСОБА_3. В подальшому свідок пояснив, що коли до нього приїжджали працівники міліції, то він одразу пояснив, що вважав, що ОСОБА_2 бився із ОСОБА_13, зі спини він не зрозумів, хто з ким бився, а потім вже побачив, як ОСОБА_3 йде заступатися. При цьому свідок вказує, що раніше він пам'ятав все краще, як було, так він в розказував, а зараз розповідає так, як пам'ятає. Також він допускає, що міг переплутати потерпілих з самого початку, оскільки вони майже однакові, можливо тому виникла плутанина в свідченнях;

- поясненнями свідка ОСОБА_14, який в судовому засіданні пояснив, що він працює на посаді слідчого СВ Михайлівського РВ ГУМВС України в Запорізькій області. В його провадженні перебувала кримінальна справа за обвинуваченням ОСОБА_2 у вчинені злочину передбаченого ч. 1 ст. 122 КК України. Так, ОСОБА_2 спричинив зрубом акації ОСОБА_3 та ОСОБА_4 тілесні ушкодження середнього ступеня тяжкості, що спричинило тривалий розлад здоров'я потерпілих. Під час проведення досудового розслідування по зазначеній кримінальній справі ним був допитаний свідок ОСОБА_9 та за його участю було проведено очну ставку, при цьому всі свідчення були занесені як до протоколу допиту, так і до протоколу очної ставки у повній відповідності до пояснень свідка, жодних викривлень показань не було допущено. В подальшому за участю цього свідка було проведено впізнання особи, під час якого ОСОБА_9 впізнав ОСОБА_2, як особу, яка спричинила тілесні ушкодження ОСОБА_3 та ОСОБА_4. Також на підставі постанови Михайлівського районного суду Запорізької області, винесеної згідно вимог ст. 315-1 КПК України, слідчим було проведена слідча дія - відтворення обстановки та обставин події за участю свідка ОСОБА_9, в ході проведення якої свідок ОСОБА_9 вказав на місце, де він перебував та з якого він побачив події, після чого було виміряна відстань з місця, де перебував свідок, до місця події та було встановлено, що перешкод для того, аби бачити події, не було. Свідок ОСОБА_9 знайомився з протоколами всіх слідчих дій, які проходили за його участю, підписував їх та при цьому жодних зауважень щодо неправильності яких-небудь відомостей не виказував;

- протоколом огляду місця пригоди від 12 березня 2011 року, згідно якого власник домоволодіння № 28 по вул. Зеленій в смт. Михайлівка Михайлівського району Запорізької області ОСОБА_6 добровільно видав працівникам міліції дерев'яну палку, довжиною 1,5 метри, якою 12 березня 2011 року були заподіяні тілесні ушкодження ОСОБА_3 та ОСОБА_4 (т.с. 1 а.с. 19 - 21);

- протоколом огляду місця пригоди від 13 березня 2011 року, згідно якого у ОСОБА_2 було вилучено верхній одяг - джинсові штани синього кольору і болоньову куртку чорного кольору, а також взуття - резинові чоботи темно-синього кольору, в які він був вдягнутий 12 березня 2011 року, коли знаходився біля будинку № 28 по вул. Зеленій в смт. Михайлівка Михайлівського району Запорізької області (т.с. 1 а.с. 24);

- поясненнями ОСОБА_15, згідно яких 12 березня 2011 року, приблизно о 12 годині 30 хвилин або о 13 годині 00 хвилин, до нього додому на територію домоволодіння № 28 по вул. Зеленій в смт. Михайлівка Михайлівського району Запорізької області прийшов ОСОБА_5, який перебував в нетверезому стані. Вони почали спілкуватися, а біля двору стояла гужова повозка, в якій сидів молодий чоловік на прізвисько «Парфен», як його звуть, він не знає, на вигляд невисокого зросту, схожий на обличчя на особу не слов'янської зовнішності, віком приблизно 30 років. Приблизно через п'ять хвилин «Парфен» також зайшов у двір. Вони продовжували спілкуватися. В цей час повз двір по дорозі на велосипедах проїжджали ОСОБА_3 та ОСОБА_4, які щось крикнули, а ОСОБА_5 або «Парфен» крикнули щось у відповідь. ОСОБА_4 та ОСОБА_3 повернулись і зайшли у двір, почали з'ясовувати стосунки. Він в цей час зайшов до будинку. Коли приблизно через дві хвилини ОСОБА_6 вийшов, то побачив, що «Парфен» збив дерев'яною палкою з ніг ОСОБА_4, при цьому удар прийшовся в область плеча. До ОСОБА_4 підбіг ОСОБА_5 і також почав бити ОСОБА_4. Коли ОСОБА_3 намагався розборонити бійку, його «Парфен» вдарив дерев'яним брусом в область грудної клітини зліва (по ребрах). ОСОБА_3 та ОСОБА_4 обидва впали на землю, а ОСОБА_5 і «Парфен» били їх ногами. Коли ОСОБА_6 вихопив з рук останнього дерев'яний брус, то він сказав, щоб він не втручався. Тоді ОСОБА_6 забрав брус і відійшов до порогу будинку. Потім ОСОБА_5 і «Парфен» підняли ОСОБА_4 та ОСОБА_3 та підвели їх до будинку, а ОСОБА_6 виніс їм води, щоб їх умити. Після цього «Парфен» сів в гужову повозку. Одразу ж після цього під'їхав син ОСОБА_4 - ОСОБА_3, який хотів розібратися, що є сталося, але «Парфен» і ОСОБА_5 поїхали на повозці в бік вул. Маяковського в смт. Михайлівка Михайлівського району Запорізької області (т.с. 1 а.с. 28 - 29). ОСОБА_6 помер 14 березня 2011 року (т.с. 1 а.с. 30);

- висновком судово-імунологічної експертизи № 530 від 14 липня 2011 року, згідно якого кров ОСОБА_3 відноситься до групи В з ізогемагглютининами анти-А, в його крові, висушеної на марлі, виявлений супутній антиген Н ізосерологічної системи АВО. Кров ОСОБА_4 відноситься до групи В з ізогемагглютининами анти-А, в його крові, висушеної на марлі, виявлений супутній антиген Н ізосерологічної системи АВО. Кров ОСОБА_2 відноситься до групи А з ізогемагглютининами анти-В, в його крові, висушеної на марлі, виявлений супутній антиген Н ізосерологічної системи АВО. Кров ОСОБА_5 відноситься до групи 0 з ізогемагглютининами анти-А, і анти-В ізосерологічної системи АВО. На фрагменті вати І (об'єкт № 1) та фрагменті вати II (об'єкт № 2) виявлено кров людини і виявлені антигени В і Н ізосерологічної системи АВО, що не виключає походження крові від особи (осіб) з групою В із супутнім антигеном Н, в тому числі від ОСОБА_3 і (або) ОСОБА_4, за наявності у них тілесних ушкоджень із зовнішньою кровотечею на момент події. Не виключаються домішки крові в даних об'єктах від ОСОБА_5, за наявності у нього тілесних ушкоджень із зовнішньою кровотечею на момент події. Походження крові від ОСОБА_2 на вищевказаних фрагментах вати виключається (т.с. 1 а.с. 40 - 42);

- висновком судово-імунологічної експертизи № 532 від 14 липня 2011 року, згідно якого кров ОСОБА_3 відноситься до групи В з ізогемагглютининами анти-А, в його крові, висушеної на марлі, виявлений супутній антиген Н ізосерологічної системи АВО. Кров ОСОБА_4 відноситься до групи В з ізогемагглютининами анти-А, в його крові, висушеної на марлі, виявлений супутній антиген Н ізосерологічної системи АВО. Кров ОСОБА_2 відноситься до групи А з ізогемагглютининами анти-В, в його крові, висушеної на марлі, виявлений супутній антиген Н ізосерологічної системи АВО. Кров ОСОБА_5 відноситься до групи 0 з ізогемагглютининами анти-А, і анти-В ізосерологічної системи АВО. В одних слідах на куртці ОСОБА_2 (об'єкти № 2 - 3) виявлено кров людини та виявлено антигени В і Н ізосерологічної системи АВО, що не виключає походження крові від особи (осіб) з групою В із супутнім антигеном Н, в тому числі від ОСОБА_3 і (або) ОСОБА_4, за наявності у них тілесних ушкоджень із зовнішньою кровотечею на момент події. Не виключається домішки крові в даних об'єктах від ОСОБА_16, за наявності у нього тілесних ушкоджень із зовнішньою кровотечею на момент події. Походження крові від ОСОБА_2 на вищевказаних слідах виключається. В інших слідах на куртці ОСОБА_2 (об'єкти № 1, 4) і на джинсових штанях ОСОБА_2 (об'єкти № 5 - 8) наявність крові не встановлено (т.с. 1 а.с. 47 - 49);

- висновком судово-імунологічної експертизи № 531 від 14 липня 2011 року, згідно якого на парі чобіт ОСОБА_2 (об'єкти № 1 - 6) наявність крові не встановлено (т.с. 1 а.с. 54 - 55);

- висновком судово-медичної експертизи № 117 від 19 травня 2011 року, згідно якого ОСОБА_4 знаходився на лікуванні у хірургічному відділенні Михайлівського ТМО з 12 березня по 15 березня 2011 року з діагнозом: закритий уламковий перелом правої ключиці зі зміщенням; забої м'яких тканин обличчя, носа; алкогольне сп'яніння. У ОСОБА_4 під час огляду мали місце садна та синці на обличчі. Садна та синці на обличчі утворились від дії тупих твердих предметів з обмеженою травмуючою поверхнею. Закритий уламковий перелом правої ключиці зі зміщенням утворився від травматичної дії в ділянку правої ключиці. Згідно Правил судово-медичного визначення ступеню тяжкості тілесних ушкоджень від 17 січня 1995 року, закритий уламковий перелом правої ключиці зі зміщенням у ОСОБА_4, є пошкодженням, що для свого загоєння потребує терміну більше ніж 21 день, кваліфікується як пошкодження середнього ступеню тяжкості. Садна та синці на обличчі - мають ознаки легких тілесних пошкоджень. Давнина тілесних пошкоджень не суперечить терміну, на який вказано у постанові (т.с. 1 а.с. 64 - 65);

- висновком судово-медичної експертизи № 116 від 19 травня 2011 року, згідно якого ОСОБА_3 знаходився на лікуванні у хірургічному відділенні Михайлівського ТМО з 12 березня по 15 березня 2011 року з діагнозом: закритий перелом восьмого ребра зліва зі зміщенням. У ОСОБА_3 під час огляду мало місце садно на обличчі. Садно на обличчі утворилось від дії тупих твердих предметів з обмеженою травмуючою поверхнею. Закритий перелом восьмого ребра зліва зі зміщенням утворився від травматичної дії в ділянку грудної клітини зліва. Згідно Правил судово-медичного визначення ступеню тяжкості тілесних ушкоджень від 17 січня 1995 року, закритий перелом восьмого ребра зліва зі зміщенням у ОСОБА_3, є пошкодженням, що для свого загоєння потребує терміну більше ніж 21 день, кваліфікується як пошкодження середнього ступеню тяжкості. Садно на обличчі - має ознаки легких тілесних пошкоджень. Давнина тілесних пошкоджень не суперечить терміну, на який вказано у постанові (т.с. 1 а.с. 69);

- постановою про відмову в порушенні кримінальної справи від 16 грудня 2011 року, згідно якої в порушенні кримінальної справи відносно ОСОБА_5 за фактом заподіяння тілесних пошкоджень середнього ступеня тяжкості ОСОБА_4 та ОСОБА_3 відмовлено (т.с. 1 а.с. 84 - 85);

- протоколом очної ставки, проведеної між ОСОБА_17 і ОСОБА_2, в ході проведення якої ОСОБА_3 підтвердив раніше дані ним свідчення, зазначивши, що саме ОСОБА_2 вдарив його зрубом акації в лівий бік по ребрах, викривши тим самим ОСОБА_2 у скоєному ним злочині (т.с. 1 а.с. 94 - 95);

- протоколом очної ставки, проведеної між ОСОБА_4 і ОСОБА_2, в ході проведення якої ОСОБА_4 підтвердив раніше дані ним свідчення, зазначивши, що саме ОСОБА_2 вдарив його один раз зрубом акації в область правого плеча, викривши тим самим ОСОБА_2 у скоєному ним злочині (т.с.1 а.с. 96 - 97);

- протоколом очної ставки, проведеної між ОСОБА_17 і ОСОБА_5, в ході проведення якої ОСОБА_3 підтвердив раніше дані ним свідчення, зазначивши, що саме ОСОБА_2 вдарив його зрубом акації в лівий бік по ребрах, викривши тим самим ОСОБА_2 у скоєному ним злочині (т.с. 1 а.с. 98 - 99);

- протоколом очної ставки, проведеної між ОСОБА_4 і ОСОБА_5, в ході проведення якої ОСОБА_4 підтвердив раніше дані ним свідчення, зазначивши, що саме ОСОБА_2 вдарив його зрубом акації в область правого плеча, викривши тим самим ОСОБА_2 у скоєному ним злочині (т.с.1 а.с. 100 - 101);

- протоколом очної ставки, проведеної між ОСОБА_2 і ОСОБА_9, в ході проведення якої ОСОБА_9 підтвердив раніше дані ним свідчення, зазначивши, що в гужовій повозці, що стояла навпроти двору будинку № 28 по вул. Зеленій в смт. Михайлівка Михайлівського району Запорізької області, під час бійки нікого не було, також він бачив, як невідомий чоловік вдарив один раз палкою ОСОБА_3 (т.с.1 а.с. 102 - 103);

- протоколом пред'явлення особи для впізнання від 16 грудня 2011 року, згідно якого свідок ОСОБА_9 за ознаками статури та зовнішності упізнав ОСОБА_2, як особу, яку він бачив 12 березня 2011 року у дворі будинку № 28 по вул. Зеленій в смт Михайлівка Михайлівського району Запорізької області і яка завдала тілесних пошкоджень ОСОБА_3 і ОСОБА_4 дерев'яним зрубом (т.с. 1 а.с. 105 - 106);

- речовими доказами по справі: дерев'яною палкою, довжиною 1,5 метри; двома фрагментами вати, зразками крові на марлі ОСОБА_4, ОСОБА_3, ОСОБА_5, ОСОБА_2; курткою чорного кольору (т.с. 1 а.с. 22 - 23, а.с. 25 - 26);

- протоколом відтворення обстановки та обставин події від 10 липня 2012 року з додатками до нього, згідно якого свідок ОСОБА_9 вказав на місце, де він перебував 12 березня 2011 року і звідки бачив, як ОСОБА_2 зрубом акації наносив удари по тулубу ОСОБА_4 та ОСОБА_3. Також свідок пояснив, що в той період часу на деревах і кущах листя не було, тому все було добре видно. Після цього були зроблені заміри відстані від місця, де перебував свідок до того місця, де ОСОБА_2 наносив тілесні ушкодження ОСОБА_4 та ОСОБА_3. В подальшому свідок ОСОБА_9 детально відтворив, як саме ОСОБА_2 зрубом акації, довжиною приблизно 1,5 мерти, наніс ОСОБА_3 один удар в ліву частину тулуба та ОСОБА_4 - ззаду, маховим рухом зверху донизу, в область правого плеча (т.с. 2 а.с. 23 - 31).

Аналізуючи зібрані по справі докази, суд вважає, що вина підсудного ОСОБА_2 підтверджується зібраними на досудовому слідстві та перевіреними під час судового слідства доказами, а саме: показаннями потерпілих ОСОБА_3 та ОСОБА_4, свідків ОСОБА_9, ОСОБА_14, протоколами огляду місця пригоди, висновками судово-медичних експертиз, поясненнями ОСОБА_15, висновками судово-імунологічних експертиз, постановою про відмову в порушенні кримінальної справи відносно ОСОБА_5 за фактом заподіяння тілесних пошкоджень середнього ступеня тяжкості ОСОБА_4 та ОСОБА_3, протоколами очних ставок, протоколом пред'явлення особи для впізнання, протоколом відтворення обстановки та обставин події з додатками до нього, а також речовими доказами по справі.

Оцінюючи показання, дані в судовому засіданні потерпілими ОСОБА_3 і ОСОБА_4 та свідком ОСОБА_14, суд вважає їх правдивими та такими, що не суперечать іншим зібраним у справі доказам, а тому підстав не приймати за основу зазначені показання у суду немає.

При цьому, оцінюючи показання, дані в судовому засіданні свідком ОСОБА_9 щодо того, що ОСОБА_5 вихопив у ОСОБА_3 палицю та наніс йому удари по спині, після чого ОСОБА_3 впав, а ОСОБА_2 та ОСОБА_4 продовжували битись, як били ОСОБА_4 він не бачив, суд відноситься до змінених показань свідка ОСОБА_9 критично і визнає їх неспроможними, а тому не може прийняти їх до уваги, оскільки вони повністю спростовуються встановленими в ході судового розгляду іншими доказами в справі. Суд розцінює дані показання як добросовісну помилку самого свідка, який під час допиту в судовому засіданні неодноразово плутався в особах та прізвищах, при цьому не виключав, що він міг переплутати потерпілих з самого початку, оскільки вони майже однакові, тому можливо й виникла плутанина в його свідченнях, також свідок сам в судовому засіданні зазначав, що раніше він пам'ятав обставини краще, а в теперішній час розповідає так, як пам'ятає. Таким чином, з огляду на викладене вище, суд бере до уваги показання свідка ОСОБА_9, які були дані ним під час досудового розслідування, оскільки зазначені показання є спроможними, правдивими, у суду немає сумнівів у правдивості цих показань, тому що вони повністю відповідають і не суперечать обставинам, відомості про які містяться в інших зібраних по справі доказах. Крім того, зазначені показання свідка ОСОБА_9 були підтримані та доповнені ним як під час проведення очної ставки, пред'явлення особи для впізнання, так і під час відтворення обстановки і обставин події.

Разом з цим, оцінюючи показання, дані в судовому засіданні свідком ОСОБА_5 в частині того, що ані він, ані ОСОБА_2 потерпілих не били, дерев'яну палку він не бачив, суд відноситься до них критично і визнає їх неспроможними, а тому не може прийняти їх до уваги, оскільки свідок ОСОБА_5 є вітчимом підсудного ОСОБА_2, крім того, зазначені показання свідка не відповідають та суперечать обставинам, відомості про які містяться в інших зібраних по справі доказах. Крім того, по зазначеним обставинам в порушенні кримінальної справи відносно ОСОБА_5 за фактом заподіяння тілесних пошкоджень середнього ступеня тяжкості ОСОБА_4 та ОСОБА_3 було відмовлено, зазначене постанова є чинною, ані ОСОБА_5, ані ОСОБА_2, ані потерпілими ОСОБА_4 чи ОСОБА_3 вона оскаржена не була.

Так само, оцінюючи показання, дані в судовому засіданні свідком ОСОБА_11 в частині того, що ОСОБА_2 з повозки не злазив та участі у бійці не приймав, суд відноситься до них критично і визнає їх неспроможними, а тому не може прийняти їх до уваги, оскільки свідок ОСОБА_11 є рідною матір'ю підсудного ОСОБА_2, до того ж вона не була безпосереднім очевидцем зазначених подій, про обставини їй відомо лише зі слів ОСОБА_5 і ОСОБА_2, крім того, зазначені показання свідка не відповідають та суперечать обставинам, відомості про які містяться в інших зібраних по справі доказах.

Крім того, суд приймає до уваги письмові пояснення безпосереднього очевидця подій - ОСОБА_15, який не був допитаний під час досудового розслідування в якості свідка, оскільки помер 14 березня 2011 року. Так, згідно цих пояснень, молодий чоловік на прізвисько «Парфен» збив дерев'яною палкою з ніг ОСОБА_4, при цьому удар прийшовся в область плеча, а також вдарив ОСОБА_3 дерев'яним брусом в область грудної клітини зліва (по ребрах). Згідно ст. 65 КПК України, доказами в кримінальній справі є всякі фактичні дані, на підставі яких у визначеному законом порядку суд встановлює наявність або відсутність суспільно небезпечного діяння, винність особи, яка вчинила це діяння, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи; ці дані встановлюються: показаннями свідка, показаннями потерпілого, показаннями підозрюваного, показаннями обвинуваченого, висновком експерта, речовими доказами, протоколами слідчих і судових дій, протоколами з відповідними додатками, складеними уповноваженими органами за результатами оперативно-розшукових заходів, та іншими документами. А згідно ст. 83 КПК України, документи є джерелом доказів, якщо у них викладені або засвідчені обставини, які мають значення для справи. Суд вважає, що письмові пояснення ОСОБА_6 відповідають вимогам ст.ст. 65, 83 КПК України та є доказом в дійсній кримінальній справі, оскільки зазначені письмові пояснення були відібрані з дотриманням вимог чинного на той час КПК України, при цьому опитаного ОСОБА_6 було попереджено про кримінальну відповідальність за ст.ст. 383 - 384 КК України. Крім того, зазначені пояснення відповідають поясненням того ж ОСОБА_6, які містяться в протоколі огляду місця події від 12 березня 2011 року, а також не суперечать обставинам, відомості про які містяться в інших зібраних по справі доказах. До того ж й сам підсудний в судовому засіданні не заперечував, що саме його називають на прізвисько «Парфен». З урахуванням викладеного, вбачається, що пояснення ОСОБА_6 є доказом в дійсній кримінальній справі та повинні бути покладені в основу вироку суду.

На підставі вищевикладеного, даючи критичну оцінку показанням підсудного ОСОБА_2 з приводу того, що він не винен в скоєнні злочину, оскільки участі у бійці не приймав і тілесних пошкоджень потерпілим не заподіював, суд визнає їх неспроможними, так як вони повністю спростовуються та суперечать встановленим по справі доказам і розцінює не визнання підсудним ОСОБА_2 своєї вини як його бажання уникнути покарання за вчинене, оскільки останній, намагаючись уникнути кримінальної відповідальності, обрав такий спосіб захисту.

Крім того, даючи критичну оцінку твердженням захисника підсудного - адвоката ОСОБА_1 про те, що протокол відтворення обстановки та обставин події від 10 липня 2012 року з відповідними додатками до нього не повинен прийматися судом до уваги, оскільки зазначена слідча дія була проведена всупереч вимогам КПК України, суд у своїй постанові не давав доручення на проведення відтворення обстановки і обставин події, суд визнає їх неспроможними, оскільки, як було встановлено під час судового розгляду, постановою Михайлівського районного суду Запорізької області від 05 липня 2012 року відповідно до ст. 315-1 КПК України, було доручено органу, який провадив досудове розслідування, виконати слідчі дії по з'ясуванню наступних обставин: 1) встановити точну відстань від місця спостерігання свідка ОСОБА_9 до місця бійки між потерпілими і підсудним, зі з'ясуванням наявності або відсутності перешкод між точками спостереження та місцем бійки; скласти фототаблицю; 2) перевірити факт наявності або відсутності у свідка ОСОБА_9 вад зору, з долученням відповідних документів. На виконання зазначеної постанови суду слідчим Михайлівського РВ ГУМВС України в Запорізькій області було проведено відтворення обстановки і обставин події за участю свідка ОСОБА_9 та витребувані відповідні медичні документи щодо стану зору свідка ОСОБА_9. Разом з цим, яку саме слідчу дію необхідно було провести, в постанові суду зазначено не було, тому слідчий, який проводив досудове розслідування, визначив, що з'ясування зазначених в постанові суду обставин можливо лише за допомогою певної слідчої дії - відтворення обстановки і обставин події за участю свідка ОСОБА_9. Зазначена слідча дія була проведена відповідно до вимог чинного на той час КПК України, жодних порушень під час її проведення допущено не було. Тому підстави для визнання протоколу відтворення обстановки і обставин події з відповідними додатками до нього неналежним доказом та не прийняття його до уваги, відсутні. Так само безпідставними є й посилання захисника на проведення впізнання з порушеннями вимог КПК України, оскільки жодних фактів, які б свідчили про наявність будь-яких порушень під час проведення впізнання за участю свідка ОСОБА_9, в ході судового розгляду встановлено не було.

Також безпідставними і необґрунтованими є посилання захисника підсудного - адвоката ОСОБА_1 на некоректність та однобічність питань, поставлених на вирішення судово-медичних експертиз, які були проведені під час досудового розслідування, внаслідок чого захисник вважає, що зазначені експертизи були проведені неповно та односторонньо. Так, як сам підсудний ОСОБА_2 під час досудового розслідування, так і його захисник під час судового розгляду справи, були ознайомлені з усіма матеріалами кримінальної справи, в тому числі й з висновками проведених експертиз, однак, жодних заперечень як щодо питань, поставлених на вирішення експертиз, так і щодо висновків проведених експертиз, ані сам підсудний, ані його захисник не вказували, а під час судового розгляду жодних клопотань про призначення додаткових або повторних експертиз не заявляли.

Не може суд прийнятий до уваги й посилання захисника підсудного - адвоката ОСОБА_1 на ті обставини, що одяг ОСОБА_5 не вилучався, жодних досліджень щодо виявлення на ньому слідів крові не проводилось, оскільки кримінальна справа була порушена відносно ОСОБА_2, його одяг був вилучений та направлений для проведення відповідної судово-імунологічної експертизи, а відносно ОСОБА_5 кримінальна справа ніколи не порушувалась, з цього приводу була винесена постанова про відмову в порушенні кримінальної справи відносно ОСОБА_5, яка ніким не оскаржувалась.

Суд, дослідивши всі докази по справі, вважає необхідним кваліфікувати дії підсудного ОСОБА_2 за ч. 1 ст. 122 КК України як умисне середньої тяжкості тілесне ушкодження, тобто умисне ушкодження, яке не є небезпечним для життя і не потягло за собою наслідків, передбачених у статті 121 цього Кодексу, але таке, що спричинило тривалий розлад здоров'я.

Суд, призначаючи покарання підсудному ОСОБА_2, враховує ступень тяжкості вчиненого злочину, особу винного, обставини, що пом'якшують і обтяжують покарання.

Відповідно до ч. 2 ст. 65 КК України, особі, яка вчинила злочин, має бути призначене покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових злочинів.

Підсудний ОСОБА_2 за місцем мешкання характеризується задовільно, має на утриманні двох малолітніх дітей - ОСОБА_18, ІНФОРМАЦІЯ_5, та ОСОБА_19, ІНФОРМАЦІЯ_6, що судом визнаються як обставини, які пом'якшують його покарання, однак він раніше судимий, злочин скоїв в період іспитового строку, що свідчить про його підвищену суспільну небезпеку та небажання стати на шлях виправлення, тому суд вважає, що його виправлення та перевиховання можливе лише в умовах ізоляції від суспільства, призначивши йому покарання у виді позбавлення волі із застосуванням ст. 71 КК України.

Вирішуючи питання щодо цивільного позову, заявленого прокурором Михайлівського району Запорізької області в інтересах держави в особі територіального медичного об'єднання Михайлівського району Запорізької області в розмірі 1552 гривні 72 копійок в рахунок відшкодування коштів, витрачених на стаціонарне лікування потерпілих ОСОБА_3 та ОСОБА_4, суд вважає, що позов підлягає повному задоволенню, так як він обґрунтований та підтверджений матеріалами справи, заявлені позовні вимоги знайшли своє повне підтвердження під час судового розгляду кримінальної справи, а яких-небудь належних і допустимих доказів, окрім власне не визнання заявленого цивільного позову самим підсудним ОСОБА_2, на підтвердження обставин, які б свідчили про неможливість його задоволення, підсудним суду не надано. Відсутні такі докази і в матеріалах кримінальної справи. Тому суд вважає, що заявлені позовні вимоги про відшкодування коштів, витрачених на стаціонарне лікування потерпілих ОСОБА_3 та ОСОБА_4, в розмірі 1552 гривні 72 копійок необхідно задовольнити в повному обсязі, стягнувши вказану суму з підсудного ОСОБА_2.

На підставі вищевикладеного, керуючись ст.ст. 323, 324 КПК України, суд

П Р И С У Д И В:

ОСОБА_2 визнати винним за ч. 1 ст. 122 КК України та призначити йому покарання у виді одного року позбавлення волі.

На підставі ст. 71 КК України, шляхом часткового складання покарань за сукупністю вироків, до покарання, призначеного цим вироком, частково приєднати невідбуту частину покарання за вироком Михайлівського районного суду Запорізької області від 12 листопада 2009 року, та остаточно призначити ОСОБА_2 покарання у виді п'яти років і одного місяця позбавлення волі.

Запобіжний захід ОСОБА_2 до набрання вироком законної сили залишити той самий - підписку про невиїзд.

Зарахувати в строк відбування покарання ОСОБА_2 час його перебування під вартою під час затримання в період часу з 16 грудня 2011 року по 19 грудня 2011 року - три дні, а також час його перебування під вартою в період часу з 07 лютого 2012 року по 05 липня 2012 року - чотири місяці і двадцять вісім днів.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь територіального медичного об'єднання Михайлівського району (розрахунковий рахунок 35410007003022, МФО 813015, ОДК в Запорізькій області, код ЄДРПОУ 01992883) суму в розмірі в розмірі 1552 (одна тисяча п'ятсот п'ятдесят дві) гривні 72 копійок, в рахунок відшкодування коштів, витрачених на стаціонарне лікування потерпілих ОСОБА_3 та ОСОБА_4.

Речові докази: дерев'яну палку, довжиною 1,5 метри, що знаходиться на зберіганні в камері зберігання речових доказів Михайлівського РВ ГУМВС України в Запорізькій області згідно квитанції № 017349 від 04 липня 2011 року, - знищити; два фрагменти вати, зразки крові на марлі ОСОБА_4, ОСОБА_3, ОСОБА_5, ОСОБА_2, що знаходяться на зберіганні в камері зберігання речових доказів Михайлівського РВ ГУМВС України в Запорізькій області згідно квитанції № 017385 від 16 грудня 2011 року, - знищити; куртку чорного кольору, що знаходиться на зберіганні в камері зберігання речових доказів Михайлівського РВ ГУМВС України в Запорізькій області згідно квитанції № 017385 від 16 грудня 2011 року, - повернути законному власнику ОСОБА_2.

На вирок може бути подана апеляція в Апеляційний суд Запорізької області через Михайлівський районний суд Запорізької області протягом 15 діб з дня оголошення вироку.

Суддя:

10.06.2013