Постанова

від 25.04.2013 по справі 801/246/13-а

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

вул. Севастопольська, 43, м. Сімферополь, Автономна Республіка Крим, Україна, 95013

ПОСТАНОВА

Іменем України

25 квітня 2013 р. (17:51) Справа №801/246/13-а

Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим у складі головуючого судді Петренко В.В., за участю секретаря Асєєвої Л.О., розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом

Товариства з обмеженою відповідальністю "Спеціалізований загін підводно-технічних робіт"

до Державної податкової інспекції у м. Сімферополі АР Крим Державної податкової служби

про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,

за участю представників сторін:

від позивача - не з'явився;

від відповідача - Мірошніченко Катерина Сергіївна, посвідчення серії КР №124544, довіреність №19/10.1-16 від 01.03.2013 року.

Суть спору: Товариство з обмеженою відповідальністю "Спеціалізований загін підводно-технічних робіт" звернулось до Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим з адміністративнім позовом до Державної податкової інспекції у м. Сімферополі АР Крим Державної податкової служби про визнання недійсним та скасування податкового повідомлення-рішення від 03.12.2012 року №0011232204, згідно кого встановлено порушення п.198.6 ст. 198 Податкового кодексу України та збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податку на додану у сумі +45157.

Позовні вимоги мотивовані тим, що зазначене податкове повідомлення-рішення винесено з порушенням норм податкового законодавства, в зв'язку з чим, воно є протиправним та підлягає скасуванню.

Ухвалою Окружного адміністративного суду АР Крим від 09.01.2013 року заява була залишена без руху з наданням заявнику строку для усунення недоліків. Позивачем у встановлений судом строк були усунені недоліки заяви.

Ухвалами Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 28.01.2013 року відкрито провадження в адміністративній справі.

Ухвалами Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 28.01.2013 року закінчено підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду.

Ухвалою Окружного адміністративного суду АР Крим від 12.02.2013року у справі призначено судову економічну експертизу.

Ухвалою Окружного адміністративного суду АР Крим від 12.02.2013року зупинено провадження у справі до отримання висновків судової економічної експертизи.

Ухвалою Окружного адміністративного суду АР Крим від 01.04.2013 року поновлено провадження у справі.

Позивач явку свого представника у судове засідання не забезпечив, повідомлений належним чином, про що свідчить повідомлення про відкладення розгляду справи (т.1 а.с.263), клопотання про розгляд справи за його відсутності (т.2 а.с.1).

Представник відповідача у судовому засіданні проти задоволення позовних вимог заперечував.

Приймаючи до уваги, що в матеріалах справи достатньо доказів для з'ясування обставин по справі, суд вважає можливим на підставі статті 128 КАС України розглядати справу за відсутністю представника позивача.

Заслухавши пояснення представника відповідача, розглянувши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору, суд

ВСТАНОВИВ:

Згідно з частиною 1 статтю 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.

Відповідно до п.1 ч.1 ст.3 КАС України справою адміністративної юрисдикції є переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір, у якому хоча б однією зі сторін є орган виконавчої влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа або інший суб'єкт, який здійснює владні управлінські функції на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Відповідно до п. 5 частини 2 статті 17 КАС України юрисдикція адміністративних судів поширюється на спори за зверненням суб'єкта владних повноважень у випадках, встановлених Конституцією та законами України.

Пунктом 7 ч.1 статті 3 Кодексу адміністративного судочинства України визначено коло суб'єктів владних повноважень, до яких віднесено орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа, інший суб'єкт при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Відповідно до п.п.41.1.1 п .41.1 ст.41 Податкового кодексу України контролюючими органами є органи державної податкової служби - щодо податків, які справляються до бюджетів та державних цільових фондів, крім зазначених у підпункті 41.1.2 цього пункту, а також стосовно законодавства, контроль за дотриманням якого покладається на органи державної податкової служби.

Отже, органи державної податкової служби у відносинах з суб'єктами господарювання, під час реалізації своїх завдань та функцій, встановлених законодавством України, є суб'єктами владних повноважень.

Таким чином, судом встановлено, що Державна податкова інспекція у м. Сімферополі АР Крим Державної податкової служби (далі - ДПІ у м. Сімферополі АР Крим ДПС) є органом виконавчої влади та суб'єктом владних повноважень.

Відповідно до частини 1 статті 55 Господарського кодексу України суб'єктом господарювання визнаються учасники господарських відносин, які здійснюють господарську діяльність, реалізуючі господарську компетенцію (сукупність господарських прав та обов'язків), мають відокремлене майно і несуть відповідальність за своїми зобов'язаннями в межах цього майна, крім випадків встановлених законом.

Товариство з обмеженою відповідальністю "Спеціалізований загін підводно-технічних робіт" є юридичною особою, що підтверджується довідкою з Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України (т.1 а.с.50).

Як вбачається з матеріалів справи, посадовими особами ДПІ в м. Сімферополі АР Крим ДПС з 05.11.2012 року проведена документальна позапланова невиїзна перевірка ТОВ "Спеціалізований загін підводно-технічних робіт" (ЄДРПОУ 30691941) з питань достовірності формування податкового кредиту та визначення податку на прибуток при здійсненні взаємовідносин з ТОВ «Спільне інвестування» (ЄДРПОУ 34730512) у лютому 2011 року, квітні 2011 року, травні 2011 року.

За результатами перевірки відповідачем складено акт від 16.11.2012 року №9034/22-3/30691941 (далі - акт перевірки) (а.с.9-15).

Відповідно до висновків акту перевірки відповідачем були встановлені порушення (а.с.15):

- п.п.14.1.185 п.14.1 ст.14, пп.138.1.1 п.138.1, п.138.2, п.138.8 ст.138, пп.139.1.9 п.139.1 ст.139 Податкового кодексу України, в результаті чого донараховано податку на прибуток 58107,00грн у т.ч за 1 квартал 2011 року у сумі 12108,00грн, за 2 квартал 2011 року 45999,00грн;

- п.14.1.185 ст.14, п.185.1 ст.185, п.188.1 ст.188, п.198.2, п.198.6 ст.198 Податкового кодексу України, в результаті чого донараховано у сумі 45157,00грн, у тому числі за лютий 2011 року у сумі 5158,00грн, за квітень 2011 року у сумі 24644,00грн, за травень 2011 року у сумі 15355,00грн.

На підставі виявлених порушень, ДПІ в м. Сімферополі АР Крим ДПС було винесено податкове повідомлення-рішення:

- №0011232204 від 03.12.2012 року, яким ТОВ "Спеціалізований загін підводно-технічних робіт" збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість за основним платежем у сумі 45157,00грн та за штрафними (фінансовими) санкціями у сумі 1,00грн (а.с.8).

Висновки ДПІ в м. Сімферополі АР Крим ДПС в акті обґрунтовуються тим, що фінансово-господарські взаємовідносини між ТОВ "Спеціалізований загін підводно-технічних робіт" та ТОВ «Спільне інвестування» за період з 01.01.2010 року по 30.05.2011 року мають безтоварний характер та підпадають під ознаку «нікчемності».

Не погодившись з висновками акту перевірки від 16.11.2012 року №9034/22-3/30691941 позивач оскаржив зазначений акт шляхом направлення заперечення від 29.11.2012 року вих. №197-12 до Державної податкової інспекції у м. Сімферополі АР Крим Державної податкової служби (т.1 а.с.20).

ДПІ у м. Сімферополі АР Крим ДПС у відповіді на заперечення від 30.11.2012 року вих.№57266/10/22-3 зазначено, що всі порушення діючого законодавства вказані в акті перевірки є дійсними (т.1 а.с.21-23).

Вирішуючи питання про правомірність винесеного оскаржуваного податкового повідомлення - рішення та перевіряючи обґрунтованість висновків, викладених в акті перевірки, суд зазначає наступне.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенція контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства врегульовані Податковим кодексом України, який набрав чинності 01.01.2011 року.

Статтею 86 ПК України встановлено, що за результатами проведення невиїзних документальних, виїзних планових та позапланових перевірок фінансово-господарської діяльності суб'єктів господарювання оформляється акт, а у разі відсутності порушень податкового, валютного та іншого законодавства - довідка.

Акт - службовий документ, який стверджує факт проведення невиїзної документальної або виїзної планової чи позапланової перевірки фінансово-господарської діяльності суб'єкта господарювання і є носієм доказової інформації про виявлені порушення вимог податкового, валютного та іншого законодавства суб'єктами господарювання.

Факти виявлених порушень податкового, валютного та іншого законодавства викладаються в акті невиїзної документальної, виїзної планової чи позапланової перевірок чітко, об'єктивно та в повній мірі, із посиланням на первинні або інші документи, які зафіксовані в бухгалтерському та податковому обліку, що підтверджують наявність зазначених фактів.

Згідно з статтею 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні"від 16.07.1999 року № 996-XIV (далі - Закон № 996) бухгалтерський облік - процес виявлення, вимірювання, реєстрації, накопичення, узагальнення, зберігання та передачі інформації про діяльність підприємства зовнішнім та внутрішнім користувачам для прийняття рішень.

Частиною 2 ст. 3 цього Закону бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Відповідно до ч. 1 ст. 9 Закону № 996 підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, що фіксують факти здійснення господарських операцій.

Необхідність підтвердження господарських операцій первинними документами визначена також п.п. 1.2 п. 1, п.п. 2.1 п. 2 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 року № 88 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України від 05.06.1995 року за № 168/704 (далі -Положення № 88) де зазначено, що первинні документи -це письмові свідоцтва, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації на їх проведення.

Статтею 9 Закону № 996 встановлені вимоги до первинних документів, які є підставою для бухгалтерського та податкового обліку. Згідно з даною нормою, підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо -безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Такі первинні документи повинні мати обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Згідно з пунктом 2.4 Положення № 88 первинні документи (на паперових і машино зчитуваних носіях інформації) для надання їм юридичної сили і доказовості повинні мати такі обов'язкові реквізити: назва підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), код форми, дата і місце складання, зміст господарської операції та її вимірники (у натуральному і вартісному виразі), посади, прізвища і підписи осіб, відповідальних за дозвіл та здійснення господарської операції і складання первинного документа.

Таким чином, реальність здійснення будь-яких господарських операцій має бути підтверджена відповідними первинними документами бухгалтерського та податкового обліку, а встановлені у акті перевірки порушення податкового законодавства мають містити посилання на них.

Судом досліджені документи, надані позивачем в обґрунтування позовних вимог та встановлено наступне.

16.02.2011 року між ТОВ "Спеціалізований загін підводно-технічних робіт" (орендар) та ТОВ «Спільне інвестування» (орендодавець) укладено договір оренди устаткування №13-11 (т.1 а.с.61).

Предмет договору - орендодавець надає послугу орендареві по передачі в оренду устаткування, технічних засобів, механізмів і інших виробів для здійснення (забезпечення) робіт орендаря на гидротехничних, будівельних об'єктах АР Крим, в період 2011-2012 роках. Порядок розрахунку - орендар проводить оплату за оренду майна з урахуванням ПДВ на р/р орендодавця протягом 3-х банківських днів з моменту отримання данного рахунку від орендодавця.

Факт виконання та отримання послуг від ТОВ «Спільне інвестування» підтверджується:

- актом прийому устаткування в оренду від 21.02.2011 р. (т.1 а.с.69);

- актом повернення устаткування з оренди від 28.02.2011 р. (т.1 а.с.70);

- актом прийму виконаних робіт за лютий 2011 р. (т.1 а.с.71);

- актом прийому устаткування в оренду від 14.04.2011 р. (т.1 а.с.72);

- актом повернення устаткування з оренди від 29.04.2011 р. (т.1 а.с.73);

- актом прийму виконаних робіт за квітень 2011 р. (т.1 а.с.74);

- актом прийому устаткування в оренду від 05.05.2011 р. (т.1 а.с.75);

- актом повернення устаткування з оренди від 14.05.2011 р. (т.1 а.с.76);

- податковою накладною № 321 від 28.02.2011 р. (т.1 а.с.79);

- податковою накладною № 178 від 29.04.2011 р. (т.1 а.с.78).

Сплата вартості товару підтверджується платіжними дорученнями, копії яких належним чином засвідчені та залучені до матеріалів справи, а саме:

- платіжним дорученням № 18-11 від 15.03.2011 р. (т.1 а.с.62);

- платіжним дорученням № 24-11 від 23.03.2011 р. (т.1 а.с.63);

- платіжним дорученням № 25-11 від 31.03.2011 р. (т.1 а.с.63);

- платіжним дорученням № 26-11 від 06.04.2011 р. (т.1 а.с.64);

- платіжним дорученням № 27-11 від 08.04.2011 р. (т.1 а.с.64);

- платіжним дорученням № 28-11 від 14.04.2011 р. (т.1 а.с.65);

- платіжним дорученням № 33-11 від 22.04.2011 р. (т.1 а.с.65);

- платіжним дорученням № 34-11 від 27.04.2011 р. (т.1 а.с.66);

- платіжним дорученням № 35-11 від 25.04.2011 р. (т.1 а.с.66);

- платіжним дорученням № 36-11 від 10.05.2011 р. (т.1 а.с.67);

- платіжним дорученням № 37-11 від 10.05.2011 р. (т.1 а.с.67);

- платіжним дорученням № 38-11 від 13.05.2011 р. (т.1 а.с.68);

- платіжним дорученням № 47-11 від 23.05.2011 р. (т.1 а.с.68);

- платіжним дорученням № 16-11 від 17.02.2011 р. (т.1 а.с.62).

Крім того, доказом того що орендоване майно використовувалось ТОВ "Спеціалізований загін підводно-технічних робіт" підтверджується укладеними угодами по наданню послуг з ТОВ «МАС» (договір №04-11 від 02.02.2011 року), з КРП «Противоползневе управління» (договори №05-11, №06-11 від 07.02.2011 року, №07-11, №08-11, №09-11, №11-11, №12-11 від 05.02.2011 року; № 10-11 від 23.02.2011 р.; № 27-11, № 28-11 від 01.04.2011 р.; № 61-11 від 12.05.2011 г і; ТОВ «Ялтинські вікна» (договори №82-10 від 04.10.2010 р., № 26-11 від 28.03.2011 г . ПАО «ДП «Ялта-Інтурист» (договори №85-10 від 04.10.2010 р., № 34-11 від 27.04.2011 р.); ДП «Санаторій Курпати» (договір №33-11 від 25.04.2011 р.); ТОВ «Стандарт Строй» (Договір № 59-11 від 10.05.2011 р.); ДП «Санаторій «Дніпро» ДПА України (договір № 35-11 від 01.05.2011 р.) та актами приймання виконаних робіт (т.1 а.с.98-141).

За результатами господарських операцій з контрагентами, по факту продажу товарів позивач отримав дохід, валовий прибуток, та використав податковий кредит у власній господарській діяльності, тобто вчинена господарська операція призвела до зміни в структурі активів та зобов'язань платника податків, що підтверджується документами бухгалтерського обліку.

Таким чином, використання послуг для здійснення господарської діяльності ТОВ "Спеціалізований загін підводно-технічних робіт", які отримані від ТОВ «Спільне інвестування» підтверджуються первинними документами, оформлені у відповідності до п.2 ст.9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16.07.1999р. №996-XV, п.2.4 ст.2 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України №88 від 24.05.1995р., зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 05.06.1995р. під №168/704, які відповідають вимогам первинного документа, що містить відомості про господарську операцію й підтверджує її здійснення.

Під господарською діяльністю у Господарському кодексі України (стаття 3) розуміється діяльність суб'єктів господарювання у сфері суспільного виробництва, спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність.

Відповідно до п. 14.1.36 статті 14 Податкового кодексу України господарська діяльність - діяльність особи, що пов'язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

Відтак, обов'язковими ознаками господарської діяльності у розумінні вищенаведених норм є: здійснення її суб'єктами господарювання у сфері суспільного виробництва; спрямованість на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг; результати зазначеної діяльності (продукція, роботи чи послуги), які мають вартісний характер і цінове вираження.

Відповідно до положень п.п.14.1.181 п.14.1 ст.14 Податкового кодексу України податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Відповідно до п.185.1 ст.185 Податкового Кодексу об'єктом оподаткування ПДВ є операції платників податку з постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу.

Відповідно до статті 186 Податкового Кодексу:

п.186.1. Місцем постачання товарів є:

а) фактичне місцезнаходження товарів на момент їх постачання (крім випадків, передбачених у підпунктах "б" і "в" цього пункту);

б) місце, де товари перебувають на час початку їх перевезення або пересилання, у разі якщо товари перевозяться або пересилаються продавцем, покупцем чи третьою особою;

в) місце, де провадиться складання, монтаж чи встановлення, у разі якщо товари складаються, монтуються або встановлюються (з випробуванням чи без нього) продавцем або від його імені.

п.186.4. Місцем постачання послуг є місце реєстрації постачальника.

Відповідно до положень п.п. 14.1.181 п. 14.1 ст. 14 ПК України податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Відповідно до п. 198.2 ст. 198 ПК України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: або дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; або дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Згідно з п. 198.3 ст. 198 ПК України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку. Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Відповідно до положень п. 198.6 ст. 198 ПК України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу. У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.

Викладені норми свідчать про відсутність права платника податків включати до податкового кредиту суми ПДВ, які не підтверджені податковими накладними.

Таким чином податковий кредит для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на додану вартість має бути підтверджений належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків.

Всі податкові накладні, що підтверджують здійснення позивачем вищезазначеної господарської операції, є в матеріалах справи, оцінені судом та визнані такими, що оформлені у відповідності до вимог чинного законодавства.

Судом з'ясовано, що суми вартості товарів (послуг) придбаних у ТОВ «Спільне інвестування» включені позивачем до складу податкового кредиту податку на додану вартість за відповідні податкові періоди.

Проаналізувавши всі матеріали справи судом встановлено, що відповідачем не надано суду доказів, що сторони при оформленні документів мали умисел направлений на несплату податків.

Згідно з ч. 2 ст. 218 Господарського кодексу України учасник господарських відносин відповідає за порушення правил ведення господарської діяльності, якщо не доведено, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення.

Припису цієї статті кореспондують правила, закріплені у статті 18 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб -підприємців", відповідно до частини 2 зазначеної статті якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру є достовірними і були внесені і до нього, то третя особа може посилатися на них у спорі, як на достовірні. Третя особа не може посилатися на них у спорі у разі, якщо вона знала або могла знати про те, що такі відомості є недостовірними.

Суд також враховує, що відповідно до чинного законодавства позивач ТОВ "Спеціалізований загін підводно-технічних робіт" не зобов'язано та не має права перевіряти відповідність законодавству установчих документів своїх контрагентів по угодах, а також правильність сплати ними податків.

Суд також зазначає, що чинним законодавством не передбачений обов'язок покупця перевіряти у продавця місцезнаходження майна, наявність трудових ресурсів, виробничо-складських приміщень, технічного персоналу, основних фондів, виробничих активів та іншого майна, економічно необхідного для здійснення господарської операції. Відтак, позивач не може нести відповідальність за невиконання його контрагентом своїх податкових зобов'язань, оскільки чинним законодавством така відповідальність не передбачена.

Суд зазначає, що головною підставою вважати правочин нікчемним являється його недійсність, встановлена законом, а не Актами, які б факти у ньому не були відображені. Вказані ж в Акті висновки є суто суб'єктивною думкою посадової особи податкового органу, жодним нормативно-правовим актом не передбачено право органу державної податкової служби самостійно в позасудовому порядку визнавати нікчемними правочини і дані, вказані платником податків в податкових деклараціях.

Зазначеної думки також додержується Вищий адміністративний суд України в постанові від 14.11.2012 року у справі №К/9991/50772/12.

Також слід вказати, що неможливість проведення зустрічної звірки контрагента позивача не є підставою для висновків невиконання господарських операцій.

Слід відзначити, що відповідно до положень ч. 4 ст. 72 КАС України, вирок суду в кримінальній справі або постанова суду у справі про адміністративний проступок, які набрали законної сили, є обов'язковими для адміністративного суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, щодо якої ухвалений вирок або постанова суду, лише в питаннях, чи мало місце діяння та чи вчинене воно цією особою.

На час розгляду справи суду наданий вирок суду від 08.07.2012 року у справі №1/0109/50/2012, але суд не приймає його як доказ у зв'язку з тим, що вирок належним чином не засвідчено та не надано доказів вступу його у законну силу.

Позивач, як платник податків, діяв у межах діючого законодавства, був не обізнаний про умисел контрагента та не відповідає за його звітність. При цьому слід прийняти до уваги, що позивач не має права витребувати у контрагента документи з метою доведення, ким саме виконувались прийняті ним роботи, або перевіряти кількість працюючих осіб контрагента, а відтак у діях позивача відсутні порушення норм чинного податкового законодавства з наведених вище підстав.

Невиконання зобов'язань перед бюджетом контрагентом позивача є підставою для застосування заходів відповідальності виключно до такого контрагенту, і само по собі не свідчить про порушення правил оподаткування позивачем.

У зв'язку із цим суд зазначає, що законодавство України, чинне на час виникнення спірних відносин, не ставить виникнення у платника ПДВ права на податковий кредит в залежність від дотримання вимог податкового законодавства іншим суб'єктом господарювання.

Зазначені висновки суду узгоджуються із правовими позиціями Верховного Суду України при вирішенні спорів цієї категорії.

Так, у постановах Верховного Суду України від 9 вересня 2008 року у справі № 21-500во08, від 1 червня 2010 року у справі № 21-573во10 Судова палата в адміністративних справах Верховного Суду України дійшла висновку, що якщо контрагент не виконав свого зобов'язання щодо сплати податку до бюджету, то це тягне відповідальність та негативні наслідки саме для цієї особи. Зазначені обставини не є підставою для позбавлення платника податку права на відшкодування ПДВ у випадку, коли останній виконав усі передбачені законом умови стосовно отримання такого відшкодування та має необхідні документальні підтвердження розміру свого податкового кредиту.

Згідно з Ухвалою ВАСУ №9820946 платник податку на додану вартість - покупець товару на час здійснення господарської операцій з придбання товару не має обов'язку та повноважень здійснювати контроль за дотриманням продавцем вимог законодавства щодо здійснення господарської діяльності, дотримання вимог податкового законодавства тощо і в подальшому не повинен зазнавати певних негативних матеріальних наслідків за можливу неправомірну діяльність порушника.

Як вбачається з первинних бухгалтерських документів, наданих до перевірки, угоди між позивачем та ТОВ «Спільне інвестування» реально виконані сторонами, що зокрема підтверджується договорами, податковими накладними, актами виконаних робіт, актами здачі приймання виконаних робіт, платіжними дорученнями.

Відповідно до частини першої статті 11 Кодексу адміністративного судочинства України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Згідно з частиною другою статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Виходячи зі змісту наведеної норми, саме на податкові органи покладається обов'язок надати достатні докази на обґрунтування висновків про порушення платником податків норм податкового законодавства, на підставі яких такому платникові визначено відповідні грошові зобов'язання.

Всупереч вимогам вказаної норми, відповідачем належних доказів на підтвердження доводів правомірності висновків про порушення позивачем норм Податкового кодексу України, викладених в акті перевірки, які покладено в основу податкового повідомлення-рішення, на вимогу статті 71 КАС України, суду не надано, як і не надано інших доказів, на підтвердження правомірності прийняття оскаржуваних податкових повідомлень-рішень, якими позивачу збільшено суму грошових зобов'язань.

Враховуючи що висновки акту перевірки, на підставі яких прийнято спірне повідомлення-рішення є необґрунтованими, тобто відсутні і підставі для застосування штрафних (фінансових) санкцій.

Таким чином, податкове повідомлення-рішення №0011232204 від 03.12.2012 року, яким ТОВ "Спеціалізований загін підводно-технічних робіт" збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість за основним платежем у сумі 45157,00грн та за штрафними (фінансовими) санкціями у сумі 1,00грн не може бути визнано таким, що прийнято на підставі та відповідно до діючого законодавства, тому позовні вимоги є правомірними, обґрунтованими і підлягають задоволенню.

Під час прийняття постанови суд, зокрема, вирішує, як розподілити між сторонами судові витрати (стаття 161 КАС України).

Якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа) (частина перша статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України).

Відповідно до підпункту 3 пункту 9 розділу VI Прикінцевих та перехідних положень Бюджетного кодексу України у разі безспірного списання коштів державного бюджету (місцевих бюджетів) Державна казначейська служба України відображає в обліку відповідні бюджетні зобов'язання розпорядника бюджетних коштів, з вини якого виникли такі зобов'язання. Погашення таких бюджетних зобов'язань здійснюється виключно за рахунок бюджетних асигнувань цього розпорядника бюджетних коштів. Одночасно розпорядник бюджетних коштів зобов'язаний привести у відповідність з бюджетними асигнуваннями інші взяті бюджетні зобов'язання.

Водночас пунктом 19 Порядку виконання рішень про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів або бюджетних установ встановлено, що безспірне списання коштів державного та місцевих бюджетів і їх перерахування на рахунок, зазначений у виконавчому документі про стягнення надходжень бюджету та/або заяві про виконання рішення про стягнення надходжень бюджету, здійснюються органами казначейства з відповідного рахунка, на який такі кошти зараховані, шляхом оформлення розрахункових документів.

З огляду на викладене та з урахуванням принципу пріоритетності законів над підзаконними актами суд вважає необхідним стягнути судові витрати з Державного бюджету України шляхом їх безспірного списання з рахунка суб'єкта владних повноважень -відповідача.

Під час судового засідання, яке відбулось 25.04.2013 року були оголошені вступна та резолютивна частини постанови. Відповідно до ст. 160 КАС України постанову складено у повному обсязі 07.05.2013 року.

Керуючись ст.ст. 11, 71, 94, 158, 161-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ПОСТАНОВИВ:

1.Адміністративний позов задовольнити.

2.Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення №0011232204 від 03.12.2012 року про збільшення суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість за основним платежем у сумі 45157,00грн та за штрафними (фінансовими) санкціями у сумі 1,00грн.

3.Стягнути на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Спеціалізований загін підводно-технічних робіт" (95024, АР Крим, м. Сімферополь, вул. 60 років Жовтня, буд.17/65,кв.67, ЄДРПОУ 30691941) судовий збір у розмірі 451 (чотириста п'ятдесят одна) гривня 60 коп. з Державного бюджету України шляхом їх безспірного списання із рахунка суб'єкта владних повноважень - Державної податкової інспекції в м. Сімферополі АР Крим Державної податкової служби.

Постанова набирає законної сили через 10 днів з дня її проголошення. Якщо проголошено вступну та резолютивну частину постанови або справу розглянуто у порядку письмового провадження, постанова набирає законної сили через 10 днів з дня її отримання у разі неподання апеляційної скарги.

У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Апеляційна скарга подається до Севастопольського апеляційного адміністративного суду через Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим протягом 10 днів з дня проголошення. У разі проголошення вступної та резолютивної частини постанови або розгляду справи у порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом 10 днів з дня отримання.

Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до Севастопольського апеляційного адміністративного суду.

Суддя В.В.Петренко