Ухвала

від 16.10.2013 по справі 801/246/13-а

СЕВАСТОПОЛЬСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Копія

СЕВАСТОПОЛЬСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

Іменем України

Справа № 801/246/13-а

16.10.13 м. Севастополь

Севастопольський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого судді Санакоєвої М.А.,

суддів Дудкіної Т.М. ,

Іщенко Г.М.

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Сімферополі АР Крим Державної податкової служби на постанову Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим (суддя Петренко В.В. ) від 25.04.13 у справі № 801/246/13-а

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Спеціалізований загін підводно-технічних робіт" (вул. 60 років Жовтня, 17/65, кв. 67,Сімферополь,Автономна Республіка Крим,95000)

до Державної податкової інспекції у м. Сімферополі АР Крим Державної податкової служби (вул. М. Залки, 1/9,Сімферополь,Автономна Республіка Крим,95053)

про визнання недійсним та скасування податкового повідомлення-рішення,

ВСТАНОВИВ:

Постановою Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 25.04.13 позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "Спеціалізований загін підводно-технічних робіт" до Державної податкової інспекції у м. Сімферополі АР Крим Державної податкової служби про визнання недійсним та скасування податкового повідомлення-рішення - задоволені.

Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення №0011232204 від 03.12.2012 року про збільшення суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість за основним платежем у сумі 45157,00грн та за штрафними (фінансовими) санкціями у сумі 1,00грн.

Стягнуто на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Спеціалізований загін підводно-технічних робіт" (95024, АР Крим, м. Сімферополь, вул. 60 років Жовтня, буд.17/65,кв.67, ЄДРПОУ 30691941) судовий збір у розмірі 451 (чотириста п'ятдесят одна) гривня 60 коп. з Державного бюджету України шляхом їх безспірного списання із рахунка суб'єкта владних повноважень - Державної податкової інспекції в м. Сімферополі АР Крим Державної податкової служби.

Не погодившись з зазначеною постановою суду, відповідач звернувся з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати постанову Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 25.04.13 та прийняти нове рішення.

Апеляційна скарга мотивована порушенням судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права.

Відповідно до пункту 2 частини першої статті 197 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції може розглянути справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на основі наявних у ній доказів, у разі неприбуття жодної з осіб, які беруть участь у справі, у судове засідання, хоча вони були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового засідання.

У судове засідання сторони, їх представники не з'явились, про дату, час та місце апеляційного розгляду справи повідомлені в встановленому законом порядку.

Судова колегія, керуючись положеннями пункту 2 частини першої статті 197 Кодексу адміністративного судочинства України, визнає за можливе перейти до письмового провадження по справі.

Колегія суддів, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, підтверджується матеріалами справи, що посадовими особами ДПІ в м. Сімферополі АР Крим ДПС з 05.11.2012 року проведена документальна позапланова невиїзна перевірка ТОВ "Спеціалізований загін підводно-технічних робіт" (ЄДРПОУ 30691941) з питань достовірності формування податкового кредиту та визначення податку на прибуток при здійсненні взаємовідносин з ТОВ "Спільне інвестування" (ЄДРПОУ 34730512) у лютому 2011 року, квітні 2011 року, травні 2011 року.

За результатами перевірки відповідачем складений акт від 16.11.2012 року №9034/22-3/30691941 (далі - акт перевірки) (а.с.9-15), яким встановлені порушення (а.с.15):

- п.п.14.1.185 п.14.1 ст.14, пп.138.1.1 п.138.1, п.138.2, п.138.8 ст.138, пп.139.1.9 п.139.1 ст.139 Податкового кодексу України, в результаті чого донараховано податку на прибуток 58107,00грн у т.ч за 1 квартал 2011 року у сумі 12108,00грн, за 2 квартал 2011 року 45999,00грн;

- п.14.1.185 ст.14, п.185.1 ст.185, п.188.1 ст.188, п.198.2, п.198.6 ст.198 Податкового кодексу України, в результаті чого донараховано податку на додану вартість у сумі 45157,00грн, у тому числі за лютий 2011 року у сумі 5158,00грн, за квітень 2011 року у сумі 24644,00грн, за травень 2011 року у сумі 15355,00грн.

На підставі виявлених порушень, ДПІ в м. Сімферополі АР Крим ДПС було винесено податкове повідомлення-рішення:

- №0011232204 від 03.12.2012 року, яким ТОВ "Спеціалізований загін підводно-технічних робіт" збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість за основним платежем у сумі 45157,00грн та за штрафними (фінансовими) санкціями у сумі 1,00грн (а.с.8).

Висновки відповідача ґрунтуються на тому, що фінансово-господарські взаємовідносини між ТОВ "Спеціалізований загін підводно-технічних робіт" та ТОВ "Спільне інвестування" за період з 01.01.2010 року по 30.05.2011 року мають безтоварний характер та підпадають під ознаку "нікчемності".

Не погодившись з висновками акту перевірки від 16.11.2012 року №9034/22-3/30691941 позивач оскаржив зазначений акт шляхом направлення заперечення від 29.11.2012 року вих. №197-12 до Державної податкової інспекції у м. Сімферополі АР Крим Державної податкової служби (т.1 а.с.20).

ДПІ у м. Сімферополі АР Крим ДПС у відповіді на заперечення від 30.11.2012 року вих.№57266/10/22-3 зазначено, що всі порушення діючого законодавства вказані в акті перевірки є дійсними (т.1 а.с.21-23).

Як вбачається з матеріалів справи, 16.02.2011 року між ТОВ "Спеціалізований загін підводно-технічних робіт" (орендар) та ТОВ "Спільне інвестування" (орендодавець) укладено договір оренди устаткування №13-11 (т.1 а.с.61).

На підтвердження виконання зазначеного вище договору, позивачем долучені до матеріалів справи наступні документи: акт прийому устаткування в оренду від 21.02.2011 р. (т.1 а.с.69); акт повернення устаткування з оренди від 28.02.2011 р. (т.1 а.с.70); акт прийму виконаних робіт за лютий 2011 р. (т.1 а.с.71); акт прийому устаткування в оренду від 14.04.2011 р. (т.1 а.с.72); акт повернення устаткування з оренди від 29.04.2011 р. (т.1 а.с.73); акт прийму виконаних робіт за квітень 2011 р. (т.1 а.с.74); акт прийому устаткування в оренду від 05.05.2011 р. (т.1 а.с.75); акт повернення устаткування з оренди від 14.05.2011 р. (т.1 а.с.76); податкова накладна № 321 від 28.02.2011 р. (т.1 а.с.79); податкова накладна № 178 від 29.04.2011 р. (т.1 а.с.78). платіжне доручення № 18-11 від 15.03.2011 р. (т.1 а.с.62); платіжне доручення № 24-11 від 23.03.2011 р. (т.1 а.с.63); платіжне доручення № 25-11 від 31.03.2011 р. (т.1 а.с.63);платіжне доручення № 26-11 від 06.04.2011 р. (т.1 а.с.64); платіжне доручення № 27-11 від 08.04.2011 р. (т.1 а.с.64); платіжне доручення № 28-11 від 14.04.2011 р. (т.1 а.с.65); платіжне доручення № 33-11 від 22.04.2011 р. (т.1 а.с.65); платіжне доручення № 34-11 від 27.04.2011 р. (т.1 а.с.66); платіжне доручення № 35-11 від 25.04.2011 р. (т.1 а.с.66); платіжне доручення № 36-11 від 10.05.2011 р. (т.1 а.с.67); платіжне доручення № 37-11 від 10.05.2011 р. (т.1 а.с.67); платіжне доручення № 38-11 від 13.05.2011 р. (т.1 а.с.68); платіжне доручення № 47-11 від 23.05.2011 р. (т.1 а.с.68); платіжне доручення № 16-11 від 17.02.2011 р. (т.1 а.с.62).

Також, позивачем були укладені угоди по наданню послуг з ТОВ "МАС" (договір №04-11 від 02.02.2011 року), з КРП "Противоползневе управління" (договори №05-11, №06-11 від 07.02.2011 року, №07-11, №08-11, №09-11, №11-11, №12-11 від 05.02.2011 року; № 10-11 від 23.02.2011 р.; № 27-11, № 28-11 від 01.04.2011 р.; № 61-11 від 12.05.2011 г і; ТОВ "Ялтинські вікна" (договори №82-10 від 04.10.2010 р., № 26-11 від 28.03.2011 г . ПАО "ДП "Ялта-Інтурист" (договори №85-10 від 04.10.2010 р., № 34-11 від 27.04.2011 р.); ДП "Санаторій Курпати" (договір №33-11 від 25.04.2011 р.); ТОВ "Стандарт Строй" (Договір № 59-11 від 10.05.2011 р.); ДП "Санаторій "Дніпро" ДПА України (договір № 35-11 від 01.05.2011 р.), що підтверджується актами приймання виконаних робіт (т.1 а.с.98-141).

Перевіряючи обґрунтованість дій та рішень органу владних повноважень, судова колегія зазначає наступне.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенція контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства врегульовані Податковим кодексом України, який набрав чинності 01.01.2011 року.

Відповідно до положень п.п.14.1.181 п.14.1 ст.14 Податкового кодексу України, податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Відповідно до п.185.1 ст.185 Податкового Кодексу, об'єктом оподаткування ПДВ є операції платників податку з постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу.

Відповідно до статті 186 Податкового Кодексу:

п.186.1. Місцем постачання товарів є:

а) фактичне місцезнаходження товарів на момент їх постачання (крім випадків, передбачених у підпунктах "б" і "в" цього пункту);

б) місце, де товари перебувають на час початку їх перевезення або пересилання, у разі якщо товари перевозяться або пересилаються продавцем, покупцем чи третьою особою;

в) місце, де провадиться складання, монтаж чи встановлення, у разі якщо товари складаються, монтуються або встановлюються (з випробуванням чи без нього) продавцем або від його імені.

п.186.4. Місцем постачання послуг є місце реєстрації постачальника.

Відповідно до п. 198.2 ст. 198 ПК України, датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: або дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; або дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

П 198.3 ст. 198 ПК України встановлено, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку. Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Відповідно до положень п. 198.6 ст. 198 ПК України, не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу. У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.

Викладені норми свідчать про відсутність права платника податків включати до податкового кредиту суми ПДВ, які не підтверджені податковими накладними.

Таким чином, податковий кредит для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на додану вартість має бути підтверджений належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків.

Статтею 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" встановлено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Згідно пункту 2.1 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.95року № 88 у відповідності з ч. 2 ст. 6 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", первинні документи - це письмові свідоцтва, які фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження і дозволи адміністрації (власника) на їх проведення.

Відповідно до ч. 1 ст. 9 Закону № 996, підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, що фіксують факти здійснення господарських операцій.

Ретельно дослідивши документи первинного та бухгалтерського обліку, судова колегія приходить до висновку, що податковими накладними, видатковими накладними, платіжними дорученнями підтверджується отримання та сплата товару (послуг) у перевіреному періоді, а також його використання платником податків у своїй господарській діяльності.

Отже, з залучених до матеріалів справи належним чином завірених копій податкових накладних встановлено, що вони виписані зареєстрованими платниками ПДВ, оформлені належним чином, мають всі обов'язкові реквізити та відповідають усім вимогам до первинного документу податкового обліку.

Колегія суддів зазначає, що суми вартості товарів (послуг) придбаних у ТОВ "Спільне інвестування" включені позивачем до складу податкового кредиту податку на додану вартість за відповідні податкові періоди.

Згідно з ч. 2 ст. 218 Господарського кодексу України, учасник господарських відносин відповідає за порушення правил ведення господарської діяльності, якщо не доведено, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення.

Припису цієї статті кореспондують правила, закріплені у статті 18 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб -підприємців", відповідно до частини 2 зазначеної статті, якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру є достовірними і були внесені і до нього, то третя особа може посилатися на них у спорі, як на достовірні. Третя особа не може посилатися на них у спорі у разі, якщо вона знала або могла знати про те, що такі відомості є недостовірними.

Відповідно до статті 228 ЦК України, правочин, спрямований на незаконне заволодіння майном держави, вважається таким, що порушує публічний порядок (частина 1), а отже, є нікчемним (частина 2). Як встановлено в ч. 2 ст. 215 цього Кодексу, визнання судом нікчемних правочинів недійсними не вимагається. Відповідно до ч. 1 ст. 216 зазначеного Кодексу, недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю.

Судова колегія вважає, що суперечність правочину моральним засадам суспільства або спрямованість його на незаконне заволодіння майном держави, за даних обставин, може мати місце у разі наявності наміру сторін, який спрямований на неправомірне отримання податкової вигоди, шляхом штучного формування податкового кредиту і валових витрат.

Відповідачем не надано жодних доказів наявності такого наміру у позивача, не підтверджено належними та допустимими доказами факт нікчемності угоди та правомірність і обґрунтованість своїх дій щодо прийняття оскаржуваного податкового повідомлення-рішення.

Законодавство України не ставить в залежність виникнення у платника ПДВ права на податковий кредит від дотримання вимог податкового законодавства іншим суб'єктом господарювання. Зазначена позиція узгоджується із практикою Європейського суду з прав людини, яку суди повинні застосовувати як джерело права, відповідно до положень статті 17 Закону України від 23.02.2006 року №3477-IV "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини".

Подібної думки дотримується Вищий адміністративний суд України в Ухвалах від 24.01.2012 року №К/9991/2491/11, від 10.04.2012 року №К-19705/10, від 25.04.2012 року №К/9991/75974/11, від 12.07.2012 року №К-14542/08, від 22.08.2012 року №К/9991/43010/12, від 06.09.2012 року №К/9991/90896/11.

Якщо один з контрагентів не виконав свого зобов'язання по сплаті податку до бюджету, то це тягне відповідальність та негативні наслідки саме щодо цієї особи. Зазначена обставина не є підставою для позбавлення платника податку права на відшкодування податку на додану вартість у разі якщо останній виконав усі передбачені законом умови щодо отримання такого відшкодування та має всі документальні підтвердження розміру свого податкового кредиту.

Також слід вказати, що неможливість проведення зустрічної звірки контрагента позивача не є підставою для висновків невиконання господарських операцій.

Посилання податкового органу на матеріали кримінальної справи не є належними та допустимими доказами в адміністративному судочинстві у розумінні приписів Кодексу адміністративного судочинства України.

Частиною 4 статті 72 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що вирок суду в кримінальній справі або постанова суду у справі про адміністративний проступок, які набрали законної сили, є обов'язковими для адміністративного суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, щодо якої ухвалений вирок або постанова суду, лише в питаннях, чи мало місце діяння та чи вчинене воно цією особою.

З урахуванням викладеного, суд дійшов висновку про те, що на час проведення перевірки у відповідача не було законних підстав для висновку про неправомірне завищення позивачем податкового кредиту.

Аналіз наведених норм та обставин, дає судовій колегії право на висновок, що угоди між позивачем та ТОВ "Спільне інвестування" реально виконані сторонами, що зокрема підтверджується договорами, податковими накладними, актами виконаних робіт, актами здачі приймання виконаних робіт, платіжними дорученнями.

З огляду на зазначене, судова колегія погоджується з висновками суду першої інстанції, що висновки податкового органу, викладені в Акті перевірки від 16.11.2012 року №9034/22-3/30691941 про порушення платником податків вимог Податкового законодавства України, не відповідають дійсним обставинам справи, внаслідок чого існують підстави для визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення відповідача №0011232204 від 03.12.2012 року, яким ТОВ "Спеціалізований загін підводно-технічних робіт" збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість за основним платежем у сумі 45157,00грн та за штрафними (фінансовими) санкціями у сумі 1,00грн.

Зважаючи на наведене, колегія суддів дійшла висновку, що правова оцінка, яку дав суд першої інстанції обставинам справи, не суперечить чинному законодавству.

Судове рішення не може бути скасовано чи змінено з підстав, що наведені в апеляційній скарзі.

Згідно статті 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду -без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи і ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись статтями 195,196, пунктом 1 частини першої статті 198, п.1 частини першої статті 205, статтями 200, 212, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Сімферополі АР Крим Державної податкової служби - залишити без задоволення.

Постанову Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 25.04.13 у справі № 801/246/13-а - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення їх копій особам, які беруть участь у справі.

Ухвалу може бути оскаржено до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.

Головуючий суддя підпис М.А.Санакоєва

Судді підпис Т.М. Дудкіна

підпис Г.М. Іщенко

З оригіналом згідно

Головуючий суддя М.А.Санакоєва