Постанова

від 05.12.2006 по справі 26/241-06-5569

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

26/241-06-5569

 ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

П О С Т А Н О В АІМЕНЕМ  УКРАЇНИ

"05" грудня 2006 р. Справа № 26/241-06-5569

Одеський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді Гладишевої Т.Я.,

суддів Савицького Я.Ф., Лавренюк О.Т.

при секретарі судового засідання Іоффе С.Б.

представники сторін в судове засідання 05.12.2006 р. не з'явились, про час та місце судового засідання повідомлені належним чином

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Теплопром"

на рішення господарського суду Одеської області від "26" липня 2006 р.

по справі №26/241-06-5569

за позовом  Товариства з обмеженою відповідальністю "Раф-плюс"                

до  відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю "Теплопром"

про стягнення 62016,21 грн. заборгованості за договором поставки

ВСТАНОВИВ:

У червні 2006 р. ТОВ „Раф-Плюс” звернулось до господарського суду Одеської області з позовом, вимагаючи стягнення з ТОВ „Теплопром”        62 016,21 грн. заборгованості, а саме: 44009,79 грн. –основного боргу по оплаті поставленої за договором поставки № ВР/103 від 01.09.2004 р. макулатури; 710,94 грн. –3% річних,   17295,48 грн. –пені за прострочення оплати за період з 01.01.06 р. по 30.06.2006 р.

Позовні вимоги обґрунтовані посиланням на ст. ст. 525, 527, 625 Цивільного кодексу України.

Рішенням господарського суду Одеської області від 26.07.2006 р. (суддя Никифорчук М.І.) позов задоволено повністю; присуджено до стягнення з відповідача на користь позивача  62016, 12 грн. заборгованості та судові витрати у справі.

Судове рішення вмотивоване наступним: згідно наявних у матеріалах справи документів борг відповідача,  який залишився не погашеним на даний час, складає 44009,79 грн.; дії ТОВ „Теплопром” є порушенням ст. ст. 525, 526 Цивільного кодексу України; відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України позивачем правомірно нараховані 3% річних та пеня, наданий суду розрахунок є правильним.

Не погодившись з рішенням, ТОВ „Теплопром” звернулось з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати ухвалене у справі рішення й ухвалити нове.

Скаржник посилається на невідповідність оскаржуваного рішення нормам матеріального і процесуального права, невідповідність висновків суду обставинам справи з огляду на таке: судом не були зазначені та не досліджувались банківські виписки, що спростовують дійсність заявленої до стягнення заборгованості; це сталося внаслідок розгляду справи господарським судом за відсутності сторін; представник відповідача не був належним чином повідомлений про час та місце судового розгляду, отже на мав змоги надати суду письмові докази; висновки суду не відповідають дійсності, оскільки ґрунтуються на невірному розрахунку суми основного боргу, наданому позивачем; на момент вирішення спору борг відповідача складає лише 9009,79 грн.; заборгованість відповідача склала    44009,79 грн. і сторони домовились про поступове її погашення, чого і дотримувався відповідач.

В судове засідання від 05.12.2006 р. представники сторін не з'явилися, про поважність причини свого нез'явлення суд не повідомили, вимоги ухвали суду від 23.11.2006 р. не виконали.  

Перевіривши матеріали справи, повноту встановлення обставин справи та правильність висновків суду першої інстанції, застосування норм матеріального і процесуального права  колегія суддів вбачає підстави для часткового задоволення апеляційної скарги виходячи з наступного.

Судом апеляційної інстанції встановлено, що 01.09.2004 р. між ТОВ „Раф-Плюс” (надалі - позивач, постачальник) та ТОВ „Теплопром” (надалі - відповідач покупець) був укладений договір поставки № ВР/103, за умовами котрого позивач зобов'язався поставити і передати у власність, а відповідач –прийняти та оплатити макулатуру у кількості та за умовами, вказаними в додаткових угодах, які є невід'ємною частиною договору. Строк дії договору (п.8.1) встановлений до 31.12.2004 р.; додатковою угодою від 03.01.2005 р. дію договору продовжено до 31.12.2005 р., але у будь-якому випадку –до повного виконання сторонами своїх зобов'язань.

Згідно п. 3.3 договору за умовами 100% передплати недопоставка товару у випадку зміні ціни відшкодовується за ціною, що діє на момент здійснення предоплати. Пункт 3.4. договору передбачає можливість відстрочки платежу за поставлений товар на строк не більш ніж 5 днів за попередньою домовленістю сторін.

Відповідно до п. 5.2 договору штрафні санкції за порушення строків поставки чи за неуплату в установлений термін складають 0,2 % за кожен день прострочки.

Додатковою угодою від 01.11.2004 р. сторони узгодили поставку 100 тн макулатури за ціною 600 грн. (з ПДВ) та змінили умови розрахунків, визначивши, що передплата за поставлений товар у перший тиждень складає  30 000, 00 грн. Строк дії додаткової угоди –до 31.11.2004 р. Додатковою угодою від 25.11.2004 р. зі строком її дії до 31.12.2004 р. передбачена поставка 150 тн макулатури за ціною 600,00 грн. за умови 50% передплати не пізніше 01.12.2004 р. (45000,00 грн.), залишок суми сплачується частинами по 15 000,00 грн. кожну декаду поточного місяця.

Згідно додаткової угоди від 27.12.2004 р. (строк дії до 31.01.2005 р.) позивач мав поставити 100 тн макулатури МС-7Б за ціною 600,00 грн.; умови оплати змінені сторонами з визначенням здійснення оплати покупцем частинами у розмірі 15 000,00 грн. кожен тиждень поточного місяця.

Згідно наявних в матеріалах справи видаткових накладних та відомостей на отримання товару (макулатури МС-7Б) (а. с. 18-53) у період часу з вересня 2004 р. по листопад 2005 р. відповідач отримав поставлений товар на загальну суму 535061,40 грн., здійснив розрахунки по оплаті товару на суму 491051,61 грн., що ТОВ „Теплопром” не заперечується.

Місцевий господарський суд в оскаржуваному рішенні помилково включив до складу поставок за договором № ВР/103 від 01.09.2004 р. поставку за накладною   № ВТР/42 від 20.08.2004 р. на суму 36036,89 грн., що здійснене позивачем до укладення договору, виходячи з дати його підписання сторонами (а. с. 16).

Як вбачається з наданого ТОВ „Раф-Плюс” розрахунку заборгованості (а. с. 55) за договором поставки № ВР/103 від 01.09.2004 р. станом на 01.04.2006 р., заборгованість Покупця складала 44009,79 грн., за розрахунком суду апеляційної інстанції станом на 01.01.2006 р. відповідач мав борг у розмірі 56098,29 грн., який підставно визначений позивачем як база для обчислення пені та 3% річних за період прострочення з 01.01.2006 р. з наступним зменшенням, враховуючи часткове погашення боргу 19.01.2006 р., 14.03.2006 р., 22.03.2006 р. та проведений 01.04.2006 р., сторонами взаємозалік на суму 4088,50 грн.

Викладені обставини підтверджуються також і підписаним сторонами актом звірки розрахунків від 20.04.2006 р. (а. с. 54), який фіксує проведення взаємозаліку на суму 4088,50 грн. та наявність заборгованості відповідача станом на 20.04.2006 р. у розмірі 44009,79 грн.

Проаналізувавши умови договору № ВР/103 від 01.09.2004 р. та додаткових угод до нього, судова колегія дійшла висновку, що протягом строку дії договору діяли різні умови проведення покупцем розрахунків за отриманий товар, у т. ч. до 01.11.2004 р. та після 31.01.2005 р. (дата, до якої діяла додаткова угода від 27.12.2004 р.) –на умовах відстрочення платежів на термін, що не перевищує 5 днів; у період з 01.11.2004 р. до 31.01.2005 р.- розстроченими платежами за кожний тиждень (або декаду), зокрема, також з проведенням попередньої передплати.

Після закінчення дії додаткової угоди від 27.12.2004 р. (31.01.2005 р.) умови розрахунків визначаються відповідно до п. 3.4 договору від 01.09.2004 р., термін дії котрого встановлений до виконання сторонами своїх зобов'язань, виходячи з чого слід вважати, що оплата поставленої з лютого по листопад макулатури здійснюється не пізніше 5 банківських днів з дати поставки.

Зокрема, товар за накладною від 13.08.2005 р. № ВТР/151 підлягав оплаті не пізніше 19.08.2005 р., за накладною від 04.11.2005 р. –не пізніше 11.11.2005 р., за накладною від 30.11.2005 р. № ВТР/208 –у строк до 07.12.2005 р.

Виходячи з викладеного, станом на 01.01.2006 р. ТОВ „Теплопром”, маючи заборгованість перед позивачем у розмірі 56098,29 грн., є особою, яка порушила грошові зобов'язання з оплати товару, отриманого за договором поставки.

Відповідно до ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема - зміна умов зобов'язання.

Ч. 1 ст. 612 ЦК України встановлено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Як передбачено ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Згідно ч. 6 ст. 231 Господарського кодексу України штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Встановлений ч. 6 ст. 232 ГК України порядок застосування штрафних санкцій передбачає, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

З огляду на викладене, суд апеляційної інстанції вважає, що місцевий господарський суд дійшов правомірних висновків про задоволення позову і стягнення з ТОВ „Теплопром” як особи, що порушила договірні грошові зобов'язання, 44009,79 грн. основного боргу, пені та 3% річних.

Разом з тим, суд першої інстанції необґрунтовано погодився з розрахунком пені, наданим позивачем, і не врахував приписи ч. 6 ст. 231 ГК України та Закону України „Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань” щодо обмеження розміру штрафних санкцій подвійною обліковою ставкою НБУ, яка діяла в період прострочення, а також не звернув увагу на кінцеву дату періоду прострочення платежів, безпідставно визначений позивачем до 30.06.2006 р. (позов задоволений 07.06.2006 р.).

За розрахунком суду апеляційної інстанції розмір пені обчислюється наступним чином: за період з 01.01.2006 р. по 18.01.2006 р. –56098,29х18х0,19:365=525,63 грн.; за період з 19.01.2006 р. по 13.03.2006 р. –51098,29х54х0,19:365=1436,35 грн.; за період з 14.03.2006 р. по 21.03.2006 р. –49098,29х0,19х8:365=204,46 грн.; за період з 22.03.2006 р. по 31.03.2006 р. –48098,29х0,19х10:365=250,37 грн.; за період з 01.04.2006 р. по 06.06.2006 р. –44009,79х0,19х67:365=1534,92 грн.

Загальний розмір пені, що підлягає стягненню з відповідача на підставі       ст. ст. 231, 232 ГК України, становить 3951,73 грн.

Аналогічним чином, 3% річних з наявної станом на 01.01.2006 р. заборгованості з врахуванням її зменшення до дати подання позову до 44009,79 грн., складає за розрахунком суду апеляційної інстанції 632,97 грн.

Твердження скаржника про порушення судом норм процесуального права з огляду на нібито неповідомлення представника відповідача про час і місце судових засідань спростовуються наявними у матеріалах справи повідомленнями про вручення ТОВ „Теплопром” поштових відправлень (а. с. 66,69) господарського суду Одеської області, яким відповідач 19.06.2006 р. отримав ухвалу суду про порушення проваджень у справі, а 12.07.2007 р. –ухвалу про відкладення розгляду справи.

Викладене є свідченням безпідставності тверджень скаржника відносно неможливості подання господарському суду додаткових письмових доказів в спростування наявності боргу у заявленому до стягнення розмірі: адже               ТОВ „Теплопром” було повідомлено про час і місце судових засідань належним чином і свідомо не скористалось своїми правами сторони господарського процесу відповідно до ст. 22 ГПК України.

Посилання на банківські виписки, залучені до матеріалів справи з апеляційною скаргою, відхиляються судовою колегією як недоречні: адже згадані банківські витяги з особового рахунку ТОВ „Теплопром” свідчать про певні розрахунки з ТОВ „Раф-Плюс” за договором № ВР/103 від 17.08.2004 р., отже є неналежними доказами, що не мають значення для вирішення даної господарської справи (ч. 1 ст. 34 ГПК України).

За таких обставин рішення місцевого господарського суду як ухвалене в частині, що стосується вимог про стягнення пені і 3% річних, з невідповідністю висновків обставинам справи і неправильним застосуванням норм матеріального права підлягає скасуванню в відповідній частині, а позов ТОВ „Раф-Плюс” –задоволенню частково зі стягненням з ТОВ „Теплопром” 44009,79 грн. основного боргу, 3951,73 грн. пені та 632,97 грн. 3% річних за період прострочення з 01.01.2006 р. по 06.06.2006 р. і відмовою у задоволенні решти позовних вимог.

На підставі ст. 49 ГПК України судові витрати у справі підлягають розподілу зі стягненням з відповідача на користь позивача пропорційно задоволеним позовним вимогам 483,73 грн. держмита та 92,04 грн. витрат з ІТЗ судового процесу.

Керуючись ст. ст. 44, 49, 99, 101-105 ГПК України колегія суддів, -

ПОСТАНОВИЛА:

1.          Апеляційну скаргу ТОВ „Теплопром” задовольнити частково.

2.          Рішення господарського суду Одеської області від 26.07.2006 р. у справі № 26/241-06-5569 скасувати в частині стягнення з ТОВ „Теплопром” на користь ТОВ „Раф-Плюс” 13343,75 грн. пені, 77,97 грн. 3% річних; 136,43 грн. держмита та 25,96 грн. витрат з ІТЗ судового процесу.                         У позові в цій частині відмовити.

3.          В іншій частині рішення господарського суду Одеської області від 26.07.2006 р. залишити без змін, задовольнивши позов ТОВ „Раф-Плюс” частково.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку.     

Головуючий суддя:                                                                  Т.Я. Гладишева

Суддя:                                                                                    Я.Ф. Савицький

Суддя:                                                                                       О.Т. Лавренюк