Ухвала

від 04.06.2013 по справі 2а-16460/12/2670

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа: № 2а-16460/12/2670 Головуючий у 1-й інстанції: Кротюк О.В. Суддя-доповідач: Мацедонська В.Е.

У Х В А Л А

Іменем України

04 червня 2013 року м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі:

головуючого - судді Мацедонської В.Е.,

суддів Грищенко Т.М., Лічевецького І.О.,

при секретарі Горяіновій Н.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Києві справу за апеляційною скаргою товариства з обмеженою відповідальністю «Дієса» на постанову Окружного адміністративного суду м.Києва від 20 березня 2013 року у справі за адміністративним позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Дієса» до Міжрегіонального головного управління Міндоходів - Центральний офіс з обслуговування великих платників про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,-

в с т а н о в и в:

Постановою Окружного адміністративного суду м.Києва від 20 березня 2013 року у задоволені позовних вимог товариства з обмеженою відповідальністю «Дієса» до Міжрегіонального головного управління Міндоходів - Центральний офіс з обслуговування великих платників про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень відмовлено повністю.

Не погоджуючись з прийнятим рішенням, позивач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову суду першої інстанції з мотивів порушення судом норм матеріального та процесуального права та прийняти нову постанову, якою позові вимоги задовольнити. Свої вимоги апелянт обгрунтовує тим, що висновки, які викладені в акті перевірки, є безпідставними та неправомірними, оскільки позивачем були надані первинні документи, які свідчать про реальність господарських операцій між позивачем та ТОВ «Дікомп Україна». Апелянт вважає, що згідно норм чинного законодавства відповідач не наділений повноваженнями щодо визнання правочинів нікчемними, а може лише подавати до суду позов про визнання угод недійсними і стягнення в доход держави коштів, одержаних за такими угодами, тому оскільки спірні договори у встановленому законом порядку недійсними не визнано, позивачем правомірно сформовано валові витрати та податковий кредит.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи та обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, з наступних підстав:

Судом першої інстанції встановлено, що у період з 25 квітня 2012 року по 17 липня 2012 року Окружною державною податковою службою - Центральним офісом з обслуговування великих платників податків ДПС (правонаступником якої на час розгляду справи в суді апеляційної інстанції є Міжрегіональне головне управління Міндоходів - Центральний офіс з обслуговування великих платників) проведено виїзну документальну позапланову перевірку ТОВ «Дієса» з питань дотримання вимог податкового законодавства по взаємовідносинах з ТОВ «Дікомп Україна» за період з 01 липня 2011 року по 30 вересня 2011 року, за результатами якої складено акт від 24 липня 2012 року №726/39-10/36483471, в якому встановлено порушення позивачем пп.14.1.27 п.14.1 ст.14, п.п.138.1, 138.2, 138.6 ст.138, пп.139.1.9 п.139.1 ст.139 Подакового кодексу України, в результаті чого завищено від'ємне значення об'єкту оподаткування податком на прибуток від усіх видів діяльності за 2-3 квартали 2011 року на суму 483574,00 грн.; порушення п.п.198.1,198.6 ст.198 Податкового кодексу України, в результаті чого завищено залишок від'ємного значення, який після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду (рядок 24 податкової Декларації з податку на додану вартість) за вересень 2011 року на суму 200613,00 грн.

Крім того, у період з 08 серпня 2012 року по 10 серпня 2012 року відповідачем проведено документальну позапланову виїзну перевірку ТОВ «Дієса» з питань визначення впливу взаємовідносин з ТОВ «Дікомп Україна» на формування витрат, що враховуються при визначенні об'єкта оподаткування податком на прибуток ТОВ «Дієса» за період з 01 липня 2011 року по 30 вересня 2011 року, за результатами якої складено акт від 17 серпня 2012 року №804/39-10/36483471, в якому встановлено порушення позивачем пп.14.1.27 п.14.1 ст.14, п.п.138.1, 138.2, 138.6 ст.138, пп.139.1.9 п.139.1 ст.139 Подакового кодексу України, в результаті чого завищено від'ємне значення об'єкту оподаткування податком на прибуток від усіх видів діяльності за 2-3 квартали 2011 року на суму 359149,00 грн.

На підставі вищезазначених актів перевірок відповідачем прийнято податкові повідомлення-рішення №0003733910 від 05 вересня 2012 року, згідно якого за порушення пп.14.1.27 п.14.1 ст.14, п.п.138.1, 138.2, 138.6 ст.138, пп.139.1.9 п.139.1 ст.139 Подакового кодексу України позивачу зменшено суму від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток у розмірі 359149,00 грн., а також №0003713910 від 05 вересня 2012 року, згідно якого за порушення п.п.198.1,198.6 ст.198 Податкового кодексу України позивачу зменшено суму від'ємного значення суми податку на додану вартість у розмірі 200613,00 грн.

Суд першої інстанції, відмовляючи у задоволенні позовних вимог, дійшов висновку, що оскаржувані податкові повідомлення-рішення є правомірними та скасуванню не підлягають, оскільки за відсутності факту придбання товару, послуг або в разі якщо придбані товари, послуги не призначені для використання у господарській діяльності платника податку, відповідні суми не можуть включатися до складу податкового кредиту та до валових витрат, навіть за наявності формально складених, але недостовірних документів або сплати грошових коштів.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, з огляду на наступне:

Згідно пп.14.1.27 п.14.1 ст.14 Податкового кодексу України витрати - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних для провадження господарської діяльності платника податку, в результаті яких відбувається зменшення економічних вигод у вигляді вибуття активів або збільшення зобов'язань, внаслідок чого відбувається зменшення власного капіталу (крім змін капіталу за рахунок його вилучення або розподілу власником).

Відповідно до п.138.2 ст.138 Податкового кодексу України витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом ІІ цього кодексу.

Відповідно до пп.139.1.9 п.139.1 ст.139 Податкового кодексу України не включаються до складу валових витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Згідно п.198.1 ст.198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій, серед іншого, з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Пунктом 198.3 ст.198 Податкового кодексу України передбачено, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до ст.39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою п.193.1 ст.193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Згідно п.198.6 ст.198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог ст.201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими п.201.11 ст.201 цього Кодексу. У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, які попередньо віднесені до податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до закону.

З аналізу положень податкового законодавства вбачається, що право на формування податкового кредиту з податку на додану вартість виникає у платника податків за наступних умов: наявності у сторін спеціальної податкової правосуб'єктності (особа, що видає податкову накладну, повинна бути зареєстрованою як платник податку на додану вартість); фактичного (реального) здійснення оподатковуваних операцій постачальником на користь покупця; наявності причинно-наслідкового зв'язку між операцією з придбання товарів чи послуг та потребою використання в господарській діяльності; документального підтвердження факту здійснення господарської операції сукупністю належним чином складених (оформлених) первинних та інших документів (у т.ч. платіжних), які супроводжують операції певного виду та підтверджують їх фактичне виконання; наявності у покупця належним чином складеної податкової накладної, яка має усі обов'язкові реквізити.

Згідно пп.14.1.36 п.14.1 ст.14 Податкового кодексу України господарська діяльність - діяльність особи, пов'язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

Під господарською діяльністю розуміється діяльність суб'єктів господарювання у сфері суспільного виробництва, спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність (ст.3 ГК України).

Як вбачається з вищенаведених норм, обов'язковими ознаками господарської діяльності є здійснення її суб'єктами господарювання у сфері суспільного виробництва, яка спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг; результати зазначеної діяльності - продукція, роботи чи послуги - мають вартісний характер і цінове вираження. Господарська діяльність здійснюється у загальній економічній сфері, а тому має економічні властивості, що неможливе без вартісної оцінки і взаємооцінки, еквівалентності обміну, відповідних обчислень і розрахунків.

За таких обставин, аналіз реальності господарської діяльності має здійснюватись на підставі даних податкового, бухгалтерського обліку платника податків та відповідності їх дійсному економічному змісту господарських операцій.

Як вбачається з матеріалів справи, між позивачем та ТОВ «Дікомп Україна» укладено договір №1916 від 07 липня 2011 року, відповідно до умов якого ТОВ «Дікомп Україна» зобов'язується поставити та передати у власність товар (електропобутові товари, телерадіотовари, комп'ютерну техніку) згідно заявок покупця (ТОВ «Дієса»), а останній зобов'язується прийняти цей товар та сплатити за нього на умовах, визначених в договорі.

На підтвердження реальності виконання договірних відносин позивачем до матеріалів справи надано видаткові накладні, товарно-транспортні накладні, податкові накладні, чеки на реалізацію товару та документи щодо розповсюдження товару у торгівельній мережі позивача.

З матеріалів справи вбачається, що висновки відповідача ґрунтуються на акті перевірки ДПІ у Вишгородському районі Київської області ДПС від 08 листопада 2011 року №2469/23-1/37649084 «Про результати документальної позапланової виїзної перевірки ТОВ «Дікомп Україна» з питань достовірності нарахування податкових зобов'язань та податкового кредиту по податку на додану вартість за період з 01 серпня 2011 року по 31 серпня 2011 року», в якому встановлено, що по ланцюгу поставки товар не відповідає товарній номенклатурі, оскільки товар, який ТОВ «Дікомп Україна» поставляв позивачеві, придбавався у ТОВ «Опт-Бест», який, в свою чергу, придбавав у ФГ «Рубас», яке згідно результатів документальної позапланової виїзної перевірки ДПІ у Вишгородському районі Київської області ДПС постачало сільськогосподарську продукцію - гречку та картоплю власного виробництва.

Крім того, висновки відповідача базуються на поясненнях від 19 липня 2012 року ОСОБА_2, який згідно товарно-транспортних накладних здійснював перевезення товару від ТОВ «Дікомп Україна» до позивача. Згідно наданих пояснень з приводу власної співпраці з ТОВ «Дікомп Україна» ОСОБА_2 нічого не відомо, жодних документів не підписував, товар ТОВ «Дієса» не доставляв, з директорами ТОВ «Дікомп Україна» та ТОВ «Дієса» особисто не знайомий та ніколи з ними не спілкувався, водії-експедитори ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5 не відомі та у трудових відносинах з ними не перебував.

За наслідками допиту в суді свідків ОСОБА_2 та ОСОБА_6 суд першої інстанції дійшов вірного висновку, що надані ними свідчення протирічать один одному та матеріалам справи, зокрема, відомостям, зазначеним в товарно-транспортних накладних, та не можуть підтвердити здійснення перевезення товару від ТОВ «Дікомп Україна» на адресу ТОВ «Дієса», оскільки свідкам невідомі особи ТОВ «Дікомп Україна» та ТОВ «Дієса», які здійснювали передачу та приймання товару, невідомі водії-експедитори ОСОБА_7 та ОСОБА_8, які зазначені в товарно-транспортних накладних, відсутні чіткі свідчення щодо місцезнаходження складів, де завантажувався товар, кількості перевезень, підписання та оформлення документів на товар. При цьому, свідками зазначалось про перевезення одного виду товару - сумок, однак, згідно первинних документів, наданих позивачем, ТОВ «Дікомп Україна» поставлялись також автомобільні інвертори, про перевезення яких свідки не обізнані.

Згідно додатку №1 до договору №1916 від 07 липня 2011 року, укладеного між ТОВ «Дієса» та ТОВ «Дікомп Україна», сторонами затверджено форму акту приймання товару, однак, доказів щодо оформлення таких актів суду не надано.

Крім того, згідно виписок з банківських рахунків ТОВ «Дікомп Україна» судом встановлено, що жодних витрат останнє не несло на перевезення товару від свого постачальника ПП «Опт-Бест», що також встановлено в акті перевірки ДПІ у Вишгородському районі Київської області ДПС від 08 листопада 2011 року №2469/23-1/37649084, хоча згідно договору поставки №1916 від 07 липня 2011 року поставка товару здійснюється ТОВ «Дікомп Україна» на базис поставки DDP (доставка з оплатою мита) - рампа склада покупця (Київська обл., Макарівський район, с.Калинівка, вул.Київська, 49-Ж) або за будь-якою іншою адресою, що обумовлена сторонами при узгодженні заявки.

За таких обставин колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції щодо правомірності податкових повідомлень-рішень №0003733910 та №0003713910 від 05 вересня 2012 року, які прийняті відповідачем на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені чинним законодавством, натомість, ТОВ «Дікомп Україна» не могло поставити товар ТОВ «Дієса», оскільки спроможності на його придбання і перевезення воно не мало, а відомості первинних документів, долучених до матеріалів справи, не відповідають за своїм змістом показанням свідків, позивачем не доведено виконання господарських зобов'язань та реальність поставки товару за договором з ТОВ «Дікомп Україна» та використання його у господарській діяльності позивача, внаслідок чого відповідні суми не можуть включатися до складу валових витрат та податкового кредиту.

Доводи апелянта щодо задоволення його скарги на податкові повідомлення-рішення №0003733910 та №0003713910 від 05 вересня 2012 року внаслідок відсутності надіслання рішення про результати розгляду скарги в 20-денний строк судом не приймаються до уваги, оскільки ДПС України у відповідності до п.п.56.8, 56.9, 56.13 ст.56 Податкового кодексу України 19 листопада 2012 року (в перший робочий день, що настає за вихідним, на який припадає останній день строку) надіслала на адресу позивача рішення про результати розгляду скарги (№5518/0/61-12/10-2115 від 19 листопада 2012 року), яка зареєстрована в ДПС України за №3490/0/6-12 від 19 вересня 2012 року, з урахуванням рішення про продовження строку розгляду повторних скарг (№3005/0/61-12/10-2115 від 04 жовтня 2012 року) до 17 листопада 2012 року включно.

На підставі вищенаведеного, приймаючи до уваги, що судом першої інстанції правильно встановлено обставини справи, судове рішення ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права, висновки суду першої інстанції доводами апелянта не спростовані, колегія суддів приходить до висновку про відсутність підстав для зміни або скасування постанови суду.

Керуючись ст.ст.195, 196, 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України, суд,-

у х в а л и в:

Апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю «Дієса» - залишити без задоволення.

Постанову Окружного адміністративного суду м.Києва від 20 березня 2013 року - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів з дня її складення в повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Повний текст ухвали виготовлено 10 червня 2013 року.

Головуючий суддя В.Е.Мацедонська

Судді Т.М.Грищенко

І.О.Лічевецький

.

Головуючий суддя Мацедонська В.Е.

Судді: Лічевецький І.О.

Грищенко Т.М.