Рішення

від 03.06.2013 по справі 901/811/13-г

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

cpg1251

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

03.06.2013 Справа №901/811/13-г

За позовом Засновника Товариства з обмеженою відповідальністю «Ратибор» Марущак Наталії Олексіївни

до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю «Ратибор»

до відповідача Виконуючого обов'язки директора Товариства з обмеженою відповідальністю «Ратибор», засновника Товариства з обмеженою відповідальністю «Ратибор» Марущак Ігоря Анатолійовича

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача:

Марущак Костянтин Анатолійович

про визнання недійсними наказу та довіреності

Суддя Колосова Г.Г.

ПРЕДСТАВНИКИ:

Від позивача - не з'явились.

Від відповідачів - не з'явились.

Від третьої особи - не з'явилися.

СУТЬ СПОРУ: Засновник Товариства з обмеженою відповідальністю «Ратибор» Марущак Наталія Олексіївна звернувся до Господарського суду Автономної Республіки Крим з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Ратибор», до Виконуючого обов'язки директора Товариства з обмеженою відповідальністю «Ратибор», засновника Товариства з обмеженою відповідальністю «Ратибор» Марущак Ігоря Анатолійовича про визнання наказу №2-07 п/08-12 від 15.08.2012 виданого виконуючим обов'язки директора Товариства з обмеженою відповідальністю «Ратибор» Марущак Ігорем Анатолійовичем недійсним та довіреності від 15.08.2012 Товариства з обмеженою відповідальністю «Ратибор» в особі виконуючого обов'язки директора Марущак Ігоря Анатолійовича на представлення інтересів Товариства з обмеженою відповідальністю «Ратибор» недійсною.

Позовні вимоги мотивовані тим, що оскаржуваним наказом порушено права позивача, як учасника товариства, оскільки наказ видано із перевищенням повноважень та порушенням норм Закону України «Про господарські товариства» та Статуту ТОВ «Ратибор».

Ухвалою Господарського суду Автономної Республіки Крим від 05.03.2013 було порушено провадження по справі №901/811/13-г.

Крім того, ухвалою Господарського суду Автономної Республіки Крим від 05.03.2013 було витребувано від Товариства з обмеженою відповідальністю «Ратибор», Виконуючого обов'язки директора Товариства з обмеженою відповідальністю «Ратибор», засновника Товариства з обмеженою відповідальністю «Ратибор» Марущак Ігоря Анатолійовича оригінал Наказу №2-07 п/08-12 від 15.08.2012 виданий виконуючим обов'язки директора Товариства з обмеженою відповідальністю «Ратибор» Марущак Ігорем Анатолійовичем; витребувано від Ялтинського міського управління ГУ МВС України в Автономній Республіці Крим з матеріалів кримінального провадження №42013130670000030, відомості про яке внесені в Єдиний реєстр досудових розслідувань 23.01.2013, завірену копію довіреності від 15.08.2012 видану виконуючим обов'язки директора Товариства з обмеженою відповідальністю «Ратибор» Марущак Ігорем Анатолійовичем, який діяв на підставі наказу №2-07 п/08-12 від 15.08.2012, Марущак Константину Анатолійовичу.

18.03.2013 до канцелярії Господарського суду Автономної Республіки Крим надійшов лист від Відділення СВ Ялтинського МУГУ МВС України в АР Крим від 15.03.2013 вих. №50/7-1617 з додатком копією довіреності від 15.08.2012.

19.03.2013 судом було направлено запит до Ялтинського міського управління РУ МВС України в Автономній Республіці Крим про реєстрацію місця проживання та інші персональні дані Марущак Ігоря Анатолійовича.

Ухвалою Господарського суду Автономної Республіки Крим від 09.04.2013 було залучено до участі у справі третю особу, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача Марущак Костянтина Анатолійовича.

12.04.2013 від Ялтинського міського відділу ДМС України в Автономній Республіці Крим надійшов лист з якого вбачається, що Марущак І.А. значиться зареєстрованим за адресою: м. Ялта, вул. Південнобережне шосе, б. 30, общ. (а.с. 90).

Ухвалою Господарського суду Автономної Республіки Крим від 29.04.2013 було витребувано у Державної податкової інспекції м. Ялта оригінал наказу №2-07 п/08-12 від 15.08.2012, який виданий виконуючим обов'язки директора Товариства з обмеженою відповідальністю «Ратибор» (код ЄДРПОУ 24864745) Марущак Ігорем Анатолійовичем (або належним чином засвідчену копію для залучення до матеріалів справи); витребувано у Державного реєстратора м. Ялта виконавчого комітету Ялтинської міської ради оригінал наказу №2-07 п/08-12 від 15.08.2012, який виданий виконуючим обов'язки директора Товариства з обмеженою відповідальністю «Ратибор» (код ЄДРПОУ 24864745) Марущак Ігорем Анатолійовичем (або належним чином засвідчену копію для залучення до матеріалів справи); витребувано у Головного управління статистики в Автономній Республіці Крим оригінал наказу №2-07 п/08-12 від 15.08.2012, який виданий виконуючим обов'язки директора Товариства з обмеженою відповідальністю «Ратибор» (код ЄДРПОУ 24864745) Марущак Ігорем Анатолійовичем (або належним чином засвідчену копію для залучення до матеріалів справи).

Крім того, Ухвалою Господарського суду Автономної Республіки Крим від 29.04.2013 було зупинено провадження по справі з метою недопущення пропуску строку розгляду справи.

15.05.2013 до канцелярії Господарського суду Автономної Республіки Крим надійшов лист №02.6-12/293 від 13.05.2013 від Державного реєстратора відділу державної реєстрації юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців виконавчого комітету Ялтинської міської ради з даного листа вбачається, що наказ №2-07 п/08-12 від 15.08.2012 в реєстраційній справі ТОВ «Ратибор» відсутній (а.с. 118).

16.05.2013 надійшов витяг з ЄДРПОУ станом на 14.05.2013 на ТОВ «Ратибор» (а.с. 120).

Листом №2201/9/18.3 від 22.05.2013 Державна податкова інспекція у м. Ялта АР Крим ДПС повідомила, що наказ №2-07 п/08-12 від 15.08.2012 до ДПІ у м. Ялта не надходив (а.с. 122).

Усі вище перелічені документи залучено до матеріалів справи.

Позивач явку свого представника у судове засідання не забезпечив, причини неявки суду не відомі. Про дату, час та місце слухання справи сповіщені належним чином, у судовому засіданні 29.04.2013 про, що свідчить підпис представника позивача у бланку відкладення (а.с. 106).

Відповідач 1 явку свого представника у судове засідання жодного разу не забезпечив, причини неявки суду не відомі. Про дату, час та місце слухання справи сповіщений належним чином, рекомендованою кореспонденцією з повідомленням (а.с. 24). Ухвала Господарського суду Автономної Республіки Крим від 19.03.2013 повернулася з відміткою пошти «за закінченням терміну зберігання» (а.с. 113-117). Ухвали Господарського суду Автономної Республіки Крим від 09.04.2013, 29.04.2013 до суду не поверталися.

Відповідач 2 явку свого представника у судове засідання жодного разу не забезпечив, причини неявки суду не відомі. Про дату, час та місце слухання справи сповіщений належним чином, рекомендованою кореспонденцією з повідомленням. Ухвали Господарського суду Автономної Республіки Крим від 05.03.2013, 19.03.2013 повернулися з відміткою пошти «за закінченням терміну зберігання» (а.с. 54-60, 92-96). Ухвала Господарського суду Автономної Республіки Крим від 09.04.2013, 29.04.2013 до суду не поверталися.

Третя особа явку свого представника у судове засідання жодного разу не забезпечила, причини неявки суду не відомі. Про дату, час та місце слухання справи сповіщена належним чином, рекомендованою кореспонденцією.

В пункті 11 Інформаційного листа «Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2006 році» Вищий господарський суд України зазначив, що до повноважень господарських судів не віднесено установлення фактичного місцезнаходження юридичних осіб або місця проживання фізичних осіб - учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій. Тому відповідні процесуальні документи надсилаються господарським судом згідно з поштовими реквізитами учасників судового процесу, наявними в матеріалах справи. З цього приводу див. також пункт 4 інформаційного листа Вищого господарського суду України від 02.06.2006 №01-8/1228 «Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2005 році»

Крім цього, явка в судове засідання згідно статті 22 Господарського процесуального кодексу України - це право, а не обов'язок сторін, справа може розглядатися без їх участі, якщо нез'явлення цих представників не перешкоджає вирішенню спору.

Суд вважає, що матеріали справи в достатній мірі характеризують правовідносини, що склалися між сторонами, та вважає за можливе розглянути справу за наявними в ній матеріалами в порядку статті 75 Господарського процесуального кодексу України.

Розгляд справи відкладався в порядку статті 77 Господарського процесуального кодексу України, в межах строку встановленого статтею 69 Господарського процесуального кодексу України.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши наявні у матеріалах справи докази, суд

ВСТАНОВИВ:

Відповідно до пункту 1.2. Статуту Товариства з обмеженою відповідальністю «Ратибор» засновниками (учасниками) товариства є громадяни України Марущак Наталія Олексіївна та Марущак Ігор Анатолійович. (а.с.70).

Пунктом 6.2. Статуту Товариства з обмеженою відповідальністю «Ратибор» визначено порядок обчислення кількості голосів належних учасників товариства, які є пропорційними їх часткам в статутному капіталі (а.с.76).

Згідно із пунктом 4.3. Статуту Товариства з обмеженою відповідальністю «Ратибор» доля кожного з учасників товариства складає: Марущак І.А. - 50%; Марущак Н.О. - 50% (а.с.73).

Відповідно до частин 1, 3 статті 145 Цивільного кодексу України, вищим органом товариства з обмеженою відповідальністю є збори його учасників. До виключної компетенції загальних зборів учасників належить, зокрема, створення та відкликання виконавчого органу товариства.

Згідно з Наказом №1 від 08.05.1997, на підставі протоколу №1 зборів засновників, директором підприємства призначена Марущак Наталія Олексіївна.

14.06.2012 вона була тимчасово відсторонена від виконання обов'язків директора постановою прокуратури м. Ялта.

Позивач посилається на те, що Марущак І.А. самостійно, без рішення загальних зборів учасників, видав Наказ №2-07 п/08-12 від 15.08.2012, згідно з яким, призначив себе виконуючим обов'язки директора ТОВ «Ратибор». На підставі даного наказу Марущак І.А. видав довіреність від 15.08.2012 Марущак Костянтину Анатолійовичу на представлення інтересів ТОВ «Ратибор» у будь-яких державних, правоохоронних і судових органах України у справах, в тому числі, на підприємствах, установах, організаціях незалежно від їх форми власності та підпорядкування.

Відповідно до частини 4 статті 12 Господарського процесуального кодексу України господарським судам підвідомчі справи, що виникають з корпоративних відносин у спорах між господарським товариством та його учасником (засновником, акціонером), у тому числі учасником, який вибув, а також між учасниками (засновниками, акціонерами) господарських товариств, що пов'язані із створенням, діяльністю, управлінням та припиненням діяльності цього товариства, крім трудових спорів.

Трудові спори - розбіжності, що виникають між працівником і роботодавцем (власником або уповноваженим ним органом) з питань застосування законодавчих та інших нормативних актів про працю, або між колективом працівників та роботодавцем про зміну умов праці, укладення чи виконання колективного договору, угод, умов трудового договору (контракту) та інші. Трудові спори поділяються на індивідуальні та колективні (конфлікти).

Дійсний спір учасника товариства з товариством та іншим учасником, виник з приводу порушення права позивача на участь в управлінні товариством при виданні наказу про призначення на посаду директора іншої особи, та не є трудовим спором, оскільки в такому спорі не вирішується розбіжностей, що виникають між працівником, колективом працівників та роботодавцем і, таким чином, за своєю правовою природою є корпоративним спором.

Частиною 1 статті 167 Господарського кодексу України передбачено, що корпоративні права - це права особи, частка якої визначається у статутному капіталі (майні) господарської організації, що включають правомочності на участь цієї особи в управлінні господарською організацією, отримання певної частки прибутку (дивідендів) даної організації та активів у разі ліквідації останньої відповідно до закону, а також інші правомочності, передбачені законом та статутними документами.

Статтю 15 Цивільного кодексу України закріплено право кожної особи на захист свого права у разі його порушення, невизнання або оспорювання, а також на захист свого інтересу, який не суперечить засадам цивільного законодавства.

Статтею 20 Господарського кодексу України встановлено, що держава забезпечує захист прав і законних інтересів суб'єктів господарювання та споживачів.

Кожний суб'єкт господарювання та споживач має право на захист своїх прав і законних інтересів. Права та законні інтереси зазначених суб'єктів захищаються шляхом: визнання наявності або відсутності прав; визнання повністю або частково недійсними актів органів державної влади та органів місцевого самоврядування, актів інших суб'єктів, що суперечать законодавству, ущемлюють права та законні інтереси суб'єкта господарювання або споживачів; визнання недійсними господарських угод з підстав, передбачених законом; відновлення становища, яке існувало до порушення прав та законних інтересів суб'єктів господарювання; припинення дій, що порушують право або створюють загрозу його порушення; присудження до виконання обов'язку в натурі; відшкодування збитків; застосування штрафних санкцій; застосування оперативно-господарських санкцій; застосування адміністративно-господарських санкцій; установлення, зміни і припинення господарських правовідносин; іншими способами, передбаченими законом.

Порядок захисту прав суб'єктів господарювання та споживачів визначається цим Кодексом, іншими законами.

Статтею 16 Цивільного кодексу України встановлено, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу, при цьому, способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути: визнання права; визнання правочину недійсним; припинення дії, яка порушує право; відновлення становища, яке існувало до порушення; примусове виконання обов'язку в натурі; зміна правовідношення; припинення правовідношення; відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди; відшкодування моральної (немайнової) шкоди; визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб.

Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом.

Виходячи зі змісту статті 12 ГПК України господарським судам підвідомчі справи, коли склад учасників спору відповідає статті 1 цього Кодексу, а правовідносини, у яких виник спір, носять господарський характер. Субєктний склад сторін у даній справі відповідає вимогам статті 1 ГПК України, спірні правовідносини носять ознаки корпоративних, оскільки виникли між господарським товариством і його учасником та повязані із управлінням цим товариством.

Аналогічної позиції дотримується Вищий господарський суд України (Постанова від 26.12.2012 у справі К39/220-10 (К7/70-10).

Статтею 59 Закону України «Про господарські товариства» визначено компетенцію загальних зборів учасників товариства з обмеженою відповідальністю, яка є частково відсилочною нормою, зокрема до статті 41 цього Закону.

Так, відповідно до пункту "г" частини 5 статті 41 Закону України «Про господарські товариства» до виключної компетенції загальних зборів учасників відноситься утворення і відкликання виконавчого та інших органів товариства.

Зазначені норми закону знайшли своє пряме відображення у пункті 6.17 Статуту ТОВ «Ратибор», відповідно до якого, виконавчим органом товариства є директор, який призначається та звільняється від посади зборами учасників товариства. (а.с.79).

Статтею 62 Закону України «Про господарські товариства», яка кореспондується із статтею 145 Цивільного кодексу України, визначено термін виконавчий орган товариства з обмеженою відповідальністю, та його функції.

Відповідно до коментованих статтей, виконавчий орган може бути колегіальним (дирекція) або одноособовим (директор).

Статтею 23 Закону України «Про господарські товариства» визначено, що управління товариством здійснюють його органи, склад і порядок обрання (призначення) яких здійснюється відповідно до виду товариства. Посадовими особами органів управління товариства визнаються голова та члени виконавчого органу, голова ревізійної комісії, а у товариствах, де створена наглядова рада товариства, - голова та члени ради наглядової ради товариства.

Таким чином, позивач вважає, що приймаючи оскаржуваний Наказ №2-07 п/08-12 від 15.08.2012 з порушенням вищевказаних норм, Марущак І.О. діяв з перевищенням повноважень, чим допустив порушення прав позивача, як учасника товариства, зокрема, права на управління справами товариства (стаття 10 Закону України «Про господарські товариства») шляхом участі у загальних зборах учасників, як органу, який міг вирішувати зазначені питання в межах своєї виключної компетенції, визначеної законом.

Статтею 33 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких грунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору (стаття 32 Господарського процесуального кодексу України).

Господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування (стаття 34 Господарського процесуального кодексу України).

Позивач пояснив, що у нього відсутній Наказ №2-07 п/08-12 від 15.08.2012або його копія.

Суд неодноразово витребував оскаржуваний Наказ №2-07 п/08-12 від 15.08.2012 у відповідачів, третьої особи, різних підприємств, установ, однак оскаржуваний наказ так і не надано до матеріалів справи.

Крім того, навіть позивач не надав копію оскаржуваного наказу до матеріалів справи.

У зв'язку з відсутністю оскаржуваного документа в матеріалах справи та неможливістю його дослідження, суд відмовляє у задоволенні позовних вимог.

Оскільки, вимога про визнання довіреності, яка видана на підставі Наказу №2-07 п/08-12 від 15.08.2012 є похідною вимогою суд відмовляє також у задоволенні вимоги про визнання недійсною довіреності.

Доказів, що підтверджують зворотне, ніж встановлено судом, сторонами не надано.

Судовий збір покладається на позивача згідно статті 49 Господарського процесуального кодексу України.

У судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частини рішення, відповідно до статті 85 Господарського процесуального кодексу України.

Рішення оформлено відповідно до статті 84 Господарського процесуального кодексу України та підписано 10.06.2013.

З урахуванням викладеного, керуючись статями 33, 34, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

У задоволенні позову відмовити.

Суддя Г.Г. Колосова