Рішення

від 05.06.2013 по справі 905/3219/13

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

cpg1251

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

83048, м.Донецьк, вул.Артема, 157, тел.381-88-46

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

05.06.2013р. Справа № 905/3219/13

Господарський суд Донецької області у складі судді Стукаленко К.І., при секретарі судового засідання Шевчук Н.В., розглянув у відкритому судовому засіданні справу

за позовом : Приватного підприємства «Проектно-будівельна компанія «Гарний будинок», м. Донецьк

до відповідача : Товариства з обмеженою відповідальністю «Благос Інженірінг», м. Донецьк

про стягнення 584 636грн. 19коп.

за участю представників:

від позивача: Андрієнко О.В. - представник за довіреністю №01-04/15 від 01.04.2013р.

від відповідача: Васильєв С.В. - представник за довіреністю від 27.05.2013р.

Розгляд справи здійснювався без застосування засобів технічної фіксації судового процесу відповідно до ст. 81 1 Господарського-процесуального кодексу України.

У судовому засіданні 05.06.2013р. суд виходив до нарадчої кімнати (каб. 412) для прийняття рішення.

СУТЬ СПОРУ:

Позивач, Приватне підприємство «Проектно-будівельна компанія «Гарний будинок», м. Донецьк, звернувся до господарського суду з позовом про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «Благос Інженірінг», м. Донецьк, заборгованості за договором підряду №31/05-1 від 31.05.2011р. у сумі 530 187грн. 32коп., інфляційних втрат у сумі 7 952грн. 81коп., 3% річних у сумі 42 202грн. 99коп. та пені у сумі 4 293грн. 07коп., всього 584 636грн. 19коп.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на неналежне виконання відповідачем зобов'язань за вказаним договором щодо оплати виконаних робіт.

Нормативно позовні вимоги обґрунтовані ст.ст. 174, 193, 230, 232, 264 Господарського кодексу України, ст.ст. 546, 548, 549, 610, 625 Цивільного кодексу України.

Відповідач позов визнає у повному обсязі та просить суд відстрочити або розстрочити виконання рішення суду до 31.12.2013р. Позивач проти вказаного клопотання заперечує.

У судовому засіданні 05.06.2013р. позивач підтримав позовні вимоги, відповідач проти задоволення позову не заперечив, сторони наполягали на вирішені спору за наявними у справі матеріалами.

Дослідивши матеріали справи та оцінивши надані докази в порядку ст. 43 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВСТАНОВИВ:

31.05.2011р. між Товариством з обмеженою відповідальністю «Благос Інженірінг» (далі - замовник) та Приватним підприємством «Проектно-будівельна компанія «Гарний будинок» (далі - підрядник) був укладений договір підряду №31/05-1 (далі - договір), за умовами якого підрядник зобов'язався за завданням замовника та згідно з будівельними нормами виконати роботи з нанесення вогнезахисної суміші «Фенікс СТВ» на металеві конструкції приміщень на об'єкті будівництва: «Реконструкція аеровокзального комплексу Комунального підприємства «Міжнародний аеропорт Донецьк» в осях А-Н; 6-11/1, а замовник зобов'язався надати підряднику фронт робіт, затверджену проектну документацію, прийняти та оплатити належним чином виконані роботи.

З пояснень позивача від 04.06.2013р. вбачається, що при викладенні тексту договору в назві підрядника було допущено технічну описку: замість Приватного підприємства «Проектно-будівельна компанія «Гарний будинок» було помилково зазначено Товариство з обмеженою відповідальністю «Гарний будинок». Враховуючи відсутність заперечень відповідача проти укладання договору №31/05-1 від 31.05.2011р. саме з позивачем, вказані пояснення позивача приймаються судом до уваги.

Як визначено умовами договору, загальна вартість робіт складає 1 050 000грн., у т.ч. ПДВ 175 000грн. (п. 4.2 договору).

Здача-приймання виконаних робіт проводиться шляхом підписання представниками обох сторін акта виконаних робіт та необхідної виконавчої документації, що додається до акту (п. 6.3 договору).

Оплата здійснюється замовником шляхом перерахування авансу у розмірі 100 000грн. та перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок підрядника у строк не пізніше 10 (десяти) банківських днів з дня підписання сторонами акту виконаних робіт та довідки про вартість виконаних робіт (п.п 5.3, 5.4 договору).

Факт виконання позивачем прийнятих на себе зобов'язань за договором підряду №31/05-1 від 31.05.2011р. підтверджується актом виконаних робіт від 23.06.2011р. на суму 1 001 292грн. 92коп., у т.ч. ПДВ - 166 882грн. 15коп.

Даний акт був підписаний повноважними представниками сторін без зауважень, підписи скріплені печатками підприємств, з огляду на що суд дійшов висновку, що вказані роботи були виконані позивачем належним чином.

В свою чергу, відповідачем у виконання прийнятих на себе зобов'язань за договором були сплачені грошові кошти у загальному розмірі 471 105грн. 60коп., що підтверджується платіжними дорученнями №351 від 31.05.2011р. на суму 100 000грн., №459 від 21.06.2011р. на суму 20 000грн., №573 від 19.07.2011р. на суму 1 105грн. 60коп., №169 від 26.09.2011р. на суму 50 000грн., №1387 від 28.08.2012р. на суму 100 000грн., №1775 від 31.10.2012р. на суму 100 000грн., №383 від 27.03.2013р. на суму 100 000грн.

Решту вартості робіт у сумі 530 187грн. 32коп. станом на час подання позову відповідачем сплачено не було, факт чого останнім визнається.

Розглядаючи даний спір та проаналізувавши зміст укладеного сторонами договору №31/05-1 на виконання робіт з нанесення вогнезахисної суміші на металеві конструкції від 31.05.2011р., суд дійшов висновку, що останній за своєю правовою природою є договором підряду, отже, правовідносини сторін підпадають під регулювання норм Глави 61 Цивільного кодексу України.

За приписами ст. 837 Цивільного кодексу України, яка міститься у вказаній главі кодексу, за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов'язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу.

Згідно із ч.1 ст. 193 Господарського кодексу України, ст. 526 Цивільного кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутністю конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Відповідно до вимог ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

При цьому, як передбачено ч. 7 ст. 193 Господарського кодексу України, ст. 525 Цивільного кодексу України, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зазначені норми узгоджуються з вимогами ст. 629 Цивільного кодексу України щодо обов'язковості договору для виконання сторонами.

Разом з тим, всупереч п. 5.4 договору, з матеріалів справи не вбачається здійснення відповідачем як замовником остаточного розрахунку з підрядником протягом 10 (десяти) банківських днів з дня підписання сторонами акту виконаних робіт від 23.06.2011р., тобто, враховуючи вихідні та святкові дні, до 08.07.2011р. включно. Вказане призвело до порушення відповідачем зобов'язання як боржником, що прострочив виконання, у розумінні ст.ст. 610, 612 Цивільного кодексу України.

На підставі наведеного, враховуючи визнання відповідачем позову та прийняття його судом, суд вважає позовні вимоги щодо стягнення з відповідача на користь позивача заборгованості за договором підряду №31/05-1 від 31.05.2011р. у сумі 530 187грн. 32коп. обґрунтованими та доведеними матеріалами справи, отже, такими, що підлягають задоволенню.

Крім основної заборгованості за договором позивачем були заявлені вимоги про стягнення з відповідача 3% річних у сумі 42 202грн. 99коп., оцінюючи правомірність нарахування яких суд зазначає наступне.

Згідно зі ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3% річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Перевіривши розрахунки 3% річних за період з 08.07.2011р. по 24.04.2013р., суд дійшов висновку, що він не відповідає фактичним обставинам справи з огляду на неправомірне включення позивачем до періоду нарахування 3% річних 08.07.2011р. та зазначення невірної кількості днів прострочення.

Як встановлено судом, фактичний розмір 3% річних за період з 09.07.2011р. по 24.04.2013р. становить 41 365грн. 89коп., на підставі чого позовні вимоги в цій частині підлягають задоволенню, а в частині стягнення 3% річних у сумі 837грн. 10коп. є такими, що задоволенню не підлягають.

Також на підставі ст. 625 Цивільного кодексу України позивачем нараховані та заявлені до стягнення інфляційні втрати у сумі 7 952грн. 81коп. за період з липня 2011р. по березень 2013р. (виходячи з суми заборгованості у розмірі 530 187грн. 32коп.)

Відповідно до рекомендацій Верховного суду України щодо порядку застосування індексів інфляції при розгляді судових справ, викладених в листі №62-97р від 04.03.1997р., за період прострочення відповідачем сплати вартості робіт за договором, а саме: з липня 2011р. по березень 2013р. сукупний індекс інфляції дорівнює 0,986%, отже, за вказаний період наявна дефляція, з огляду на що вимоги щодо стягнення з відповідача інфляційних втрат у сумі 7 952грн. 81коп. є безпідставними та задоволенню не підлягають.

Розглядаючи вимоги щодо стягнення пені за прострочення відповідачем оплати за виконані роботи у сумі 4 293грн. 07коп., суд виходить з наступного.

За приписами ч. 1 ст. 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання. Статтею 546 Цивільного кодексу України передбачено, що виконання зобов'язань може забезпечуватися згідно з законом або договором неустойкою (штрафом, пенею).

Аналогічні норми містяться в ст. 549 Цивільного кодексу України, згідно з якими штрафом/пенею визнається визначена законом або договором грошова сума, яку боржник повинен сплатити кредиторові в разі невиконання або неналежного виконання зобов'язання, зокрема, в разі прострочення виконання.

Умовами п. 11.5 договору визначено, що за несвоєчасну оплату виконаних робіт замовник оплачує пеню в розмірі 1 % від суми заборгованості за кожен день прострочення оплати.

При цьому, згідно з п.6 ст.232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Отже, виходячи з того, що відповідно до п. 5.4 договору днем прострочення сплати відповідачем вартості робіт є 09.07.2011р., встановлений п. 6 ст. 232 Господарського кодексу України шестимісячний строк нарахування пені спливає 08.01.2012р. включно.

Перевіривши наданий позивачем розрахунок пені за період з 08.07.2011р. по 08.01.2012р. на суму 4 293грн. 07коп., судом встановлено, що зазначений розрахунок є методологічно невірним. Фактично розмір пені за період з 09.07.2011р. по 08.07.2012р., виходячи з умов п. 11.5 договору за з огляду на вимоги ст. 3 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань» є більшим, однак, з огляду на менший розмір заявлених позовних вимог щодо стягнення пені та відповідність цих вимог фактичним обставинам справи, суд вважає позовні вимоги в частині стягнення з відповідача пені у сумі 4 293грн. 07коп. такими, що підлягають задоволенню.

Стосовно заявленого відповідачем клопотання про відстрочку або розстрочку виконання рішення до 31.12.2013р., суд, дослідивши матеріали справи та оцінивши подані докази за своїм внутрішнім переконанням, зазначає наступне.

Відповідно до п.6 ст.83 Господарського процесуального кодексу України господарський суд, приймаючи рішення, має право відстрочити або розстрочити його виконання.

Відстрочення або розстрочення є правом суду, яке ним реалізується у виняткових випадках з урахуванням матеріальних інтересів сторін, їх фінансового стану, ступені вини відповідача у виникненні спору та інші обставини справи. При цьому, підставою для розстрочки або відстрочки виконання рішення можуть бути конкретні обставини, що ускладнюють виконання рішення, роблять його неможливим у строк, встановлений господарським судом. Вказану позицію викладено в постанові пленуму Вищого господарського суду України від 17 жовтня 2012 року № 9 «Про деякі питання практики виконання рішень, ухвал, постанов господарських судів України».

Проаналізувавши обґрунтування відповідача, які полягають в посиланні на заборгованість інших підприємств перед відповідачем та тяжкий матеріальний стан підприємства, суд, з огляду на ст.96 Цивільного кодексу України, за якою юридична особа самостійно відповідає за своїми зобов'язаннями усім належним їй майном, зазначає, що відсутність у боржника грошових коштів або його тяжкий фінансовий стан самі по собі не можуть розцінюватись в якості підстав для розстрочення або відстрочення виконання рішення суду.

З огляду на викладене та, враховуючи, що негативні наслідки порушення відповідачем прийнятих на себе договірних зобов'язань не можуть покладатися на інших осіб, зокрема, на позивача, суд вважає за необхідне відмовити в задоволенні клопотання відповідача про відстрочення або розстрочення виконання рішення суду по даній справі.

Вирішуючи питання про розподіл господарських витрат зі сплати судового збору, суд зазначає, що витрати по сплаті судового збору за вимогами ст. 49 Господарського процесуального кодексу України покладаються на сторін пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Зважаючи на викладені обставини, оцінивши докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись ст.ст. 96, 525, 526, 530, 546, 549, 610, 612, 625, 629, 837 Цивільного кодексу України, ст.ст. 193, 230, 232 Господарського кодексу України, ст.ст. 1, 4, 4 2 -4 7 , 33, 43, 49, 78, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги задовольнити частково.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Благос Інженірінг» (83015, м. Донецьк, пр. Миру, буд. 17, ідентифікаційний код 34960163) на користь Приватного підприємства «Проектно-будівельна компанія «Гарний будинок» (83087, м. Донецьк, вул. Жигулевська, буд. 9 А, гуртожиток 1, ідентифікаційний код 33221864) заборгованість за договором підряду №31/05-1 від 31.05.2011р. у сумі 530 187грн. 32коп., 3% річних у сумі 41 365грн. 89коп., пеню у сумі 4 293грн. 07коп. та витрати зі сплати судового збору у сумі 11 516грн. 93коп.

В задоволенні позовних вимог Приватного підприємства «Проектно-будівельна компанія «Гарний будинок», м. Донецьк, до Товариства з обмеженою відповідальністю «Благос Інженірінг», м. Донецьк, в частині стягнення 3% річних у сумі 837грн. 10коп. та інфляційних втрат у сумі 7 952грн. 81коп. відмовити.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано, а у разі подання апеляційної скарги - після розгляду справи апеляційним господарським судом, якщо рішення не буде скасовано.

Апеляційна скарга на рішення місцевого господарського суду подається через місцевий господарський суд, який розглянув справу, протягом десяти днів. У разі, якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину рішення, зазначений строк обчислюється з дня підписання повного тексту рішення.

У судовому засіданні 05.06.2013р. проголошено та підписано вступну та резолютивну частину рішення.

Повний текст рішення складено та підписано 07.06.2013р.

Суддя К.І. Стукаленко