Постанова

від 28.05.2013 по справі 1570/5155/2012

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

cpg1251

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

----------------------

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

28 травня 2013 р.Справа № 1570/5155/2012 Категорія: 8.2.6 Головуючий в 1 інстанції: Бжассо Н. В. Колегія суддів Одеського апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого судді - Коваля М.П.,

суддів - Потапчука В.О.,

- Семенюка Г.В.,

при секретарі - Журкіній І.І.,

за участі: представник позивача - Осіпенко І.В.,

представник відповідача - Трусов А.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Одесі адміністративну справу за апеляційною скаргою Державної податкової інспекції у Київському районі м. Одеси Одеської області Державної податкової служби на постанову Одеського окружного адміністративного суду від 19 жовтня 2012 року по справі за позовом Приватного підприємства «Полібуд - 2» до Державної податкової інспекції у Київському районі м. Одеси Одеської області Державної податкової служби про визнання неправомірними та скасування податкових повідомлень - рішень,-

В С Т А Н О В И Л А :

Приватне підприємство «Полібуд - 2» звернулось до суду з позовом до Державної податкової інспекції у Київському районі м. Одеси Одеської області Державної податкової служби, в якому просило визнати неправомірними та скасувати податкові повідомлення - рішення від 17.08.2012 року за № 0002022301 та від 20.08.2012 року за № 0000772334.

Постановою Одеського окружного адміністративного суду від 19 жовтня 2012 року адміністративний позов Приватного підприємства «Полібуд - 2» задоволено. Визнано протиправними та скасовано податкові повідомлення - рішення ДПІ у Київському районі м. Одеси Одеської області ДПС від 17.08.2012 року № 0002022301 та від 20.08.2012 року № 0000772334.

Не погоджуючись із зазначеним судовим рішенням суду першої інстанції відповідач - Державна податкова інспекція у Київському районі м. Одеси Одеської області Державної податкової служби подала апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову суду першої інстанції та ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні адміністративного позову, наголошуючи, зокрема, на правомірності винесення оскаржуваних податкових повідомлень-рішень від 17.08.2012 року за № 0002022301 та від 20.08.2012 року за № 0000772334.

В судовому засіданні представник апелянта підтримав вимоги апеляційної скарги, з підстав викладених в поданій апеляційній скарзі.

Представник позивача - Приватного підприємства «Полібуд - 2» заперечував проти задоволення апеляційної скарги відповідача та просив залишити останню без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін, з підстав викладених у наданих до суду письмових запереченнях (а.с.163-168).

Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи та дослідивши докази, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.

Як встановлено судом першої інстанції та вбачається з матеріалів справи, в період з 24.07.2012 року по 30.07.2012 року, ДПІ у Київському районі м. Одеси Одеської області ДПС була проведена позапланова невиїзна перевірка ПП «Полібуд - 2» з питань правових відносин з платником податків ТОВ «Лугпромстройсантехмонтаж» в квітні, травні 2011 року, про що було складено акт перевірки № 1008/22-34/24538632/54 від 06.08.2012 року.

На підставі вищезазначеного акту перевірки, ДПІ у Київському районі м. Одеси Одеської області ДПС були прийняті податкові повідомлення - рішення: № 0000772334 від 20.08.2012 року про збільшення суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість, за основним платежем в розмірі 74000 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями 1 грн.; № 0002022301 від 17.08.2012 року про збільшення суми грошового зобов'язання з податку на прибуток приватних підприємств, за основним платежем в розмірі 85100 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями в розмірі 1 грн.

Не погоджуючись з означеними податковими повідомленнями-рішеннями ДПІ у Київському районі м. Одеси Одеської області ДПС від 17.08.2012 року за № 0002022301 та від 20.08.2012 року за № 0000772334, позивач звернувся до суду з позовною заявою про визнання їх протиправними та скасування.

Суд першої інстанції, задовольняючи заявлені ПП «Полібуд - 2» позовні вимоги, виходив з того, що висновки перевіряючих стосовно визнання господарських операцій позивача безтоварними, а угод нікчемними - є недоведеними та безпідставними, оскільки вони не мають належної доказової бази за наявності реально виконаних обсягів будівельних робіт та послуг і зроблені лише на припущеннях, які випливають з матеріалів актів перевірок інших податкових інспекцій, з чим не погоджується колегія суддів, зважаючи на фактичні обставини справи та вимоги діючого податкового законодавства.

Так, відповідно до пп. 134.1.1 п. 134.1 ст. 134 Податкового кодексу України об'єктом оподаткування податком на прибуток підприємств, зокрема, є прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом зменшення суми доходів звітного періоду, визначених згідно зі статтями 135-137 цього Кодексу, на собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та суму інших витрат звітного податкового періоду, визначених згідно зі статтями 138-143 цього Кодексу, з урахуванням правил, встановлених статтею 152 цього Кодексу.

Згідно з п. 138.1 ст. 138 зазначеного Кодексу витрати, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, складаються із: витрат операційної діяльності, які визначаються згідно з пунктами 138.4, 138.6-138.9, підпунктами 138.10.2-138.10.4 пункту 138.10, пунктом 138.11 цієї статті: інших витрат, визначених згідно з пунктом 138.5, підпунктами 138.10.5, 138.10.6 пункту 138.10, пунктами 138.11, 138.12 цієї статті, пунктом 140.1 статті 140 і статтею 141 цього Кодексу; крім витрат, визначених у пунктах 138.3 цієї статті та у статті 139 цього Кодексу.

При цьому, виходячи з положень пп. 138.1.1. п. 138.1 ст. 138 Податкового кодексу України витрати операційної діяльності включають, в тому числі, собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та інші витрати беруться для визначення об'єкта оподаткування з урахуванням пунктів 138.2, 138.11 цієї статті, пунктів 140.2-140.5 статті 140, статей 142 і 143 та інших статей цього Кодексу, які прямо визначають особливості формування витрат платника податку.

Відповідно до пп. 139.1.9. п. 139.1 ст. 139 згаданого нормативно-правового акта, витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку, не включаються до складу витрат.

Зі змісту наведених норм права випливає, що витрати підприємства можна віднести до складу валових лише у разі фактичності відповідних витрат, оскільки сам факт їх здійснення є визначальною ознакою формування валових витрат. В свою чергу, фактичність здійснення витрат повинна підтверджуватись розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, однак, самі по собі документи без реального здійснення операції, за наслідком якої сформовані витрати підприємства, не мають юридичної сили та не можуть бути підставою для формування валових витрат підприємства.

Крім того, відповідно до п. 198.1 ст. 198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту, зокрема, виникає у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Пунктом 198.2 ст. 198 Податкового кодексу України передбачено, що датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Згідно з п. 198.3 ст. 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Пунктом 198.6 ст. 198 цього Кодексу передбачено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.

Відповідно до ст. 201 Податкового кодексу України платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою податкову накладну, у якій зазначаються в окремих рядках такі обов'язкові реквізити: а) порядковий номер податкової накладної; б) дата виписування податкової накладної; в) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - продавця товарів/послуг; г) податковий номер платника податку (продавця та покупця); ґ) місцезнаходження юридичної особи - продавця або податкова адреса фізичної особи - продавця, зареєстрованої як платник податку; д) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - покупця (отримувача) товарів/послуг; е) опис (номенклатура) товарів/послуг та їх кількість, обсяг; є) ціна постачання без урахування податку; ж) ставка податку та відповідна сума податку в цифровому значенні; з) загальна сума коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку; и) вид цивільно-правового договору; і) код товару згідно з УКТ ЗЕД (для підакцизних товарів та товарів, ввезених на митну територію України).

Форма та порядок заповнення податкової накладної затверджуються центральним органом державної податкової служби.

У разі звільнення від оподаткування у випадках, передбачених статтею 197 цього розділу, у податковій накладній робиться запис «Без ПДВ» з посиланням на відповідний пункт та/або підпункт статті 197 цього Кодексу.

Податкова накладна виписується у двох примірниках у день виникнення податкових зобов'язань продавця. Оригінал податкової накладної видається покупцю, копія залишається у продавця товарів/послуг.

Податкова накладна є податковим документом і одночасно відображається у податкових зобов'язаннях і реєстрі виданих податкових накладних продавця та реєстрі отриманих податкових накладних покупця.

Органи державної податкової служби за даними реєстрів виданих та отриманих податкових накладних, наданих в електронному вигляді, повідомляють платника податку про наявність у такому реєстрі розбіжностей з даними контрагентів. При цьому платник податку протягом 10 днів після отримання такого повідомлення має право уточнити податкові зобов'язання без застосування штрафних санкцій, передбачених розділом II цього Кодексу.

Право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку в порядку, передбаченому статтею 183 цього Кодексу.

Податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Виходячи зі змісту наведених вище норм законодавства, право на віднесення сум ПДВ, сплачених при придбанні товару, до податкового кредиту виникає у суб'єкта господарювання у разі дотримання ним наступних умов: 1) фактичності придбання такого товару, тобто, реальності відповідної господарської операції; 2) наявності податкових накладних, складених особою, зареєстрованою платником податку, чи митних декларацій на підтвердження придбання такого товару та сплати відповідної суми ПДВ; 3) подальшого використання придбаного товару в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності підприємства. При цьому, сама по собі несплата податку продавцем (у тому числі внаслідок ухилення від сплати) в разі фактичного здійснення господарської операції не впливає на формування податкового кредиту покупцем та суму бюджетного відшкодування. Водночас, наявність податкової накладної за відсутності здійснення господарської операції позбавляє покупця права на формування податкового кредиту.

Суд першої інстанції у цій справі дійшов висновку, що наявність у платника податку позивача у справі виданої йому підрядником податкової накладної та складених актів приймання виконаних будівельних робіт, оформлених з дотриманням вимог чинного законодавства, сплата підряднику вартості товару з ПДВ є достатніми підставами для формування валових витрат та податкового кредиту.

Дійсно, зазначений перелік доказів, на які посилається позивач та суд першої інстанції, є обов'язковим, але не вичерпним, оскільки предметом доказування у цій справі є обставини, що підтверджують або спростовують обґрунтованість визначення податкового кредиту та валових витрат.

Так, приймаючи податкове повідомлення-рішення, про скасування якого заявлено позов, ДПІ виходила з безтоварності операцій, оскільки позивач не надав докази фактичного отримання товару (послуг), його транспортування.

В даному випадку податковий орган звертає увагу на те, що згідно листа, отриманого від ВПМ Ленінської МДПІ у м. Луганську від 27.04.2012 року № 1706/7/07-01, за результатами проведених заходів встановлено, що ТОВ ТОВ «Лугпромстройсантехмонтаж» за податковою адресою: м. Луганськ, вул. 50 Років Утворення СРСР, буд. 24, кв. 12, не знаходиться. Згідно листа ВРЕР м. Луганськ УМВС в Луганській області від 03.09.2011 року № 11/14-4200, транспортні засоби за ТОВ «Лугпромстройсантехмонтаж» не зареєстровані. Згідно листа Територіального управління Головної державної інспекції на автомобільному транспорті в Луганській області від 21.12.2011 року № 7002, ТОВ «Лугпромстройсантехмонтаж» ліцензій на надання послуг з перевезення автомобільним транспортом не має. Також, відповідач зазначив, що згідно листа Інспекції державного архітектурно - будівельного контролю у Луганській області від 28.03.2012 року, прийнято рішення щодо анулювання ліцензії на провадження господарської діяльності, пов'язаної із створенням об'єктів архітектури. Крім того, відповідач наголосив, що 21.12.2011 року, заступником начальника Відділення розслідування кримінальних справ СВ ПМ ДПА у Луганській області була винесена постанова про порушення кримінальної справи у відношенні директора ТОВ «Лугпромстройсантехмонтаж» за фактом ухилення від сплати податку на прибуток у особливо великих розмірах, за ознаками складу злочину, передбаченого ч. 3 ст. 212 КК України.

За таких обставин суду першої інстанції слід було більш всебічно дослідити реальність здійснених господарських операцій між позивачем та ТОВ «Лугпромстройсантехмонтаж».

Так, зокрема, як вбачається з матеріалів справи, між «Полібуд - 2» та ТОВ «Лугпромстройсантехмонтаж» укладені договори субпідряду № 10 від 01.04.2011 року та № 13 від 01.05.2011 року (а.с.45-46).

Предметом договорів субпідряду № 10 від 01.04.2011 року № 13 від 01.05.2011 року є виконання робіт з оздоблення фасаду житлового будинку № 8 мікрорайону «Радужний» в м. Одесі.

При цьому, зазначені договори були укладені на виконання умов договору підряду № 16а від 31.03.2011 року (а.с.47), укладеного між ТОВ «Руником - Стройінвест» та ПП «Полібуд - 2», на виконання робіт по утепленню фасаду пінополістиролом М-32 товщиною 20 мм, за виключенням стін всередині лоджій та балконів, з попереднім утепленням міжповерхових поясів пінополістиролом М-25 та з наступною штукатуркою та фарбуванням структурними фарбами на жилому будинку № 8 в мкр. «Радужний» в м. Одесі.

Згідно зі статтею 875 Цивільного кодексу України за договором будівельного підряду підрядник зобов'язується збудувати і здати у встановлений строк об'єкт або виконати інші будівельні роботи відповідно до проектно-кошторисної документації, а замовник зобов'язується надати підрядникові будівельний майданчик (фронт робіт), передати затверджену проектно-кошторисну документацію, якщо цей обов'язок не покладається на підрядника, прийняти об'єкт або закінчені будівельні роботи та оплатити їх. Договір будівельного підряду укладається на проведення нового будівництва, капітального ремонту, реконструкції (технічного переоснащення) підприємств, будівель (зокрема житлових будинків), споруд, виконання монтажних, пусконалагоджувальних та інших робіт, нерозривно пов'язаних з місцезнаходженням об'єкта. До договору будівельного підряду застосовуються положення цього Кодексу, якщо інше не встановлено законом.

Статтею 877 Цивільного кодексу України встановлено, що підрядник зобов'язаний здійснювати будівництво та пов'язані з ним будівельні роботи відповідно до проектної документації, що визначає обсяг і зміст робіт та інші вимоги, які ставляться до робіт та до кошторису, що визначає ціну робіт. Підрядник зобов'язаний виконати усі роботи, визначені у проектній документації та в кошторисі (проектно-кошторисній документації), якщо інше не встановлено договором будівельного підряду. Договором будівельного підряду мають бути визначені склад і зміст проектно-кошторисної документації, а також має бути визначено, яка із сторін і в який строк зобов'язана надати відповідну документацію.

Згідно зі статтею 323 Господарського кодексу України договори підряду (субпідряду) на капітальне будівництво укладаються і виконуються на загальних умовах укладання та виконання договорів підряду в капітальному будівництві, затверджених Кабінетом Міністрів України, відповідно до закону.

Постановою Кабінету Міністрів України від 01.08.2005 року № 668 затверджено Загальні умови укладення та виконання договорів підряду в капітальному будівництві (надалі - Загальні умови), які відповідно до Цивільного кодексу України визначають порядок укладення та виконання договорів підряду на проведення робіт з нового будівництва, реконструкції будівель і споруд та технічного переоснащення діючих підприємств, а також комплексів і видів робіт, пов'язаних із капітальним будівництвом об'єктів. Положення Загальних умов застосовуються також щодо укладення та виконання договорів підряду на роботи з реставрації та капітального ремонту будівель і споруд.

Як передбачено пунктом 4 Загальних умов за договором підряду підрядник зобов'язується за завданням замовника на свій ризик виконати та здати йому в установлений договором підряду строк закінчені роботи (об'єкт будівництва), а замовник зобов'язується надати підряднику будівельний майданчик (фронт робіт), передати дозвільну документацію, а також затверджену в установленому порядку проектну документацію (у разі, коли цей обов'язок повністю або частково не покладено на підрядника), прийняти від підрядника закінчені роботи (об'єкт будівництва) та оплатити їх.

Згідно з пунктом 5 Загальних умов передбачено, що однією із істотних умовам договору підряду є, зокрема порядок залучення субпідрядників.

Відповідно до пункту 30 Загальних умов підрядник має право залучати до виконання договору підряду третіх осіб (субпідрядників) за згодою замовника.

Порядок залучення до виконання робіт субпідрядників передбачений пунктами 61-65 Загальних умов. Так, підрядник може, якщо інше не встановлено договором підряду, залучати до виконання робіт інших осіб (субпідрядників). При цьому договори субпідряду укладаються та виконуються з дотриманням вимог, визначених цими Загальними умовами. Підрядник відповідає за результати роботи субпідрядників і виступає перед замовником як генеральний підрядник, а перед субпідрядниками - як замовник.

Генеральний підрядник несе відповідальність перед субпідрядниками за невиконання або неналежне виконання замовником своїх зобов'язань за договором підряду, а перед замовником - за невиконання зобов'язань субпідрядниками. Генеральний підрядник координує виконання робіт субпідрядниками на будівельному майданчику, створює умови та здійснює контроль за виконанням ними договірних зобов'язань. Замовник і субпідрядник не можуть пред'являти один до одного претензії, пов'язані з порушенням умов договорів, укладених кожним з них з генеральним підрядником, якщо інше не встановлено договором або законом.

Генеральний підрядник у порядку, встановленому договором підряду, погоджує із замовником питання про залучення до виконання робіт субпідрядників. Замовник може відмовити у такому погодженні з письмовим обґрунтуванням свого рішення.

Субпідрядники, що залучаються до виконання робіт, повинні відповідати кваліфікаційним та іншим вимогам, передбаченим у договорі підряду (мати ліцензію (дозвіл) на виконання робіт, визначених договором субпідряду, досвід виконання аналогічних робіт та ресурси, достатні для їх виконання, тощо).

Як передбачено пунктом 99 Загальних умов укладення та виконання договорів підряду в капітальному будівництві, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 01.08.2005 року № 668, розрахунки за виконані роботи проводяться на підставі документів про обсяги виконаних робіт та їх вартість. Документи про виконані роботи та їх вартість складаються і підписуються підрядником та передаються замовнику. Замовник перевіряє ці документи і в разі відсутності зауважень підписує їх. Після підписання документів замовник зобов'язаний оплатити виконані роботи. Порядок подання підрядником документів про обсяги і вартість виконаних робіт, проведення перевірки їх достовірності, підписання та оплати замовником визначається у договорі підряду.

Згідно з пунктом 101 Загальних умов оплата робіт, виконаних субпідрядниками, проводиться на підставі складених ними та підписаних генеральним підрядником документів про прийняття виконаних робіт та їх вартість і може проводитися безпосередньо генеральним підрядником або замовником, якщо це передбачено договором підряду та договором субпідряду. Якщо оплату робіт, виконаних субпідрядником, проводить замовник, генеральний підрядник, крім документів про обсяги та вартість виконаних робіт, подає замовнику документ про розподіл загальної суми коштів за виконані роботи між ним та субпідрядником.

Однак, як вбачається з матеріалів справи, акти прийняття виконаних підрядних робіт та довідки про їх вартість між ПП «Полібуд - 2» та ТОВ «Лугпромстройсантехмонтаж», в тому числі, за квітень 2011 року, підписані 31.05.2011 року (а.с.25-34), тоді як акт прийняття виконаних будівельних робіт за квітень 2011 року на цих же об'єктах підписаний між ПП «Полібуд - 2» та ТОВ «Руником - Стройінвест» ще 30.04.2011 року (а.с.50-53), тобто генпідрядник здав роботи замовнику раніше, ніж ті були здані йому субпідрядником. Крім того, слід наголосити, що довідка про вартість виконаних робіт (замовник - ТОВ «Руником - Стройінвест», генпідрядник - ПП «Полібуд - 2») взагалі не містять дати її складання.

Між тим, відповідальність ПП «Полібуд - 2», як генерального підрядника, перед замовником - ТОВ «Руником - Стройінвест» - за невиконання або неналежне виконання зобов'язань залученим ним субпідрядником, згідно з вимогами, встановленими чинним законодавством до виконання договорів субпідряду, обумовлювала першочергове прийняття ним робіт у субпідрядника перед тим, як передати їх замовнику. Однак, як свідчать матеріали справи, довідки про вартість виконаних підрядних робіт та акти прийняття виконаних підрядних робіт між ПП «Полібуд - 2» (генпідрядником) та ТОВ «Лугпромстройсантехмонтаж» (субпідрядником) підписані пізніше, ніж підписані відповідні довідки та акти між ТОВ «Руником - Стройінвест» (замовником) та ПП «Полібуд - 2» (генпідрядником).

Крім того, інші документи, надані суду позивачем на підтвердження здійснення ТОВ «Лугпромстройсантехмонтаж» підрядних робіт, а саме підсумкові відомості ресурсів, які за правилами складання кошторисної документації повинні були складатися підрядником та подаватися замовнику для перевірки вартості виконаних підрядних робіт, взагалі не містять ані підпису ані інших даних, що дають змогу ідентифікувати осіб, які брала участь у здійсненні господарської операції та підписувала відповідні первинні документи. Крім того, зазначені підсумкові відомості ресурсів взагалі не містять жодної згадки про ТОВ «Лугпромстройсантехмонтаж», відповідно і підпису його уповноваженої особи.

Поряд з вказаним, суд звертає увагу також на той факт, що позивачем не надано будь-яких інших доказів, які б свідчили про виконання сторонами своїх прав та обов'язків, визначених ними у договорах № 10 від 01.04.2011 року та № 13 від 01.05.2011 року, зокрема, доказів передачі будівельного майданчика від замовника до генпідрядника, в подальшому до виконавця робіт, доказів на підтвердження транспортування та отримання будівельних матеріалів ТОВ «Лугпромстройсантехмонтаж» (товарно-транспортні накладні або інші перевізні документи на постачання будівельних матеріалів на об'єкти), документів, підтверджуючих якість використаних генпідрядником матеріалів і устаткування, які він повинен передавати замовнику, тощо.

Крім того, відповідно до ч. 3 ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» інформація, що міститься у прийнятих до обліку первинних документах, систематизується на рахунках бухгалтерського обліку в регістрах синтетичного та аналітичного обліку шляхом подвійного запису їх на взаємопов'язаних рахунках бухгалтерського обліку. Частиною 5 зазначеної статті передбачено, що господарські операції повинні бути відображені в облікових регістрах у тому звітному періоді, в якому вони були здійснені.

Однак, всупереч вказаним нормам права позивачем не надано жодних доказів здійснення бухгалтерського обліку господарських операцій з ТОВ «Лугпромстройсантехмонтаж».

Враховуючи викладене, колегія суддів приходить до висновку, що виконання будівельних робіт ТОВ «Лугпромстройсантехмонтаж» не підтверджується первинними документами, складання яких передбачено нормативно-правовими актами, а також зазначені господарські операції не було належним чином відображено у бухгалтерському обліку позивача, а тому колегія суддів вважає, що відповідач правомірно виключив зі складу валових витрат витрати, понесені ПП «Полібуд - 2» при отриманні послуг від ТОВ «Лугпромстройсантехмонтаж», а також правомірно виключив зі складу податкового кредиту з податку на додану вартість суми ПДВ, на підставі податкових накладних, отриманих від ТОВ «Лугпромстройсантехмонтаж».

З огляду на наведене, колегія суддів вважає, що судом першої інстанції при розгляді справи порушено норми матеріального права, не повно з'ясовано обставини, що мають значення для справи та висновки суду першої інстанції не відповідають обставинам справи, що в свою чергу призвело до неправильного вирішення справи.

За таких обставин, колегія суддів вважає, що судове рішення відповідно до вимог п. 4 ч. 1 ст. 202 КАС України підлягає скасуванню з прийняттям по справі нової постанови про відмову у задоволенні адміністративного позову.

Керуючись ст.ст. 195, 196, 198, 202, 205, 207, 254 КАС України, судова колегія -

П О С Т А Н О В И Л А :

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Київському районі м. Одеси Одеської області Державної податкової служби на постанову Одеського окружного адміністративного суду від 19 жовтня 2012 року - задовольнити.

Постанову Одеського окружного адміністративного суду від 19 жовтня 2012 року по справі за позовом Приватного підприємства «Полібуд - 2» до Державної податкової інспекції у Київському районі м. Одеси Одеської області Державної податкової служби про визнання неправомірними та скасування податкових повідомлень - рішень - скасувати.

Прийнято нову постанову, якою адміністративний позов Приватного підприємства «Полібуд - 2» до Державної податкової інспекції у Київському районі м. Одеси Одеської області Державної податкової служби про визнання неправомірними та скасування податкових повідомлень - рішень залишити без задоволення.

Постанова апеляційного суду набирає чинності негайно після її проголошення та може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України протягом 20 днів з моменту набрання законної сили.

Повний текст постанови складено та підписано колегією суддів 01 червня 2013 року.

Головуючий суддя: /М.П. Коваль/

Суддя: /В.О. Потапчук/

Суддя: /Г.В. Семенюк/