Постанова

від 07.06.2013 по справі 816/2452/13-а

ПОЛТАВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОЛТАВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07 червня 2013 року м. ПолтаваСправа № 816/2452/13-а

Полтавський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді - Удовіченка С.О.,

при секретарі - Христич О.С.,

за участю:

представників позивача - Глови В.В., Юрченко Д.С.

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за адміністративним позовом Хорольської міжрайонної державної податкової інспекції Полтавської області Державної податкової служби до Товариства з обмеженою відповідальністю " Слободар " про стягнення податкового боргу за рахунок майна платника податків, що перебуває у податковій заставі, -

В С Т А Н О В И В:

30 квітня 2013 року Хорольська міжрайонна державна податкова інспекція Полтавської області Державної податкової служби (далі - позивач) звернулася до Полтавського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю " Слободар " (далі - відповідач , ТОВ "Слободар") про стягнення податкового боргу в сумі 62560 грн. 19 коп. за рахунок майна платника податків, що перебуває у податковій заставі.

В обґрунтування позовних вимог позивачем зазначено, що за Товариством з обмеженою відповідальністю " Слободар " рахується податковий борг по податку на додану вартість на загальну суму 62560 грн. 19 коп. (у тому числі 62522 грн. 11 коп. - основний платіж, 38 грн. 08 коп. - пеня), у зв'язку із відсутністю коштів на рахунках відповідача та на підставі пункту 95.1 статті 95 Податкового кодексу України, просив надати дозвіл на погашення усієї суми податкового боргу за рахунок майна платника податків, що перебуває у податковій заставі.

Представники позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримали, просили їх задовольнити в повному обсязі.

Представник відповідача в судове засідання не з'явився, про дату, час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином, письмових заперечень до суду не надав.

Суд, вивчивши та дослідивши матеріали справи, заслухавши представників позивача, з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, приходить до наступних висновків.

Відповідно до пункту 15.1 статті 15 Податкового кодексу України платниками податків визнаються фізичні особи (резиденти і нерезиденти України), юридичні особи (резиденти і нерезиденти України) та їх відокремлені підрозділи, які мають, одержують (передають) об'єкти оподаткування або провадять діяльність (операції), що є об'єктом оподаткування згідно з цим Кодексом або податковими законами, і на яких покладено обов'язок із сплати податків та зборів згідно з цим Кодексом.

Судом встановлено, що Товариство з обмеженою відповідальністю " Слободар ", код ЄДРПОУ 32682808, є юридичною особою, зареєстроване Семенівською районною державною адміністрацією Полтавської області 16 вересня 2003 року № 15791200000000007 (а.с. 11), та взяте на податковий облік платника податків у Хорольській міжрайонній Державній податковій інспекції (Семенівське відділення) з 18 вересня 2003 року за №767/10 (а.с. 10).

Матеріалами справи підтверджено, що старшим податковим інспектором Семенівського відділення Хорольської міжрайонної державної податкової інспекції проведено документальну невиїзну (каметальну) перевірку Товариства з обмеженою відповідальністю " Слободар " з питання збільшення суми податкових зобов'язань, при визнанні умовного продажу основних фондів та товарних залишків при анулюванні реєстрації платника податку на додану вартість за період з 08 листопада 2010 року по 09 листопада 2010 року , яка оформлена актом №1640/16/32682808 від 09 листопада 2010 року, в якому зроблено висновок про порушення відповідачем пункту 9.8 статті 9 Закону України " Про податок на додану вартість " №168/97-ВР від 03 квітня 1997 року (зі змінами та доповненнями), тобто, відповідач не провів збільшення суми податкових зобов'язань при визнанні умовного продажу товарних залишків та основних фондів, після анулювання реєстрації свідоцтва платника податку на додану вартість (а.с.12-13).

12 листопада 2010 року на підставі акту перевірки №1640/16/32682808 від 09 листопада 2010 року Хорольською міжрайонною державною податковою інспекцію Полтавської області Державної податкової служби винесено податкове повідомлення-рішення № 0000011600/0, яким ТОВ "Слободар" збільшено суму грошового зобов'язання за платежем " податок на додану вартість" в розмірі 64002 грн. 75 коп., з них: за основним платежем - в сумі 60955 грн., та за штрафними (фінансовими) санкціями - в сумі 3047 грн. 75 коп.

Дане податкове повідомлення - рішення, отримане представником відповідача 16 грудня 2011 року (а.с.15) та було оскаржено в адміністративному порядку до суду .

Постановою Полтавського окружного адміністративного суду від 27 вересня 2011 року у справі № 2а-1670/7043/11 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Слободар" до Хорольської міжрайонної державної податкової інспекції Полтавської області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, у задоволенні позовних вимог ТОВ "Слободар" відмовлено (а.с.112-115).

Ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 11 листопада 2011 року, яка набрала законної сили 15 березня 2012 року, апеляційну скаргу ТОВ "Слободар" залишено без задоволення, а постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 27 вересня 2011 року - без змін.

Частиною 1 статті 72 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що обставини, встановлені судовим рішенням в адміністративній, цивільній або господарській справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Відповідно до частини 2 статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України обставини, які були встановлені постановою, що набрала законної сили, в одній адміністративній справі не можуть оспорюватися в іншій судовій справі за участю тих самих сторін.

Таким чином, правомірність податкового повідомлення-рішення № 0000011600/0 від 12 листопада 2010 року встановлена судовим рішенням, яке набрало законної сили.

Відповідно до положень пункту 56.18 статті 56 Податкового кодексу України з урахуванням строків давності, визначених статтею 102 цього Кодексу, платник податків має право оскаржити в суді податкове повідомлення-рішення або інше рішення контролюючого органу про нарахування грошового зобов'язання у будь-який момент після отримання такого рішення.

При зверненні платника податків до суду з позовом щодо визнання недійсним рішення контролюючого органу грошове зобов'язання вважається неузгодженим до дня набрання судовим рішенням законної сили.

Відтак, сума податкового зобов'язання з податку на прибуток, визначена відповідачу зазначеним вище податковим повідомленням-рішенням, є узгодженою.

Відповідно до пункту 54.1 статті 54 Податкового кодексу України, крім випадків, передбачених податковим законодавством, платник податків самостійно обчислює суму податкового та/або грошового зобов'язання та/або пені, яку зазначає у податковій (митній) декларації або уточнюючому розрахунку, що подається контролюючому органу у строки, встановлені цим Кодексом. Така сума грошового зобов'язання та/або пені вважається узгодженою.

Згідно пункту 57.1 статті 57 Податкового кодексу України платник податків зобов'язаний самостійно сплатити суму податкового зобов'язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом 10 календарних днів, що настають за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого цим Кодексом для подання податкової декларації, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно підпункту 4.1.175 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України податковим боргом є сума узгодженого грошового зобов'язання (з урахуванням штрафних санкцій за їх наявності), але не сплаченого платником податків у встановлений цим Кодексом строк, а також пеня, нарахована на суму такого грошового зобов'язання.

Таким чином, за відповідачем рахувався податковий борг по податку на прибуток у загальній сумі 64002,75 грн.

Відповідно до положень статті 59 Податкового кодексу України у разі, коли платник податків не сплачує узгодженої суми грошового зобов'язання в установлені законодавством строки, орган державної податкової служби надсилає (вручає) йому податкову вимогу в порядку, визначеному для надсилання (вручення) податкового повідомлення-рішення.

У разі коли у платника податків, якому надіслано (вручено) податкову вимогу, сума податкового боргу збільшується, погашенню підлягає вся сума податкового боргу такого платника податку, що виник після надіслання (вручення) податкової вимоги.

Позивачем складена та вручена відповідачу 16 жовтня 2012 року податкова вимога від 05 жовтня 2012 року №1 (а.с. 16).

Згідно пункту 95.1 статті 95 Податкового кодексу України орган державної податкової служби здійснює за платника податків і на користь держави заходи щодо погашення податкового боргу такого платника податків шляхом стягнення коштів, які перебувають у його власності, а в разі їх недостатності - шляхом продажу майна такого платника податків, яке перебуває у податковій заставі.

Пунктом 95.3 статті 95 Податкового кодексу України передбачено, що стягнення коштів з рахунків платника податків у банках, обслуговуючих такого платника податків, здійснюється за рішенням суду, яке направляється до виконання органам державної податкової служби, у розмірі суми податкового боргу або його частини.

Орган державної податкової служби звертається до суду щодо надання дозволу на погашення усієї суми податкового боргу за рахунок майна платника податків, що перебуває у податковій заставі.

Рішення суду щодо надання вказаного дозволу є підставою для прийняття органом державної податкової служби рішення про погашення усієї суми податкового боргу. Рішення органу державної податкової служби підписується його керівником та скріплюється гербовою печаткою органу державної податкової служби. Перелік відомостей, які зазначаються у такому рішенні, встановлюється центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної фінансової політики.

Із матеріалів справи вбачається, що позивачем були здійсненні заходи, що передують продажу майна платника податків, а саме, здійснено заходи по стягненню коштів з рахунків платника податків у банках, обслуговуючих такого платника податків.

Встановлено, що позивач 05 грудня 2012 року звернувся до Полтавського окружного адміністративного суду з поданням до Товариства з обмеженою відповідальністю "Слободар" про стягнення коштів з рахунків у банках, що обслуговують платника у розмірі 64002 грн. 42 коп.

Постановою Полтавського окружного адміністративного суду від 17 грудня 2012 року у справі № 2а-1670/7633/12 подання Хорольської міжрайонної державної податкової інспекції Полтавської області Державної податкової служби до Товариства з обмеженою відповідальністю "Слободар" про стягнення коштів задоволено. Стягнуто кошти у сумі податкового боргу у розмірі 64002,42 грн (шістдесят чотири тисячі дві гривні 42 коп.) з рахунків Товариства з обмеженою відповідальністю "Слободар" відкритих у банках, обслуговуючих такого платника:

1. № 2600300001396 (укр. грн) в ХОД АТ "Райффайзен банк Аваль" м. Харків МФО 350589;

2. № 26009962504811 (укр. грн) в ПАТ "Перший український міжнародний банк" м. Донецьк МФО 334851;

3. № 26067000118249 (укр. грн) в ф-я "Укрексімбанк" м. Харків МФО 351618 на р/р 31119029700442, банк отримувач: ГУДКСУ у Полтавській області, код отримувача 37541502, МФО 831019 (а.с.112-115).

15 січня 2013 року постанова Полтавського окружного адміністративного суду від 17 грудня 2013 року у справі № 2а-1670/7633/12 набрала законної сили.

Відповідно до частини першої статті 72 КАС України обставини, встановлені судовим рішенням в адміністративній, цивільній або господарській справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Матеріалами справи підтверджено, що на виконання даного судового рішення в порядку статті 95 Податкового кодексу України у січні, лютому та в травня 2013 року позивачем направлено до банківських установ інкасові доручення, в результаті чого стягнуто з рахунків у банківських установах 1456 грн. 84 коп. (платіжне доручення №1 від 08 січня 2013 року в сумі 456 грн. 84 коп. (а.с.26); платіжне доручення №10 від 21 січня 2013 року в сумі 1000 грн. 00 коп.(а.с.63); платіжне доручення №23 від 28 лютого 2013 року в сумі 23 грн. 47 коп.), на інші виставлені податковим органом вимоги отримано відмови з посиланням на відсутність коштів на рахунках Товариства з обмеженою відповідальністю "Слободар" (а.с. 27-82,118-121).

Станом на травень 2013 року, крім коштів у сумі 1456 грн. 84 коп., жодної виставленої позивачем вимоги не погашено, що свідчить про відсутність на рахунках відповідача коштів, необхідних для погашення податкового боргу. Отже,згідно розрахунку заборгованості по платежах в бюджет по ТОВ " Слободар" станом на 20 травня 2013 року за відповідачем рахується податковий борг в розмірі 62560 грн. 19 коп., а саме, недоїмка в сумі - 62522 грн. 11 коп.; пеня по податку на додану вартість в сумі 38 грн. 08 коп. (а.с.105).

Отже, із наведеного вбачається, що позивач здійснив заходи, що передують здійсненню заходів щодо продажу майна платника податків, проте, податковий орган позбавлений можливості погасити податковий борг відповідача перед державним бюджетом України через відсутність коштів, які перебувають у його власності.

Підпунктом 14.1.155 пунктом 14.1 статті 14 Податкового кодексу України встановлено, що податкова застава - це спосіб забезпечення сплати платником податків грошового зобов'язання та пені, не сплачених таким платником у строк, визначений цим Кодексом. Податкова застава виникає на підставах, встановлених цим Кодексом.

Тобто, здійснення передбачених статтею 95 Податкового кодексу України заходів щодо стягнення податкового боргу шляхом продажу майна платника податків можливе за умови якщо на це майно поширена податкова застава на підставах та умовах визначених саме Податковим кодексом України.

Відповідно до пункту 87.1 статті 87 Податкового кодексу України джерелами самостійної сплати грошових зобов'язань або погашення податкового боргу платника податків є будь-які власні кошти, у тому числі ті, що отримані від продажу товарів (робіт, послуг), майна, випуску цінних паперів, зокрема корпоративних прав, отримані як позика (кредит), та з інших джерел, з урахуванням особливостей, визначених цією статтею, а також суми надміру сплачених платежів до відповідних бюджетів.

У відповідності до пункту 87.2 статті 87 Податкового кодексу України встановлено, що джерелами погашення податкового боргу платника податків є будь-яке майно такого платника податків з урахуванням обмежень, визначених цим Кодексом, а також іншими законодавчими актами.

З метою забезпечення виконання платником податків своїх обов'язків, визначених цим Кодексом, майно платника податків, який має податковий борг, передається у податкову заставу, про що зазначено у пункті 88.1 статті 88 Податкового кодексу України.

Згідно пункту 88.2 вказаної статті, право податкової застави виникає згідно з цим Кодексом та не потребує письмового оформлення.

При цьому, відповідно до пункту 89.1 статті 89 Податкового кодексу України, встановлено, що право податкової застави виникає у разі:

- несплати у строки, встановлені цим Кодексом, суми грошового зобов'язання, самостійно визначеної платником податків у податковій декларації, - з дня, що настає за останнім днем зазначеного строку;

- несплати у строки, встановлені цим Кодексом, суми грошового зобов'язання, самостійно визначеної контролюючим органом, - з дня виникнення податкового боргу.

Як було зазначено, відповідач має податковий борг з податку на додану вартість у розмірі 62560 грн. 19 коп., а тому факт наявності у позивача права податкової застави є безспірним.

Пунктом 89.2 статті 89 Податкового кодексу України встановлено, що з урахуванням положень цієї статті право податкової застави поширюється на будь-яке майно платника податків, яке перебуває в його власності (господарському віданні або оперативному управлінні) у день виникнення такого права і балансова вартість якого відповідає сумі податкового боргу платника податків, крім випадків, передбачених пунктом 89.5 цієї статті, а також на інше майно, на яке платник податків набуде прав власності у майбутньому. У разі якщо балансова вартість майна, на яке поширюється податкова застава, є меншою ніж сума податкового боргу платника податків, право податкової застави поширюється на таке майно.

Із наведеного вбачається, що податковий орган може поширити податкову заставу на будь-яке майно платника податків, крім передбачених випадків, а також на майно, яке платник податків набуде у майбутньому.

При цьому, встановлено обмеження, згідно якого податкова застава поширюється на майно, балансова вартість якого відповідає сумі податкового боргу платника податків.

Пунктом 89.3 статті 89 Податкового кодексу визначено, що майно, на яке поширюється право податкової застави, оформлюється актом опису.

До акта опису включається ліквідне майно, яке можливо використати як джерело погашення податкового боргу.

Опис майна у податкову заставу здійснюється на підставі рішення керівника органу державної податкової служби, яке пред'являється платнику податків, що має податковий борг.

Акт опису майна, на яке поширюється право податкової застави, складається податковим керуючим у порядку та за формою, що затверджені центральним органом державної податкової служби.

Отже, на виконання вищезазначених норм, відповідачем надано копію рішення від 05 жовтня 2012 року № 219/10/19 про опис майна у податкову заставу, яке отримане відповідачем 16 жовтня 2012 року (а.с.106) та акт опису майна у податкову заставу № 1 від 22 жовтня 2012 року, яке отримане відповідачем 25 жовтня 2012 року (а.с.107).

Згідно витягу про реєстрацію в Державному реєстрі обтяжень рухомого, на підставі акту опису майна від №1 від 22 жовтня 2012 року позивачем зареєстровані відповідні обтяження (а.с. 19).

Враховуючи те, що податкова заборгованість відповідача по податку на додану вартість у розмірі 62560 грн. 19 коп. станом на 20 травня 2013 року в повному обсязі не сплачена у зв'язку із відсутністю коштів на рахунках платника, то в силу статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України доведеним є факт наявності права у Хорольській міжрайонній державній податковій інспекції Полтавської області Державної податкової служби вимагати надання дозволу на погашення податкового боргу в розмірі 62560 грн. 19 коп. за рахунок майна, що перебуває в податковій заставі.

Відповідачем у справі під час розгляду справи доказів на підтвердження факту наявності коштів на рахунках не надано. Борг на момент розгляду справи відповідачем не погашений, що підтверджуєтьчся витягом з облікової картки платника податку - відповідача.

З огляду на викладене та беручи до уваги, що позивач позбавлений можливості здійснити заходи по стягненню коштів з рахунків платника податків у банках, які передують здійсненню заходів щодо продажу майна платника податків, через відсутність коштів на розрахункових рахунках відповідача у банках, суд приходить до висновку, що позовні вимоги обґрунтовані та підлягають задоволенню, та вважає за необхідне надати дозвіл Хорольській міжрайонній державній податковій інспекції Полтавської області Державної податкової служби на погашення податкового боргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Слободар" в розмірі 62560 грн. 19 коп. за рахунок майна Товариства з обмеженою відповідальністю "Слободар", що перебуває у податковій заставі.

Відповідно до частини 4 статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України, у справах, в яких позивачем є суб'єкт владних повноважень, а відповідачем - фізична чи юридична особа, судові витрати, здійснені позивачем, з відповідача не стягуються.

На підставі викладеного, керуючись статтями 7, 8, 9, 10, 11, 71, 160-163 Кодексу адміністративного судочинства України,-

П О С Т А Н О В И В:

Адміністративний позов Хорольської міжрайонної державної податкової інспекції Полтавської області Державної податкової служби до Товариства з обмеженою відповідальністю " Слободар " про стягнення податкового боргу за рахунок майна платника податків, що перебуває у податковій заставі - задовольнити.

Надати дозвіл Хорольській міжрайонній державній податковій інспекції Полтавської області Державної податкової служби на погашення податкового боргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Слободар" (38200, Семенівський район, смт. Семенівка, вул. Горького, 59, код ЄДРПОУ 32682808) в розмірі 62560 грн. (шістдесят дві тисячі п'ятсот шістдесят) гривень 19 (дев'ятнадцять) копійок за рахунок майна Товариства з обмеженою відповідальністю "Слободар", що перебуває у податковій заставі.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Постанова може бути оскаржена до Харківського апеляційного адміністративного суду через Полтавський окружний адміністративний суд шляхом подання апеляційної скарги протягом десяти днів з дня проголошення постанови з одночасним поданням її копії до суду апеляційної інстанції. У разі складення постанови у повному обсязі відповідно до статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Повний текст постанови виготовлено 10 червня 2013 року.

Суддя С.О. Удовіченко