Рішення

від 29.05.2013 по справі 22-ц/796/7021/2013

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

справа № 22-ц/796/7021/2013 Головуючий у 1 інстанції: Козлов Р.Ю.

Доповідач: Поліщук Н.В.

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29 травня 2013 року Колегія суддів Судової палати з розгляду цивільних справ Апеляційного суду м.Києва в складі:

Головуючого - судді Поліщук Н.В.

суддів Стрижеуса А.М., Шкоріної О.І.

при секретарі Бабіч К.А.

за участю представника позивача ОСОБА_1

розглянула у відкритому судовому засіданні в залі суду в м.Києві справу за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на заочне рішення Печерського районного суду м.Києва від 28 березня 2013 року у справі за позовом ОСОБА_2 до Дочірнього підприємства «Майт» Товариства з обмеженою відповідальністю «ВТД-Україна», Дочірнього підприємства «Мобест» Товариства з обмеженою відповідальністю «ВТД-Україна» про визнання договорів недійсними, застосування наслідків недійсності правочинів та відшкодування моральної шкоди,-

ВСТАНОВИЛА:

В лютому 2013 року ОСОБА_2 звернувся до суду з позовом до ДП «Майт» ТОВ «ВТД-Україна», ДП «Мобест» ТОВ «ВТД-Україна», в якому просив:

- визнати недійсними договори №№ 17694, № 17695, 17696, 17697, 17698 укладені 30 листопада 2010 року між дочірнім підприємством «Майт» Товариства з обмеженою відповідальністю «ВТД-Україна» та ОСОБА_2, як такі, що містять несправедливі умови та ознаки використання відповідачем нечесної підприємницької практики;

- стягнути з дочірнього підприємства «Майт» Товариства з обмеженою відповідальністю «ВТД-Україна» на користь ОСОБА_2 20200 грн. сплачених за недійсними договорами, а також, 1700 грн. моральної шкоди;

- визнати недійсними договори №№ 17694, № 17695, 17696, 17697, 17698 укладені 30 листопада 2010 року між дочірнім підприємством «Мобест» Товариства з обмеженою відповідальністю «ВТД-Україна» та ОСОБА_2, як такі, що містять несправедливі умови та ознаки використання відповідачем нечесної підприємницької практики;

- стягнути з дочірнього підприємства «Мобест» Товариства з обмеженою відповідальністю «ВТД-Україна» (вул. Київська, 16, м. Вінниця, 21009, код ЄДРПОУ 34272773) на користь ОСОБА_2 1700 грн. моральної шкоди.

Позовні вимоги обґрунтовує тим, що 30 листопада 2010 року уклав з ДП «Майт» ТОВ «ВТД-Україна» ідентичні за своїм змістом договори №№ 17694, № 17695, 17696, 17697, 17698. Згідно з цими договорами ДП «Майт» виступило виконавцем послуг по вчиненню дій, що пов»язані з участю ОСОБА_2 у програмі «Добробут», зокрема і активації договору з Адміністратором. Послуги є оплатними та за кожним із договорів позивачем сплачено 4000 грн. Загальна сума, що сплачена позивачем за вказаними договорами становить 20000 грн. Позивачем також сплачено 200 грн. за розрахунково-касове банківське обслуговування.

В цей же день, 30 листопада 2010 року позивач (учасник) уклав з ДП «Мобест» ТОВ «ВТД-Україна» (Адміністратор) ідентичні за своїм змістом договори №№ 17694, 17695, 17696, 17697, 17698. Згідно з цими договорами ДП «Мобест» за плату та на умовах діяльності програми «Добробут» зобов»язалось вчинювати дії, спрямовані на придбання для позивача товару.

Заочним рішенням Печерського районного суду м.Києва від 28 березня 2013 року позовні вимоги задоволено частково, вирішено визнати недійсними Договори №№ 17694, 17695, 17696, 17697, 17698, укладені 30 листопада 2010 року між ОСОБА_2 та Дочірнім підприємством «Мобест» Товариства з обмеженою відповідальністю «ВТД-Україна». В іншій частині позовних вимог відмовлено.

Не погодившись з ухваленим рішенням ОСОБА_2 подав апеляційну скаргу, у якій просить змінити рішення Печерського районного суду м.Києва від 28 березня 2013 року, залишивши його в силі в частині вимог щодо визнання недійсними договорів, скасувати в частині відмови у задоволенні позову та ухвалити нове рішення про визнання недійсними договорів №№ 17694, 17695, 17696, 17697, 17698 укладених 30 листопада 2010 року між дочірнім підприємством «Майт» Товариства з обмеженою відповідальністю «ВТД-Україна» та ОСОБА_2, як такі, що містять несправедливі умови та ознаки використання відповідачем нечесної підприємницької практики; стягнути з дочірнього підприємства «Майт» Товариства з обмеженою відповідальністю «ВТД-Україна» на користь ОСОБА_2 20200 грн. сплачених за недійсними договорами, а також з ДП «Мобест» 1700 грн. моральної шкоди.

Апеляційну скаргу обґрунтовує тим, що рішення прийнято з порушенням норм матеріального та процесуального права, у зв»язку з чим суд першої інстанції безпідставно відмовив у задоволенні частини позовних вимог.

В судовому засіданні представник позивача апеляційну скаргу підтримав.

Представники відповідачів в судове засідання не з»явились, про день, час і місце розгляду справи відповідачі повідомлені належним чином, про причини неявки не повідомили.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представника позивача, розглянувши справу в межах доводів апеляційної скарги, перевіривши законність і обґрунтованість ухваленого по справі рішення, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, виходячи з наступного.

Відповідно до ч.1 ст.303 ЦПК України, під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Відповідно до ст.213 ЦПК України, рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Зазначеним вимогам рішення суду першої інстанції в повній мірі не відповідає.

Судом першої інстанції установлено, що 30 листопада 2010 року між позивачем та ДП «Майт» ТОВ «ВТД-Україна» укладено ідентичні за своїм змістом договори №№ 17694, № 17695, 17696, 17697, 17698. Згідно з цими договорами ДП «Майт» зобов»язалось здійснити оформлення договору про участь позивача у програмі «Добробут» і надавати консультаційні, інформаційні та довідкові послуги з питань його подальшої участі у програмі. Позивач у свою чергу зобов»язався оплатити вказані послуги, вартість яких визначена у розмірі 4000 грн. по кожному із договорів. У день укладення договорів позивачем сплачено вартість послуг згідно договорів у повному обсязі.

В цей же день, 30 листопада 2010 року позивач уклав з ДП «Мобест» ТОВ «ВТД-Україна» ідентичні за своїм змістом договори №№ 17694, № 17695, 17696, 17697, 17698. Згідно з цими договорами ДП «Мобест» за плату та на умовах діяльності програми «Добробут» зобов»язалось вчинювати дії, спрямовані на придбання для позивача товару. До таких дій віднесено формування та адміністрування групи учасників, організація активації договору для подальшої участі у програмі, організування та проведення асигнаційних заходів для придбання товару та інше. У позивача в свою чергу виникли обов»язки по сплаті витрат для придбання товару та витрат, що виникають у ДП «Мобест» при виконанні своїх зобов»язань.

Частково задовольняючи позовні вимоги та визнаючи недійсними договори, що укладені позивачем з ДП «Мобест» суд першої інстанції виходив з вимог ст.19 Закону України «Про захист прав споживачів», а також з того, що у правовідносини сторін покладена пірамідальна схема.

Відмовляючи в частині вимог, що стосуються ДП «Майт» суд першої інстанції виходив з того, що зміст послуг та їх ціна позичу були зрозумілі у момент укладення договорів і підстав для визнання їх недійсними не убачається. На їхню чинність також не впливає визнання недійсними договорів з ДП «Мобест», оскільки останнє не брало участі при їх укладенні.

Відмовляючи в задоволенні вимог в частині стягнення моральної шкоди, суд першої інстанції виходив з безпідставності таких вимог, ураховуючи положення ст.4 ч.1 п.5 Закону України «Про захист прав споживачів».

Проте, колегія суддів з висновками щодо відмови у задоволенні вимог позивача до ДП «Майт» погодитися не може, з огляду на таке.

Як убачається з договорів, укладених з ДП «Майт», предметом є зобов»язанння ДП «Майт» за плату здійснити наступні дії:

- забезпечити дбайливе оформлення Договору про участь у програмі «Добробут» між Адміністратором програми та Замовником з дотриманням вимог чинного законодавства;

- надавати інформаційні, консультаційні, роз»яснювальні та довідкові послуги з питань діяльності та подальшої участі замовника у програмі «Добробут»;

- організувати своєчасну оплату наданих послуг для подальшої безперешкодної та своєчасної активації Договору Про учать у програмі «Добробут» між Адміністратором Програми та замовником.

З договорів укладених з ДП «Мобест» убачається, що останнє є Адміністратором програми, про якого зазначено у договорах з ДП «Майт».

Відповідно до ст.901 ЦК України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором. Положення цієї глави можуть застосовуватися до всіх договорів про надання послуг, якщо це не суперечить суті зобов'язання.

Відповідно до ч.1 ст.203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам.

Відповідно до ч.1 ст.215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Правовідносини ОСОБА_2 та ДП «Майт» характеризуються наданням певних оплатних послуг по вчиненню дій, що пересікаються з укладеними між ОСОБА_2 та ДП «Мобест» договорами, і на них поширюються вимоги Закону України «Про захист прав споживачів».

Як роз»яснено у п.12 Постанові Пленуму Верховного Суду України №5 від 12 квітня 1996 року у справах за позовами про захист прав споживачів, порушених внаслідок недостовірної або неповної інформації про товар (роботу, послугу) чи недобросовісної його реклами, суд має виходити з припущення, що споживач не має спеціальних знань про властивості та характеристики товарів (робіт, послуг). Відповідно до ст.18 Закону продавець, виготівник, виконавець зобов'язані своєчасно надавати споживачеві необхідну достовірну інформацію про товар (роботи, послуги) у доступній наочній формі, яка б забезпечувала можливість компетентного вибору. Надання інформації у технічній документації, на етикетці, тощо іноземною мовою без перекладу в зазначеному вище обсязі слід розцінювати як відсутність необхідної інформації.

Згідно п. п 2.1 договорів оплата наданих послуг є договірною, виражається у процентному відношенні у розмірі 4% від вартості товару, визначеного в договорі про участь у програмі «Добробут» між адміністратором та замовником і становить 4000 грн. по кожному з договорів.

На виконання положень договорів з ДП «Майт» позивачем було сплачено по кожному із договорів 4000 грн., а всього 20000 грн., а також 40 грн. комісії за прийняті платежі згідно тарифів банку, всього 200 грн, що підтверджується квитанціями.

За умовами договорів відповідач ДП «Майт» є виконавцем послуг, а позивач - замовником та споживачем.

Преамбулою Закону України «Про захист прав споживачів» встановлено, що цей закон регулює відносини між споживачами товарів, робіт і послуг та виробниками і продавцями товарів, виконавцями робіт і надавачами послуг різних форм власності, встановлює права споживачів, а також визначає механізм їх захисту та основи реалізації державної політики у сфері захисту прав споживачів.

Згідно із ч.1 ст. 18 Закону України «Про захист прав споживачів» виконавець не повинен включати у договори із споживачем умови, які є несправедливими.

Відповідно до ч.2, п.п. 3, 14 ч.3 цієї ж статті умови договору є несправедливими, якщо всупереч принципу добросовісності його наслідком є істотний дисбаланс договірних прав та обов'язків на шкоду споживача, зокрема, встановлення жорстких обов'язків споживача, тоді як надання послуги обумовлене лише власним розсудом виконавця; надання виконавцю виключного права щодо тлумачення договору.

Обсяг виконаних відповідачем робіт з надання консультаційно-роз»яснювальних послуг та послуг по оформленню п»яти ідентичних за змістом договорів про участь у програмі «Добробут», які укладені в той самий день, що і оспорювані договори, не співрозмірний із визначеною відповідачем великою платою за їх надання по кожному договору. Встановлення жорсткого обов'язку позивача щодо оплати таких послуг в даному розмірі порушують права позивача, як споживача вказаних послуг, а тому дане положення є несправедливим.

В пп. 6.1 договорів зазначено, що сторони повністю розуміють значення та умови цих правочинів, їх правові наслідки, а також те, що правовідносини, які виникають з договорів або пов'язані з ними, не підпадають під норми Закону України «Про захист прав споживачів».

Таким чином, відповідач, на власний розсуд визначив коло нормативно-правових актів, які регулюють правовідносини між сторонами, завідомо позбавляючи позивача права на захист, гарантований Законом України «Про захист прав споживачів».

Таке виключне право відповідача щодо тлумачення умов договору порушує принцип рівності сторін договору на шкоду споживача і також є несправедливим.

Відповідно до частин 5 та 6 ст.18 вищевказаного Закону, якщо положення договору визнано несправедливим, включаючи ціну договору, таке положення може бути змінено або визнано недійсним. У разі, коли зміна положення або визнання його недійсним зумовлює зміну інших положень договору, на вимогу споживача договір може бути визнаний недійсним в цілому.

Оскільки встановлення вартості наданих послуг (ціни договору) у не співмірно великому розмірі, визначеному договорами, виконання яких прямо залежить від обов'язку позивача здійснити таку оплату, а також положення щодо виключного права відповідача щодо тлумачення умов договору є несправедливими, є підстави для визнання таких положень недійсними, що згідно вимог Закону України «Про захист прав споживачі» тягне за собою визнання недійсними договорів в цілому.

У зв»язку з цим, не можна вважати законним та обґрунтованим висновок суду першої інстанції як підставу для відмови вимог в тій частині, що позивач усвідомлено погодився на отримання таких послуг за визначену їх оплату.

Відповідно до абзацу 2 ч.1 ст.216 ЦК України у разі недійсності правочину кожна із сторін зобов'язана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину.

Оскільки колегія суддів дійшла висновку про визнання договорів, укладених між позивачем та ДП «Майт» недійсними, із з відповідача підлягають стягненню 20000 грн. Також підлягають стягненню 200 грн. сплачених позивачем за надання банківських послуг, оскільки такі витрати понесені позивачем внаслідок несправедливих дій відповідача ДП «Майт» по відношенню до позивача.

Висновок суду першої інстанції про відмову у задоволенні вимоги щодо моральної шкоди ґрунтується на вимогах закону, доводами апеляційної скарги не спростовується і підстав для скасування рішення в цій частині не убачається.

З урахуванням наведеного, колегія суддів дійшла висновку про часткове задоволення апеляційної скарги.

В іншій частині рішення суду не оскаржується, а тому, виходячи з наданих законом повноважень, колегія суддів не перевіряє законність рішення в частині задоволених позовних вимог..

Керуючись ст. ст. 218, 303, 307, 309, 314, 316, 317 ЦПК України, колегія суддів, -

ВИРІШИЛА:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 задовольнити частково.

Заочне рішення Печерського районного суду м.Києва від 28 березня 2013 року скасувати в частині відмови в задоволенні позовних вимог про визнання недійсними договорів, укладених між ОСОБА_2 та Дочірнім підприємством «Майт» Товариства з обмеженою відповідальністю «ВТД-Україна», та ухвалити в цій частині нове рішення наступного змісту :

Визнати недійсними договори №№ 17694, № 17695, 17696, 17697, 17698 укладені 30 листопада 2010 року між Дочірнім підприємством «Майт» Товариства з обмеженою відповідальністю «ВТД-Україна» та ОСОБА_2.

Стягнути з Дочірнього підприємства «Майт» Товариства з обмеженою відповідальністю «ВТД-Україна» на користь ОСОБА_2 20200 ( двадцять тисяч двісті ) грн.

В іншій частині заочне рішення залишити без змін.

Стягнути з Дочірнього підприємства «Майт» Товариства з обмеженою відповідальністю «ВТД-Україна» на користь держави 214 (двісті чотирнадцять) гривень 70 копійок судового збору.

Рішення набирає законної сили з моменту проголошення, проте може бути оскаржено у касаційному порядку шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів.

Головуючий - суддя Н.В. Поліщук

Судді А.М. Стрижеус

О.І. Шкоріна