Рішення

від 07.06.2013 по справі 927/526/13

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЧЕРНІГІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Господарський суд Чернігівської області

14000, м. Чернігів, проспект Миру, 20 тел. канцелярії 672-847, факс 774-462

Іменем України

РІШЕННЯ

від 07 червня 2013 року по справі №927/526/13

Господарським судом Чернігівської області у складі судді Т.Г. Оленич

розглянуто у відкритому судовому засіданні справу №927/526/13

за позовом: товариства з обмеженою відповідальністю «Торгівельний дім «Євротрубпласт», вул. Трудова, 1, м. Рубіжне, Луганська область, 93009; поштова адреса: вул. Алма-Атинська, 8, м. Київ, 02660

до відповідача: приватного підприємства Коропського центру нерухомості та будівництва «Портал», вул. Вознесенська, 50, смт. Короп, Чернігівська область, 16200

про стягнення 17206грн.65коп.

за участю представників сторін:

від позивача: 03.06.2013р.: Шлей І.О. - представник, довіреність №121/2012 від 04.12.2012р.; після перерви 07.06.2013р.: не з'явився

від відповідача: 03.06.2013р., 07.06.2013р.: Грицай І.А. - директор, наказ №9 від 05.06.2012р.

Рішення приймається після перерви, оголошеної в судовому засіданні на підставі ч.3 ст.77 Господарського процесуального кодексу України з 03.06.2013р. до 07.06.2013р.

В судовому засіданні на підставі ч.2 ст.85 Господарського процесуального кодексу України проголошені вступна та резолютивна частини рішення.

СУТЬ СПОРУ:

Позивачем заявлено позов про стягнення з відповідача 15577грн.80коп. боргу по оплаті товару, відпущеного по видатковій накладній №ЕТП РВ 1806/001 від 18.06.2012р. за довіреністю на отримання цінностей №754 від 18.06.2012р. на підставі договору №414 від 26.11.2012р., 691грн.40коп. неустойки, нарахованої за період з 31.12.2012р. по 17.04.2013р., 15грн.58коп. інфляційних нарахувань, обчислених за період з січня по березень 2013 року, та 921грн.87коп. процентів за користування чужими грошовими коштами, нарахованих за період з 31.12.2012р. по 17.04.2013р.

23 травня 2013 року до господарського суду через канцелярію від позивача надійшла заява про зміну підстав позову, в якій позивач повідомляє суд, що в позовній заяві допущено помилку в частині зазначення обставин відпуску товару, оскільки фактично товар, у зв'язку з неоплатою якого подано даний позов, передано по видатковій накладній №ЕТП КВ3011/003 від 30.11.2012р. за довіреністю на отримання цінностей №60/11-1 від 30.11.2012р., копії яких були додані до позовної заяви. Разом із заявою позивачем надані суду докази її направлення відповідачу: фіскальний чек №2318 від 20.05.2013р. та опис вкладення у цінний лист.

Аналіз змісту вказаної заяви свідчить, що позивачем змінено обставини, якими позивач обґрунтовує свої вимоги щодо захисту права, тобто підставу позову.

Відповідно до ч.4 ст.22 Господарського процесуального кодексу України до початку розгляду господарським судом справи по суті позивач має право змінити предмет або підставу позову шляхом подання письмової заяви.

Як зазначено в підп.3.12. п.3 постанови Пленуму Вищого господарського суду України №18 від 26.12.2011р. «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» право позивача на зміну предмета або підстави позову може бути реалізоване лише до початку розгляду господарським судом справи по суті та лише у суді першої інстанції шляхом подання до суду відповідної письмової заяви, яка за формою і змістом має узгоджуватися із статтею 54 ГПК з доданням до неї документів, зазначених у статті 57 названого Кодексу. Невідповідність згаданої заяви вимогам цих норм процесуального права є підставою для її повернення з підстав, передбачених частиною першою статті 63 ГПК.

Враховуючи, що заява про зміну підстав позову відповідає за формою та змістом вимогам ст.ст.54, 57 Господарського процесуального кодексу України та подана до початку розгляду справи по суті, а тому вказана заява приймається судом до розгляду і спір вирішується з її урахуванням.

В судовому засіданні, яке відбулось 03.06.2013р., представник позивача з посиланням на умови договору №414 від 26.11.2012р. та норми чинного законодавства повідомив суд, що заявлена до стягнення неустойка у сумі 691грн.40коп. є пенею.

Як вбачається із доданого до позовної заяви розрахунку ціни позову (а.с.7-8), заявлена до стягнення позивачем неустойка у сумі 691грн.40коп. нарахована позивачем на суму боргу за кожен день прострочення оплати товару із застосуванням подвійної облікової ставки Національного банку України, тобто за своїми кваліфікуючими правовими ознаками є одним з різновидів неустойки - пенею.

Пояснення щодо правової природи заявленої до стягнення неустойки також приймаються судом до розгляду і спір вирішується з їх урахуванням.

Таким чином, судом розглядаються по суті вимоги про стягнення з відповідача 15577грн.80коп. боргу по оплаті товару, відпущеного по видатковій накладній №ЕТП КВ3011/003 від 30.11.2012р. за довіреністю на отримання цінностей №60/11-1 від 30.11.2012р. на підставі договору №414 від 26.11.2012р., 691грн.40коп. пені, нарахованої за період з 31.12.2012р. по 17.04.2013р., 15грн.58коп. інфляційних нарахувань, обчислених за період з січня по березень 2013 року, та 921грн.87коп. процентів за користування чужими грошовими коштами, нарахованих за період з 31.12.2012р. по 17.04.2013р.

Відповідач письмового відзиву на позов не надав. Відповідно до ст.75 Господарського процесуального кодексу України справа розглядається судом за наявними у ній матеріалами.

В судовому засіданні, яке відбулось 07.06.2013р., прийняв участь представник відповідача.

Представник позивача в засідання господарського суду не з'явився, хоча про його обізнаність про те, що наступне судове засідання відбудеться 07.06.2013р. об 11год.00хв., свідчить розписка, надана представником позивача в засіданні 03.06.2013р.

Крім того, як зазначено в абз.2 п/п.3.9.1. п/п.3.9. п.3 постанови Пленуму Вищого господарського суду України №18 від 26.12.2011р. «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» у разі присутності сторони або іншого учасника судового процесу в судовому засіданні протокол судового засідання, в якому відображені відомості про явку сторін (пункт 4 частини другої статті 81-1 ГПК), є належним підтвердженням повідомлення такої сторони (іншого учасника судового процесу) про час і місце наступного судового засідання.

Як вбачається із протоколу судового засідання, яке відбулось 03.06.2013р. та в якому оголошувалась перерва до 07.06.2013р. до 11год.00хв., в судовому засіданні був присутній представник позивача за довіреністю Шлей І.О.

З огляду на вищевикладене, суд приходить до висновку, що позивач був належним чином повідомлений про дату, час та місце розгляду справи.

Про поважність причин неявки представника позивача суд не повідомлено. Клопотань процесуального характеру на час слухання справи від позивача не надходило.

Приймаючи до уваги, що в силу ст.22 Господарського процесуального кодексу України участь у господарських засіданнях є правом сторони, яким позивач не скористався, судом явка уповноваженого представника позивача в судове засідання обов'язковою не визнавалася, тому з метою уникнення затягування вирішення спору, суд вважає за можливе здійснити розгляд справи без участі представника позивача 07.06.2013р. в засіданні господарського суду за наявними у справі матеріалами.

У зв'язку із задоволенням клопотань сторін про відмову від здійснення технічної фіксації судового процесу, засідання господарського суду по розгляду даної справи проведені без фіксації технічними засобами. Хід судового процесу відображено у протоколах судових засідань.

Дослідивши матеріали справи, вислухавши в ході розгляду справи по суті пояснення та доводи представників сторін, з'ясувавши обставини, що мають значення для вирішення спору, перевіривши їх доказами, суд ВСТАНОВИВ:

26 листопада 2012 року між товариством з обмеженою відповідальністю «Торгівельний дім «Євротрубпласт» (позивач у справі, постачальник за договором) та приватним підприємством Коропський центр нерухомості та будівництва «Портал» (відповідач у справі, покупець за договором) укладено договір №414 (далі за текстом - договір), за умовами якого позивач зобов'язався поставити, а відповідач, в свою чергу, зобов'язався прийняти і оплатити труби поліетиленові, комплектуючі та обладнання, а також супутні товари.

В параграфі 4 договору сторони узгодили умови поставки та встановили, що поставка партії товару повинна супроводжуватись передачею покупцю накладної постачальника та/або акта здавання-приймання вантажу до перевезення, підписання кожного з яких представником покупця або експедитором (у випадку доставки товару перевізником), буде свідчити про отримання покупцем товару. Представник покупця повинен надати постачальнику належним чином оформлену довіреність на отримання матеріальних цінностей (довіреність ТМЦ) (п.4.4. договору). Датою поставки товару та датою переходу права власності на товар вважається дата накладної постачальника, що передається покупцю (п.4.6. договору).

В параграфі 5 договору сторони узгодили порядок розрахунків та домовились, що оплата товару покупцем здійснюється шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок постачальника не пізніше 30 календарних днів з моменту передачі товару.

Відповідно до п.13.1. договору цей договір вступає в силу з моменту його підписання і діє до 31 грудня 2012 року, а в частині виконання зобов'язань, що виникли в період дії договору - до їх повного виконання.

Як вбачається з наданого до матеріалів справи примірника договору, останній підписаний сторонами та скріплена їх печатками.

Аналіз змісту договору №414 від 26.11.2012р., свідчить, що у зв'язку з його укладенням між сторонами виникли правовідносини поставки, які регулюються нормами §1 глави 30 Господарського кодексу України та §3 глави 54 Цивільного кодексу України.

За змістом ч.1 ст.265 Господарського кодексу України за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму. Договір поставки укладається на розсуд сторін або відповідно до державного замовлення.

Відповідно до ч.6 ст.265 Господарського кодексу України до відносин поставки, не врегульованих цим Кодексом, застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України про договір купівлі-продажу.

В силу ч.1 ст.712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до ч.2 ст.712 Цивільного кодексу України до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Аналіз договору №414 від 26.11.2012р. свідчить, що в ньому відсутні будь-які застереження щодо застосування до правовідносин, які виникли між сторонами у зв'язку з його укладенням, положень про купівлю-продаж, а тому судом при вирішенні даного спору застосовуються також норми чинного законодавства, які регулюють відносини купівлі-продажу.

На виконання умов договору позивачем поставлено відповідачу по видатковій накладній №ЕТП КВ3011/003 від 30.11.2012р. товар на загальну суму 15577грн.80коп.

Про отримання відповідачем товару свідчать підпис представника відповідача на вищевказаній накладній, повноваження на отримання цінностей від позивача для відповідача якого засвідчується довіреністю №60/11-1 від 30.11.2012р.

Крім того, факт отримання від позивача товару на суму 15577грн.80коп. в ході судового розгляду даної справи відповідачем не заперечувався.

Таким чином, суд приходить до висновку, що позивачем належним чином виконано взяті на себе за договором поставки зобов'язання.

Згідно із ч.1 ст.692 Цивільного кодексу України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Як встановлено судом вище, в п.5.1. договору сторони узгодили, що покупець зобов'язаний оплатити товар не пізніше 30 календарних днів з моменту передачі товару. При цьому відповідно до п.4.6. договору датою поставки товару та датою переходу права власності на товар вважається дата накладної постачальника, що передається покупцю.

З огляду на вищенаведені умови договору та враховуючи правила обчислення строків, встановлені ст.ст.253-254 Цивільного кодексу України, суд приходить до висновку, що товар, отриманий по видатковій накладній №ЕТП КВ3011/003 від 30.11.2012р., мав бути оплачений відповідачем до 02 січня 2013 року включно.

У зв'язку з неоплатою відповідачем товару у вказаний строк позивач звернувся до господарського суду з позовом про стягнення 15577грн.80коп. боргу по оплаті товару, переданого по видатковій накладній №ЕТП КВ3011/003 від 30.11.2012р., в судовому порядку.

В судовому засіданні, яке відбулось 03.06.2013р., відповідачем повідомлено про сплату основного боргу, на підтвердження чого надано платіжне доручення №19 від 31.05.2013р.

Дослідивши матеріали справи та платіжне доручення №19 від 31.05.2013р., суд приходить до висновку, що відповідачем борг по оплаті товару погашений в добровільному порядку в повному обсязі. Відтак спір між сторонами в частині стягнення основного боргу врегульований.

Як вбачається з відбитку календарного штемпеля на конверті, в якому надійшла позовна заява, позивач звернувся до господарського суду 19.04.2013р. В свою чергу, відповідач перерахував позивачу грошові кошти за товар, отриманий по видатковій накладній №ЕТП КВ3011/003 від 30.11.2012р., лише 31.05.2013р.

Приймаючи до уваги, що відповідачем здійснений платіж після подання позивачем до господарського суду позову, який розглядається в межах даної справи, а тому суд приходить до висновку, що предмет спору існував на момент порушення провадження у справі та припинив існування в процесі розгляду справи.

Відповідно до п.1-1 ч.1 ст.80 Господарського процесуального кодексу України господарський суд припиняє провадження у справі, якщо відсутній предмет спору.

За таких обставин провадження у справі в частині стягнення 15577грн.80коп. боргу по оплаті товару, відпущеного по накладній №ЕТП КВ3011/003 від 30.11.2012р. за довіреністю на отримання цінностей №60/11-1 від 30.11.2012р. на підставі договору №414 від 26.11.2012р. підлягає припиненню.

Разом з тим, у зв'язку з порушенням відповідачем договірних зобов'язань позивач наполягає на стягненні з останнього сум пені, інфляційних нарахувань та процентів за користування чужими грошовими коштами.

Відповідно до п.8.3. договору у випадку невиконання (прострочення) термінів оплати товару постачальник має право вимагати від покупця сплати пені в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми заборгованості за кожний день прострочення.

З посиланням на вказану умову договору та норми чинного законодавства позивач просить стягнути з відповідача 691грн.40коп. пені, нарахованої за період з 31.12.2012р. по 17.04.2013р.

В силу ст.193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Не допускається одностороння відмова від виконання зобов'язань.

За змістом ст.530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до положень ст.ст.610, 611 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання. Порушення боржником взятих на себе зобов'язань призводить до настання певних правових наслідків, які полягають у застосуванні до боржника встановлених законом та договором мір відповідальності.

В силу ст.230 Господарського кодексу України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання. Суб'єктами права застосування штрафних санкцій є учасники відносин у сфері господарювання, зазначені у статті 2 цього Кодексу.

Згідно із ч.3 ст.549 Цивільного кодексу України пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Отже підставою для стягнення з боржника пені є невиконання або неналежне виконання останнім взятого на себе зобов'язання, зокрема з порушення встановленого договором строку.

В силу ч.6 ст.232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

В п.8.3. договору згідно із п.6 ст.232 Господарського кодекс України сторони домовились, що нарахування пені припиняється через один рік від дня коли, оплата мала бути здійснена.

Відповідно до ст.ст.251, 252 Цивільного кодексу України строком є певний період у часі, зі спливом якого пов'язана дія чи подія, яка має юридичне значення. Строк визначається роками, місяцями, тижнями, днями або годинами.

В розумінні норм чинного законодавства за своєю правовою природою період нарахування пені є строком.

Згідно із ст.253 Цивільного кодексу України перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов'язано його початок.

Таким чином, період прострочення виконання зобов'язання починається з наступного дня за днем, в який боржник мав виконати зобов'язання.

Як встановлено судом вище, відповідач мав оплатити отриманий по видатковій накладній №ЕТП КВ3011/003 від 30.11.2012р. товар до 02 січня 2013 року включно.

Разом з тим, як вбачається із розрахунку ціни позову (а.с.7-8), позивач обчислює пеню з порушення умов договору та ч.5 ст.254 Цивільного кодексу України, та нараховує пеню з 31.12.2012р., тобто з дати, коли фактично прострочення зобов'язання ще не відбулось, оскільки останній день строку виконання зобов'язання щодо оплати товару припав на вихідний день, а тому мав бути перенесений на перший за ним робочий день, яким є 02.01.2013р.

Здійснивши перерахунок пені в межах встановленого позивачем строку з урахуванням правильного початку періоду прострочення виконання зобов'язання, судом встановлено, що розмір пені за період з 03.01.2013р. по 17.04.2013р. становить 670грн.62коп.

Враховуючи, що прострочення виконання відповідачем обов'язку з оплати отриманого від позивача товару підтверджується матеріалами справи, суд приходить до висновку, що вимога позивача підлягає частковому задоволенню і з відповідача підлягає стягненню 670грн.62коп. пені, нарахованої за період з 03.01.2013р. по 17.04.2013р.

Відповідно до ст.625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, має на вимогу кредитора сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення.

З посиланням на вказану норму закону позивач просить стягнути з відповідача 15грн.58коп. інфляційних нарахувань, обчислених за період з січня по березень 2013 року.

В ході перевірки правильності обчислення інфляційної складової боргу, судом встановлено, що при розрахунку застосовано повідомлений Державним комітетом статистики України індекс інфляції за відповідний період, розрахунок здійснений з урахуванням фактичних обставин справи та арифметично вірно, а тому вимога про стягнення 15грн.58коп. інфляційних нарахувань, обчислених за період з січня по березень 2013 року, підлягає задоволенню в повному обсязі.

В силу ч.3 ст.692 Цивільного кодекс України у разі прострочення оплати товару продавець має право вимагати оплати товару та сплати процентів за користування чужими грошовими коштами.

Відповідно до ч.2 ст.536 Цивільного кодексу України розмір процентів за користування чужими грошовими коштами встановлюється договором, законом або іншим актом цивільного законодавства.

Згідно із п.8.4. договору у випадку прострочення покупцем термінів оплати поставленого йому товару, покупець згідно ч.3 ст.692 та ч.5 ст.694 Цивільного кодексу України зобов'язаний сплатити на вимогу постачальника проценти за використання чужих коштів в розмірі 20% річних за весь період прострочення оплати.

З посиланням на вказану умову договору та норми чинного законодавства позивач просить стягнути з відповідача 921грн.87коп. процентів за користування чужими грошовими коштами, нарахованих за період з 31.12.2012р. по 17.04.2013р.

За результатами перевірки правильності обчислення процентів за користування чужими грошовими коштами судом встановлено, що як і при розрахунку пені, позивачем нараховано вказані проценти з 31.12.2012р., хоча, як встановлено судом вище, період прострочення виконання зобов'язання починає перебіг з 03.01.2013р.

Здійснивши перерахунок процентів за користування чужими грошовими коштами в межах встановленого позивачем строку з урахуванням правильного початку періоду прострочення виконання зобов'язання, судом встановлено, що розмір процентів за період з 03.01.2013р. по 17.04.2013р. становить 899грн.62коп.

Враховуючи, що факт прострочення відповідачем оплати товару підтверджується матеріалами справи, вимога позивача про стягнення з відповідача процентів за користування чужими грошовими коштами підлягає частковому задоволенню у сумі 899грн.62коп.

З огляду на вищевикладене, позовні вимоги підлягають частковому задоволенню і з відповідача на користь позивача має бути стягнуто 670грн.62коп. пені, 15грн.58коп. інфляційних нарахувань та 899грн.62коп. процентів за користування чужими грошовими коштами.

Відповідно до ст.49 Господарського процесуального кодексу України судові витрати покладаються судом на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. При цьому, оскільки сума основного боргу погашена відповідачем після порушення провадження у справі, тобто щодо стягнення основного боргу спір виник внаслідок неправильних дій відповідача, а тому в цій частині судом витрати покладаються на відповідача.

Керуючись ст.ст.193, 230, 232, 265 Господарського кодексу України, ст.ст.251, 252, 253, 254, 530, 536, 549, 610, 611, 625, 692, 712 Цивільного кодексу України, ст.ст.22, 49, 54, 57, 75, п.1-1 ч.1 ст.80, ст.82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд

В И Р І Ш И В:

Провадження у справі в частині стягнення 15577грн.80коп. боргу припинити.

Позов в частині стягнення пені, інфляційних нарахувань та процентів за користування чужими грошовими коштами задовольнити частково.

Стягнути з приватного підприємства Коропського центру нерухомості та будівництва «Портал», вул. Вознесенська, 50, смт.Короп, Чернігівська область (ідентифікаційний код 34653868) на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Торгівельний дім «Євротрубпласт», вул. Трудова, 1, м. Рубіжне, Луганська область; поштова адреса: вул.Алма-Атинська, 8, м.Київ (ідентифікаційний код 33090871) 670грн.62коп. пені, 15грн.58коп. інфляційних нарахувань, 899грн.62коп. процентів за користування чужими грошовими коштами та 1716грн.20коп. судового збору.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

В решті позову відмовити.

Повне рішення підписано 07 червня 2013 року.

Суддя Т.Г. Оленич