Ухвала

від 06.06.2013 по справі 825/126/13-а

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа: № 825/126/13-а Головуючий у 1-й інстанції: Тихоненко О.М. Суддя-доповідач: Беспалов О.О.

У Х В А Л А

Іменем України

06 червня 2013 року м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Беспалова О.О.,

суддів Грибан І.О., Губської О.А.,

при секретарі Кравчук М.В.,

за участю представника позивача Гримальського А.Ю., представника відповідача Крупини А.О., розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Козелецької міжрайонної державної податкової інспекції Чернігівської області Державної податкової служби на постанову Чернігівського окружного адміністративного суду від 21 березня 2013 року у справі за адміністративним позовом державного підприємства «Чемерський спиртовий завод» до Козелецької міжрайонної державної податкової інспекції Чернігівської області Державної податкової служби про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,-

В С Т А Н О В И В :

ДП «Чемерський спиртовий завод» звернулось до Чернігівського окружного адміністративного суду з позовом до Козелецької міжрайонної державної податкової інспекції Чернігівської області ДПС, в якому просило визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 30.11.2012 року № 0000342330; визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 30.11.2012 року № 0000352330.

Постановою Чернігівського окружного адміністративного суду від 21 березня 2013 року адміністративний позов задоволено повністю.

Не погоджуючись з прийнятим судовим рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати оскаржувану постанову суду, постановити нове рішення, яким в задоволенні адміністративного позову відмовити.

Заслухавши суддю-доповідача, осіб, що з'явились, дослідивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення, а оскаржувану постанову суду - без змін, враховуючи нижчевикладене.

Як вбачається з матеріалів справи та було вірно встановлено судом першої інстанції, на підставі наказу Козелецької МДПІ від 28.11.2012 року № 410 було проведено невиїзну позапланову документальну перевірку ДП «Чемерський спиртовий завод» щодо дотримання податкового законодавства при здійсненні господарських операцій із платником податків ТОВ «Екліпт», їх реальності та повноти відображення в обліку за період з 01.01.2010 року по 31.12.2010 року.

За результатами вказаної перевірки було складено Акт від 29.11.2012 року № 578/22/00375355 (а.с. 8-19), яким встановлено порушення позивачем вимог податкового законодавства в результаті чого позивачем завищено валові витрати за рахунок включення їх до складу витрат, які не підтверджені первинними документами, внаслідок чого занижено податок на прибуток в розмірі 48 034,00 грн. та завищено податковий кредит в сумі 162 782,00 грн. у листопаді 2010 року.

На підставі Акта перевірки було прийнято податкове повідомлення-рішення від 30.11.2012 року № 0000342330, яким позивачу було збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість на загальну суму 203 478,00 грн., з них за основним платежем - 162 782,00 грн., за штрафними санкціями - 40 696,00 грн. (а.с. 6); прийнято податкове повідомлення-рішення від 30.11.2012 року № 0000352330, яким позивачу було збільшено суму грошового зобов'язання з податку прибуток /доходи/ підприємств і організацій державного підпорядку на загальну суму 60 043,00 грн., з них за основним платежем - 48 034,00 грн., за штрафними санкціями - 12 009,00 грн. (а.с. 6)

Так, між позивачем та ТОВ «Екліпт» 30.07.2010 року було укладено договір на купівлю-продаж сировини № 21 (а.с. 21-22). У відповідності до умов договору позивач приймає і оплачує на умовах і по ціні обумовленій в додатковій угоді зерно кукурудзи фуражної в кількості 2 000 тон по заліковій вазі. 10.11.2010 року було укладено Додаткову угоду № 1 до Договору № 21, якою погоджено розрахунок ціни на кукурудзу в залежності від % вологості (а.с. 23-24).

Отримання товару представником позивача підтверджується видатковими накладними (а.с. 31, 33, 35, 37, 39, 41, 43), податковими накладними (а.с. 32, 34, 36, 38, 40, 42, 44), журналом обліку руху зерна по складу (а.с. 62-67), книгою реєстрації ввізних матеріальних цінностей (а.с. 68-70).

З карток рахунків 3711 та 631 вбачається, що позивач отримав від ТОВ «Екліпт» та оплатив товар на суму 976 693,60 грн. (а.с. 25-27). З наявним в матеріалах справи виписок по рахунку вбачається, що позивач оплатив отриманий товар в повному обсязі (а.с. 28-30).

Використання придбаного зерна у господарській діяльності підтверджується виробничим звітом по спирту-сирцю (а.с. 71-73) та товарно-транспортними накладними на переміщення спиту етилового (а.с. 110-116).

На час виникнення спірних правовідносин регулювання оподаткування податком на додану вартість та нарахування податкового кредиту визначалось Законом України «Про податок на додану вартість», а правовідносини з приводу формування платником податку валових витрат регулювалися Законом України «Про оподаткування прибутку підприємств».

Відповідно до пунктів 1.6, 1.7 статті 1 Закону України «Про податок на додану вартість» податкове зобов'язання - це загальна сума податку, одержана (нарахована) платником податку в звітному (податковому) періоді, визначена згідно з цим Законом; податковий кредит - це сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду, визначена згідно з цим Законом.

Згідно з приписами підпункту 7.7.1 пункту 7.7 статті 7 Закону, сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного податкового періоду та сумою податкового кредиту такого звітного податкового періоду.

Так, в силу приписів підпункту 7.4.1 пункту 7.4 статті 7 Закону, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 8-1 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.

Відповідно до підпункту 7.4.4 пункту 7.4 статті 7 зазначеного Закону, у разі, якщо платник податку придбаває (виготовляє) матеріальні та нематеріальні активи (послуги), які не призначаються для їх використання в господарській діяльності такого платника, то сума податку, сплаченого у зв'язку з таким придбанням (виготовленням), не включається до складу податкового кредиту.

Крім того, в силу приписів абзацу 1 підпункту 7.4.5 пункту 7.4 статті 7 Закону України № 168/97-ВР, не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).

Таким чином, якщо платник податку на додану вартість придбав товари (роботи, послуги) для їх подальшого використання у власній господарській діяльності, при цьому сплатив у складі вартості цих товарів (робіт, послуг) податок на додану вартість і це підтверджується належним чином оформленими податковими накладними, він має право віднести сплачені ним суми податку до складу податкового кредиту.

Щодо правомірності формування валових витрат і відповідно нарахування податку на прибуток підприємства, колегія суддів зазначає, що у відповідності до п. 5.1 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» валові витрати виробництва та обігу (далі - валові витрати) - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

П.п. 5.2.1 п. 5.2 ст. 5 Закону передбачено, що до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3 - 5.7 цієї статті.

Згідно п.п. 5.3.9 п. 5.3. ст. 5 Закону не включаються до складу валових витрат витрати на виплату винагород або інших видів заохочень пов'язаним з таким платником податку фізичним чи юридичним особам у разі, якщо немає документальних доказів, що таку виплату або заохочення було проведено як компенсацію за фактично надану послугу (відпрацьований час). За наявності зазначених документальних доказів віднесенню до складу валових витрат підлягають фактичні суми виплат (заохочень), але не більші ніж суми, розраховані за звичайними цінами.

Не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

У відповідності до п.п. 11.2.1 п. 11.2 ст. 11 Закону датою збільшення валових витрат виробництва (обігу) вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше: або дата списання коштів з банківських рахунків платника податку на оплату товарів (робіт, послуг), а в разі їх придбання за готівку - день їх видачі з каси платника податку; або дата оприбуткування платником податку товарів, а для робіт (послуг) - дата фактичного отримання платником податку результатів робіт (послуг).

Колегія суддів вважає, що судом першої інстанції вірно встановлено, що факт здійснення позивачем господарських операцій з його контрагентом підтверджено первинними документами бухгалтерського та податкового обліку, які відповідають вимогам чинного законодавства та мають усі необхідні реквізити, необхідні для надання їм юридичної сили і доказовості.

Частиною 2 статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до частини 3 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідно до частини першої статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Частиною 2 ст. 71 КАС України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Таким чином, колегія суддів згодна з висновком суду першої інстанції, що позивачем обґрунтовано заявлені вимоги щодо визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, в той час як відповідачем не надано достатньо належних доказів правомірності прийняття ним оскаржуваних рішень, а тому адміністративний позов підлягає задоволенню.

У відповідності до статті 200 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст.ст. 99, 100, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України, суд, -

У Х В А Л И В :

Апеляційну скаргу Козелецької міжрайонної державної податкової інспекції Чернігівської області Державної податкової служби на постанову Чернігівського окружного адміністративного суду від 21 березня 2013 року у справі за адміністративним позовом державного підприємства «Чемерський спиртовий завод» до Козелецької міжрайонної державної податкової інспекції Чернігівської області Державної податкової служби про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень - залишити без задоволення.

Постанову Чернігівського окружного адміністративного суду від 21 березня 2013 року - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України в порядку і строки, визначені ст. 212 КАС України.

Головуючий суддя Беспалов О.О.

Суддя Губська О.А.

Суддя Грибан І.О.

(Повний текст ухвали буде виготовлено 11.06.2013 року)

Головуючий суддя Беспалов О.О.

Судді: Грибан І.О.

Губська О.А.