Постанова

від 06.06.2013 по справі 5017/2483/2012

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

cpg1251

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06 червня 2013 року Справа № 5017/2483/2012 Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого суддіДобролюбової Т.В., суддівГоголь Т.Г., Швеця В.О. (доповідач) розглянувши касаційну скаргуКомунального підприємства "Житлово-комунальний сервіс "Вузівський" на постановуОдеського апеляційного господарського суду від 29.11.12 у справі№ 5017/2483/2012 Господарського суду Одеської області за позовомКомунального підприємства "Житлово-комунальний сервіс "Вузівський" доКомунального підприємства "Інформресурс" простягнення 51 990 грн.

Представники сторін в судове засідання не з'явилися, хоча належно повідомлені про час та місце розгляду касаційної скарги.

ВСТАНОВИВ:

Комунальне підприємство "Житлово-комунальний сервіс "Вузівський" звернулося з позовом до Комунального підприємства "Інформресурс" про стягнення 51 990 грн. боргу. В обґрунтування позовних вимог позивач вказував на те, що на виконання умов договору пайової участі в розробці програмного забезпечення для розрахунку тарифів з утримання будинків і прибудинкових територій № 32 від 01.09.09 ним було перераховано відповідачу 51 990 грн. Втім, відповідач свої зобов'язання за договором не виконав та сплачену суму не повернув. При цьому позивач посилався на приписи статей 11, 509, 526, 610, 611, 629 Цивільного кодексу України, статей 173, 174, 175, 193 Господарського кодексу України.

Рішенням господарського суду Запорізької області від 22.10.12, ухваленим суддею Щавинською Ю.М., позовні вимоги задоволено частково в сумі 25 961 грн. Вмотивовуючи рішення, господарський суд виходив з того, що рішенням господарського суду Одеської області від 16.07.12 спірний договір розірвано у зв'язку з невиконанням відповідачем умов договору. Таким чином підстава, на якій було перераховано кошти на виконання договору, відпала. Відмовляючи в решті позову, суд виходив з наявності актів виконаних робіт, складених на виконання спірного договору, підписаних та скріпленими печатками обома сторонами. При цьому суд керувався приписами статті 1212 Цивільного кодексу України.

Одеський апеляційний господарський суд, колегією суддів у складі: Ліпчанської Н.В. - головуючого, Мацюри П.Ф., Філінюка І.Г. постановою від 29.11.12 перевірене рішення у справі змінив у зв'язку з допущенням помилки судом першої інстанції при проведенні розрахунку, зазначивши суму стягнення 26 051 грн.

Не погоджуючись з винесеною у справі постановою, Комунальне підприємство "Житлово-комунальний сервіс "Вузівський" звернулося з касаційною скаргою до Вищого господарського суду України, в якій просить постанову у справі скасувати та прийняти нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити в повному обсязі. Обґрунтовуючи доводи касаційної скарги, скаржник вказує на безпідставне прийняття судами попередніх інстанцій до уваги актів виконаних робіт, оскільки, на думку скаржника, вони не відповідають пункту 2.4. Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку. Водночас вказує на неврахування судами того, що сторонами не було досягнуто мети договору, а саме не розроблено програмне забезпечення для розрахунку тарифів по утриманню будинків і прибудинкових територій. При цьому скаржник посилається на порушення судами приписів статей 509, 526, 610 Цивільного кодексу України, статей 175, 193, статті 32 Господарського процесуального кодексу України.

Відзиву на касаційну скаргу до Вищого господарського суду України не надходило.

Вищий господарський суд України, заслухавши доповідь судді Швеця В.О, переглянувши матеріали справи і доводи касаційної скарги, перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій приписів чинного законодавства, відзначає наступне.

Судами попередніх інстанцій установлено та підтверджено матеріалами справи, що 01.09.09 між сторонами укладений договір № 32 пайової участі в розробці програмного забезпечення для розрахунку тарифів по утриманню будинків і прибудинкових територій та складений до нього протокол урегулювання розбіжностей, за умовами якого КП "ЖКС "Вузівський" (пайовий учасник розробки програмного забезпечення) доручає, а КП "Інформресурс" (виконавець) приймає на себе обов'язок по розробці програмного забезпечення (ПЗ) для розрахунку тарифів по утриманню будівників та прибудинкових територій, а також по забезпеченню впровадження ПЗ на підприємстві пайового учасника та навчанню співробітників пайового учасника застосуванню ПЗ. Відповідно до пункту 2.1. договору (протокол розбіжностей) виконавець зобов'язаний виконати комплекс робот по розробці ПЗ для розрахунку тарифів по утриманню будинків та прибудинкових територій до 01.11.09. Згідно з пунктом 4.2. договору вартість робіт за договором становить 51 990 грн. Пунктом 8.1. договору (протокол розбіжностей) встановлено, що даний договір вступає в силу з моменту його підписання сторонами та діє до повного виконання обов'язків, прийнятих на себе сторонами. Також судами установлено, що на виконання умов договору позивачем сплачено відповідачу 51 990 грн. за розробку програмного забезпечення для розрахунку тарифів по утриманню будинків та прибудинкових територій, що підтверджується наявними в матеріалах справи платіжними дорученнями, а саме: № 696 від 10.09.09 на суму 15 597 грн., № 766 від 06.10.09 на суму 10 454 грн., № 506 від 27.11.09 на суму 10 000 грн., № 25 від 07.12.09 на суму 9 236 грн., № 156 від 22.02.10 на суму 6 703 грн. Установлено судами і те, що рішенням Господарського суду Одеської області від 16.07.12 укладений між сторонами договір № 32 від 01.09.09. розірвано у зв'язку з невиконанням відповідачем його умов. Зазначене рішення набрало законної сили та сторонами не оскаржувалось. За приписами статті 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. З цією нормою кореспондується і стаття 175 Господарського кодексу України, якою визначено, що майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов'язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов'язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку. Стаття 526 цього Кодексу визначає загальні умови виконання зобов'язання. Аналогічні вимоги до виконання господарських зобов'язань закріпленні і в статті 193 Господарського кодексу України, за приписами якої суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Судами установлено, що відповідачем роботи за договором № 32 від 01.09.09 частково виконані на суму 25 939 грн., що підтверджується актами виконаних робіт № 150 та № 168. З огляду на що, суди дійшли правомірного висновку про відсутність підстав для стягнення вказаної суми. За таких установлених обставин справи, висновок попередніх судів про часткове задоволення позову в розмірі 26 051 грн. (з урахуванням зміни апеляційним судом резолютивної частини рішення у зв'язку з помилкою при проведенні розрахунку) визнається правомірним. Доводи касаційної скарги не можуть бути підставою для скасування постанови у справі, оскільки спростовуються встановленими судами попередніх інстанцій обставинами та стосуються оцінки доказів, яка знаходиться поза межами компетенції суду касаційної інстанції. Отже, з урахуванням меж перегляду справи в касаційній інстанції, колегія суддів вважає, що під час розгляду справи фактичні її обставини були встановлені господарськими судами на підставі повного і об'єктивного дослідження поданих доказів, висновки судів відповідають цим обставинам і при вирішені спору суди правильно застосували норми матеріального та процесуального права, тому підстав для задоволення касаційної скарги і скасування постанови апеляційної інстанції колегія суддів не вбачає.

Враховуючи викладене та керуючись статтями 111 5 , 111 7 , 111 9 , 111 11 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України, -

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Комунального підприємства "Житлово-комунальний сервіс "Вузівський" залишити без задоволення.

Постанову Одеського апеляційного господарського суду від 29.11.12 у справі Господарського суду Одеської області № 5017/2483/2012 залишити без змін.

Головуючий суддя: Т. Добролюбова

Судді: Т. Гоголь

В. Швець