Рішення

від 03.06.2013 по справі 905/2176/13

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

cpg1251

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

03.06.2013р. Справа № 905/2176/13

Господарський суд Донецької області у складі судді Попкова Д.О., при секретарі судового засідання Поцелуйко Ю.В., розглянув у відкритому судовому засіданні справу

за позовною заявою: Спільного українсько-німецького товариство з обмеженою відповідальністю з іноземною інвестицією «КЕРШЕР», м. Київ, ідентифікаційний код 25196004

до Відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю «Укртермінал», м. Донецьк, ідентифікаційний код 35832292

про: стягнення за договором суборенди №618С від 25.07.2011р. заборгованості в розмірі 20 000 грн., пені - 1060,50 грн., інфляційних нарахувань - 44 грн. та 3% річних - 212,14грн.

за участю уповноважених представників :

від Позивача - не з'явився;

від Відповідача - Сергєєва Ю.В. (за довіреність №1-13 від 08.04.2013р.).

Відповідно до вимог ст.ст.4-4, 81-1 ГПК України судовий розгляд здійснювався з фіксацією у протоколах судових засідань.

Згідно із ст.77 ГПК України розгляд справи відкладався з 15.04.2013р. на 22.04.2013р., з 22.04.2013р. на 14.05.2013р., у судовому засіданні 14.05.2013р. було оголошено перерву до 03.06.2013р.

У судовому засіданні 03.06.2013р. суд виходив до нарадчої кімнати для прийняття рішення.

СУТЬ СПРАВИ:

Спільне українсько-німецьке товариство з обмеженою відповідальністю з іноземною інвестицією «КЕРШЕР», м. Київ (далі - Позивач) звернулось до Господарського суду Донецької області із позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Укртермінал», м. Донецьк (далі - Відповідач) про стягнення за договором суборенди №618С від 25.07.2011р. заборгованості в розмірі 20 000 грн., пені - 1060,50 грн., інфляційних нарахувань - 44 грн. та 3% річних - 212,14 грн.

В обґрунтування позовних вимог Позивач посилається на порушення Відповідачем грошових зобов'язань зі сплати орендної плати за договором суборенди №618С від 25.07.2011р., внаслідок чого за період з серпня по грудень 2012р. утворилась стягувана заборгованість зі сплати суборендної плати та виникли підстави для нарахування 3% річних, інфляції, пені.

На підтвердження вказаних обставин Позивач надав договір суборенди №618С від 25.07.2011р., додаткову угоду №3 від 28.05.2012р., акт приймання-передачі від 25.07.2011р., лист від 13.04.2012р., акти наданих послуг, лист від 06.07.2012р., додаткову угоду №4 від 22.06.2012р., акт звіряння розрахунків, вимогу з доказами направлення, правоустановчі документи, нормативно обґрунтувавши свої вимоги посиланням на ст.ст. 526, 549, 611, 625, 629 Цивільного кодексу України.

Відповідач надав документи для долучення до матеріалів справи (а.с.а.с.68-69, 75, 82-86, 90-130, 132-135), у тому числі:

- заперечення від 13.05.2013р., у яких зазначив, що відповідно до додаткової угоди №4 від 01.11.2012р. з 10.08.2012р. і до моменту початку експлуатації майна Суборендар має нараховувати орендну плату у розмірі 500 грн.;

- докази сплати вже в перебігу розгляду справи - 15.05.2013р. - орендної плати у розмірі 3516,13 грн.

У судовому засіданні 03.06.2013р. представник Відповідача підтримав свою позицію, викладену вище, наполягаючи на вирішенні спору в цьому судовому засіданні, незважаючи на відсутність представника Відповідача.

Суд вважає за можливе розглянути спір в порядку ст. 75 Господарського процесуального кодексу України за наявними в справі матеріалами, оскільки їх цілком достатньо для правильної юридичної кваліфікації спірних правовідносин, а відсутність без пояснення причин належним чином повідомленого Позивача та ненадання ним певних документів у світлі приписів ст.ст. 4-3, 22, 33 та 77 цього Кодексу істотним чином не вливають на таку кваліфікацію і не перешкоджає вирішенню спору по суті.

Дійсно, судом було надано достатньо часу для формування і доведення до відома суду своєї позиції по суті заявлених вимог з наданням відповідних доказів, а встановлення правової визначеності стосовно предмету спору не може перебувати у залежності від бажання Відповідача здійснювати свої процесуальні права.

Вислухавши у судовому засіданні представника Відповідача, дослідивши матеріали справи та оцінивши надані суду докази в порядку ст. 43 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВСТАНОВИВ:

25.07.2011р. між Позивачем (Орендар) та Відповідачем (Суборендар) був укладений договір суборенди №618с (а.с.а.с. 10-18), згідно п.п. 1.1, 2.1 та 4.1 якого Орендар передає, а Суборендар приймає за двостороннім актом у строкове платне користування майданчик для технологічного обладнання загальною площею 25 кв.м. на АЗС №01025/0, що знаходяться за адресою: Донецька область, м. Донецьк, вул. Молодих шахтарів, 2а, з метою розміщення та подальшої експлуатації автомобільного газозаправного пункту, за умови отримання суборендарем необхідної проектно-дозвільної документації, необхідної для розміщення та подальшої її експлуатації, зі строком дії до 31.12.2012р.

Розділом 5 договору суборенди визначено порядок розрахунків:

- суборендна плата з 25 по 31 липня 2011р. складає 20 грн. з ПДВ, в наступні місяці до моменту розміщення автомобільного газозаправного пункту - 20 грн. з ПДВ, а з моменту розміщення автомобільного газозаправного пункту 4 000 грн. з ПДВ (п.п.5.1.1, 5.1.2);

- суборендна плата перераховується Суборендарем на поточний банківський рахунок Орендаря щомісячно, не пізніше 10 числа поточного місяця оренди на підставі виставленого Орендарем рахунку (п.5.4).

Відповідно до п. 9.1.1., у разі несплати або несвоєчасної сплати платежів, передбачених договором, суборендар сплачує Орендарю пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми заборгованості за кожний день прострочення платежу.

Згідно п.3.1 вказане майно було передане Відповідачу в суборенду, про що сторонами був укладений відповідний акт прийому-передачі від 25.07.2011р. (а.с.20).

13.04.2012р. Відповідач повідомив листом №30/1 (а.с.21) Позивача про встановлення авто газозаправного пункту.

У подальшому, додатковими угодами №1 від 22.09.2011р. (а.с.105). №2 від 01.11.2011р. (а.с.106), №3 від 28.02.2012р. (а.с.107), сторони збільшували строк для отримання суборендарем необхідної проектно-дозвільної документації, необхідної для експлуатації об'єкту оренди

Додатковою угодою №4 від 01.11.2012р. (а.с.84-85), яка була підписана обома сторонами, були внесені зміни до орендної плати, відповідно до яких Суборендар сплачує:

- з моменту укладання договору до 17.04.2012р. включно - 20 грн. з ПДВ на місяць;

- з 18.04.2012р. до 09.08.2012р. включно - 4 000 грн. з ПДВ на місяць;

- з 10.08.2012р. і до моменту початку експлуатації - 500 грн. з ПДВ на місяць;

- з моменту початку експлуатації суборендарем автомобільного газозаправного пункту - 4000 грн. з ПДВ.

31.12.2012р. орендоване майно було повернуто Орендарю за актом приймання-передачі (а.с.86).

Задля забезпечення виконання грошових зобов'язань в перебігу дії договору суборенди Позивачем складалися акти наданих послуг, які за період з липня 2011р. по липень 2012р. підписані Відповідачем без зауважень (а.с.а.с.22-38), тоді як надані Позивачем акти надання послуг за період з серпня по грудень 2012р. (із вартістю суборенди по 4000грн. на місяць) Відповідачем не підписані.

26.03.2013р. Позивач звернувся до Відповідача із вимогою (а.с.48) про стягнення наявної заборгованості.

Враховуючи вищевикладене Позивач звернувся до суду з розглядуваним позовом.

Відповідач за змістом заперечень від 13.05.2013р. (а.с.а.с.82, 83), проти стягнення заборгованості у розмірі 20 000 грн. та нараховані на неї 3% річних, пені та інфляційні витрати, заперечив з підстав викладених вище, а також надав докази сплати 15.05.2013р. заборгованості у сумі 3516,13 грн. (а.с.133) та підписаний сторонами акт звіряння розрахунків станом на 15.05.2013р. (а.с.135), згідно якого заборгованість перед Позивачем відсутня.

Суд розглядає справу в контексті всіх заявлених вимог, оскільки їх об'єднання в одному позові цілком відповідає приписам ст. 58 Господарського процесуального кодексу України - вимоги пов'язані підставами виникнення та наданими доказами (порушення грошових зобов'язань за договором суборенди).

Виходячи з принципу повного, всебічного та об'єктивного розгляду всіх обставин справи, суд вважає вимоги Позивача до Відповідача такими, що підлягають частковому задоволенню, враховуючи наступне:

Враховуючи статус сторін та характер правовідносин між ним, останні (правовідносини) регулюються насамперед відповідними положеннями Господарського і Цивільного кодексів України та умовами укладеного між ними договору суборенди №618С від 25.07.2011р.

Згідно ст.ст. 11, 509 Цивільного кодексу України зобов'язання виникають зокрема з договорів. Аналогічні положення встановлені і в ст.ст. 173-175 Господарського кодексу України.

Як встановлено ч. 1 ст. 283, ч. 3 ст.285 Господарського кодексу України та ст.ст.759, 762 Цивільного кодексу України за користування майном на умовах оренди орендар (наймач) має сплачувати орендну плату. Положення ч. 3 ст. 774 Цивільного кодексу України зумовлюють правомірність застосування зазначених норм і до відносин суборенди (піднайму), яким за своєю сутністю є укладений між сторонами договір суборенди №618С від 25.07.2011р.

Отже, в контексті зазначених норм укладений між Позивачем та Відповідачем договір суборенди №618С від 25.07.2011р., з урахуванням змін внесених додатковою угодою №4 від 01.11.2012р., є належною підставою для виникнення у останнього грошових зобов'язань, визначених його умовами.

Відповідно до ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України та ст. 526 Цивільного кодексу України зобов'язання мають виконуватися належним чином відповідно до умов закону, інших правових актів, договору, а за відсутністю таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). При цьому, приписи ч.7 ст. 193 Господарського кодексу України та ст. 525 Цивільного кодексу України встановлюють загальне правило щодо заборони односторонньої відмови від зобов'язання або односторонньої зміни його умов, що кореспондується із вимогами ст. 629 Цивільного кодексу України щодо обов'язковості договору для виконання сторонами.

Як встановлено ч. 1 ст. 286 Господарського кодексу України орендна (а отже - і суборендна) плата вноситься орендарем незалежно від наслідків господарської діяльності.

Таким чином, Відповідач не мав жодних підстав для ухилення від виконання обов'язку із здійснення платежу з орендної плати не пізніше 10 числа поточного місяця відповідно до умов п. 5.4. договору суборенди №618С від 25.07.2011р.

Відповідно до ст. 202 Господарського кодексу України та ст.598 Цивільного кодексу України зобов'язання припиняються виконанням, проведеним належним чином.

При цьому, враховуючи домовленість сторін, викладену у додатковій угоді №4 від 01.11.2012р. (а.с.а.с.84-85), обсяг грошових зобов'язань Відповідача з орендної плати за період з 10.08.2012р. до моменту початку експлуатації Суборендарем автомобільного газозаправного пункту, обмежений сумою 500 грн.

Приймаючи до уваги приписи ч.1 ст. 14 Цивільного кодексу України, згідно яких цивільні обов'язки виконуються у межах, встановлених договором або актом цивільного законодавства, а також зазначені вище норми відносно заборони односторонньої зміни зобов'язань і обов'язковості їх для сторін, суд дійшов висновку про неправомірність висування вимог щодо сплати орендної плати за період з 10.08.2012р. по грудень 2012р. (включно) понад встановлену сторонами суму 500грн.

Зокрема, з огляду на досягнуту домовленість сторін, спонукання Відповідача до виконання грошових зобов'язань понад визначену суму безпосередньо суперечить ч. 1 ст. 19 Конституції України та ч. 2 ст. 14 Цивільного кодексу України, що має наслідком відмову у задоволенні позовних вимог у відповідній частині. Дійсно, відсутність у позивача певного суб'єктивного права об'єктивно унеможливлює його порушення, а відтак, у світлі приписів ст.ст. 15, 16 Цивільного кодексу України, ст. 20 Господарського кодексу України і ст. 1 Господарського процесуального кодексу України - і застосування відповідного способу судового захисту.

Оскільки передбачене додаткової угодою №4 від 01.11.2012р. обмеження по сумі стосувалося періоду стягнення з 10.08.2012р. по грудень 2012р. (до цього місячний розмір суборенди становив 4000грн.), а позовні вимоги за період з 01.08.2012р. по грудень 2012р. включно, таким чином заборгованість за серпень складає 1516,13грн. Відповідно, заборгованість за решту розглядуваного періоду з вересня по грудень 2012р. з розрахунку 500грн. на місяць становить 2000грн., а усього за розглядуваний період - 3516,13грн. Відтак, нарахування суборендної плати за розглядуваний період понад вказану суму з боку Позивача є безпідставним у світлі положень додаткової угоди №4 від 01.11.2012р., і позовні вимоги про стягнення заборгованості в сумі 16483,87грн. (20000 - 3516,13) судом відхиляються як необґрунтовані.

В свою чергу, здійснений Відповідачем в перебігу розгляду справи платіж в розмірі 3516,13 грн. зумовив припинення існування відповідних грошових зобов'язань перед Позивачем та існування предмету спору в цій частині.

Таке усунення існування предмету спору у зв'язку із його врегулюванням сторонами зумовлює припинення провадження у справі в частині погашених вимог відповідно до п. 1-1 ст. 80 Господарського процесуального кодексу України. Аналогічної позиції дотримується і Вищий господарський суд України в абз. 1 п.4.4. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України №18 від 26.12.2011р.

Згідно правової позиції Вищого господарського суду України, викладеної в п. 9.4. Постанови Пленуму №6 від 23.03.2012р., у розглядуваному випадку питання при припинення провадження в частині позовних вимог та про задоволенні інших вимог може бути вирішено у єдиному процесуальному документі - рішенні.

За змістом ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, що прострочив виконання грошового зобов'язання, не звільняється від відповідальності за неможливість його виконання та на вимогу кредитора має сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, за весь період прострочення.

Крім того, відповідно до ст. 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають наслідки, встановлені договором або законом, у тому числі - сплата неустойки, що узгоджується із ч. 1 ст. 550 Цивільного кодексу України.

Аналогічні положення закріплені і в ст.ст. 216, 217 Господарського кодексу України. При цьому, несвоєчасне виконання грошових зобов'язань є належною підставою у розумінні ст. 218 Господарського кодексу України для застосування заходів господарсько-правової відповідальності.

Як встановлено ст. 549 Цивільного кодексу України пенею є вид неустойки, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Враховуючи, що домовленість Позивача та Відповідача про застосування пені у разі прострочення оплати суборендної плати сформульована безпосередньо у п.9.1.1. договору суборенди № 618С від 25.07.2011р., вимоги ст. 547 Цивільного кодексу України стосовно форми правочину щодо забезпечення виконання зобов'язання, видом якого у розумінні ч. 1 ст. 546 Цивільного кодексу України є неустойка, у розглядуваному випадку дотримані.

Приймаючи до уваги висновок суду щодо розміру належної до стягнення заборгованості Відповідача, яка сформувалась протягом вказаного Позивачем періоду з серпня по грудень 2012р. і за вказаний у розрахунках проміжок часу прострочення (а.с.а.с.5, 6), суд, здійснивши арифметичний перерахунок заявлених вимог за допомогою відповідної програми інформаційно-пошукової системи „Законодавство" , задовольняє позовні вимоги частково:

- щодо інфляційної індексації - 5грн.;

- щодо 3% річних - 23,2грн.;

- щодо пені - в сумі 118,21грн.

Суд відмовляє у задоволені поданої разом із позовною заявою заяви Позивача про вжиття забезпечувальних заходів шляхом накладання арешту на все майно і грошові кошти Відповідача (а.с.7) через не співмірність запропонованого забезпечення і заявлених позовних вимог та у зв'язку із ненаданням доказів ймовірності утруднення виконання рішення без такого забезпечення згідно вимог ст.66 Господарського процесуального кодексу України.

Судові витрати у відповідності до вимог ст. 49 Господарського процесуального кодексу України стягуються з Відповідача на користь Позивача щодо вимог, провадження за якими припинено та пропорційно задоволеним іншим позовним вимогам. Судовий збір за подання заяви про вжиття забезпечувальних заходів покладається на Позивача.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 1, 4, 4-2 - 4-6, 22, 33, 34, 43, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги Спільного українсько-німецького товариство з обмеженою відповідальністю з іноземною інвестицією «КЕРШЕР», м. Київ (ідентифікаційний код 25196004) до Товариства з обмеженою відповідальністю «Укртермінал», м. Донецьк (ідентифікаційний код 35832292) про стягнення за договором суборенди №618С від 25.07.2011р. заборгованості в розмірі 20 000 грн., пені - 1060,50 грн.. інфляційних нарахувань - 44 грн., 3% річних - 212,14 грн. задовольнити частково.

2. Припинити провадження у справі в частині вимог Спільного українсько-німецького товариство з обмеженою відповідальністю з іноземною інвестицією «КЕРШЕР», м. Київ (ідентифікаційний код 25196004) до Товариства з обмеженою відповідальністю «Укртермінал», м. Донецьк (ідентифікаційний код 35832292) про стягнення заборгованості в розмірі 3516,13 грн.

3. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Укртермінал», м. Донецьк (ідентифікаційний код 35832292) на користь Спільного українсько-німецького товариство з обмеженою відповідальністю з іноземною інвестицією «КЕРШЕР», м. Київ (ідентифікаційний код 25196004) пеню в розмірі - 118,21грн., інфляційних нарахувань - 5 грн., 3% річних - 23,2грн.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

4. У задоволені решти вимог відмовити.

5. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Укртермінал», м. Донецьк (ідентифікаційний код 35832292) на користь Спільного українсько-німецького товариство з обмеженою відповідальністю з іноземною інвестицією «КЕРШЕР», м. Київ (ідентифікаційний код 25196004) відшкодування витрат по сплаті судового збору у сумі 295,61грн.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

6. Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано, а у разі подання апеляційної скарги - після розгляду справи апеляційним господарським судом, якщо рішення не буде скасовано.

У судовому засіданні 03.06.2013р. проголошено та підписано вступну та резолютивну частину рішення.

Повний текст рішення складено та підписано 07.06.2013р.

Суддя Д.О. Попков