Постанова

від 14.12.2006 по справі 25/288-06

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

25/288-06

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ

ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14.12.2006                                                                                                   Справа № 25/288-06  

         Дніпропетровський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді Євстигнеєва О.С.- доповідача,

суддів:  Лотоцької Л.О., Бахмат Р.М.

при секретарі: Шваб О.А.

за участю представників:

позивача: Панченко П.А.- предст., дов. від 14.09.2006 року

                відповідача: Дрьомов В.Ф.- предст., дов. від 19.09.2006 року

                                        Влазнєв В.І.- засновник

розглянув у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу приватного науково-технічного підприємства “Дніпровське-N” (м. Дніпропетровськ) на рішення господарського суду Дніпропетровської області від  02.10.2006р. у справі №25/288-06

                за позовом: підприємства з 100% іноземними інвестиціями “Білла-Україна” ( Київ)  

до: приватного науково-технічного підприємства “Дніпровське-N” (м. Дніпропетровськ)

            про: зобов'язання звільнити займані частини автостоянок та стягнення 164387,10 грн. неустойки за користування річчю за час прострочення

ВСТАНОВИВ:

              Рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 02 жовтня 2006 року (підписано 06.10.2006.) по справі №25/288-06 (суддя Чередко А.Є.) був частково задоволений позов підприємства з 100% іноземними інвестиціями “Білла-Україна” (м. Київ) до приватного науково-технічного підприємства “Дніпровське-N” (м. Дніпропетровськ) про зобов'язання звільнити займані частини автостоянок, що знаходяться за адресами: м. Дніпропетровськ, пр. Героїв, 2 та вул. Комунарівська, 8 та стягнення 164387,10 грн. неустойки у розмірі подвійної плати за користування річчю за час прострочення. Зазначеним рішенням відповідача зобов'язано звільнити на користь позивача займані частини автостоянок за адресами: м. Дніпропетровськ, пр. Героїв, 2 та вул. Комунарівська, 8. Стягнуто з відповідача на користь позивача 66387,10 грн.  неустойки, 748,87 грн. витрат по сплаті держмита і 118,00 грн. витрат по сплаті інформаційно-технічного забезпечення судового процесу.

       Не погоджуючись з рішенням суду, відповідач –приватне науково-технічне підприємство “Дніпровське-N” (м. Дніпропетровськ) – подав апеляційну скаргу, у якій просить скасувати рішення господарського суду Дніпропетровської області від 02.10.2006 року по справі №25/288-06 і залишити позовні вимоги без розгляду, судові витрати покласти на позивача. Скаржник вважає прийняте рішення таким, що містить порушення норм матеріального і процесуального права. Посилаючись на п. 9.1 договору оренди, укладеного між орендодавцем і орендарем 07.02.2005р. про передачу у володіння і користування частини двох автомобільних стоянок площею 3000 та 1400 кв.м. (далі об'єкт оренди), який діє до 31.12.2005р. і в якому вказано, що цей договір не підлягає пролонгації, господарський суд зробив висновок, що подальша дія договору оренди неможлива ні при будь-яких умовах і нормах цивільного законодавства, тому починаючи з 11.01.2006р. до прийняття рішення орендар володіє і користується об'єктом оренди незаконно. Відповідач же враховує те, що орендар після закінчення строку дії договору і 10-денного строку передачі об'єкта оренди орендодавцю, передбаченого п. 6.2 договору, продовжував користуватися об'єктом оренди без будь-якого проявлення ініціативи орендодавця, чи надіслання своїх представників для передачі об'єкту оренди, а також відсутності будь-яких заперечень відносно подальшого володіння і користування ним орендарем до 09.03.2006р. Таким чином, на думку відповідача, згідно ч. 1 ст. 764 ЦК України, ч. 4 ст. 284 ГК України і ч. 3 ст. 33 Закону України “Про оренду землі” вказаний вище договір оренди слід вважати поновленим на той же строк і на тих же умовах. Сторона вважає, що термін “поновлення” і термін  “подовження” (пролонгація) мають різне смислове значення і відносяться до різних договорів. Поновлений договір це вже інший договір хоч і має всі ознаки діючого до цього договору. Відповідно до ст. 764 ЦК України поновлення договору не пов'язується з волевиявленням сторін. Крім того, на користь того, що орендодавець не заперечував проти поновлення договору оренди свідчить і той факт, що на заявлену 17.01.2006р. оферту відповідно до ст. 641 ЦК України і ст. 181 ГК України, орендодавець прийняв у встановлений ст. 181 ГК України для відповіді двадцятиденний строк до 07.02.2006р. включно орендну плату і продовжував приймати і використовувати її до подання позову.

             23.11.2006р. від приватного науково-технічного підприємства “Дніпровське-N” (м. Дніпропетровськ) надійшло пояснення до апеляційної скарги, де він просить скасувати рішення господарського суду Дніпропетровської області від 02.10.2006 року по справі №25/288-06 і відмовити в задоволенні позовних вимог. Відповідач посилається на невідповідність висновків суду обставинам справи. Зокрема, в рішенні суду вказано, що відповідач не надав доказів направлення позивачу листа №49/к від 23.12.2005р. про переукладення договору оренди на новий строк, що не відповідає дійсності, оскільки суду була надана квитанція про направлення цього листа (арк. справи 56). Скаржник звертає увагу на порушення позивачем ст. 36 ГПК України (надання документів не завірених належним чином) і ч. 3 ст.188 ГК України (відсутність відповіді на направлений проект договору).

              У відзиву на апеляційну скаргу і у судовому засіданні представник підприємства з 100% іноземними інвестиціями “Білла-Україна” ( Київ) –позивача –звернув увагу на те, що спірний договір оренди згідно з п. 9.1 втратив свою силу 31.12.2005р. і господарський суд правильно застосував в цьому випадку приписи ч. 1 ст. 785 ЦК України, яка передбачає повернення наймодавцеві річ у стані, в якому вона була одержана, з урахуванням нормального зносу, або у стані, який було обумовлено в договорі. Відповідачем не надано доказів домовленості сторін про укладання договору оренди на новий строк.  Позивач в обґрунтування своїх доводів посилається на норми абзацу 3 ч.1 ст. 777 ЦК України, за якою умови договору найму на новий строк встановлюються за домовленістю сторін. У разі недосягнення домовленості щодо плати та інших умов договору переважне право наймача на укладення договору припиняється.

          Ухвалою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 23.11.2006р. розгляд справи було відкладено на 14.12.2006р., у зв'язку з необхідністю витребування нових доказів у справі.

14.12.2006 року позивачем були надані витребувані судом документи.

У судовому засіданні була оголошена вступна та резолютивна частина постанови Дніпропетровського апеляційного господарського суду.

Вислухав представників сторін, переглянувши матеріали справи, Дніпропетровський апеляційний господарський суд встановив, що 07 лютого 2005 року між сторонами був укладений договір №41 оренди частини автостоянок, відповідно до якого позивач (орендодавець) прийняв на себе зобов'язання передати відповідачу (орендарю) у тимчасове користування частини автостоянок біля супермаркету „Білла”, що знаходиться за адресою: м. Дніпропетровськ, пр. Героїв, 2 загальною площею 3000 м2 та вул. Комунарівська, 8 загальною площею 1400 м2 у межах узгоджених сторонами планів, які є невід'ємною частиною договору, для паркування автомобілів (розділ 1 договору).

Сторони встановили, що автостоянки надаються в оренду до 31 грудня 2005 року шляхом підписання сторонами відповідного акту (п.2.1). Договором також були встановлені інші умови, а саме: орендна плата (9000 грн. на місяць і 5000 грн. на місяць), порядок сплати орендної плати (до 20 числа кожного місяця за наступний місяць), права і обов'язки сторін за договором (розділ 5), порядок надання та повернення автостоянок (розділ 6), відповідальність сторін за договором, тощо.

07 березня 2005 року сторонами був підписаний акт №1 передачі частин автостоянок, відповідно до якого відповідач прийняв у користування автостоянки, зазначені у договорі №41.

Додатковою угодою №1 від 10.10.2005 року сторони змінили суму орендної плати за договором (7000 грн. і 3000 грн.).

Пунктом 9.1 Договору сторони визначили, що договір вступає в силу з моменту підписання та діє до 31 грудня 2005 року. Договір не підлягає пролонгації, але орендар має переважне право на переукладення договору оренди на новий строк.

Відповідно до ч.3 ст.6 ЦК України сторони в договорі можуть відступити від положень актів цивільного законодавства і врегулювати свої відносини на власний розсуд. Сторони в договорі не можуть відступити від положень актів цивільного законодавства, якщо в цих актах прямо вказано про це, а також в разі, якщо обов'язковість для сторін положень актів цивільного законодавства випливає з їх змісту або із суті відносин між сторонами. В силу ст.629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Глава 58 Цивільного кодексу України, яка встановлює загальні положення про найм (оренду), встановлює, що договір найму укладається на строк, встановлений договором (ч.1 ст.763 ЦК), а якщо наймач продовжує користуватися майном після закінчення строку договору найму, то, за відсутності заперечень наймодавця протягом одного місяця, договір вважається поновленим на строк, який був раніше встановлений договором (ст.764 ЦК). Такий же порядок встановлений і ч.4 ст.284 ГК України.

Отже, п.9.1 врегулював відносини сторін за укладеним ними договором оренди №41 в іншому порядку, ніж це передбачено відповідними нормативними актами. Оскільки перелічені нормативні акти не визначають, що їх положення є обов'язковими для сторін, сторони правомірно за власною ініціативою відступили від положень зазначених актів, тому у даному випадку слід керуватися саме п.9.1 Договору оренди №41 від 07.02.2005 року.

Таким чином, укладений між сторонами договір не міг був пролонгований, у тому числі і в порядку, встановленому ст.764 ЦК України (шляхом продовження користування майном після закінчення строку договору найму). Після закінчення строку дії договору №41 сторони могли за наявності взаємної згоди укласти новий договір оренди на інший період. Такий договір сторонами укладений не був, хоча 17.01.2006 року відповідачем на адресу позивача був направлений проект договору оренди частин автостоянок від 02.01.2006 року, що підтверджується поштовою квитанцією від 17.01.2006 року і описом вкладення у лист (а.с.56). Позивач не відповів на пропозицію відповідача укласти зазначений договір, проект договору не підписав і відповідачу не повернув. В силу ч.1 ст.640 ЦК України договір є укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції. При цьому, відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти договір, про її прийняття (акцепт) повинна бути повною і безумовною (ч.1 ст.642 ЦК України). Оскільки позивач не направив відповіді на пропозицію укласти договір оренди, а відповідач не звертався до судових установ з відповідним позовом, договір не можливо вважати таким, що є укладеним.

За таких обставин висновок місцевого господарського суду про відсутність між сторонами договірних відносин з 01.01.2006 року є обґрунтованим.

Відповідно до п.6.2 Договору №41 після закінчення терміну оренди орендар зобов'язаний передати орендодавцю автостоянки, що орендувались, протягом 10 днів з моменту закінчення терміну оренди, що кореспондується із ч.1 ст.785 ЦК України. Відповідач автостоянки не передав і продовжував ними користуватися.  

Згідно ч.2 ст.785 ЦК України якщо наймач не виконує обов'язку щодо повернення речі, наймодавець має право вимагати від наймача сплати неустойки в розмірі подвійної плати за користування річчю за час прострочення.

Частково задовольняючи позовні вимоги про стягнення неустойки, місцевий господарський суд правомірно врахував сплачені відповідачем грошові кошти і зменшив розмір суми, що стягується.

Факт отримання позивачем орендної плати у період з 01.01.2006 року не впливає на зміст зобов'язань, які виникли і існували між сторонами, а може лише свідчити про неналежне ведення ним господарської діяльності з обліку та виконання договірних правовідносин, і, відповідно, не може змінювати встановлені договором зобов'язання.  

За таких обставин рішення місцевого господарського суду повністю відповідає вимогам чинного законодавства і повинно бути залишено без зміни.

На підставі вищезазначеного, керуючись ст.ст. 103-105 ГПК України, Дніпропетровський апеляційний господарський суд

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу приватного науково-технічного підприємства “Дніпровське-N” (м. Дніпропетровськ) залишити без задоволення.

Рішення господарського суду Дніпропетровської області від 02 жовтня 2006 року у справі №25/288-06 залишити без зміни.

Головуючий:                                                                                    О.С.Євстигнеєв

Судді:                                                                                                 Л.О.Лотоцька

                                                                                                            Р.М.Бахмат

(постанова виготовлена у повному обсязі 18.12.2006 року)

З оригіналом згідно.

Помічник судді                                                              М.В. Юрченко

18.12.2006р.