Постанова

від 13.05.2013 по справі 2а-14256/12/2670

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м. Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

13 травня 2013 року 15 год. 51 хв. № 2а-14256/12/2670

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі: Головуючого - судді Дегтярьової О.В., при секретарі судового засідання Артеменко Я.С., за участю представників: позивача - Долженка Ю.В. (довіреність від 09.10.2012р. б/н), відповідача - Пащенка В.А. (довіреність від 23.01.2013р. № 15/10-015), розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовом Публічного акціонерного товариства «Комбінат Будіндустрії» до Державної податкової інспекції у Голосіївському районі міста Києва Державної податкової служби про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 23 квітня 2012 року № 0000762270, № 0000772270, -

В С Т А Н О В И В:

До Окружного адміністративного суду м. Києва звернулось Відкрите акціонерне товариство «Комбінат Будіндустрії» (далі - ВАТ «Комбінат Будіндустрії», позивач)(станом на день прийняття рішення по даній справі змінено тип товариства на Публічне акціонерне товариство «Комбінат Будіндустрії», що підтверджується наявними матеріалами справи - т. 2 а.с. 159 - 169) з позовом до Державної податкової інспекції у Голосіївському районі м. Києва Державної податкової служби (далі - ДПІ у Дніпровському районі м. Києва, відповідач) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 23 квітня 2012 року № 0000762270, № 0000772270.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що висновки Акта документальної позапланової виїзної перевірки від 04.04.2012р № 40/1-22-70-04012193 щодо того, що фінансово-господарські взаємовідносини між ВАТ «Комбінат Будіндустрії» та його контрагентом - ТОВ «БК «Арміс» (ідентифікаційний код 34356397) є нікчемним правочином (таким, що не спричиняє реальних наслідків), і що, в свою чергу, на думку податківців, призвело до заниження ним сум податку на прибуток підприємства за ІІІ-и квартали 2010 року на загальну суму 49 777, 00 грн. та заниження суми податку на додану вартість, яка підлягає нарахуванню до сплати в бюджет за підсумками поточного звітного періоду (ряд. 27 Декларації) на загальну суму 39 822, 00 грн., є протиправними, нормативно та документально необґрунтованими. Зокрема, позивач наголошує на наступному: реальність укладення і виконання Сторонами умов договору поставки товару від 29.06.2010р. № 29/06, укладеного між ВАТ «Комбінат Будіндустрії» (Покупець) і ТОВ «БК «Арміс» (Постачальник), підтверджується належним чином оформленими первинними та розрахунковими документами; в періоди укладення та виконання вказаних Договорів обидві Сторони були зареєстровані як юридичні особи та платники податку на додану вартість; в Акті перевірки відповідачем не доведено наявність умислу у ВАТ «Комбінат Будіндустрії» та його контрагента на порушення публічного порядку (тобто, не вказано про наявність будь-яких судових рішень (вироків), якими встановлено і доведено вину посадових осіб ВАТ «Комбінат Будіндустрії» і ТОВ «БК «Арміс». Крім того, відповідно до норм чинного податкового законодавства та судової практики покупець не може нести відповідальність ні за несплату податків продавцем, ні за можливу недостовірність відомостей про нього. Зважаючи на викладене, позивачем правомірно віднесено до складу валових витрат за ІІІ-ий квартал 2010 року суми витрат та до складу податкового кредиту за липень-вересень 2010 року загальну суму податку на додану вартість у розмірі 39 822, 00 грн. за результатами фінансово-господарських операцій з ТОВ «БК «Арміс».

Відповідач проти позову заперечував, надавши до суду письмові заперечення від 27.11.2012р. б/н і додаткові документи. В обґрунтування своїх заперечень посилається на те, що працівником податкової інспекції відповідно до норм пп. 78.1.11 п. 78.1 ст. 78 Податкового кодексу України була проведена позапланова виїзна перевірка ВАТ «Комбінат Будіндустрії» (ідентифікаційний код 04012193) з питань правильності нарахування, повноти і своєчасності сплати податку на додану вартість та податку на прибуток по фінансово-господарським взаємовідносинам з рядом суб'єктів господарювання, в т.ч. з ТОВ «БК «Арміс» (ідентифікаційний код 34356397) за період з 01.01.2009р. по 12.12.2011р., за результатами якої складений Акт від 04.04.2012р № 40/1-22-70-04012193, яким встановлені порушення позивачем вимог пп. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» від 28.12.1994р. № 334/94-ВР і пп. 7.4.1, пп. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» від 03.04.1997р. № 168/97-ВР. Висновки Акта перевірки, на думку відповідача, являються правомірними та ґрунтуються на достовірних і належних доказах (показники податкової звітності ТОВ «БК «Арміс», матеріалах досудового слідства по кримінальній справі № 13-8373).

За результатами перевірки ДПІ 23 квітня 2012 року були прийняті податкові повідомлення-рішення за № 0000762270, яким Товариству донараховано суму грошового зобов'язання з податку на прибуток підприємства в розмірі 62 221, 25 грн. (в т.ч. 49 777, 00 грн. - основний платіж, 12 444, 25 грн. - штрафні санкції) та податкове повідомлення-рішення за № 0000772270, яким позивачу донараховано суму грошового зобов'язання з податку на прибуток підприємства в розмірі 62 221, 25 грн. (в т.ч. 49 777, 00 грн. - основний платіж, 12 444, 25 грн. - штрафні санкції).

В судових засіданнях по справі представник позивача підтримав позовні вимоги та просив їх задовольнити.

Представник відповідача в судових засіданнях заперечував проти позовних вимог та просив відмовити в їх задоволенні.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини справи, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню з огляду на таке.

В ході судового розгляду було встановлено, що протягом періоду з 15.03.2012р. по 28.03.2012р. згідно з нормами пп. 78.1.11 п. 78.1 ст. 78 Податкового кодексу України та на підставі направлення на перевірку від 15.03.2012р. № 45758/22-70, наказу ДПІ у Голосіївському районі м. Києва від 15.03.2012р. № 74 (т. 3 а.с. 8) і постанови старшого слідчого СВПМ ДПІ в Києво-Святошинському районі Київської області, майора податкової міліції Свінціцького І.В. від 12.12.2011р. (т. 3 а.с. 24 - 25), винесеної в рамках кримінальної справи № 13-8373, працівником податкової інспекції була проведена документальна позапланова виїзна перевірка ВАТ «Комбінат Будіндустрії» (ідентифікаційний код 04012193) з питань правильності нарахування, повноти і своєчасності сплати податку на додану вартість та податку на прибуток по фінансово-господарським взаємовідносинам з рядом суб'єктів господарської діяльності, в тому числі з ТОВ «БК «Арміс» (ідентифікаційний код 34356397) за період з 01.01.2009р. по 12.12.2011р., за результатами якої складений Акт від 04.04.2012р. № 40/1-22-70-04012193 (т. 1 а.с. 151-165)(далі - Акт перевірки).

В ході проведення перевірки працівником ДПІ були використані наступні документи та відомості (стор. 5 Акта перевірки): первинні, розрахункові документи та документи бухгалтерського обліку ВАТ «Комбінат Будіндустрії» по господарським операціям з ТОВ «БК «Арміс» за перевіряємий період (договір на поставку товару від 29.06.2010р. № 29/06, податкові, видаткові та прибуткові накладні, виписки банків з розрахункового рахунку, оборотно-сальдові відомості по рах. 361/2, 361/11, 361/0), реєстри виданих та отриманих податкових накладних позивача, лист ВАТ «Комбінат Будіндустрії» від 23.03.2012р. № 315, постанова старшого слідчого про призначення позапланової перевірки, протокол очної ставки від 02.12.2011р. між ОСОБА_6 і ОСОБА_7

Під час проведення вказаної перевірки перевіряючим встановлено, що між ВАТ «Комбінат Будіндустрії» та ТОВ «БК «Арміс» був укладений договір від 29.06.2010р. № 29/06 щодо поставки товару (щебеню гр. 10/20).

До складу валових витрат за ІІІ-ій квартал 2010 року ВАТ «Комбінат Будіндустрії» була віднесена сума витрат у розмірі 199 109, 00 грн., а до складу податкового кредиту з податку на додану вартість за звітні періоди липень - вересень 2010 року - загальна сума податку в розмірі 39 821, 86 грн., на підставі видаткових і податкових накладних, оформлених контрагентом позивача, на загальну суму 238 931, 20 грн. (в т.ч. ПДВ - 39 821, 86 грн.).

Розрахунки між суб'єктами господарювання за відвантажений товар проводились згідно протоколів про залік взаємних вимог від 30.07.2010р. на суму 21 759, 00 грн., від 02.09.2010р. на суму 164 262, 00 грн. та від 30.09.2010р. на суму 52 910, 00 грн. Станом на день підписання Акта перевірки кредиторська/дебіторська заборгованість по розрахункам між вказаними підприємствами відсутня.

Одночасно перевіряючим було виявлено, що згідно бази облікових даних ТОВ «БК«Арміс» не звітує, остання податкова звітність з податку на додану вартість подавалась підприємством до податкової інспекції в липні 2011 року, а остання декларація з податку на прибуток підприємства за 9 місяців 2010 року - була подана з «нульовими показниками». За результатом аналізу податкової звітності цього суб'єкта господарювання фактично у ТОВ «БК«Арміс» відсутнє виробниче обладнання, транспортне та торгівельне обладнання, сировина, матеріали як для здійснення основного виду діяльності, так і для здійснення господарської діяльності взагалі.

При цьому в ході проведення перевірки перевіряючим до уваги була взята постанова старшого слідчого СВПМ ДПІ Києво-Святошинському районі Київської області, майора податкової міліції Свінціцького І.В. від 12.12.2011р. про призначення позапланової виїзної перевірки, винесеної в рамках кримінальної справи № 13-8373, в тексті якої зазначено наступне. В провадженні цього Слідчого відділення податкової міліції перебуває кримінальна справа № 13-8373, порушена:

- відносно ОСОБА_6 та ОСОБА_8 за фактом фіктивного підприємництва, тобто придбання з метою прикриття незаконної діяльності суб'єкта підприємницької діяльності - ТОВ «Міріс», вчиненого ОСОБА_6 та ОСОБА_8 як організаторами, за попередньою змовою групою осіб, тобто за ознаками складу злочину, передбаченого ч. 3 ст. 27, ч. 2 ст. 28, ч. 2 ст. 205 Кримінального кодексу України (далі - КК України);

- відносно генерального директора ТОВ «БК «Арміс» ОСОБА_8 та комерційного директора цього ж Товариства ОСОБА_6 за фактом ухилення від сплати податку на додану вартість в сумі 6 309 708, 00 грн., за ознаками складу злочину передбаченого ч. 2 ст. 28, ч. 3 ст. 212 КК України;

- за фактом підроблення невстановленими особами постанови Києво-Святошинського районного суду про скасування арешту на рахунки ТОВ «БК «Арміс» та ТОВ «Міріс» вчиненого за попередньою змовою групою осіб, а також використання за відомо підроблених документів, за ознаками складу злочину, передбаченого ч. 2, ч. 3 ст. 358 КК України;

- за фактом розтрати службовими особами ПАТ «БК «Даніель» чужого майна, шляхом зловживання службовою особою своїм службовим становищем, вчинене за попередньою змовою групою осіб в особливо великих розмірах за ознаками складу злочину, передбаченого ч. 5 ст. 191 КК України;

- відносно ОСОБА_9 за фактом розтрати чужого майна, вчиненого за попередньою змовою групою осіб в особливо великих розмірах за ознаками складу злочину, передбаченого ч. 5 ст. 27, ч. 2 ст. 28 ч. 5 ст. 191 КК України;

- відносно ОСОБА_10 за фактом фіктивного підприємництва, тобто придбання суб'єкта підприємницької діяльності ТОВ «Міріс» з метою прикриття незаконної діяльності, вчиненого ОСОБА_10 як організатором за попередньою змовою групою осіб, тобто за ознаками складу злочину, передбаченого ч. 3 ст. 27, ч. 2 ст. 28, ч. 2 ст. 205 КК України;

- відносно ОСОБА_11 за фактом розтрати чужого майна, вчиненого за попередньою змовою групою осіб в особливо великих розмірах, тобто за ознаками складу злочину, передбаченого ч. 3 ст. 27, ч. 5 ст. 191 КК України;

- відносно директора ТОВ «Укрплюсбуд» ОСОБА_4 за фактом ухилення від сплати податку на додану вартість за ознаками складу злочину, передбаченого ч. 3 ст. 212 КК України;

- відносно ОСОБА_12 за фактом ухилення від сплати податку на додану вартість ТОВ «БК «Арміс» в сумі 6 309 708, 00 грн., вчиненого ОСОБА_12 як організатором, за попередньою змовою групою осіб, тобто за ознаками складу злочину, передбаченого ч. 3 ст. 27, ч. 3 ст. 212 КК України;

- відносно ОСОБА_13 за фактом пособництва у вчиненні умисного ухилення від сплати податків в особливо великих розмірах, за попередньою змовою групою осіб, за ознаками складу злочину, передбаченого ч. 5 ст. 27, ч. 3 ст. 212 КК України.

Проведеним у справі досудовим слідством встановлено, що група осіб, до складу якої входить ОСОБА_12, ОСОБА_10, ОСОБА_11, ОСОБА_8, ОСОБА_6, ОСОБА_9 та ОСОБА_13, перебуваючи у злочинній змові між собою, використовували ряд підприємств, в тому числі ТОВ «Томкет Груп» (код ЄДРПОУ 37242956), ТОВ «БК «Арміс» (код ЄДРПОУ 34356397), ТОВ «Міріс» (код ЄДРПОУ 34620298), ТОВ «БКК Інтермарр» (код ЄДРПОУ 33887638), ТОВ «КГ СВ» (код ЄДРПОУ 32978954), ТОВ «Технолоджі Груп» (код ЄДРПОУ 36800209), ПП «Сіті Будком» («Неттелко Буддім-СТ») (код ЄДРПОУ 36845779), ТОВ «Добробут 05» (код ЄДРПОУ 33746694), ТОВ «УА Реалті» (код ЄДРПОУ 35839518) з метою ухилення від сплати податків та особистого збагачення за рахунок незаконного конвертування безготівкових коштів у готівку.

Допитана під час провадження досудового слідства ОСОБА_7 (керівник ТОВ «БК «Арміс») та згідно протоколу очної ставки від 02.12.2011р., показала, що до діяльності вказаного Товариства не має ніякого відношення, а лише за грошову винагороду погодилась на перереєстрацію його на своє ім'я, не маючи при цьому наміру займатись господарською діяльності. Також ОСОБА_7 повідомила, що фактично її ніякої документації передано не було, не було передано будь-якого майна, в тому числі ключів від системи «Клієнт-банк», печатки підприємства. Як директор підприємства вона ніяких договорів не укладала і не підписувала, податкові накладні, акти виконаних робіт не складала та не підписувала. Довіреностей на ведення фінансово-господарської діяльності не видавала та не підписувала. Податкову звітність не складала і не підписувала, та до податкових органів не подавала. Гр. ОСОБА_7 не знайомі постачальники та покупці товарів (робіт, послуг) підприємства ТОВ «БК «Арміс», чим займалось підприємство їй не відомо, де знаходяться первинні бухгалтерські та податкові документи підприємства, а також печатка ТОВ «БК «Арміс» їй не відомо.

На даний час обидва ОСОБА_6 і ОСОБА_8 утримуються під вартою, та останнім пред'явлено обвинувачення у вчиненні злочину, передчасного ч. 3 ст. 212 КК України.

З огляду на відомості, зазначені в постанові слідчого, працівник ДПІ у Голосіївському районі м. Києва прийшов до висновків про те, що фінансово-господарська діяльність ТОВ «БК «Арміс» здійснюється поза межами правового поля, та про відсутність у останнього адміністративно-господарських можливостей для здійснення господарських операцій, а тому, як наслідок, про фіктивність правочинів, укладених між ВАТ «Комбінат Будіндустрії» і цим підприємством. Відповідно ВАТ «Комбінат Будіндустрії» не мало право формувати суми валових витрат і податкового кредиту за результатами таких нереальних (безтоварних) правочинів.

В розділі 4 «Висновок» Акта перевірки перевіряючий встановив порушення ВАТ «Комбінат Будіндустрії» вимог норм:

- пп. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» від 28.12.1994р. № 334/94-ВР (із змінами та доповненнями), що призвело до заниження цим підприємством податку на прибуток за ІІІ-ій квартал 2010 року на суму 49 777, 00 грн.;

- пп. 7.4.1 і пп. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» від 03.04.1997р. № 168/97-ВР (із змінами та доповненнями), що призвело до заниження податку на додану вартість на загальну суму 39 822, 00 грн., в т.ч. за липень 2010 року - 3 627, 00 грн., за серпень 2010 року - 18 793, 00 грн. і за вересень 2010 року - 17 402, 00 грн.

Не погоджуючись з висновками Акта документальної перевірки позивач подав до канцелярії ДПІ у Голосіївському районі м. Києва письмові заперечення на висновки вказаного Акта перевірки з обґрунтуванням своєї позиції (вих. № 392 від 09.04.2012р.).

Відповідач своїм листом від 18.04.2012р. № 1648/10/22-7011 «Про результати розгляду заперечень до акту перевірки» залишив висновки зазначеного Акта перевірки без змін.

23 квітня 2012 року ДПІ у Голосіївському районі м. Києва на підставі Акта від 04.04.2012р № 40/1-22-70-04012193 прийняла наступні спірні податкові повідомлення-рішення:

- № 0000762270, яким згідно з пп. 54.3.2 п. 54.3 ст. 54 Податкового кодексу України та відповідно до абз. 2 п. 123.1 ст. 123 цього Кодексу, за порушення вимог пп. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» від 28.12.1994р. № 334/94-ВР, визначило ВАТ «Комбінат Будіндустрії» суму грошового зобов'язання з податку на прибуток підприємства в розмірі 62 221, 25 грн., в т.ч. 49 777, 00 грн. - основний платіж, 12 444, 25 грн. - штрафні (фінансові) санкції;

- № 0000772270, яким згідно з пп. 54.3.2 п. 54.3 ст. 54 Податкового кодексу України та відповідно до абз. 2 п. 123.1 ст. 123 цього Кодексу, за порушення вимог пп. 7.4.1 і 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» від 03.04.1997р. № 168/97-ВР, визначило ВАТ «Комбінат Будіндустрії» суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість в розмірі 49 777, 50 грн., в т.ч. 39 822, 00 грн. - основний платіж, 9 955, 50 грн. - штрафні (фінансові) санкції.

Згідно рішень ДПС у м. Києві від 22.06.2012р. № 3795/10/12-114 та ДПС України від 24.07.2012р. № 13114/о/61-12/10-2115, винесених за результатами розгляду первинної та повторної скарг ВАТ «Комбінат Будіндустрії», спірні податкові повідомлення-рішення від 23.04.2012р. залишені без змін, а скарги підприємства - без задоволення.

При вирішення даного спору суд виходив з наступного.

Відповідно до п. 5.1 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» від 28 грудня 1994 року № 334/94-ВР (в редакції на момент спірних правовідносин, що існували в період до 01 квітня 2011 року) (далі - Закон № 334/94-ВР), який був спеціальним законом з податку на прибуток на момент спірних правовідносин, валові витрати виробництва та обігу (валові витрати) - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Зазначений пункт містить загальне визначення валових витрат.

Пункт 5.2 ст. 5 Закону № 334/94-ВР містить конкретизацію ознак окремих груп витрат, що відносяться до валових витрат.

В силу підпункту 5.2.1 п. 5.2 ст. 5 Закону № 334/94-ВР до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3 - 5.7 цієї статті.

В силу підпункту 11.2.1 п. 11.2 ст. 11 Закону № 334/94-ВР датою збільшення валових витрат виробництва (обігу) вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше:

- або дата списання коштів з банківських рахунків платника податку на оплату товарів (робіт, послуг), а в разі їх придбання за готівку - день їх видачі з каси платника податку;

- або дата оприбуткування платником податку товарів, а для робіт (послуг) - дата фактичного отримання платником податку результатів робіт (послуг).

Водночас, загальне визначення валових витрат повинно тлумачитись у системному зв'язку з визначенням господарської діяльності, наведеному в п. 1.32 ст. 1 Закону № 334/94-ВР, який визначає господарську діяльність як будь-яку діяльність особи, направлену на отримання доходу в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, у разі коли безпосередня участь такої особи в організації господарської діяльності є регулярною, постійною та суттєвою.

Відповідно до ч. 1 ст. 3 Господарського кодексу України під господарською діяльністю розуміється діяльність суб'єктів господарювання у сфері суспільного виробництва, спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність.

Господарська діяльність, що здійснюється для досягнення економічних і соціальних результатів та з метою одержання прибутку, є підприємництвом, а суб'єкти підприємництва - підприємцями (ч. 2 ст. 3 Господарського кодексу України).

Абзацом четвертим підпункту 5.3.9. п. 5.3. ст. 5 Закону № 334/94-ВР передбачено, що не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Отже, наведені правові норми дозволяють платнику податку формувати валові витрати у зв'язку з реальним придбанням товарів (робіт, послуг) з метою їх використання в своїй господарській діяльності що, в першу чергу, має підтверджуватись належним чином оформленими первинними документами. Документи, які не мають статус первинних, самі по собі не можуть підтверджувати реальність здійснення господарської операції та, відповідно, валові витрати. При цьому неодмінною характерною рисою господарської діяльності в рамках податкових відносин є її направлення на отримання доходу в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах.

Крім цього, у відповідності до п. 1.7 ст. 1 Закону України «Про податок на додану вартість» від 03 квітня 1997 року № 168/97-ВР (в редакції на момент спірних правовідносин, що існували в період до 01 січня 2011 року)(далі - Закон № 168/97-ВР) податковий кредит - сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду, визначена згідно з цим Законом.

Згідно з пп. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону № 168/97-ВР податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 81 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.

Підпунктом 7.5.1 пункту 7.5 ст. 7 Закону № 168/97-ВР передбачено, що датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій: або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків; або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту) (абз. 1 пп. 7.4.5 п. 7.5 ст. 7 Закону № 168/97-ВР).

Підпунктом 7.2.3 пункту 7.2 ст. 7 Закону № 168/97-ВР визначено, що податкова накладна складається у момент виникнення податкових зобов'язань продавця у двох примірниках. Оригінал податкової накладної надаються покупцю, копія залишається у продавця товарів (робіт, послуг).

Податкова накладна є звітним податковим документом і одночасно розрахунковим документом.

Податкова накладна виписується на кожну повну або часткову поставку товарів (робіт, послуг). У разі коли частка товару (робіт, послуг) не містить відокремленої вартості, перелік (номенклатура) частково поставлених товарів зазначається в додатку до податкової накладної у порядку, встановленому центральним органом державної податкової служби України, та враховується у визначенні загальних податкових зобов'язань.

Обов'язкові реквізити податкової накладної визначені в пп. 7.2.1 п. 7.2 ст. 7 Закону № 168/97-ВР.

Абзацом 1 підпункту 7.2.4 пункту 7.2 ст. 7 Закону № 168/97-ВР передбачено, що право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку у порядку, передбаченому статтею 9 цього Закону.

Згідно з п. 2 Порядку заповнення податкової накладної, затвердженої Наказом Державної податкової адміністрації України від 30.05.1997р. № 165, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 23 червня 1997 року за № 233/2037, (який діяв на момент виникнення спірних правовідносин та втратив чинність 10 січня 2011 року)(далі - Порядок) податкову накладну складає особа, яка зареєстрована як платник податку в податковому органі і якій присвоєно індивідуальний податковий номер платника податку на додану вартість.

Пунктом 4 Порядку встановлено, що сплачена (нарахована) сума податку на додану вартість у податковій накладній повинна відповідати сумі податкових зобов'язань з поставки товарів (послуг) продавця у реєстрі отриманих та виданих податкових накладних.

В силу п. 5 Порядку податкова накладна вважається недійсною у разі її заповнення іншою особою, ніж вказаною у пункті 2 даного Порядку.

Податкова накладна дає право покупцю, зареєстрованому як платник податку, на включення до податкового кредиту витрат по сплаті податку на додану вартість (п. 6.2 Порядку).

Отже, виходячи з аналізу наведених норм в сукупності, Законом № 168/97-ВР визначено окремі випадки, за яких неможливе формування податкового кредиту, зокрема це відсутність зв'язку з господарською діяльністю, фіктивність операцій (відсутність поставок), відсутність податкової правосуб'єктності, відсутність на момент перевірки податкових накладних або видача їх особою, яка не є платником ПДВ. Таким чином, із зазначеного вище також випливає те, що при дослідженні факту здійснення господарської операції, оцінці підлягають відносини безпосередньо між учасниками тієї операції, на підставі якої сформовані дані податкового обліку.

Відповідно до ч. 2 ст. 3 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16.07.1999р. № 996-ХІV (в редакції на момент спірних правовідносин)(далі - Закон № 996-ХІV), який визначає правові засади регулювання, організації, ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності в Україні, бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

В розумінні Закону № 996-ХІV первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Згідно з ч. 1 ст. 9 Закону № 996-ХІV підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції (ч. 2 ст. 9 Закону № 996-ХІV).

Відповідно до п. 2.1 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995р. № 88, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 05 червня 1995 року за № 168/704 (в редакції на момент спірних правовідносин)(далі - Положення), яке встановлює порядок створення, прийняття і відображення у бухгалтерському обліку, а також зберігання первинних документів, облікових регістрів, бухгалтерської звітності підприємствами, їх об'єднаннями та госпрозрахунковими організаціями (крім банків) незалежно від форм власності (підприємства), установ та організацій, основна діяльність яких фінансується за рахунок коштів бюджету (установи), первинні документи - це документи, створені у письмовій або електронній формі, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації (власника) на їх проведення.

Господарські операції - це факти підприємницької та іншої діяльності, що впливають на стан майна, капіталу, зобов'язань і фінансових результатів.

Первинні документи повинні бути складені у момент проведення кожної господарської операції або, якщо це неможливо, безпосередньо після її завершення. При реалізації товарів за готівку допускається складання первинного документа не рідше одного разу на день на підставі даних касових апаратів, чеків тощо. (п. 2.2 Положення).

Згідно з п. 2.3 Положення первинні документи, створені в електронному вигляді, застосовуються у бухгалтерському обліку за умови дотримання вимог законодавства про електронні документи та електронний документообіг.

В силу п. 2.4 Положення первинні документи повинні мати такі обов'язкові реквізити: найменування підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), дата і місце складання, зміст та обсяг господарської операції, одиниця виміру господарської операції (у натуральному та/або вартісному виразі), посади і прізвища осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення, особистий чи електронний підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Залежно від характеру операції та технології обробки даних до первинних документів можуть бути включені додаткові реквізити: ідентифікаційний код підприємства, установи з Державного реєстру, номер документа, підстава для здійснення операцій, дані про документ, що засвідчує особу-одержувача тощо.

Усі первинні документи, облікові регістри і бухгалтерська звітність повинні складатись українською мовою. Поряд з українською мовою може застосовуватися інша мова у порядку, визначеному статтею 11 Закону України «Про мови в Україні» (п. 1.3 Положення).

Аналіз викладених норм свідчить про те, що податковий кредит формується за наслідками реальної господарської операції, що підтверджується належними податковими накладними та первинними документами, в рамках господарської діяльності платника податків.

Таким чином, валові витрати та податковий кредит для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток та податком на додану вартість має бути фактично здійснений і підтверджений належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків.

В ході судового розгляду також було встановлено, що 29 червня 2010 року між ВАТ «Комбінат Будіндустрії» (Покупець) і ТОВ «БК «Арміс» (Постачальник) був укладений договір за № 29/06 (т. 1 а.с. 12-13), згідно п. 1.1 якого Постачальник зобов'язуються відпускати, а Покупець приймати і здійснювати оплату замовлених будівельних матеріалів (щебеню, далі - продукція) на умовах цього Договору.

Кількість, асортимент, ціна та умови поставок замовленої продукції та транспортних послуг відображаються в рахунках-фактурах, що є невід'ємною частиною цього Договору (п. 1.2 цього Договору).

Відповідно до п. 2.1 - 2.2 зазначеного Договору вивіз продукції здійснюється транспортом Покупця або транспортом Постачальника за рахунок Покупця. Датою відвантаження вважається дата, вказана у видатковій накладній.

Розрахунки за продукцію і авто послуги Покупцем проводяться шляхом 100% передплати на розрахунковий рахунок Постачальника. За взаємною згодою сторін розрахунки між ними можливі з використанням будівельних матеріалів (п. 4.2 і 4.3 Договору).

Факт виконання Сторонами своїх договірних зобов'язань (поставки та оплати вартості товарів) за вказаним Договором підтверджується наступними первинними і розрахунковими документами (окрім самого Договору - т. 1 а.с. 14 - 78, 166 - 219; т. 2 а.с. 44 - 148, 172 - 190, 250):

- видатковими накладними на загальну суму 238 931, 17 грн. (з ПДВ)(т. 1, а.с. 78, 187, 189, 191, 193, 203, 207, 209, 211, 214, 217). Безпосередньо перевезення товару здійснювалося ТОВ «РГК» з використанням залізничного транспорту;

- прибутковими накладними (т. 1 а.с. 77, 186, 188, 190, 192, 202, 206, 208, 210, 213, 216);

- залізничними накладними на перевезення товару (щебеню) з відмітками штемпелів відповідних відділень Південно-західній залізниці про прийняття вантажу до відправлення та печаток ТОВ «БК «Арміс», в яких в якості Відправника зазначено ТОВ «РГК» (Київська обл., смт. Рокитне, вул. Першотравнева, 180), а в якості Одержувача вантажу - ВАТ «Комбінат Будіндустрії» (т. 1 а.с. 166-169, 200-201, 204-205, 212, 215, 219; т. 2 а.с. 115, 118, 121, 143, 147-148). Додатково на підтвердження факту перевезення щебеню залізничним транспортом до станції призначення, позивач надав суду оригінали свого запиту від 03.12.2012р. № 9010/с на адресу Київ-Московської філії ПрАТ «Київ-Дніпровське міжгалузеве підприємство промислового залізничного транспорту» (т. 3 а.с. 51) та відповіді останнього від 06.12.2012р. № 905 з додатками (т. 3 а.с. 36 - 41) - відомостями надання послуг на визначені групи вагонів. Крім того, своїм листом від 28.01.2013р. № 20, наданим у відповідь на судовий запит від 29.12.2012р. № 2а-14256/12/2670, ТОВ РГК» вказало, що надавало послуги з перевезення вантажу через посередника (третю особу)(т. 3 а.с. 150);

- протоколами заліку взаємних вимог від 30.07.2010р., 02.09.2010р. та 30.09.2010р. на загальну суму 238 931, 17 грн.(т. 2 а.с. 98 - 100). При цьому на підтвердження обґрунтованості проведення розрахунків за договором від 29.06.2010р. № 29/06 шляхом заліку взаємних вимог, позивач надав суду письмові пояснення у вигляді листа від 26.11.2012р. № 1430 (т. 2 а.с. 158) та копії первинних документів, оформлених за результатами укладення і виконання усної угоди між ВАТ «Комбінат Будіндустрії» (Постачальник) і ТОВ «БК «Арміс» (Покупець) щодо поставки готової продукції (тюбінгу) на загальну суму 397 003, 61 грн., а саме: видаткові та податкові накладні, перепустки на територію комбінату, довіреності на отримання товарно-матеріальних цінностей, лист постачальника від 15.09.2010р. № 15/0, платіжні доручення контрагента на часткову передплату коштів за тюбінги, виписки з розрахункового рахунку позивача № 2600155014104 в Київській регіональній філії ПАТ «КБ «Хрещатик» (т. 1 а.с. 14 - 71; т. 2 а.с. 46 - 97; т. 2 а.с. 178-186, 170- 177).

- картками обліку коштів по операціям з поставки товарів з контрагентом ТОВ «БК «Арміс» за періоди з січня 2010 року по березень 2013 року (т. 1 а.с. 172-173), з червня 2010 року по листопад 2010 року (т. 2 а.с. 44-45) та з січня 2009 року по січень 2012 року (т. 2 а.с. 187 - 188);

- реєстрами отриманих податкових накладних за липень-вересень 2010 року.

За результатами здійснення поставок товарів контрагентом позивача виписані такі податкові накладні (т. 1, а.с. 171, 177 - 179, 183 - 185, 196, 197; т. 2 а.с. 105, 108, 128): № 19 від 08.09.2010р. на суму 59 210, 00 грн. (в т.ч. ПДВ - 8 818, 33 грн.), № 6 від 04.08.2010р. на суму 10 777, 34 грн. (в т.ч. ПДВ - 1 796, 22 грн.), № 12 від 10.08.2010р. на суму 26 491, 97 грн. (в т.ч. ПДВ - 4 415, 33 грн.), № 19 від 12.08.2010р. на суму 20 867, 98 грн. (в т.ч. ПДВ - 3 478, 00 грн.), № 118 від 29.06.2010р. на суму 2 960, 16 грн. (в т.ч. ПДВ - 493, 36 грн.), № 130 від 03.07.2010р. на суму 4 780, 40 грн. (в т.ч. ПДВ - 796, 73 грн.), № 139 від 14.07.2010р. на суму 9 125, 68 грн. (в т.ч. ПДВ - 1 520, 95 грн.), № 1 від 01.09.2010р. на суму 51 503, 94 грн. (в т.ч. ПДВ - 8 583, 99 грн.), № 7 від 05.08.2010р. на суму 2 524, 87 грн. (в т.ч. ПДВ - 420, 81 грн.), № 55 від 30.08.2010р. на суму 52 095, 95 грн. (в т.ч. ПДВ - 8 683, 66 грн.), № 144 від 21.07.2010р. на суму 4 892, 88 грн. (в т.ч. ПДВ - 815, 48 грн.), які містять усі обов'язкові реквізити, передбачені п. 7.2 ст. 7 Закону № 168/97-ВР.

За результатами дослідження вище перелічених первинних документів суд дійшов висновку, що вони оформлені у відповідності до вимог Закону № 996-ХІV та вказаного вище Положення.

Відповідно до усних і письмових пояснень позивача, наданих в ході розгляду даної справи, в подальшому отримані товари (щебінь) були використані позивачем для виготовлення продукції - виробів з бетону (загальні обсяги придбаного ВАТ «Комбінат Будіндустрії» протягом липня-вересня 2010 року товару (щебеню), в т.ч. від інших постачальників, та обсяги виготовленої продукції наведені в листах позивача від 26.11.2012р. № 8793/7 і № 8794/7 - т. 2 а.с. 250, 251).

Крім того, на обґрунтування своїх позовних вимог позивачем додатково були надані суду документи, що підтверджують наявність у ВАТ «Комбінат Будіндустрії» адміністративної та економіко-правової можливості здійснювати господарську діяльність (в тому числі виробництва виробів з бетону): Статут Товариства, Довідки з Єдиного державного реєстру підприємств та організації (із видами діяльності), Витяг з Єдиного державного реєстру, накази з питань призначення на посади (звільнення з посад) працівників, відомості про обліковані основні засоби, фінансову звітність підприємства за 9-ь місяців 2010 року, тощо (т. 1 а.с. 80-109; т. 2 а.с. 165-168, 191-241, 248-249).

Натомість відповідачем не надано доказів відсутності у контрагента позивача (ТОВ «БК «Арміс») спеціальної податкової правосуб'єктності на момент укладення і виконання вищевказаних правочинів, зокрема того, що вказане підприємство не було зареєстроване в якості платника податку на додану вартість або того, що його реєстрація платником податку на додану вартість була анульована в липні-вересні 2010 року. Відтак, наявні в матеріалах справи копії податкових накладних, на підставі яких позивач сформував податковий кредит за названі звітні (податкові) періоди, відповідають вимогам, встановленим нормами п. 7.2 ст. 7 Закону № 168/97-ВР.

Також відповідачем не було надано до суду доказів, які б свідчили про відсутність у ТОВ «БК «Арміс» умов для здійснення господарської діяльності (відсутність майна, складських приміщень, обладнання та виробничих потужностей, трудових ресурсів, тощо), в т.ч. із залученням третіх осіб.

Згідно п. 8 ст. 19 Господарського кодексу України усі суб'єкти господарювання зобов'язані самостійно здійснювати первинний (оперативний) та бухгалтерський облік результатів своєї роботи, складати статистичну інформацію, а також надавати відповідно до вимог закону фінансову звітність та статистичну інформацію щодо своєї господарської діяльності, інші дані, визначені законом. Забороняється вимагати від суб'єктів господарювання надання статистичної інформації та інших даних, не передбачених законом або з порушенням порядку, встановленого законом.

В силу п. 1.3 ст. 1 Закону № 168/97-ВР платник податку - особа, яка згідно з цим Законом зобов'язана здійснювати утримання та внесення до бюджету податку, що сплачується покупцем, або особа, яка імпортує товари на митну територію України.

Згідно з п. 10.2 ст. 10 Закону № 168/97-ВР платники податку відповідають за дотримання достовірності та своєчасності визначення сум податку, а також за повноту та своєчасність його внесення до бюджету відповідно до закону.

Частиною другою ст. 61 Конституції України встановлений індивідуальний характер юридичної відповідальності.

При цьому суд зазначає, що положеннями Закону № 168/97-ВР, які регулювали порядок формування податкового кредиту, не була передбачена залежність податкового кредиту покупця від декларування сум податкового зобов'язання продавцем, а також не встановлено того, що платник податку несе відповідальність за декларування та сплату податку його контрагентами.

Якщо дії платника податку свідчать про його добросовісність, а вчинені ним господарські операції реальні та відповідають дійсному економічному змісту, для підтвердження права на податковий кредит та/або бюджетне відшкодування достатньо наявності належним чином оформлених документів, зокрема, податкових накладних. Не будуть підставою для відмови у праві на податковий кредит та бюджетне відшкодування з податку на додану вартість порушення податкової дисципліни з боку його контрагентів, що викладено в листі Вищого адміністративного суду України від 20.07.2010р. № 1112/11/13-10.

Так, безпосередньо в Акті перевірки від 04.04.2012р № 40/1-22-70-04012193 не наведено правову норму, в силу якої на платника податку (Покупця) покладена відповідальність за недекларування та несплату податкових зобов'язань платником податку-контрагентом (Продавцем), шляхом позбавлення його права на податковий кредит та валові витрати.

Відповідачем не заперечувався факт декларування та сплати позивачем сум податку на додану вартість за наслідками спірних господарських операцій.

В ході розгляду даної справи в суді відповідачем не було пред'явлено до суду будь-які належні докази нікчемності правочинів, укладених між позивачем і його контрагентом - ТОВ «БК «Арміс».

Зокрема, в Акті перевірки від 04.04.2012р № 40/1-22-70-04012193 також відсутні посилання на ухиляння контрагентом позивача від сплати податків та зборів, визначення йому сум податкових зобов'язань, винесення вироків посадовим особам Товариства за фактом ухиляння від сплати податків, або будь-які інші відомості, які можуть бути визначені як підстави та докази укладення угод з метою, що порушує публічний порядок.

В силу ч. 1 ст. 62 Конституції України особа вважається невинуватою у вчиненні злочину і не може бути піддана кримінальному покаранню, доки її вину не буде доведено в законному порядку і встановлено обвинувальним вироком суду. Аналогічну норму містить ч. 2 ст. 2 Кримінального кодексу України.

Частинами 2, 3 ст. 323 цього Кодексу передбачено, що суд може обґрунтовувати свій вирок лише тими доказами, які були розглянуті ним у судовому засіданні. Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

У відповідності до ч. 3 ст. 62 Конституції України обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.

Доказами в адміністративному судочинстві, за визначенням ч. 1 ст. 69 Кодексу адміністративного судочинства України, є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів.

У відповідності до ч. 1, ч. 4 ст. 70 цього Кодексу належними є докази, які містять інформацію щодо предмету доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмету доказування. Обставини, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися ніякими іншими засобами доказування, крім випадків, коли щодо таких обставин не виникає спору.

Відповідно до листів СВ ДПІ у Києво-Святошинському районі Київської області ДПС від 23.01.2013р. № 236/7/09-01 (т. 3 а.с. 60 - 149), Києво-Святошинського районного суду Київської області від 12.02.2013р. № 1-464/12 (т. а.с. 162 - 163) та Шевченківського районного суду м. Києва від 07.05.2013р. № 23025/13-вих/01-7/КА-13, що були надані у відповідь на судові запити від 29.12.2012р., 04.02.2013р. та від 25.02.2013р. за № 2а-14256/12/2670, судом встановлено наступне.

24 лютого та 25 травня 2012 року ст. слідчим СВПМ ДПІ у Києво-Святошинському районі Київської області Свінціцьким І.В. були порушені кримінальні справи відносно ОСОБА_10, ОСОБА_6, ОСОБА_8, ОСОБА_14, ОСОБА_13 за ознаками злочинів, передбачених ч. 3 ст. 28, ч. 2 ст. 205, ч. 3 ст. 28 ч. 3 ст. 212, ч. 3 ст. 28 ч. 5 ст. 191, ч. 3 ст. 28 ч. 2 ст. 366, ч. 3 ст. 28 ч. 3 і 4 ст. 358 КК України та відносно перелічених осіб за ознаками злочинів, передбачених ч. 3 ст. 28 ч. 2 ст. 364-1, ч. 3 ст. 28 ч. 3 ст. 27 ч. 3 і 4 ст. 358 КК України, які об'єднані в одне провадження з кримінальною справою № 13-8373.

В подальшому ОСОБА_10, ОСОБА_6, ОСОБА_8, ОСОБА_14 та ОСОБА_13 пред'явлено обвинувачення в скоєнні злочинів, передбачених за ч. 3 ст. 28, ч. 2 ст. 205, ч. 3 ст. 28 ч. 3 ст. 212, ч. 3 ст. 28 ч. 5 ст. 191, ч. 3 ст. 28 ч. 2 ст. 366, ч. 3 ст. 28 ч. 3 і 4 ст. 358, ч. 3 ст. 28 ч. 2 ст. 364-1 КК України, та 13 червня 2012 року обвинувальний висновок з матеріалами кримінальної справи № 13-8373 направлені до Києво-Святошинського районного суду Київської області для розгляду по суті.

09 липня 2012 року зазначена кримінальна справа № 13-8373 направлена Києво-Святошинським районним судом Київської області за підсудністю до Шевченківського районного суду м. Києва.

Наразі кримінальна справа перебуває в Шевченківському районі м. Києва на стадії судового розгляду, рішення по суті не прийнято.

Одночасно за результатами дослідження текстів постанов про порушення кримінальних справ та об'єднання таких справ в одне провадження від 24.02.2012р. та від 25.05.2012р. (т. 3 а.с. 61-76), постанови про призначення позапланової документальної перевірки від 12.12.2011р. (т. 3 а.с. 24-25), висновку почеркознавчої експертизи від 14.07.2011р. № 276 (т. 3 а.с. 13 - 19), проведеної в рамках кримінальної справи № 13-7731, протоколу очної ставки від 02.12.2011р. (т. 3 а. с. 20 - 23) та обвинувального висновку від 14.06.2012р. в кримінальній справі № 13-8373 (т. 3 а.с. 83 - 148), судом з'ясовано, що під час провадження досудового слідства по кримінальної справі № 13-8373 слідчим не з'ясовувалися факти реальності (товарності) господарських операцій безпосередньо між ВАТ «Комбінат Будіндустрії» і ТОВ «БК «Арміс», матеріали позапланової виїзної документальної перевірки ВАТ «Комбінат Будіндустрії» (акт від 04.04.2012р № 40/1-22-70-04012193) - в матеріалах цієї кримінальної справи відсутні, а первинні та розрахункові документи, складеними сторонами на виконання договору від 29.06.2010р. № 29/06 - в експертному дослідженні не перебували.

В контексті з вищенаведеним, судом не приймаються до уваги посилання відповідача на наявні матеріали досудового слідства по кримінальним справам № 13-8373 і № 13-7731 (що перелічені вище), за обвинуваченням ОСОБА_6, ОСОБА_8, ОСОБА_14 та ОСОБА_13 у скоєнні злочинів, передбачених ч. 3 ст. 28, ч. 2 ст. 205, ч. 3 ст. 28 ч. 3 ст. 212, ч. 3 ст. 28 ч. 5 ст. 191, ч. 3 ст. 28 ч. 2 ст. 366, ч. 3 ст. 28 ч. 3 і 4 ст. 358, ч. 3 ст. 28 ч. 2 ст. 364-1 КК України, як належні докази нікчемності спірного правочину позивача з його постачальником товару - ТОВ «БК «Арміс».

З урахуванням того, що по справі було встановлено реальне здійснення господарських операцій та їх зв'язок з господарською діяльністю позивача, наявність належним чином оформлених первинних документів, податкових накладних, виданих зареєстрованим платником податку на додану вартість, суд дійшов висновку про протиправність донарахування позивачу сум податку на прибуток та податку на додану вартість, а також застосування штрафних (фінансових) санкцій спірними податковими повідомленнями-рішеннями.

Крім того суд зважає на той факт, що документальна позапланова виїзна перевірка позивача з питань правильності нарахування, повноти і своєчасності сплати податку на додану вартість та податку на прибуток по фінансово-господарським взаємовідносинам з рядом суб'єктів господарської діяльності, в тому числі з ТОВ «БК «Арміс» (ідентифікаційний код 34356397) за період з 01.01.2009р. по 12.12.2011р. була проведена саме згідно з підпунктом 78.1.11 пункту 78.1 статті 78 Податкового кодексу України на підставі згаданої вище постанови старшого слідчого СВПМ ДПІ Києво-Святошинському районі Київської області, майора податкової міліції Свінціцького І.В. від 12.12.2011р., винесеної в рамках кримінальної справи № 13-8373.

У відповідності до підпункту 78.1.11 пункту 78.1 статті 78 ПК України документальна позапланова виїзна перевірка здійснюється у разі отримання постанови суду (ухвали суду) про призначення перевірки або постанови органу дізнання, слідчого, прокурора, винесену ними відповідно до закону у кримінальних справах, що перебувають у їх провадженні.

Пунктом 86.9 статті 86 ПК України та пунктом 7 Порядку оформлення результатів документальних перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства, затвердженого наказом ДПА України від 22.12.2010р. № 984, зареєстрованого Міністерством юстиції України 12 січня 2011 року за № 34/18772 (далі - Порядок), передбачено, що у разі якщо грошове зобов'язання розраховується органом державної податкової служби за результатами перевірки, призначеної відповідно до кримінально-процесуального закону або закону про оперативно-розшукову діяльність, податкове повідомлення-рішення за результатами такої перевірки не приймається до дня набрання законної сили відповідним рішенням суду. Матеріали перевірки разом з висновками органу державної податкової служби передаються правоохоронному органу, що призначив перевірку. Статус таких матеріалів перевірки та висновків органу державної податкової служби визначається кримінально-процесуальним законом або законом про оперативно-розшукову діяльність.

За своїм змістом дані норми не містять жодних обмежень чи застережень щодо застосування лише до осіб, відносно яких порушена кримінальна справа чи ведеться оперативно-розшукова справа, тому стосується всіх перевірок, призначених відповідно до кримінально-процесуального закону або закону про оперативно-розшукову діяльність.

Таким чином, згідно з пунктом 86.9 статті 86 ПК України належним доказом на підтвердження правомірності прийняття податкового повідомлення-рішення за результатами вказаної перевірки є відповідне рішення суду.

Разом із тим відповідачем не представлено доказів на підтвердження наявності на час винесення оскаржуваних податкових повідомлень-рішень відповідного судового рішення по кримінальній справі, що в свою чергу додатково вказує на відсутність встановлених пунктом 86.9 статті 86 ПК України підстав для прийняття оскаржуваних податкових повідомлень-рішень в даному випадку.

В силу ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з ч. 1 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову (ч. 2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України).

За таких обставин, виходячи з системного аналізу положень законодавства України та наданих сторонами доказів, суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог та вважає за необхідне на підставі ч. 2 ст. 11, п. 1 ч. 2 ст. 162 Кодексу адміністративного судочинства України визнати протиправними та скасувати спірні по справі податкові повідомлення-рішення.

Відповідно до ч. 1 ст. 94 Кодексу адміністративного судочинства України суд присуджує з Державного бюджету України на користь позивача фактично здійснені та документально підтверджені судові витрати в розмірі 1 120, 00 грн. відповідно до задоволених майнових вимог.

Керуючись ст. 2, ст. 9, ст. ст. 69 - 71, ст. 94, ст. ст. 158-163, ст. 167, ст. 186, ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

П О С Т А Н О В И В:

1. Адміністративний позов Публічного акціонерного товариства «Комбінат Будіндустрії» задовольнити повністю.

2. Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Голосіївському районі міста Києва Державної податкової служби від 23 квітня 2012 року № 0000762270, № 0000772270.

3. Присудити з Державного бюджету Україна на користь Публічного акціонерного товариства «Комбінат Будіндустрії» (01013, м. Київ, вул. Будіндустрії, 7, ідентифікаційний код 04012193) 1 120 (одна тисяча сто двадцять) грн. судового збору.

Постанова набирає законної сили відповідно до ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України.

Постанова може бути оскаржена за правилами, встановленими в ст. ст. 185 - 187 Кодексу адміністративного судочинства України відповідно.

Суддя О.В. Дегтярьова