Ухвала

від 23.07.2013 по справі 2а-14256/12/2670

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа: № 2а-14256/12/2670 Головуючий у 1-й інстанції: Дегтярьова О.В. Суддя-доповідач: Троян Н.М.

У Х В А Л А

Іменем України

23 липня 2013 року м. Київ

Колегія суддів Київського апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого судді - Троян Н.М.,

суддів - Г.Г.Федорова,Файдюк В.В.,

при секретарі - Синициній К.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Голосіївському районі м. Києва Державної податкової служби на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 13 травня 2013 року у справі за адміністративним позовом Публічного акціонерного товариства «Комбінат Будіндустрії» до Державної податкової інспекції у Голосіївському районі м. Києва Державної податкової служби про визнання протиправним та скасування податкових повідомлень-рішень від 23.04.2013 року № 000076220, № 0000772270, -

В С Т А Н О В И Л А :

У жовтні 2012 року Публічне акціонерне товариство «Комбінат Будіндустрії» (далі - Позивач) звернулось до Окружного адміністративного суду м. Києва з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у Голосіївському районі м. Києва Державної податкової служби (далі - Відповідач) про визнання протиправним та скасування податкових повідомлень-рішень від 23.04.2013 року № 000076220, № 0000772270.

Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 13 травня 2013 року позов було задоволено повністю (т.2 а.с. 184-189).

Не погоджуючись із прийнятим судовим рішенням, Відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову суду першої інстанції та ухвалити нове рішення, яким в задоволенні позовних вимог відмовити (т.3 а.с. 195-201).

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає, виходячи з наступного.

Судом першої інстанції встановлено, що з 15.03.2012 року по 28.03.2012 року згідно з нормами пп. 78.1.11 п. 78.1 ст. 78 Податкового кодексу України та на підставі направлення на перевірку від 15.03.2012 року № 45758/22-70, наказу ДПІ у Голосіївському районі м. Києва від 15.03.2012 року № 74 (т. 3 а.с. 7-8) та постанови старшого слідчого СВПМ ДПІ в Києво-Святошинському районі Київської області, майора податкової міліції Свінціцького І.В. від 12.12.2011 року (т. 3 а.с. 24 - 25), винесеної в рамках кримінальної справи № 13-8373, працівником податкової інспекції була проведена документальна позапланова виїзна перевірка ПАТ «Комбінат Будіндустрії» (код ЄДРПО 04012193) з питань правильності нарахування, повноти і своєчасності сплати податку на додану вартість та податку на прибуток по фінансово-господарським взаємовідносинам з рядом суб'єктів господарської діяльності, в тому числі з ТОВ «БК «Арміс» (код ЄДРПО 34356397) за період з 01.01.2009 року по 12.12.2011 року, за результатами якої складений Акт від 04.04.2012 року № 40/1-22-70-04012193)(далі - Акт перевірки) (т. 1 а.с. 151-165).

Під час проведення вказаної перевірки встановлено, що між Позивачем та ТОВ «БК «Арміс» був укладений договір від 29.06.2010 року № 29/06 щодо поставки товару - щебеню (а.с. 12-13).

До складу валових витрат за ІІІ-ій квартал 2010 року Позивачем була віднесена сума витрат у розмірі 199 109, 00 грн., а до складу податкового кредиту з податку на додану вартість за звітні періоди липень - вересень 2010 року - загальна сума податку в розмірі 39 821, 86 грн., на підставі видаткових і податкових накладних, оформлених контрагентом Позивача, на загальну суму 238 931, 20 грн. (в т.ч. ПДВ - 39 821, 86 грн.).

Розрахунки між суб'єктами господарювання за відвантажений товар проводились згідно протоколів про залік взаємних вимог від 30.07.2010 року на суму 21 759, 00 грн., від 02.09.2010 року на суму 164 262, 00 грн. та від 30.09.2010 року на суму 52 910, 00 грн. (а.с. 74-76).

Станом на день підписання Акта перевірки кредиторська/дебіторська заборгованість по розрахункам між вказаними підприємствами відсутня.

Також, перевіряючим було виявлено, що згідно бази облікових даних ТОВ «БК«Арміс» не звітує, остання податкова звітність з податку на додану вартість подавалась підприємством до податкової інспекції в липні 2011 року, а остання декларація з податку на прибуток підприємства за 9 місяців 2010 року - була подана з «нульовими показниками». За результатом аналізу податкової звітності цього суб'єкта господарювання фактично у ТОВ «БК«Арміс» відсутнє виробниче обладнання, транспортне та торгівельне обладнання, сировина, матеріали як для здійснення основного виду діяльності, так і для здійснення господарської діяльності взагалі.

При цьому в ході проведення перевірки перевіряючим до уваги була взята постанова старшого слідчого СВПМ ДПІ Києво-Святошинському районі Київської області, майора податкової міліції Свінціцького І.В. від 12.12.2011 року про призначення позапланової виїзної перевірки, винесеної в рамках кримінальної справи № 13-8373, в тексті якої зазначено наступне. В провадженні цього Слідчого відділення податкової міліції перебуває кримінальна справа № 13-8373, порушена:

- відносно ОСОБА_3 та ОСОБА_4 за фактом фіктивного підприємництва, тобто придбання з метою прикриття незаконної діяльності суб'єкта підприємницької діяльності - ТОВ «Міріс», вчиненого ОСОБА_3 та ОСОБА_4 як організаторами, за попередньою змовою групою осіб, тобто за ознаками складу злочину, передбаченого ч. 3 ст. 27, ч. 2 ст. 28, ч. 2 ст. 205 Кримінального кодексу України (далі - КК України);

- відносно генерального директора ТОВ «БК «Арміс» ОСОБА_4 та комерційного директора цього ж Товариства ОСОБА_3 за фактом ухилення від сплати податку на додану вартість в сумі 6 309 708, 00 грн., за ознаками складу злочину передбаченого ч. 2 ст. 28, ч. 3 ст. 212 КК України;

- за фактом підроблення невстановленими особами постанови Києво-Святошинського районного суду про скасування арешту на рахунки ТОВ «БК «Арміс» та ТОВ «Міріс» вчиненого за попередньою змовою групою осіб, а також використання за відомо підроблених документів, за ознаками складу злочину, передбаченого ч. 2, ч. 3 ст. 358 КК України;

- за фактом розтрати службовими особами ПАТ «БК «Даніель» чужого майна, шляхом зловживання службовою особою своїм службовим становищем, вчинене за попередньою змовою групою осіб в особливо великих розмірах за ознаками складу злочину, передбаченого ч. 5 ст. 191 КК України;

- відносно ОСОБА_5 за фактом розтрати чужого майна, вчиненого за попередньою змовою групою осіб в особливо великих розмірах за ознаками складу злочину, передбаченого ч. 5 ст. 27, ч. 2 ст. 28 ч. 5 ст. 191 КК України;

- відносно ОСОБА_6 за фактом фіктивного підприємництва, тобто придбання суб'єкта підприємницької діяльності ТОВ «Міріс» з метою прикриття незаконної діяльності, вчиненого ОСОБА_6 як організатором за попередньою змовою групою осіб, тобто за ознаками складу злочину, передбаченого ч. 3 ст. 27, ч. 2 ст. 28, ч. 2 ст. 205 КК України;

- відносно ОСОБА_7 за фактом розтрати чужого майна, вчиненого за попередньою змовою групою осіб в особливо великих розмірах, тобто за ознаками складу злочину, передбаченого ч. 3 ст. 27, ч. 5 ст. 191 КК України;

- відносно директора ТОВ «Укрплюсбуд» ОСОБА_8 за фактом ухилення від сплати податку на додану вартість за ознаками складу злочину, передбаченого ч. 3 ст. 212 КК України;

- відносно ОСОБА_9 за фактом ухилення від сплати податку на додану вартість ТОВ «БК «Арміс» в сумі 6 309 708, 00 грн., вчиненого ОСОБА_9 як організатором, за попередньою змовою групою осіб, тобто за ознаками складу злочину, передбаченого ч. 3 ст. 27, ч. 3 ст. 212 КК України;

- відносно ОСОБА_10 за фактом пособництва у вчиненні умисного ухилення від сплати податків в особливо великих розмірах, за попередньою змовою групою осіб, за ознаками складу злочину, передбаченого ч. 5 ст. 27, ч. 3 ст. 212 КК України.

Судом також встановлено,що проведеним у справі досудовим слідством встановлено, що група осіб, до складу якої входить ОСОБА_9, ОСОБА_6, ОСОБА_11, ОСОБА_4, ОСОБА_3, ОСОБА_5 та ОСОБА_10, перебуваючи у злочинній змові між собою, використовували ряд підприємств, в тому числі ТОВ «Томкет Груп» (код ЄДРПОУ 37242956), ТОВ «БК «Арміс» (код ЄДРПОУ 34356397), ТОВ «Міріс» (код ЄДРПОУ 34620298), ТОВ «БКК Інтермарр» (код ЄДРПОУ 33887638), ТОВ «КГ СВ» (код ЄДРПОУ 32978954), ТОВ «Технолоджі Груп» (код ЄДРПОУ 36800209), ПП «Сіті Будком» («Неттелко Буддім-СТ») (код ЄДРПОУ 36845779), ТОВ «Добробут 05» (код ЄДРПОУ 33746694), ТОВ «УА Реалті» (код ЄДРПОУ 35839518) з метою ухилення від сплати податків та особистого збагачення за рахунок незаконного конвертування безготівкових коштів у готівку.

Допитана під час провадження досудового слідства ОСОБА_12 (керівник ТОВ «БК «Арміс») та згідно протоколу очної ставки від 02.12.2011 року, показала, що до діяльності вказаного Товариства не має ніякого відношення, а лише за грошову винагороду погодилась на перереєстрацію його на своє ім'я, не маючи при цьому наміру займатись господарською діяльності. Також ОСОБА_12 повідомила, що фактично їй ніякої документації передано не було, не було передано будь-якого майна, в тому числі ключів від системи «Клієнт-банк», печатки підприємства. Як директор підприємства вона ніяких договорів не укладала і не підписувала, податкові накладні, акти виконаних робіт не складала та не підписувала. Довіреностей на ведення фінансово-господарської діяльності не видавала та не підписувала. Податкову звітність не складала і не підписувала, та до податкових органів не подавала. Гр. ОСОБА_12 не знайомі постачальники та покупці товарів (робіт, послуг) підприємства ТОВ «БК «Арміс», чим займалось підприємство їй не відомо, де знаходяться первинні бухгалтерські та податкові документи підприємства, а також печатка ТОВ «БК «Арміс» їй не відомо (т3 а.с. 95 зворот).

Судом першої інстанції також встановлено, що ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_11 ОСОБА_5 утримуються під вартою, та останнім пред'явлено обвинувачення у вчиненні злочину, передчасного ч. 3 ст. 212 КК України (т3 а.с. 83-148).

23 квітня 2012 року ДПІ у Голосіївському районі м. Києва на підставі Акта від 04.04.2012 року № 40/1-22-70-04012193 прийняла наступні спірні податкові повідомлення-рішення:

- № 0000762270, яким згідно з пп. 54.3.2 п. 54.3 ст. 54 Податкового кодексу України та відповідно до абз. 2 п. 123.1 ст. 123 цього Кодексу, за порушення вимог пп. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» від 28.12.1994 року № 334/94-ВР, визначило Позиваячу суму грошового зобов'язання з податку на прибуток підприємства в розмірі 62 221, 25 грн., в т.ч. 49 777, 00 грн. - основний платіж, 12 444, 25 грн. - штрафні (фінансові) санкції (а.с. 137);

- № 0000772270, яким згідно з пп. 54.3.2 п. 54.3 ст. 54 Податкового кодексу України та відповідно до абз. 2 п. 123.1 ст. 123 цього Кодексу, за порушення вимог пп. 7.4.1 і 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» від 03.04.1997р. № 168/97-ВР, визначило Позивачц суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість в розмірі 49 777, 50 грн., в т.ч. 39 822, 00 грн. - основний платіж, 9 955, 50 грн. - штрафні (фінансові) санкції (а.с. 138).

Пунктом 5.1 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» від 28 грудня 1994 року № 334/94-ВР (в редакції на момент спірних правовідносин, що існували в період до 01 квітня 2011 року) (далі - Закон № 334/94-ВР), який був спеціальним законом з податку на прибуток на момент спірних правовідносин, визначено, що валові витрати виробництва та обігу (валові витрати) - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності. Зазначений пункт містить загальне визначення валових витрат.

За правилами підпункту 5.2.1 п. 5.2 ст. 5 Закону № 334/94-ВР до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3 - 5.7 цієї статті.

Підпунктом 11.2.1 п. 11.2 ст. 11 Закону № 334/94-ВР передбачено, що датою збільшення валових витрат виробництва (обігу) вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше:

- або дата списання коштів з банківських рахунків платника податку на оплату товарів (робіт, послуг), а в разі їх придбання за готівку - день їх видачі з каси платника податку;

- або дата оприбуткування платником податку товарів, а для робіт (послуг) - дата фактичного отримання платником податку результатів робіт (послуг).

Пунктом 1.32 ст. 1 Закону № 334/94-ВР, визначено господарську діяльність як будь-яку діяльність особи, направлену на отримання доходу в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, у разі коли безпосередня участь такої особи в організації господарської діяльності є регулярною, постійною та суттєвою.

Частиною 1 ст. 3 Господарського кодексу України визначено, що господарська діяльність - діяльність суб'єктів господарювання у сфері суспільного виробництва, спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність. Господарська діяльність, що здійснюється для досягнення економічних і соціальних результатів та з метою одержання прибутку, є підприємництвом, а суб'єкти підприємництва - підприємцями (ч. 2 ст. 3 Господарського кодексу України).

Абзацом 4 підпункту 5.3.9. п. 5.3. ст. 5 Закону № 334/94-ВР передбачено, що не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Вказані правові норми дозволяють платнику податку формувати валові витрати у зв'язку з реальним придбанням товарів (робіт, послуг) з метою їх використання в своїй господарській діяльності що, в першу чергу, має підтверджуватись належним чином оформленими первинними документами. Документи, які не мають статус первинних, самі по собі не можуть підтверджувати реальність здійснення господарської операції та, відповідно, валові витрати. При цьому неодмінною характерною рисою господарської діяльності в рамках податкових відносин є її направлення на отримання доходу в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах.

Крім цього, у відповідності до п. 1.7 ст. 1 Закону України «Про податок на додану вартість» від 03 квітня 1997 року № 168/97-ВР (в редакції на момент спірних правовідносин, що існували в період до 01 січня 2011 року)(далі - Закон № 168/97-ВР) податковий кредит - сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду, визначена згідно з цим Законом.

Відповідно до п.п. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону № 168/97-ВР податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 81 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.

Підпунктом 7.5.1 пункту 7.5 ст. 7 Закону № 168/97-ВР передбачено, що датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій: або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків; або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту) (абз. 1 пп. 7.4.5 п. 7.5 ст. 7 Закону № 168/97-ВР).

Підпунктом 7.2.3 пункту 7.2 ст. 7 Закону № 168/97-ВР визначено, що податкова накладна складається у момент виникнення податкових зобов'язань продавця у двох примірниках. Оригінал податкової накладної надаються покупцю, копія залишається у продавця товарів (робіт, послуг). Податкова накладна є звітним податковим документом і одночасно розрахунковим документом. Податкова накладна виписується на кожну повну або часткову поставку товарів (робіт, послуг). У разі коли частка товару (робіт, послуг) не містить відокремленої вартості, перелік (номенклатура) частково поставлених товарів зазначається в додатку до податкової накладної у порядку, встановленому центральним органом державної податкової служби України, та враховується у визначенні загальних податкових зобов'язань.

За правилами пункту 2 Порядку заповнення податкової накладної, затвердженої Наказом Державної податкової адміністрації України від 30.05.1997 року № 165, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 23 червня 1997 року за № 233/2037, (який діяв на момент виникнення спірних правовідносин та втратив чинність 10 січня 2011 року)(далі - Порядок) податкову накладну складає особа, яка зареєстрована як платник податку в податковому органі і якій присвоєно індивідуальний податковий номер платника податку на додану вартість.

Порядком (п.4) встановлено, що сплачена (нарахована) сума податку на додану вартість у податковій накладній повинна відповідати сумі податкових зобов'язань з поставки товарів (послуг) продавця у реєстрі отриманих та виданих податкових накладних.

Пунктом 5 Порядку визначено, що податкова накладна вважається недійсною у разі її заповнення іншою особою, ніж вказаною у пункті 2 даного Порядку.

Податкова накладна дає право покупцю, зареєстрованому як платник податку, на включення до податкового кредиту витрат по сплаті податку на додану вартість (п. 6.2 Порядку).

Відповідно до ч. 2 ст. 3 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16.07.1999р. № 996-ХІV (в редакції на момент спірних правовідносин)(далі - Закон № 996-ХІV), який визначає правові засади регулювання, організації, ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності в Україні, бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Частиною 1 ст. 9 Закону № 996-ХІV встановлено,що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Облікові документи - первинні та зведені, можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції (ч. 2 ст. 9 Закону № 996-ХІV).

За правилами підпункту 2.1 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995р. № 88, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 05 червня 1995 року за № 168/704 (в редакції на момент спірних правовідносин)(далі - Положення), яке встановлює порядок створення, прийняття і відображення у бухгалтерському обліку, а також зберігання первинних документів, облікових регістрів, бухгалтерської звітності підприємствами, їх об'єднаннями та госпрозрахунковими організаціями (крім банків) незалежно від форм власності (підприємства), установ та організацій, основна діяльність яких фінансується за рахунок коштів бюджету (установи), первинні документи - це документи, створені у письмовій або електронній формі, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації (власника) на їх проведення. Господарські операції - це факти підприємницької та іншої діяльності, що впливають на стан майна, капіталу, зобов'язань і фінансових результатів.

Первинні документи повинні бути складені у момент проведення кожної господарської операції або, якщо це неможливо, безпосередньо після її завершення. При реалізації товарів за готівку допускається складання первинного документа не рідше одного разу на день на підставі даних касових апаратів, чеків тощо. (п. 2.2 Положення).

Згідно з п. 2.3 Положення первинні документи, створені в електронному вигляді, застосовуються у бухгалтерському обліку за умови дотримання вимог законодавства про електронні документи та електронний документообіг.

В силу п. 2.4 Положення первинні документи повинні мати такі обов'язкові реквізити: найменування підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), дата і місце складання, зміст та обсяг господарської операції, одиниця виміру господарської операції (у натуральному та/або вартісному виразі), посади і прізвища осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення, особистий чи електронний підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції. Залежно від характеру операції та технології обробки даних до первинних документів можуть бути включені додаткові реквізити: ідентифікаційний код підприємства, установи з Державного реєстру, номер документа, підстава для здійснення операцій, дані про документ, що засвідчує особу-одержувача тощо.

Усі первинні документи, облікові регістри і бухгалтерська звітність повинні складатись українською мовою. Поряд з українською мовою може застосовуватися інша мова у порядку, визначеному статтею 11 Закону України «Про мови в Україні» (п. 1.3 Положення).

Таким чином, валові витрати та податковий кредит для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток та податком на додану вартість має бути фактично здійснений і підтверджений належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків.

Судом першої інстанції також було встановлено, що 29 червня 2010 року між Позивачем (Покупець) і ТОВ «БК «Арміс» (Постачальник) був укладений договір за № 29/06 (т. 1 а.с. 12-13), згідно п. 1.1 якого Постачальник зобов'язуються відпускати, а Покупець приймати і здійснювати оплату замовлених будівельних матеріалів (щебеню, далі - продукція) на умовах цього Договору.

Кількість, асортимент, ціна та умови поставок замовленої продукції та транспортних послуг відображаються в рахунках-фактурах, що є невід'ємною частиною цього Договору (п. 1.2 цього Договору).

За змістом підпункту 2.1 - 2.2 зазначеного Договору вивіз продукції здійснюється транспортом Покупця або транспортом Постачальника за рахунок Покупця. Датою відвантаження вважається дата, вказана у видатковій накладній.

Розрахунки за продукцію і авто послуги Покупцем проводяться шляхом 100% передплати на розрахунковий рахунок Постачальника. За взаємною згодою сторін розрахунки між ними можливі з використанням будівельних матеріалів (п. 4.2 і 4.3 Договору).

Факт виконання Сторонами своїх договірних зобов'язань (поставки та оплати вартості товарів) за вказаним Договором підтверджується наступними первинними і розрахунковими документами (окрім самого Договору - т. 1 а.с. 14 - 78, 166 - 219; т. 2 а.с. 44 - 148, 172 - 190, 250):

- видатковими накладними на загальну суму 238 931, 17 грн. (з ПДВ)(т. 1, а.с. 78, 187, 189, 191, 193, 203, 207, 209, 211, 214, 217). Безпосередньо перевезення товару здійснювалося ТОВ «РГК» з використанням залізничного транспорту;

- прибутковими накладними (т. 1 а.с. 77, 186, 188, 190, 192, 202, 206, 208, 210, 213, 216);

- залізничними накладними на перевезення товару (щебеню) з відмітками штемпелів відповідних відділень Південно-західній залізниці про прийняття вантажу до відправлення та печаток ТОВ «БК «Арміс», в яких в якості Відправника зазначено ТОВ «РГК» (Київська обл., смт. Рокитне, вул. Першотравнева, 180), а в якості Одержувача вантажу - ВАТ «Комбінат Будіндустрії» (т. 1 а.с. 166-169, 200-201, 204-205, 212, 215, 219; т. 2 а.с. 115, 118, 121, 143, 147-148). Додатково на підтвердження факту перевезення щебеню залізничним транспортом до станції призначення, позивач надав суду оригінали свого запиту від 03.12.2012р. № 9010/с на адресу Київ-Московської філії ПрАТ «Київ-Дніпровське міжгалузеве підприємство промислового залізничного транспорту» (т. 3 а.с. 51) та відповіді останнього від 06.12.2012р. № 905 з додатками (т. 3 а.с. 36 - 41) - відомостями надання послуг на визначені групи вагонів. Крім того, своїм листом від 28.01.2013р. № 20, наданим у відповідь на судовий запит від 29.12.2012р. № 2а-14256/12/2670, ТОВ РГК» вказало, що надавало послуги з перевезення вантажу через посередника (третю особу)(т. 3 а.с. 150);

- протоколами заліку взаємних вимог від 30.07.2010р., 02.09.2010р. та 30.09.2010р. на загальну суму 238 931, 17 грн.(т. 2 а.с. 98 - 100). При цьому на підтвердження обґрунтованості проведення розрахунків за договором від 29.06.2010р. № 29/06 шляхом заліку взаємних вимог, позивач надав суду письмові пояснення у вигляді листа від 26.11.2012р. № 1430 (т. 2 а.с. 158) та копії первинних документів, оформлених за результатами укладення і виконання усної угоди між ВАТ «Комбінат Будіндустрії» (Постачальник) і ТОВ «БК «Арміс» (Покупець) щодо поставки готової продукції (тюбінгу) на загальну суму 397 003, 61 грн., а саме: видаткові та податкові накладні, перепустки на територію комбінату, довіреності на отримання товарно-матеріальних цінностей, лист постачальника від 15.09.2010р. № 15/0, платіжні доручення контрагента на часткову передплату коштів за тюбінги, виписки з розрахункового рахунку позивача № 2600155014104 в Київській регіональній філії ПАТ «КБ «Хрещатик» (т. 1 а.с. 14 - 71; т. 2 а.с. 46 - 97; т. 2 а.с. 178-186, 170- 177).

- картками обліку коштів по операціям з поставки товарів з контрагентом ТОВ «БК «Арміс» за періоди з січня 2010 року по березень 2013 року (т. 1 а.с. 172-173), з червня 2010 року по листопад 2010 року (т. 2 а.с. 44-45) та з січня 2009 року по січень 2012 року (т. 2 а.с. 187 - 188);

- реєстрами отриманих податкових накладних за липень-вересень 2010 року.

За результатами здійснення поставок товарів контрагентом позивача виписані такі податкові накладні (т. 1, а.с. 171, 177 - 179, 183 - 185, 196, 197; т. 2 а.с. 105, 108, 128): № 19 від 08.09.2010р. на суму 59 210, 00 грн. (в т.ч. ПДВ - 8 818, 33 грн.), № 6 від 04.08.2010р. на суму 10 777, 34 грн. (в т.ч. ПДВ - 1 796, 22 грн.), № 12 від 10.08.2010р. на суму 26 491, 97 грн. (в т.ч. ПДВ - 4 415, 33 грн.), № 19 від 12.08.2010р. на суму 20 867, 98 грн. (в т.ч. ПДВ - 3 478, 00 грн.), № 118 від 29.06.2010р. на суму 2 960, 16 грн. (в т.ч. ПДВ - 493, 36 грн.), № 130 від 03.07.2010р. на суму 4 780, 40 грн. (в т.ч. ПДВ - 796, 73 грн.), № 139 від 14.07.2010р. на суму 9 125, 68 грн. (в т.ч. ПДВ - 1 520, 95 грн.), № 1 від 01.09.2010р. на суму 51 503, 94 грн. (в т.ч. ПДВ - 8 583, 99 грн.), № 7 від 05.08.2010р. на суму 2 524, 87 грн. (в т.ч. ПДВ - 420, 81 грн.), № 55 від 30.08.2010р. на суму 52 095, 95 грн. (в т.ч. ПДВ - 8 683, 66 грн.), № 144 від 21.07.2010р. на суму 4 892, 88 грн. (в т.ч. ПДВ - 815, 48 грн.), які містять усі обов'язкові реквізити, передбачені п. 7.2 ст. 7 Закону № 168/97-ВР.

За результатами дослідження вище перелічених первинних документів суд дійшов висновку, що вони оформлені у відповідності до вимог Закону № 996-ХІV та вказаного вище Положення.

Відповідно до усних і письмових пояснень позивача, наданих в ході розгляду даної справи, в подальшому отримані товари (щебінь) були використані позивачем для виготовлення продукції - виробів з бетону (загальні обсяги придбаного ВАТ «Комбінат Будіндустрії» протягом липня-вересня 2010 року товару (щебеню), в т.ч. від інших постачальників, та обсяги виготовленої продукції наведені в листах позивача від 26.11.2012р. № 8793/7 і № 8794/7 - т. 2 а.с. 250, 251).

Крім того, на обґрунтування своїх позовних вимог позивачем додатково були надані суду документи, що підтверджують наявність у ВАТ «Комбінат Будіндустрії» адміністративної та економіко-правової можливості здійснювати господарську діяльність (в тому числі виробництва виробів з бетону): Статут Товариства, Довідки з Єдиного державного реєстру підприємств та організації (із видами діяльності), В итяг з Єдиного державного реєстру, накази з питань призначення на посади (звільнення з посад) працівників, відомості про обліковані основні засоби, фінансову звітність підприємства за 9-ь місяців 2010 року, тощо (т. 1 а.с. 80-109; т. 2 а.с. 165-168, 191-241, 248-249).

Натомість відповідачем не надано доказів відсутності у контрагента позивача (ТОВ «БК «Арміс») спеціальної податкової правосуб'єктності на момент укладення і виконання вищевказаних правочинів, зокрема того, що вказане підприємство не було зареєстроване в якості платника податку на додану вартість або того, що його реєстрація платником податку на додану вартість була анульована в липні-вересні 2010 року. Відтак, наявні в матеріалах справи копії податкових накладних, на підставі яких позивач сформував податковий кредит за названі звітні (податкові) періоди, відповідають вимогам, встановленим нормами п. 7.2 ст. 7 Закону № 168/97-ВР.

Також відповідачем не було надано до суду доказів, які б свідчили про відсутність у ТОВ «БК «Арміс» умов для здійснення господарської діяльності (відсутність майна, складських приміщень, обладнання та виробничих потужностей, трудових ресурсів, тощо), в т.ч. із залученням третіх осіб.

За правилами пункту 8 ст. 19 Господарського кодексу України усі суб'єкти господарювання зобов'язані самостійно здійснювати первинний (оперативний) та бухгалтерський облік результатів своєї роботи, складати статистичну інформацію, а також надавати відповідно до вимог закону фінансову звітність та статистичну інформацію щодо своєї господарської діяльності, інші дані, визначені законом. Забороняється вимагати від суб'єктів господарювання надання статистичної інформації та інших даних, не передбачених законом або з порушенням порядку, встановленого законом.

В силу п. 1.3 ст. 1 Закону № 168/97-ВР платник податку - особа, яка згідно з цим Законом зобов'язана здійснювати утримання та внесення до бюджету податку, що сплачується покупцем, або особа, яка імпортує товари на митну територію України.

Згідно з п. 10.2 ст. 10 Закону № 168/97-ВР платники податку відповідають за дотримання достовірності та своєчасності визначення сум податку, а також за повноту та своєчасність його внесення до бюджету відповідно до закону.

Суд першої інстанції зазначив,що положеннями Закону № 168/97-ВР, які регулювали порядок формування податкового кредиту, не була передбачена залежність податкового кредиту покупця від декларування сум податкового зобов'язання продавцем, а також не встановлено того, що платник податку несе відповідальність за декларування та сплату податку його контрагентами.

Якщо дії платника податку свідчать про його добросовісність, а вчинені ним господарські операції реальні та відповідають дійсному економічному змісту, для підтвердження права на податковий кредит та/або бюджетне відшкодування достатньо наявності належним чином оформлених документів, зокрема, податкових накладних. Не будуть підставою для відмови у праві на податковий кредит та бюджетне відшкодування з податку на додану вартість порушення податкової дисципліни з боку його контрагентів, що викладено в листі Вищого адміністративного суду України від 20.07.2010р. № 1112/11/13-10.

Так, безпосередньо в Акті перевірки від 04.04.2012р № 40/1-22-70-04012193 не наведено правову норму, в силу якої на платника податку (Покупця) покладена відповідальність за недекларування та несплату податкових зобов'язань платником податку-контрагентом (Продавцем), шляхом позбавлення його права на податковий кредит та валові витрати.

Відповідачем не заперечувався факт декларування та сплати позивачем сум податку на додану вартість за наслідками спірних господарських операцій.

В ході розгляду даної справи в суді відповідачем не було пред'явлено до суду будь-які належні докази нікчемності правочинів, укладених між позивачем і його контрагентом - ТОВ «БК «Арміс».

Зокрема, в Акті перевірки від 04.04.2012р № 40/1-22-70-04012193 також відсутні посилання на ухиляння контрагентом позивача від сплати податків та зборів, визначення йому сум податкових зобов'язань, винесення вироків посадовим особам Товариства за фактом ухиляння від сплати податків, або будь-які інші відомості, які можуть бути визначені як підстави та докази укладення угод з метою, що порушує публічний порядок.

Відповідно до листів СВ ДПІ у Києво-Святошинському районі Київської області ДПС від 23.01.2013 року № 236/7/09-01 (т. 3 а.с. 60 - 149), Києво-Святошинського районного суду Київської області від 12.02.2013 року № 1-464/12 (т. а.с. 162 - 163) та Шевченківського районного суду м. Києва від 07.05.2013 року № 23025/13-вих/01-7/КА-13, що були надані у відповідь на судові запити від 29.12.2012 року, 04.02.2013 року та від 25.02.2013 року за № 2а-14256/12/2670, судом першої інстанції встановлено наступне.

24 лютого та 25 травня 2012 року ст. слідчим СВПМ ДПІ у Києво-Святошинському районі Київської області Свінціцьким І.В. були порушені кримінальні справи відносно ОСОБА_6,ОСОБА_3,ОСОБА_4ОСОБА_7,ОСОБА_10. за ознаками злочинів, передбачених ч. 3 ст. 28, ч. 2 ст. 205, ч. 3 ст. 28 ч. 3 ст. 212, ч. 3 ст. 28 ч. 5 ст. 191, ч. 3 ст. 28 ч. 2 ст. 366, ч. 3 ст. 28 ч. 3 і 4 ст. 358 КК України та відносно перелічених осіб за ознаками злочинів, передбачених ч. 3 ст. 28 ч. 2 ст. 364-1, ч. 3 ст. 28 ч. 3 ст. 27 ч. 3 і 4 ст. 358 КК України, які об'єднані в одне провадження з кримінальною справою № 13-8373,та пред»явлено їм звинувачення.

Вказана кримінальна справа в липні 2012року направлена Києво-Святошинським районним судом Київської області за підсудністю до Шевченківського районного суду м. Києва де на теперішній час перебуває на розгляді .

Судом першої інстанці також було встановлено,що за результатами дослідження текстів постанов про порушення кримінальних справ та об'єднання таких справ в одне провадження від 24.02.2012 року та від 25.05.2012 року (т. 3 а.с. 61-76), постанови про призначення позапланової документальної перевірки від 12.12.2011 року (т. 3 а.с. 24-25), висновку почеркознавчої експертизи від 14.07.2011 року № 276 (т. 3 а.с. 13 - 19), проведеної в рамках кримінальної справи № 13-7731, протоколу очної ставки від 02.12.2011 року (т. 3 а. с. 20 - 23) та обвинувального висновку від 14.06.2012 року в кримінальній справі № 13-8373 (т. 3 а.с. 83 - 148), слідчим не з'ясовувалися факти реальності (товарності) господарських операцій безпосередньо між Позивачем і ТОВ «БК «Арміс», матеріали позапланової виїзної документальної перевірки ВАТ «Комбінат Будіндустрії» (акт від 04.04.2012р № 40/1-22-70-04012193) - в матеріалах цієї кримінальної справи відсутні, а первинні та розрахункові документи, складеними сторонами на виконання договору від 29.06.2010р. № 29/06 - в експертному дослідженні не перебували.

Крім того,встановлено, що документальна позапланова виїзна перевірка позивача з питань правильності нарахування, повноти і своєчасності сплати податку на додану вартість та податку на прибуток по фінансово-господарським взаємовідносинам з рядом суб'єктів господарської діяльності, в тому числі з ТОВ «БК «Арміс» (код ЄДРПО 34356397) за період з 01.01.2009 року по 12.12.2011 року була проведена саме згідно з підпунктом 78.1.11 пункту 78.1 статті 78 Податкового кодексу України на підставі згаданої вище постанови старшого слідчого СВПМ ДПІ Києво-Святошинському районі Київської області, майора податкової міліції Свінціцького І.В. від 12.12.2011 року, винесеної в рамках кримінальної справи № 13-8373.

У відповідності до підпункту 78.1.11 пункту 78.1 статті 78 ПК України документальна позапланова виїзна перевірка здійснюється у разі отримання постанови суду (ухвали суду) про призначення перевірки або постанови органу дізнання, слідчого, прокурора, винесену ними відповідно до закону у кримінальних справах, що перебувають у їх провадженні.

Колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов правильного висновку про протиправність донарахування позивачу сум податку на прибуток та податку на додану вартість, а також застосування штрафних (фінансових) санкцій спірними податковими повідомленнями-рішеннями, оскільки по справі було встановлено реальне здійснення господарських операцій та їх зв'язок з господарською діяльністю Позивача, наявність належним чином оформлених первинних документів, податкових накладних, виданих зареєстрованим платником податку на додану вартість, тому підстави для скасування рішення відсутні.

Суд першої інстанції зазначив,що пунктом 86.9 статті 86 ПК України та пунктом 7 Порядку оформлення результатів документальних перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства, затвердженого наказом ДПА України від 22.12.2010р. № 984, зареєстрованого Міністерством юстиції України 12 січня 2011 року за № 34/18772 (далі - Порядок), передбачено, що у разі якщо грошове зобов'язання розраховується органом державної податкової служби за результатами перевірки, призначеної відповідно до кримінально-процесуального закону або закону про оперативно-розшукову діяльність, податкове повідомлення-рішення за результатами такої перевірки не приймається до дня набрання законної сили відповідним рішенням суду. Матеріали перевірки разом з висновками органу державної податкової служби передаються правоохоронному органу, що призначив перевірку. Статус таких матеріалів перевірки та висновків органу державної податкової служби визначається кримінально-процесуальним законом або законом про оперативно-розшукову діяльність.

За своїм змістом дані норми не містять жодних обмежень чи застережень щодо застосування лише до осіб, відносно яких порушена кримінальна справа чи ведеться оперативно-розшукова справа, тому стосується всіх перевірок, призначених відповідно до кримінально-процесуального закону або закону про оперативно-розшукову діяльність.

Таким чином, згідно з пунктом 86.9 статті 86 ПК України належним доказом на підтвердження правомірності прийняття податкового повідомлення-рішення за результатами вказаної перевірки є відповідне рішення суду.

Відповідачем не надано до суду доказів ні в суді пе6ршої ні в суді апеляційної інстанції на підтвердження наявності на час винесення оскаржуваних податкових повідомлень-рішень відповідного судового рішення по кримінальній справі, що в свою чергу додатково вказує на відсутність встановлених пунктом 86.9 статті 86 ПК України підстав для прийняття оскаржуваних податкових повідомлень-рішень в даному випадку.

Відповідно до ч. 1 ст. 62 Конституції України особа вважається невинуватою у вчиненні злочину і не може бути піддана кримінальному покаранню, доки її вину не буде доведено в законному порядку і встановлено обвинувальним вироком суду. Аналогічну норму містить ч. 2 ст. 2 Кримінального кодексу України.

Частиною 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Доводи апеляційної скарги висновків суду першої інстанції не спростовують, та не дають підстав для висновку, що судом першої інстанції при розгляді справи допущені порушення норм матеріального та процесуального права.

Згідно з ч. 1 п.1 ст. 198, ст. 200 КАС України суд апеляційної інстанції залишає скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Таким чином, колегія суддів вважає, що судом першої інстанції правильно встановлено обставини справи, судове рішення постановлене з додержанням норм матеріального та процесуального права і підстав для його скасування не вбачається, а тому апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення, а постанову суду першої інстанції без змін.

Керуючись ст. ст. 160, 195, 196, 198, 205, 207, 212, 254 КАС України, колегія суддів Київського апеляційного адміністративного суду, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Голосіївському районі м. Києва Державної податкової служби - залишити без задоволення , а постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 13 травня 2013 року - без змін .

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України в порядку та строки, передбачені ст. 212 КАС України.

.

Головуючий суддя Н.М. Троян

Судді Г.Г.Федорова

В.В. Файдюк

.

Головуючий суддя Троян Н.М.

Судді: Федорова Г. Г.