Постанова

від 07.06.2013 по справі 905/532/13-г

ДОНЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

cpg1251

донецький апеляційний господарський суд

Постанова

Іменем України

03.06.2013 р. справа №905/532/13-г

Донецький апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: суддівСтойка О.В. Діброви Г.І., Чернота Л.Ф. за участю представників сторін від позивача від відповідача Карпінська Г.Л., за довіреністю; Мантика І.Б., за довіреністю; розглянувши апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Дружківський машинобудівний завод", м. Дружківка, Донецька область на рішення господарського судуДонецької області від 08.04.2013р. (підписано 15.04.2013р.) у справі№ 905/532/13-г (суддя Кучерява О.О.) за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю " ПК Індустрія", м. Харків до Публічного акціонерного товариства "Дружківський машинобудівний завод", м. Дружківка, Донецька область простягнення заборгованості в розмірі 73 894,01 грн., з яких сума основного боргу 66 000,02 грн., пеня в розмірі 4 656,82 грн., 3% річних в розмірі 3 237,17 грн.

В С Т А Н О В И В:

У січні 2013 року до господарського суду звернулось Товариство з обмеженою відповідальністю " ПК Індустрія", м. Харків (Позивач) із позовом до Публічного акціонерного товариства "Дружківський машинобудівний завод", м. Дружківка, Донецька область (Відповідач) про стягнення заборгованості в розмірі 73 894,01 грн., з яких сума основного боргу, пеня в розмірі 4 656,82 грн., 3% річних в розмірі 3 237,17 грн.

Рішенням господарського суду Донецької області від 08.04.2013 р. позовні вимоги задоволено частково. Стягнуто з відповідача на користь позивача 66 000,02 грн. основного боргу, пеню в розмірі 3 967,21 грн. та 3% річних у розмірі 2 984,24 грн.

Відповідач, не погодившись з прийнятим рішенням, подав апеляційну скаргу в якій просить спірне рішення господарського суду та прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог в повному обсязі.

В обґрунтування вимог скарги заявник посилається на те, що рішення судом першої інстанції винесено з порушенням норм матеріального і процесуального права України та при неповному з'ясуванні судом першої інстанції обставин, що мають значення для справи.

Зокрема, заявник апеляційної скарги посилається на те, що спірний товар був поставлений позивачем не за договором №0103/3/ДрМЗ-116-11 від 01.03.2011р., обов'язок щодо оплати спірного товару не настав, а також стверджує, що сторонами був порушений п. 3.2 спірного Договору.

Представник позивача вважав рішення суду законним та обґрунтованим, просив залишити його без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення.

Представник відповідача в судовому засіданні підтримав доводи апеляційної скарги в повному обсязі та надав пояснення, аналогійні викладеним.

Відповідно до статті 101 Господарського процесуального кодексу України у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу. Апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Відповідно до вимог ст. 81-1 Господарського процесуального кодексу України здійснювалась фіксація судового засідання за допомогою технічних засобів.

Заслухавши представників сторін, дослідивши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції норм процесуального права, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи із наступного.

Як вбачається з матеріалів справи, між ТОВ "ПК Індустрія" (Позивач) та ПАТ "Дружківський машинобудівний завод" (Відповідач) від імені та за рахунок якого діє ТОВ "НПК "Гірські машини" на підставі договору доручення № 151-10у від 21.12.2010 р. укладено договір № 0103/3/ДрМЗ-116-11 від 01.03.2011р. (далі - Договір), за умовами якого позивач зобов'язався передати в обумовлені цим договором строки відповідачу товар, а відповідач - прийняти вказаний товар та оплатити за нього узгоджену суму (п.1.1. Договору).

Строк дії вищезазначеного Договору встановлений до 31.12.2012 р.

Відповідно до пункту 1.2 Договору, кількість, ціна та асортимент кожної партії товару відмічаються у додатках до договору, які включають у себе специфікації та є невід'ємними його частинами.

Згідно із пунктом 3.3 договору постачальник зобов'язується повідомити покупця про проведених відвантаженнях товару протягом двох банківських днів, а також протягом 5 днів з моменту відвантаження надати покупцю (його представнику) наступні документи: рахунки-фактури на товар, сертифікати якості, копії з/д квитанцій (накладних) та інші товаротранспортні документи, податкову накладну.

Згідно п. 4.3 договору порядок оплати встановлений протягом 60 календарних днів з моменту поставки кожної конкретної узгодженої партії товару.

Позивачем, на виконання умов Договору було поставлено спірний товар, що підтверджується видатковими накладними №1104007 від 11.04.2011р., №251404005 від 14.04.2011р., №0505004 від 05.05.2011р., №2505006 від 25.05.2011р., №2505008 від 25.05.2011р., №0106011 від 01.06.2011р., №0906004 від 09.06.2011р., №2006005 від 20.06.2011р., №2206004 від 22.06.2011р., №0807005 від 08.07.2011р., №0807006 від 08.07.2011р., №1307001 від 13.07.2011р., №1508014 від 15.08.2011р., №1508016 від 15.08.2011р., №3008009 від 30.08.2011р., №2909004 від 29.09.2011р., №2710003 від 27.10.2011р. на загальну суму 747 811,41 грн., які підписані обома сторонами без жодних зауважень, містять всі необхідні відомості про товар та його фактичне отримання.

Поставлений за означеними видатковими накладними товар прийнято уповноваженими відповідачем особами на підставі довіреностей від 11.04.2011 р. № 976, від 05.05.2011 р. № 1278, від 25.05.2011 р. № 1470, від 25.05.2011 р. № 1473, від 01.06.2011 р. № 1552, від 20.06.2011 р. № 1746, від 22.06.2011 р. №1800, від 08.07.2011 року № 1956, від 10.08.2011 р. № 2274, від 30.08.2011 р.№ 2469, від 29.09.2011 р. № 2790, від 21.10.2011 року № 2996.

Відповідачем було частково здійснено оплату за поставлений товар у розмірі 681 811,39 грн.

Через невиконання відповідачем своїх договірних обов'язків в повному обсязі у останнього перед позивачем утворилась сума заборгованості в розмірі 66 000,02 грн., доказів оплати якої суду не надано.

Між сторонами підписаний та скріплений печатками підприємств акт звіряння взаємних розрахунків станом на 01.12.2011 р. на суму 242 353,68грн., який сформований на підставі накладних, наявних в матеріалах справи (а.с.78). Акт підписаний сторонами та скріплений печатками останніх без зауважень.

Суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору (п. 1 ст. 193 ГК України).

У відповідності до норм ст. ст. 525, 526 Цивільного кодексу України, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно ст. 530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк.

Сторонами не надано суду специфікацій до Договору, але наявні в матеріалах справи спірні накладні містять посилання на даний Договір, таким чином сторонами узгоджено, що поставка спірного товару зроблена саме в межах цього Договору.

Щодо доводів скаржника про виникнення спору між сторонами не за Договором № 0103/3/ДрМЗ-116-11 від 01.03.2011р., а за Договором № ДрМЗ-116-11 від 01.03.2011р., судова колегія вважає, що у наявних в матеріалах справи документах сторонами вказувався скорочений номер спірного Договору, доказів наявності іншого Договору між сторонами із зазначеним номером та від тієї ж дати відповідачем не надано.

Відповідно до ст.ст. 33, 34 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень, суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи, а за загальним правилом тягар доказування певних обставин покладається на особу, яка посилається на ці обставини.

Отже судова колегія вважає доводи апеляційної скарги не заснованими на законі та розцінює їх як спробу відповідача ухилитися від виконання зобов'язання по оплаті поставленого товару.

За таких підстав висновок суду першої інстанції про стягнення суми заборгованості в розмірі 66 000,02 грн. є вірним.

Перевіривши висновок суду першої інстанції в частині стягнення з відповідача 3% річних у розмірі 2 984,24 грн. за період з 11.06.2013р. по 11.01.2013р. та пені в розмірі 3 967,21грн. за періоди з 01.02.2012р. - 29.02.2012р., з 01.03.2012р. - 22.03.2012р., з 23.03.2012р. - 31.03.2012р., з 01.04.2012р. - 30.04.2012р., з 01.05.2012р. - 31.05.2012р., з 01.06.2012р. - 25.06.2012р., судова колегія вважає його вірним.

Разом з тим, відшкодовуючи позивачу за рахунок відповідача витрати на правову допомогу, суд порушив вимоги ст. 44 ГПК України, за змістом якої судові витрати складаються з судового збору, сум, що підлягають сплаті за проведення судової експертизи, призначеної господарським судом, витрат, пов'язаних з оглядом та дослідженням речових доказів у місці їх знаходження, оплати послуг перекладача, адвоката та інших витрат, пов'язаних з розглядом справи.

Згідно абз. 4 п. 6.3 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 21.02.2013р. № 7 "Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України", за змістом частини третьої статті 48 та частини п'ятої статті 49 ГПК у їх сукупності можливе покладення на сторони у справі як судових витрат тільки тих сум, які були сплачені стороною за отримання послуг саме адвоката (у розумінні пункту 1 статті 1 та частини першої статті 6 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність"), а не будь-якої особи, яка надавала правову допомогу стороні у справі.

Договір № 86 від 30.11.2012р. про надання адвокатських послуг, укладений позивачем не з адвокатом, а з юридичною особою - ТОВ "Правовий центр "Альфа-Омега", при цьому наявність у її директора свідоцтва про право на зайняття адвокатською діяльністю не свідчить про те, що адвокатські послуги надавались саме юридичною особою.

Крім того, в матеріалах справи відсутні докази того, що представник позивача, що брала участь в судових засіданнях, є адвокатом у розумінні пункту 1 статті 1 та частини першої статті 6 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність".

Перебування цієї особи у трудових відносинах з вищенаведеною юридичною особою також не є підставою до стягнення витрат на послуги адвоката на підставі ст. 49 ГПК України.

Судова колегія вважає такими, що не стосуються даної справи доводи позивача щодо права адвоката вести свої справи особисто або через інші форми господарської діяльності, оскільки це не стосується порядку стягнення судових витрат у вигляді оплати послуг адвоката в порядку ст.ст. 44, 49 ГПК України.

З огляду на наведене, судова колегія не погоджується з висновком суду першої інстанції щодо включення до складу судових витрат сплаченої позивачем суми в розмірі 4 000,00 грн. за договором № 86 від 30.11.2012р. про надання адвокатських послуг з ТОВ "Правовий центр "Альфа-Омега" та стягнення її з відповідача на користь позивача на підставі ст.ст. 44, 49 ГПК України.

З урахуванням вищевикладеного, судова колегія Донецького апеляційного господарського суду дійшла висновку, що рішення господарського суду Донецької області від 08.04.2013 року у справі № 905/532/13-г в частині стягнення з відповідача витрат на правову допомогу в сумі 4 000,00 грн. підлягає скасуванню на підставі п. 4 ч. 1 ст. 104 ГПК України, через порушення судом норм процесуального права, що призвело до прийняття неправильного рішення по справі в цій частині.

В задоволенні вимог позивача про стягнення витрат на правову допомогу слід відмовити.

В іншій частині рішення господарського суду є законним та обґрунтованим.

Відповідно до вимог ст. 49 Господарського процесуального кодексу України судові витрати по розгляду апеляційної скарги відносяться на відповідача.

Керуючись ст.ст. 99, 101, 102, 103, 104, 105 Господарського процесуального кодексу України, суд -

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Дружківський машинобудівний завод", м. Дружківка, Донецька область залишити без задоволення.

Рішення господарського суду Донецької області від 08.04.2013 року у справі № 905/532/13-г скасувати в частині стягнення витрат на правову допомогу в сумі 4 000,00 грн.

Відмовити Товариству з обмеженою відповідальністю " ПК Індустрія", м. Харків у задоволенні вимог про стягнення з Публічного акціонерного товариства "Дружківський машинобудівний завод", м. Дружківка, Донецька область витрат на правову допомогу в сумі 4 000,00 грн.

В іншій частині рішення господарського суду Донецької області від від 08.04.2013 року у справі № 905/532/13-г залишити без змін.

Постанову може бути оскаржено до Вищого господарського суду України у касаційному порядку через Донецький апеляційний господарський суд протягом двадцяти днів з дня набрання постановою апеляційного господарського суду законної сили.

Головуючий О.В. Стойка

Судді Г.І. Діброва

Л.Ф. Чернота

Надр. 5 прим