Рішення

від 03.06.2013 по справі 905/1469/13-г

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

cpg1251

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

83048, м.Донецьк, вул.Артема, 157, тел.381-88-46

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

03.06.2013 Справа № 905/1469/13-г

Господарський суд Донецької області у складі судді Сажневої М.В., розглянувши матеріали справи

за позовомПриватного підприємства "Донгазтрейд" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Маркет Ойл" простягнення 135 332,19 грн.

за участю представників:

від позивачаМордвінцев В.М. - представник за довіреністю від відповідачане з'явились

ОБСТАВИНИ СПРАВИ :

На розгляд господарського суду Донецької області передані позовні вимоги Приватного підприємства "Донгазтрейд" про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Маркет Ойл" заборгованості за поставлені нафтопродукти у розмірі 120 848,00 грн., пені у розмірі 14 484,19 грн. та судових витрат (з урахуванням заяви про збільшення позовних вимог, поданої 16.05.2013).

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідач неналежним чином виконав зобов'язання за договором № 4 постачання нафтопродуктів (скрапленого газу пропан-бутан) від 31.01.2012 щодо здійснення повної та своєчасної оплати поставленого позивачем протягом березня 2012 року скрапленого газу, у зв'язку з чим позивач просить стягнути з відповідача суму основного боргу, а також нараховану на неї пеню.

Відповідач відзиву та письмових пояснень на позов не подав, явку своїх представників в судові засідання не забезпечив. Ухвали про призначення розгляду справи та про її відкладення направлялись відповідачу рекомендованою кореспонденцією за юридичною адресою. Про місце, дату та час судових засідань, відповідач був повідомлений належним чином, оскільки відповідно до ч. 1 ст. 64 Господарського процесуального кодексу України разі відсутності сторін за адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, вважається, що ухвала про порушення провадження у справі вручена їм належним чином. Доказів на підтвердження поважних причин невиконання вимог ухвали суду та нез'явлення в судове засідання відповідач суду не надав. Заявлені позовні вимоги не заперечив.

Відповідно до ст. 75 Господарського процесуального кодексу України справа розглядається судом за наявними в ній матеріалами.

Представник позивача клопотання щодо фіксації судового процесу не заявляв, у зв'язку з чим розгляд справи здійснювався без застосування засобів технічної фіксації судового процесу у відповідності до ст. 81-1 Господарського процесуального кодексу України.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, господарський суд Донецької області

В С Т А Н О В И В :

31.01.2012 між Приватним підприємством "Донгазтрейд" (постачальник, позивач) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Маркет Ойл" (покупець, відповідач) укладено договір № 4 постачання нафтопродуктів (скрапленого газу пропан-бутан) (далі - Договір).

За умовами вказаного Договору постачальник зобов'язався поставляти та передавати у власність покупця скраплений газ пропан-бутан (далі - товар), а покупець зобов'язався приймати товар та оплачувати його на умовах даного Договору.

Договір набирає чинності з моменту його підписання та діє до 31.01.2013, а щодо порядку взаємних розрахунків має юридичну силу до повного виконання сторонами своїх зобов'язань (п. 6.1 Договору).

Пунктом 3.1 Договору передбачено, що ціна товару, що передається у власність покупця, погоджується сторонами та відображається в рахунках.

В розділі 5 Договору сторони визначили умови приймання-передачі товару.

На виконання умов Договору позивач у березні 2012 року поставив відповідачу скраплений газ, що підтверджується видатковими накладними, а саме:

- за видатковою накладною № РН-0000318 від 03.03.2012 - скраплений газ кількістю 7500 л на загальну суму 37 500,00 грн.

- за видатковою накладною № РН-0000333 від 06.03.2012 - скраплений газ кількістю 5700 л на загальну суму 28 785,00 грн.;

- за видатковою накладною № РН-0000351 від 07.03.2012 - скраплений газ кількістю 3250 л на загальну суму 16 640,00 грн.;

- за видатковою накладною № РН-0000363 від 11.03.2012 - скраплений газ кількістю 8910 л на загальну суму 46 332,00 грн.;

- за видатковою накладною № РН-0000384 від 14.03.2012 - скраплений газ кількістю 3300 л на загальну суму 17 391,00 грн.;

- за видатковою накладною № РН-0000386 від 15.03.2012 - скраплений газ кількістю 3000 л на загальну суму 16 200,00 грн.;

- за видатковою накладною № РН-0000398 від 17.03.2012 - скраплений газ кількістю 5000 л на загальну суму 27 500,00 грн.;

- за видатковою накладною № РН-0000416 від 19.03.2012 - скраплений газ кількістю 2000 л на загальну суму 11 000 грн.;

- за видатковою накладною № РН-0000418 від 20.03.2012 - скраплений газ кількістю 4000 л на загальну суму 24 000,00 грн.,

а всього на суму 225 348,00 грн.

Позивачем також було виставлено відповідачу відповідні рахунки на оплату скрапленого газу.

Отримання відповідачем товару, зазначеного у вищевказаних видаткових накладних, підтверджується підписом його представника, скріпленим печаткою підприємства на зазначених накладних, належним чином засвідчені копії яких містяться в матеріалах справи.

В наданих податкових накладних умовою поставки є договір № 4 від 31.01.2012.

Висновок стосовно того, що товар за вищезазначеними видатковими накладними був поставлений позивачем відповідачу саме на виконання Договору № 4 від 31.01.2012, суд робить виходячи з того, що найменування товару, зазначеного у вищезазначених видаткових накладних, повністю відповідає тому, що вказаний у договорі.

Згідно з розділом 4 Договору оплата здійснюється на підставі рахунку-фактури за умови 100% передплати вартості кожної партії товару.

За згодою сторін, за товар, поставлений без передплати або за часткової передплати, покупець зобов'язаний здійснити повний та остаточний розрахунок за поставлений товар протягом 3 банківських днів з моменту приймання-передавання товару (п. 4.2 Договору).

Днем здійснення оплати товару вважається день надходження грошових коштів на поточний рахунок постачальника.

Частиною другою статті 11 Цивільного кодексу України передбачено, що підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

З урахуванням вищенаведеного, суд вважає, що зобов'язання сторін виникли в порядку статті 11 Цивільного кодексу України з дій юридичних осіб, які в силу загальних начал і змісту цивільного законодавства породжують зазначені права та обов'язки, а укладений між ними правочин за своєю правовою природою є договором поставки та підпадає під правове регулювання норм статей 712, 655-697 Цивільного кодексу України та статей 264-271 Господарського кодексу України.

До виконання господарських договорів застосовується відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, встановлених цим Кодексом, що передбачено приписами другого абзацу пункту першого статті 193 Господарського кодексу України.

Згідно ст. 629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ч. 1 ст. 712 Цивільного кодексу України та ч. 1 ст. 265 Господарського кодексу України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупцю для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з його особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

У статті 692 Цивільного кодексу України зазначено, що покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару.

Статтею 526 Цивільного кодексу України встановлено, що зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Аналогічна норма міститься і в ст. 193 Господарського кодексу України, яка регламентує, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Відповідно до ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Судом встановлено, що позивач свої зобов'язання за Договором виконав належним чином, а саме у березні 2012 року поставив відповідачу скраплений газ в обсязі 42 660 л на загальну суму 225 348,00 грн., що підтверджується матеріалами справи, у тому числі видатковими накладними, в яких міститься підпис представника відповідача про отримання.

Відповідно до п. 4.2 Договору за товар, поставлений без передплати або за часткової передплати, покупець зобов'язаний здійснити повний та остаточний розрахунок за поставлений товар протягом 3 банківських днів з моменту приймання-передавання товару.

Проте, в порушення умов Договору, відповідач зобов'язання по оплаті отриманого у березні 2012 року скрапленого газу виконав частково, а саме на суму 104 500,00 грн., що підтверджується належним чином засвідченими копіями банківських виписок, довідкою з банку № 12-196/1713 від 16.04.2013, та поясненнями позивача щодо розрахунків, які містяться в матеріалах справи.

Таким чином, станом на час розгляду справи заборгованість відповідача за отриманий у березні 2012 року скраплений газ становить 120 848,00 грн.

Згідно зі ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Відповідно до ч. 1 ст. 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до ст. 34 Господарського процесуального кодексу України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.

Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідач доказів на спростування обставин, повідомлених позивачем, не надав. Належних доказів погашення заборгованості за Договором № 4 від 31.01.2012 за отриманий у березні 2012 року скраплений газ відповідачем суду не надано.

Враховуючи викладене, позовні вимоги про стягнення з відповідача основного боргу за отриманий скраплений газ у розмірі 120 848,00 грн. підлягають задоволенню.

Позивач також просить суд стягнути з відповідача пеню у розмірі 14 484,19 грн.

Згідно з ч. 1 ст. 216 Господарського кодексу України учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання (ст. 218 Господарського кодексу України).

Стаття 611 Цивільного кодексу України передбачає, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, якими зокрема є сплата неустойки, відшкодування збитків та моральної шкоди.

Згідно з ч. 3 ст. 549 Цивільного кодексу України пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Відповідно до ч. 1 ст. 230 Господарського кодексу України, штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Згідно з ч. 6 ст. 231 Господарського кодексу України штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Сторонами в п. 7.2 Договору погоджено, що за прострочення оплати поставленого товару покупець зобов'язаний сплатити постачальнику пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми заборгованості за кожен прострочення платежу.

З огляду на те, що відповідач взяті на себе зобов'язання щодо повної та своєчасної оплати отриманого природного газу виконав неналежним чином, відповідальність у вигляді пені за прострочення виконання зобов'язання передбачена Договором, суд дійшов висновку про наявність правових підстав для стягнення пені з відповідача.

Відповідно до ст. 253 Цивільного кодексу України перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов'язано його початок.

Перевіривши розрахунок пені позивача, суд визнає його частково невірним, у зв'язку з наявністю арифметичних помилок, а також через неправильне визначення періоду нарахування, оскільки позивачем нараховувалась пеня починаючи з останнього дня строку, протягом якого відповідач може здійснити оплату заборгованості, що суперечить вищезазначеній нормі.

Розмір пені, який підлягає стягненню з відповідача, за розрахунком суду, здійсненим з урахуванням вимог чинного законодавства, настання у відповідача строку платежу, в межах періоду, визначеного позивачем, а також того, що у 2012 році 366 днів, становить 14 407,86 грн.

Вимоги про стягнення пені та в залишковій сумі задоволенню не підлягають у зв'язку з безпідставністю заявлення.

Враховуючи викладене, позовні вимоги підлягають частковому задоволенню.

У зв'язку з частковим задоволенням позову, судовий збір відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

При поданні позову та заяви про збільшення позовних вимог позивачем платіжними дорученнями № 764 (#73139159) від 26.02.2013 та № 882 (#78896278) від 12.04.2013 сплачено всього 2 687,20 грн. судового збору. Позивачем заявлено вимоги майнового характеру про стягнення 135 332,19 грн. (з урахуванням заяви про збільшення позовних вимог).

Відповідно до п. 2 ч. 2 ст. 4 Закону України "Про судовий збір" за подання до господарського суду позовної заяви майнового характеру справляється судовий збір у розмірі 2 відсотки ціни позову, але не менше 1,5 розміру заробітної плати та не більше 60 розмірів мінімальних заробітних плат.

Отже, позивачем при поданні заяви про збільшення позовних вимог недоплачено судовий збір в сумі 19,44 грн.

У зв'язку з чим, суд вважає за необхідне стягнути з позивача на користь Державного бюджету України суму недоплаченого судового збору у розмірі 19,44 грн.

Позивач також просить суд покласти на відповідача витрати з оплати послуг адвоката у розмірі 8 000,00 грн.

Позивачем надано належним чином засвідчену копію договору № 77-6 від 23.07.2012, укладеного між адвокатом ЮК №1 Київського району м. Донецька Мордвінцевим Валерієм Михайловичем (адвокат) та Приватним підприємством "Донгазтрейд" (клієнт), ордер серії ДН № 000,2561 на надання правової допомоги від 11.02.2013, належним чином засвідчену копію свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю № 4297, платіжне доручення на суму 8 000,00 грн.

Відповідно до п. 6.3 постанови пленуму Вищого господарського суду України № 7 від 21.02.2013 "Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України" відшкодування витрат, пов'язаних з оплатою послуг адвокатів, адвокатських бюро, колегій, фірм, контор та інших адвокатських об'єднань з надання правової допомоги щодо ведення справи в господарському суді, здійснюється господарським судом шляхом зазначення про це у рішенні, ухвалі, постанові за наявності документального підтвердження витрат, як-от: угоди про надання послуг щодо ведення справи у суді та/або належно оформленої довіреності, виданої стороною представникові її інтересів у суді, платіжного доручення або іншого документа, який підтверджує сплату відповідних послуг, а також копії свідоцтва адвоката, який представляв інтереси відповідної сторони, або оригіналу ордера адвоката, виданого відповідним адвокатським об'єднанням, з доданням до нього витягу з договору, в якому зазначаються повноваження адвоката як представника або обмеження його прав на вчинення окремих процесуальних дій.

Пунктом 6.5 постанови пленуму Вищого господарського суду України № 7 від 21.02.2013 "Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України" встановлено, що, вирішуючи питання про розподіл сум судових витрат, господарський суд має враховувати, що розмір відшкодування судових витрат, не пов'язаних зі сплатою судового збору, не повинен бути неспіврозмірним, тобто явно завищеним порівняно з ціною позову. У зв'язку з цим суд з урахуванням конкретних обставин, зокрема ціни позову, може обмежити даний розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для даної справи.

У визначенні розумно необхідного розміру сум, які підлягають сплаті за послуги адвоката, можуть братися до уваги, зокрема: встановлені нормативно-правовими актами норми видатків на службові відрядження (якщо їх установлено); вартість економних транспортних послуг; час, який міг би витратити на підготовку матеріалів кваліфікований фахівець; вартість оплати відповідних послуг адвокатів, яка склалася в країні або в регіоні; наявні відомості органів статистики або інших органів про ціни на ринку юридичних послуг; тривалість розгляду і складність справи тощо. Докази, які підтверджують розумність витрат на оплату послуг адвоката, повинна подавати сторона, що вимагає відшкодування таких витрат.

Враховуючи викладене, з урахуванням ціни позову, складності справи, тощо суд вважає, що витрати позивача на оплату послуг адвоката слід покласти на відповідача в сумі 4 000,00 грн.

Керуючись ст.ст. 33, 34, 43, 44, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд

В И Р І Ш И В:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Маркет Ойл" (86130, Донецька обл., м. Макіївка, вул. Успенського, 2, ідентифікаційний код 37841434, з будь-якого рахунку виявленого державним виконавцем під час виконання рішення) на користь Приватного підприємства "Донгазтрейд" (83020, м. Донецьк, вул. Дагестанська, 107-А, ідентифікаційний код 36253244) основний борг у розмірі 120 848 (сто двадцять тисяч вісімсот сорок вісім) грн. 00 коп., пеню у розмірі 14 407 (чотирнадцять тисяч чотириста сім) грн. 86 коп., витрати пов'язані з оплатою послуг адвоката у розмірі 4 000 (чотири тисячі) грн. 00 коп. та судовий збір у розмірі 2 705 (дві тисячі сімсот п'ять) грн. 02 коп.

3. Стягнути з Приватного підприємства "Донгазтрейд" (83020, м. Донецьк, вул. Дагестанська, 107-А, ідентифікаційний код 36253244, з будь-якого рахунку, виявленого державним виконавцем під час виконання судового рішення) на користь Державного бюджету України судовий збір у розмірі 19 (дев'ятнадцять) грн. 44 коп.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

4. В іншій частині позову відмовити.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Дата складення повного рішення 10.06.2013.

Суддя М.В. Сажнева