Постанова

від 03.06.2013 по справі 5019/2088/11

РІВНЕНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

cpg1251

РІВНЕНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

33001 , м. Рівне, вул. Яворницького, 59

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"03" червня 2013 р. Справа № 5019/2088/11

Рівненський апеляційний господарський суд у складі колегії:

Головуючої судді Олексюк Г.Є.

суддів Сініцина Л.М.

суддів Гудак А.В.

при секретарі судового засідання Юрчук Ю.М

розглянувши у відкритому судовому засіданн у приміщенні Рівненського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу Товариство з обмеженою відповідальністю "Русичі" на ухвалу господарського суду Рівненської області від 22.04.13 р.

у справі № 5019/2088/11 (суддя Войтюк В.Р. )

позивач Публічне акціонерне товариство Комерційний Банк "НАДРА"

відповідач Товариство з обмеженою відповідальністю "Русичі"

про стягнення 534 265 грн. 76 коп. боргу

за участю представників сторін:

позивача - Філончук Я.А., представника, довіреність у справі

відповідача - Собчук М.В., представника ,довіреність у справі

Судом роз'яснено представникам сторін права та обов'язки, передбачені ст.ст.20, 22 ГПК України.

Клопотання про технічну фіксацію судового процесу не поступало, заяв про відвід суддів не надходило.

ВСТАНОВИВ:

Ухвалою господарського суду Рівненської області від 22 квітня 2013 року у справі №5019/2088/11 (суддя Войтюк В.Р) відмовлено у задоволенні заяви про розстрочення виконання рішення суду від 08 грудня 2011 року за позовом публічного акціонерного товариства "Комерційний банк" "НАДРА" до товариства з обмеженою відповідальністю "Русичі" про стягнення 534 265,76 гривень.

Відмовляючи в задоволенні заяви, місцевий господарський суд з огляду на ст. 218,229 Господарського кодексу України, ст.617, 625 Цивільного кодексу України, ст. 121 ГПК України дійшов висновку про помилковість доводів заявника щодо відсутності у нього коштів для погашення боргу перед позивачем, як на підстави для надання розстрочки виконання рішення. Також суд вважав, що несвоєчасне виконання рішення суду порушує матеріальні інтереси позивача та впливає на його фінансовий стан, що може призвести до негативних наслідків господарської діяльності останнього, а негативні фінансово-економічні наслідки кризи стосуються всіх господарюючих суб`єктів, в тому числі і стягувача.

Не погодившись з даною ухвалою, Товариство з обмеженою відповідальністю "Русичі" звернулось з апеляційною скаргою, якою вказує, що оскаржувана ухвала винесена з неправильним застосуванням норм матеріального та процесуального права.

Скаржник зазначає, що не може погодитись з висновком суду про відсутність жодних доказів в підтвердження свого фінансового стану та відсутності коштів на рахунку підприємства.

Просить суд врахувати, що скаржник уклав декілька зовнішньоекономічних контрактів та у нього є реальна можливість протягом 2012 -2013 року виконати рішення суду від 08 грудня 2011 року. Іншого способу виконати вищезазначене рішення суду у скаржника відсутнє.

Вважає, що місцевий господарський суд помилково не прийняв до уваги, що протягом 2012 і 2013 років скаржником щомісяця проводилось часткове погашення існуючого боргу перед позивачем та укладено мирову угоду із позивачем про розстрочку боргу протягом 2013 року.

Просить скасувати ухвалу господарського суду Рівненської області від 22 квітня 2013 року у справі № 5019/2088/11 і прийняти нову, якою задовольнити заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "Русичі" про розстрочку виконання рішення господарського суду Рівненської області від 08 грудня 2011 року.

В судовому засіданні скаржником долучено до матеріалів справи додаткові докази : копії заяви на участь у спеціалізованому конкурсі із продажу необробленої деревини, акт звірки взаємних розрахунків від 20.05.2013 року ,витяг з урядового порталу від 30.05.2013 р.

Колегія суддів вважає за можливе долучити дані докази до матеріалів справи і надати їм оцінку в нарад чий кімнаті.

У відзиві на апеляційну скаргу представник ПАТ КБ «Надра» вказує на законність та обґрунтованість оскаржуваної ухвали та наводить свої міркування на спростування доводів скаржника.

Зокрема, серед іншого звертає увагу, що зовнішньоекономічні контракти, на які покликається боржник, були укладені ще у 2011 року зі строком дії до 2011-2012 років та їх дію сторонами продовжено до 2012-2013 років. Прибуток від поставки пиломатеріалів за даними контрактами Скаржник отримував також протягом 2011-2012 років, однак, спромігся погашати існуючу заборгованість за кредитним договором у розмірах від 1000 гривень до 5000 гривень.

Вказує, що у боржника наявне рухоме та нерухоме майно, на яке можливо звернути стягнення для погашення існуючого боргу.

Спростовує доводи апеляційної скарги про укладення мирової угоди ,оскільки такої угоди у передбачений законом спосіб між позивачем та відповідачем не укладалося, а лише проводилися усні переговори щодо такої можливості.

Просить залишити ухвалу господарського суду Рівненської області від 22.04.2013 року про відмову у розстрочці виконання рішення суду у даній без змін, а апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Русичі» - без задоволення.

В судовому засідання представник апелянта підтримав апеляційну скаргу, з підстав, викладених у ній. Просить скасувати ухвалу господарського суду Рівненської області від 22.04.2013 року у даній справі .

Представник позивача вважає оскаржувану ухвалу прийнятою з дотриманням чинного законодавства, просить відмовити в задоволення апеляційної скарги ТзОВ « Русічі» .

Відповідно до ч. 5 ст. 106 ГПК України, апеляційні скарги на ухвали місцевого господарського суду розглядаються в порядку, передбаченому для розгляду апеляційних скарг на рішення місцевого господарського суду. Апеляційні скарги на ухвали місцевого господарського суду можуть подавати сторони та інші учасники судового процесу, зазначені у цьому Кодексі та Законі України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" (ч. 6 ст. 106 ГПК України).

Згідно з ч. 2 ст. 101 ГПК України апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність та обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Заслухавши пояснення представників сторін , обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши повноту з'ясування та доведеність всіх обставин, що мають значення для справи, дослідивши правильність застосування господарським судом першої інстанції норм процесуального та матеріального права при винесенні оскарженої ухвали, судова колегія вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Судом встановлено, що рішенням господарського суду Рівненської області 08 грудня 2011 року у справі № 5019/2088/11 частково задоволено позов публічного акціонерного товариства "Комерційний Банк "НАДРА" та стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "Русичі" на його користь 336837,99 гривень заборгованості за кредитом, 132496,70 гривень відсотків за користування кредитними коштами, 5 172,05 гривень пені, 40891, 93 гривень інфляційних втрат, 5342,66 гривень витрат по сплаті державного мита та 236 гривень плати за послуги по інформаційно-технічному забезпеченню судового процесу.

23 грудня 2011 року на виконання означеного рішення господарським судом Рівненської області видано наказ.

11 лютого 2013 року відповідач звернувся до суду з заявою про розстрочку виконання рішення суду від 08.12.2011 року.

Обґрунтовуючи підстави звернення із заявою про відстрочку виконання рішення суду, відповідач вказував, на те що обставинами, що ускладнюють виконання рішення суду є відсутність коштів та тимчасова збитковість у господарській діяльності підприємства. Крім того, вважає, що при виконанні державними виконавцями судового рішення шляхом стягнення грошових коштів з рахунку відповідача - ТзОВ "Русичі" постраждають наймані працівники, які при цьому можуть втратити роботу, заробітну плату, тобто порушаться їх конституційні права на працю, адже смт. Томашгород - невеликий населений пункт, де знайти роботу дуже важко, а ще і в період фінансової кризи в Україні. При виконанні рішення суду роботу підприємства буде повністю паралізовано, підприємство буде змушене звільнити своїх працівників, так як не буде можливості сплачувати їм заробітну плату, бо сума боргу для ТзОВ "Русичі" є значною.

Однак, відповідно до статті 121 Господарського процесуального кодексу України при наявності обставин, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим, за заявою сторони, державного виконавця, прокурора чи його заступника або за своєю ініціативою господарський суд, який видав виконавчий документ, у десятиденний строк розглядає це питання у судовому засіданні з викликом сторін, прокурора чи його заступника і у виняткових випадках, залежно від обставин справи, може відстрочити або розстрочити виконання рішення, ухвали, постанови, змінити спосіб та порядок їх виконання.

Підставою для відстрочки можуть бути конкретні обставини, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим у строк або встановленим господарським судом способом. Згоди сторін на вжиття заходів, передбачених статтею 121 Господарського процесуального кодексу України, цією нормою процесуального права не вимагається і господарський суд законодавчо не обмежений будь-якими конкретними термінами відстрочки чи розстрочки виконання рішення. Проте, вирішуючи питання про відстрочку чи розстрочку виконання рішення, господарський суд повинен враховувати матеріальні інтереси сторін, їх фінансовий стан, ступінь вини відповідача у виникненні спору, наявність інфляційних процесів у економіці держави та інші обставини справи, зокрема наявну загрозу банкрутства, відсутність коштів на банківських рахунках і майна, на яке можливо було б звернути стягнення.

Тобто, в кожному конкретному випадку суд не зобов'язаний за заявою сторони надати розстрочку виконання рішення, але може розстрочити виконання рішення згідно зі статтею 121 ГПК України в порядку статті 43 ГПК України.

Отже, виходячи із наведеного, законодавець у будь-якому випадку пов'язує розстрочення виконання судового рішення у судовому порядку з об'єктивними, непереборними, іншими словами - виключними обставинами, що ускладнюють вчасне виконання судового рішення.

Поряд з тим, колегія суддів зазначає, що відповідно до статті 124 Конституції України, статей 84, 115 Господарського процесуального кодексу України судові рішення ухвалюються іменем України і є обов'язковими до виконання на всій її території.

У статті 193 Господарського кодексу України передбачено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів.

Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Крім того, відповідно до Конвенції « Про захист прав людини і основоположних свобод», кожна сторона має право на виконання рішення суду протягом розумного строку.

За правилами ст. 34 ГПК України докази, якими сторони обгрунтовують свої доводи та заперечення повинні бути належними та допустимими. Особливістю судових доказів є те, що вони виступають в якості гарантії достовірності одержаної судом інформації, оскільки на підставі їх оцінки в сукупності за правилами ст.ст. 4-7 та 43 господарський суд приймає судове рішення іменем України.

Судова колегія констатує, що подані докази та доводи заявника ( скаржника) ґрунтуються виключно на його припущеннях та не містять беззаперечних даних про наявність обставин, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим та зумовлюють необхідність відстрочити або розстрочити виконання рішення. Так, з моменту ухвалення судового рішення у даній справі по даний час та під час дії контрактів, якими скаржник обґрунтовує можливість погашення заборгованості протягом року, ним погашено лише незначну частину заборгованості перед позивачем ( близько десятої частини), яка встановлена судовим рішенням.

Наявність та можливе виникнення зобов»язань у скаржника перед його найманими працівниками по заробітній платі не вважаються тими обставинами, що зумовлюють необхідність відстрочити або розстрочити виконання рішення суду, яке набрало законної сили та підлягає обов»язковому виконанню.

Інші наведені відповідачем підстави для розстрочення виконання судового рішення, не є тими виключними обставинами, які б давали підстави для розстрочення виконання судового рішення, оскільки кожна із сторін договору приймає на себе відповідні ризики можливого погіршення економічної ситуації та фінансового становища свого підприємства, підприємств своїх контрагентів та країни в цілому. Учасник договору не повинен відповідати за прорахунки суб'єкта підприємницької діяльності, уклавшого з ним цей договір.

За змістом статей 33 і 34 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог. Доказування полягає не лише в поданні особами доказів, а й у доведенні їх переконливості, що скаржником зроблено не було.

В силу ст.ст. 33, 38, 43 ,47 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності, коли кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, а суд, оцінивши подані по справі докази за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом, повинен прийняти рішення за результатами обговорення усіх цих обставин.

Апеляційний господарський суд вважає, що судом першої інстанції в порядку статті 43 Господарського процесуального кодексу України всебічно, повно і об'єктивно досліджено матеріали справи та вірно застосовані норми процесуального і матеріального права, у зв'язку з чим відсутні правові підстави для задоволення апеляційної скарги та скасування чи зміни ухвали господарського суду Рівненської області від 22 квітня 2012 року у справі №5019/2088/11.

Керуючись ст.ст. 49,99,101,103,105,106 ГПК України, суд,-

ПОСТАНОВИВ:

Ухвалу господарського суду Рівненської області від 22 квітня 2013 року у справі № 5019/2088/11 залишити без змін, а апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю " Русічі" залишити без задоволення.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку.

Головуюча суддя Олексюк Г.Є.

Суддя Сініцина Л.М.

Суддя Гудак А.В.