Рішення

від 04.06.2013 по справі 754/3436/13-ц

ДЕСНЯНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МІСТА КИЄВА

Справа № 754/3436/13-ц

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

Іменем України

(Повне заочне рішення суду виготовлено 05.06.2013 року)

04.06.2013 року Деснянський районний суд м. Києва в складі:

головуючого - судді Грегуль О.В.

при секретарі - Гавриш Д.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві справу за позовом ОСОБА_1 до ТОВ «Народна програма соціальної допомоги» про визнання договору недійсним,

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувшись до суду з вищевказаним позовом, вимоги якого уточнював у процесі розгляду справи, просив визнати недійсним укладений між ним і відповідачем договір № 1054/11 про надання послуг від 24.02.2010 року, посилаючись на те, що даний договір не відповідає чинному законодавству, що він уклав цей договір під впливом помилки та що цей договір є удаваним.

У судовому засіданні, позивач остаточно визначившись із своїми позовними вимогами, просив визнати недійсним укладений між ним і відповідачем договір № 1054/11 про надання послуг від 24.02.2010 року, посилаючись на те, що даний договір не відповідає чинному законодавству, оскільки за умовами договору відповідач залучав фінансові активи, не маючи на це відповідної ліцензії. Також позивач просив: зобов'язати відповідача повернути йому 16160 грн. - платежів; стягнути з відповідача 1000 грн. - у відшкодування моральної шкоди, яка полягає в душевних стражданнях із-за порушення прав та 344 грн. 10 коп. - судового збору.

Відповідач свого представника в судове засідання не направив і доказів про поважність причин не направлення свого представника, суду не надав, хоча про час і місце розгляду справи, відповідач неодноразово повідомлявся належним чином за адресою свого місцезнаходження, вказаною в оспорюваному договорі.

Відповідно до п. 2.3. договору № 1054/11 про надання послуг від 24.02.2010 року, товариство зобов'язується повідомляти про зміну юридичної адреси шляхом надсилання листа учаснику НПСД.

Як вказує позивач, відповідач повідомив йому лише ту свою адресу, яка вказана в оспорюваному договорі.

Позивач не заперечував проти заочного розгляду справи за відсутності представника відповідача.

З урахуванням положень ст. ст. 74-77, 169, 224 ЦПК України та з метою уникнення затягування розгляду справи, суд вважає, що в матеріалах справи є достатньо даних про права та взаємовідносини сторін по справі для її розгляду по суті заочно у відсутність представника відповідача.

Вислухавши пояснення позивача, дослідивши наявні в матеріалах справи докази, суд у судовому засіданні встановив наступне.

24.02.2010 року між позивачем та відповідачем укладено договір № 1054/11 про надання послуг, копія якого є в матеріалах справи, за умовами якого, позивач зобов'язався здійснювати фінансові платежі, а відповідач зобов'язався надавати послуги спрямовані на придбання товару, орієнтовною вартістю 320000 грн..

Відповідно до наявної в матеріалах справи копії листа Державної комісії з регулювання ринків фінансових послуг України від 20.01.2010 року, діяльність з надання будь-яких фінансових послуг, що передбачає залучення фінансових активів від фізичних осіб, підлягає обов'язковому ліцензуванню. Інформація про ТОВ «Народна програма соціальної допомоги» до Державного реєстру фінансових установ Держфінпослуг не вносилась, статусу фінансової установи зазначена юридична особа не набувала. Таким чином, товариство, що не внесено до реєстру фінансових установ і здійснює діяльність без відповідної ліцензії, здійснює діяльність незаконно.

Як вказує позивач, відповідач на час укладення спірного договору про надання послуг, не мав відповідної ліцензії на залучення фінансових активів від фізичних осіб.

Згідно з ч. 1 ст. 203 ЦК України, зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам.

Згідно з ч. 1 ст. 215 ЦК України, підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Згідно зі ст. 227 ЦК України, правочин юридичної особи, вчинений нею без відповідного дозволу (ліцензії), може бути визнаний судом недійсним. Якщо юридична особа ввела другу сторону в оману щодо свого права на вчинення такого правочину, вона зобов'язана відшкодувати їй моральну шкоду, завдану таким правочином.

З урахуванням викладеного, суд вважає позовні вимоги про визнання правочину недійсним, обґрунтованими.

Згідно з ч. 1 ст. 216 ЦК України, недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю. У разі недійсності правочину кожна із сторін зобов'язана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину, а в разі неможливості такого повернення, зокрема тоді, коли одержане полягає у користуванні майном, виконаній роботі, наданій послузі, - відшкодувати вартість того, що одержано, за цінами, які існують на момент відшкодування.

Відповідно до наявної в матеріалах справи квитанції № F170859953 від 24.02.2010 року, позивач здійснив платіж до каси відповідача в сумі 4524 грн. 80 коп..

Відповідно до наявної в матеріалах справи квитанції № F170904812 від 24.02.2010 року, позивач здійснив платіж до каси відповідача в сумі 11635 грн. 20 коп..

4524 грн. 80 коп. + 11635 грн. 20 коп. = 16160 грн..

Тому, позовні вимоги про стягнення з відповідача 16160 грн. - платежів, суд також, вважає обґрунтованими.

Згідно зі ст. ст. 23 ч. 1 і ч. 2 п. 2, 1167 ч. 1 ЦК України, особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає: 2) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім'ї чи близьких родичів. Моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті.

Суд вважає, що при отриманні відповідачем грошових коштів від позивача, без відповідної ліцензії, позивачу заподіяно моральну шкоду.

Що ж до розміру морального відшкодування, то з урахуванням ступеня відповідача, обставин за яких укладався спірний правочин, тривалості страждань та негативних наслідків, які настали для позивача, суд вважає, що стягнення з відповідача 1000 грн. - у відшкодування моральної шкоди, про стягнення яких просив позивач, є достатнім розміром для відшкодування заподіяної позивачу моральної шкоди.

Будь-яких конкретних правових доказів у спростування позовних вимог позивача, відповідач суду не надав і судом таких доказів не здобуто.

За таких обставин, позов підлягає задоволенню.

Оскільки позов задовольняється, то відповідно до положень ст. 88 ЦПК України, з відповідача на користь позивача підлягають судові витрати, пропорційно до розміру задоволених позовних вимог майнового і немайнового характеру.

Керуючись ст. ст. 4-11, 209, 213-215, 224-228 ЦПК України,

ВИРІШИВ:

Позов ОСОБА_1 задовольнити.

Визнати недійсним договір № 1054/11 про надання послуг від 24 лютого 2010 року, укладений між ОСОБА_1 та ТОВ «Народна програма соціальної допомоги».

Зобов'язати ТОВ «Народна програма соціальної допомоги» (ідентифікаційний код: 36346946) повернути ОСОБА_1 (ідентифікаційний номер: НОМЕР_1) - 16160 грн. платежів.

Стягнути з ТОВ «Народна програма соціальної допомоги» (ідентифікаційний код: 36346946) на користь ОСОБА_1 (ідентифікаційний номер: НОМЕР_1), 1000 грн. - у відшкодування моральної шкоди та 344 грн. 10 коп. - судового збору.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана протягом десяти днів з дня його проголошення. Заява про перегляд заочного рішення суду може бути подана протягом десяти днів з дня отримання його копії.

СУДДЯ: