Постанова

від 01.06.2013 по справі 826/4219/13-а

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м. Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

01 червня 2013 року 10:07 № 826/4219/13-а

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі головуючого судді Кармазіна О.А. при секретарі судового засідання Руденко Н.В.,

за участю представників сторін:

від позивача - Кандурова А.П. (довіреність від 22.03.2013 р.)

від відповідача -Яфонкіна Є.А. (довіреність від 22.04.2013 р. № 3329/9/10-034)

від третьої особи - не з'явився

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю «Ліга Інвест» до Державної податкової інспекції у Оболонському районі міста Києва ДПС третя особаТовариство з обмеженою відповідальністю «Ельвєріс» про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 14.11.2012 № 0000922260 та № 0000912260, а також визнання протиправними дій,-

В С Т А Н О В И В:

До Окружного адміністративного суду м. Києва звернулось Товариство з обмеженою відповідальністю «Ліга Інвест» з позовом до Державної податкової інспекції у Оболонському районі міста Києва ДПС про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 14.11.2012 р.:

- № 0000922260, відповідно до якого позивачу визначено грошове зобов'язання за платежем «податок на прибуток» на 9 994 грн. за основним платежем,

- № 0000912260, відповідно до якого позивачу збільшено грошове зобов'язання за платежем «податок на додану вартість» на 8 960 грн. за основним платежем та на 1 грн. за штрафними санкціями.

Крім того, позивач просить визнати протиправними дії відповідача по проведенню документальної позапланової невиїзної перевірки позивача.

В обґрунтування позову позивач зазначає, що висновки ДПІ, на підставі яких прийнято спірні рішення, ґрунтуються на начебто фіктивності правочинів з контрагентом (ТОВ «Ельвєріс»), висновки щодо чого у свою чергу, ґрунтуються на висновках акту про неможливість проведення зустрічної звірки по контрагенту, в якому зазначено, що директор контрагента відсутній та встановити місцезнаходження підприємства не має можливості. При цьому, в акті про неможливість звірки, як вказує позивач, зазначено про основного постачальника для контрагента - ТОВ «ТДК-Трейд». Відносно останнього зазначено, що спеціалістами СТКЗР проведено почеркознавче дослідження підписів директора ТОВ «ТДК Трейд» на невизначених деталізацією документах та встановлено, що підписи виконані не директором цього товариства.

Проте, як зазначає позивач спірні операції за відносинами з контрагентом позивача (ТОВ «Ельвєріс») фактично виконані та належним чином документально оформлені. Позивач зазначає, що не порушував вимог податкового законодавства, а у разі порушення цих вимог з боку контрагента, не може нести за це відповідальності. З ТОВ «ТДК-Трейд», як зазначає позивач, він не мав відносин.

В частині визнання протиправними дій ДПІ, позивач зазначає, що всупереч п. 78.3., 79.2., ПК України ДПІ провела перевірку не повідомивши позивача. В контексті наведеного позивач зазначає, що копію наказу № 1505 від 05.10.2012 р. було направлено після проведення перевірки. Даний факт, на думку позивача, підтверджується датою на відтиску штемпеля на конверті із зазначенням дати направлення 08.10.2012 р. Отже, як вважає позивач, інспектор розпочав перевірку не направивши наказ про проведення перевірки.

Враховуючи наведене, позивач просить задовольнити позов.

Відповідач, з підстав, викладених в акті перевірки, вважає правомірними висновки акту перевірки та просить у задоволенні позову відмовити. Відносно визнання протиправними дій, ДПІ також зазначає про відсутність порушень в цьому аспекті.

Копії ухвали судді про відкриття провадження у справі, про залучення контрагента до участі у справі в якості третьої особи без самостійних вимог на стороні позивача та про призначення дати судового розгляду справи, яка направлена за адресою третьої особи, яка визначена в ЄДР, повернута поштою без вручення з незалежних від суду причин, у зв'язку з чим та виходячи з положень абз. 2 ч. 3 ст. 167, ч. 4 ст. 33, ч. 11 ст. 35 КАС України копія ухвали в силу закону вважається врученою третій особі, а третя особа - вважається належним чином повідомленою про розгляд справи.

Проте, третя особа в судове засідання не з'явилася, поважних причин неявки у судове засідання не повідомила, заяв про відкладення розгляду справи не подавала, виходячи з чого, а також з урахуванням того, що явка третьої особи не визнавалася обов'язковою, з урахуванням встановлених строків розгляду справи та відсутності підстав для відкладення розгляду справи, судом ухвалено розглядати справу за відсутності третьої особи.

На підставі ч. 3 ст. 160 КАС України в судовому засіданні 01.06.2013 р. проголошено вступну та резолютивну частини постанови.

Розглянувши подані позивачем та відповідачем матеріали, заслухавши пояснення представників позивача та відповідача, з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.

ДПІ у Оболонському районі м. Києва проведено позапланову невиїзну перевірку ТОВ «Ліга Інвест» (код з ЄДР 33400041; адреса: 04212, м. Київ, Оболонський район, вул. Тимошенка, 13-А, кв. 18) з питань дотримання податкового законодавства при взаємовідносинах з ТОВ «Ельверіс» (код з ЄДР 37100652; 01021, м. Київ, Печерський район, вул. Грушевського, 28/2, нежиле приміщення 43).

За результатами перевірки складено акт від 17.10.2012 р. № 802/22-6/33400041 (далі - Акт перевірки).

Згідно з Актом перевірки позивача взято на податковий облік 24.03.2005 р. та станом на час проведення перевірки позивач є платником ПДВ.

В ході перевірки встановлено, що позивач мав взаємовідносини з ТОВ «Ельвєріс». До перевірки надано копії податкових накладних № 61401 від 14.06.2011 р., №63103 від 30.06.2011 р., а також копії актів від тих же дат та з тими ж номерами.

Також надано копію договору № 325 від 01.06.2011 р. За змістом договору та актів, як зазначається в Акті перевірки, позивачу надавалися послуги з питань бухгалтерського обліку. Загалом було складено акти на загальну вартість послуг 52 140 грн. з ПДВ (ПДВ - 8960 грн.).

Договором, крім іншого, передбачено надання консультацій з питань бухгалтерського обліку та податкового законодавства.

Розрахунки проведені 19.07.2011 р. та 28.07.2011 р.

У той же час, як зазначається в Акті перевірки, ДПІ отримано акт, складений 26.01.2012 р. ДПІ у Печерському районі м. Києва «Про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ «Ельвєріс» за період червня 2011 р.

З посиланням на цей акт в Акті перевірки зазначається про направлення повідомлення про відсутність за місцезнаходженням.

Проте, Акт не містить найменування адресата, якому направлено зазначене повідомлення. Акт також не містить реквізитів документа, який би засвідчував дату проведення перевірки знаходження контрагента за зареєстрованою адресою. До матеріалів справи не надано і документу щодо проведення перевірки місцезнаходження позивача.

У зв'язку з цим зазначено, що контрагентом порушено ст. 93 ЦК України у зв'язку з відсутністю директора контрагента за юридичною адресою підприємства.

Зазначено, що основним постачальник контрагента позивача (третьої особи) у червні 2011 р. є ТОВ ТДК Трейд» (код з ЄДР 37391130). Обсяг поставки, як зазначено, складає 92,41 % від загального обсягу поставки у червні 2011 р. Зазначено, що відносно ТОВ ТДК Трейд» відсутня інформація про офісні, виробничі (торгівельні, складські ) приміщення.

Зазначено, що третьою особою (ТОВ «Ельвєріс», контрагент позивача) було придбано товар (за спірними операціями поставлялися послуги ) у ТОВ «ТДК Трейд», з яким позивач не мав правовідносин.

ДПІ зазначає, що в акті Бориспільської ОДПІ від 07.10.2011 р., який не наданий до матеріалів справи, але на який міститься посилання в Акті перевірки, зазначено, що згідно з висновком спеціаліста НДЕКЦ при ГУМВС України в Київській області, який також не надано до матеріалів справи, підписи від імені директора ОСОБА_3, в представлених на дослідження документах, виконані не ОСОБА_3, а іншою особою.

Проте, Акт перевірки не містить відомостей, щодо ідентифікації документів, відносно яких зроблений такий висновок.

У зв'язку з наведеним, зазначено в Акті перевірки, оскільки підприємства - постачальники мають ознаки фіктивності в силу відсутності технічного персоналу, складських приміщень, транспортних засобів, перевіркою встановлено відсутність об'єктів оподаткування.

У той же час, Акт перевірки не містить мотивування щодо необхідності наявності у контрагента складських ресурсів для надання бухгалтерських послуг , а також не містить посилання на документи, на підставі яких проведено аналіз та зроблено такий висновок.

Проте, в Акті перевірки надалі зазначається, що діяльність ТОВ «Ельвєріс» здійснюється поза межами правового поля, угоди є фіктивними (стор. 8 Акту) та нікчемними (стор. 10). Зазначено про не встановлення факту передачі товарів (стор. 9 Акту). Зазначено також про ненадання технічного паспорту, сертифікату якості щодо товару , проте не зазначено у зв'язку з чим при наданні бухгалтерських послуг необхідний зазначений технічний паспорт і сертифікат на товар. Крім того, в Акті зазначається висновок, що контрагент здійснював діяльність, спрямовану на надання податкової вигоди третім особам.

Окрім того, у п. 3.1. Акту перевірки зазначено про заниження позивачем податку на прибуток за 2 кв. 2011 р. на 9994 грн., висновок щодо чого ґрунтується на вищенаведеному.

Враховуючи інформацію, викладену у п. 3 Акту, ДПІ робить висновок, що ТОВ «Ельвєріс» порушено ст. 185 ПК України.

Згідно з розділом «Висновки» Акту перевірки позивачем порушено п. 138.1., 139.1.8. ПК України, що призвело до заниження податку на прибуток на 9 994 грн. та п/п. 185.1., 198.1., 198.6. ПК України, в результаті чого позивачем занижено ПДВ за червень 2012 р. на 8 690 грн.

На підставі наведених вище висновків Акту перевірки прийнято оскаржувані рішення.

Вирішуючи з урахуванням наведеного спір по суті, суд виходить з наступного.

Так, проаналізувавши у взаємозв'язку з вищенаведеним положення ПК України, а саме:

- п/п. 14.1.36. ПК України (щодо визначення терміну «господарська діяльність»), п/п. 14.1.185. (щодо визначення «постачання послуг»), п/п. 14.1.203 (щодо визначення «продаж результатів робіт (послуг),

- (щодо ПДВ) п/п. 14.1.178 (щодо визначення «податок на додану вартість»), п. 185.1. (щодо визначення «об'єкт оподаткування»), п/п. 14.1.181 (щодо визначення «податковий кредит»), п. 188.1. (щодо бази оподаткування), п. 198.1. ПК України (щодо обставин, наявність яких зумовлює виникнення права на віднесення сум податку до податкового кредиту), п. 198.2. (щодо дати виникнення права на віднесення сум податку до податкового кредиту), п. 198.3. (щодо порядку визначення податкового кредиту), п. 201.1. (щодо обов'язку видати податкову накладну та обставин, які зумовлюють їх видачу), п. 201.4. (щодо дати видачі податкової накладної), п. 201.6. (щодо статусу податкової накладної (п/н) та її відображення у РПН), п. 201.7. (щодо видачі п/н на кожне повне або часткове постачання товарів/послуг, а також на суму коштів, що надійшли на поточний рахунок як попередня оплата (аванс); п. 201.8. (щодо осіб, яким надано право нарахування податку та видачі п/н), п. 201.10 ПК України (щодо видачі п/н платником податку та статусу п/н як підстави нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту); п. 198.6. (щодо наслідків не підтвердження сум податку),

- (щодо оподаткування прибутку підприємств, щодо формування витрат ), а саме: п/п. 14.1.27. (щодо визначення терміну «витрати»), п/п. 134.1.1. (щодо об'єкту оподаткування); п. 138.1. (щодо складу витрат, які враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування), п/п. 14.1.228. (щодо визначення поняття «собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг»), п/п. 138.2. (щодо визнання витрат на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат), п/п. 138.4. (щодо періоду визнання витрат, що формують собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг, які визнаються витратами того звітного періоду, в якому визнано доходи від реалізації таких товарів, виконаних робіт, наданих послуг), п/п. 137.1. (дохід від надання послуг та виконання робіт визнається за датою складення акта або іншого документа, оформленого відповідно до вимог чинного законодавства, який підтверджує виконання робіт або надання послуг), п/п. 139.1.3. ПК України (не включаються до складу витрат суми попередньої (авансової) оплати товарів, робіт, послуг; п/п. 139.1.9 (щодо не включення до складу витрат тих витрат, що не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами),

- а також п/п. 16.1.2., 16.1.3., п. 44.1. ПК України (щодо ведення обліку та підтвердження задекларованих відомостей), а також положення ч. 2. ст. 3., ч. 1 ст. 9, ст. 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», суд приходить до наступних висновків.

Так, податкова звітність формується на підставі первинних бухгалтерських документів, які, для надання їм юридичної значимості (сили), крім іншого, мають бути видані за фактично вчиненою операцією.

У той же час, наведені вище норми податкового законодавства у взаємозв'язку з приписами законодавства з питань бухгалтерського обліку та звітності, визначають окремі випадки, за яких неможливе формування витрат та податкового кредиту, зокрема , це: непов'язаність здійсненої операції (понесених витрат) з господарською діяльністю покупця (придбання товарів/послуг без мети їх використання у господарській діяльності), нездійснення оподатковуваних операцій, видача податкової накладної особою, яка не є платником ПДВ та, крім того, відсутність у платника податків юридично значимих первинних документів/податкових накладних.

У взаємозв'язку з вищенаведеним, суд, вирішуючи спір по суті, також зазначає, що відповідно до ч. 2 ст. 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача , якщо він заперечує проти адміністративного позову.

При цьому , вирішуючи з урахуванням наведених вище обставин та норм законодавства спір по суті, суд виходить також з того, що при дослідженні факту здійснення господарської операції оцінці підлягають відносини безпосередньо між учасниками тієї операції, на підставі якої сформовані дані податкового обліку, на що звертає увагу у своєму роз'ясненні ВАС України від 02.06.2011 р. № 742/11/13-11.

Окрім того , вирішуючи спір по суті, суд також виходить з того, що суб'єкт владних повноважень не має права , обґрунтовуючи правомірність свого рішення, посилатися на підстави, які не враховувалися ним при ухваленні оспорюваного рішення, тобто оскаржувані рішення оцінюються судом виходячи з доведеності з боку ДПІ тих обставин (фактичних підстав) і норм права (юридичних підстав), які наведені ДПІ в Акті перевірки, що забезпечує дотримання принципу правової визначеності при вирішенні спірних взаємовідносин.

В даному випадку , як приходить до висновку суд, в порядку виконання обов'язку, визначеного ч. 2 ст. 71 КАС України, та з урахуванням приписів ч. 1 ст. 138 КАС України, відповідач не довів належними та допустимими доказами наявності обставин, які б свідчили про порушення позивачем податкового законодавства, наявність яких би призводила до невизнання права позивача на формування спірних сум податкових вигод, а відтак ДПІ не довела законності та обґрунтованості оскаржуваних рішень.

Висновки ДПІ по суті ґрунтуються на припущеннях та недоведених обставинах, які, до того ж, не забезпечені логічним зв'язком, з огляду на що вони не можуть бути підставою для висновків про порушення позивачем податкового законодавства за відносинами із зазначеним контрагентом та підставою для позбавлення позивача податкових вигод, сформованих за спірними операціями.

Зокрема, ДПІ ґрунтується на обставинах перевірки товариства (ТОВ «ТДК Трейд»), з яким позивач не вступав у відносини, у зв'язку з чим позивач не може нести відповідальність у разі порушення законодавства особою, непов'язаною відносинами з позивачем.

При цьому ДПІ, аналізуючи діяльність зазначеної особи (ТОВ «ТДК Трейд»), з якою позивач не вступав у відносини, та діяльність контрагента позивача (ТОВ «Ельвєріс»), зазначаючи при цьому про поставку між ними товарів та про зв'язок , на його думку, цих операцій «по ланцюгу» з операціями між контрагентом (третьою особою) та позивачем, не наводить в Акті перевірки аналізу та ідентифікації операцій, проведених контрагентом з іншою особою (ТОВ «ТДК Трейд») та залишає поза увагою те, що предметом операцій між позивачем та його контрагентом (ТОВ «Ельвєріс») є поставка послуг з питань бухгалтерського обліку, а не товарів , що вказує на поверховість перевірки, на недоведеність та відсутність зв'язку операцій між зазначеними особами з операціями між позивачем та його контрагентом та вказує на необґрунтованість висновків Акті перевірки відносно позивача.

Відносно висновку спеціаліста, слід зазначити, що виходячи із змісту Акту перевірки, він (висновок) не стосується спірних операцій, а отже не може свідчити про юридичну дефектність первинних документів за спірними операціями. ДПІ під час розгляду справи не надано висновків експерта, з яких би вбачалась підробка первинних та інших документів за відносинами позивача з його безпосереднім контрагентом.

В контексті доводів ДПІ відносно відсутності директора контрагента за місцем реєстрації підприємства, слід зазначити, що доказів наведеного, крім зазначення про це в Акті, не надано.

При цьому, сама по собі відсутність директора контрагента, як і власне неможливість проведення звірки, акт щодо чого складений значно пізніше, ніж проведено спірні операції, не є самостійною та достатньою підставою для висновку про відсутність у контрагента відповідних умов для здійснення спірних операцій у період проведення цих операцій, не свідчить про відсутність підприємства за своїм місцезнаходженням у період виконання спірних операцій, про нездійснення спірних операцій у період їх проведення, про юридичну дефектність первинних документів за спірними операціями та про порушення позивачем вимог податкового законодавства.

Із самого акту про неможливість звірки по контрагенту вбачається, що по суті проводилась перевірка контрагента, про що свідчить зміст положень цього акту із зазначенням про проведення перевірки, що не відповідає вимогам п. 73.5. ПК України («зустрічні звірки не є перевірками»).

З наведеного акту про неможливість звірки вбачається, що процедура проведення звірки не була ініційована відповідачем по даній справі (акт про неможливість звірки складений до проведення перевірки позивача), як-то передбачено п. 3 Порядку проведення органами державної податкової служби зустрічних звірок, затвердженого постановою КМ України від 27 грудня 2010 р. № 1232. Наведене в сукупності вказує на порушення порядку проведення зустрічної звірки відомостей позивача з даними його контрагента та на те, що акт про неможливість звірки складений з порушенням законодавства, що зумовлює застосування положень ч. 3 ст. 70 КАС України, відповідно до яких докази, одержані з порушенням закону, судом при вирішенні справи не беруться до уваги.

Під час розгляду справи не надано будь-яких доказів того, що контрагент взагалі інформувався про проведення звірки та від нього витребовувались певні документи за відносинами з позивачем.

ДПІ в контексті наведених в Акті перевірки доводів, не доведено належними та допустимими доказами обсягу та характеру ресурсів, які були необхідні контрагенту для виконання спірних операцій, але були відсутні, та у цьому контексті ДПІ не надано податкової звітності контрагента, з якої б вбачалась відсутність у контрагента умов, ресурсів, необхідних для здійснення спірних операцій.

В контексті доводів ДПІ, слід також зазначити, що під час розгляду справи не надано рішень судів, які б набрали законної сили та які б були прийнято в порядку ст. 55 1 ГК України («Фіктивна діяльність суб'єкта господарювання»), яким би встановлювалась реєстрація та діяльність контрагента позивача без відома засновників, його реєстрація на підроблені, втрачені документи або реєстрація на осіб, які не мали наміру провадити фінансово-господарську діяльність або реалізовувати повноваження, реєстрації/ перереєстрації цих підприємств на підставних осіб.

В контексті доводів ДПІ, викладених в Акті перевірки, суд вважає також за необхідне зазначити, що під час розгляду справи ДПІ не надано рішень судів, прийнятих в порядку ст. 234 ЦК України щодо фіктивності правочинів, тобто щодо вчинення правочинів без наміру створення правових наслідків, які обумовлювалися цими правочинами.

Під час розгляду справи ДПІ також не надано рішень судів про визнання правочинів з контрагентом недійсними з підстав їх суперечності інтересам держави і суспільства, його моральним засадам, як-то передбачено приписами ч. 3 ст. 228 ЦК України, на можливість зверненням ДПІ до суду з окремим позовом щодо чого звертає свою увагу ВАС України у роз'ясненні від 02.06.2011 р. № 742/11/13-11.

В контексті наведеного слід додати, що під час розгляду справи ДПІ не надано рішень судів, які б було прийнято в порядку ст. 207 ГК України щодо визнання недійсними спірних операцій з підстав їх невідповідності вимогам закону, або вчинення їх з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства.

Судом під час розгляду справи також не встановлено обставин, які б відповідно до конкретних норм ЦК України свідчили про нікчемність правочинів, укладених між позивачем та його контрагентом, висновків щодо чого дійшла ДПІ в Акті перевірки.

В контексті наведеного слід окремо зазначити, що Податковим кодексом України на податкові органи не покладено функцій з контролю за дотриманням платниками податків цивільного законодавства та визнання договорів нікчемними , а отже висновки в контексті наведеного є такими, що виходять за межі повноважень податкових органів, тобто є протиправними.

Відповідачем під час розгляду справи також не надано вироку або іншого рішення суду по кримінальній справі відносно посадових осіб позивача або контрагента позивача, яким би встановлювались обставини протиправної діяльності цих осіб та підприємств з метою отримання необґрунтованої податкової вигоди за спірними операціями або реєстрації/перереєстрації підприємства - контрагента позивача на підставних осіб.

У взаємозв'язку з вищенаведеним, слід також зазначити, що в Акті перевірки не наведено жодних обставин та доказів, які б свідчили про незвичність цін за спірними операціями, або про невідповідність господарських операцій цілям та завданням статутної діяльності позивача, незвичності цих операцій, збитковості здійснених операцій, або інших обставин, які б окремо або в сукупності могли б свідчити про не пов'язаність операцій з господарською діяльністю позивача, фіктивність вчинених операцій, а також про те, що вчинення зазначених операцій не було обумовлено розумними економічними причинами (цілями ділового характеру), а дії позивача та його контрагента були спрямовані на отримання необґрунтованої податкової вигоди.

Суд, в контексті наведеного, наголошує на тому, що згідно з усталеною судовою практикою вищих судових інстанцій, можливі порушення податкового законодавства з боку контрагента позивача, чого в даному випадку не доведено ДПІ належними та допустимими доказами, за відсутності доказів протиправної змови учасників операцій з метою отримання позивачем (покупцем) необґрунтованої податкової вигоди, а тим більше можливі порушення з боку контрагентів контрагента позивача, не є самостійною та достатньою підставою для позбавлення покупця сформованих сум податкових вигод.

У той же час , сукупність досліджених судом під час розгляду справи первинних, платіжних, облікових та звітних документів, у т.ч. звітів до договору, тобто сукупність тих відомостей та документів, які зазвичай супроводжують виконання операцій такого роду, не дає підстав для сумніву щодо фактичного здійснення спірних операцій, для висновку про нездійснення спірних операцій контрагентом позивача та про відсутність у позивача підстав для формування спірних сум витрат та податкового кредиту з ПДВ, натомість, сукупність цих документів підтверджує виконання спірних операцій.

Зокрема, позивачем надано акти, податкові накладні, а також два Звіти до договору про надання послуг по бухгалтерському обліку, які достатньо деталізують зміст та обсяг послуг, зазначених в актах.

При цьому, суд враховує, що вищезгадані первинні документи, податкові накладні видані контрагентами позивача за оподатковуваними операціями за ставкою 20% (за звичайними правилами), що відповідає наведеним вище положенням податкового законодавства стосовно порядку оформлення та підстав її видачі, наведені в них відомості відповідають та кореспондуються з даними первинних документів.

Контрагент позивача на момент вчинення господарських операцій, видачі податкових накладних був зареєстрований платником ПДВ, що не заперечується відповідачем, а отже видача ним податкових накладних, є правомірною.

В контексті вимог позивача щодо визнання протиправними дій по проведенню перевірки , протиправність яких на думку позивача полягають у тому, що ДПІ надіслала наказ про проведення перевірки після її завершення, слід зазначити наступне.

Відповідно до ч. 2 ст. 79 ПК України документальна позапланова невиїзна перевірка проводиться посадовими особами органу державної податкової служби виключно на підставі рішення керівника органу державної податкової служби, оформленого наказом, та за умови надіслання платнику податків рекомендованим листом із повідомленням про вручення або вручення йому чи його уповноваженому представнику під розписку копії наказу про проведення документальної позапланової невиїзної перевірки та письмового повідомлення про дату початку та місце проведення такої перевірки. Виконання умов цієї статті надає посадовим особам органу державної податкової служби право розпочати проведення документальної невиїзної перевірки.

В даному випадку, наказ прийнято 05.10.2012 р. та згідно відтиску штемпелю на конверті надіслано позивачу 08.10.2012 р. Згідно з відомостями, наведеними в акті перевірки, перевірка розпочата 08.10.2012 р. та проводилась по 15.10.2012 р. В період з 15.10.2012 р. по 17.10.2012 р. тривало оформлення акту перевірки. Відтак, наведеним спростовуються доводи позивача відносно направлення наказу про проведення перевірки після проведення перевірки, що, у свою чергу, вказує на необґрунтованість позовних вимог в цій частині та, відповідно, про відсутність підстав для задоволення позову в цій частині.

Відповідно до ч. 2 ст. 2 КАС України до адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб'єктів владних повноважень, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією чи законами України встановлено інший порядок судового провадження.

В силу положень ч. 2 статті 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Враховуючи вищенаведене в сукупності , суд приходить до висновку, що в даному випадку в порядку виконання обов'язку, передбаченого ч. 2 ст. 71 КАС України, відповідачем не надано будь-яких належних/допустимих доказів та не доведено наявності обставин та підстав, які б відповідно до вищезгаданих положень податкового законодавства та законодавства з питань бухгалтерського обліку свідчили б про нездійснення спірних операцій або ж юридичну дефектність первинних документів за спірними операціям та унеможливлювали формування позивачем спірних сум податкових вигод. У свою чергу, судом не встановлено обставин, які б унеможливлювали формування позивачем спірних сум податкових вигод. Враховуючи наведене у сукупності, суд приходить до висновку про задоволення позову в цій частині шляхом визнання протиправними та скасування оскаржуваних рішень. Що стосується вимог про визнання протиправними дій відповідача то, як зазначено вище, суд прийшов до висновку про відсутність підстав для задоволення позову в цій частині.

Керуючись вимогами статей 11, 69-71, 94, 158-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва,-

П О С Т А Н О В И В:

Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Ліга Інвест» (код з ЄДР 33400041; адреса: 04212, м. Київ, Оболонський район, вул. Тимошенка, 13-А, кв. 18) задовольнити частково.

Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення ДПІ у Оболонському районі міста Києва ДПС від 14.11.2012 № 0000922260 та № 0000912260.

Стягнути з Державного бюджету України через ГУ ДКС України у м. Києві (код з ЄДР 37993783; адреса: 01601, м. Київ, Шевченківський район, вул. Терещенківська, 11-А) на користь ТОВ «Ліга Інвест» (код з ЄДР 33400041) 186,85 грн. на відшкодування сплаченого судового збору (квитанція від 22.03.2013 р.; платіж № 7648 через УДППЗ «Укрпошта).

У задоволенні решти позовних вимог - відмовити.

Постанова набирає законної сили в строк і порядку, передбачені статтею 254 Кодексу адміністративного судочинства України. Постанова може бути оскаржена за правилами, встановленими ст. ст. 185-187 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя О.А.Кармазін

Повний текст постанови складено та підписано 05.06.2013 р.