Постанова

від 06.06.2013 по справі 826/3661/13-а

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м. Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

06 червня 2013 року 09:27 № 826/3661/13-а

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі головуючого судді Кармазіна О.А. при секретарі судового засідання Руденко Н.В.,

за участю представників сторін:

від позивача - Загура В.П. (довіреність від 15.03.2013 р.)

від відповідача - Харитонова А.О. (довіреність від 02.01.2013 р. № 4/10-015)

від третьої особи - не з'явився

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю «Автонавігатор» до Державної податкової інспекції у Голосіївському районі міста Києва ДПС третя особаТовариство з обмеженою відповідальністю «Інтер Групп Союз» про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 15.11.2012 № 0006462220,-

В С Т А Н О В И В:

До Окружного адміністративного суду м. Києва звернулось ТОВ «Автонавігатор» з позовом до ДПІ у Голосіївському районі міста Києва ДПС про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 15.11.2012 № 0006462220, відповідно до якого позивачу збільшено суму грошового зобов'язання за платежем «податок на додану вартість» на 242 457,92 грн. за основним платежем та на 60 614,48 грн. за штрафними санкціями, які нараховані позивачу за результатами перевірки його взаємовідносин з ТОВ «Інтер Груп Союз».

В обґрунтування позову позивач зазначає, що висновки ДПІ ґрунтуються на відомостях, наведених в акті про неможливість проведення зустрічної звірки по контрагенту позивача та на поясненнях засновника директора підприємства-контрагента (третьої особи) про непричетність до створення та діяльності ТОВ «Інтер Груп Союз». З посиланням на наведене та на начебто відсутність контрагента за місцезнаходженням, як зазначає позивач, ДПІ зроблено висновок про недійсність наданих позивачем первинних документів, про незаконність відображення їх у податковій звітності та про недієздатність контрагента, що і стало підставою для висновків про заниження податкових зобов'язань позивачем.

У той же час, як зазначає позивач, між позивачем та третьою особою було укладено: (1) договір № 82 від 26.07.2011 р. про надання послуг та (2) договір поставки № 81 від 26.07.2011 р. на підставі яких складено видаткові накладні та акти прийому-передачі виконаних робіт, а також складено податкові накладні, які ніким не скасовані.

З приводу пояснень гр. ОСОБА_4 (директора підприємства-контрагента позивача), позивач зазначає, що в акті перевірки ДПІ посилається на якійсь проведені заходи, на якусь інформацію ПМ, не конкретизуючи що це за заходи та інформація. Відсутні посилання на те, у рамках чого здобута така інформація.

Враховуючи наведене у сукупності, позивач вважає спірне рішення необґрунтованим та протиправним у зв'язку з чим просить задовольнити позов.

Відповідач з підстав, викладених в Акті перевірки, проти позову заперечує, вважає спірні рішення законними та обґрунтованими та просить у задоволенні позову відмовити.

Копії ухвали судді про відкриття провадження у справі, про залучення контрагента до участі у справі в якості третьої особи без самостійних вимог на стороні позивача, про витребування документів на підтвердження виконання спірних операцій та про призначення дати судового розгляду справи, а також повістки про виклик до суду, які направлені за адресами третьої особи, визначеними в ЄДР та у первинних документах, повернуті поштою без вручення з незалежних від суду причин (за закінченням терміну зберігання, у зв'язку з відсутністю за місцезнаходженням), у зв'язку з чим та виходячи з положень абз. 2 ч. 3 ст. 167, ч. 4 ст. 33, ч. 11 ст. 35 КАС України ухвалу суду та виклики до суду в силу закону вважаються врученими третій особі, а третя особа - вважається належним чином повідомленою про розгляд справи.

Проте, третя особа в судові засідання не з'являлася, витребуваних документів на підтвердження взаємовідносин з позивачем не надала, поважних причин неявки у судове засідання не повідомила, заяв про відкладення розгляду справи не подавала, виходячи з чого, а також з урахуванням того, що явка третьої особи не визнавалася обов'язковою, з урахуванням встановлених строків розгляду справи та відсутності підстав для відкладення розгляду справи, судом ухвалено розглядати справу за відсутності третьої особи.

На підставі ч. 3 ст. 160 КАС України в судовому засіданні 06.06.2013 р. проголошено вступну та резолютивну частини постанови.

Розглянувши адміністративний позов, подані позивачем та відповідачем матеріали, заслухавши пояснення представників позивача та відповідача, з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.

ДПІ у Голосіївському районі м. Києва проведено документальну позапланову невиїзну перевірку ТОВ «Автонавігатор» (код з ЄДР 32912013; 03028, м. Київ, Голосіївський район, вул. Добрий Шлях, 52-А) з питань дотримання податкового законодавства по взаємовідносинам з ТОВ «Інтер Групп Союз» (код з ЄДР 37269936; адреса: 69002, м. Запоріжжя, Жовтневий район, пр.-т. Леніна 77) за період лютий, серпень - грудень 2011 р.

За результатами перевірки складено акт від 29.10.2012 р. № 387/1-22-20-32912013 (далі - Акт перевірки).

Перевіркою встановлено порушення позивачем п. 198.3., 198.6., 201.6. ПК України в результаті чого занижено податок на додану вартість на суму 242 457,92 грн., у т.ч. за серпень 2011 р. - 60 409,05 грн., за вересень 2011 р. - 71 624,87 грн., за жовтень 2011 р. - 40 451,16 грн., за грудень 2011 р. - 69 972,84 грн.

Згідно з Актом перевірки до основних видів діяльності позивача відноситься технічне обслуговування та ремонт автомобілів.

Під час розгляду справи встановлено, що позивач має ліцензію на надання послуг з перевезення пасажирів і вантажів автомобільним транспортом відповідно до видів робіт, визначених Законом України «Про автомобільний транспорт» (термін дії необмежений).

В Акті перевірки зазначається, що відповідачем отримано копію акту від ДПІ у Шевченківському районі м. Києва від 24.11.2011 р. № 2438/2304/37269936 про результати невиїзної документальної перевірки ТОВ «Інтер Груп Союз» за період 22.11.2010 р. по 31.10.2011 р., яка проведена з використанням матеріалів, отриманих від ПМ.

Згідно із зазначеним актом, засновником, директором та головним бухгалтером ТОВ «Інтер Груп Союз» є ОСОБА_4, який будучи опитаним 29.10.2011 р. пояснив, що приблизно у 2009 - 2010 роки ним був втрачений паспорт, і про те, що він є засновником, директором та бухгалтером зазначеного підприємства він дізнався від працівників податкової міліції. До реєстрації та ведення фінансово-господарської діяльності зазначеного підприємства, як пояснив зазначений громадянин від не має ніякого відношення, з директорами інших підприємств не зустрічався, договори не укладав, товар не купував та не передавав, на роботу нікого не приймав та не звільняв з роботи, ніяких документів по діяльності підприємства не підписував, місцезнаходження печаток не відомо. Як зазначила вказана особа у поясненнях, на посаду директора ТОВ «Інтер Групп Союз» громадянина ОСОБА_5 не призначав та про вказаного громадянина вперше чує.

Згідно з постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 20.03.2012 р. по справі № 2а-18027/11/2670, яка залишена без змін згідно з ухвалою КААС від 12.06.2012 р. наказ про проведення зазначеної перевірки скасовано, а дії щодо її проведення - визнані протиправними.

Окрім того, як зазначено в Акті перевірки, до ДПІ надійшов також акт від 13.04.2012 р. № 149/22-40/37269936 про неможливість проведення перевірки ТОВ «Інтер Групп Союз» за період грудня 2011 року, відповідно до якого не було надано до перевірки первинні та інші документи, а посадові особи контрагента позивача відсутні за місцезнаходженням товариства.

Згідно із цим актом чисельність працюючих - 1 особа згідно звіту 1-ДФ за 4 квартал 2011 року . Відповідно до акту встановлено неможливість виконання господарської діяльності внаслідок відсутності майна та інших матеріальних ресурсів, відсутність трудових ресурсів, основних фондів, складських приміщень, транспортних засобів.

З урахуванням наведеного ДПІ по суті приходить до висновку про нездійснення спірних операцій, про юридичну дефектність первинних документів та до висновку про нікчемність правочинів за відносинами позивача з його контрагентом, що, за висновком ДПІ свідчить про відсутність підстав для формування позивачем спірних сум податкових вигод.

На підставі зазначених висновків Акту перевірки прийнято оскаржувані рішення, які за результатами оскарження у досудовому порядку залишені без змін.

У взаємозв'язку з вищенаведеним та відносно характеру операцій, за якими сформовано спірні суми податкових вигод, під час розгляду справи встановлено наступне.

Так, (1) між зазначеними особами підписано договір № 81 від 26.07.2011 р. відповідно до якого ТОВ «Інтер Групп Союз» (постачальник; в особі директора ОСОБА_4) зобов'язалося поставити позивачу запчастини та експлуатаційні матеріали .

Поставка здійснюється на умовах EXW - склад постачальника (п.2.3.1. договору), а вартість доставки покупцю зазначається у накладній, що відповідно вимагає наявності у контрагента складських ресурсів, навантажувально-розвантажувальної техніки, персоналу для здійснення цих робіт, а також наявності у контрагента транспортних засобів для перевезення, обов'язок щодо чого з додатковою оплатою за це покладався на постачальника (п.2.4. договору).

Між сторонами договору оформлено видаткові накладні та податкові накладні відповідно: (1) від 01.12.2011 р. на суму 8 160,64 грн. з ПДВ (оформлено поставку підшипника, фланець, шестерня, накладки) та п/н № 10 від 01.12.2011 р. (за підписом ОСОБА_5); (2) від 02.12.2011 р. на суму 9 804,30 грн. з ПДВ (оформлено поставку синхронізаторів) та п/н № 25 від 02.12.2011 р.; (3) від 03.12.2011 р. на суму 7 330,28 грн. з ПДВ (прокладки, вторинний вал, підшипник) та п/. від 03.12.2011 р. № 31; (4) від 04.12.2011 р. на суму 31 451,52 грн. з ПДВ (гільза поршень, прокладка) та п/н. № 33 від 04.12.2011 р.; (5) від 05.12.2012 р. на суму 20 042,54 грн. з ПДВ (чулок заднього моста) та п/н. № 40 від 05.12.2011 р.; (6) від 06.12.2011 р. на суму 7 816,38 грн. з ПДВ (задній супорт, фланець заднього карданного валу) та п/н. № 54 від 06.12.2011 р.; (7) від 07.12.2011 р. на суму 9 757,14 грн. (ресора передня) та п/н. від 07.12.2011 р. № 63; (8) від 08.12.2011 р. на суму 9 460,86 грн. з ПДВ (вал колінчатий) та п/н. № 73 від 08.12.2011 р.; (9) від 09.12.2011 р. на суму 9 987,01 грн. з ПДВ (шатун, корінний вкладиш, компресор, вкладиш шатунний) та п/н. від 09.12.2011 р. № 88; (10) від 10.12.2011 р. на суму 9 297,36 грн. з ПДВ (помпа, клапан обратки, накладки гальмівні) та п/н. № 93 від 10.12.2011 р.; (11) від 11.12.2011 р. на суму 30 488,40 грн. з ПДВ (автошини з регенерації) та п/н. № 95 від 11.12.2011 р.; (12) від 12.12.2011 р. на суму 9 620 грн. з ПДВ (блок-ступиця, корзина зціплення) та п/н. від 12.12.2011 р. № 98; (13) від 13.12.2011 р. на суму 8 822,48 грн. з ПДВ (диск зціплення, кран прискорювача, вижим ний підшипник) та п/н. № 111 від 13.12.2011 р.; (14) від 14.12.2011 р. на суму 9 494,05 грн. з ПДВ (4-х контурний кран, кран 2-х проводний, вижимний підшипник) та п/н. № 122 від 14.12.2011 р.; (15) від 15.12.2011 р. на суму 9 999,46 грн. з ПДВ (радіатор, коловний гальмівний кран) та п/н. № 135 від 15.12.2011 р.; (16) від 16.12.2011 р. на суму 9 019,20 грн. з ПДВ (автошини) та п/н. № 143 від 16.12.2011 р.; (17) від 17.12.2011 р. на суму 9 302,40 грн. з ПДВ (автошини) та п/н. № 150 від 17.12.2011 р.; (18) від 18.12.2011 р. на суму 8 757,06 грн. з ПДВ (ресора передня) та п/н. № 152 від 18.12.2011 р.; (19) від 19.12.2011 р. на суму 17 755,20 грн. з ПДВ (автошини) та п/н. від 19.12.2011 р. № 160; від 25.12.2011 р. на суму 20751 грн. з ПДВ (задня ось, ступиця) та п/н. від 25.12.2011 р. № 216; від 31.12.2011 р. на суму 28457,81 грн. з ПДВ (автошини) та п/н. № 288 від 31.12.2011 р.

Окрім того, в період серпня 2011 року між позивачем та контрагентом оформлено передачу позивачу аналогічних запчастин, згідно з накладними та податковими накладними, перелік яких визначений у листі від 27.03.2013 р № 02-юр, відповідно до яких оформлено передачу продукції в період 01.08.2011 р. по 15.08.2011 р. на суму 131 235,30 грн. з ПДВ.

Слід додати, що (2) до матеріалів справи надано копію договору від 26.07.2011 р. № 82, підписаного позивачем (замовником) з ТОВ «Інтер Групп Союз» (виконавець; в особі директора - ОСОБА_4), відповідно до якого виконавець зобов'язався надавати послуги з ремонту та обслуговування автотранспортних засобів , поставляти товар для виконання, як зазначено у договору, нижчеперелічених послуг.

Зокрема, згідно з п. 2.1. договору, виконавець зобов'язувався надати комплекс послуг з ремонту, технічного обслуговування автотранспортних засобів із встановленням запчастин і використанням супутніх товарів, необхідних при проведені зазначених робіт. Як зазначено у п. 2.1.2. договору, послуги спрямовані на підтримання транспортних засобів замовника в технічно справному стані, належному технічному вигляді та на виконання вимог нормативних актів щодо надійності, економічності, безпеки руху та екологічної безпеки.

Тарифи та розцінки встановлюються за домовленістю сторін (п. 3.1.).

Пунктом 4.1.2. договору передбачено виконання робіт на підставі наряд -замовлень.

Виходячи з умов договору та характеру обумовлених операцій, їх виконання вимагає наявності у контрагента: виробничої бази, інструментів, механізмів, технічного персоналу, запчастин та експлуатаційних матеріалів, а замовлення послуг має підтверджуватись наряд-замовленням.

До цього договору позивачем надано акти та податкові накладні, перелік яких визначений у листі позивача від 27.03.2013 р. № 05-юр, які складені у період з 20.12.2011 по 30.12.2011 р. та оформлені про передачу контрагенту запчастин/матеріалів та відповідно до яких (актів та п/н.) контрагентом, за твердженням позивача, виконано ремонтних робіт відносно автотранспорту на суму 134352 грн. з ПДВ (за період третьої декади грудня 2011 р.).

Окрім того, згідно з переліком актів та податкових накладних, наданих до листа від 27.03.2013 р № 02-юр, сторонами оформлено виконання ремонтних робіт відносно автотранспорту в період з 16.08.2011 р. по 31.08.2011 р. на суму 231 219,00 грн. з ПДВ.

Аналогічно позивачем разом з листом від 27.03.2013 р. № 03-юр за наведеними вище двома договорами надано накладні, акти, податкові накладні відносно оформлення поставки позивачу запчастин у період вересня 2011 року та оформлено виконання контрагентом аналогічних ремонтних робіт відносно автотранспорту в період вересня 2011 року. Відносно оформлення поставок позивачу запчастин у жовтні 2011 року та виконання контрагентом аналогічних ремонтних робіт відносно автотранспорту, позивачем надано копії видаткових накладних, актів та податкових накладних, які є додатком до листа позивача від 27.03.2013 р. № 04-юр.

Як зазначає позивач, роботи виконувались контрагентом на території КП «АТП-13071», де, як зазначає позивач, базується його автотранспорт.

Суми ПДВ, визначені у всіх вищезгаданих податкових накладних, включені до складу податкового кредиту з ПДВ відповідного звітного періоду, коли вони були виписані, та складають спірну суму податкових вигод позивача.

Вирішуючи з урахуванням наведеного спір по суті, суд виходить з наступного.

Так, проаналізувавши у взаємозв'язку з вищенаведеним положення ПК України, а саме:

- п/п. 14.1.191. (щодо визначення «постачання товарів»), п/п. 14.1.202. (щодо визначення «постачання товарів»), п/п. 14.1.185. (щодо визначення «постачання послуг»), п/п. 14.1.203 (щодо визначення «продаж результатів робіт (послуг), п/п. 14.1.36. ПК України (щодо визначення терміну «господарська діяльність»)

- (щодо ПДВ) п/п. 14.1.178 (щодо визначення «податок на додану вартість»), п/п. 14.1.181 (щодо визначення «податковий кредит»), п. 188.1. (щодо бази оподаткування), п. 185.1. (щодо визначення «об'єкт оподаткування», яким є постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України), п. 198.1. ПК України (щодо операцій, при здійсненні яких виникає право на віднесення сум податку до податкового кредиту), п. 198.2. (датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною), п. 198.3. (щодо порядку визначення сум податкового кредиту), п. 201.1. (щодо видачі п/п та її реквізитів), п. 201.4. (щодо дати видачі податкової накладної), п. 201.6. (щодо статусу податкової накладної (п/н) та її відображення у РПН), п. 201.7. (Податкова накладна складається на кожне повне або часткове постачання товарів/послуг, а також на суму коштів, що надійшли на поточний рахунок як попередня оплата (аванс); п. 201.8. (щодо осіб, яким надано право нарахування податку та видачі п/н), п. 201.10 ПК України (щодо видачі п/н платником податку та статусу п/н як підстави нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту); п. 198.6. (щодо наслідків не підтвердження сум податку),

- а також п/п. 16.1.2., 16.1.3., п. 44.1. ПК України (щодо ведення обліку та підтвердження даних обліку), а також положення ч. 2. ст. 3., ч. 1 ст. 9, ст. 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», суд приходить до наступних висновків.

Так , податкова звітність формується на підставі первинних бухгалтерських документів, які, для надання їм юридичної значимості (сили), крім іншого, мають бути складені за фактично вчиненою операцією, повинні мати всі обов'язкові реквізити та бути підписані уповноваженими особами, що надає первинному документу юридичну значимість для цілей відображення спірних операцій у бухгалтерському та податковому обліку.

У той же час, правові наслідки у вигляді виникнення у покупця права на формування витрат виникають за наявності сукупності обставин та підстав , з якими наведені вище норми податкового законодавства пов'язують можливість формування спірних сум витрат та податкового кредиту та які є передумовою їх формування.

Зокрема, такі правові наслідки наступають у разі: (1) фактичного (реального) здійснення оподатковуваних операцій; (2) документального підтвердження реального здійснення господарських операцій сукупністю юридично значимих (дійсних) первинних та інших документів, які зазвичай супроводжують операції певного виду (в залежності від характеру певних операцій) та які містять інформацію про зміст та обсяг операції, підписані уповноваженими особами; (3) придбання робіт/послуг з метою їх використання у господарській діяльності; (4) наявності розумних економічних причин (ділової мети) для здійснення господарських операцій.

Недоведеність наявності цих чинників, з якими наведені вище норми законодавства пов'язують можливість формування платником податків податкового кредиту, зокрема, недоведеність здійснення певних операцій (нездійснення операцій), позбавляє первинні документи юридичної значимості для цілей формування витрат, а покупця - права на формування цих податкових вигод, навіть за наявності правильно оформлених за зовнішніми ознаками та формою, але недостовірних та у зв'язку з цим юридично дефектних первинних документів, та незважаючи на наявність у платника податку доказів сплати продавцеві вартості робіт/послуг, якщо рух коштів не забезпечений зв'язком з господарською діяльністю учасників певних операцій.

В даному випадку , дослідивши та оцінивши відповідно до положень ст. 86 КАС України наявні у справі докази за своїм внутрішнім переконанням, суд приходить до висновку , про недоведеність виконання спірних операцій контрагентом позивача (про їх невиконання контрагентом) та, відповідно, до висновку про відсутність у позивача правових підстав для формування спірних сум податкових вигод.

Такий висновок ґрунтується на наступному.

Так, в контексті операцій з виконання ремонтних робіт під час розгляду справи не надано доказів наявності у контрагента: виробничої бази, інструментів, механізмів, технічного персоналу, запчастин та експлуатаційних матеріалів (доказів їх придбання), які є необхідними для виконання спірних операцій. Не надано і доказів оренди виробничої бази, машин та механізмів у КП «АТП-13071» та будь-яких інших доказів взаємовідносин контрагента з КП «АТП-13071», де, як зазначає позивач, обумовлювалось виконання робіт контрагентом.

Під час розгляду справи не надано і обумовлених договором наряд-замовлень, відповідно до яких мали б замовлятися роботи.

В контексті наведеного, слід додати, що у штаті контрагента у період 4 кв. 2011 р. рахувалась лише одна особа, що вказує на очевидну неможливість виконання всього масиву ремонтних робіт у зазначений період однією особою.

При цьому, під час розгляду справи не надано доказів виконання обумовлених робіт іншими особами на умовах субпідряду, залучення технічного персоналу на умовах трудових угод, як і доказів уповноваження директором контрагента інших осіб діяти від імені товариства.

Відносно операцій з поставки запчастин та матеріалів, суд приходить до таких же висновків, оскільки під час розгляду справи, крім іншого, не надано доказів наявності у контрагента власних або орендованих складських ресурсів (де обумовлювався відбір позивачем продукції), доказів придбання продукції і матеріалів, які оформлені постачанням позивачу. В контексті наведеного під час розгляду справи також не надано доказів наявності у контрагента машин, механізмів та трудових ресурсів для здійснення навантажувально-розвантажувальних робіт, а також не надано доказів перевезення продукції зі складу продавця, як-то передбачалося умовами п. 2.4. договору (відносно відшкодування продавцю витрат по доставці), зокрема, не надано товарно-транспортних накладних та подорожніх листів, які згідно з правилами перевезення супроводжують транспортування товару та, відповідно, підтверджують його перевезення.

При цьому, під час розгляду справи позивач не зміг конкретизувати місця відвантаження продукції (місцезнаходження складу продавця), де позивач за його твердженням приймав продукцію, як і не зміг навести переліку відповідальних осіб, які забезпечували виконання зазначених вище договорів.

Тобто, по суті не надано тих матеріалів та відомостей, які зазвичай супроводжують операції такого роду та у сукупності підтверджують їх фактичне виконання.

У той же час, обізнаність позивача відносно наявності у контрагентів відповідних ресурсів при укладанні угод, обумовлюється характером та специфікою угод та звичайною діловою практикою.

При цьому, наведені вище документи та відомості витребовувались судом у сторін спірних операцій.

В даному випадку, як приходить до висновку суд з урахуванням відомостей щодо пояснень зареєстрованого засновника/директора/бухгалтера контрагента про непричетність до діяльності підприємства-контрагента, виходячи з вищенаведеного, за спірними операціями лише оформлювались окремі первинні документи з метою створення зовнішніх ознак фактичного здійснення операцій та правомірності формування спірних сум податкового кредиту, наслідком чого є отримання позивачем необґрунтованої податкової вигоди у вигляді спірних сум податкового кредиту з ПДВ.

Виходячи з наведеного у сукупності суд приходить до висновку, що в даному випадку позивачем не доведено наявності обставин та підстав, з якими наведені вище норми податкового законодавства пов'язують можливість правомірного формування спірних сум податкових вигод що, відповідно, свідчить про відсутність у позивача підстав для їх формування.

Надані позивачем матеріали та наведені ним доводи не спростовують наведене та не доводять зворотного.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ч. 1 ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Частиною 2 ст. 71 КАС України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

В даному випадку, за результатами розгляду справи суд не вбачає підстав для скасування оскаржуваних рішень, які, як приходить до висновку суд, є законними та обґрунтованими, вірними по суті, а отже підстав для задоволення позову не має і у задоволенні позову слід відмовити.

Керуючись вимогами статей 69-71, 128, 158-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва,-

П О С Т А Н О В И В:

У задоволенні адміністративного позову Товариства з обмеженою відповідальністю «Автонавігатор» (код з ЄДР 32912013; 03028, м. Київ, Голосіївський район, вул. Добрий Шлях, 52-А) - відмовити повністю .

Постанова набирає законної сили в строк і порядку, передбачені статтею 254 Кодексу адміністративного судочинства України. Постанова може бути оскаржена за правилами, встановленими ст. ст. 185-187 КАС України.

Суддя О.А. Кармазін

Повний текст постанови складено та підписано 11.06.2013 р.