Ухвала

від 05.11.2013 по справі 826/3661/13-а

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа: № 826/3661/13-а Головуючий у 1-й інстанції: Кармазін О.А. Суддя-доповідач: Горбань Н.І.

У Х В А Л А

Іменем України

05 листопада 2013 року м. Київ

Колегія суддів Київського апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого судді: Горбань Н.І.,

суддів: Земляної Г.В., Сорочка Є.О.,

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Автонавігатор» на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 06.06.2013 року у справі за його позовом до Державної податкової інспекції у Голосіївському районі міста Києва Державної податкової служби про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,-

в с т а н о в и л а :

ТОВ «Автонавігатор» звернулося до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом до Державної податкової інспекції у Голосіївському районі м. Києва про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 15.11.2012 року № 0006462220, відповідно до якого позивачу збільшено суму грошового зобов'язання за платежем «податок на додану вартість» на 242 457,92 грн. за основним платежем та на 60 614,48 грн. за штрафними санкціями, які нараховані позивачу за результатами перевірки його взаємовідносин з ТОВ «Інтер Груп Союз».

Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 06.06.2013 року у задоволенні позову - відмовлено.

Не погоджуючись з таким судовим рішенням, ТОВ «Автонавігатор» подало апеляційну скаргу, в якій просить апеляційну інстанцію скасувати незаконну, на його думку, постанову суду першої інстанції та постановити нову про задоволення позову.

В свой апеляційній скарзі апелянт посилається на порушення судом норм матеріального та процесуального права, незаконність та необ'єктивність судового рішення, що є підставами для його скасування.

Колегія суддів вважає за можливе розглянути справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, відповідно до ст.197 КАС України.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку, що вона не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Як вбачається з матеріалів справи, ДПІ у Голосіївському районі м. Києва проведено документальну позапланову невиїзну перевірку ТОВ «Автонавігатор» (код з ЄДР 32912013; 03028, м. Київ, Голосіївський район, вул. Добрий Шлях, 52-А) з питань дотримання податкового законодавства по взаємовідносинам з ТОВ «Інтер Групп Союз» (код з ЄДР 37269936; адреса: 69002, м. Запоріжжя, Жовтневий район, пр.-т. Леніна 77) за період лютий, серпень - грудень 2011 р.

За результатами перевірки складено акт від 29.10.2012 р. № 387/1-22-20-32912013 (далі - Акт перевірки).

Перевіркою встановлено порушення позивачем п. 198.3., 198.6., 201.6. ПК України, в результаті чого занижено податок на додану вартість на суму 242 457,92 грн., у т.ч. за серпень 2011 р. - 60 409,05 грн., за вересень 2011 р. - 71 624,87 грн., за жовтень 2011 р. - 40 451,16 грн., за грудень 2011 р. - 69 972,84 грн.

Між позивачем та ТОВ «Інтер Групп Союз» підписано договір № 81 від 26.07.2011 р., відповідно до якого ТОВ «Інтер Групп Союз» (постачальник; в особі директора Гриневича В.Г.) зобов'язалося поставити позивачу запчастини та експлуатаційні матеріали.

Поставка здійснюється на умовах EXW - склад постачальника (п.2.3.1. договору), а вартість доставки покупцю зазначається у накладній, що відповідно вимагає наявності у контрагента складських ресурсів, навантажувально-розвантажувальної техніки, персоналу для здійснення цих робіт, а також наявності у контрагента транспортних засобів для перевезення, обов'язок щодо чого з додатковою оплатою за це покладався на постачальника (п.2.4. договору).

Між сторонами договору оформлено видаткові накладні та податкові накладні.

Окрім того, в період серпня 2011 року між позивачем та контрагентом оформлено передачу позивачу аналогічних запчастин, згідно з накладними та податковими накладними, перелік яких визначений у листі від 27.03.2013 р № 02-юр, відповідно до яких оформлено передачу продукції в період 01.08.2011 р. по 15.08.2011 р. на суму 131 235,30 грн. з ПДВ.

Крім того, відповідно до договору від 26.07.2011 р. № 82, виконавець ТОВ «Інтер Групп Союз» зобов'язався надавати послуги з ремонту та обслуговування автотранспортних засобів, поставляти товар для виконання.

Виходячи з умов договору та характеру обумовлених операцій, їх виконання вимагає наявності у контрагента: виробничої бази, інструментів, механізмів, технічного персоналу, запчастин та експлуатаційних матеріалів, а замовлення послуг має підтверджуватись наряд-замовленням.

До цього договору позивачем надано акти та податкові накладні, перелік яких визначений у листі позивача від 27.03.2013 р. № 05-юр, які складені у період з 20.12.2011 по 30.12.2011 р. та оформлені про передачу контрагенту запчастин/матеріалів та відповідно до яких (актів та п/н.) контрагентом, за твердженням позивача, виконано ремонтних робіт відносно автотранспорту на суму 134352 грн. з ПДВ (за період третьої декади грудня 2011 р.).

Окрім того, згідно з переліком актів та податкових накладних, наданих до листа від 27.03.2013 р № 02-юр, сторонами оформлено виконання ремонтних робіт відносно автотранспорту в період з 16.08.2011 р. по 31.08.2011 р. на суму 231 219,00 грн. з ПДВ.

Аналогічно позивачем разом з листом від 27.03.2013 р. № 03-юр за наведеними вище двома договорами надано накладні, акти, податкові накладні відносно оформлення поставки позивачу запчастин у період вересня 2011 року та оформлено виконання контрагентом аналогічних ремонтних робіт відносно автотранспорту в період вересня 2011 року. Відносно оформлення поставок позивачу запчастин у жовтні 2011 року та виконання контрагентом аналогічних ремонтних робіт відносно автотранспорту позивачем надано копії видаткових накладних, актів та податкових накладних, які є додатком до листа позивача від 27.03.2013 р. № 04-юр.

Як зазначає позивач, роботи виконувались контрагентом на території КП «АТП-13071», де, як зазначає позивач, базується його автотранспорт.

Суми ПДВ, визначені у всіх вищезгаданих податкових накладних, включені до складу податкового кредиту з ПДВ відповідного звітного періоду, коли вони були виписані, та складають спірну суму податкових вигод позивача.

Вирішуючи даний спір, суд першої інстанції прийшов до висновку щодо правомірності дій відповідача та відсутності підстав для задоволення позову, оскільки виконання спірних операцій контрагентом позивача є недоведеним.

Колегія суддів погоджується з таким висновком з огляду на наступне.

Так, в контексті операцій з виконання ремонтних робіт не надано доказів наявності у контрагента: виробничої бази, інструментів, механізмів, технічного персоналу, запчастин та експлуатаційних матеріалів (доказів їх придбання), які є необхідними для виконання спірних операцій. Не надано і доказів оренди виробничої бази, машин та механізмів у КП «АТП-13071» та будь-яких інших доказів взаємовідносин контрагента з КП «АТП-13071», де, як зазначає позивач, обумовлювалось виконання робіт контрагентом.

Під час розгляду справи не надано і обумовлених договором наряд-замовлень, відповідно до яких мали б замовлятися роботи.

Крім того, те, що у штаті контрагента у період 4 кв. 2011 р. рахувалась лише одна особа, вказує на очевидну неможливість виконання всього масиву ремонтних робіт у зазначений період однією особою.

При цьому, під час розгляду справи не надано доказів виконання обумовлених робіт іншими особами на умовах субпідряду, залучення технічного персоналу на умовах трудових угод, як і доказів уповноваження директором контрагента інших осіб діяти від імені товариства.

Під час розгляду справи, крім іншого, не надано доказів наявності у контрагента власних або орендованих складських ресурсів (де обумовлювався відбір позивачем продукції), доказів придбання продукції і матеріалів, які оформлені постачанням позивачу. В контексті наведеного під час розгляду справи також не надано доказів наявності у контрагента машин, механізмів та трудових ресурсів для здійснення навантажувально-розвантажувальних робіт, а також не надано доказів перевезення продукції зі складу продавця, як-то передбачалося умовами п. 2.4. договору (відносно відшкодування продавцю витрат по доставці), зокрема, не надано товарно-транспортних накладних та подорожніх листів, які згідно з правилами перевезення супроводжують транспортування товару та, відповідно, підтверджують його перевезення.

При цьому, позивач не зміг конкретизувати місця відвантаження продукції (місцезнаходження складу продавця), де позивач за його твердженням приймав продукцію, як і не зміг навести переліку відповідальних осіб, які забезпечували виконання зазначених вище договорів.

Тобто, по суті не надано тих матеріалів та відомостей, які зазвичай супроводжують операції такого роду та у сукупності підтверджують їх фактичне виконання.

У той же час, обізнаність позивача відносно наявності у контрагентів відповідних ресурсів при укладанні угод, обумовлюється характером та специфікою угод та звичайною діловою практикою.

В даному випадку, суд першої інстанції цілком обґрунтовано прийшов до висновку, що за спірними операціями лише оформлювались окремі первинні документи з метою створення зовнішніх ознак фактичного здійснення операцій та правомірності формування спірних сум податкового кредиту, наслідком чого є отримання позивачем необґрунтованої податкової вигоди у вигляді спірних сум податкового кредиту з ПДВ.

Підсумовуючи наведене, колегія суддів приходить до висновку, що доводи, викладені в апеляційній скарзі, не знайшли свого підтвердження, оскаржувана постанова прийнята судом відповідно до норм матеріального та процесуального права, а тому підстави для задоволення апеляційної скарги відсутні.

Доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції та не грунтуються на Законі.

Відповідно до ст. 200 КАС України суд апеляційної інстанції залишає скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст. ст. 2, 41, 160, 196, 197, 198, 200, 205, 206, 212, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

В задоволенні апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю «Автонавігатор» - відмовити.

Постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 06.06.2013 року - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, а якщо її було прийнято за наслідками розгляду у письмовому провадженні, - через п'ять днів після направлення копій особам, які беруть участь у справі (ч. 5 статті 254 КАС України).

Касаційна скарга на судові рішення подається безпосередньо до суду касаційної інстанції протягом двадцяти днів після набрання законної сили судовим рішенням суду апеляційної інстанції, крім випадків, передбачених цим Кодексом.

Головуючий суддя: Н.І.Горбань

Судді: Г.В. Земляна

Є.О. Сорочко

Повний текст ухвали виготовлено 08.11.2013 року.

.

Головуючий суддя Горбань Н.І.

Судді: Земляна Г.В.

Сорочко Є.О.