Постанова

від 04.06.2013 по справі 810/2379/13-а

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

04 червня 2013 року 810/2379/13-а

Суддя Київського окружного адміністративного суду Терлецька О.О.

розглянувши у порядку письмового провадження адміністративну справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ПОЗИТИВ ТРАНСЛАЙН»

до Броварської об'єднаної державної податкової інспекції Київської області Державної податкової служби

про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,

ВСТАНОВИВ:

До Київського окружного адміністративного суду звернулось Товариство з обмеженою відповідальністю «ПОЗИТИВ ТРАНСЛАЙН» (надалі - позивач) з позовною заявою до Броварської об'єднаної державної податкової інспекції Київської області Державної податкової служби (надалі - відповідач) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 25.12.2012 № 0000682202, № 0000702202, № 0000712202 та № 0000692202.

Ухвалами суду від 20.05.2013 було відкрито провадження, закінчено підготовче провадження у справі та призначено справу до судового слухання на 28.05.2013.

28.05.2013 за клопотанням сторін розгляд справи було відкладено на 04.06.2013.

04.06.2013 сторони, повідомлені належним чином про розгляд справи, в судове засідання не з'явились. Від представника позивача до суду надійшло клопотання про розгляд справи без його участі та у порядку письмового провадження.

Від представника відповідача до суду надійшло клопотання про відкладення розгляду справи, у зв'язку неможливістю прибуття в судове засідання. Однак, жодних доказів на підтвердження неможливості прибуття в судове засідання, представник відповідача суду не подав.

Як слідує з матеріалів справи, відповідач заперечень проти позову не подав, а клопотання представника відповідача про відкладення розгляду справи є необґрунтованим та не підтвердженим доказами.

Згідно з частиною четвертою статті 128 Кодексу адміністративного судочинства України, у разі неприбуття відповідача, належним чином повідомленого про дату, час і місце судового розгляду, без поважних причин розгляд справи може не відкладатися і справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів.

Відповідно до частини шостої статті 128 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених цією статтею, але прибули не всі особи, які беруть участь у справі, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.

Враховуючи наведене суд дійшов висновку про розгляд справи у порядку письмового провадження.

Дослідивши обставини справи та наявні в матеріалах справи докази, суд встановив наступне.

У грудні 2012 року податковим органом була проведена планова виїзна перевірка позивача, за результатами якої відповідачем було складено Акт від 07.12.2012 № 935/222/36678601 «Про результати планової виїзної перевірки ТОВ «Позитив Транслайн» (код за ЄДРПОУ 36678601) з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 30.09.2009 по 30.06.2012, валютного та іншого законодавства за період з 30.09.2009 по 30.06.2012».

Із Акта перевірки слідує, що відповідач встановив вчинення позивачем наступних порушень:

- пп. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 Податкового кодексу України від 02.12.2010 № 2755-УІ (із змінами та доповненнями), ч. 1, ч. 5 ст. 203, ч. 1, ч. 2 ст. 215, ч. 1 ст. 216, ст. 228, ст. 626, ст. 629, ст. 650, ст. 655, ст. 658, ст. 662 Цивільного кодексу України, в результаті чого занижено податок на прибуток в періоді, що перевірявся, на загальну суму 4 486 783 грн., в тому числі за 3 квартал 2011 року в сумі 382 168 грн., за 4 квартал 2011 року в сумі 1 519 286 грн., 1 квартал 2012 року в сумі 838 754 грн., за 2 квартал 2012 року в сумі 1 746 575 грн.;

- пп.7.2.1 п. 7.2, пп. 7.4.1 та пп. 7.4.5, пп. 7.5.1 п. 7.5 ст. 7 Закону України № 168 «Про податок на додану вартість», п. 198.3 ст. 198, п. 201. 4, 201.6 ст. 201 Податкового кодексу України від 02.12.2010 № 2755-УІ (зі змінами та доповненнями), в результаті чого занижено податок на додану вартість на загальну суму 3 431 449,00грн., в тому числі у вересні 2011 року в сумі 28834,00 грн., у жовтні 2011 року в сумі 409306,00 грн., у листопаді 2011 року в сумі 463336,00 грн., у грудні 2011 року в сумі 529114,00 грн., у січні 2012 року в сумі 148791,00 грн., у лютому 2012 року в сумі 56402,00 грн., у березні 2012 року в сумі 654733,00 грн., у квітні 2012 року в сумі 643678,00 грн., у травні 2012 року в сумі 464033,00 грн., у червні 2012 року в сумі 33222,00 грн., та завищено залишок від'ємного значення, який після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду (р.24) у червні 2012 року в сумі 143361,00 грн.;

- п. 250.2, 250.9 ст.250 Податкового кодексу України від 02.12.2010 №2755-VI (зі змінами та доповненнями), ТОВ «Позитив Транслайн» не подано податкові декларації з екологічного податку, а саме за 1 квартал 2011 року (строк 09.05.2011), за ІІ квартал 2011 року (строк до 2011), за ІІІ квартал 2011 року (строк до 09.11.2011), за IV квартал 2011 року (строк до 09.02.2012), за 1 квартал 2012 року (строк 09.05.2012), II квартал 2012 року (строк до 09.08.2012);

- п.п.162.1.3 п.162.1 ст.162, п.п.164.2.18 п.164.2 ст.164, п.176.2 ст.176, п. 177.8 ст.177 Податкового кодексуУкраїни, в результаті перевірки у відповідності п. 176.2 ст.176 Податкового кодексу України, нараховано 1812,00 грн. податку на доходи фізичних осіб.

Як слідує зі змісту Акта перевірки, підставою донарахування позивачу сум податкових зобов'язань з податку на додану вартість та податку на прибуток був факт господарських правовідносин у перевіряємому періоді з контрагентом - ТОВ «ТД «Оса», ТОВ «Бізнес Столиця», ТОВ «Бізнес Ресурс 2011», ПП «Київжитлоспецсервіс» та ТОВ «Європейські ділові рішення».

З Акта перевірки також слідує, що договори укладені між позивачем та контрагентами - ТОВ «ТД «Оса», ТОВ «Бізнес Столиця», ТОВ «Бізнес Ресурс 2011», ПП «Київжитлоспецсервіс» та ТОВ «Європейські ділові рішення» є нікчемними. Висновки щодо наявності факту порушення позивачем вимог податкового законодавства відповідач обґрунтовує наступними обставинами. Так, в Акті перевірки відповідач посилається на Акти перевірки податкових органів на обліку в яких знаходяться контрагенти позивача. У зв'язку із обставинами встановленими іншими податковими органами щодо діяльності контрагентів позивача, відповідач дійшов висновку, що згідно єдиного плану з розподіленням ролей, діючи з корисних мотивів, переслідуючи мету спрямовану на здійснення злочинів, перебуваючи на території м. Києва, була організована схема незаконної діяльності щодо сприяння підприємствам в мінімізації ними податкових зобов'язань, які сплаті до бюджету. Для функціонування зазначеної схеми без справжнього наміру здійснювати діяльність, пов'язану з виробництвом та продажем ТМЦ, виконанням робіт або наданням послуг, в порушення встановленого законодавством порядку здійснення підприємницької діяльності, зареєстрованих на «підставних» осіб, було створено ряд підприємств, а саме: ТОВ «Бізнес Ресурс 2011», ТОВ «ТД «Оса», ТОВ «Бізнес Столиця», ПП «Київжитлоспецсервіс» та ТОВ «Європейські ділові рішення», які здійснювали операції щодо незаконного переказу безготівкових коштів, перерахованих із поточних рахунків різних підприємств, будь-якої форми власності через поточні рахунки СПД у готівку. Використовуючи реквізити та банківські рахунки вказаних підприємств, документально оформлювались неіснуючі операції, після чого дані документи передавались замовнику товарів, робіт, послуг для їх відображення в бухгалтерському та податковому обліку, з метою незаконного формування податкового кредиту та валових витрат.

У зв'язку із наведеним, податковий орган дійшов висновку про те, що фінансово-господарська діяльність вказаних контрагентів позивача здійснювалось поза межами правового поля, що у свою чергу свідчить про не набуття належним чином цивільної право та дієздатності, а фінансово-господарські взаємовідносини між контрагентами позивача та самим позивачем є фіктивними правочинами, та такими, що вчинено без наміру створення правових наслідків, які обумовлювались цими правочинами.

На підставі вказаного Акта перевірки відповідачем було прийнято оскаржувані податкові повідомлення-рішення від 25.12.2012 № 0000682202, № 0000702202, № 0000712202 та № 0000692202.

Позивач не погоджуючись із вказаними податковими повідомленнями-рішеннями, звернувся до суду з даним адміністративним позовом.

Досліджуючи правомірність оскаржуваних податкових повідомлень - рішень, суд надав оцінку документам, які були досліджені і відповідачем при проведенні перевірки позивача, а саме:

- копіям договорів;

- копіям видаткових накладних;

- копіям податкових накладних;

- копіям актів здачі-прийняття робіт за договорами;

- копіям банківських виписок.

Із вищезазначених документів слідує, що позивачем та його контрагентами - ТОВ «ТД «Оса», ТОВ «Бізнес Столиця», ТОВ «Бізнес Ресурс 2011», ПП «Київжитлоспецсервіс» та ТОВ «Європейські ділові рішення» були укладені договори, на підтвердження реальності виконання яких позивач подав до суду наступні документи по контрагенту ПП «Київжитлоспецсервсі»:

- копію договору про надання послуг № -59-У від 17.02.2012;

- копію договору про надання послуг № 061-У від 21.02.2012;

- копію договору про надання послуг № 062-У від 21.02.2012;

- копію договору про надання послуг № 092 -У від 01.03.2012;

- копію договору поставки № 010312 від 01.03.2012;

- копію договору поставки № 12030 від 01.03.2012;

- копію договору про надання послуг № 069-У від 01.05.2012;

- копію договору поставки № 724 від 01.05.2012;

- копію угоди про зарахування зустрічних однорідних вимог від 30.06.2012;

- копії видаткових накладних за період з 01.03.2012 по 30.08.2012;

- копії податкових накладних за період з 01.03.2012 по 31.07.2012;

- копії актів здачі-прийняття робіт за договорами № 059-У від 17.02.2012: № 3004-03 від 30.04.2012, № 3105-03 від 31.05.2013, № 3-00000001 від 20.03.2012, № 5-00000004 від 31.03.2012;

- копії актів здачі прийняття-робіт за договором 061-У від 21.02.2012: №30004-05 від 30.04.2012, № 3105-06 від 31.05.2013, №3-00000002 від 20.03.2012, № 5-00000005 від 31.03.2012;

- копії актів здачі-прийняття робіт за договором №062-У від 21ю02.2012: №3004-07 від 30.04.2012, № 5-00000003 від 31.03.2012;

- копії актів здачі-прийняття робіт за договором № 069-У від 01.05.2012: № 3105-09 від 31.05.2012;

- копії актів здачі-прийняття робіт за договором № 092-У від 01.03.2012 № 3-0000000 від 31.03.2012;

По контрагенту ТОВ «Бізнес Ресурс 2011» позивачем було подано наступні документи:

- копію договору про надання послуг екскаватора №1010 від 10.10.2011;

- копію договору про надання послуг бульдозера №10101 від 12.10. 2011;

- копію договору про надання послуг екскаватора №10102 від 12.10.2011;

- копію договору поставки № 301111 від 30.11.2011;

- копію договору поставки № 1410 від 14.10.201;

- копію додаткової угоди №1 від 01.12.2011 до договору №1010 від 10.10. 2011;

- копію додаткової угоди №1 від 01.12.2011 до договору №10101 від 10.10. 2011;

- копію додаткової угоди №1 від 01.12.2011 до договору №10102 від 12.10.2011;

- копію угоди про зарахування зустрічних однорідних вимог від 30.06.2012;

- копію угоди про зарахування зустрічних однорідних вимог від 31.03.2012;

- копії видаткових накладних за період з 01.11.2011 по 31.03.2012;

- копії актів здачі-прийняття робіт за договором №1010 від 10.10.2011: № 1115-02 від 15.11.2011, № 1130-20 від 30.11.2011, № 3-00000007 від 30.12.2011;

- копії актів здачі-прийняття робіт за договором №10101 від 12.10.2011: № 1115-01 від 15.11.2011, № 1130-21 від 30.11.2011, № 3-00000008 від 30.12.2011;

- копії актів здачі-прийняття робіт за договором №10102 від 12.10.2011: № 1115-03 від 15.11.2011, № 1130-22 від 30.11.2011, № 3-00000009 від 30.12.2011;

- копії податкових накладних за період з 01.11.11 по 31.01.12.

По контрагенту ТОВ «ТД «Оса» позивачем було подано наступні документи:

- копію договору поставки №0815/11 від 15.08.2011;

- копію договору поставки №0101 від 01.10.2011;

- копію договору про надання послуг №52 від 03.10.2011;

- копію договору про надання послуг екскаватора № 53 від 03.10.2011;

- копію договору про надання послуг №71 від 01.11.2011;

- копію додаткової угоди №1 від 01.12.2011до договору №53 від 03.10.2011;

- копію додаткової угоди №1 від 01.12.2011 до договору №71 від 01.11.2011;

- копію додаткової угоди №1 від 01.02.2012 до договору №0815/11 від 15.08.2011;

- копію додаткової угоди №1 від 01.12.2011 до договору №52 від 03.10.2011;

- копію угоди про зарахування зустрічних однорідних вимог від 31.03.2012;

- копію реєстр документів на підтвердження господарських операцій за період 01.01.09 - 30.09.12;

- копії видаткових накладних за період 01.09.12 - 30.09.12;

- копії видаткові накладних №31/08-04 від 31.08.2011, № РН- 0209-01 від 09.02.2012, № РН-0214-01 від 14.02.2012;

- копії актів здачі-прийняття робіт за період 01.11.11- 31.12.11;

- копії податкових накладних №77, №119, №120, №121, №129, №136, №07, №138, №179, №214,№215, №216, №302, №303, №304, №324, №343, №344, №452, №453, №454.

По контрагенту ТОВ «Бізнес столиця» позивачем було подано наступні документи:

- копії податкових накладних за період 01.10.11-30.10.11;

- копію угоди про зарахування зустрічних вимог від 30.12.11;

- копії податкових накладних за період 01.09.11 - 30.09.11;

- копії актів здачі-прийняття робіт №ОУ-00000122, №ОУ-00000124, №ОУ-00000125, №ОУ-00000114, №ОУ-00000117;

- копії видаткових накладних за період 01.09.11 - 30.09.11;

- копії податкових накладних за період 01.09.11 - 30.09.11;

- копії актів здачі-прийняття робіт №ОУ-00000129, №ОУ- 000001222;

- копії податкових накладних за період 01.08.11-30.08.11;

- копії видаткових накладних за період 01.09.11 - 30.10.11;

- копію договору поставки №010911 від 01.09.2011;

- копію додаткової угоди до договору поставки №010911 від 01.09.11;

- копію договору поставки №300911 від 30.09.2011;

- копію договору надання послуг №0911/4 від 01.09.2011;

- копію договору по надання послуг №0911/3 від 01.09.2011.

По контрагенту ТОВ «Європейські ділові рішення» позивачем було подано наступні документи:

- копії податкових накладних № 350, № 349, № 348, № 269, № 88, № 57, № 56, № 55, № 13, № 12, № 11;

- копії актів здачі-прийняття робіт № 3004-09, № 3004-08, № 0331-03, № 0331-02, № 0331-01, №0320-03, № 0320-02, № 0320-01;

- копії видаткових накладних № 3004-05, № 2504-02, № 0331-05;

- копію договору поставки № 717 від 01.03.2012;

- копію договору про надання послуг № 060-У від 20.02.2012;

- копію договору № 058-У від 16.02.2012;

- копію договору про надання послуг № 057-У від 15.02.2012.

Крім того, представником позивача на підтвердження виконання вказаних договорів було надано суду копії платіжних доручень та копії банківських виписок, які наявні в матеріалах справи. Решта документів, які були подані позивачем не стосуються предмету позову, а відтак оцінка судом їм не надавалась.

Надаючи правову оцінку правовідносинам, які складають предмет спору у даній справі, суд виходить з наступного.

Відповідно до частини другої статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідач до суду заперечень проти позову та докази які б могли свідчити про те, що відповідач заперечує проти позову - не подав.

Як слідує з матеріалів справи, у Акті перевірки посадовими особами відповідача в основу порушень допущених позивачем було покладено висновки про фіктивність правочинів вчинених між позивачем та його контрагентами, безтоварність господарських операцій податковим органом не досліджувалась.

Відсутність належних доказів, які б вказували на порушення податкового законодавства, що має наслідком безумовне та чітко визначене застосування відповідних санкцій податкового законодавства, та за умов застосування презумпції правомірності рішень платника податку, передбаченого п.4.1.4. Податкового кодексу України, приводить суд до висновку про задоволення позову та скасування оскаржуваних податкових повідомлень - рішень.

Щодо правового врегулювання відносин визначення платником податкового кредиту з податку на додану вартість, суд зазначає наступне.

Зважаючи на період в якому, було проведено частину господарських операцій між позивачем та контрагентами, відносини щодо формування позивачем податкового кредиту регулювались Законом України «Про податок на додану вартість» від 03.04.1997 №168/97 (надалі - Закон України від 03.04.1997 №168/97).

Так, відповідно до п.7.2.6 статті 7 Закону України від 03.04.1997 №168/97, - податкова накладна видається платником податку, який поставляє товари (послуги), на вимогу їх отримувача, та є підставою для нарахування податкового кредиту. Як виняток з цього правила, підставою для нарахування податкового кредиту при поставці товарів (послуг) за готівку чи з розрахунками картками платіжних систем, банківськими або персональними чеками у межах граничної суми, встановленої Національним банком України для готівкових розрахунків, є належним чином оформлений товарний чек, інший платіжний чи розрахунковий документ, що підтверджує прийняття платежу постачальником від отримувача таких товарів (послуг), з визначенням загальної суми такого платежу, суми податку та податкового номера постачальника.

Відповідно до п.7.4.1 статті 7 Закону України від 03.04.1997 №168/97, - податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 81 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

- придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

- придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари (послуги) та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Відповідно до п.7.4.5 статті 7 Закону України від 03.04.1997 №168/97, - не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).

Період в якому, було проведено господарські операції між позивачем та контрагентами, відносини щодо формування позивачем валових витрат з податку на прибуток регулювались Законом України «Про оподаткування прибутку підприємств» від 28.12.1994 №334/94-ВР (надалі - Закон України від 28.12.1994 №334/94-ВР).

Відповідно до п.5.1 статті 5 Закону України від 28.12.1994 №334/94-ВР, - валові витрати виробництва та обігу (далі - валові витрати) - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Відповідно до п.5.3.9 статті 5 Закону України від 28.12.1994 №334/94-ВР, - не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Відповідно до пункту 2 статті 3 Закону України від 16.07.1999 № 996-XIV «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», податкова звітність ґрунтується на даних бухгалтерського обліку, що ведеться підприємством.

Підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, що містять відомості про господарські операції та підтверджують їх здійснення.

З 01.01.2011 до спірних правовідносин застосовують положення Податкоовго кодексу України. Так, відповідно до п.14.1.181 статті 181 Податкового кодексу України, податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду.

Відповідно до п. 198.1. статті 198 Податкового кодексу України, право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій, зокрема і з придбання товарів.

Згідно з пунктом 198.2 статті 198 Податкового кодексу України, датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше; дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Відповідно до пункту 198.3 статті 198 Податкового кодексу України, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Згідно з пунктом 198.6 статті 198 Податкового кодексу України, не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.

У разі якщо платник податку не включив у відповідному звітному періоді до податкового кредиту суму податку на додану вартість на підставі отриманих податкових накладних, таке право зберігається за ним протягом 365 календарних днів з дати виписки податкової накладної.

Згідно з пунктом 201.1 статті 201 Податкового кодексу України, платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою (за наявності) податкову накладну, у якій зазначаються в окремих рядках такі обов'язкові реквізити: а) порядковий номер податкової накладної; б) дата виписування податкової накладної; в) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - продавця товарів/послуг; г) податковий номер платника податку (продавця та покупця); ґ) місцезнаходження юридичної особи - продавця або податкова адреса фізичної особи - продавця, зареєстрованої як платник податку; д) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - покупця (отримувача) товарів/послуг; е) опис (номенклатура) товарів/послуг та їх кількість, обсяг; є) ціна постачання без урахування податку; ж) ставка податку та відповідна сума податку в цифровому значенні; з) загальна сума коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку; и) вид цивільно-правового договору; і) код товару згідно з УКТ ЗЕД (для підакцизних товарів та товарів, ввезених на митну територію України).

Відповідно до пункту 201.4 статті 201 Податкового кодексу України, податкова накладна складається у двох примірниках у день виникнення податкових зобов'язань продавця. Один примірник видається покупцю, а другий залишається у продавця. У разі складання податкової накладної у паперовому вигляді покупцю видається оригінал, а копія залишається у продавця.

Щодо правового врегулювання відносин визначення податкового зобов'язання з податку на прибуток, суд зазначає наступне.

Відповідно до статті 149 Податкового кодексу України податковою базою для цілей оподаткування податком на прибуток визнається грошове вираження прибутку як об'єкта оподаткування, визначеного згідно із статтею 134 цього Кодексу, з урахуванням положень статей 135 - 137 та 138 - 143 цього Кодексу.

Згідно з підпунктом 134.1.1 пункту 134.1 статті 134 Податкового кодексу України, прибуток із джерелом походження з України та за її межами визначається шляхом зменшення суми доходів звітного періоду, визначених згідно зі статтями 135 - 137 цього Кодексу, на собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та суму інших витрат звітного податкового періоду, визначених згідно зі статтями 138 - 143 цього Кодексу, з урахуванням правил, встановлених статтею 152 цього Кодексу.

Витрати у розумінні Податкового кодексу України - це сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних для провадження господарської діяльності платника податку, в результаті яких відбувається зменшення власного капіталу (крім змін капіталу за рахунок його вилучення або розподілом власником) (підпункт 14.1.27 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України).

До складу валових витрат що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування відповідно до пункту 138.1 статті 138 Податкового кодексу України, входять витрати від операційної діяльності, які визначаються згідно з пунктами 138.4, 138.6 - 138.9, 138.11 цієї статті: інші витрати, визначені згідно з пунктами 138.5, 138.10 -138.12 цієї статті, пунктом 140.1 статті 140 і статтею 141 цього Кодексу; крім витрат, визначених у пунктах 138.3 цієї статті та у статті 139 цього Кодексу.

При цьому, згідно з підпунктом 138.2 статті 138 Податкового кодексу України витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Відповідно до підпункту 139.1.9 пункту 139.1 статті 139 Податкового кодексу України, не включаються до складу валових витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Зі змісту Акта перевірки, слідує, що договори укладені позивачем з контрагентами, за результатами господарських операцій по яких позивачем було сформовано податковий кредит та включено суми витрат, по таких операціях до валових витрат, - відповідач вважає нікчемними.

Однак, суд не погоджується з висновком відповідача про невизнання за позивачем права на податковий кредит та права на включення сум по таких господарських операціях до валових витрат, у зв'язку з чим зазначає наступне.

Чинним законодавством не передбачено такого наслідку (санкції) встановлення факту нікчемності (недійсності) правочину, як донарахування податкових платежів за такими правочинами, зокрема і платежів з ПДВ та податку на прибуток.

Донарахування податкових зобов'язань, є за своїм змістом санкцією за допущене порушення платником податку у сфері виключно податкових правовідносин, а встановлення ознак недійсності чи правомірності правочину є суть цивільних правовідносин, в сфері дії яких податкові органи не наділені управлінськими повноваженнями. Тому, висновок відповідача про недійсність (нікчемність) договорів укладених позивачем із його контрагентами у перевіряє мий період, викладений в Акті перевірки не може бути належною юридичною підставою для винесення оскаржуваних рішень та має лише інформативний характер, а безтоварність господарських операцій як таких відповідачем під час проведення перевірки не досліджувалась.

За умов відсутності вказівки та доказів вчинення позивачем правопорушення у сфері саме податкових правовідносин, застосування санкцій податкового законодавства у вигляді донарахування податкових зобов'язань та штрафу є безпідставним та необґрунтованим.

Відповідно до роз'яснення Пленуму Верховного Суду України, яке викладене у постанові від 6 листопада 2009 року № 9 «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними» нікчемними є правочини, що посягають на суспільні, економічні та соціальні основи держави, зокрема: правочини, спрямовані на використання всупереч закону комунальної, державної або приватної власності; правочини, спрямовані на незаконне відчуження або незаконне володіння, користування, розпорядження об'єктами права власності українського народу - землею як основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави, її надрами, іншими природними ресурсами (стаття 14 Конституції України); правочини щодо відчуження викраденого майна; правочини, що порушують правовий режим вилучених з обігу або обмежених в обігу об'єктів цивільного права тощо.

Усі інші правочини, спрямовані на порушення інших об'єктів права, передбачені іншими нормами публічного права, не є такими, що порушують публічний порядок.

Відповідно до ч. 2 ст. 161 Кодексу адміністративного судочинства України, при виборі правової норми, що підлягає застосуванню до спірних правовідносин, суд зобов'язаний враховувати висновки Верховного Суду України, викладені у рішеннях, прийнятих за результатами розгляду заяв про перегляд судового рішення з підстави, передбаченої пунктом 1 частини першої статті 237 цього Кодексу.

Згідно з ч. 1 статті 244-2 Кодексу адміністративного судочинства України, рішення Верховного Суду України, прийняте за результатами розгляду заяви про перегляд судового рішення з мотивів неоднакового застосування судом (судами) касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права у подібних правовідносинах, є обов'язковим для всіх суб'єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить зазначені норми права, та для всіх судів України. Суди зобов'язані привести свою судову практику у відповідність з рішенням Верховного Суду України.

З приводу встановлення відповідачем порушення позивачем правильності утримання податку на доходи фізичних осіб, у зв'язку з тим, що протягом 2012 року ТОВ «ПОЗИТИВ ТРАНСЛАЙН» виплатило кошти ОСОБА_2 за в сумі 7280,00 грн., ОСОБА_3 за товар (радіатор) в сумі 4800,00 грн., проте документів, які б підтверджували, що дані фізичні особи є фізичними особами - підприємцями до перевірки не було надано (на момент перевірки відсутні копії свідоцтва про державну реєстрацію фізичної особи-підприємця, свідоцтво про сплату єдиного податку, витяг з ЄДР юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців і т.п.) та з приводу встановлення відповідачем неподання позивачем податкових декларацій з екологічного податку, суд зазначає наступне.

Вказані підтверджуючі документи так само позивачем не було подано до суду, однак враховуючи приписи статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України, а також те, що відповідач у судове засідання не з'явився, висновки викладені в Акті перевірки не підтримав, заперечень проти позов та докази на обґрунтування заперечень до суду не подав, суд дійшов висновку, що відповідач проти обставин викладених у позові не заперечує.

Згідно з частиною першою статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Відповідно до частини другої статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Окрім того, суд зазначає, що безумовним принципом адміністративного судочинства є принцип змагальності сторін.

Так, відповідно до частини першої статті 11 Кодексу адміністративного судочинства України, розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Зазначений принцип адміністративного процесу, з врахуванням норми частини другої статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України, унеможливлює самостійне встановлення судом обставин безпідставності позовних вимог за умов відсутності заперечень зі сторони відповідача, а тим паче - суб'єкта владних повноважень.

Таким чином суд, вивчивши документи подані представником позивача, дійшов висновку про задоволення позову у повному обсязі.

Відповідно до частини першої статті 94 Кодексу адміністративного судочинства, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа).

Керуючись статтями 11, 14, 69, 70, 71, 128, 158-163, 167, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ПОСТАНОВИВ:

1.Адміністративний позов задовольнити повністю.

2.Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення 25.12.2012 № 0000682202, № 0000702202, № 0000712202 та № 0000692202, прийняті Броварською об'єднаною державною податковою інспекцією Київської області Державної податкової служби.

3.Стягнути з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ПОЗИТИВ ТРАНСЛАЙН», сплачений судовий збір у розмірі 2 294 ( дві тисячі двісті дев'яносто чотири) грн. 00 коп.

4.Копію постанови надіслати сторонам.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо скаргу не було подано в установлені строки. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішення за наслідками апеляційного провадження.

Апеляційна скарга на постанову суду подається до Київського апеляційного адміністративного суду через Київський окружний адміністративний суд протягом десяти днів з дня її проголошення, а в разі проголошення лише вступної та резолютивної частини постанови або прийняття постанови у письмовому провадженні - протягом десяти днів з дня отримання її копії.

Суддя Терлецька О.О.