Постанова

від 06.06.2013 по справі 923/254/13-г

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"06" червня 2013 р.Справа № 923/254/13-г Одеський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді Журавльова О.О.,

суддів Головея В.М., Ярош А.І.

(відповідно до розпорядження голови суду від 05.06.2013р. №382 прийняття апеляційної скарги здійснюється даною судовою колегією)

при секретарі судового засідання Селиверстовій М.В.

за участю представників сторін:

від позивача: не з'явився

від відповідача: не з'явився

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю „Айленд"

на рішення господарського суду Херсонської області від 28 березня 2013 року

по справі №923/254/13-г

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю „Торгова Аграрна Компанія"

до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю „Айленд"

про стягнення 1250918,16 грн.,-

В С Т А Н О В И В:

ТОВ „Торгова Аграрна Компанія" звернулось до господарського суду Херсонської області з позовом до ТОВ „Айленд" про стягнення 1250918,16 грн., з яких: 1148699,18 грн. основної заборгованості, 60966,03 грн. пені та 41252,95 грн. 3% річних.

Рішенням господарського суду Херсонської області від 28 березня 2013 року у справі №923/254/13-г (суддя Задорожна Н.О.) позовні вимоги ТОВ „Торгова Аграрна Компанія" задоволено частково: з відповідача на користь позивача стягнуто 1148699,18 грн. основного боргу, 41252,95 грн. 3% річних, 45398,11 грн. пені та 24707 грн. витрат по оплаті судового збору; у задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

Приймаючи рішення господарський суд першої інстанції прийшов до висновку, що матеріалами справи підтверджується факт наявності за відповідачем заборгованості у розмірі 1148699,18 грн., окрім того, господарський суд першої інстанції визнав такими, що підлягають задоволенню вимоги позивача щодо стягнення 3% річних на суму 45398,11 грн. та пені у сумі 24707 грн.

Не погоджуючись з ухваленим рішенням суду першої інстанції, відповідач (ТОВ „Айленд") звернувся до Одеського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить його скасувати та прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог ТОВ „Торгова Аграрна Компанія" в частині стягнення пені у сумі 45398,11 грн., з мотивів, викладених в апеляційній скарзі.

У судові засідання представники скаржника не з'явились, про час, дату та місце розгляду апеляційної скарги належним чином повідомлений, про що свідчать відповідні повідомлення про вручення поштових відправлень від 22.04.2013р. та від 17.05.2013р.

Представник позивача (ТОВ „Торгова Аграрна Компанія") в судове засідання не з'явився, про час, дату та місце розгляду апеляційної скарги належним чином повідомлений, про що свідчить відповідне повідомлення про вручення поштового відправлення від 22.04.2013р. та від 17.05.2013р. Окрім того, про належне повідомлення скаржника про час, дату і місце розгляду справи свідчить також клопотання скаржника від 28.05.2013р. за вх.№1004/13/Д2, в якому скаржник підтверджував отримання ухвали Одеського апеляційного господарського суду від 15.04.2013р. по справі №923/254/13-г про прийняття до розгляду апеляційної скарги ТОВ „Айленд", просив Одеський апеляційний господарський суд роз'яснити п.3 резолютивної частини ухвали Одеського апеляційного господарського суду від 15.04.2013р. по справі №923/254/13-г про прийняття до розгляду апеляційної скарги ТОВ „Айленд" та повідомити, яку саме суму судового збору повинен сплатити відповідач за подання апеляційної скарги.

26.04.2013р. позивачем було подано до канцелярії Одеського апеляційного господарського суду відзив на апеляційну скаргу за вх.№1004/13/Д1, в якому позивач просив відмовити у задоволенні апеляційної скарги відповідача, а оскаржуване судове рішення залишити без змін.

Окрім того, 03.06.2013р. позивачем було подано до канцелярії Одеського апеляційного господарського суду клопотання за вх.№1004/13/Д3, відповідно до якого позивач просив розглянути апеляційну скаргу відповідача без участі представників позивача.

Враховуючи вищевикладене, апеляційний господарський суд визнав за можливе розглянути апеляційну скаргу ТОВ „Айленд" за відсутністю представників сторін.

Відповідно до ст. 85 ГПК України у судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частини постанови.

Перевіривши матеріали справи, правильність застосування місцевим господарським судом норм процесуального та матеріального права, апеляційний господарський суд дійшов до наступних висновків.

З матеріалів справи вбачається, що 09.09.2011р. між ТОВ „Торгова Аграрна Компанія" (позивач, постачальник) та ТОВ „Айленд" (відповідач, покупець) було укладено договір поставки насіння №ПНП-0067 (надалі - договір), за умовами якого постачальник зобов'язався передати у власність покупця насіння сільськогосподарських культур врожаю 2011р. (надалі - товар), а покупець зобов'язався прийняти та оплатити товар відповідно до умов даного договору.

За п.1.2 договору найменування товару, його кількість, номенклатура, асортимент, ціна одиниці та загальна вартість товару, строк та базис поставки товару, а також інші умови визначаються у специфікаціях (додатках), які є невід'ємною частиною даного договору.

Відповідно до п.п.2.1-2.3 договору товар поставляється на умовах розстрочення платежу, відповідно до графіку платежів, який зазначається у специфікаціях. Оплата здійснюється шляхом перерахування безготівкових грошових коштів, на поточний рахунок постачальника у сумах та в строки, зазначені у специфікаціях. Покупець зобов'язаний повідомити постачальника про здійснення платежу в день списання грошових коштів з рахунку покупця, та надіслати копії платіжного доручення. При цьому, платіжне доручення повинно містити призначення платежу з обов'язковим зазначенням номеру та дати цього договору, номеру та дати специфікації, згідно з якою здійснюється платіж.

Згідно з п.3.2.1 покупець зобов'язався провести оплату товару, поставленого за даним договором, в термін та розмірах, вказаних в специфікаціях, які є невід'ємною частиною даного договору. Оплата вважається здійсненою після зарахування коштів на рахунок постачальника.

За п.5.1 договору даний договір вступає в силу з моменту його підписання сторонами та скріплення печатками сторін і діє до 31.12.2011р., але в будь-якому разі до повного виконання сторонами своїх зобов'язань за даним договором.

Пунктом 7.3 договору передбачено, що за прострочення оплати вартості товару відповідно до затвердженого сторонами графіку покупець зобов'язався оплатити на користь постачальника пеню в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, яка діє протягом періоду прострочки, за кожен день прострочки до повного виконання грошових зобов'язань за цим договором. Якщо порушення умов оплати, відповідно до затвердженого сторонами графіку буде перевищувати три банківські дні, покупець зобов'язався додатково сплатити на користь постачальника штраф в розмірі 10% від суми простроченого платежу.

Вказаний договір підписано належними представниками сторін та скріплено печатками підприємств.

На виконання умов вищенаведеного договору сторонами було складено специфікацій №1 від 09.09.2011р. та №2 від 07.10.2011р., відповідно до яких позивач зобов'язався передати у власність відповідачу товар на загальну суму 1267600 грн., а відповідач зобов'язався сплатити вартість товару до 01.12.2011р.

У подальшому, на виконання умов договору та специфікацій №1 та №2, позивачем було передано, а відповідачем прийнято товар на суму 1267599,18 грн., що підтверджується наявними в матеріалах справи видатковими накладними:

- № 367 від 24.09.2011р. на суму 154 000грн.;

- №364 від 26.09.2011р. на суму 73600грн.;

- №432 від 26.09.2011р. на суму 24949грн.;

- №433 від 26.09.2011р. на суму 29599грн. 96коп.;

- №434 від 26.09.2011р. на суму 19299грн. 97коп.;

- №435 від 26.09.2011р. на суму 22349грн. 96коп.;

- №436 від 26.09.2011р. на суму 44649грн. 92коп.;

- №437 від 27.09.2011р. на суму 19849грн. 97коп.;

- № 439 від 27.09.2011р. на суму 49799грн. 92коп.;

- № 440 від 28.09.2011р. на суму 29749грн. 96коп.;

- № 442 від 28.09.2011р. на суму 19899грн. 97коп.;

- № 443 від 28.09.2011р. на суму 24599грн. 96коп.;

- № 444 від 28.09.2011р. на суму 22149грн. 96коп.;

- № 445 від 28.09.2011р. на суму 49649 грн. 92коп.;

- № 447 від 30.09.2011р. на суму 24849 грн. 96коп.;

- № 448 від 30.09.2011р. на суму 19799грн. 96коп.;

- № 450 від 30.09.2011р. на суму 29799грн. 95.;

- № 451 від 03.10.2011р. на суму 24749грн. 96коп.;

- № 452 від 03.10.2011р. на суму 19799грн. 96коп.;

- №453 від 03.10.2011р. на суму 24449грн. 96коп;

- № 575 від 07.10.2011р. на суму 270000грн.;

- № 608 від 11.10.2011р. на суму 270000грн.

Вказані накладні підписані належними представниками сторін та скріплені печатками підприємств.

Як вбачається з матеріалів справи, товар було отримано уповноваженим представником відповідача, діючим на підставі довіреностей №150 від 24.09.2011р. та №172 від 07.10.2011р.

Як вбачається з матеріалів справи, а саме з довідки UniCredit Bank від 20.03.2013р. №1592/IV та не спростовується відповідачем, ТОВ „Айленд" у 05.04.2012р. було частково оплачено поставлений товар на суму 118900грн.

23.02.2012р. позивачем було направлено відповідачу претензію №26, відповідно до якої позивач просив ТОВ „Айленд" сплатити заборгованість за договором, нарахований на таку заборгованість штраф, інфляційні, 3% річних та пеню на загальну суму 1439575,93 грн.

Вказана претензія була залишена відповідачем без відповіді та задоволення.

Вищенаведене стало підставою для звернення ТОВ „Торгова Аграрна Компанія" до господарського суду першої інстанції з відповідним позовом про стягнення заборгованості та нарахованих на неї пені та 3% річних.

Дослідивши матеріали справи, апеляційний господарський суд дійшов до наступних висновків.

Статтею 175 ГК України встановлено, що майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов'язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов'язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку. Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Згідно із ст. 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Статтями 202, 205 ЦК України встановлено, що правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Правочин може вчинятися усно або в письмовій формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом. Правочин, для якого законом не встановлена обов'язкова письмова форма, вважається вчиненим, якщо поведінка сторін засвідчує їхню волю до настання відповідних правових наслідків.

У відповідності до ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

За ст. 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Статтею 655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до ст. 662 ЦК України продавець зобов'язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу. Продавець повинен одночасно з товаром передати покупцеві його приналежності та документи (технічний паспорт, сертифікат якості тощо), що стосуються товару та підлягають переданню разом із товаром відповідно до договору або актів цивільного законодавства.

Згідно зі ст. 664 ЦК України обов'язок продавця передати товар покупцеві вважається виконаним у момент: вручення товару покупцеві, якщо договором встановлений обов'язок продавця доставити товар; надання товару в розпорядження покупця, якщо товар має бути переданий покупцеві за місцезнаходженням товару. Договором купівлі-продажу може бути встановлений інший момент виконання продавцем обов'язку передати товар. Товар вважається наданим у розпорядження покупця, якщо у строк, встановлений договором, він готовий до передання покупцеві у належному місці і покупець поінформований про це.

Приписами ч.2 ст. 669 ЦК України встановлено, що умова щодо кількості товару може бути погоджена шляхом встановлення у договорі купівлі-продажу порядку визначення цієї кількості.

Частинами 1, 2 ст. 671 ЦК України встановлено, що якщо за договором купівлі-продажу переданню підлягає товар у певному співвідношенні за видами, моделями, розмірами, кольорами або іншими ознаками (асортимент), продавець зобов'язаний передати покупцеві товар в асортименті, погодженому сторонами. Якщо договором купівлі-продажу асортимент товару не встановлений або асортимент не був визначений у порядку, встановленому договором, але із суті зобов'язання випливає, що товар підлягає переданню покупцеві в асортименті, продавець має право передати покупцеві товар в асортименті виходячи з потреб покупця, які були відомі продавцеві на момент укладення договору, або відмовитися від договору.

Статтею 692 ЦК України встановлено, що покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

За вимогами ч.1, ч.7 ст. 193 ГК України, які кореспондуються з вимогами ст. 526 ЦК України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Не допускаються одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.

Згідно зі ст. 610, ч.2 ст. 615 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). Одностороння відмова від зобов'язання не звільняє винну сторону від відповідальності за порушення зобов'язання.

Статтею 530 ЦК України встановлено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Згідно зі ст. 32 ГПК України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Статтею 33 ГПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Враховуючи вищенаведене та норми чинного законодавства, приймаючи до уваги, що матеріалами справи підтверджується наявність заборгованості за відповідачем у розмірі 1148699,18 грн., з огляду на те, що відповідач визнає наявну за ним заборгованість у розмірі 1148699,18 грн., апеляційний господарський суд приходить до висновку, що господарським судом першої інстанції обґрунтовано та на законних підставах було задоволено позовні вимоги ТОВ „Торгова Аграрна Компанія" в частині стягнення з відповідача 1148699,18 грн. основної заборгованості.

Щодо позовних вимог в частині стягнення з ТОВ „Айленд" 60966,03 грн. пені, апеляційний господарський суд зазначає наступне.

Згідно ч.1 ст. 229 Господарського кодексу України, учасник господарських відносин у разі порушення ним грошового зобов'язання не звільняється від відповідальності через неможливість виконання і зобов'язаний відшкодувати збитки, завдані невиконанням зобов'язання, а також сплатити штрафні санкції відповідно до вимог, встановлених цим Кодексом та іншими законами.

За умовами ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

За ст. 230 ГК України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання. Суб'єктами права застосування штрафних санкцій є учасники відносин у сфері господарювання, зазначені у статті 2 цього Кодексу.

Також, відповідно до ст. 231 ГК України у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

Частиною 6 ст. 232 ГК України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Статтями 1, 3 Закону України „Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" встановлено, що платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Таким чином, враховуючи приписи п.7.3 договору та ч.6 ст. 232 ГК України, апеляційний господарський суд приходить до висновку, що пеня у даному випадку має нараховуватись за кожен день прострочки до повного виконання грошових зобов'язань за договором.

За ст. 256, 258 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу. Для окремих видів вимог законом може встановлюватися спеціальна позовна давність: скорочена або більш тривала порівняно із загальною позовною давністю. Позовна давність в один рік застосовується, зокрема, до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені).

Частиною 3 ст. 267 ЦК України встановлено, що позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення.

При цьому, у згідно із ч. 3 ст. 267 ЦК, за своїм процесуальним змістом заява про застосування позовної давності є клопотанням про відновлення пропущеного строку позовної давності і остання повинна містити посилання на певні обставини або причини, які є підставами для поновлення пропущених строків позовної давності з відповідними календарними розрахунками, а також докази та вимоги сторони щодо відновлення пропущених строків. Необхідно зауважити, що за правилами господарського судочинства така заява (клопотання) має подаватися до суду у письмовому вигляді.

Аналогічні правові висновки викладені у Інформаційному листі Вищого господарського суду України від 12.03.2009р. №01-08/163 „Про деякі питання, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів України у другому півріччі 2008 року щодо застосування норм Господарського процесуального кодексу України", у Інформаційному листі Вищого господарського суду України від 07.04.2008р. №01-8/211 „Про деякі питання практики застосування норм Цивільного та Господарського кодексів України" та у листі Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ від 16.01.2013р. №10-70/0/4-13 „Про окремі питання застосування строків позовної давності".

Таким чином, приймаючи до уваги, що в матеріалах справи відсутнє клопотання відповідача про застосування строку позовної давності, апеляційний господарський суд приходить до висновку про відсутність підстав для застосування позовної давності в частині стягнення з відповідача пені.

Дослідивши наданий позивачем розрахунок пені, апеляційний господарський суд прийшов до висновку, що вказаний розрахунок зроблено з порушенням норм чинного законодавства та додає свій розрахунок пені із врахуванням початку строку відрахування пені, визначеного специфікаціями до спірного договору:

1267599,18 грн. (сума заборгованості) * 29 (кількість днів прострочення платежу у 2011 році) * подвійну облікову ставку НБУ / 365 (кількість днів у 2011 році) = 15610,57 грн.;

12678599,18 грн (сума заборгованості) * 95 (кількість днів прострочення платежу у 2012 році до часткової оплати відповідачем заборгованості) * подвійну облікову ставку НБУ / 366 (кількість днів у 2012 році) = 50755,92 грн.;

1148699,18 грн. (сума заборгованості станом на 06.04.2012р., після часткової оплати відповідачем заборгованості) * 55 (кількість днів прострочення платежу у 2012 році до кінцевого строку нарахування, який визначено позивачем) * подвійну облікову ставку НБУ / 366 (кількість днів у 2012 році) = 25892,81 грн.

Таким чином, апеляційний господарський суд приходить до висновку, що загальна сума пені, яка має бути нарахована за порушення відповідачем зобов'язання за спірним договором складає 92259,30 грн.

Оскільки відповідно до ст. 83 ГПК України господарський суд в даному випадку не може вийти за межі позовних вимог, а позивачем самостійно не уточнювалися позовні вимоги, апеляційний господарський приходить до висновку, що з ТОВ „Айленд" на користь позивача підлягаються стягненню 60966,03 грн. пені.

Щодо позовних вимог в частині стягнення з відповідача 41252,95 грн. 3% річних, апеляційний господарський суд зазначає наступне.

Статтею 625 ЦК України встановлено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Дослідивши наданий позивачем розрахунок 3% річних, апеляційний господарський суд прийшов до висновку, що вказаний розрахунок зроблено з порушенням норм чинного законодавства та додає свій розрахунок річних із врахуванням початку строку відрахування річних, визначеного специфікаціями до спірного договору:

1267599,18 грн. (сума заборгованості) * 29 (кількість днів прострочення платежу у 2011 році) * 3 (% річних) / 365 (кількість днів у 2011 році) = 3021,40 грн.;

12678599,18 грн (сума заборгованості) * 95 (кількість днів прострочення платежу у 2012 році до часткової оплати відповідачем заборгованості) * 3 (% річних) / 366 (кількість днів у 2012 році) = 9870,65 грн.;

1148699,18 грн. (сума заборгованості станом на 06.04.2012р., після часткової оплати відповідачем заборгованості) * 269 (кількість днів прострочення платежу у 2012 році) * 3 (% річних) / 366 (кількість днів у 2012 році) = 25327,88 грн.;

1148699,18 грн. (сума заборгованості станом на 06.04.2012р., після часткової оплати відповідачем заборгованості) * 27 (кількість днів прострочення платежу у 2012 році до кінцевого строку нарахування, який визначено позивачем) * 3 (% річних) / 365 (кількість днів у 2013 році) = 2549,17 грн.

Таким чином, апеляційний господарський суд приходить до висновку, що з ТОВ „Айленд" на користь позивача підлягаються стягненню 40769,10 грн. 3% річних.

Відповідно до ст. 101 ГПК України апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обгрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Відповідно до ст. 43 ГПК України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Таким чином, апеляційний господарський суд приходить до висновку, що позовні вимоги в частині стягнення з ТОВ „Айленд" на користь позивача 1148699,18 грн. основної заборгованості, 60966,03 грн. пені та 40769,10 грн. 3% річних є обґрунтованими, правомірними та такими, що підлягають задоволенню.

На підставі ст.ст. 44, 49 ГПК України судові витрати по сплаті судового збору покладаються на сторін пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Враховуючи вимоги п.2 ч.2 ст. 4 Закону України „Про судовий збір", апеляційний господарський суд приходить до висновку, що скаржником сплачено судовий збір за подання апеляційної скарги не в повному обсязі, з огляду на що зі скаржника слід стягнути до державного бюджету 405,91 грн. судового збору за подання апеляційної скарги.

За таких обставин оскаржуване рішення місцевого господарського суду слід частково скасувати, а апеляційну скаргу ТОВ „Айленд" частково задовольнити.

Керуючись ст.ст. 99, 101-105 Господарського процесуального кодексу України, апеляційний господарський суд, -

П О С Т А Н О В И В:

1.Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю „Айленд" задовольнити частково.

2.Рішення господарського суду Херсонської області від 28 березня 2013 року у справі №923/254/13-г скасувати частково, виклавши резолютивну частину вказаного рішення наступним чином:

„Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю „Торгова Аграрна Компанія" задовольнити частково:

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю „Айленд" (75355, Херсонська область, Новотроїцький район, с. Василівка, вул. Садова, 17, код ЄДРПОУ 32647276) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю „Торгова Аграрна Компанія" (04050, м. Київ, вул. Мельникова, 12, код ЄДРПОУ 37469662) 1148699 (один мільйон сто сорок вісім тисяч шістсот дев'яносто дев'ять) грн. 18 коп. основного боргу, 40769 (сорок тисяч сімсот шістдесят дев'ять) грн. 10 коп. річних, 60966 (шістдесят тисяч дев'ятсот шістдесят шість) грн. 03 коп. пені та 25008 (двадцять п'ять тисяч вісім) грн. 35 коп. судового збору.

У задоволенні решти позовних вимог - відмовити."

3.Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю „Айленд" (75355, Херсонська область, Новотроїцький район, с. Василівка, вул. Садова, 17, код ЄДРПОУ 32647276) до державного бюджету України (отримувач коштів: ГУ ДКСУ в Одеській області; код ЄДРПОУ отримувача: 37607526; банк отримувача: ГУ ДКСУ в Одеській області; МФО 828011; № рахунку: 31217206782002; код бюджетної класифікації 22030001 „Судовий збір (Державна судова адміністрація України, 050), символ звітності 206; код ЄДРПОУ суду 26016990) 405 (чотириста п'ять) грн. 91 коп. судового збору за подання апеляційної скарги.

4.Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю „Торгова Аграрна Компанія" (04050, м. Київ, вул. Мельникова, 12, код ЄДРПОУ 37469662) до державного бюджету України (отримувач коштів: ГУ ДКСУ в Одеській області; код ЄДРПОУ отримувача: 37607526; банк отримувача: ГУ ДКСУ в Одеській області; МФО 828011; № рахунку: 31217206782002; код бюджетної класифікації 22030001 „Судовий збір (Державна судова адміністрація України, 050), символ звітності 206; код ЄДРПОУ суду 26016990) 34 (тридцять чотири) коп. судового збору за подання апеляційної скарги.

5.Доручити господарському суду Херсонської області видати відповідні накази із зазначенням реквізитів сторін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена у касаційному порядку.

Повний текст постанови підписаний 10 червня 2013 року.

Головуючий суддя Судді О.О. Журавльов В.М. Головей А.І. Ярош