Рішення

від 05.06.2013 по справі 905/3634/13

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

83048, м.Донецьк, вул.Артема, 157, тел.381-88-46

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

05.06.2013р. Справа № 905/3634/13

Суддя господарського суду Донецької області Бойко І.А. при секретарі судового засідання Займак Н.М. розглянув у відкритому судовому засіданні господарського суду справу

за позовом : Товариства з обмеженою відповідальністю «Еколіс», м. Донецьк

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю «Юзліспром», м. Донецьк

про: стягнення заборгованості у сумі 59233,74 грн.

За участю представників сторін:

від позивача: Фетісов Г.В. - за довіреністю від 09.08.2012 р.

від відповідача: не з`явився.

Позивач, Товариство з обмеженою відповідальністю «Еколіс», м. Донецьк, звернулось до господарського суду Донецької області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Юзліспром», м. Донецьк, про стягнення заборгованості у сумі 59233,74 грн., а саме: основного боргу у розмірі 45301,10 грн., штраф у розмірі 9060,22 грн., 36% річних 3531,07 грн.

В обґрунтування своїх вимог позивач посилається на невиконання відповідачем умов договору поставки № 0102 від 01.02.2013 р., специфікації №1 від 01.02.2013 р., № 2 від 19.02.2013 р. до договору № 0102 від 01.02.2013 р., видаткові накладні № 140 від 17.02.2013 р., № 171 від 10.03.2013 р., товарно-транспортні накладні від 13.02.2013 р., 05.03.2013 р., виписки з рахунку від 25.02.2013 р., акт звірки взаєморозрахунків станом за період з 01.01.2013 р. по 12.05.2013 р., договір про надання юридичних послуг № 86/13 від 16.05.2013 р., рахунок № 861301 від 16.05.2013 р., платіжне доручення № 576 від 21.05.2013 р., розрахунок ціни позову.

Представник відповідача в судове засідання не з'явився, причин нез'явлення не повідомив. Про час, дату та місце слухання справи був повідомлений належним чином.

В силу приписів ст. 75 Господарського процесуального кодексу справа розглянута за наявними в ній матеріалами.

Розглянувши матеріали справи, додатково надані документи, господарським судом ВСТАНОВЛЕНО.

01.02.2013 р. між Товариством з обмеженою відповідальністю «Еколіс» (Постачальник) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Юзліспром» (Покупець) був укладений договір поставки № 0102 (надалі Договір), відповідно до якого Постачальник зобов'язується в порядку і терміни, встановлені цим договором, передати у власність Покупцеві продукцію, в певній кількості, відповідної якості і по цінах, що вказані в специфікаціях, а Покупець зобов'язується прийняти продукцію і сплатити її на умовах, визначених у цьому Договорі.

Даний договір набуває чинності з моменту підписання і діє до 31.12.2013 р., але в будь-якому випадку до повного виконання сторонами своїх зобов'язань за договором. (п. 11.1. Договору).

У відповідності з умовами п. 1.2. Договору кількість і асортимент продукції, що поставляється, вказуються у специфікаціях, які є невід'ємною частиною цього Договору. Специфікації оформлюються на кожну партію продукції, що поставляється.

Загальна сума Договору визначається як наростаюча сума по всіх поставках, проведених протягом всього терміну дії цього Договору (п. 1.3. Договору).

За умов п. 4.2. Договору базисні умови постачання: СРТ (згідно «Інкотермс» в редакції 2010 року).

Термін відвантаження з/д транспортом продукції згідно специфікації протягом 10 днів згідно письмової заявки Покупця (п. 4.1. Договору).

Порядок розрахунків визначений у п. 3.1. Договору, згідно до якого платіж здійснюється по факту поставки на станцію Покупця (відмітка штамп в з/д накладній

Шляхом банківського переказу коштів на розрахунковий рахунок постачальника за кожну партію продукції (1 вагон), протягом 1го банківського дня.

Згідно п. 3.2. Договору оплата проводиться в національній валюті України. Датою оплати вважається дата списання грошових коштів з банківського рахунку Покупця з дати поставки.

01.02.2013 року сторони підписали Специфікацію № 1 на поставку продукції до договору поставки № 0102 від 01.02.2013 р. відповідно до якої узгодили найменування, кількість та ціну продукції, умови поставки, строк поставки:

- постачання здійснюється по наступних реквізитах: ст. «Кальмиус» Донецької з/д, код станції 484207, код одержувача 1056, одержувач ПАО Шахтоуправлчння «Донбас», поштова адреса одержувача: 83059, м. Донецьк, вул. Горностаівська ПАО Шахтоуправління «Донбас», відповідно до умов Договору впродовж 2013 р.

Загальна сума поставки за означеною Специфікацією складає 49950,00 грн.

19.02.2013 року сторони підписали Специфікацію № 2 на поставку продукції до договору поставки № 0102 від 01.02.2013 р. відповідно до якої узгодили найменування, кількість та ціну продукції, умови поставки, строк поставки:

- постачання здійснюється по наступних реквізитах: DDP- ст. «Кальмиус» Донецької з/д, код станції 484207, код одержувача 1056, одержувач ПАО Шахтоуправлчння «Донбас», поштова адреса одержувача: 83059, м. Донецьк, вул. Горностаівська ПАО Шахтоуправління «Донбас», відповідно до умов Договору впродовж 2013 р.

Загальна сума поставки за означеною Специфікацією складає 49950,00 грн.

На виконання умов зазначеного договору позивач поставив відповідачу продукцію, обумовлену договором за товарно-транспортними накладними від 13.02.2013 р., 05.03.2013 р.

Факт поставки продукції та, відповідно, факт її прийняття з боку відповідача підтверджується підписом уповноваженої особи та відбитком печатки відповідача на видаткових накладних № 140 від 17.02.2013 р. на суму 45491,50 грн., № 171 від 10.03.2013 р. на суму 45301,10 грн., належним чином засвідчені копії яких міститься у матеріалах справи (а.с.18-19). Суд зазначає, що означені накладні, поставки № 0102 від 01.02.2013 р., специфікації №1 від 01.02.2013 р., № 2 від 19.02.2013 р. до договору № 0102 від 01.02.2013 р., з боку відповідача підписані директором ТОВ «Юзліспром» Васильєвим Є.В.

Загальна сума поставки за означеними накладними складає 90792,60 грн.

Статтею 629 Цивільного кодексу України передбачено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Стаття 193 Господарського кодексу України передбачає, суб'єкти господарювання та учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору.

Аналогічне положення закріплено в ст. 526 Цивільного кодексу України. Так, зобов'язання повинно виконуватися належним чином відповідно умовам договору та вимогам цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а у разі відсутності таких умов і вимог - згідно звичаїв ділового обігу або іншим вимогам, які звичайно ставляться.

Частина 1 ст. 530 Цивільного кодексу України встановлює, якщо в зобов'язанні встановлений строк (дата) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (дату).

За своєю правовою природою договір, укладений між позивачем та відповідачем, є договором поставки продукції.

За приписами п.п.1,2 ст. 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Статтею 655 ЦК України передбачено, за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

За умов п. 1 ст. 662 ЦК України продавець зобов'язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу.

Стаття 692 ЦК України визначає обов'язок Покупця оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Згідно до наявної в матеріалах виписки з рахунку від 25.02.2013 р. 25.02.2013 р. відповідачем оплачено на рахунок позивача суму 45491,50 грн.

12.05.2013 р. сторонами підписано акт звірки взаєморозрахунків станом за період з 01.01.2013 р. по 12.05.2013 р.. відповідно до якого за відповідачем рахується заборгованість у сумі 45301,10 грн.

Таким чином, в порушення умов договору, вимог зазначених статей Цивільного та Господарського кодексів України відповідач поставив товар не в повному обсязі.

Загальна сума заборгованості на час розгляду справи становить 45301,10 грн., тому зазначена сума підлягає стягненню з останнього на користь позивача.

Окрім суми основного боргу позивачем заявлені вимоги про стягнення 36% річних 3531,07 грн. та штрафу у розмірі 9060,22 грн., відповідно до п.7.3. Договору.

Згідно п. 7.3. Договору за несвоєчасну оплату продукції, що поставлена, Покупець сплачує Постачальнику пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми несплаченої в строк продукції за кожен день прострочення, а також тридцять шість відсотків річних за користування грошовими коштами. За прострочення строків оплати продукції більш ніж на 7 календарних днів Покупець також зобов'язується сплатити на користь Постачальника штраф у розмірі двадцяти відсотків від суми, щодо якої допущено прострочення.

Згідно приписів ст. 692 ЦК України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. У разі прострочення оплати товару продавець має право вимагати оплати товару та сплати процентів за користування чужими грошовими коштами.

За умов ст. 536 ЦК України за користування чужими грошовими коштами боржник зобов'язаний сплачувати проценти, якщо інше не встановлено договором між фізичними особами. Розмір процентів за користування чужими грошовими коштами встановлюється договором, законом або іншим актом цивільного законодавства.

Згідно із ч.1 статті 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (ст.627 Цивільного кодексу України).

Відповідно до ст.179 Господарського кодексу України при укладанні господарських договорів сторони можуть визначати зміст договору на основі вільного волевиявлення, коли сторони мають право погоджувати на свій розсуд будь - які умови договору, що не суперечать законодавству.

Згідно із ч. 1 ст. 628 Цивільного кодексу України, зміст договору, становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Визначені сторонами умови п. 7.3. Договору повністю відповідають принципу свободи договору, встановленого ст. 627 Цивільного кодексу України.

Заявлені до стягнення розміри тридцять шість відсотків за користування чужими грошовими коштами у розмірі 3531,07 грн. суд перевірив на правильність розрахунку та дійшов висновку про задоволення вимог в цій частині.

Що стосується заявленого до стягнення штрафу у розмірі 9060,22 грн., суд зазначає наступне.

За приписами статей 611, 612 ЦК України, у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки. Зобов'язання можуть забезпечуватись неустойкою, якою є відповідно до статті 549 ЦК України, сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Право встановити в договорі розмір та порядок нарахування штрафу надано сторонам частиною четвертою статті 231 ГК України.

Право на неустойку виникає незалежно від наявності у кредитора збитків, завданих невиконанням або неналежним виконанням зобов'язання, що передбачено частиною першою статті 550 ЦК України.

Частиною першою статті 230 ГК України передбачено, що штрафними санкціями визначаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання. Якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг), що передбачено частиною четвертою статті 231 ГК України.

Відповідно до ст.ст. 216 - 218 ГК України учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за порушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій. Господарськими санкціями визнаються заходи впливу на правопорушника у сфері господарювання, в результаті застосування яких для нього настають несприятливі економічні та/або правові наслідки. Господарські санкції застосовуються в установленому законом порядку за ініціативою учасників господарських відносин. Підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання.

Згідно п. п. 1, 3 ст.549 ЦК України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

За приписами п. 6 ст. 232 ГК України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Як вже зазначалося вище, за умов п. 7.3. Договору за прострочення строків оплати продукції більш ніж на 7 календарних днів Покупець також зобов'язується сплатити на користь Постачальника штраф у розмірі двадцяти відсотків від суми, щодо якої допущено прострочення.

Заявлений до стягнення розмір штрафу 9060,22 грн. суд перевірив на правильність розрахунку та дійшов висновку про задоволення вимог в цій частині.

Також, позивач просить суд стягнути з відповідача понесені ним витрати на оплату послуг адвоката в розмірі 8000,00 грн.

Щодо вказаної вимоги, суд дійшов висновку про необхідність обмеження розміру таких витрат, враховуючи наступне.

За змістом статей 44, 48 ГПК України, сума, сплачена за послуги адвоката, є складовою судових витрат і її розмір визначається в порядку, встановленому Законом України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність».

Згідно п.1 ст.26 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" № 5076-VI від 05.07.2012 р. адвокатська діяльність здійснюється на підставі договору про надання правової допомоги.

Статтею 30 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" встановлено, що формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту є гонорар.

Водночас, положеннями статті 33 Правил адвокатської етики, затверджених Вищою кваліфікаційною комісією адвокатури при Кабінеті Міністрів України 1 жовтня 1999 року (протокол від 1-2 жовтня 1999 року № 6/VI) зазначено, що гонорар, отримуваний адвокатом за надання правової допомоги, повинен бути розумно обґрунтованим за розміром.

В матеріалах справи наявний договір №86/13 від 16.05.13 про надання юридичних послуг щодо захисту прав ТОВ«Еколіс» по справі щодо стягнення заборгованості з ТОВ «Юзліспром», укладений між позивачем та адвокатом Костенко В.С.

За надання послуг адвокатом Костенко В.С., позивачем було сплачено 8000,00 грн., на підтвердження чого до матеріалів справи надано платіжне доручення № 576 від 21.05.2013 р. (а.с.28).

Вирішуючи питання про розподіл витрат, які підлягають сплаті за послуги адвоката, господарський суд має враховувати, що розмір відшкодування названих витрат не повинен бути неспіврозмірним, тобто явно завищеним. За таких обставин суд з урахуванням обставин конкретної справи, зокрема, ціни позову може обмежити цей розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для даної справи.

У визначенні розумно необхідного розміру сум, які підлягають сплаті за послуги адвоката, можуть братися до уваги, зокрема: встановлені нормативно-правовими актами норми видатків на службові відрядження (якщо їх установлено); вартість економних транспортних послуг; час, який міг би витратити на підготовку матеріалів кваліфікований фахівець; вартість оплати відповідних послуг адвокатів, яка склалася в країні або в регіоні; наявні відомості органів статистики або інших органів про ціни на ринку юридичних послуг; тривалість розгляду і складність справи тощо. Докази, які підтверджують розумність витрат на оплату послуг адвоката, повинна надавати сторона, що вимагає відшкодування таких витрат.

Враховуючи характер спору та кількість витраченого адвокатом часу на участь в судових засіданнях, суд дійшов висновку про те, що сплачена позивачем за послуги адвоката сума є завищеною та неспіврозмірною обсягу фактично наданих адвокатських послуг. А тому, відшкодуванню за рахунок відповідача підлягають витрати на оплату послуг адвоката в сумі 2000 грн.

За таких обставин, вимоги позивача щодо відшкодування витрат на оплату послуг адвоката у розмірі 8000,00 гривень підлягають задоволенню частково у розмірі 2000,00 грн.

Згідно ст.ст. 44, 49 Господарського процесуального кодексу України витрати на послуги адвоката підлягають віднесенню до складу судових витрат, пов'язаних з розглядом справи.

Витрати по сплаті судового збору у відповідності до ст.ст. 44, 49 Господарського процесуального кодексу України покладаються на відповідача.

На підставі вищенаведеного, згідно ст. ст. 526, 530, 536, 549, 625, 626, 627, 655, 692, 693 п.п.1,2 ст. 712 Цивільного кодексу України, ст. ст. 193, 216-218, 230, 232 Господарського кодексу України, керуючись ст.ст. 22, 33, 43, 44, 49, 75, 82 - 85 Господарського процесуального кодексу України, суд-

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Еколіс», м. Донецьк до Товариства з обмеженою відповідальністю «Юзліспром», м. Донецьк, про стягнення заборгованості у сумі 59233,74 грн., а саме: основного боргу у розмірі 45301,10 грн., штраф у розмірі 9060,22 грн., 36% річних 3531,07 грн. задовольнити.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Юзліспром» (83059, м. Донецьк, вул. Горностаївська, 17, ідентифікаційний код 36443250, МФО 334817, п/р 26001019110516 в від.№1 «АБ «Укрексімбанк» м. Донецьк) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Еколіс» (83017, м. Донецьк вул.Овнатаняна, 22-А, к.304, код ЄДРПОУ 36560943, МФО380805, р/р 26008183198 в ПАТ «Райфайзен Банк Аваль» м. Київа) заборгованість у розмірі 45301,10 грн. основного боргу, штраф у розмірі 9060,22 грн., 36% річних 3531,07 грн., витрати на оплату послуг адвоката у розмірі 2000 грн., судовий збір у розмірі 1720,50 грн.

Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його прийняття.

Рішення може бути оскаржене через господарський суд Донецької області в апеляційному порядку протягом десяти днів з дня його прийняття

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Суддя І.А. Бойко