Ухвала

від 05.06.2013 по справі 827/762/13-а

СЕВАСТОПОЛЬСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Копія

СЕВАСТОПОЛЬСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Ухвала

Іменем України

Справа № 827/762/13-а

05.06.13 м. Севастополь

Севастопольський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого судді Ілюхіної Г.П.,

суддів Лядової Т.Р. ,

Яковенко С.Ю.

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Головного управління Держземагенства у м. Севастополі на постанову Окружного адміністративного суду міста Севастополя (суддя Кириленко О.О.) від 24.04.2013 у справі № 827/762/13-а

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Ортостат" (вул. Вакуленчука, 33-а/3-1, м. Севастополь, 99053)

до Головного управління Держземагенства у м. Севастополі (вул. Демідова, 13, м. Севастополь, 99011)

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача:

Севастопольська міська Рада (вул. Леніна, 3, м. Севастополь, 99011)

про визнання дій незаконними, визнання незаконним та скасування витягу, зобов'язання вчинити певні дії,

ВСТАНОВИВ:

Постановою Окружного адміністративного суду міста Севастополь від 24.04.2013 позов задоволено.

Визнано дії Головного управління Держземагентства у місті Севастополі щодо застосування у витязі з технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки від 19.12.2012 №6704-3.1/5 коефіцієнта функціонального використання величиною 2,5 протиправними.

Визнано протиправним та скасовано витяг з технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки від 19.12.2012 №6704-3.1/5, виданий Головним управлінням Держземагентства у місті Севастополі товариству з обмеженою відповідальністю "Ортостат".

Зобов'язано Головне управління Держземагентства у місті Севастополі видати товариству з обмеженою відповідальністю "Ортостат" новий витяг з технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки площею 5,000 га (кадастровий номер 8536300000:06:002:0246), що розташована за адресою: місто Севастополь, Фіолентовське шосе, 140, та надана для будівництва та обслуговування рекреаційного комплексу на підставі договору оренди від 09.02.2009, зареєстрованого Севастопольською міською філією Державного підприємства "Цент державного земельного кадастру при Державному комітеті України по земельних ресурсах" в державному реєстрі земель 12.05.2009 під №040965800027, із застосуванням коефіцієнту функціонального використання земельної ділянки - 0,5, як для земель рекреаційного призначення.

Стягнуто з Державного бюджету України в особі Головного управління Держземагентства у місті Севастополі на користь товариства з обмеженою відповідальністю "Ортостат" судовий збір у розмірі 34,41грн. (арк.с.78-81).

Рішення суду мотивовано тим, що відповідачем при визначенні нормативно грошової оцінки земельної ділянки позивача застосовано коефіцієнт функціонального використання, який не відповідає діючому законодавству, оскільки не враховано, що спірна земельна ділянка відноситься до земель рекреаційного призначення та її надано в оренду для будівництва та обслуговування рекреаційного комплексу.

Не погодившись з рішенням суду, відповідач - Головне управління Держземагенства у м. Севастополі, звернувся з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати постанову суду першої інстанції та прийняти нове рішення по справі, яким у задоволенні позовних вимог відмовити в повному обсязі (арк.с.87-90).

Доводи апеляції мотивовані тим, що судове рішення прийнято з порушенням норм матеріального права, що призвело до неправильного вирішення справи.

В судове засідання, призначене на 05.06.2013, позивач, відповідач та третя особа явку уповноважених представників не забезпечили, про дату, час та місце апеляційного розгляду повідомлені належним чином та своєчасно (арк.с.99-101), про причини неявки суд не повідомили.

Відповідно до пункту 2 частини першої статті 197 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції може розглянути справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на основі наявних у ній доказів, у разі неприбуття жодної з осіб, які беруть участь у справі, у судове засідання, хоча вони були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового засідання.

Суд, керуючись положеннями пункту 2 частини першої статті 197 Кодексу адміністративного судочинства України, визнав за можливе перейти до письмового провадження по справі.

Розглянувши справу в порядку статей 195, 197 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів встановила наступне.

09.02.2009 між Товариством з обмеженою відповідальністю "Ортостат" та Севастопольською міською Радою укладений Договір оренди земельної ділянки площею 5,0000 га, розташованої за адресою: місто Севастополь, Фіолентовське шосе, 140, зареєстрований Севастопольською міською філією Державного підприємства "Центр державного земельного кадастру при Державному комітеті України по земельних ресурсах" в Державному реєстрі земель 12.05.2009 під № 040965800027.

Згідно з пунктом 1.1 договору оренди від 09.02.2009 орендована земельна ділянка надана для будівництва та обслуговування рекреаційного комплексу з віднесенням цих земель до категорії земель - землі рекреаційного призначення.

Орендована земельна ділянка використовується позивачем згідно з цільовим призначенням, встановленим пунктом 1.1 договору оренди від 09.02.2009 - для будівництва та обслуговування рекреаційного комплексу.

Додатковою угодою від 21.04.2011, зареєстрованою Головним управлінням Держкомзему у місті Севастополі в Державному реєстрі земель 10.06.2011 під №853630004000030, до договору оренди земельної ділянки були внесені зміни щодо продовження строків освоєння орендованої земельної ділянки та розміру орендної плати.

Рішенням Севастопольської міської Ради від 20.12.2011 №2163 затверджена технічна документація з нормативної грошової оцінки земель в адміністративних межах міста Севастополя, нову грошову оцінку земель введено в дію з 01.01.2012.

З метою приведення договору оренди у відповідність з цим рішенням, позивач звернувся до Головного управління Держземагентства у місті Севастополі із заявою про видачу витягу з технічної документації по нормативній грошовій оцінці орендованої земельної ділянки.

Відповідачем 19.12.2012 виданий витяг з технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки під № 6704-3.1/5, в якому вартість одного квадратного метру земельної ділянки становить 214,88грн.

З витягу від 19.12.2012 вбачається, що відповідачем застосовано коефіцієнт функціонального використання орендованої земельної ділянки величиною 2,5 як для земель комерційного використання.

Позивач звернувся до Окружного адміністративного суду міста Севастополя з позовом до Головного управління Держземагентства у місті Севастополі про визнання дій незаконними, визнання незаконним та скасування витягу, зобов'язання вчинити певні дії, просить: визнати дії Головного управління Держземагентства у місті Севастополі щодо застосування у витязі з технічної документації з нормативної грошової оцінки земельної ділянки від 19.12.2012 №6704-3.1/5 коефіцієнта функціонального використання величиною 2,5 незаконними; визнати витяг з технічної документації з нормативної грошової оцінки земельної ділянки від 19.12.2012 №6704-3.1/5, наданий Головним управлінням Держземагентства у місті Севастополі товариству з обмеженою відповідальністю "Ортостат" незаконним та скасувати; зобов'язати Головне управління Держземагентства у місті Севастополі видати товариству з обмеженою відповідальністю "Ортостат" новий витяг з технічної документації з нормативної грошової оцінки земельної ділянки площею 5,000 га (кадастровий номер 8536300000:06:002:0246), розташованої за адресою: місто Севастополь, Фіолентовське шосе, 140, яка надана для будівництва та обслуговування рекреаційного комплексу на підставі договору оренди від 09.02.2009, зареєстрованого Севастопольською міською філією Державного підприємства "Цент державного земельного кадастру при Державному комітеті України по земельних ресурсах" в державному реєстрі земель 12.05.2009 під №040965800027, з застосуванням коефіцієнту функціонального використання земельної ділянки величиною 0,5 як для земель рекреаційного призначення.

Обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши правову оцінку обставин у справі та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, з наступних підстав.

Правовідносини сторін регулюються Конституцією України, Податковим кодексом України, Земельним кодексом України, Законом України "Про оцінку земель", Закону України "Про плату за землю", Порядком грошової оцінки земель сільськогосподарського призначення і населених пунктів, затвердженим Наказом Державного комітету України із земельних ресурсів, Міністерства сільського господарства і продовольства України, Державного комітету України у справах містобудування і архітектури, Української академії аграрних наук №76/230/325/150 від 27.11.1995, зареєстрованим в Міністерстві юстиції за №427/963 від 30.11.1998 (у редакції Наказу №46/131/63/34 від 15.04.1997) (далі - Порядок №76/230/325/150), Порядком нормативної грошової оцінки земель сільськогосподарського призначення та населених пунктів, затвердженим спільним наказом Державного комітету по земельних ресурсах, Міністерства аграрної політики України, Міністерства будівництва, архітектури та житлово-комунального господарства України, Української академії аграрних наук №18/15/21/11 від 27.01.2006 та зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 05.04.2006 за №388/12262 (далі - Порядок №18/15/21/11), Методикою нормативної грошової оцінки земель сільськогосподарського призначення та населених пунктів, яку затверджено Постановою Кабінету Міністрів України №213 від 23.03.1995 (далі - Методика №213).

Згідно зі статтею 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові та службові особи зобов'язані діяти на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною першою статті 19 Земельного кодексу України передбачено, що землі України за основним цільовим призначенням поділяються на такі категорії: землі сільськогосподарського призначення; землі житлової та громадської забудови; землі природно-заповідного та іншого природоохоронного призначення; землі оздоровчого призначення; землі рекреаційного призначення; землі історико-культурного призначення; землі лісогосподарського призначення; землі водного фонду; землі промисловості, транспорту, зв'язку, енергетики, оборони та іншого призначення.

Статтею 20 Земельного кодексу України визначено, що віднесення земель до тієї чи іншої категорії здійснюється на підставі рішень органів державної влади та органів місцевого самоврядування відповідно до їх повноважень. Зміна цільового призначення земель провадиться органами виконавчої влади або органами місцевого самоврядування, які приймають рішення про передачу цих земель у власність або надання у користування, вилучення (викуп) земель і затверджують проекти землеустрою або приймають рішення про створення об'єктів природоохоронного та історико-культурного призначення. Зміна цільового призначення земель, які перебувають у власності громадян або юридичних осіб, здійснюється за ініціативою власників земельних ділянок у порядку, що встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Частиною п'ятою статті 20 Земельного кодексу України вказано, що види використання земельної ділянки в межах певної категорії земель (крім земель сільськогосподарського призначення та земель оборони) визначаються її власником або користувачем самостійно в межах вимог, встановлених законом до використання земель цієї категорії, з урахуванням містобудівної документації та документації із землеустрою.

Відповідно до вимог статті 21 Земельного кодексу України порушення порядку встановлення та зміни цільового призначення земель є підставою для: визнання недійсними рішень органів державної влади та органів місцевого самоврядування про надання (передачу) земельних ділянок громадянам та юридичним особам; визнання недійсними угод щодо земельних ділянок; відмови в державній реєстрації земельних ділянок або визнання реєстрації недійсною; притягнення до відповідальності відповідно до закону громадян та юридичних осіб, винних у порушенні порядку встановлення та зміни цільового призначення земель.

Згідно з частиною першою статті 13 Закону України "Про оцінку земель" нормативна грошова оцінка земельних ділянок проводиться серед іншого у разі: визначення розміру земельного податку; визначення розміру орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності.

Відповідно до статті 23 Закону України "Про оцінку земель", технічна документація з бонітування ґрунтів, економічної оцінки земель та нормативної грошової оцінки земельних ділянок у межах населених пунктів затверджується відповідною сільською, селищною, міською радою. Витяг з технічної документації про нормативну грошову оцінку окремої земельної ділянки видається відповідним органом виконавчої влади з питань земельних ресурсів.

При наданні позивачу в оренду земельної ділянки, відповідно до вимог статті 13 Закону України "Про оцінку земель", було здійснено та затверджено нормативну грошову оцінку земельної ділянки з метою визначення розміру орендної плати.

Законом України "Про плату за землю" (в редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин), визначено розміри та порядок плати за використання земельних ресурсів, а також відповідальність платників та контроль за правильністю обчислення і справляння земельного податку до введення в дію Податкового кодексу України), де в статті 1 Закону вказано, що грошова оцінка це капіталізований рентний доход із земельної ділянки, землі житлової та громадської забудови це земельні ділянки в межах населених пунктів, які використовуються для розміщення житлової забудови, громадських будівель і споруд, інших об'єктів загального користування.

Згідно зі статтею 269 Податкового кодексу України платниками податку є: власники земельних ділянок, земельних часток (паїв); землекористувачі.

Згідно з пунктом 276.5 статті 276 Податкового кодексу України, у разі надання в оренду земельних ділянок (в межах населених пунктів), окремих будівель (споруд) або їх частин власниками та землекористувачами, у тому числі зазначеними у пунктах 276.1 та 276.4 цієї статті, іншим суб'єктам, податок за площі, що надаються в оренду, обчислюється відповідно до статті 274 цього Кодексу від нормативної грошової оцінки, визначеної з урахуванням застосування відповідного коефіцієнта функціонального використання цих площ залежно від виду економічної діяльності орендаря, та статті 275 цього Кодексу.

Статтею 286 Податкового кодексу встановлено, що підставою для нарахування земельного податку є дані державного земельного кадастру. Центральні органи виконавчої влади, що реалізують державну політику у сфері земельних відносин та у сфері державної реєстрації речових прав на нерухоме майно, щомісяця, але не пізніше 10 числа наступного місяця, а також за запитом відповідного органу державної податкової служби за місцезнаходженням земельної ділянки подають інформацію, необхідну для обчислення і справляння плати за землю, у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України. Платники плати за землю (крім фізичних осіб) самостійно обчислюють суму податку щороку станом на 1 січня і не пізніше 20 лютого поточного року подають відповідному органу державної податкової служби за місцезнаходженням земельної ділянки податкову декларацію на поточний рік за формою, встановленою у порядку, передбаченому статтею 46 цього Кодексу, з розбивкою річної суми рівними частками за місяцями. Подання такої декларації звільняє від обов'язку подання щомісячних декларацій. При поданні першої декларації (фактичного початку діяльності як платника плати за землю) разом з нею подається довідка (витяг) про розмір нормативної грошової оцінки земельної ділянки, а надалі така довідка подається у разі затвердження нової нормативної грошової оцінки землі.

Відповідно до статті 288 Податкового кодексу України, підставою для нарахування орендної плати за земельну ділянку є договір оренди такої земельної ділянки. Органи виконавчої влади та органи місцевого самоврядування, які укладають договори оренди землі, повинні до 1 лютого подавати органу державної податкової служби за місцезнаходженням земельної ділянки переліки орендарів, з якими укладено договори оренди землі на поточний рік, та інформувати відповідний орган державної податкової служби про укладення нових, внесення змін до існуючих договорів оренди землі та їх розірвання до 1 числа місяця, що настає за місяцем, у якому відбулися зазначені зміни. Платником орендної плати є орендар земельної ділянки. Об'єктом оподаткування є земельна ділянка, надана в оренду. Розмір та умови внесення орендної плати встановлюються у договорі оренди між орендодавцем (власником) і орендарем.

Розмір орендної плати встановлюється у договорі оренди, але річна сума платежу:

не може бути меншою:

для земель сільськогосподарського призначення - розміру земельного податку, що встановлюється цим розділом;

для інших категорій земель - трикратного розміру земельного податку, що встановлюється цим розділом;

не може перевищувати:

а) для земельних ділянок, наданих для розміщення, будівництва, обслуговування та експлуатації об'єктів енергетики, які виробляють електричну енергію з відновлюваних джерел енергії, включаючи технологічну інфраструктуру таких об'єктів (виробничі приміщення, бази, розподільчі пункти (пристрої), електричні підстанції, електричні мережі), - 3 відсотки нормативної грошової оцінки;

б) для земельних ділянок, які перебувають у державній або комунальній власності та надані для будівництва та/або експлуатації аеродромів - чотирикратний розмір земельного податку, що встановлюється цим розділом;

в) для інших земельних ділянок, наданих в оренду, - 12 відсотків нормативної грошової оцінки.

Формування розміру орендної плати земельної ділянки здійснюється відповідно до Методики нормативної грошової оцінки земель сільськогосподарського призначення та населених пунктів, затвердженої постановою Кабінету Міністрів України від 23.03.1995 №213, а також відповідно до Порядку нормативної грошової оцінки земель сільськогосподарського призначення та населених пунктів, затвердженого наказом Держкомзему України, Мінагрополітики України, Мінбудархітектури України, Української академії аграрних наук, від 27.01.2006 №18/15/21/11.

Відповідно до Розділу ІІІ Методики №213 нормативна грошова оцінка земельних ділянок здійснюється з метою визначення розміру земельного податку, державного мита при міні, спадкуванні та даруванні земельних ділянок згідно із законом, орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності, втрат сільськогосподарського і лісогосподарського виробництва, а також під час розроблення показників та механізмів економічного стимулювання раціонального використання та охорони земель.

Відповідно до пункту 3.3 Порядку №18/15/21/11 нормативна грошова оцінка 1м2 земельної ділянки населених пунктів визначається за спеціальною формулою:

В х Нп

Цн = ------------- х Кф х Км, (8)

Нк

де Цн - нормативна грошова оцінка квадратного метра земельної ділянки (у гривнях);

В - витрати на освоєння та облаштування території в розрахунку на квадратний метр (у гривнях);

Нп - норма прибутку (6%);

Нк - норма капіталізації (3%);

Км - коефіцієнт, який характеризує місце розташування земельної ділянки,

Кф - коефіцієнт, який характеризує функціональне використання земельної ділянки,

Коефіцієнт, який характеризує функціональне використання земельної ділянки (далі - Кф), ураховує відносну прибутковість видів економічної діяльності, та становить: - для категорії земель за функцією використання - землі житлової забудови (склад категорії земель - землі індивідуального житлового будівництва і господарських будівель, землі малоповерхової і багатоповерхової несадибної забудови, землі сільськогосподарського призначення під господарськими будівлями і спорудами) Кф=1,0; землі промисловості Кф=1,2; землі комерційного використання Кф=2,5; інші землі до яких за функцією використання віднесено землі зайняті поточним будівництвом та землі відведені під майбутнє будівництво Кф=0,5, землі змішаного використання - розрахункова.

Враховуючи наведені норми Закону, орендна плата та земельний податок сплачується користувачем земельної ділянки щорічно з дня виникнення права користування земельною ділянкою, та у разі припинення права користування земельною ділянкою орендна плата та земельний податок сплачується користувачем за фактичний період перебування землі у користуванні, розмір орендної плати та ставка земельного податку визначається у відсотках від грошової оцінки земельної ділянки, яка у свою чергу залежить також від коефіцієнту функціонального використання земельної ділянки (Кф).

Віднесення земель до категорії земель за функціональним використанням провадиться згідно з Інструкцією з заповнення державної статистичної звітності з кількісного обліку земель, затвердженою наказом Держкомстату України від 05.11.1998 №377, зареєстрованою в Міністерстві юстиції України 14.12.1998 за №788/3228, відповідно до видів економічної діяльності, зазначених у довідках, що надають юридичним особам органи державної статистики.

Згідно зі статтями 50, 51, 52 Земельного кодексу України до земель рекреаційного призначення належать землі, які використовуються для організації відпочинку населення, туризму та проведення спортивних заходів. До земель рекреаційного призначення належать земельні ділянки зелених зон і зелених насаджень міст та інших населених пунктів, навчально-туристських та екологічних стежок, маркованих трас, земельні ділянки, зайняті територіями будинків відпочинку, пансіонатів, об'єктів фізичної культури і спорту, туристичних баз, кемпінгів, яхт-клубів, стаціонарних і наметових туристично-оздоровчих таборів, будинків рибалок і мисливців, дитячих туристичних станцій, дитячих та спортивних таборів, інших аналогічних об'єктів, а також земельні ділянки, надані для дачного будівництва і спорудження інших об'єктів стаціонарної рекреації. Землі рекреаційного призначення можуть перебувати у державній, комунальній та приватній власності. На землях рекреаційного призначення забороняється діяльність, що перешкоджає або може перешкоджати використанню їх за призначенням, а також негативно впливає або може вплинути на природний стан цих земель. Порядок використання земель рекреаційного призначення визначається законом.

Відповідно до пункту 3.5 Порядку нормативної грошової оцінки земель сільськогосподарського призначення та населених пунктів, коефіцієнт, який характеризує функціональне використання земельної ділянки (Кф) (додаток 1, табл. 1.1), ураховує відносну прибутковість видів економічної діяльності.

Віднесення земель до категорії земель за функціональним використанням провадиться згідно з Інструкцією з заповнення державної статистичної звітності з кількісного обліку земель (форми №№ 6-зем, 6а-зем, 6б-зем, 2-зем), затвердженою наказом Держкомстату України від 05.11.1998 №377, зареєстрованою в Мінюсті України 14.12.1998 за №788/3228, відповідно до видів економічної діяльності, зазначених у довідках, що надають юридичним особам органи державної статистики.

Згідно з довідкою з Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України від 13.12.2012 виданої Управлінням статистики у місті Севастополі, товариству з обмеженою відповідальністю "Ортостат" визначені види діяльності за КВЕД-2010, а саме: будівництво житлових і нежитлових будівель (41.20); агентства нерухомості (68.31); діяльність у сфері архітектури (71.11); діяльність у сфері інжинірингу, геології та геодезії, надання послуг технічного консультування в цих сферах (71.12); організування інших видів відпочинку та розваг (93.29); діяльність інших засобів тимчасового розміщування (55.90).

Згідно з таблицею 1.1 додатка 1 Порядку нормативної грошової оцінки земель сільськогосподарського призначення та населених пунктів, для земель оздоровчого та рекреаційного призначення (за винятком земель, віднесених до категорії O92.7) відповідає Кф - 0, 5.

Відповідно до додатку 3 до Порядку №76/230/325/150 під землями комерційного використання розуміють землі автотехобслуговування, оптової торгівлі і складського господарства, роздрібної торгівлі і комерційних послуг, ринкової інфраструктури. Коефіцієнт, який характеризує функціональне використання земельної ділянки, по землях комерційного використання складає 2,5.

Між тим, стосовно видів діяльності зазначених у довідках, необхідно зауважити, що відповідно до положень Цивільного кодексу України для створення юридичної особи її учасники (засновники) розробляють установчі документи, які викладаються письмово і підписуються всіма учасниками (засновниками). Установчим документом Товариства, який визначає його види діяльності, є затверджений учасниками статут.

Згідно зі статтею 89 Цивільного кодексу України юридична особа підлягає державній реєстрації. Дані державної реєстрації включаються до єдиного державного реєстру (ЄДРПОУ), до якого вносяться відомості про організаційно-правову форму юридичної особи, її найменування, місцезнаходження, органи управління, філії та представництва, мету установи, а також інші відомості.

Наказом Державного комітету статистики України, від 12.06.2007 №164 "Про затвердження форми довідки з Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України" була затверджена форма довідки з Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України (ЄДРПОУ). Згідно цієї форми в Довідці (ЄДРПОУ) в розділі "Види діяльності за КВЕД" вказується лише 6 видів діяльності підприємства.

Як правило, статути юридичних осіб містять багато видів діяльності, в тому числі, види діяльності не комерційного призначення.

Враховуючи наведене, встановлена форма довідки не дозволяє вказати всі види діяльності позивача, викладені в Статуті. Оскільки юридична особа може здійснювати окремі види діяльності, перелік яких встановлюється законом, відсутність відповідного виду діяльності в Довідці (ЄДРПОУ) не обмежує видів діяльності, які може здійснювати підприємство.

При викладених обставинах, суд першої інстанції здійснив аналіз діючого законодавства України та дійшов вірного висновку про задоволення позовних вимог.

Правова оцінка, яку суд першої інстанції дав обставинам справи, не суперечить вимогам процесуального і матеріального права, а доводи апеляційної скарги щодо їх неправильного застосування є необґрунтованими.

Судове рішення є законним і обґрунтованим й не може бути скасовано з підстав, що наведені в апеляційній скарзі.

На підставі викладеного, судова колегія дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а постанова суду першої інстанції - без змін.

Керуючись частиною третьою статті 24, статтями 160, 167, частиною першою статті 195, статтею 197, пунктом 1 частини першої статті 198, статтею 200, пунктом 1 частини першої статті 205, статтями 206, 212, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

УХВАЛИВ:

1. Апеляційну скаргу Головного управління Держземагенства у м. Севастополі на постанову Окружного адміністративного суду міста Севастополя від 24.04.2013 у справі №827/762/13-а залишити без задоволення.

2. Постанову Окружного адміністративного суду міста Севастополя від 24.04.2013 у справі №827/762/13-а залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі згідно з частиною п'ятою статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України.

Ухвалу може бути оскаржено в порядку статті 212 Кодексу адміністративного судочинства України, згідно з якою касаційна скарга на судові рішення подається безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів після набрання законної сили судовим рішенням суду апеляційної інстанції, крім випадків, передбачених цим Кодексом, а в разі складення ухвали в повному обсязі відповідно до статті 160 цього Кодексу - з дня складення ухвали в повному обсязі.

Головуючий суддя підпис Г.П.Ілюхіна

Судді підпис Т.Р.Лядова

підпис С.Ю. Яковенко

З оригіналом згідно

Головуючий суддя Г.П.Ілюхіна